Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 397/996/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 06.12.2024. Зареєстровано: 07.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/397/153/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024121020000447

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 397/996/24 
		н/п : 1-кп/397/153/24 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		06.12.2024 селище Олександрівка
		Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: 
		головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		потерпілої - ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Олександрівка кримінальне провадження №12024121020000447 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зеленоборське, Кандалакшинського району Мурманської області РФРСР, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Встановлено, що 10.05.2024р. приблизно в 18.45 год ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння разом з дружиною ОСОБА_6 знаходилися за адресою місця свого проживання АДРЕСА_1 де між ними виникла сварка. В ході сварки на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров`ю потерпілої та бажаючи їх настання, взяв з підлоги сокиру та, тримаючи її в руці, наніс ОСОБА_6 один удар гострою частиною сокири в область голови, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани тім`яної частини голови, які відповідно до висновку експерта №49 від 19.07.2024 Олекандрівського відділення КЗ «Кіровоградське обласне бюро СМЕ» МОЗ України відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		Малолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 був присутній при вчиненні кримінального правопорушення, повідомив сусідці по подію, яка викликала швидку медичну допомогу та потерпілу ОСОБА_6 доставлено до КНП «Олександрівська лікарня» де останній після нанесення удару надалась медична допомога. Діяння ОСОБА_7 спрямованого відносно матері ОСОБА_6 у вигляді нанесення тілесних ушкоджень призвели до переживань за життя та здоров`я останньої, що виразилось в отриманні потерпілим ОСОБА_8 негативних психологічних наслідків.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував що він спричинив потерпілій тілесне ушкодження у виді рубленої рани тім`яної частини голови, проте заперечив наявність в його діях умислу на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_6 .
		Встановлені судом обставини повністю підтверджуються доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.
		Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що він з потерпілою ОСОБА_7 в день події 10.05.2024 вживали спиртні напої, між ними відбулася сварка, яка перейшла у бійку. Під час сварки він взяв сокиру на підлозі, яку тримав за обух у самої основи її металевої робочої частини. Махнув сокирою в сторону потерпілої щоб налякати останню, при цьому, не намагався вдарити із-за плеча як зазвичай рубають дрова. Однак потерпіла нахилила голову таким чином що удар влучив їй по голові. Характер удару був не сильний, не цілеспрямований для того щоб вбити потерпілу. Також пояснив, що якби це був цілеспрямований удар для вбивства то враховуючи вагу сокири і силу удару, тілесні ушкодження у потерпілої були б зовсім іншого характеру. Після удару побачив кров у потерпілої та відразу кинув сокиру на підлогу. Потерпіла розвернулася і самостійно пішла на ліжко, далі він намочив рушник у відрі з водою та клав їй на рану щоб зупинити кровотечу. При цьому, обвинувачений звернув увагу суду на відеозапис до протоколу огляду місця події, переглянуте в судовому засіданні, на якому видно, що в кімнаті будинку стоїть відро з тряпкою і червоною водою. Далі пояснив, що він сів поруч з потерпілою та вони розмовляли. Потерпіла пізніше попросила курити, він пішов на веранду, але цигарок не знайшов. Повернувся до кімнати та спитав як вона себе почуває, потерпіла відповіла що добре і він пішов за цигарками до сусіда. У сусіда був не довго, коли вийшов від нього то побачив машину правоохоронців, зрозумів що вони приїхали до нього та пішов їм назустріч, нікуди не тікав і не ховався. Визнає що наніс удар, але запевнив що умислу вбивати дружину у нього не було. Також показав, що малолітній син ОСОБА_9 стояв позаду нього у веранді і відразу після удару з будинку не тікав, бачив як він мочив рушник та клав потерпілій до рани. Малолітній син пізніше пішов до сусідки, яка викликала швидку допомогу. 
