Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/15205/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; процедур здійснення контролю Державною аудиторською службою України. Державного фінансового контролю.
Надіслано судом: 06.12.2024. Зареєстровано: 07.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.12.2024
Номер судового провадження: К/990/29909/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/15205/23
		адміністративне провадження № К/990/29909/24 , К/990/35303/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №420/15205/23
		за позовом Департаменту міського господарства Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування вимоги,
		за касаційними скаргами Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Короткий зміст позовних вимог 
		1.          У червні 2023 року Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		-          визнати протиправною та скасувати вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023 щодо усунення виявлених порушень.
		2.          На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було виконано приписи п.п. 2,35,49 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, щодо обов`язкового встановлення осіб, винних у порушенні законодавства, дії яких привели до порушення фінансової дисципліни. Позивач також зазначив про відсутність в діях Департаменту міського господарства Одеської міської ради порушень щодо нарахування і виплати заробітної плати, які наведені відповідачем у пунктах 1, 2 спірної вимоги, оскільки чинне законодавство України не містить заборони нарахування працівникам, прийнятим за трудовим договором, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, а розмір посадових окладів працівників, що працювали по трудовому договору, розрахований у відповідності до вимог законодавства.
		3.          Також позивач вказує на те, що висновок відповідача, який міститься у пункті 3 спірної вимоги, стосовно матеріальних фінансових втрат Департаменту міського господарства Одеської міської ради внаслідок безпідставного завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 5109993,82 тис. грн (технічний нагляд 55217,52 грн), не ґрунтується на прямих доказах, а є виключно суб`єктивними припущеннями Південного офісу Держаудитслужби, зокрема, доданий відповідачем до акту розрахунок зайво отриманих коштів за виконання послуг з технічного нагляду внаслідок завищення вартості та обсягів робіт виконаних підрядними організаціями по об`єктах, які фінансуються за рахунок Департаменту міського господарства Одеської міської ради, є загальним та дані, розміщенні в ньому, не відображають детальний опис вирахування відповідачем сум, а позивач, в свою чергу, позбавлений можливості перевірити зазначені у ньому показники зайво отриманих коштів за технічний нагляд та вираховувати суму для коригування відповідних показників в бік зменшення. 
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення 
		4.          Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень від 24 березня 2023 року №151520-15/1501-2023.
		5.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірність і обґрунтованість встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи при укладанні трудових договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак відповідач визначив розмір заподіяної шкоди в сумі 71019,71 грн внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати, тобто шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, а тому положення статей 130-136 КЗпП України, на які послався відповідач, в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи дійсно мало б місце. Відповідно, не може бути виконаний і пункт 2 вимоги, в якому відповідач вимагає від позивача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки та вчинити дії по зарахуванню зайво сплачених коштів в сумі 15 624,34 грн в рахунок майбутніх платежів по ЄСВ, оскільки це залежить від добровільного повернення позивачу тих сум, які відповідач вважає зайво виплаченими, при цьому суд звернув увагу, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнені з роботи.
		6.          Скасовуючи пункт 3 спірної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов Держаудитслужби про стягнення збитків, а не під час вирішення справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Крім того суд уважав, що зазначений пункт вимоги не містить посилання на конкретні нормативно-правові акти, відповідно до яких позивач повинен вчиняти дії, не зазначені особи, щодо яких ці дії мають бути спрямовані.
		7.          Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та ухвалено постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 та пункт 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24 березня 2023 року №151520-15/1501-2023. В частині визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24 березня 2023 року №151520-15/1501-2023 - відмовлено.
		8.          Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування посадовим особам Департаменту міського господарства Одеської міської ради надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268, оскільки відповідно до умов трудових договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій і отримували заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		9.          У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неправильно скасував пункт 1 вимоги з підстав неможливості його виконання у відповідності до ст.ст.130-136 КЗпП України. На думку суду апеляційної інстанції, пункт 1 вимоги підлягає скасуванню з підстав відсутності порушення, встановленого в ході ревізії. 
