Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/10959/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2024. Зареєстровано: 07.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 09.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.12.2024
Номер судового провадження: К/990/27860/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 480/10959/21
		адміністративне провадження № К/990/27860/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка» до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного концерну «Укроборонпром», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 (суддя - Діска А. Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 (колегія суддів у складі: Перцової Т. С., Жигилія С. П., Русанової В. Б.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У жовтні 2021 року Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод «Зірка» (далі - позивач, КП «ШКЗ «Зірка») звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач, УЗПВР у Сумській області), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»), та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Шосткинський ВДВС), в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, прийняту за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519; 
		- зобов`язати начальника УЗПВР у Сумській області винести постанову про зобов`язання начальника Шосткинського ВДВС скасувати постанову від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка».
		На обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність постанови від 30.10.2018 у ВП №  57328556, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника без уточнення щодо предмета обтяження або непоширення арешту на окремі види (категорії) майна підприємства, а також без опису наявного у КП «ШКЗ «Зірка» майна, що суперечить абзацу 2 частини другої статті 56 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), за змістом якого арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису, який в силу частини п`ятої цієї статті здійснюється безпосередньо самим виконавцем, а не будь-якою іншою особою.
		Також позивач наголосив на неможливості обтяження арештом майна, закріпленого за КП «ШКЗ «Зірка», оскільки таке майно є державною власністю і належить позивачу на праві оперативного управління.
		Посилаючись на приписи частини третьої статті 59, абзаців 2, 3 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII, абзацу 10 пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція), уважає, що постанова від 19.01.2021 про законність зведеного виконавчого провадження № 57332519 є протиправною, а тому арешт майна підлягає зняттю начальником відділу. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи 
		У Шосткинському ВДВС перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 57332519 по стягненню з КП «ШКЗ «Зірка» коштів.
		30.10.2018 старшим державним виконавцем Шосткинського ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні ВП № 57328556, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальному розмірі 62 739 533,59 грн.
		Не погоджуючись з указаною постановою, КП «ШКЗ «Зірка» оскаржило її в судовому порядку, за наслідком чого рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №  480/882/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, відмовлено КП «ШКЗ «Зірка» у задоволенні позовних вимог до Шосткинського ВДВС про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт рухомого і нерухомого майна боржника КП «ШКЗ «Зірка» у виконавчому провадженні від 30.10.2018 №  57328556.
		29.12.2020 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом №  9852/20.4.1/-20 повідомив відповідача, що на розгляді в Департаменті знаходиться заява голови Державної казначейської служби України Слюз Т. Я. про кримінальне правопорушення від 03.11.2020 № 5-06-06/19491, а тому УЗПВР у Сумській області доручено провести перевірку матеріалів зведеного виконавчого провадження № 57332519 про стягнення з КП «ШКЗ «Зірка» коштів, яке перебуває на виконанні у Шосткинському ВДВС, щодо законності вчинення виконавчих дій.
		На виконання зазначеного доручення в.  о. заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником УЗПВР у Сумській області винесено постанову від 19.01.2021 № 153/03-07/2020 про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519 (оскаржувана постанова), якою дії державних виконавців Шосткинського ВДВС щодо виконання зведеного виконавчого провадження АСВП №  57332519 з виконання виконавчих документів про стягнення коштів з КП «ШКЗ «Зірка» на користь групи стягувачів визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства.
		20.08.2021 ДК «Укроборонпром» звернувся до Міністерства юстиції України з листом №  UOP  2.2-7442, в якому просив провести перевірку законності зведеного виконавчого провадження №  57328556, що перебуває на виконанні у Шосткинському ВДВС щодо дотримання державним виконавцем визначеного законодавством порядку накладення арешту на рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка».
		У відповідь на вказане звернення Міністерство юстиції України листом від 21.09.2021 №  82556/85192-11-21/20.4.1 повідомило ДК «Укроборонпром» зокрема про те, що в.о. начальника УЗПВР у Сумській області Рудь М. Л., відповідності до статті 74 Закону № 1404-VIII, проведено перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 57332519, за результатами якої постановою від 19.01.2021 (оскаржувана постанова) дії державних виконавців Шосткинського ВДВС визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства.