		Поясненнями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила що в травні 2024 за місцем проживання в с. Єлизаветградка вона з чоловіком ОСОБА_7 вживали спиртні напої на веранді будинку, потім посварилися, але далі помирилися. Вона взяла сокиру у веранді щоб рубати дрова, потім її поставила, обвинувачений взяв сокиру та вдарив її обухом спочатку по спині, а потім по руці. Також наніс удар рукою по лиці та в око. Далі вона лягла на ліжко, а обвинувачений стягнув її з кроваті за волосся, що відбувалося потім вона не пам`ятає. Про події, які відбувалися їй розповів малолітній син ОСОБА_8 . Зокрема, син розповідав що батько вдарив її по голові сокирою, потім намочив полотенце та поклав їй на голову. Пізніше малолітній син пішов до сусідки, яка викликала швидку медичну допомогу. Після приїзду швидкої медичної допомоги та поліції, до них приїхала її мати. На запитання «чи хотів обвинувачений вас вбити» потерпіла відповіла «та ні, та не знаю». Також пояснила вона не розуміє що сталося з її чоловіком, раніше такого не було. Просила суд звільнити обвинуваченого, також повідомила що про звільнення обвинуваченого просили і їхні діти. 
		Поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка показала, що вона є сусідкою подружжя, весною 2024 року, день вона не пам`ятає, косила траву біля свого подвір`я і до неї прибіг малолітній потерпілий ОСОБА_11 та попросив викликати поліцію бо батько б`є матір. Вона йому сказала знайти місце і заховатися, а як пізніше батьки перестануть битися то іти додому. Потім вона побачила як обвинувачений ОСОБА_7 іде до них на вулицю, потерпіла також вийшла, на вулиці вони були всі разом. Потерпіла запитала у обвинуваченого «для чого ти мене побив», а він відповів «ти заробила», після цього потерпіла накинулася на обвинуваченого і між ними зав`язалася бійка. Свідок пішла до свого будинку, а потім чула із будинку подружжя стукіт і грюкіт. Пізніше до неї знову прибіг малолітній син сусідів ОСОБА_9 та повідомив що батько вдарив матір і в неї тече кров, про те, що обвинувачений вдарив потерпілу сокирою ОСОБА_9 не розповідав. Поліцію свідок викликати не захотіла, оскільки останні систематично сваряться та б`ються, але потім миряться. Далі вона зателефонувала матері потерпілій та розповіла що в будинку між обвинуваченим та потерпілою бійка. Мати потерпілої попросила її піти подивитися що там відбувається. Коли вона пішла до їхнього будинку, малолітній син ОСОБА_9 сказав що батько кудись пішов, а свідок побачила потерпілу, яка вийшла на веранду та трималася за голову. Потерпіла була в нетверезому стані, виражалася нецензурною лайкою на адресу обинуваченого та марила. Також у потерпілої був синець під оком та на носі. Далі вона зателефонувала в селищну раду, матері потерпілій та викликала швидку допомогу. Про те, що обвинувачений вдарив потерпілу сокирою їй стало відомо лише після приїзду поліцейських, яким про це розповідав малолітній син подружжя ОСОБА_11 .
		Поясненнями свідка ОСОБА_12 , яка є донькою потерпілої, в день події їй зателефонувала бабуся та сказала що батько вдарив матір сокирою і бабуся їде до них додому. Свідок також поїхала до батьків, коли приїхала то батька не бачила, оскільки він уже сидів в машині поліцейських. Потерпіла сиділа на порозі будинку і її оглядали лікарі, остання була в нетверезому стані. Далі бабуся поїхала з потерпілою у лікарню, а свідок поїхала додому за речами і також поїхала в лікарню. В лікарні потерпілій зробили ренген голови та зашили рану. Надалі вона поїхала до будинку батьків, після чого приїхав слідчий та допитував її про подію.
		Поясненнями в судовому засіданні в присутності психолога малолітнього потерпілого ОСОБА_8 , який показав, що батько з матір`ю сварилися, батько вдарив матір спочатку по носі, потім в щелепу. Мати взяла сокиру щоб рубати дрова та поставила її за холодильником. Потім мати дивилася телевізор на ліжку, а батько потягнув її за коси до дверей, взяв сокиру та вдарив нею матір по голові. Після цього він злякався та втік, заховався за хатою, а повернувся лише коли батько пішов з хати. Коли повернувся в хату то мати лежала на ліжку, далі він пішов до сусідки, яка викликала швидку допомогу. 
