Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/2671/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Підкуп працівника підприємства, установи чи організації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 51-1226км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017221080000195

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		03 грудня 2024 року
		м. Київ 
		справа № 640/2671/18
		провадження № 51-1226 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника                                                   ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		засудженої                                                 ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2021 року ОСОБА_8 :
		- визнано винуватою та призначено їй покарання за ч. 3 ст. 354 КК у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 6800 грн;
		- визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК та виправдано, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року вирок місцевого суду змінено на підставі ст. 404 КПК. Відповідно до ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 3 ст. 354 КК. В іншій частині вирок залишено без змін.
		Суди попередніх інстанцій визнали ОСОБА_8 винуватою у тому, що вона як професор кафедри організації виробництва та управління персоналом Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - НТУ «ХПІ») 20 червня 2017 року приблизно о 16:25 в коридорі біля кабінету деканату на виконання раніше досягнутої домовленості одержала від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2500 грн для себе особисто за вчинення нею в інтересах студентки ОСОБА_9 дій з використанням наданого їй становища, а саме - успішної здачі двох предметів екзаменаційної сесії «Адміністративний менеджмент» і «Управління якістю і сертифікації продукції», що було в подальшому виконано.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що:
		- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував доводи сторони обвинувачення про помилкову зміну місцевим судом кваліфікації інкримінованого засудженій діяння з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 3 ст. 354 КК;
		- обвинувачення за ч. 3 ст. 354 КК ОСОБА_8 не висувалось, а тому порушено її права, передбачені пунктами 1, 5 ч. 3 ст. 42 КПК;
		- апеляційний суд залишив поза увагою необґрунтовані висновки місцевого суду про те, що засуджена під час прийняття заліку в студентки ОСОБА_9 виступала не як службова особа;
		- засуджена виконувала організаційно-розпорядчі функції, які входили до її посадових обов`язків;
		- поза увагою судів залишено той факт, що у випадку нескладання ОСОБА_9 заліків, вона не була б допущена до захисту дипломної роботи;
		- суди дійшли помилкового висновку про те, що на ОСОБА_8 не поширюються обмеження та заборони, передбачені п. п. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- прокурор не підтримала доводи касаційної скарги про порушення прав засудженої, передбачених пунктами 1, 5 ч. 3 ст. 42 КПК, в решті касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити;
		- захисники та засуджена заперечили касаційну скаргу та просили відмовити у її задоволенні.
		Мотиви Суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для передачі цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до ч. 5 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		У цьому кримінальному провадженні орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК як одержання службовою особою неправомірної вимоги за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в діях засудженої є склад менш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК, мотивувавши своє рішення тим, що ОСОБА_8 не була службовою особою та одержала неправомірну вигоду за вчинення дій без використання службового становища. 
		У касаційній скарзі прокурор висловлює незгоду з перекваліфікацією діянь засудженої з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 3 ст. 354 КК, оскільки сторона обвинувачення вважає, що  ОСОБА_8 виконувала організаційно-розпорядчі функції і була службовою особою.
		Відтак в ході аналізу матеріалів касаційного розгляду Судом виокремлено виключну правову проблему, суть якої зводиться до надання відповіді на питання:
		1)     чи контроль викладача навчального закладу за рівнем знань студента у формі виставлення підсумкової оцінки за іспити, дипломні проєкти, інші види заліково-організаційного контролю є виконанням організаційно-розпорядчих функцій, що полягають у констатації відповідного рівня знань студента;
		2)     чи вищевказана діяльність викладача дозволяє віднести його до кола службових осіб, з огляду на те, що виставлення підсумкової оцінки за іспит, дипломний проєкт тощо впливає на подальше ухвалення щодо цього студента рішення про переведення на наступний курс, призначення стипендії;
		3)     чи відрізняється кримінально-правова оцінка за отримання викладачем неправомірної вигоди за виставлення оцінки за форму підсумкового контролю від отримання неправомірної вигоди за виставлення оцінки при поточному контролі знань студента.