		10.          Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не може бути виконано пункт 2 вимоги, в якому відповідач вимагає від позивача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти, оскільки така вимога є похідною від пункту 1 вимоги, в якому зобов`язано Департаменту міського господарства Одеської міської ради повернути до бюджету надмірно виплачену заробітну плату, тому є також протиправною та правильно скасована судом першої інстанції.
		11.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині пункту 3 спірної вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.  Так, зміст пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби  не містить прямої вимоги про стягнення збитків хоч і вказує на необхідність вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування завданої шкоди у відповідності до норм статей 216-229 Господарського кодексу України та статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України. Отже, на думку суду, наведений пункт вимоги є конкретним з посиланням на норми закону, які необхідно задіяти в ході вжиття заходів, що не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку. Надаючи оцінку встановленим в ході ревізії порушенням в частині пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби, яким вимагалось забезпечити відшкодування на користь Департаменту міського господарства Одеської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок безпідставного завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт, на загальну суму 5 109 993,82 грн, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач завищив вартість та обсяги виконаних робіт по договорам підряду з: ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ», ТОВ «БМ Граніт», ТОВ «СД БЛАГОУСТРІЙ», ПП «БМП 2015», ТОВ «ЮГМОНТАЖ-СК», ТОВ «БК ПРОФІСТРОЙ`ТОВ «СД БЛАГОУСТРІЙ», ПП «БМП 2015», ТОВ «ЮГМОНТАЖ-СК», ТОВ «БК ПРОФІСТРОЙ», що підтверджує обґрунтованість висновків відповідача про завищення витрат на здійснення технічного нагляду.
		12.          З урахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби.
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		13.          Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Департамент міського господарства Одеської міської ради подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		14.          Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, Департамент міського господарства Одеської міської ради посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		15.          Скаржником зазначено про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року №293 (чинного на час спірних правовідносин) у взаємозв`язку із частиною першою статті 2 та пункту 3 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
		16.          У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано того, що зміст акту ревізії в частині наведених порушень, які включені до пункту 3 вимоги, свідчить про те, що вони обґрунтовані виключно порушенням державних будівельних норм та норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (без посилань на будь-які інші нормативно-правові акти), контроль за дотриманням яких, відповідач не уповноважений здійснювати, в той час як з акту ревізії не вбачається залучення Держаудитслужбою відповідних фахівців, у зв`язку з чим є непідтвердженим встановлення відповідачем таких порушень. Отже, висновки відповідача в акті ревізії від 21.02.2023 №20-11/02 про порушення підрядними організаціями державних будівельних норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (аркуш 76, 84, 85, 87, 89, 94-102 акту ревізії) та в оскаржуваній вимозі (арк. 2, п. 2 вимоги) є безпідставними, оскільки відповідач не уповноважений здійснювати контроль у сфері  дотримання суб`єктами господарювання державних будівельних норм та, відповідно, робити відповідні висновки, а лише має право залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, ремонтних робіт, що фактично є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги в цій частині.
		17.          Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Південний офіс Держаудитслужби подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги Південного офісу Держаудитслужби та прийняти у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у визнанні протиправним та у скасуванні пунктів 1 та 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023.
		18.          Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, Південний офіс Держаудитслужби посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
		19.          У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних правових норм в контексті правомірності нарахування працівникам, прийнятим на роботу за трудовим договором для виконання обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. Касатор вказує на те, що оскільки працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули статусу посадових осіб органу місцевого самоврядування, до них не можуть бути застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо нарахування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
		20.          Крім того у касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		21.          У касаційній скарзі відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 7 та пункт 10 статті 10 та частину другу статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХII без урахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у справах №160/8418/19, №820/3534/16, №809/504/17, №815/7325/13-а, №400/2658/18, №826/2525/15, №822/2087/17, №400/2658/18, №1440/1820/18, №808/6509/13-а, №815/4341/14, №803/634/17, №825/3661/15-а, №808/4044/17, №2040/6542/18 №826/14169/17, №817/650/18, №820/3534/16, №520/1039/19 та  дійшов помилкового висновку про те, що вимога може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства, в частині перевірки правильності обчислення збитків (заподіяної шкоди, внаслідок безпідставного нарахування і виплати заробітної плати), які стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю та які перевіряє суд, що розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
		ІV. Позиція інших учасників справи
		22.          Південний офіс Держаудитслужби надав до суду відзив на касаційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради, в якому просить закрити касаційне провадження у цій справі, а у разі розгляду касаційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради - відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023.