		А також дослідженими у судовому засідання письмовими доказами по справі:
		   - витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого кримінальне провадження №12024121020000447 було зареєстровано 11.05.2024 року за ч.2 ст.15ч.1 ст.115 КК України за повідомленням підприємств, установ, організацій та посадових осіб, з якого вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 взяв з підлоги сокиру та наніс ОСОБА_8 не менше одного удару гострою частиною сокири в область голови, спричинивши таким чином останній тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім`яній ділянці голови. Бригадою екстреної медичної допомоги потерпілу було доставлено до КНП «Олександрівська ліканя» де останній надалась медична допомога;
		   - електронним рапортом від 10.05.2025 року, відповідно до якого 10.05.2024 року о 18:46 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_13 про те, що їй зателефонував ОСОБА_8 та повідомив що за адресою АДРЕСА_1 батько ОСОБА_7 ганяється із сокирою за мамою ОСОБА_8 . В ході сварки наніс удар у вигляді рубленої рани волосяної частини голови, на місце події викликано ШМД та ОСОБА_8 доставлена до КНП «Олександрівська ліканя» де останній проводиться медичний огляд, ренген;
		   - протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.05.2024 відповідно до якого прийнято усну заяву від потерпілої ОСОБА_6 про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення згідно якої остання повідомила про нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень сокирою по голові;
		   - протоколом огляду місця події від 11.05.2024 та відеозаписом до протоколу, згідно яких під час огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 було виявлено: прямо від входу до приміщення №1(коридор) на підлозі сокиру на поверхні якої виявлено РБК, поруч простирадло білого кольору зі слідами РБК, подушку зі слідами РБК, полімерне відро в середині якого мається рідина зі слідами РБК; з лівої сторони від входу до приміщення №2(кухня) рясні краплини РБК; в кімнаті №4 на ліжку подушка зі слідами РБК, на підлозі кімнати бюстгальтер жіночий білого кольору зі слідами РБК, а також полімерну миску зеленого кольору з рідиною зі слідами РБК. В ході огляду місця події вилучено виявлені предмети зі слідами РБК та зразки для порівняння;
		   - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 було фактично затримано 11.05.2024 року о 04:25 год., в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України;
		   - актом щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного лікарем КНП «Знам`янська міська лікарня» від 11.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 станом на 03:35 год. 11.05.2024 року перебував у стані алкогольного сп`яніння;
		   - постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11.05.2024 року, відповідно до якої визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження наступні речові докази речі, а саме: сокиру зі слідами РБК, бюстгальтер зі слідами РБК, виріз з подушки, виріз з півковдри, контрольний виріз з подушки, контрольний виріз з півковдрри, тканина для порівняння з півковдри, зразок тканини для порівняння;
		   - висновком СМЕ №49 від 19.07.2024 відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_6 мало місце тілесне ушкодження у вигляді рани в лівій тім`яній ділянці голови, яка утворилася від дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею. Вказане тілесне ушкодження відноситься до категорії легких ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я згідно П. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р., №6). Тілесне ушкодження в лівій тім`яній області голови утворилося від 1-ї травматичної дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися в самому різному положенні до особи, яка наносила тілесне ушкодження. Особа що наносила тілесне ушкодження могла знаходитися в самому різному положенні по відношенню до потерпілої. Для проведеня СМЕ експерту надана медична карта стаціонарного хворого №2170/388 КНП «Олександрівська лікарня» на ім`я ОСОБА_6 іншої медичної документації та довідок на їм`я ОСОБА_8 не надано;
