Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 396/47/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.12.2024
Номер судового провадження: 61-6714ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 396/47/17
		провадження № 61-6714св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Руденко Ганни Валентинівни на постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л., та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до                              ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації в Кіровоградській області, про встановлення порядку користування спільним майном.
		 
		Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року вона та ОСОБА_1 набули право спільної часткової власності по 1/2 частці на житловий будинок АДРЕСА_1 . У цьому будинку вона зареєстрована з 16 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 - з 12 червня 2008 року. 
		Також у будинку проживають члени її сім`ї: донька ОСОБА_3 та малолітній онук ОСОБА_4 .
		Із лютого 2016 року через неприязні сімейні стосунки з ОСОБА_1 вона та члени її сім`ї були вимушені тимчасово залишити спільне помешкання та перейти проживати до іншого будинку. 
		ОСОБА_1 до даного часу чинить їй та членам її сім`ї перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної власності, замінив замки на вхідних дверях.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд: виділити їй у володіння та користування житлові кімнати № 2 площею 12,1 кв. м та № 3 площею 13,4 кв. м, а у володіння та користування ОСОБА_1 - житлові кімнати № 4 площею 8,8 кв. м та № 5 площею 7,1 кв. м, інші приміщення в будинку, у тому числі господарські приміщення, які знаходяться на території домоволодіння, залишити у спільному користуванні сторін.
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до  ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками (виділення частки).
		24 січня 2022 року ОСОБА_1 уточнив зустрічні позовні вимоги.
		 
		Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що шлюб між ним та  ОСОБА_2 розірвано. У шлюбі вони спільних дітей не мали. 
		Треті особи ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 не мають з ним ніяких родинних зв`язків, ОСОБА_3 перебуває у шлюбі, тому він не згоден, щоб частиною його власності користувались сторонні особи.
		Спірний житловий будинок відповідно до схематичного плану складається з:                        І - веранда площею 4,0 кв. м, ІІ - веранда площею 7,2 кв. м, ІІІ - веранда площею 3,5 кв. м, 1 - сіни площею 4,3 кв. м, 2 - жила кімната площею 12,1 кв. м,                   3 - жила кімната площею 13,4 кв. м, 5 - кухня площею 7,1 кв. м; загальна площа будинку становить 60,5 кв. м, жила площа - 34,3 кв. м, площа підсобних приміщень - 11,4 кв. м, площа приміщення, яке не включається до загальної площі, - 14,8 кв. м.
		Конструктивні елементи будинку збудовані таким чином, що кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, оскільки є технічна можливість переобладнання житлового будинку в ізольовані квартири, однак із вказаним ОСОБА_2 варіантом поділу будинку в натурі він не згодний, оскільки таким поділом буде порушено його права.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог від 24 січня 2022 року, просив суд:
		 - припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на  АДРЕСА_1  по 1/2 часток з господарсько-побутовими будівлями між власниками;
		 - виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 частину будинку: веранду площею 4,1 кв. м, житлову кімнату площею 12,10 кв. м, житлову кімнату площею 13,40 кв. м, загальною площею 30 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: гараж літ. «Б», баня літ. «В», сарай літ. «Г», вигрібна яма «4»;
		 - виділити ОСОБА_2 у власність 1/2 частину будинку: веранду площею                 7,20 кв. м, веранду площею 3,50 кв. м, сіни площею 4,30 кв. м, житлову кімнату площею 8,8 кв. м, кухню площею 7,10 кв. м, загальною площею 30,9 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: гараж літ. «Б», баня літ. «В», сарай літ. «Г», вигрібна яма «4»;
		 - залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 басейн для збору води літ. «к2», колодязь інженерних мереж літ. «К1», колодязь інженерних мереж «6», ворота «3», огорожу «1», прибудову «а2».
		 
		Протокольною ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 та об`єднано його із первісним позовом ОСОБА_2 в одне провадження.
		 
		Відповідно до розпорядження виконуючого обов`язки голови Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2018 року справу на підставі частини четвертої статті 31 ЦПК України передано на розгляд до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.
		 