		23.          У відзиві на касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби, Департамент міського господарства Одеської міської ради просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та скасуванні пункту 3 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023 - без змін.
		V.          Рух справи у суді касаційної інстанції
		24.          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01 серпня 2024 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів     Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.
		25.          Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року задоволено заяви суддів про самовідвід та відведено суддів Тацій Л.В., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г. від розгляду касаційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі №420/15205/23 та передано справу до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
		26.          Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року №837 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі №420/15205/23.
		27.          Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2024 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі:  Кашпур О.В. (головуючої судді), Соколова В.М., Уханенка С.А.
		28.          Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту міського господарства Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року на підставі пункту 3 частини четвертої  статті 328 КАС України.
		29.          Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 18 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою Південного офісу Держаудитслужби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої  статті 328 КАС України. 
		30.          Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду  у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 06 грудня 2024 року.
		VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		31.          Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до п. 1.2.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2022 року посадовими особами Південного офісу Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022.
		32.          Результати окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022 викладені Південним офісом Держаудитслужби в акті ревізії від 21.02.2023 №20-11/02.  
		33.          Зі змісту акта ревізії слідує, що в порушення п.п. «ґ» п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» Департаментом міського господарства Одеської міської ради окрім посадового окладу та премії 4 працівникам, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прийняті на роботу за строковим трудовим договором, нараховувалася надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, яка передбачена вказаною постановою №268 для посадових осіб місцевого самоврядування, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в сумі 71019,71 грн, у тому числі по періодам: травень - грудень 2020 року - 17608,37 грн, 2021 рік - 53411, 34 грн, та , як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 15624,34 грн, у тому числі по роках: травень-грудень 2020 року - 3873,85 грн, 2021 рік - 11750,49 грн. 
		34.          Судами встановлено, що 23 квітня 2021 року Одеським міським головою (роботодавець) укладено трудовий договір №58-Дк з громадянином ОСОБА_3 (працівник) на виконання посадових обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради з 27 квітня 2021 року на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 . Згідно з п.2.1 вказаного договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором працівнику нараховується заробітна плата у розмірі 12804 грн. Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_3 , що є додатком до договору: посадовий оклад - 8536,00 грн; умовна надбавка за ранг - 0,00 грн; умовна надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (50%) - 4268,00 грн; всього: 12804,00 грн.
		35.          Розпорядженням міського голови від 22.11.2021 №1727К та наказом Департаменту міського господарства від 22.11.2021 № 71-л ОСОБА_3 звільнено від виконання обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.
		36.          22 грудня 2020 року Одеським міським головою (роботодавець) укладено трудовий договір №282-Дк з громадянином ОСОБА_1 (працівник) на виконання посадових обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради з 24 грудня 2020 року на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 . За виконання обов`язків, передбачених цим договором працівнику нараховується заробітна плата у розмірі 12804 грн. (розрахунок додається (п.2.1 Договору). Розпорядженням міського голови від 01.02.2021 № 114К та наказом Департаменту міського господарства від 02.02.2021 № 6-л ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.
		37.          30 квітня 2020 року Одеським міським головою (роботодавець) укладено трудовий договір №84-Дк з громадянином ОСОБА_2 (працівник) на виконання посадових обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради з 05 травня 2020 року на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 . За виконання обов`язків, передбачених цим договором працівнику нараховується заробітна плата у розмірі 11931 грн. (розрахунок додається (п.2.1 Договору). Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 , що є додатком до договору: посадовий оклад - 7954,00 грн; умовна надбавка за ранг - 0,00 грн; умовна надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (50%) - 3977,00 грн; всього: 11931,00 грн.
