Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/1537/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 61-13156ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/1537/21
		провадження № 61-13156св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Дмитро Валентинович, ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна,
		третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду 
		м. Києва від 14 липня 2022 року у складі судді Белоконної І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2021 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу м. Києва (далі - приватний виконавець) Ляпіна Д. В., Прокопчука О. П., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Чорнєй В. В., третя особа - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), про визнання недійсними електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		 
		Позов мотивований тим, що у провадженні приватного виконавця Ляпіна Д. В. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 761/11066/16-ц, виданого 22 червня 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк» (ПАТ «Укрсоцбанк») 1 201 685,04 грн заборгованості за договором кредиту. 
		 
		У межах виконавчих дій на електронні торги, які відбулися 11 січня 2021 року, було виставлено її нерухоме майно, а саме 1/2 частини двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 . Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна 
		з прилюдних торгів оформив за собою право власності на 1/2 частини вказаної квартири.
		 
		Позивачка вважала, що продаж 1/2 частини квартири відбувся за простроченим звітом про оцінку та за значно заниженою вартістю, оскільки дата проведення оцінки - 21 травня 2020 року, а дата проведення торгів - 11 січня 2021 року. Оцінка, на підставі якої проводилися торги, була дійсна до 21 листопада 
		2020 року. Після цієї дати, на думку позивачки, мала відбутися повторна оцінка квартири.
		 
		Вказувала, що продаж відбувся за суттєво нижчою ціною, адже відповідно до висновку про вартість майна, який робився на замовлення приватного виконавця, вартість квартири становить 653 300,00 грн, а 1/2 частини - 
		326 650,00 грн. Проте, на думку позивачки, реальна ринкова вартість квартири становить 1 154 970 грн, а 1/2 частина відповідно 577 485,00 грн, що підтверджується офіційною оцінкою з ідентифікатором доступу від 26 січня 
		2021 року. До того ж, оцінка майна, яке продавалося з торгів, повинна бути офіційно зареєстрована.
		 
		Позивачка вказувала, що приватного виконавця було повідомлено про подання апеляційної скарги ще 30 листопада 2020 року, тому він мав об`єктивну можливість та обов`язок відслідкувати стан судової справи та після цього передавати 1/2 частини квартири на торги і підписувати акт про проведені електронні торги. Тобто, приватний виконавець не міг за таких обставин приймати будь-які рішення в межах виконавчого провадження, а був зобов`язаний зупинити його.
		 
		Також позивачка зазначала, що у неї є автомобіль, на придбання якого був взятий кредит, в результаті чого і утворилася заборгованість, що стягується приватним виконавцем. Тому лише після стягнення предмета застави, у разі недостатності коштів на погашення боргу, приватний виконавець міг виставити на торги єдине житло боржника. У цьому випадку порушено черговість стягнення.
		 
		Приватний виконавець не виділив у натурі частку боржника, оскільки спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 і членам її сім`ї: ОСОБА_6 в рівних частках. Квартира не була зареєстрована 
		в установленому законом порядку, тому виконавець мав звертатися до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
		 
		Приватний виконавець порушив Порядок реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року 
		№ 2831/5, оскільки покупець зробив цінову пропозицію в 17:59:11, а мав не пізніше 17:55, оскільки електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту, електронні торги автоматично продовжуються на 10 хвилин від часу подання останньої цінової пропозиції, але не пізніше 22-ї години. Електронні торги підлягають продовженню також у випадку, якщо остання цінова пропозиція надійшла за 
		5 хвилин до закінчення десятихвилинного часу їх продовження, але не довше часу, встановленого в абзаці другому цього пункту.
		 
		До того ж позивачка наголошувала, що в неї є четверо дітей, тому для передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний дозвіл органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
		 
		Вказувала, що постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 
		2021 року скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року, на підставі якого відбулися електронні торги.
		 