		 
		Колегія суддів вважає, що кримінально-правова оцінка дій викладача, який отримав чи вчинив інші кримінально-карані діяння, пов`язані із отриманням неправомірної вигоди, безпосередньо залежить від того, як саме виставлення оцінки студенту за певну форму контролю впливає на подальше його навчання.
		Проте у ході навчального процесу є щонайменше три різнорівневих форми контролю знань студента: здача державного кваліфікаційного іспиту, здача підсумкового контролю за окремими дисциплінами (заліки, іспити під час сесій), здача поточного контролю знань студента (модуль, колоквіум тощо).
		Суд не акцентується на конкретних назвах форм контролю (державний іспит чи єдиний державний кваліфікаційний іспит тощо), оскільки законодавство у цій частині змінюється і головне, що слід виокремити і що впливає на кримінально-правову оцінку аналізованих дій, які полягають в отриманні неправомірної вигоди викладачем - це рівні контролю знань студента.
		Очевидно, що кожен із названих видів контролю має значний вплив на успішність навчання студента. Адже без здачі усіх заліків та іспитів він не буде допущений до складання фінального іспиту, за результатами складання якого присвоюється кваліфікація.
		Підхід до кримінально-правової оцінки отримання неправомірної вигоди викладачем, який є членом держаної екзаменаційної комісії можна вважати усталеним. Так, за результатами розгляду справи № 461/3472/17 у постанові від 21 листопада 2023 року ККС ВС вказав, що викладач, який у складі екзаменаційної комісії приймав екзамени, виставляв оцінки, є таким. що здійснював тимчасову діяльність, яка має організаційно - розпорядчий характер, так як саме від результатів екзаменів залежить право продовжувати навчання, право отримувати стипендію.
		Однак надалі дискусійним є питання про кримінально-правову оцінку дій викладача, який отримує неправомірну вигоду за здачу студентом підсумкового контролю на відповідній курсовій сесії.
		Для прикладу, якщо провести паралель із діяльністю лікарів, то вочевидь є різниця між отриманням лікарем неправомірної вигоди за консультацію або ж за присвоєння у визначеному законом порядку групи інвалідності тощо.
		Якщо ж вести мову про викладача, то так само є різниця між отриманням неправомірної вигоди викладачем за виставлення поточної оцінки як форми поточного контролю знань студента (оцінка на практичному занятті, оцінка за модуль тощо), тобто у тому разі, коли не йдеться про підсумковий контроль знань студента з одного боку, та виставленням оцінки за певну форму підсумкового контролю знань студента.
		Відповіді на питання, які окреслені колегією суддів є надзвичайно важливими, оскільки саме від них залежить кримінально-правова оцінка дій викладача або за ст. 354 КК або за ст. 368 КК.
		Серед науковців немає єдиної позиції щодо кримінально-правової оцінки дій викладача у разі отримання ним неправомірної вигоди за залік чи іспит, які є формою підсумкового контролю знань студента. 
		Суд наведе аргументи із наукових висновків членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, які стосуються аналізованої проблематики.
		Так, одні вчені висловились за визнання викладача службовою особою у тих випадках, коли науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу реалізує надане йому право на прийняття заліку, іспиту, курсової роботи, звіту про проходження практики чи проведення інших форм та видів заліково-організаційного контролю, вчиняє діяння, які мають конкретні юридичні наслідки або породжують конкретні юридичні факти (переведення студента на наступний курс, отримання стипендії, переведення з контрактної форми навчання на бюджетну тощо), то він є суб`єктом одержання неправомірної вигоди (ст. 368 КК). На думку згаданих дослідників, у таких випадках науково-педагогічний працівник реалізує право розпоряджатись правами інших суб`єктів навчально-педагогічних відносин - осіб, які навчаються у виші, а тому виконує організаційно-розпорядчі функції, набуваючи ознак службової особи.