		38.          Розпорядженням міського голови від 08.07.2020 № 875К та наказом Департаменту міського господарства від 13.07.2020 № 28-л ОСОБА_2 звільнено від виконання обов`язків заступника директора Департаменту міського господарства за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.
		39.          16 вересня 2019 року Одеським міським головою (роботодавець) укладено трудовий договір №170-Дк з громадянкою ОСОБА_4 (працівник) на виконання посадових обов`язків головного спеціаліста відділу правового забезпечення Департаменту міського господарства Одеської міської ради з 17 вересня 2019 року на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_6 . За виконання обов`язків, передбачених цим договором працівнику нараховується заробітна плата у розмірі 7650,00 грн. (розрахунок додається (п.2.1 Договору). Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_4 , що є додатком до договору: посадовий оклад - 5100,00 грн; умовна надбавка за ранг - 0,00 грн; умовна надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (50%) - 2550,00 грн; всього: 7650,00 грн.
		40.          02 липня 2020 року між Одеським міським головою (роботодавець) та громадянкою ОСОБА_4 (працівник) укладено додаткову угоду № 170-Дк до трудового договору від 16.09.2019 №170-Дк про внесення змін до п. 2.1 трудового договору та визначено розмір заробітної плати 8250 грн. Згідно розрахунку заробітної плати ОСОБА_4 що є додатком до додаткової угоди: посадовий оклад - 5500,00 грн; умовна надбавка за ранг - 0,00 грн; умовна надбавка за вислугу років - 0,00 грн; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (50%) - 2750,00 грн; всього: 8250,00 грн. Розпорядженням міського голови від 07.07.2020 № 864К та наказом Департаменту міського господарства від 07.07.2020 №27-л ОСОБА_4 звільнено від виконання обов`язків головного спеціаліста відділу правового забезпечення департаменту міського господарства Одеської міської ради у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України.
		41.          Також в акті ревізії Південним офісом Держаудитслужби зазначено, що при перевірці проведених Департаментом міського господарства Одеської міської ради видатків на оплату робіт з капітального будівництва, реконструкції та ремонту проведено вибірково за 25 підрядними організаціями на загальну суму 205 634 137,07 грн. Вибірковою перевіркою фактичних обсягів виконаних робіт, правильності розрахунків, застосування одиничних розцінок, проведенням контрольних обмірів та обстежень по актах ф.№ КБ-2в встановлено безпідставне завищення вартості та обсягів виконаних робіт з урахуванням технагляду на загальну суму 5 352 468,02 грн (технічний нагляд - 55217,52 грн).
		42.          Завищення вартості та обсягів робіт, встановлені за підрядними організаціями на загальну суму 5 109 993,82 грн: ТОВ «ПРОФІ-МОНТАЖ» - 1551339,25 грн; ТОВ «БМ Граніт» - 1306863,15 грн; ТОВ «СД Благоустрій» - 1261828,86 грн; ПП «БМП 2015» - 615785,63 грн; ТОВ «ЮГМОНТАЖ-СК» - 267916,66 грн; ТОВ «БК Профістрой» - 51 042,75грн;Технічний нагляд - 55 217,52 гривні.
		43.          Керівником Департаменту міського господарства Одеської міської ради та головним бухгалтером Департаменту міського господарства Одеської міської ради акт ревізії підписані із запереченнями до змісту акту.
		44.          За наслідками розгляду матеріалів ревізії позивачу направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень №151520-15/1501-2023 від 24.03.2023, в якій Південний офіс Держаудитслужби вимагає:
		45.          1. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Департаменту міського господарства Одеської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування і виплати заробітної плати у вигляді 71 019,71 гривень. Врахувати право працівників відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до частини 5 статті 130 КЗпП України та право осіб, які безпідставно отримали зазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.
