Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/10292/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 51-5307ск24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 72023000050000071

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		05 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 463/10292/24
		провадження № 51-5307 ск 24
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої              ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду
		від 15 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження і
		встановила:
		як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, за результатами розгляду слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2024 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , та скасовано постанови детектива підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області від 02 травня 2024 року, 14 травня 2024 року та 27 серпня 2024 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000500000071 від 14 вересня 2023 року.
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 та прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7   звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
		Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 15 листопада 2024 року відмовив у відкритті провадження за зазначеними апеляційними скаргами на вказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки вони подані на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з вищевказаним рішенням апеляційного суду, та, посилаючись, зокрема, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, наявні у Суді копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
		Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Однак право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 №13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
		Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
		В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано положеннями Глави 26 КПК України.
		Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Положення частин 1 та 2 ст. 309 КПК України містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
		Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
		З урахуванням викладеного, в аспекті положень статей 307, 309 КПК України указана вище ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що ухвалою слідчого судді задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , та скасовано постанови детектива підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області від 02 травня 2024 року, 14 травня 2024 року та 27 серпня 2024 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000500000071 від 14 вересня 2023 року, дійшов правильного висновку, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі положень ч. 4 ст. 399 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належно вмотивованою й обґрунтованою.
		Що стосується доводів у касаційній скарзі щодо можливості перевірки судом апеляційної інстанції законності оскарженої ухвали слідчого судді від 
		05 листопада 2024 рокуз огляду на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (провадження № 13-19кс18) та постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року (провадження 
		№ 51-372км22), то вони не є релевантними у цьому касаційному провадженні.
		Предметом дослідження та оцінки у вказаній справі була можливість апеляційного перегляду рішення слідчого судді, постановленого в межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
		Разом із тим, ухвала слідчого судді постановлена на підставі статей 280, 303-307, 309 КПК України, тобто в межах повноважень слідчого судді, визначених процесуальним законом, щодо розгляду скарги на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування без застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
		Отже, оскільки обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
		Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
		постановила:
		відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження.
		 
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                           ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...