		КП «ШКЗ «Зірка» (боржник у виконавчому провадженні) не погодився з оскаржуваною постановою та звернувся до суду з цим позовом.
		При цьому, судами установлено, що оскаржувана постанова в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021 прийнята за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519 та винесена відповідачем на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.12.2020 № 9852/2.4.1/-20, а не за результатами розгляду скарги позивача.
		Позивачем у заявах по суті справи не наведено жодного аргументу щодо порушення відповідачем процедури перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519 та не зазначено чим саме оскаржувана постанова порушує права КЗ «ШКЗ «Зірка».
		Установлено, що на обґрунтування протиправності постанови в.  о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021 позивач фактично не згоден з діями державного виконавця щодо накладення арешту на майно КП «ШКЗ «Зірка», та стверджує про незаконність арешту майна, накладеного постановою старшого державного виконавця Шосткинського ВДВС у зведеному виконавчому провадженні № 57328556. 
		Суди установили, що оскаржувана постанова в. о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021 сама по собі не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, не позбавляє останнього можливості реалізувати належні йому права та не покладає на нього будь-якого обов`язку.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що оскаржувана постанова порушує права, свободи або законні інтереси позивача, у зв`язку з чим, вони підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства шляхом її скасування; позивачем не наведено, а судом не встановлено наявності законних підстав для зобов`язання відповідача винести постанову про зобов`язання начальника Шосткинського ВДВС скасувати постанову від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка».
		Оскаржувана постанова в.о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021 винесена відповідачем на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а не за результатами розгляду скарги позивача. При цьому, позивачем у заявах по суті справи не наведено жодного доводу щодо порушення відповідачем процедури перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519 та чим саме оскаржувана постанова порушує права КП «ШКЗ «Зірка».
		Оскільки оскаржувана постанова сама по собі не є юридично значимою для позивача та не несе безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, то оскаржувана постанова не порушує права та інтереси позивача, що зумовлює відмову у задоволенні позову.
		Крім того, суди зазначили, що рішенням що безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси позивача в межах спірних правовідносин є постанова від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка», яка вже була предметом оскарження позивачем до суду в межах розгляду справи № 480/882/19 та якій була надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі № 480/882/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, відмовлено КП «ШКЗ «Зірка» у задоволенні позовних вимог до Шосткинського ВДВС про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт рухомого і нерухомого майна боржника КП «ШКЗ «Зірка» у виконавчому провадженні від 30.10.2018 № 57328556.
		Правовим обґрунтуванням позовних вимог про скасування постанови про арешт майна, заявлених в межах розгляду справи № 480/882/19, слугувало те, що майно підприємства є державною власністю, що унеможливлює накладення арешту на майно підприємства органами державної виконавчої служби без погодження з ДК «Укроборонпрому», а також невчинення державним виконавцем дій щодо звернення до ДК «Укроборонпрому» за дозволом на опис та арешт майна та його реалізацію.
		В якості мотивувань для задоволення позову у цій справі та наявності підстав для скасування постанови від 19.01.2021, прийнятої за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження ВП № 57332519, позивачем зазначено також неможливість накладення арешту на майно позивача через перебування майна у державній власності та закріплення його за боржником на праві оперативного управління та накладення арешту без опису майна, що є підтвердженням заявлення цього позову саме з метою скасування постанови від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка».
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		Підставою звернення із касаційною скаргою позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII у правовідносинах, що виникають при оскарженні постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зокрема, щодо порушення зазначеною постановою прав боржника та наявності чи відсутності права боржника на оскарження такої постанови.
		На думку скаржника, у даному випадку судами попередніх інстанцій формально відмовлено у захисті прав КП «ШКЗ «Зірка», не зважаючи на прямо надане частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII право на оскарження рішення посадової особи органу державної виконавчої служби, прийнятого за результатами перевірки законності виконавчого провадження.
		Наголошує, що в.  о. начальника УЗПВР у Сумській області виніс постанову про законність виконавчого провадження, не зважаючи на порушення державним виконавцем встановленого законодавством порядку накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить КП «ШКЗ «Зірка», тобто проігнорував незаконні дії державного виконавця, що не може не порушувати права КП «ШКЗ «Зірка» на вільне володіння, користування та розпорядження майном, яке йому належить. Накладення арешту на майно позивача без дотримання вимог, встановлених Законом № 1404-VIII, створює незаконні перешкоди у реалізації КП «ШКЗ «Зірка» прав щодо такого майна.