		46.          2. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в сумі 15 624,34 грн відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №417.
		47.          3. Забезпечити відшкодування на користь Департаменту міського господарства Одеської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок безпідставного завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт, на загальну суму 5109993,82 тис. грн відповідно до норм статей 216-229 ГК України, статей 22, 610-625 ЦК України. 
		VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ  
		48.          Конституція України.
		Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		49.          Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
		Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		50.          Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, далі - Закон №2939-ХІІ, передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
		51.          Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
		52.          Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. 
		53.          За приписами частини першої статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
		54.          Пункт 3, 7, 10 статті 10 Закону №2939-XII. Органу державного фінансового контролю надається право залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок. 
		55.          Органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		56.          Органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		57.          У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.
		58.          Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, далі - Положення №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
		59.          Підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель. 
		60.          В силу пп.16 пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
		61.          Згідно з пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
		62.          Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №550), яким визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
		63.          Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		64.          За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		65.          Стаття 130  КЗпП України. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
		66.          При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
		67.          За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
		68.          На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
		69.          Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
		70.          В статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2493-III) зазначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна,  на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		71.          Відповідно до статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
		72.          Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		73.          Положеннями частини п`ятої статті 10 Закону №2493-III визначено, що на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).
		74.          В частині третій статті 11 Закону №2493-III вказано, що посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.
		75.          Згідно з частиною першою статті 15 Закону №2493-III при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
		76.          Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		77.          В статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті2). Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті2). Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2).
		78.          Приписами частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
		79.          В статті 13 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
		80.          Згідно статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом (частина перша). Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті (частина друга).
		81.          Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		82.          Питання оплати праці, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам органів місцевого самоврядування унормовуються постановою Кабінету Міністрів України постановою «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268 зі змінами та доповненнями (далі -Постанова Кабінету Міністрів України №268).
		83.          Відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №268, умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57 (абз. 2).
		84.          В абз. 2 п.п. "в" п.п. 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №268 зазначено, що керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право: установлювати: надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи:
		- керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи); керівним працівникам і спеціалістам структурних підрозділів органів Державної фіскальної служби, які забезпечують адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, протидію контрабанді та порушенню митних правил, особам начальницького складу податкової міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень; керівним працівникам і слідчим органів Національної поліції, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.
		- службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.
		Відповідність працівників зазначеним у постанові критеріям є підставою для визначення розміру надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та за своїм змістом є засобами заохочення працівника та не є обов`язковими платежами, хоча і входять до структури заробітної плати.
		У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується;
		В п.п. "ґ" п.п. 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №268 зазначено, що посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою, на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.
		VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		85.          Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		86.          З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційних скарг.
		87.          Касаційні провадження у цій справі відкриті з підстав, передбачених пунктом  1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		88.          У касаційній скарзі Департамент міського господарства Одеської міської ради посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року №293 (чинного на час спірних правовідносин) у взаємозв`язку із частиною першою статті 2 та пункту 3 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» стосовно повноважень відповідача здійснювати контроль у сфері  дотримання суб`єктами господарювання державних будівельних норм та, відповідно, робити відповідні висновки, без залучення на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, ремонтних робіт.
		89.          Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги відповідача, Верховний Суд виходить з наступного.
		90.          Так, частина 1 статті 2 Закону №2939-ХІІ визначає головні завдання органу державного фінансового контролю, а частиною 2 цієї статті встановлено види заходів, через які забезпечується державний фінансовий контроль, а саме: через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
		91.          За приписами статті 4 Закону №2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
		92.          При цьому, Порядок проведення органом державного фінансового контролю інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550.
		93.          Пунктом 2 Порядку №550, який кореспондується із статтею 4 Закону №2939-ХІІ, визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
		94.          Відповідно до пункту 16 Порядку №550 фактична перевірка передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних посадових осіб органу державного фінансового контролю або фахівців інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт. 