		   - висновком СМЕ №462 від 12.06.2024 зразка, наданої на дослідження крові потерпілої ОСОБА_8 щодо групової належності, 
		   - висновком СМЕ №463 (проведена з 13.06.2024-20.06.2024) згідно з якою на кофті підозрюваного ОСОБА_7 (об`єкти №№1,3,6,7,9,10,13) знайдено кров людини та при визначенні групової належності цієї крові вона може належати потерпілій ОСОБА_8 . На кофті підозрюваного ОСОБА_7 ( об`єкти №№2,4,5,8,11,12) та на штанах (об`єкти №№14-26) сліди крові не виявлено;
		   - висновком судово-медичної експертизи №84 (проведена 17.06.2024-25.06.2024) речового доказу сокири з РБК, вилученої під час огляду місця подї 11.05.2024, згідно з якою при експертизі змивів з обох сторін полотна металевої робочої частини та захватної частини топорище найдена кров людини. Враховуючи отримані результати і групу крові потерпілої ОСОБА_6 (група крові згідно висновку №462 від 12.06.2024) можливо зробити висновок про походження виявленої крові від потерпілої ОСОБА_6 не виключається. При судово-медичній експертизі змивів з закріплюваної, хвостової частини топорища та обуха сокири крові не знайдено. З металевої робочої частини полотна сокири вилучено фрагмент, схожий на волосся, який запакований та переданий слідчому;
		   - висновком СМЕ №50 (проведена 19.07.2024-20.07.2024) згідно якого на підставі судово-медичної експертизи по медичній карті стаціонарного хворого №2170/338 КНП «Олександрівська лікарня» на гр. ОСОБА_8 протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 встановлено наявність рани в лівій тім`яній ділянці голови, інших тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 не описано. В протоколі слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 остання не вказує в яку частину голови приходилась травматична дія. Тому оцінити відповідність механізму утворення ушкодження неможливо;
		   - висновком СМЕ №55 від 30.07.2024 згідно якого механізм утворення рани в лівій тім`яній ділянці голови не протирічить механізму утворення, на яку вказує неповнолітній ОСОБА_8 в протоколі слідчого експерименту за його участю. При проведенні судово-медичної експертизи по медичній карті потерпілої ОСОБА_6 яких-небудь тілесних ушкоджень, окрім рани в лівій тім`яній ділянці голови не описано, тому говорити про нанесення ударів ОСОБА_7 в інші частини тіла потерпілій на які вказує малолітній ОСОБА_8 неможливо.
		   - протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом до протоколу за участю потерпілої ОСОБА_6 від 16.07.2024 згідно якого остання відтворила та розповіла на місці події про обставини при яких їй було заподіяно тілесні ушкодження. Потерпіла пояснила що того дня вони з обвинуваченим вживали алкогольні напої, в якій кількості не пам`ятає. Потім чоловік сидів на лавці, а вона дістала з полиці сокиру щоб нарубати дров, обвинувачений забрав в неї сокиру та пхнув її в спину, ударив обухом по спині, потім вдарив по руці та в обличчя. Де була сокира в цей момент не пам`ятає, відтворила як лягла на ліжко, а далі обвинувачений її стягнув за волосся, як наніс обвинувачений удар сокирою по голові вона не пам`ятає;
		   - протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом до протоколу з малолітнім потерпілим ОСОБА_8 від 26.07.2024, згідно якого потерпілий розповів про бійку обвинуваченого з потерпілою, вказав на місце вчинення кримінального правопорушення, та положення в якому перебувала потерпіла до обвинуваченого, відтворив нанесення обвинуваченим потерпілій удару сокирою по голові, вказав на те, що він побачив кров на голові і що мати пішла і лягла на ліжко, а батько кудись пішов.
		   Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024121020000447 поміж інших свідків зазначений і свідок ОСОБА_14 , проте прокурор вважав недоцільним допит вказаного свідка, оскільки остання не була безпосередньо очевидцем вчинення кримінального правопорушення, інші свідки допитані;
		   Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку що провина обвинуваченого ОСОБА_7 , в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоров`я передбачене ч. 2 ст. 125 КК України доведена повністю. 
