Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/14294/18-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-9263ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 757/14294/18
		провадження № 61-9263св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , правонаступником якого ОСОБА_3,
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Батрин О. В., від  04  жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Соколової В. В., від 21 травня 2024  року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У березні 2018 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу.
		2.           Позов обґрунтовано тим, що між сторонами укладено низку депозитних договорів: від 23 грудня 2011 року № SAMDN25000722387713 - сума вкладу 14 000 дол. США; від 22 грудня 2010 року № SAMDN01000713428866 - сума вкладу 10 000 дол. США; від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966053 - сума вкладу 45 000 дол. США; від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716329907 - сума вкладу - 10 000 дол. США; від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966106 - сума вкладу 80 000 дол. США.
		3.           У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивача були заблоковані банком, нарахування відсотків припинено.
		4.           29 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання депозитних договорів та повернення банківських вкладів, яка була отримана банком 03 січня 2017 року, проте заява залишена без задоволення.
		5.           Посилаючись на те, що банк безпідставно відмовляє у поверненні депозитних коштів, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1  просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк»:
		- суму банківського вкладу за договором № SAMDN25000722387713 в розмірі 14 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 24 лютого 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 3 126,79 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 січня 2017 року до 03 травня 2017 року в розмірі 45,26 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 1,23 дол. США, пеню за період з 20 березня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 4 875 947,83 грн, що еквівалентно 185 538,35 дол. США, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період часу з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 13 275,34 грн, що еквівалентно 505,15 дол. США;
		- суму банківського вкладу за договором № SAMDN01000713428866 в розмірі 14 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 23 лютого 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 2 375,34 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 січня 2017 року до 03 травня 2017 року в розмірі 32,24 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 0,88 дол. США, пеню за кожен день прострочення в розмірі 3 561 202,01 грн, що еквівалентно 135 509,97 дол. США, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період часу з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 9 482,34 грн, що еквівалентно 360,82 дол. США;
		- суму банківського вкладу за договором № SAMDN25000713966053 в розмірі 45 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 05 березня 2014 року до 05  січня 2017 року в розмірі 11 517,53 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 січня 2017 року до 03 травня 2017 року в розмірі 145,48 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 3,96 дол. США, пеню за кожен день прострочення в розмірі 16 263 823,44 грн, що еквівалентно 618 866,95 дол. США, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період часу з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 42 670,83 грн, що еквівалентно 1 623,70 дол. США;
		- суму банківського вкладу за договором № SAMDN25000716329907 в розмірі 10 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 10 березня 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 2 759,38 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 січня 2017 року до 03 травня 2017 року в розмірі 32,24 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 0,88 дол. США, пеню за кожен день прострочення в розмірі 3 671 715,71 грн, що еквівалентно 139 715,21 дол. США, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період часу з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 9 482,34 грн, що еквівалентно 360,82 дол. США;
		- суму банківського вкладу за договором № SAMDN25000713966106 в розмірі 80 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 березня 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 22 728,77 дол. США, ненараховані відсотки за період з 06 січня 2017 року до 03 травня 2017 року в розмірі 258,63 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 20 березня 2018 року в розмірі 7,04 дол. США, пеню за кожен день прострочення в розмірі 29 561 847,18 грн, що еквівалентно 1 124 880,03 дол. США, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період часу з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 77 351,50 грн, що еквівалентно 2 886,25 дол. США.
		6.           Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення сум вкладів за договором від 10 травня 2011 року № SAMDN-25000716329907 на суму 10 000  дол. США та за договором від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966106 на суму 80 000 дол. США.