		Інші ж дослідники вважають, що здобувач вищої освіти не є підлеглим по службі щодо науково-педагогічного працівника, який виставляє екзаменаційну оцінку, а тому визнання організаційно-розпорядчими функцій, здійснюваних у таких правовідносинах, не ґрунтується на примітці ст. 364 КК. Зазначені функції пов`язані хіба що з розпорядництвом, однак не з організацією. Так, допуск здобувача освіти до сесії, переведення його на наступний курс, відрахування із закладу вищої освіти тощо належить до повноважень не викладачаекзаменатора, а адміністрації такого закладу. Проведення поточної та підсумкової атестації студентів є лише встановленням відповідності засвоєних студентами знань, вмінь та інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти, а тому атестація не є керівництвом студентами і не може визнаватися проявом організаційно-розпорядчих функцій.
		Також був висловлений підхід, за яким під час прийняття викладачем курсових іспитів та заліків така професійна діяльність, вже пов`язується з наданням публічних послуг, тому, що характеризується тим що: 1) спрямована на набуття, зміну чи припинення на боці студентів (учнів) їх прав та/або обов`язків; 2) право на надання викладачем таких послуг, їх види,  порядок та форма реалізації визначаються відповідними нормативними актами, які виходять від державних органів чи органів місцевого самоврядування; 3) такі викладацькі послуги спричиняють (породжують) наслідки правового характеру; а 4) результати надання таких послуг, як правило, оформлюються офіційним документом.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що основною метою навчання будь-якого студента є отримання документа про здобуття певного рівня освіти. Система освіти побудована таким чином, що студенти протягом певного проміжку часу складають різні види навчального контролю (поточний, підсумковий і державний іспит). Цей контроль може здійснюватися у різних формах: заліки, екзамени, дипломні чи курсові роботи, модульні чи контрольні роботи тощо. Вочевидь, що позитивне складання кожної з форм контролю наближає студента до кінцевої мети його навчання - отримання диплому певного зразка, яким буде підтверджуватися факт здобуття певної освіти. Водночас юридично значимі наслідки здачі кожної з форм контролю є різними. Так, у разі отримання оцінки за практичне заняття констатується підготовка студента до саме цього практичного заняття. Однак за результатами здачі, для прикладу, іспиту на відповідній сесії, констатується, що студент отримав відповідний рівень знань за цією дисципліною загалом. Система освіти побудована таким чином, що нездача всіх підсумкових форм контролю призводить до неможливості складання фінального іспиту, так званого державного іспиту.
		З матеріалів розглядуваної справи убачається, що на час інкримінованих подій  ОСОБА_8 приймала у студентів групи БФЗ 13, до якої входила ОСОБА_9 , два заліки з предметів «Адміністративний менеджмент» і «Управління якістю і сертифікація продукції» та отримала неправомірну вигоду в сумі 2500 грн від ОСОБА_9 за проставлення оцінок за вказані предмети без їх фактичної здачі. Здача цих двох дисциплін була обов`язковою для наступного допуску студентки до складання дипломного проєкту як остаточної форми контролю її знань із наступним присвоєнням студентці освітнього ступеня «бакалавр».
		Тобто виставлення ОСОБА_9 оцінок за вказані дві дисципліни було необхідним для захисту дипломного проєкту і отримання ступеню «бакалавра».
		Таким чином, у цьому провадженні важливим є вирішення питання чи була наділена викладач організаційно-розпорядчими обов`язками, які полягали у констатації рівня знань студента за певними дисциплінами, що були формами підсумкового контролю знань студента, та як наслідок, за якою статтею (354 чи 368 КК) повинна здійснюватися кримінально-правова оцінка вчиненого.
		На переконання колегії суддів, матеріали цього кримінального провадження свідчать про виключну правову проблему, яку необхідно вирішити задля формування єдиної правозастосовчої практики.
		Керуючись ч. 5 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року щодо  ОСОБА_8 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...