		З огляду на наведене, з урахуванням уточнення і зміни предмета позову, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги з продажу 1/2 частини двокімнатної квартири за адресою: 
		АДРЕСА_2 , оформлені протоколом від 11 січня 2021 року № 521298; визнати недійсним акт про проведені електронні торги ВП № НОМЕР_1 від 
		12 січня 2021 року приватного виконавця Ляпіна Д. В. щодо 1/2 частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 48, видане 13 січня 2021 року приватним нотаріусом Чорнєй В. В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер 56128892 від 13 січня 2021 року, приватного нотаріуса 
		Чорнєй В. В. щодо 1/2 частини цієї двокімнатної квартири; витребувати 
		з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року 
		в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що прийняття постанови Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року не є підставою для витребування майна, яке вибуло в результаті скасування заочного рішення Шевченківського суду 
		м. Києва від 27 липня 2016 року. З урахуванням викладеного суд першої інстанції зробив висновок, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності боржнику ОСОБА_4 , правомірно реалізована приватним виконавцем Ляпіним Д. В. на електронних торгах 11 січня 2021 року, а електронні торги з реалізації зазначеної квартири відбулись відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Доказів того, що на момент реалізації квартири на електронних торгах у ній були зареєстровані неповнолітні діти, немає. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		05 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду 
		м. Києва від 14 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що приватний виконавець не визначив частку боржника в спільній сумісній власності. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки постанові Київського апеляційного суду від 17 березня 
		2021 року, якою скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду 
		м. Києва від 27 липня 2016 року, на підставі якого відбулися електронні торги.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 641/2498/17, від 19 серпня 2020 року у справі 
		№ 202/1698/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 
		№ 367/6231/16-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		30 листопада 2023 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року- без змін. 
		 
		Відзив мотивовано тим, що звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника не потрібно, оскільки ці частки вже були визначені. Прийняття постанови Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року не 
		є підставою для витребування майна, яке вибуло в результаті скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 
		2016 року, оскільки скасування заочного рішення відбулося лише в частині суми заборгованості в бік її зменшення, а тому це не є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.
		 
		29 листопада 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 
		2016 року у справі № 761/11066/16-ц стягнено з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 23 липня 2008 року № 032/29-581К у загальному розмірі 1 201 685,04 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 761/11066/16-ц.
		 
		18 жовтня 2018 року приватний виконавець Ляпін Д. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі заяви, поданої представником АТ «Укрсоцбанк», та виконавчого листа № 761/11066/16-ц, виданого 22 червня 2017 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту від 23 липня 2008 року № 032/29-581К 
		у сумі 1 201 685,04 грн.
		 
		Зазначеною постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Лист із постановою надіслано боржнику 19 жовтня 2018 року за адресою, вказаною у виконавчому документі.
		 
		24 листопада 2018 року лист із постановою повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		 
		23 квітня 2020 року приватний виконавець провів опис і арешт квартири боржника.
		 
		20 травня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі 
		у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання TOB «СЕЙВ КОМПАНІ» щодо надання звіту про оцінку майна боржника, а саме 1/2 частини квартири 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна від 21 травня 2020 року вартість 1/2 частини спірної квартири становила 326 650,00 грн.
		 
		22 травня 2020 року сформовано та подано до  ДП «Сетам» заявку на реалізацію зазначеного арештованого майна за вартістю 326 650,00 грн.
		 
		Вказана оцінка частини квартири та дії приватного виконавця щодо призначення суб`єкта оцінки боржником не оскаржувалися. 
		 
		11 червня 2020 року винесено акт уцінки арештованого майна у зв`язку з тим, що відповідно до протоколу (№ 484392) організатора торгів ДП «Сетам» від 
		11 червня 2020 року електронні торги за лотом № 423142 не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Після уцінки загальна вартість майна становила 277 652,05 грн.
		 
		02 липня 2020 року винесено акт уцінки арештованого майна у зв`язку з тим, що відповідно до протоколу (№ 488106) організатора торгів ДП «Сетам» від 
		02 липня 2020 року електронні торги за лотом № 426922 не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Після уцінки загальна вартість майна становила 228 655,00 грн. 
		 