		7.           Закриваючи провадження у вказані частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовні вимоги про стягнення вкладів за договорами № SAMDN25000716329907  від 10 травня 2011 року та за договором № SAMDN25000713966106 від 04 лютого 2011 року були предметом розгляду у справі № 757/24419/17-ц, де представник ОСОБА_1 - Дугінов Д. А. подав заяву про відмову від позову і ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2018 року така відмова прийнята судом, провадження у справі закрито. Таким чином, на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України провадження в частині вимог за вкладами № SAMDN25000713966106, № SAMDN25000716329907 підлягає закриттю, оскільки набрала законної сили ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8.           Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019  року позов ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_3, задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 :
		- суму банківського вкладу за договором від 23 грудня 2011 року № SAMDN25000722387713 в розмірі 14 000 дол. США, відсотки за період з  24  лютого 2014 року до 20 березня 2017 року в розмірі 3 173,28 дол.США, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 348 279,71 грн, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 13 275,34 грн;
		- суму банківського вкладу за договором від 22 грудня 2010 року № SAMDN01000713428866 в розмірі 10 000 дол.США, відсотки за період з 23 лютого 2014 року до 20 березня 2018 року у розмірі 2 408,46 дол. США, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 248 771,22 грн, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 9 482,34 грн;
		- суму банківського вкладу за договором від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966053 в розмірі 45 000 дол. США, відсотки за період з 05 березня 2014 року до 20 березня 2018 року в розмірі 11 666,97 дол. США, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 119 470,49 грн, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 42 670,83 грн;
		- відсоткиза договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716329907 за період з  10 березня 2014 року до 20 березня 2018 року в розмірі 2 792,50 доларів США, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 248 771,22 грн, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 9 482,34 грн;
		- відсоткиза договором банківського вкладу від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966106 за період з 06 березня 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 22 994,44 дол. США, пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 990 169,76 грн, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року у розмірі 77 351,50 грн.
		В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 8 810,00 грн.
		9.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання обов`язків за укладеними договорами. Відповідач не повернув кошти позивачу, внесені ним на банківські рахунки, чим порушив права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 депозитних вкладів, відсотків за вкладами, трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, пені відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка зменшена на підставі частини третьої статті 551 ЦК України до розмірів банківських вкладів.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		10.        Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024  року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019  року скасовано та ухвалено нове, яким позов  ОСОБА_3  задоволено частково.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3:
		- за договором від 23 грудня 2011 року № SAMDN25000722387713 суму депозитного вкладу в розмірі 14 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 24 лютого 2014 року до 05 січня 2017 року - 3 126,79 дол. США; три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року - 13 275,34 грн;
		- за договором від 22 грудня 2010 року № SAMDN01000713428866 суму депозитного вкладу в розмірі 10 000 дол. США, ненараховані відсотки за період з 23 лютого 2014 року до 05 січня 2017 року - 2 375,34 дол. США; три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року - 9 482,34 грн;
		- за договором від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966053 суму депозитного вкладу в розмірі 45 000дол. США, ненараховані відсотки за період з 05 березня 2014 року до 05 січня 2017 року - 11 517,53 дол.США; три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року - 42 670,83 грн;
		- за договором від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716329907 ненараховані відсотки за період з 10 березня 2014 року до 05 січня 2017 року в розмірі 2 759,38 дол.США, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року -9 482,34 грн;
		- за договором від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000713966106 ненараховані відсотки за період з 06 березня 2014 до 05 січня 2017 року в розмірі 22 728,77 дол. США, три проценти річних за період з 06 січня 2017 року до20 березня 2018 року - 77 351,50 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь  ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 810,00 грн.
		11.        Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на вимогу ОСОБА_1 вклади повернуті не були, що фактично відповідачем не оспорюється. По закінченню строку договорів позивачу також не були виплачені проценти.
		12.        Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про стягнення сум вкладів та нарахованих процентів.
		13.        Разом з тим, суд не врахував, що договори депозитів є розірваними з 06 січня 2017 року, з цього моменту нарахування передбачених договорами процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про стягнення процентів за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року за процентною ставкою «на вимогу». 
		14.        Позовні вимоги про стягнення процентів за ставками, передбаченими договорами, за період до 05 січня 2017 року (включно) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		15.        Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності підстав для стягнення банківських вкладів (внесення депозитів як таких) спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
		16.        Вимоги позивача про стягнення процентів за депозитними вкладами № SAMDN25000716329907  від 10 травня 2011 року та за договором № SAMDN25000713966106 від 04 лютого 2011 року є обґрунтованими, оскільки провадження було закрито лише в частині стягнення вкладів, а не в цілому щодо нарахованих за ними відсотками. У спірний період банківські вклади за вказаними договорами повернуті не були, а тому позивач не втратив право вимоги нарахованих за ними процентів, в тому числі на підставі статті 625 ЦК України.
		17.        Розраховані позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних за несвоєчасне повернення депозитних вкладів за період з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.