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вчинення усіх дій, які обвинувачений вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі.
		   Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 та ч. 3 ст. 337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, зазначені вище безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
		    З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		   У судовому засіданні, за результатом дослідження доказів у їх сукупності, не знайшло свого підтвердження висунуте ОСОБА_7 обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому який виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а тому суд користуючись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 337 КПК України, вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
		   При цьому суд враховує наявність у матеріалах справи протоколу про прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення.
		   Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Лише сукупність усіх передбачених законом об`єктивних та суб`єктивних ознак складу злочину може бути підставою кримінальної відповідальності. 
		   Відповідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. 
		   Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення та зміст умислу винної особи. Характерна для замаху незавершеність об`єктивної сторони злочину є вимушеною. Особа не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежать від її волі.
		   З роз`яснень, що дані в п. 4 постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи» слідує, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
		   Питання про наявність в діях особи умислу на вбивство, як роз`яснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень чи інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		   Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року у справі №5-32кс12, згідно з якою замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчинити замаху на їх досягнення. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні. Замах на життя людини за жодних обставин не можна вчинити з непрямим умислом.
		   Аналогічні висновки містяться у правових позиціях Верховного Суду викладених у постановах від 30 серпня 2019 року у справі №140/548/17, від 15 серпня 2019 року у справі №610/3116/17
		   Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Судом досліджено детально всі обставини вчинення кримінального правопорушення в сукуності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень чи інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Як встановлено судом обвинувачений та потерпіла є подружжями, перед подією кримінального правопорушення вживали разом спиртні напої за місцем проживання. В подальшому між ними виникла сварка, яка перейшла в бійку, що узгоджується показами потерпілої ОСОБА_6 , потерпілого малолітнього ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_10 , показала, що бійка між обвинуваченим та потерпілою відбувалася також і на вулиці в її присутності, безпосередньо перед самою подією кримінального правопорушення. Також свідок показала, що на вулиці бійка розпочалася після того, як потерпіла накинулася на обвинуваченого. Свідок повідомила, що сімейні конфлікти, бійки та сварки виникають між подружжям систематично. Обвинувачений ОСОБА_7 був в нетверезому стані, що підтверджується актом медичного огляду №10 від 11.05.2024. Перебування потерпілої ОСОБА_6 в нетверезому стані підтверджується показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , що узгоджується з показами і потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні показала, що перед подією вона разом з обвинуваченим вживала спиртні напої.
		Як вбачається з матеріалів справи та показів потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні, остання не пам`ятає подію вчинення кримінального правопорушення та нанесення їй обвинуваченим тілесного ушкодження сокирою по голові. 
		Єдиним безпосереднім очевидцем вчинення кримінального правопорушення, був малолітній потерпілий ОСОБА_8 . З пояснень останнього та слідчого експерименту проведеного з ним підтверджується факт нанесення сокирою тілесного ушкодження потерпілій обвинуваченим ОСОБА_7 . Однак, сам факт спричинення тілесного ушкодження потерпілій обвинувачений не заперечує та визнає. На слідчому експерименті малолітній потерпілий ОСОБА_8 відтворив спосіб нанесення обвинуваченим сокирою удару по голові в загальних рисах, що не характеризує ні сили його нанесення, ні інтенсивності з якою діяв обвинувачений та не вказує на його умисел на вбивсто потерпілої. 
		Щодо показів малолітнього потерпілого ОСОБА_8 про те, що останній відразу втік з будинку після нанесення удару, то вказане спростовується показами обвинуваченого, який запевнив що малолітній перебував деякий час з ним та потерпілою в будинку після нанесення удару та бачив як обвинувачений мочив рушник у відрі та прикладав до рани потерпілій. Вказане також узгоджується з показами потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що про нанесення удару сокирою та надання допомоги обвинуваченим після удару сокирою їй згодом розповідав малолітній син ОСОБА_9 . З інформації зазначеної в протоколі слідчого експерименту з малолітнім ОСОБА_8 вбачається, що останній розповів що після нанесення удару він побачив у матері на голові кров, а далі мати пішла лягла на ліжко. З огляду на викладене, в силу малолітнього віку потерпілого ОСОБА_8 , суд з обережністю оцінює його покази в частині подій та поведінки обвинуваченого і потерпілої після вчинення кримінального правопорушення, оскільки вони є суперечливими та не послідовними.