		95.          Тобто організацію та проведення фактичної перевірки за участю відповідальних посадових осіб замовника, виконавця робіт (підрядника, субпідрядника) та представника контролюючого органу, за потреби - інших учасників інвестиційної діяльності (проектувальника) здійснюють керівники об`єкта контролю.
		96.          Як убачається із матеріалів справи, до контрольних обмірів та обстеження обсягів виконаних робіт, проведених на підставі наказу директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 29.12.2022 №61, був залучений від представника позивача - провідний спеціаліст відділу технагляду Крижановський К.В. 
		97.          За результатами проведених контрольних обмірів та обстеження обсягів виконаних робіт представником позивача встановлено завищення обсягів та вартості виконаних робіт, що оформлено актами обстеження обсягів виконаних робіт від 19.01.2023,           23.01.2023,           25.01.2023, які підписані провідним спеціалістом відділу технагляду Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
		98.          Доводи касатора стосовно того, що відповідач в ході проведення ревізії Департаменту міського господарства Одеської міської ради в порушення пункту 3 статті 10 Закону №2939-ХІІ вийшов за межі своїх повноважень є безпідставними, оскільки вказані правові норми встановлюють право відповідача, а не його обов`язок залучення на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, ремонтних робіт. 
		99.          Крім того як убачається з наведених правових норм, повноваження органу державного фінансового контролю щодо залучення на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, ремонтних робіт є не єдиним шляхом проведення органом державного фінансового контролю фактичної перевірки під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю, а проведення Південним офісом Держаудитслужби контрольних обмірів та обстеження обсягів виконаних робіт, із залученням представника позивача, було здійснено в межах повноважень, наданих органу державного фінансового контролю пунктом 16 Порядку №550.
		100.          У касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України 09 березня 2006 року №268 стосовно правомірності нарахування працівникам, прийнятим на роботу за трудовим договором для виконання обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
		101.          Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги відповідача, Верховний Суд виходить з наступного.
		102.          Посадові особи органів місцевого самоврядування за видом посад   відповідно до  статті 3 Закону №2493-III поділяються на: 1) виборні, на які особи обираються на місцевих виборах; 2) виборні, на які особи обираються чи затверджуються радою; 3) посади, на які особи призначаються відповідним головою на конкурсній основі чи за іншою, визначеною законодавством процедурою.
		103.          Абзацом 5 частини першої статті 10 Закону №2493-III встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради  на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України, на посади: керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради; керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад; керівників відділів, управлінь, інших працівників органів місцевого самоврядування.
		104.          Таким чином, в загальному порядку посадові особи місцевого самоврядування на виборні посади приймаються на місцевих виборах або обираються чи затверджуються радою (залежно від категорії виборної посади). На інші посади - тільки  на конкурсній основі. 
		105.          Однак є і винятки, які передбачені у  частинах третій-п`ятій статті 10 Закону №2493-III, зокрема, приписами частини 5 вказаної статті встановлено, що на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом). 
		106.          Оскільки на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю (абзац 3 статті 7 Закону №2493-III), то органи місцевого самоврядування, як і інші роботодавці, можуть приймати працівників (зокрема, посадових осіб) на роботу на умовах строкового трудового договору на час відсутності (відпустки) посадових осіб для виконання їх повноважень за строковим трудовим договором (контрактом). При цьому таке прийняття може відбуватися без конкурсу.
		107.          Як установлено судами попередніх інстанцій та убачається із трудових договорів, укладених між Одеським міським головою (роботодавець) з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (працівниками), розпорядженнями міського голови та наказами Департаменту міського господарства в різні періоди 2020-2021 року вказані працівники призначалися для виконання обов`язків заступника Директора міського господарства Одеської міської ради. Згідно умов зазначених трудових договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконували відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій і отримували заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Згідно трудового договору, розпорядження міського голови та наказу департаменту міського господарства, ОСОБА_4 була призначена для виконання посадових обов`язків головного спеціаліста відділу правового забезпечення департаменту міського господарства Одеської міської ради та отримувала заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		108.          Відповідно до статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
		109.          В частині третій статті 11 Закону №2493-III вказано, що посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Згідно частини першої статті 15 вказаного Закону при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
		110.          У цій справі судом першої інстанції було встановлено, що до суду не надано належних та допустимих доказів, щодо складання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , присяги посадових осіб місцевого самоврядування та щодо присвоєння їм рангів у межах відповідної категорії посад.