		Скаржник уважає, що Закон № 1404-VIII надає право сторонам виконавчого провадження оскаржувати, у тому числі, рішення посадових осіб органів державної виконавчої служби, прийняті за результатами перевірки законності виконавчого провадження, незважаючи на наявність права на оскарження безпосередньо самої дії державного виконавця щодо виконання судового рішення.
		Також зазначає, що Інструкцією не передбачено проведення перевірки законності виконавчого провадження за скаргою боржника, яким є КП «ШКЗ «Зірка», а отже постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження і не могла бути винесена за результатами розгляду скарги КП «ШКЗ «Зірка». Крім того, зазначає, що ні Законом № 1404-VIII, ні КАС України, ні Інструкцією не встановлено, що учасник виконавчого провадження має право оскаржити до суду рішення посадової особи органу державної виконавчої служби виключно у разі прийняття нею такого рішення за результатами розгляду скарги особи, яка звертається до суду.
		Скаржник переконаний, що суди попередніх інстанцій не могли покладати в основу свого рішення висновки, викладені у рішеннях судів у справі № 480/882/19, оскільки предметом позову було оскарження дій старшого державного виконавця Шосткинського ВДВС, при цьому позов обґрунтовувався тим, що майно Підприємства є державною власністю, що, на думку КП «ШКЗ «Зірка», унеможливлює накладення арешту на його майно органами державної виконавчої служби без погодження з ДК «Укроборонпром», проте державний виконавець до Концерну за дозволом на опис та арешт майна, а також його реалізацію не звертався. Таким чином, підстави незаконності постанови державного виконавця про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно КП «ШКЗ «Зірка» від 30.10.2018 № 57328556, заявлені у справі № 480/10959/21, не були предметом розгляду та перевірки у справі № 480/882/19, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доводи позивача зводяться до переоцінки встановлених судами обставин в межах справи № 480/882/19, не відповідають дійсності.
		Позиція інших учасників справи 
		У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДК «Укроборонпром», у якому останній просив суд задовольнити касаційну скаргу КП «ШКЗ «Зірка». Доводи цього відзиву в їх сукупності зводяться до згоди заявника з позицією позивача про порушення його прав оскаржуваною постановою та про протиправність накладення арешту на майно останнього постановою від 30.10.2018 ВП № 57328556.
		У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від УЗПВР у Сумській області, у якому останнє просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, які відповідач уважає законними та обґрунтованими. Заявник пояснює, що постанова відповідача від 19.01.2021, якою підтверджено законність дій державних виконавців у межах зведеного виконавчого провадження № 57332519, винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.  
		У грудні 2022 року до Верховного Суду від представника КП «ШКЗ «Зірка» надійшло пояснення на відзив відповідача. Доводи пояснення в їх сукупності узгоджуються із доводами відповідної касаційної скарги КП «ШКЗ «Зірка».
		У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Шосткинського ВДВС, у якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені рішення судів попередніх інстанцій.
		Рух касаційної скарги
		13.10.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «ШКЗ завод «Зірка» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 480/10959/21.
		Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою КП «ШКЗ завод «Зірка» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022.
		Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права та акти їх застосування
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Пунктами 1 та 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
		Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1)  звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 
		Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Згідно з частиною шостою статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
		Пунктом 3 Розділу I Інструкції визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
		Розділу XII Інструкції передбачає порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.
		Так, відповідно до абзацу 6 пункту 1 Розділу XII Інструкції начальник управління забезпечення примусового виконання рішень має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.
		Згідно з пунктом 2 Розділу XII Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.
		Пунктом 7 Розділу XII Інструкції визначено, що про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються: підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація.
		Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).
		У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону. 
		Відповідно до абзаців другого та третього частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
		Абзацом четвертим частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
		Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
		Оцінка висновків судів, судові рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи 
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII у правовідносинах, що виникають при оскарженні постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зокрема, щодо порушення зазначеною постановою прав боржника та наявності чи відсутності права боржника на оскарження такої постанови.