		Судом беруться до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_7 , надані під час судового рогляду, який не заперечував нанесення потерпілій тілесного ушкодження сокирою, показав що між ним і потерпілою виникла сварка, яка переросла у бійку, під час бійки взяв сокиру махнув нею в сторону потерпілої щоб її налякати, при цьому, не мав умислу на позбавлення життя останньої. Пояснив, що удар був не значної сили і не цілеспрямований для того щоб вбити, відразу після удару як побачив кров у потерпілої то кинув сокиру на підлогу, а потерпіла пішла та лягла на ліжко. Далі він намочив рушник у відрі з водою та прикладав їй до рани. Сама потерпіла не пам`ятає подій вчинення кримінального правопорушення, однак в засіданні показала що не думає що обвинувачений хотів її вбити, раніше такого не було і що сталося з її чоловіком вона не розуміє.
		   Так, з протоколу огляду місця події та переглянутого відеозапису до протоколу на місці вчинення кримінального правопорушення були виявлені предмети зі слідами РБК, в тому числі і відро з рідиною зі слідами РБК в якому лежить мокра ганчірка, що узгоджується з показами обвинуваченого про те, що він мочив у відрі рушник та прикладав його до рани потерпілій. Також, згідно протоколу огляду місця події в приміщенні №1 (коридор) на підлозі прямо від входу виявлено сокиру зі слідами РБК, тобто сокира виявлена безпосередньо в місці вчинення кримінального правопорушення, що узгоджується з показами обвинуваченого про те, що він відразу після удару кинув сокиру на підлогу.
		    Згідно з висновком судово-медичної експертизи №49 від 19.07.2024 тілесне ушкодження у вигляді рани в лівій тім`яній ділянці голови, нанесене потерпілій ОСОБА_6 , утворилося від 1-ї травматичної дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею та відноситься до легких тілесних ушкоджень. З описової частини експертизи, вбачається, що експерту надано на дослідження карту стаціонарного хворого №2170/338 КНП «Олександрівська лікарня» на гр. ОСОБА_6 . Відповідно до записів лікаря в картці в потерпілої виявлено рану в лівій тім`яній ділянці голови розміром 5,0х1,0 см яка кровоточить, гематома. Тобто, рана утворилася від одного удару, розмір якої є невеликим та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що вказує на невелику силу удару та не виключає характеру нанесення удару на який вказує обвинувачений. 
		   Про відсутністьумислу навбивство свідчатьхарактер взаємовідносинміж потерпілоюта підсудним(чоловікта дружина),знаряддя злочину(сокира)знаходилось вбудинку тане булозаздалегідь приготовленообвинуваченим.Як показаласвідок ОСОБА_10 бійка міжподружжям відбуваласяна вулицібезпосередньо передвчиненням кримінальногоправопорушення,потім останніповернулися добудинку зякого свідокчула грюкіті стукіт.Тобто,бійка міжподружжям продовжиласяі вбудинку.Далі зпоказів малолітнього потерпілого та потерпілої вбачається, що остання під час сварки брала сокиру щоб рубати дрова та занесла її в коридор будинку з веранди, потім поставила за холодильником. Вказане узгоджується з інформацією зазначеною в протоколі слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 , яка розповідала що дістала з полиці сокиру щоб рубати дрова. Те, що потерпіла занесла в будинок сокиру під час сварки узгоджується з показами обвинуваченого, який пояснив що забрав у потерпілої сокиру та не сильно пхнув її обухом по спині. Тобто, знаряддя злочину під час сварки та бійки між потерпілою та обвинуваченим в коридор будинку занесла потерпіла ОСОБА_8 . 
