Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10448/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2024.
Дата набрання законної сили: 06.12.2024
Номер судового провадження: 61-17132ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 грудня 2024 року                                                                     
		м. Київ
		справа № 520/10448/19
		провадження № 61-17132св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталя Василівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_6 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Сендика Олега Олександровича, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталі Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46425426 від 11 квітня 2019 року, видане державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» (далі - КП «Агенція державної реєстрації») ОСОБА_7 про реєстрацію права власності  на нежитлові приміщення салону-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,6 кв. м, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі» (далі - ТОВ «Зі-Зі»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1568668351101; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень - приміщення салону-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,6 кв. м, укладений між ТОВ «Зі-Зі» та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. 17 квітня 2019 року та зареєстрований під № 832, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1568668351101; визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46518283 від 17 квітня 2019 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень - приміщення салону-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,6 кв. м, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. 08 травня 2019 року та зареєстрований під № 896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1568668351101; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46769894 від 08 травня 2019 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення салону-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,6 кв. м, за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рівних частках.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року до участі у справі на стороні позивача залучена третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 .
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2019 року для спільного розгляду разом з первісним позовом був прийнятий позов ОСОБА_1 до ТОВ «Зі-Зі», державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, у якому ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46425426 від 11 квітня 2019 року, видане державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В. про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення салону-магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,6 кв. м за ТОВ «Зі-Зі», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1568668351101.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Київський районний суд м. Одеси рішенням від 03 липня 2020 року у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовив.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що правочин, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_8 набули у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, в момент вчинення договору купівлі-продажу спірні нежитлові приміщення не були обтяжені боргами, раніше нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, жодних заборон та арештів щодо нього накладено не було, будь-яких прав третіх осіб на них не існувало, що свідчить про добросовісність покупців ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які правомірно набули право власності на спірні нежитлові приміщення салону-магазину на АДРЕСА_1 .
		При цьому, ОСОБА_2 в своєму позові, окрім того, що спірні правочини вчинялися без її відому та поза її волею, взагалі не зазначено обставин та не надано доказів, які б свідчили про недійсність нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу спірного приміщення в розумінні статей 203, 215 ЦК України.
		Київський апеляційний суд постановою від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року залишив без змін.
		Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд виходив з того, що у визначений законодавством та повідомленням термін ані боржником, ані поручителем, ані власником іпотечного майна вимоги щодо погашення боргу за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06 виконано не було, у зв`язку з чим ТОВ «Зі-Зі» скористалось правом, наданим статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та положеннями Розділу 5 договору іпотеки, та звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.
		Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ОСОБА_2 та її представником не доведено належним чином підстави позову, а саме те, що ТОВ «Зі-Зі» неправомірно набуло право власності на спірне нерухоме майно, без відповідної правової підстави, що є законною підставою для повернення майна позивачу.
		Дії колишнього іпотекодавця ОСОБА_9 щодо відчуження спірного іпотечного майна своєї матері ОСОБА_2 , за наявності заборгованості за кредитним договором, необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів ТОВ «Зі-Зі», а також набувачів майна в подальшому, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України, неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону права посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання захисту судом.
		Не погоджуюсь з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 - особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу.
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 25 квітня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року.
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року закрив.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_6 не зазначив, яким чином рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог його дружини (первісного позивача) (в тому числі, щодо зобов`язань, у яких він значиться як солідарний боржник) вирішує питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. 
		Оскаржуваним судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, жодних прав, свобод і інтересів заявника не вирішувалось. Судом першої інстанції лише констатовано та описано рішення судів іншої інстанції, які за своєю природою є преюдиційними фактами.
		Отже, сама по собі наявність у особи вірогідності правового інтересу у справі не обов`язково свідчить, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. Це питання підлягає вирішенню, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У листопаді 2023 року представник ОСОБА_6 - адвокат Сендик О. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. 
		Заявник зазначає, що його зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06 фактично відновлено судовими рішеннями у цій справі, оскільки він виступає поручителем за цим кредитним договором.
		Разом з тим, нежитлові приміщення салону-магазину на АДРЕСА_1 , набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_6 під час перебування в шлюбі, а тому є спільним сумісним майном подружжя. Проте суди вирішили справу без залучення ОСОБА_6 як співвласника майна.
		При цьому, на момент укладення між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») договору купівлі-продажу майнових прав № 627/К у ПАТ «Дельта Банк» не було прав кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06 у зв`язку з його виконанням.
		 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У січні 2024 року від представника ОСОБА_5 - адвоката Бойко А. В., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Зазначала, що зобов`язання за вказаним кредитним договором не припинялись та рішенням суду першої інстанції жодні зобов`язання не поновлювались.
		Іпотекодержателем видержано процедуру, що передує зверненню стягнення на предмет іпотеки, рішення, винесено державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» від 11 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення салону-магазину за ТОВ «Зі-зі», є правомірним.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Київського районного суду м. Одеси.
		05 січня 2024 року цивільна справа № 520/10448/19 надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		08 серпня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та ОСОБА_1 (дочка ОСОБА_2 ) уклали кредитний договір № 126/ПК-08/06, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 57 000 дол. США строком до 07 серпня 2016 року.
		Одночасно у якості забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2786, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
		30 червня 2010 року ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національний банк України уклали договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором ТОВ «Український промисловий банк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, серед яких і кредитний договір від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06 та договір іпотеки від 08 серпня 2006 року.
		Оскільки ОСОБА_1 досудову вимогу АТ «Дельта Банк» про погашення заборгованості за кредитним договором не виконала, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 (поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014 року у справі № 520/1194/14-ц позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, з відповідачів в солідарному порядку на користь АТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06 у розмірі 532 830,57 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн.
		02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» № 150.