		При цьому, частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. 
		Тобто, частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII визначає до якого суду може бути оскаржено рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які вчинені при виконанні судового рішення.  
		Предметом оскарження в цій справі позивачем визначено постанову в. о. начальника УЗПВР у Сумській області від 19.01.2021, винесену за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519, яка не є судовим рішенням.
		Проаналізувавши матеріали цієї справи з метою перевірки викладених у скарзі доводів, Верховний Суд констатує, що відповідні доводи скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження є помилковими, оскільки зводяться до неправильного розуміння скаржником положень частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, які є незастосовними у спірній ситуації, а саме: при оскарженні боржником у виконавчому провадженні постанови про результати перевірки законності зведеного виконавчого провадження, яка ініційована не таким боржником, а проведена на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наслідком звернення іншої заінтересованої особи, зокрема, щодо порушення зазначеною постановою прав боржника та наявності чи відсутності у нього права на оскарження такої постанови, про що наполягав останній.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що скасування постанови про арешт майна у процедурі адміністративного оскарження є правом органів державної виконавчої служби вищого рівня. При цьому, у випадку незадоволення скарги таке рішення (постанова) не створює для учасника виконавчого провадження будь-яких нових обов`язків, тобто не призводить до порушення прав останнього. 
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Тож, у контексті визначених частиною першою статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, звернення до суду є способом захисту порушених прав та інтересів юридичних осіб, прав та інтересів позивача. Права та інтереси, які належать конкретній юридичній особі (особам) є предметом судового захисту. 
		Приписами пункту 8 частини другої статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
		За правилами частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Основна мета позовного провадження є вирішення спору про право, який має свою структуру, що складається із предмету, підстави та змісту. Предметом завжди виступають суб`єктивні права, свободи чи інтереси, визнані в національному законодавстві, що знаходяться в стані правової невизначеності, подолання якої є визначальним для розуміння їхнього змісту, поновлення та реалізації. Підставами є обставини, що потягли за собою виникнення спору.
		З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення.
		Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.10.2019 у справі № 316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11.11.2020 у справі №  640/19903/19, від 26.07.2021 у справі № 420/2068/19.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. 
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права, свободи та інтереси особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.
		Вимогами процесуального законодавства передбачено, що суд має установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відповідно до вимог КАС України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.
		Згідно з частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилався він під час звернення до суду з цим позовом.
		Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що оскаржувана постанова, яка прийнята за результатами перевірки законності зведеного виконавчого провадження № 57332519, порушує права, свободи або законні інтереси позивача, який не був ініціатором такої перевірки і не несе жодних негативних наслідків за її висновками.
		Такі висновки не спростовані також доводами касаційної скарги. 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди поклали в основу своїх рішень висновки судів, викладені в судових рішеннях у справі № 480/882/19, є неспроможними, оскільки указані висновки не були підставою для ухвалення оскаржених рішень, а виключно враховані судами попередніх інстанцій в цій справі у контексті дослідження і оцінки порушених позивачем обставин, а саме чинності постанови від 30.10.2018 ВП № 57328556.
		Судами попередніх інстанцій у цій справі не застосовано правові висновки, викладені у судових рішеннях у справі № 480/882/19, оскільки постанова від 30.10.2018 ВП № 57328556 про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні сама по собі не є предметом оскарження у цій справі.
		Оцінка законності накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні №  7328556 також не є предметом спору у цій справі, у зв`язку із чим відповідні доводи касаційної скарги Верховний Суд також відхиляє.   
		Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розуміннях, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до сталої та послідовної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» (пункт 40) та інших подібних) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності,  який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу  остаточності рішень  суду.  Цей принцип  наголошує,  що  жодна  зі  сторін  не  має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду  просто  тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.  Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства,  але не  для  здійснення  нового  судового  розгляду. Перегляд  не  повинен  фактично  підміняти собою апеляцію,  а сама можливість  існування  двох  точок  зору  на  один  предмет  не  є підставою  для  нового розгляду.
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.     
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.  
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка» залишити без задоволення. 
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2022 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк   А.В. Жук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...