		Наступні торги були проведені 11 січня 2021 року.
		 
		У протоколі № 521298 про проведені електронні торги від 11 січня 2021 року зазначено, що переможцем торгів є учасник 6 - ОСОБА_2 . Грошові кошти були перераховані переможцем торгів 12 січня 2021 року на рахунок приватного виконавця.
		 
		Відповідно до вказаного протоколу складено акт про проведені електронні торги від 12 січня 2021 року.
		 
		11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця 
		Ляпіна Д. В. про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1 до винесення Київським апеляційним судом судового рішення у справі та зупинення реалізації нерухомого майна боржника.
		 
		Постановою приватного виконавця Ляпіна Д. В. від 12 січня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про зупинення виконавчих дій. 
		 
		Постанова мотивована тим, що лише факт звернення боржника з апеляційною скаргою до суду не є підставою для зупинення виконавчого провадження.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. задоволено частково.
		 
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 
		2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнено 
		з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість за договором кредиту від 23 липня 2008 року № 032/29-581К, що на 24 листопада 2016 року становить 15 608,98 дол. США, що еквівалентно 375 552,05 грн, з яких: 8 379,00 дол. США, що еквівалентно 
		201 598,74 грн, - заборгованість за тілом кредиту; 4 216,60 дол. США, що еквівалентно 101 451,39 грн, - заборгованість за відсотками; 2 232,06 дол. США, що еквівалентно 53 703,36 грн, - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та 781,32 дол. США, що еквівалентно 18 798,55 грн, - сума пені за несвоєчасне повернення відсотків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1998 року, що підтверджується повідомленням 
		КП КМР «Київське міське БТІ» (№ 062/14-206 (И-2019) від 08 січня 2019 року). 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд враховує таке.
		 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». 
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, 
		а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого 
		з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
		 
		Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, 
		а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
		 
		Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку, що, виходячи 
		з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів 
		є правочином.
		 
		Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає 
		з їхньої суті.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання 
		в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку 
		з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. 
		 
		Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі 
		№ 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі 
		№ 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року 
		у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 
		2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), і вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 
		 
		Суди встановили, що оспорювані електронні торги з реалізації належної позивачу 1/2 частини квартири, які відбулися на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року, проведені 
		11 січня 2021 року.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронюка Д. Д. задоволено частково.
		 
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 
		2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнено 
		з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість за договором кредиту від 23 липня 2008 року № 032/29-581К, що на 24 листопада 2016 року становить 15 608,98 дол. США, що еквівалентно 375 552,05 грн.
		 
		Тобто заочне рішення Шевченківського районного суд ум. Києва від 27 липня 2016 року, на підставі якого проводились електронні торги з реалізації спірної квартири, було скасовано вже після проведення електронних торгів.
		 
		Отже, на час проведення торгів (укладення договору купівлі-продажу) жодного судового рішення про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року не було. А тому виконавець принцип «розумної обачності» не порушував.
		 
		Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки рішення суду, яким скасовано судове рішення, не підставі якого проводились спірні електронні торги, ухвалене 17 березня 2021 року, 
		а електронні торги проведені 11 січня 2021 року, тобто на час проведення електронних торгів заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року було чинним. 
		 
		Крім того, ухвала Київського апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Шевченківського районного суду 
		м. Києва від 27 липня 2016 року, винесена судом 12 січня 2021 року, тобто вже після проведення 11 січня 2021 року електронних торгів, а тому в приватного виконавця не було підстав для їх зупинення на підставі заяви ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року.
		 
		Безпідставними є й аргументи заявника про те, що приватний виконавець не визначив частку боржника в спільній сумісній власності, оскільки ця частка вже була визначена свідоцтвом про право власності на житло від 29 вересня 
		1998 року, а згідно з правовою позицією, зробленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16 (провадження 
		№ 14-529цс19) «…частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника 
		у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника 
		у такому майні».
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником 
		у касаційній скарзі.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...