		111.          Додатком 1 «Методичні рекомендації щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування» до листа Головдержслужби від 6 лютого 2002 року № 42/621 (далі - Рекомендації № 42/621) передбачено, що відповідно до статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. Особи, прийняті на роботу на умовах контракту в органи місцевого самоврядування, не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, вони не складають Присяги, їм не встановлюється ранг; період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в ОМС чи стажу держслужби (з метою виплати надбавки за вислугу років). Крім того вони не мають права на надбавку за вислугу років як посадові особи органів місцевого самоврядування, оскільки такими не є.
		112.          З наведеного убачається, що особи, прийняті на роботу на умовах строкового трудового договору (контракту),  не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, а отже їм не встановлюється ранг та надбавка за вислугу років, які враховуються при встановленні керівниками органів, зазначених у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України №268, надбавки з високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
		113.          Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування посадовим особам Департаменту міського господарства Одеської міської ради надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №268, оскільки відповідно до умов трудових договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій і отримували заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		114.          Однак як убачається з аналізу наведених правових норм, отримання працівником, прийнятим на роботу на умовах строкового трудового договору (контракту), заробітної плати за рахунок місцевого бюджету та виконання відповідних посадових повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, не прирівнює вказаних працівників до посадових осіб місцевого самоврядування.
		115.          Верховний Суд звертає увагу на те, що ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, ні Закон №2493-III не надають права органам місцевого самоврядування самостійно визначати умови оплати праці працівників, яких приймають на умовах строкового трудового договору (контракту).
		116.          При цьому Верховний Суд враховує, що  частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» установлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		117.          Однак, постановою Кабінету Міністрів України №268  також не визначено порядок оплати праці таких працівників.
		118.          У пункті п.п. «ґ» п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №268 зазначено лише про право керівників органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, установлювати посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою у межах затвердженого фонду оплати праці на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.
		119.          Крім того як убачається із розділу 2 трудових договорів зазначених працівників, визначено умови матеріального забезпечення «Працівника», розмір заробітної плати (розрахунок зазначений в додатку). Також зазначено, що «Премія за результатами роботи у відповідному місяці нараховується щомісячно у відсотках до заробітної плати на підставі розпорядження міського голови. Розмір премії не може перевищувати максимальний розмір премії посадової особи за аналогічною посадою, розрахованої відповідно до Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам департаменту міського господарства Одеської міської ради в цьому місяці. Заробітна плата та премія «Працівнику» нараховується та виплачується за фактично відпрацьований час (п.2.1).
		120.          Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		121.          Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці», при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		122.          В п.1.4 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам департаменту міського господарства Одеської міської ради, що є додатком 1 до колективного договору, схвалений на загальних зборах трудового колективу департаменту міського господарства Одеської міської ради протокол №2 від 24.02.2017 та зареєстрований в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради за реєстраційним № 10/125-016 від 09.03.2017, зазначено, що дія цього Положення не поширюється на осіб, що працюють за строковими трудовими договорами. Преміювання таких осіб здійснюється відповідно до умов трудового договору.
		123.          Отже, Верховний Суду уважає обґрунтованими доводи касатора про те, що оскільки працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули статусу посадових осіб органу місцевого самоврядування до них не можуть бути застосовані положення абз. 2 п.п. "в" п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №268, яка передбачає встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. Вказані працівники мають право  на встановлення їм посадового окладу у межах затвердженого фонду оплати праці на  рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців та преміювання, розмір якого не може перевищувати максимальний розмір премії посадової особи за аналогічною посадою.