		   Суд також не може погодитися з висновком органу досудового розслідування про те, що смерть потерпілої не настала в зв`язку з наданням кваліфікованої медичної допомоги після доставлення її в лікарню бригадою екстреної швидкої допомоги. Як вбачається із фактично встановлених обставин, потерпіла після удару сокирою самостійно пішла та лягла на ліжко, далі свідок ОСОБА_10 показала що прийшовши до подвір`я подружжя, вона побачила як потерпіла самостійно вийшла з будинку та трималася за голову виражаючись нецензурними словами на адресу обвинуваченого. Далі приїхала до будинку свідок ОСОБА_12 , та бачила потерпілу, остання сиділа на порозі і її оглядали лікарі. 
		   Згідно з рапортом чергового поліції від 10.05.2025 телефонний дзвінок про нанесення тілесного ушкодження поступив о 18:46 року. Відповідно до записів лікаря в картці стаціонарного хворого №2170/338 КНП «Олександрівська лікарня» на гр. ОСОБА_6 , наданій на дослідження експерту, остання поступила в хірургічне відділення лікарні 10.05.2024 о 22:32 в задовільному стані, тобто через чотири години після нанесення тілесного ушкодження. Потерпілій надано медичну допомогу шляхом промивання рани хлоргексидином та ушивання рани, виписано з лікарні 13.05.2024 в задовільному стані. Доказів наявності будь-яких інших тілесних ушкоджень у потерпілої, на які вказує потерпіла ОСОБА_8 та малолітній потерпілий ОСОБА_8 в матеріалах справи відсутні. Вказане свідчить про те, що після отримання легкого тілесного ушкодження, потерпіла не перебувала в такому стані, який міг би призвести до її смерті. 
		   Тому показанняобвинуваченого провідсутність умислуна спричиненнясмерті потерпілійсуд визнаєправдивими,в зв`язкуз їхвідповідністю фактичнимобставинам.Судом берутьсядо увагипоказання обвинуваченого,суд визнаєїх достовірними,послідовними такимищо узгоджуютьсяміж собоюта об`єктивновідтворюють обставиниподії,яка єпредметом розглядуі усукупності зіншими доказамиспростовують обвинуваченняяк закінчений замахна умисневбивство. 
		   Викладені вище докази вказують на те, що обвинувачений, заподіявши удар та спричинивши потерпілій тілесне ушкодження, бачив, що остання не втратила свідомість, а самостійно пішла і лягла на ліжко, розумів, що поранення не призвело потерпілу до стану, яке б давало обвинуваченому підстави вважати, що він досяг злочинної мети, заподіявши таке поранення, яке має привести до смерті потерпілої. Навпаки, як вбачається з показань обвинуваченого після спричинення тілесного ушкодження у виді рани, самостійно припинив нанесення потерпілій ОСОБА_6 подальших ударів. Потерпіла та малолітній потерпілий не вчиняли дій, які б можна було розцінити, як активну протидію злочинним діям, що завадили обвинуваченому довести свій умисел на вбивство потерпілої до кінця. 
		   Обставинами справи встановлено, що обвинувачений обмежився нанесенням лише одного удару, а потім зразу припинив свої злочинні дії, тобто, за наявності прямого умислу на вбивство потерпілої обвинувачений мав час і змогу довести цей злочин до кінця, будь яких перешкод не існувало, злочин було припинено з волі обвинуваченого, що виключає підставу для кваліфікації його дій як замах на вбивство.
		   При цьому судом не встановлено, що ОСОБА_7 за час сварки з потерпілою ОСОБА_6 до моменту нанесення удару та під час нанесення удару висловлював на адресу потерпілої погрози вбивством чи будь-які інші погрози. 
		   Органом досудового розслідування не було зібрано належних доказів про вчинення ОСОБА_7 закінченого замаху на умисне вбивство, а лише докази нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Сам по собі факт нанесення потерпілій ОСОБА_6 одного удару що спричинено легке тілесне ушкодження, не може свідчити про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на вбивство, тобто сила удару, поведінка обвинуваченого після завдання тілесних ушкоджень потерпілій, ставлення обвинуваченого до вчиненого не свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_6 .
