Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/12750/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2024. Зареєстровано: 10.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кс/554/12360/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024170000000147

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 09.12.2024Справа № 554/12750/24 Провадження № 1-кс/554/12360/2024
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09 грудня 2024 року                             м. Полтава
		 
		Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря  ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного  ОСОБА_4 , захисника  ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Полтавській області підполковника юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:  
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.Дніпро,зареєстрованого тапроживаючого заадресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2044 від 27.03.2018), одруженого, дітей на утриманні не маючого, раніше не судимого
		який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024170000000147 від 15.07.2024 р.,-
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. 
		Із поданого клопотання слідує, що слідчим відділом Управління СБ України в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024170000000147 від 15.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 5 від 27.03.2018 є адвокатом, про що 27.03.2018 йому видано свідоцтво № 2044 та внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України. Діяльність адвоката ОСОБА_4 відповідно до законодавства до теперішнього часу не призупинена та не припинена.
		Згідно з вимогами статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат ОСОБА_4 під час здійснення адвокатської діяльності зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року.
		У відповідності до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 7 Правил адвокатської етики, адвокат ОСОБА_7 не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Також адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
		На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проводяться систематичні заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, та інші заходи з метою забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.
		14.06.2024 військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 в межах своїх повноважень, з метою забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України, у відповідності до чинного законодавства, проведено мобілізаційні заходи та сформовано команду військовослужбовців на відправку до навчального центру військової частини НОМЕР_1 (Чернігівська область) в кількості 11 осіб, до якої входили мешканці міста Кременчука ОСОБА_8 , 1998 р.н., ОСОБА_9 , 1998 р.н., та ОСОБА_10 , 1999 р.н. 
		Всі вказані вище особи, пройшли військово-лікарську комісію і були визнані придатними до військової служби та в цей же день отримали повістки щодо направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Окрім того, вони були включені в іменний список осіб, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 і відправлені у складі команди в розташування вказаної військової частини.
		14.06.2024 близько 19 год. 40 хв. вказані військовослужбовці на автомобілі марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер (надалі д.р.н.) НОМЕР_2 , вибули з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 (Чернігівська область).
		Супровід вказаної групи з ІНФОРМАЦІЯ_4 до навчального центру зазначеної військової частини НОМЕР_1 доручено старшого офіцеру обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 старшому лейтенанту ОСОБА_11 .
		Згідно з п. 4. ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. 
		Таким чином, громадяни ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з 14.06.2024 є військовослужбовцями.
		Уцей же день, ОСОБА_4 , дізнавшись, що військовослужбовці  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 направлені до навчального центру для проходження військової служби, вирішив вчинити перешкоджання законній діяльності ЗС України шляхом втручання в цю діяльність, спрямоване на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями щодо мобілізаційних заходів та істотному зниженні їх ефективності, зокрема в створенні перешкод в забезпеченні перевезення представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 команди військовослужбовців від місця призову до місця служби.
		При цьому, адвокатОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч вимогам ч. 2 ст. 7 Правил адвокатської етики, надавав своїм клієнтам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поради щодо поведінки останніх, з метою уникнення їх мобілізації до ЗС України під час слідування до навчального центру, які свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушення та умисно сприяли його вчиненню його клієнтами. 
		Так, 14.06.2024 близько 20 год. військовослужбовецьОСОБА_8 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_2 , який перевозив його та інших військовослужбовців до місця служби, поскаржився на стан здоров`я, у зв`язку з чим особою, яка супроводжувала команду, представником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 прийнято рішення про зупинку транспортного засобу для можливого надання медичної допомоги останньому.
		В подальшому, близько 20 год. 15 хв. до місця зупинки транспортного засобу (район зупинки громадського транспорту «Козацька» у м. Кременчук за адресою: вул. Лесі Українки, буд.110), у якому перебували військовослужбовці, у тому числі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , прибула бригада центру медичної допомоги та медицини катастроф, які запросили ОСОБА_8 до свого автомобіля, провели його огляд та надали останньому необхідну медичну допомогу. Згідно висновку медичного працівника ОСОБА_8 був у задовільному стані та не потребував госпіталізації.
		В цей же час, до місця зупинки прибув адвокат ОСОБА_4 , який повідомив військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , що його клієнти, військовослужбовці ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , незаконно утримуються в автомобілі і перевозяться у невідомому напрямку. При цьому, адвокат ОСОБА_4 показав посвідчення адвоката, але документів, які свідчили про надання правової допомоги вищевказаним особам не надав.
		Переконавшись, що військовослужбовець ОСОБА_8 знаходиться в автомобілі «швидкої допомоги», адвокат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що особи, які перебувають в салоні автомобіля марки «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_2 , також є військовослужбовцями, які отримали повістки про направлення до військової частини, перебуваючи безпосередньо біля вказаного транспортного засобу, почав вимагати від співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 випустити ОСОБА_9 з автомобіля, наполягаючи на тому, що вказана особа не є затриманим.
