Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/10858/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 14-138цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 607/10858/22
		провадження № 14-138цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
		суддів: Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року, постановлене суддею Стельмащуком П. Я., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М.,
		УСТАНОВИЛА:
		1.           У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила:
		- в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити у власність ОСОБА_2 : транспортний засіб ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, та стягнути з відповідача на свою користь 31 760,00 грн компенсації вартості 1/2 частини цього транспортного засобу; транспортний засіб Mercedes-Benz 210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1991 року випуску, та стягнути з відповідача на свою користь 49 462,50 грн компенсації вартості 1/2 частини зазначеного транспортного засобу; транспортний засіб Volkswagen LT 28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2001 року випуску, та стягнути з відповідача на свою користь 182 022,00 грн компенсації вартості 1/2 частини цього транспортного засобу;
		- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 392,5 кв. м, житловою площею 69,2 кв. м, на АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку.
		2.           Позов мотивувала тим, що сторони з 14 вересня 1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2011 року.
		3.           Зазначила, що під час шлюбу вони спільно набули транспортні засоби: ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску; Mercedes Benz 210, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1991 року випуску; Volkswagen LT 28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2001 року випуску, а також незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 392,5 кв. м, житловою площею 69,2 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 . Після розлучення сторони продовжили проживати в цьому будинку.
		4.           Стверджувала, що із січня 2022 року відповідач чинить їй перешкоди у користуванні спірним будинком, що підтверджується постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/3216/22, чим порушує її права щодо користування спільною власністю.
		5.           Послалася на те, що цей будинок є повністю готовим до експлуатації, будівництво його фактично закінчене, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, забезпечений електрикою, газом, водою, каналізацією, проте не вводиться в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з волі відповідача, що позбавляє її можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.
		6.           Зазначила про неподільність спірних транспортних засобів та неможливість користування ними разом з відповідачем, тому наполягала на компенсації їй відповідачем половини їх вартості.
		7.           Рішенням від 16 листопада 2023 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в позові відмовив.
		8.           Відмовляючи в позові про стягнення компенсації вартості часток відчужених автомобілів ВАЗ 2106 та Mercedes-Benz 210, які були спільною сумісною власністю подружжя, місцевий суд виходив з того, що ці автомобілі відчужені відповідачем як титульним власником під час перебування у шлюбі, тому презюмується, що він діяв з відома і за згодою іншого з подружжя і відповідно відсутні правові підстави для поділу такого майна.
		9.           Щодо позовної вимоги про поділ транспортного засобу Volkswagen LT 28, який був спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції дійшов переконання, що позивачка має право на грошову компенсацію половини вартості цього автомобіля, який відчужив відповідач без її згоди в 2016 році після розірвання шлюбу, проте відмовив у задоволенні цієї вимоги через сплив позовної давності.
		10.        Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання спірного незавершеного будівництвом будинку спільною сумісної власністю, місцевий суд послався на недведеність того, що цей будинок набутий (нажитий) подружжям чи одним із них за час шлюбу, а відтак належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. З цих підстав місцевий суд також відмовив у задоволенні похідної вимоги про поділ цього будинку.
		11.        Постановою від 08 квітня 2024 року Тернопільський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року змінив у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку та його поділу, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Решту рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		12.        Своє рішення мотивував тим, що спірним майном є незавершений будівництвом будинок на АДРЕСА_1 , побудований у 2005 році, тобто під час перебування сторін у шлюбі, який не введений в експлуатацію та не зареєстрований у встановленому законом порядку, тому неможливо визнати його спільною сумісною власністю подружжя. Водночас у позивачки є право на частину будівельних матеріалів і виконаних робіт, вкладених у будівництво спірного житлового будинку на час припинення шлюбу, або на присудження компенсації за належну їй частку майна, однак вона таких вимог у цій справі не заявила, тобто обрала неправильний спосіб захисту своїх прав.
		13.        25 травня 2024 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
		14.        Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що суди помилково вважали, що, звернувшись до суду з позовом у серпні 2022 року про поділ спільного майна подружжя, в частині компенсації за проданий 02 березня 2016 року автомобіль Volkswagen LT 28, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вона пропустила трирічний строк позовної давності без поважних причин, оскільки про продаж зазначеного автомобіля вона не знала і дізналася про це лише з відзиву відповідача в цій справі.