		124.          Однак, вимагаючи від позивача у пункті 1 оскаржуваної вимоги усунити вказані порушення нарахування і виплати заробітної плати шляхом відшкодування на користь департаменту 71019,71 грн відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, відповідач не врахував, що вказані правові норми визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а в даній ситуації шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, тому такі правові норми в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплата надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи мало місце.
		125.          У зв`язку із цим, Суд уважає, що пункт 1 вимоги не може бути виконаний у спосіб, який визначив відповідач.
		126.          Також Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 127 КЗпП Укрїани помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
		127.          Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.
		128.          Працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав.
		129.          Відповідно, не може бути виконаний і пункт 2 оскаржуваний  вимоги, в якому відповідач вимагає від позивача провести перерахунок та відповідні взаємозвірки та вчинити дії по зарахуванню в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в сумі 15624,34 грн в рахунок майбутніх платежів по ЄСВ, оскільки це залежить від добровільного повернення позивачу тих сум, які відповідач вважає зайво виплаченими, при цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнені з роботи.
		130.          Ураховуючи викладене Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що пункти 1 та 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень є протиправними та підлягають скасуванню, однак, з мотивів наведених у цій постанові суду.
		131.          Проаналізувавши доводи касаційної скарги Південного офісу Держаудитслужби щодо підстав відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції пункту 7 та пункту 10 статті 10 та частини другої статті 15 Закону №2939-ХII без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, Верховний Суд зазначає таке.
		132.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові також було зазначено, що такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, від якої Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу.
		133.          Аналогічна правова позиція підтримана й Верховним Судом, зокрема у постанові від 8 травня 2018 року у справі №826/3350/17. У цій постанові було сформульовано позицію за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), згідно з якою рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
		134.          Крім того, у постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд підкреслив, що при вирішенні справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
		135.          Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов`язки для її адресата, а тому наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
		136.          З метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядали справу і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об`єктивно мали право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того чи породжує ця вимога права і обов`язки позивача.
		137.          У контексті цього питання варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи. З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
		138.          Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», з якою кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
		139.          За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
		140.          Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19, від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 грудня 2022 року у справі № 826/13003/17.
		141.          Законність і правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
		142.          Однак, оскарження у судовому порядку індивідуально-правового акта, яким у цьому випадку є вимога Держаудитслужби, є гарантованим правом підконтрольного органу в розрізі завдань та принципів адміністративного судочинства.
		143.          Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 560/4370/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 560/7524/22.
		144.          Вимога містить застереження, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави, що лише підкреслює її обов`язковий характер.
		145.          Тому, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача права на оскарження цієї вимоги в судовому порядку.
		146.          Посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України не вказують на відмінне правозастосування у цій справі, оскільки ці постанови не містять висновків про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
		147.          Щодо заявленого Південним офісом Держаудитслужби у відзиві на касаційну скаргу клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача слід зазначити, що статтею 339 КАС України визначений перелік підстав, за якими суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.
		148.          Ураховуючи, що у відзиві на касаційну скаргу позивачем не наведено законно визначених підстав для закриття касаційного провадження, то таке клопотання задоволенню не підлягає.
		149.          Отже, Верховний Суд визнає такими, що частково знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішень доводи відповідача у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
		150.          Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		151.          За таких обставин, з огляду на приписи статті 351 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне змінити постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в частині мотивування підстав для задоволенні позовних вимог стосовно пунктів 1 та 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023 і викласти відповідне мотивування у редакції цієї постанови. У іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		1.          Касаційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради залишити без задоволення.
		2.          Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби задовольнити частково.
		3. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року змінити в частині мотивування підстав для задоволенні позовних вимог стосовно пунктів 1 та 2 вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 24.03.2023 №151520-15/1501-2023 і викласти відповідне мотивування у редакції цієї постанови. В решті постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий:                                                                                О. В. Кашпур          
		Судді:                                                                                           В.М. Соколов
		                                                                                          С.А.Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...