		Водночас до місця зупинки транспортного засобу прибули співробітники патрульної поліції, які були викликані як адвокатом ОСОБА_4 , так і військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В подальшому, ОСОБА_4 , діючи всупереч ст. ст. 20, 21 Закону України «Про адвокатурута адвокатськудіяльність» та ст. ст. 7, 12 Правил адвокатської етики, утримуючи військовослужбовця ОСОБА_9 за руку, попри заперечення представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , застосовуючи фізичну силу, витягнув ОСОБА_9 із салону автомобіля та відвів у сторону, мотивуючи це необхідністю конфіденційного спілкування.
		В подальшому, адвокат ОСОБА_4 , розуміючи, що матір та батько військовослужбовця ОСОБА_10 перебувають біля транспортного засобу, в якому на той час знаходився їх син, діючи умисно, всупереч Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, з метою перешкоджання законній діяльності ЗС України, закликав рідних військовослужбовця до вчинення активних, протиправних дій. 
		Вказаними незаконними закликами адвокат ОСОБА_4 спонукав батьків ОСОБА_10 підійти до автомобіля, де перебував їх син, з метою не дати можливість доправити останнього до військової частини. 
		Під час вчинення вказаних протиправних дій адвокатом ОСОБА_4 військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 перебував безпосередньо біля дверей транспортного засобу та закривав прохід, не даючи ОСОБА_10 вийти із салону автомобіля, намагаючись запобігти втечі останнього і уникнення доставки до місця служби. В той же час, військовослужбовець ОСОБА_10 не вчиняв будь-яких активних дій щодо старшого лейтенанта ОСОБА_11 , з метою покинути автомобіль.
		14.06.2024 близько 20 год. 40 хв. адвокат ОСОБА_4 , перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту «Козацька» у м. Кременчук за адресою: вул. Лесі Українки, буд.110, усвідомлюючи, що співробітник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 став на заваді ОСОБА_10 , маючи умисел вчинити перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період, підбіг до транспортного засобу та діючи незаконно, схопив останнього за руку, намагаючись із застосуванням фізичної сили витягти вказаного військовослужбовця із автомобіля. 
		При цьому, адвокат ОСОБА_4 не відреагував на законні зауваження співробітників патрульної поліції, які перебували на місці події, та продовжив свої протиправні дії з метою перешкоджання законній діяльності ЗС України в особливий період.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, адвокат ОСОБА_4 , грубо порушуючи вимоги ст. ст. 20, 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. ст. 7, 12 Правил адвокатської етики, перешкоджаючи виконанню військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 свої службових обов`язків, визначених ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», застосовуючи фізичну силу, а саме утримуючи ОСОБА_10 за руки, продовжив витягувати останнього із автомобіля, внаслідок чого, діючи протиправно, подолав спротив представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 . Вказані протиправні дії адвоката ОСОБА_4 дали можливість військовослужбовцю ОСОБА_10 незаконно покинути автомобіль. 
		Після чого, перебуваючи на місці події, адвокат ОСОБА_4 , діючи всупереч Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, умисно надав своїм клієнтам та іншій особі, військовослужбовцям ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , незаконні поради щодо їх подальшої поведінки, які свідомо спрямовані на полегшення вчинення ними кримінального правопорушення  самовільного залишення місця служби.
		Після спілкування з адвокатом ОСОБА_4 та за його активного сприяння, військовослужбовці ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зникли з місця події та до теперішнього часу не прибули до навчального центру військової частини НОМЕР_1 (Чернігівська область).
		   Зазначені умисні протиправні дії адвоката ОСОБА_4 перешкодили законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та надали можливість військовослужбовцям ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не з`явитися без поважних причин на службу.
		Таким чином, 14.06.2024 адвокат ОСОБА_4 за вищезазначених обставин втрутився в законну діяльність органу військового управління - ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема умисно створив перешкоди в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.11.2024 ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними мобілізаційних заходів в особливий період за наступних обставин.
		Так, у зазначену дату, на виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 проводилися заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України.
		Приблизно о 09 год. 40 хв. 07.11.2024 поблизу будівлі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за адресою: вул. Троїцька, буд. 37/49, м. Кременчук, група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі старших солдатів взводу охорони ОСОБА_12 та ОСОБА_13 спільно з співробітниками поліції  інспекторами БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області здійснювали перевірку військово-облікових документів у громадянина ОСОБА_14 , 1983 р.н.
		О 09 год. 50 хв. 07.11.2024 до них підійшов ОСОБА_4 , який, діючи всупереч Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, втрутився у здійснення перевірочних заходів. З метою недопущення перевірки документів та вручення повістки військовозобов`язаному, застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_4 провів ОСОБА_14 до приміщення вказаного місцевого суду та блокував доступ військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 всередину будівлі, чим унеможливив виконання останніми своїх службових обов`язків.