		15.        Щодо спірного об`єкта нерухомості позивачка наголосила, що він має 100 % ступінь готовості та експлуатується за призначенням, однак не вводиться в експлуатацію і право власності на нього не реєструється з волі відповідача (внаслідок його умисної бездіяльності), що позбавляє її можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.
		16.        Звернула увагу на те, що оскільки спірний об`єкт нерухомості повністю готовий до експлуатації, то завершенням його будівництва є лише подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 134 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750). Однак, суди попередніх інстанцій не дали оцінки цьому факту.
		17.        21 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Покотило Ю. В. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		18.        Адвокат Покотило Ю. В. зауважив, що на час звернення позивачки з цим позовом транспортні засоби, визначені предметом спору, відповідачеві не належать, отже, позовна вимога про виділення їх йому у власність з одночасним стягненням на користь позивачки 1/2 частини їх вартості є необґрунтованою, відтак суди правильно відмовили в її задоволенні.
		19.        Стверджує, що житловий будинок на АДРЕСА_1 є введеним в експлуатацію і право власності на нього зареєстровано в установленому законом порядку ще під час перебування сторін у шлюбі, однак на інших осіб. 
		20.        Наголосив на тому, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті цього майна. Однак позивачка не довела, що спірний будинок будувався сторонами чи кимось із них власною працею чи шляхом фінансування будівництва, а також, що він набутий подружжям чи кимось із них за час шлюбу. У зв`язку із цим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання цього будинку спільною сумісною власністю, а також про його поділ, оскільки ця вимога є похідною від попередньої вимоги, у задоволенні якої відмовлено.
		Розгляд у Верховному Суді
		21.        Ухвалою від 31 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження в цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.
		В ухвалі зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкриття касаційного провадження у справі, а саме - застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц, від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 359/3859/17.
		22.        27 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		23.        Ухвалою від 18 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
		24.        Ухвалою від 30 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України, за необхідності відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), щодо належного способу захисту права одного з подружжя, який (яка) вважає себе співвласником об`єкта незавершеного будівництва, шляхом їх уточнення, надавши відповідь на питання, яке колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду кваліфікувала як виключну правову проблему, а саме: 
		чи можна за позовом дружини (чоловіка), членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, у судовому порядку визнати спільним сумісним майно, здійснити поділ (виділ) незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		25.        Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
		26.        Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		27.        Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.
		28.        За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		29.        Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		30.        У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
		31.        Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		32.        Приписами частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.
		33.        Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		34.        Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.
		Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц (провадження № 61-32375св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц (провадження № 61-14600св19).
		35.        Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
		36.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) зазначено, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16).
		37.        У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження 
		№ 61-13096св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц (провадження № 61-21466св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц (провадження № 61-12010св19) викладено правові висновки, за змістом яких за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
		У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
		Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, та довести його будівництво до завершення.
		38.        Натомість при вирішенні аналогічного питання, пов`язаного з поділом незавершеного будівництва, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) зазначила, що не є об`єктом права власності новостворений об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації, будівельного паспорта (схеми намірів забудови), оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Такий об`єкт не підлягає поділу.
		У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
		39.        При цьому колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернула увагу, що Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не вводиться в експлуатацію і право власності на нього не реєструється з вини відповідача, позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, то є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об`єкта незавершеного будівництва.
		40.        Обґрунтовуючи необхідність уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважила таке:
		по-перше, будматеріали, обладнання тощо, використані у процесі самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, неможливо виділити від самого об`єкта будівництва без завдання їм усім або окремим із них шкоди та зниження відповідно їхньої економічної цінності. А їхня оборотоздатність без відділення від об`єкта будівництва неможлива. Тому варіант визнання судом права власності позивача на половину будматеріалів, обладнання тощо не дозволить жодній зі сторін вільно користуватися та розпоряджатися таким майном, оскільки воно вже використане у самочинному будівництві конкретного об`єкта, який інша сторона спору використовує для проживання без введення його в експлуатацію;
		по-друге, немає якогось сенсу для цивільного обороту визначений Великою Палатою Верховного Суду обов`язок суду перелічити в судовому рішенні всі використані у такому будівництві будматеріали, обладнання тощо, на які він визнає право власності, бо кожна зі сторін спору не зможе надалі окремо від іншої сторони відчужити це використане для самочинного будівництва майно третім особам;
		крім того, формування у судовому рішенні переліку відповідних матеріалів, обладнання тощо для визнання на них права власності за позивачем потребуватиме спеціальних знань хоча би через те, що частина з них у спорудженому будинку приховані за іншими. Та й точне встановлення всього переліку будматеріалів, обладнання тощо, з яких побудований (реконструйований) об`єкт, неможливо встановити навіть експертним шляхом;
		отже, не є ефективним способом захисту права власності такий поділ в натурі «спожитих» для будівництва будматеріалів, обладнання тощо у будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї.