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року справу прийнято до провадження.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року, ухваленим у складі судді Цоток В. В., зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
		У порядку виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1 :
		 - виділено ОСОБА_1 та закріплено за ним на праві приватної власності на: веранду І, площею 4,1 кв. м, інвентаризаційною вартістю 6 205,06 грн; житлову кімнату 1-2, площею 12,10 кв. м, інвентаризаційною вартістю 22 138,32 грн; житлову кімнату 1-3, площею 13,40 кв. м, інвентаризаційною вартістю 24 516,81 грн; літню кухню літ. «Е», інвентаризаційною вартістю 20 852,60 грн; погріб з шийкою літ. «Ж», інвентаризаційною вартістю 2 371,70 грн; гараж літ. «Ж-1», інвентаризаційною вартістю 4 702,00 грн; вигрібну яму «5», інвентаризаційною вартістю 4 766,30 грн, згідно з додатку № 3 та таблиці № 2 висновку судової будівельної технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27;
		 - виділено ОСОБА_2 та закріплено за нею на праві приватної власності на: веранду ІІ, площею 7,20 кв. м, веранду ІІІ, площею 3,50 кв. м, інвентаризаційною вартістю 13 570,27 грн; сіни 1-1, площею 4,30 кв. м, інвентаризаційною вартістю 7 867,34 грн; житлову кімнату 1-4, площею 8,8 кв. м, інвентаризаційною вартістю 16 100,59 грн; кухню 1-5, площею 7,10 кв. м, інвентаризаційною вартістю 12 990,25 грн; гараж літ. «Б», інвентаризаційною вартістю 21 292,70 грн; баню літ. «В», інвентаризаційною вартістю 3 254,70 грн; сарай літ. «Г», інвентаризаційною вартістю 5 675,00 грн; вигрібну яму «4», інвентаризаційною вартістю 4 766,30 грн, згідно з додатком № 3 та таблиці № 2 висновку судової будівельної технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27. 
		У загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено: басейн для збору води «к»; колодязь інженерних мереж «к-1»; колодязь інженерних мереж «6»; ворота «3»; огорожу «1»; прибудову «а2», згідно з висновком судової будівельно- технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27.
		Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю у вартості виділених часток, яка становить 35,64 грн.
		Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок виконати наступні роботи: закласти пройом між кімнатами І та ІІ; замість вікна в кімнаті ІІ встановити зовнішній отвір; встановити дверний пройом між кімнатами І та 1-2; закласти дверний пройом між кімнатами 1-2 та 1-1, згідно з висновком судової будівельної технічної експертизи № 1477/1478/17-27 від 09 січня 2018 року.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 502,00 грн.
		 
		Задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27, проведеної Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що спірний будинок, загальною площею 60,5 кв. м, можливо поділити відповідно до часток співвласників у праві власності, тому суд вважав за потрібне виділити ОСОБА_1 1/2 частину будинку площею 29,6 кв. м та  ОСОБА_2 1/2 частину будинку площею 30,9 кв. м, різниця у виділених частках є мінімальною 0,65 кв. м. 
		Цей варіант розподілу є найбільш економічним, потребує найменших затрат на переобладнання, які полягають в закладці дверного прорізу між кімнатами І та ІІ; встановлення зовнішнього отвору замість вікна в кімнаті ІІ; встановлення дверного прорізу між кімнатами І та 1-2; закладці дверного прорізу між кімнатами 1-2 та 1-1 та не призводять до зміни площ та конфігурації приміщень в будинку, не потребують перенесення стін, влаштування перестінків тощо.
		 
		Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року, прийнятою колегією суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В., апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
		 
		Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року, прийнятою у складі колегії суддів: Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції й постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди не встановили, чи може бути за позовом ОСОБА_1 предметом поділу спірний будинок у разі, якщо він має ознаки самочинно реконструйованого, не враховано підстави позову ОСОБА_2 , яка не ставила питання щодо поділу майна в натурі, а лише просила встановити порядок користування ним, хоча за змістом її касаційної скарги вона не заперечувала і такого вирішення справи, проте жодна із сторін не ставила питання про припинення права спільної часткової власності на будинок.
		Розглядаючи справу за первісним позовом ОСОБА_2 , суд першої інстанції її вимог взагалі не розглянув, а ухвалив рішення про відмову в позові, ґрунтуючись лише на висновках судової технічної-будівельної експертизи, якою вирішувалось питання про технічну можливість поділу будинку в натурі.
		Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу. Установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (статті 89, 263, 264 ЦПК України, у редакції від 15 грудня 2017 року) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18)).
		 