		03 березня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснено оголошення про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду в ПАТ «Дельта Банк».
		В рамках процедури продажу активів ПАТ «Дельта Банк» 02 квітня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на офіційному сайті розмістив оголошення про проведення 23 травня 2018 року відкритих торгів з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і лоту F11GL19574 - право вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, позичальник ОСОБА_1 .
		Відомості про лот F11GL19574 визначені в Публічному паспорті активу на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		22 травня 2018 року ТОВ «Зі-Зі» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» уклали договір комісії № 159-К, відповідно до якого комісіонер (ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал») зобов`язався за дорученням комітента (ТОВ «Зі-Зі») за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочини та інші дії щодо придбання лоту на аукціоні за ціною не більше 645 000 грн, включаючи всі супутні витрати, в тому числі винагороду комерційних посередників, юридичний супровід дій, спрямованих на придбання лоту та інші витрати, в строк до 31 грудня 2018 року.
		23 травня 2018 року на сайті PROZORRO продажі відбулися відкриті торги з реалізації лоту F11GL19574 - право вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, укладеним з ОСОБА_1 .
		Як вбачається з Протоколу електронного аукціону від 23 травня 2018 року № UA-EA-2018-04-02-000383-a, що переможцем електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, укладеним з ОСОБА_1 , визнано ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал».
		13 червня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 627/К, за яким продавцем ПАТ «Дельта Банк» шляхом продажу були відступлені покупцю - ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, укладеним з ТОВ «Український промисловий Банк», право вимоги за якими перейшло до АТ «Дельта Банк».
		13 червня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» уклали договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого на умовах договору купівлі-продажу майнових прав від 13 червня 2018 року № 627/К та на підставі Протоколу електронного аукціону від 23 травня 2018 року № UA-EA-2018-04-02-000383-a, первісний іпотекодержатель передав (відступив) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 08 серпня 2006 року, укладеним між ТОВ «Український промисловий Банк» та ОСОБА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06.
		19 лютого 2019 року ТОВ «Зі-Зі» та ТОВ «Фінансова компанія «Морган кепітал» на виконання договору комісії від 22 травня 2018 року № 159-К, акта прийому-передачі права вимоги від 13 червня 2018 року уклали договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до якого останнє прийняло права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, договором іпотеки, посвідченим 08 серпня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., за реєстровим № 2786.
		21 лютого 2019 року ТОВ «Зі-Зі» направило на адресу боржника, поручителя та власника іпотечного майна повідомлення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку».
		У квітні 2019 року ТОВ «Зі-Зі» звернуло стягнення на предмет іпотеки, посилаючись про залишення боржником, поручителем та іпотекодавцем вимоги товариства про погашення заборгованості за кредитним договором.
		11 квітня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Кушнеровою Р. М. здійснена державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення салону-магазину, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,5 кв. м, за ТОВ «Зі-Зі».
		17 квітня 2019 року ТОВ «Зі-Зі» та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень салону-магазину, загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В. за реєстровим № 832.
		08 травня 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень салону-магазину, загальною площею 33,6 кв. м, основною площею 17,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. за реєстровим № 896.
		Таким чином, на теперішній час власником спірних нежитлових приміщень є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в рівних частках, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
		У даному випадку реалізація спірних нежитлових приміщень відбулася внаслідок відкритих торгів з продажу активів ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 (дочкою ОСОБА_2 ) умов кредитного договору.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено статтею 17 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
		Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20.
		Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 02 грудня 2020 року у справі № 712/13890/15, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.
		У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012).
		Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року, ОСОБА_6 зазначав, що він є співвласником спірного іпотечного майна, яке набуто у шлюбі та в подальшому на яке звернуто стягнення, солідарним боржником за рішенням суду у справі № 520/1194/14-ц, а також те, що судовим рішенням у справі, яка переглядається, суд фактично відновив зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, за яким згідно із договором поруки від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06-П в якості поручителя виступав ОСОБА_6 , а тому суд першої інстанції помилково не залучив його до участі у справі.
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
		Право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 274/4134/15-ц, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для апеляційного оскарження рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки іншим із подружжя, який не укладав іпотечний договір, Верховний Суд виходив з того, що права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі; рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулася з апеляційною скаргою.
		Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/1585/17, від 22 грудня 2023 року у справі № 303/4749/14-ц. 
		Водночас, Верховний Суд також наголошував на необхідності дотримання принципу правової визначеності та остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц).
		Доводи заявника про те, що він є співвласником спірного іпотечного майна, яке набуто у шлюбі та в подальшому на яке звернуто стягнення, солідарним боржником за рішенням суду у справі № 520/1194/14-ц, а тому суд першої інстанції помилково не залучив його до участі у справі, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку права захищаються тим з подружжя, який уклав вказаний договір. При цьому, у справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування цього майна з чужого незаконного володіння, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Посилання ОСОБА_6 на те, що судовим рішенням у справі, яка переглядається, суд фактично відновив зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06, за яким згідно із договором поруки від 08 серпня 2006 року № 126/ПК-08/06-П в якості поручителя виступав ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, зокрема, вирішувалось питання про правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно, а не про відновлення зобов`язання за кредитним договором.
		Встановивши, що ОСОБА_6 не брав участі у розгляді справи, не укладав кредитний та іпотечний договори, а також враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати права заявника порушеними при вирішенні питання про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння. Судом апеляційної інстанції враховано практику вирішення подібних правовідносин та правильно зазначено, що ОСОБА_6 не довів того, що суд першої інстанції вирішував питання про права, свободи та інтереси заявника у спірних правовідносинах.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, суб`єктним складом у справі, заявленими ОСОБА_6 вимогами в апеляційній скарзі, та встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Сендика Олега Олександровича, залишити без задоволення.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...