		18.        Після звернення ОСОБА_1 до банку із відповідною заявою з 06 січня 2017 року договори банківських вкладів № SAMDN-25000722387713, № SAMDN01000713428866, № SAMDN25000713966053, № SAMDN-25000716329907, № SAMDN25000713966106 є розірваними, між сторонами припинено правовідносини, що випливають з цих правочинів, а тому положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на них не розповсюджується, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
		19.        Посилання у апеляційній скарзі на те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20.        28 червня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк», шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд»,подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від  04  жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від  21  травня 2024  року.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року, поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 757/14294/18, відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
		22.        01 серпня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		23.        У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове в цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		24.        Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 січня2019 року у справі № 355/385/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		25.        У вказаних постановах суду касаційної інстанції сформовані висновки щодо застосування статті 1059 ЦК України в контексті підтвердження факту укладання договору банківського вкладу, а саме те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		26.        Позивачем на підтвердження наявності правовідносин між сторонами не надано оригінали документів, які б свідчили про укладення договору та внесення грошових коштів на банківські рахунки.
		27.        Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у сторін договірних відносин.
		28.        Відповідно до статті 608 ЦК України договори вкладу припинили свою дію у зв`язку зі смертю кредитора - спадкодавця ОСОБА_1 .
		29.        Крім того, матеріали справи, а саме копії договорів, не містять заповідальних розпоряджень на вклади. ОСОБА_3 не надала документів на підтвердження права власності на спадкове майно, а саме грошових коштів на депозитних рахунків.
		30.        Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи відносно переведення з 17 листопада 2014 року боргу за спірними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон», які свідчать про відсутність у банку зобов`язання перед позивачем та неналежність відповідача у цій справі.
		31.        З огляду те, що з 17 листопада 2014 року банк не є боржником за спірними договорами вкладу підстави для нарахування та стягнення відсотків з банку після вказаної дати також відсутні.
		32.        Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року провадження в частині стягнення стягнення сум вкладів за договорами банківського вкладу від 04 лютого 2011 року № SAMDN25000716329907 та № SAMDN25000713966106 закрито, тому за вказаними договороми не можна стягувати відсотки.
		33.        Аналогічні доводи заявником зазначено і щодо стягнення 3 % річних.
		34.        Позивачем не сплачено судовий збір за звернення до суду з указаним позовом. Враховуючи часткове задоволення позову, суд повинен був стягнути судовий збір з банку на користь держави, а в частині відмови у позові - з ОСОБА_3 на користь держави.
		Доводи інших учасників справи 
		35.        У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2024 року, представник ОСОБА_3 - адвокат Дугінов Д. А. заперечує проти доводів АТ КБ «ПриватБанк», просить касаційну скаргу залишити без задволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024  року - без змін.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		36.        22 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000713428866, відповідно до умов якого банком залучено в якості вкладу грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США зі сплатою 8,5 % річних.
		37.        23 грудня 2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000722387713, за умовами якого банком залучено в якості вкладу грошові кошти в розмірі 14 000 дол. США зі сплатою 8 % річних.
		38.        04 лютого 2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000713966053, за умовами якого банком залучено в якості вкладу грошові кошти в розмірі 45 000 дол. США зі сплатою 9 % річних.
		39.        04 лютого 2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000713966106, за умовами якого банком залучено в якості вкладу грошові кошти в сумі 45 000 дол. США зі сплатою 9 % річних. У подальшому на рахунок внесено додатково 35 000 дол. США.
		40.        04 лютого 2011 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000716329907, за умовами якого банком залучено в якості вкладу грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США зі сплатою 8,5 % річних.
		41.        29 грудня 2016 року представник ОСОБА_1 -  Дугінов Д. А. звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами про розірвання вищевказаних депозитних договорів та повернення депозитів разом із нарахованими процентами.
		42.        03 січня 2017 року вказані заяви отримані ПАТ КБ «ПриватБанк», однак залишені без задоволення, грошові кошти не повернуті.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		43.        Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		44.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		45.        За змістом статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		46.        За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		47.        Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
		48.        Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
		49.        Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
		50.        Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		51.        Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
		52.        Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
		53.        Згідно з частинами першою, третьою статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
		54.        Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		55.        Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		56.        Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
		57.        Згідно з пунктом 5 постанови Правління НБУ «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банки, у перелік яких входить і АТ КБ «ПриватБанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити НБУ.
		58.        Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		59.        Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті
		81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		60.        Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		61.        Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		62.        Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		63.        Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		64.        Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		65.        У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		66.        Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачем доведено, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу, проте відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання із повернення вкладів та сплати процентів, які нараховані за період дії договорів (до 06 січня 2017 року), у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача суми вкладів та процентів.
		67.        Крім того,боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
		68.        Апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми 3 % річних у межах позовних вимог, а саме з 06 січня 2017 року до 20 березня 2018 року.
		69.        Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц щодо застосування положень статті 1049 ЦК України в контексті підтвердження факту укладання договору банківського вкладу, на які посилався заявник у касаційній скарзі, з огляду на таке.