		   Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_7 вчинити вбивство ОСОБА_6 , та не доведення ним свого наміру на вбивство з незалежних від нього обставин.
		   Наносячи удар, обвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілій ОСОБА_6 . Водночас, ОСОБА_7 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілій.
		Встановлення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відбулося з урахуванням психо-емоційного стану обвинуваченого, з`ясування всіх подій та обстановки, відповідно до наявних належних, допустимих і достатніх доказів, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 було імпульсивним вчинком, одномоментною дією, умисел щодо якої виник раптово на підґрунті сварки та у ситуації конфлікту як наслідок суб`єктивного сприйняття у стані алкогольного сп`яніння ситуації, яка мала місце.
		   Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.    
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		    При кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», у п.43 якого Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У цій правовій позиції можна відокремити такі конститутивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено «поза розумним сумнівом». 
		   Враховуючи всі встановлені судом обставини кримінального правопорушення, оцінуючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, що усі сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого мають трактуватись на його користь, суд вважає, що доводи обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вбивство не спростовані, його вина в замаху на вбивство не доведена відповідно критерію «поза розумним сумнівом».
		   Отже, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 125 КК, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.
		   Відповідно до вимог ч. 2 ст.65КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст.50КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		   При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, відповідно до довідки селищної ради компроментуючі матеріали відсутні, має трьох неповнолітніх дітей, хворіє на туберкульоз, суд також бере до уваги думку потерпілої, яка претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, просила звільнити останнього, а також про це просили їхні діти.
		   Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 передбачені ст. 66 КК України, відсутні.
		   Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд визнає відповідно до ст. 67КК України вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та у присутності дитини.
		   Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 125КК Україниу виді двох років обмеження волі. 
		   На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50,65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		   Відповідно до ч. 4ст.174КПК Українисуд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		   Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.05.2024 року було накладено арешт на майно: сокиру зі слідами РБК,бюстгальтер за слідами РБК вилучені 11.05.2024 відповідно до протоколу огляду місця події у домоволодінні з прилеглими спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Кофту та штани камуфляжного кольору вилучені 11.05.2024 під час обшуку затриманого ОСОБА_7 .
		   У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
		   Запобіжний захід стосовно обвинуваченого до набрання законної сили вироком суду необхідно залишити тримання під вартою.
		    Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту проголошення вироку. 
		   Відповідно до ст.72КК Українизарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення, а саме з 11.05.2024 по 05.12.2024 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі. 
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		   Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		   Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		   Керуючись вимогами ст.ст.100,174,368-371, ч. 3 ст.373, ст.ст. 374-376,392,393,395, ч.15 ст.615 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		   Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст.15 ч. 1 ст.115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
		   Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
		   До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		   Строк відбування покарання рахувати з 06 грудня 2024 року.
		   Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.05.2024 по 05.12.2024 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі. 
		   Після набрання вироком законної сили направити обвинуваченого ОСОБА_7 до місця відбування покарання у виді обмеження волі у порядку, встановленому для осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, на підставі ч. 2 ст. 57 КВК України. По доставці до місця відбування покарання звільнити ОСОБА_15 з-під варти. Зарахувати ОСОБА_7 увесь час тримання під вартою з 06.12.2024 по день звільнення з-під варти з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі. 
		   Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.05.2024. 
		   Речові докази, а саме: сокира за слідами РБК, бюстгальтер білого кольору зі слідами РБК, виріз з подушки, контрольний виріз з подушки, виріз з підковдри, контрольний виріз з підковдри, тканина для порівняння з підковдри, зразок тканини для порівняння, штани кольору камуфляж та кофта кольору камуфляж, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів при відділі поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області, - знищити.
		   Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартою з моменту вручення копії судового рішення.
		   Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПКУкраїни,якщо таку скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		   Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...