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2022 року за клопотанням ОСОБА_2 первісний позов залишено без розгляду.
		 
		Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2023 року, ухваленим у складі судді Майстер І. П., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із неможливості виділення в натурі належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки із майна, оскільки висновком експерта запропоновано такий поділ, виходячи із фактичної загальної площі будинку 60,5 кв. м, що не відповідає правовстановлюючим документам будинку за загальної площею 45,7 кв. м.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове.
		Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		У порядку поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 визнано право власності:
		 - за ОСОБА_1 на частину будинку літ. «А», а саме веранду І площею 4,1 кв. м, житлову кімнату 1-2 площею 12,1 кв. м, житлову кімнату 1-3 площею 13,4 кв. м, загальною площею 29,6 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: літню кухню літ. «Е», погріб з шийкою літ. «Ж», гараж літ. «Ж-1», вигрібну яму «5», прибудову літери «а2», басейн для збору води літ. «к», колодязь інженерних мереж літ. «к-1», 1/2 частину воріт «3», 1/2 частину огорожі «1»;
		 - за ОСОБА_2 на частину будинку літ. «А», а саме веранду ІІ площею 7,2 кв. м, веранду ІІІ площею 3,5 кв. м, сіни 1-1 площею 4,3 кв. м, житлову кімнату 1-4 площею 8,8 кв. м, кухню 1-5 площею 7,1 кв. м, загальною площею 30,9 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: гараж літ. «Б», баню літ. «В», сарай літ. «Г», вигрібну яму «4», колодязь інженерних мереж «6», 1/2 частину воріт «3», 1/2 частину огорожі «1».
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 600,00 грн сплаченого судового збору.
		 
		Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо неможливості поділу будинку з господарсько-побутовими будівлями, загальною площею 60,5 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 , з тих підстав, що будинок має ознаки самочинно реконструйованого. 
		Так, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27, проведеної експертом Корольовим В. С. , експертизою підтверджена технічна можливість поділу між сторонами спірного будинку з господарсько-побутовими будівлями.
		Крім того, судом було допитано судового експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Корольова В. С., який надав пояснення щодо складеного ним висновку від 09 січня 2018 року №1477/1478/17-27, та вказав, що ним не було встановлено самовільних будівель та зазначений висновок ним складався на підставі технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 27 грудня 2012 року, у якому самочинно збудовані/реконструйовані/переплановані об`єкти не встановлені.
		Також у договорі купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями від 18 грудня 2009 року нотаріусом правильно зазначені відчужувані об`єкти нерухомості, а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 45,7 кв. м, житловою площею 34,2 кв. м, та господарсько-побутові будівлі, а саме веранда (а, а1); сарай літ. «Б», «В», «Е»; баня літ. «Г»; погреб літ. «Ж»; огорожа (1, 2); ворота (3), однак помилково не враховані у загальному площу приміщення, які не включаються у загальну площу (тераса І та веранда ІІ), але не є самовільно збудованими чи переобладнаними, площею 15,9 кв. м, про що свідчить копія технічного паспорту, складеного станом на лютий 1991 року, погашений 27 грудня 2012 року, та на підставі якого укладався договір купівля-продажу.
		Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися із визначеним експертом Корольовим В. С. варіантом поділу.
		Однак, враховуючи ту обставину, що обидві сторони претендували на варіант поділу, визначений першому співвласнику та не досягли згоди з цього питання, а також те, що за запропонованим експертом Корольовим В. С. варіантом є об`єкти для загального користування, однак у випадку поділу майна в натурі між співвласниками в порядку статті 367 ЦК України жодні об`єкти не можуть залишатись у загальному користуванні, суд вважав за необхідне самостійно визначити у порядку поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 право власності.
		 
		Додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року ухвалено додаткове судове рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2023 року.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю інвентаризаційної вартості нерухомого майна в розмірі 7 275,65 грн.
		 
		Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з мотивувальної частини постанови судом апеляційної інстанції було вирішено питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці інвентаризаційної вартості нерухомого майна в розмірі 7 275,65 грн згідно з наведеним у висновку експерта розрахунком при першому варіанті розподілу житлового будинку та розподілу господарсько-побутових будівель, за яким кожному співвласнику відходять відповідні будівлі. Разом з тим, у резолютивній частині рішення суд не стягнув із позивача на користь відповідача різницю інвентаризаційної вартості нерухомого майна.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Руденко Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про виділення у власність сторін часток, не врахував зміну часток і не стягнув правомірну грошову компенсацію різниці ринкової вартості спірного майна.
		Також суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у призначені комплексної оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, метою якої було вирішення питання щодо ринкової вартості та можливості реального поділу домоволодіння без залишення неподілених об`єктів для користування.
		 
		Підставою касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та додаткової постанови Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року заявник зазначала неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема суд застосовав норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 (провадження № 61-9357св22), від 10 травня 2023 року у справі № 404/7307/14 (провадження № 61-6779св22), а також суд порушив норми процесуального права, зокрема не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У травні 2024 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 12 червня 2009 року до 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2016 року у справі № 396/1628/16-ц було розірвано.
		 
		На підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали по 1/2 частині житлового будинку, загальною площею 45,7 кв. м, житловою площею 34,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Придбане майно складається із: житлового будинку літ. «А»; веранди (а, а1); сараю літ. «Б», «В», «Е»; лазні літ. «Г»; погреба літ. «Ж»; огорожі (1, 2); воріт (3).
		 
		Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний номер 2151, реєстровий номер 1990/6), складеного 27 грудня 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1 , за власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені відомості щодо проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна з будинком площею по внутрішньому обміру (сума граф 7 і 10) 60,5 кв. м, у тому числі загальна (графа 7 - сума граф 8 - житлова і 9 - підсобна) складає 45,7 кв. м (житлова площа - 34,2 кв. м, підсобна - 11,4 кв. м); площа приміщення, яка не включена у загальну (графа 10) складає 14,8 кв. м. Самовільно зведених або переобладнаних площ не встановлено.
		 
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.
		 
		Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року №1477/1478/17-27, складеним на підставі зазначеного вище технічного паспорту, виділ в натурі 1/2 частини, яка належить ОСОБА_1 , із будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 , можливий. 
		 
		Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27, проведеної Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що спірний будинок, загальною площею 60,5 кв. м можливо поділити відповідно до часток співвласників у праві власності з мінімальним відхиленням. 
		Запропоновано два варіанти розподілу (виділення в натурі) вищевказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями між сторонами, відповідно до їх часток у домоволодінні, які наведено у додатку № 3 та № 4. Розподіл господарсько-побутових будівель наведено у таблиці № 2 дослідницької частини.
		 
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 . Призначено у справі судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
		 
		Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2021 року провадження у справі поновлено.
		 
		Судова оціночна-будівельна експертиза, призначена у справі на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року, не проведена у зв`язку із несплатою за її проведення.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Руденко Г. В. не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Згідно з частиною другою статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		 
		Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		 
		Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
		 
		Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
		 
		Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
		 
		Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
		 
		У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що відповідно до висновку судово будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27, проведеної експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Корольовим В. С., встановлена технічна можливість поділу між сторонами будинку з господарсько-побутовими будівлями, загальну площу 60,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з поясненнями судового експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Корольова В. С. наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, які стосувалися висновку від 09 січня 2018 року № 1477/1478/17-27, під час проведення цієї експертизи не було встановлено самовільних будівель, а також висновок складався на підставі технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 27 грудня 2012 року, у якому самочинно збудовані, реконструйовані або переплановані об`єкти не встановлені.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодились із визначеним експертом Корольовим В. С. варіантом поділу, за яким запропоновано першому співвласнику визначити: літню кухню літ. «Е», погріб з шийкою літ. «Ж», гараж літ. «Ж-1», вигрібну яму «5». Другому співвласнику визначити: гараж літ. «Б», баню літ. «В», сарай літ. «Г», вигрібну яму «4». У загальному користуванні залишити: басейн для збору води «к2», колодязь інженерних мереж                  «к-1», колодязь інженерних мереж «6», ворота «3», огорожу «1», прибудову «а2». 
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги про необґрунтоване непризначення у справі судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, оскільки ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2021 року зазначена експертиза призначалася, але не була проведена у зв`язку з її несплатою.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечить висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Руденко Ганни Валентинівни залишити без задоволення.
		 
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		Б. І. Гулько 
		 
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...