		41.        Виходячи з наведеного вище та з огляду на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка має бути застосована в майбутньому, та для запобігання судових помилок, які в подальшому не могли б бути виправлені відповідно до цивільного процесуального законодавства, а також з урахуванням того, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно спірних питань, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		42.        Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність прийняття цієї справи до свого розгляду та вирішення описаної вище правової проблеми з таких підстав.
		43.        У статті 8 Конституції України закріплено, що вУкраїні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
		44.        Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, 
		є незалежним та керується верховенством права (правовладдя).
		45.        Елементом верховенства права (правовладдя) є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		46.        Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
		47.        Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики 
		є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		48.        Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і судді зобов`язані дотримуватися цих висновків.
		49.        Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		50.        Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
		51.        Кількісний критерій пов`язаний з тим фактом, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		52.        При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
		53.        З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		54.        Передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду цю справу, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що без уточнення висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованого у її постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), щодо належного способу захисту права одного з подружжя, який (яка) вважає себе співвласником об`єкта незавершеного будівництва, неможливо забезпечити баланс між інтересами сторін цієї справи, оскільки, на переконання колегії суддів, недоцільно визнавати за колишнім подружжям право на будівельні матеріали, використані у спільному будівництві об`єкта, не введеного в експлуатацію, однак зі 100 % готовністю до експлуатації, який сторони тривалий час використовують для проживання.
		55.        В ухвалі від 30 жовтня 2024 року про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи, дійшовши висновку про існування виключної правової проблеми, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду належно обґрунтувала свою позицію, пояснила, в чому полягає необхідність перегляду цієї справи з використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду. Зазначене дає підстави вважати, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтувала наявність якісного критерію виключної правової проблеми в цій справі.
		56.        Що стосується кількісного критерію описаної виключної правової проблеми, виниклої в цій справі, то на її користь насамперед свідчить поширеність подібних спорів (про поділ майна подружжя). Тобто можна констатувати, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		57.        Щодо принциповості цієї справи варто зазначити, що питання належного способу захисту права одного з подружжя, який (яка) вважає себе співвласником об`єкта незавершеного будівництва, неодноразово було предметом розгляду касаційного суду, однак є підстави вважати, що останній не надав на нього відповіді, що не піддається сумніву. Про наведене може свідчити той факт, що після ухвалення 12 квітня 2023 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вже вдруге ініціює питання про відступ від висновків цієї постанови.
		58.        Також доцільно звернути увагу на наведену колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2024 року численну судову практику цього касаційного суду, сформовану до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), згідно з якою за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами (див., зокрема, постанови від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц), яку продовжують застосовувати суди першої та апеляційної інстанцій (див., зокрема, постанови Одеського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі № 509/2900/20, Івано-Франківського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі № 341/1635/23, Закарпатського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у справі № 303/4958/19, Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 159/2913/23).
		59.        Враховуючи обставини справи, норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі, актуальність справи, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року про те, що справа може містити виключну правову проблему.
		60.        Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми для подолання ймовірних розбіжностей у судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі «Брезовець проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).
		61.        Колегія суддів дотрималася умов, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За складністю правової проблеми, значущістю для розвитку судової практики та 
		з метою забезпечення її єдності і сталості вирішення справи, яка містить виключну правову проблему, спір відповідає призначенню Великої Палати Верховного Суду.
		62.        У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		63.        Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		64.        З огляду на зазначене справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
		65.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		 
		1.           Прийняти до розгляду справу № 607/10858/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.
		2.           Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 12 лютого 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
		3.           Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                               С. Ю. Мартєв
		 
		Судді                 О. Л. Булейко                                                           О. В. Кривенда
		                           Ю. Л. Власов                                                            М. В. Мазур
		                           М. І. Гриців                                                               К. М. Пільков
		                           Ж. М. Єленіна                                                          О. В. Ступак
		    І. В. Желєзний                                                         І. В. Ткач                                          Л. Ю. Кишакевич                                                    О. С. Ткачук
		                           В. В. Король                                                             Є. А. Усенко
		     Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...