		70.        Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 6 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 і від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14). Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі (див. також висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 6 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16).
		Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
		71.        У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 09 листопада 2017 року у справі № 6-109цс17, від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 та від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14: суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		72.        Суд апеляційної інстанції встановив, що факт укладення позивачем договорів банківського вкладу (депозитних договорів), а також внесення коштів на депозитні рахунки підтверджується копіями договорів, копіями квитанцій та копією довідки банку про залишки коштів на рахунках (т. 1, 
		а. с. 9-79).
		73.        Суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів у заявлених розмірах на підставі наданих копій відповідних документів, посвідчених представником позивача. Надання стороною до суду копій документів, посвідчених особисто чи представником, відповідає положенням частини восьмої статті 43 ЦПК України. Банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника.
		74.        Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та
		ТОВ ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними.
		75.        Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		76.        Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 16 грудня 2021 року у справі № 482/242/20 (провадження № 61-14059св21), та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) у подібних правовідносинах.
		77.        Доводи заявника про те, що відповідно до статті 608 ЦК України договори вкладу припинили свою дію у зв`язку зі смертю кредитора - спадкодавця ОСОБА_1 , є безпідставними.
		78.        Згідно зі статтею 608 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.
		79.        Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		80.        Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		81.        Оскільки обов`язок банку виплачувати відсотки на суму вкладу не пов`язаний з особою вкладника, то у зв`язку зі смертю останнього таке зобов`язання не припиняється.
		82.        Посилання банку на те, що ОСОБА_3 не надала документів на підтвердження права власності на спадкове майно, необґрунтовані.
		83.        Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 21 травня 2024 року вирішував питання щодо правонаступництва після смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		84.        Так, 05 квітня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника спадкоємця ОСОБА_1 про заміну сторони позивача правонаступником. Відповідно доапостильованої відповіді та пояснення закону Каліфорнії: що стосується успадкування майна покійного  ОСОБА_1 ; прийняття ОСОБА_3 довіреної особи рахунків трасту  ОСОБА_1 ; наказу для оформлення спадщини; заяви про прийняття ОСОБА_3 спадщини від 12 січня 2024 року; документу щодо успадкування особистого майна відповідно до Каліфорнійського спадкового кодексу; листа Верховного Суду штату Каліфорнія про призначення ОСОБА_3 виконавицею заповіту  ОСОБА_1 , згоду на прийняття обов`язків розпорядника, спадкоємицею ОСОБА_1 є його дочка ОСОБА_3.
		85.        Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для залучення до участі у справі правонаступника позивача  ОСОБА_1  - ОСОБА_3.
		86.        В цілому, доводи касаційної скарги висновків суду щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		87.        Доводи касаційної скарги про те, що судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 23 січня2019 року у справі № 355/385/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 02 вересня 2020 року у справі № 757/32332/18-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах суду касаційної інстанції, на які посилається заявник у касаційній скарзі, щодо застосування статтей 1058-1061, 1066 ЦК України.
		88.        Отже підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті - відсутні.
		89.        Водночас, колегія суддів звертає увагу на доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне зстосування норм матеріального права під час розподілу судових витрат у справі.
		90.        За наслідками часткового задоволення позову оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 8 810 грн судового збору.
		91.        Предметом позову у цій справі є вимоги про повернення банківського вкладу (вимоги майнового характеру).
		92.        За змістом підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		93.        На вказані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		94.        Відповідно до частин першої, третьої статті 22 вказаного закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		95.        Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
		96.        Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		97.        Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		98.        Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач  ОСОБА_1  або його правонаступник ОСОБА_3  сплачували судовий збір за подання цього позову.
		99.        Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги, при цьому позивач на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» сплату судового збору не здійснював, тому з АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню в дохід держави (а не на користь позивача) витрати зі сплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 8 810 грн, визначеному статтею 4 Законом України «Про судовий збір».
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		100.     Згідно з частиною третьою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		101.     Відповідно до статті 412 ЦПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		102.     В межах доводів та вимог касаційної скарги щодо вирішення спору по суті, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		103.     Разом з цим, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення судового збору із відповідача на користь позивача, а не в дохід держави.
		104.     З огляду на це, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити, стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір за подання позову в розмірі, визначеному статтею 4 Законом України «Про судовий збір».
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1            Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»задовольнити частково.
		2            Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024  року в частині розподілу судового збору змінити, стягнувши з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.
		3            У іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024  року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:  Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...