		Зазначені умисні протиправні дії адвоката ОСОБА_4 перешкодили законнійдіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 ,визначеній ст.ст.1,14,33,34Закону України«Про військовийобов`язок івійськову службу»,та надалиможливість військовозобов`язаному ОСОБА_14 уникнути виконанняним обов`язківгромадянина щодомобілізаційної підготовкита мобілізації,визначених у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Таким чином, 07.11.2024 адвокат ОСОБА_4 за вищезазначених обставин вчинив перешкоджання законній діяльності органу військового управління - ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема умисно створив перешкоди у веденні військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану.
		20.11.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмовеповідомлення пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.114-1 КК України, які віднесене законом про кримінальну відповідальність до злочинів проти основ національної безпеки України.
		Вина підозрюваного ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами, а саме: повідомленням відділу в м. Кременчуці УСБУ в Полтавській області про виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_18 ; протоколами оглядів відеозаписів на оптичних носіях інформації; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого; відповідями ІНФОРМАЦІЯ_3 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності. 
		Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та вiдповiдних її iнститутiв. 
		Об`єктом злочинів проти основ національної безпеки є суспiльнi відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної i правової держави (ст. 1 Конституцiї України).
		Слідчим у клопотанні зазначається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України. Підозрюваному може загрожувати покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. 
		Разом із цим, у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим, є необхідність в обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з його утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
		Підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т.ч. на території рф, через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, за скоєння ним злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
		Також враховуючи особливу зухвалість вчиненого кримінального правопорушення підозрюваний перебуваючи на волі зможе вжити заходів конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		Окрім цього, зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов`язковим під час проведення досудового розслідування. 
		Також, підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи поза аудіо-, візуальним контролем працівників установи виконання покарань, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ОСОБА_4 матиме змогу власноручно або за допомогою інших невстановлених осіб, знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування (фото-, та відеоматеріали, документи, тощо).
		Окрім цього,підозрюваний ОСОБА_4 може незаконновпливати насвідків та інших осіб, обізнаних щодо протиправної діяльності підозрюваного, які можуть давати викривальні покази щодо нього.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
		При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
		За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків, потерпілого та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
		Також, підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Так, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо буде запобігти контактам з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими перебуваючи на свободі ОСОБА_4 зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінального правопорушення.
		Крім того, ОСОБА_4 матиме змогу продовжити вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Слідчий у клопотанні зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
		Крім того, згідно листа Верховного суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
		При вирішенні питання про доцільність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
		Однак, відповідно абзацу восьмого ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-408, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
		ОСОБА_4 фізично здоровий, спеціального лікування або особливих умов тримання, не потребує. Підозрюваний може утримуватись в установах виконання покарань.
		Слідчий зазначає у клопотанні, що, зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку із чим є необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити. 
		Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, оскільки ним жодні протиправні дії не вчинялися. А слідством на прокуратурою зараз вчиняються дії, які перешкоджають його діяльності як адвоката.
		Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, вважає підозру у вказаному кримінальному провадженні не обгрунтованою, а ризики не доведеними.
		Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно дост. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1, 2, 4,ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Судом встановлено, що Слідчим відділом Управління СБ України в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024170000000147 від 15.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України. 
		20.11.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області від 05.12.2024 року, підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук, у тому числі у міжнародний.
		Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.
		При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
		Згідно ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		У матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують слідчого суддю у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому злочини, висунута підозра є обґрунтованою.
		При цьому, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, та інших осіб у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
		Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
		Зокрема, згідно даних системи «Аркан», наданих у зв`язку з виконанням доручення у кримінальному провадженні №22024170000000147, 03.12.2024 року, підозрюваний ОСОБА_4 спільно зі своєю дружиною, 27.11.2024 року здійснили виїзд за межі України та на даний час перебуває за кордоном, а саме на території Республіки Австрія. 
		Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
		Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`якого запобіжного заходу.
		За п.5 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.
		В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.
		Відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу.Розмір заставиповинен достатньоюмірою гарантувативиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків тане можебути завідомонепомірним длянього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2)щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,-від двадцятидо вісімдесятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст.182КПКУкраїни розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками, розміром спричиненої шкоди.
		Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та має бути призначений у розмірі, що становить вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є максимальним розміром щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
		Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.
		В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначеніст.194 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Клопотання слідчого - задовольнити.
		Застосувати відноснопідозрюваного ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
		Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття під варту.
		Кінцевим днем тримання під вартою визначити 17 січня 2025 року.
		Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 , визначених КПК України, обов`язків. 
		Призначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 242240 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти під заставу.
		Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA398201720355289002000015950, В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855. 
		Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вищедепозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особівДержавній установі «Полтавська установа виконання покарань №23».
		Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.
		У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 , зобов`язаний виконувати покладені на ньогообов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
		Уповноважена службова особа в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 , зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.
		Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 
		1)прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;
		2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні;
		5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
		Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2024 року .
		 
		 
		Слідчий суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...