Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/813/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 10.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2025
Результат оскарження 13.03.2025 Житомирський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/296/1506/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 296/813/24
		2/296/1506/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		"25" листопада 2024 р. м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд м.Житомира в складі:
		головуючого судді Маслак В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Іванченко В.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -
		 ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 29.01.2023р. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до АТ КБ "Приватбанк" та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2024р. (а.с. 63-64), просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 12.01.2024р. із ОСОБА_1 ;
		- стягнути з АТ КБ "Приватбанк" 733 000грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ; зобов`язати АТ КБ "Приватбанк" здійснити перерахування компенсації завданої моральної шкоди ОСОБА_1 на його банківський рахунок в строк 20 днів з дня набрання рішенням законної сили;
		- зобов`язати АТ КБ "Приватбанк" повідомити Держфінмоніторинг про скасування судом його одностороннього правочину про розірвання Умов та правил надання банківських послуг в строк 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили.
		В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказав, що був клієнтом АТ КБ "Приватбанк". Однак, 12.01.2024р., перебуваючи у відділенні банку в м. Житомирі, під час спілкування щодо підвищення кредитного ліміту співробітники банку повідомили, що ділові відносини між ним і банком припинені з ініціативи банку. Всі банківські картки заблоковано, застосунок Приват24 перестав працювати. Співробітники банку повідомили, що договір розірвано оскільки не надано запитуваних банком документів про підтвердження джерел походження коштів, на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		Від представника АТ КБ "Приватбанк" позивач дізнався, що запит відносно документів про підтвердження джерел походження коштів йому було направлено у додаток Приват24 або на пошту. Однак, ніяких запитів від АТ КБ "Приватбанк" про надання документів ОСОБА_1 не отримував.
		Протиправні дії АТ КБ "Приватбанк" у вигляді раптового та безпідставного розірвання договору обслуговування з позивачем, відмова в обслуговуванні та блокування всіх карток завдали ОСОБА_1 моральних страждань та погіршення психоемоційного стану. Позивач пережив суттєвий стрес. Відносини із сім`єю та на роботі погіршилися. Моральні страждання також поглиблювалися тим, що відповідно до статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк наступного ж робочого дня передав інформацію про розірвання договору до Держфінмоніторингу. 
		Перспектива того, що відносно позивача можуть бути проведені слідчі дії та він може бути обвинуваченим у відмиванні коштів чи тероризмі останнього дуже пригнічує. Враховуючи зазначене, позивач просить вимоги задовольнити та стягнути з АТ КБ "Приватбанк" 733 000грн. моральної шкоди.
		У відзиві від 14.02.2024р. представник АТ КБ «Приватбанк» вказує, що враховуючи положення законодавства, а також Умови та правила надання банківських послуг, АТ КБ "ПриватБанк" під час аналізу діяльності позивача на підставі наявних документів та відомостей встановив останньому неприйнятно високий ризик, у зв`язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин. За результатом проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта ОСОБА_1 , АТ КБ ПриватБанк було встановлено, що діяльність клієнта є підозрілою. 
		Також представник відповідача вказав, що згідно повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 13.01.2024, позивачу було запропоновано звернутися до відділення АТ КБ ПриватБанк із заявою про перерахування залишку коштів. Щодо стягнення моральної шкоди представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що позивач жодним чином не обґрунтовує свої немайнові втрати, а доводи ґрунтуються виключно на внутрішньому переконанні.
		ОСОБА_1 у відповіді на відзив від 19.02.2024р. вказує, що ніколи не займався ніяким гральним бізнесом, тому такі припущення банку позивач вважає дискримінаційними та образливими. Також позивач зазначає, що порушення банком прав споживача на якісну та належну послугу завдало шкоди у вигляді неможливості користуватися банківськими послугами та безпідставної передачі неправдивих даних щодо позивача, як про особу, яка відмиває кошти. Тому щоб це виправити, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача повідомити Держфінмоніторинг, що його повідомлення неправдиве, оскільки сам банк цього не зробить. Окрім того, позивач повідомив, що пережив сильний стрес, який триває, тому вимога про відшкодування моральної шкоди не є надуманою, та не має наміру збагачення. 
		Позивач в судовому засіданні наголосив, що заперечення та долучені до нього докази (анкета та виписка) подані банком за межами строку визначеного ЦПК України (а.с. 54-59), тому просив відмовити в приєднанні таких до матеріалів справи. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник відповідача повідомила, що великі обороти по рахунку ОСОБА_1 не відповідають фінансовому статусу клієнта. На запитання суду повідомила, що направлення листа до клієнта на предмет підтвердження доходів, не є обов`язком банку. Банком було проведено перевірку рахунку клієнта та зроблено висновок про неприйнятно високий ризик. Характер фінансових операцій по рахунку позивача дає підстави вважати, що такі здійснено від імені та на рахунки інших осіб. Це не типова активність рахунку та може нести реальне або потенційне використання банку для «відмивання» доходів. Просила відмовити у задоволенні позову.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ КБ «Приватбанк».
		Встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» 12.01.2024р. прийнято рішення про розірвання договору банківського обслуговування із ОСОБА_1 , що підтверджується службовою запискою № 100202 від 12.01.2024р. про розірвання ділових відносин з клієнтами через підозрілу фінансову операцію (діяльність) (а.с. 29-33).
		Вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» повідомив позивача про рішення розірвати ділові відносини, що підтверджується повідомленням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 13.01.2024р. №20.1.0.0.0/7-240113/161, яке було направлено ОСОБА_1 17.01.2024 рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстром відправки АТ «Укрпошта», копією квитанції Укрпошта від 17.01.2024 (а.с. 40-41, 34-39)
		Відповідно до анкети належної перевірки клієнта, підписану ОСОБА_1 03.08.2023р., офіційний сукупний місячний дохід останнього становить 30000,00 грн., додатковий місячний дохід 5000,00 грн. (а.с. 52-53). 
		Згідно наданої представником відповідача виписки основної карти ОСОБА_1 за період з 01.01.2023р. по 21.02.2024р. вбачається, що зокрема, за 01.09.2023р. на рахунок позивача зараховано 78000,00 грн., за 01.10.2023р.  90000,00 грн., за 20.12.2023р.  110180,00 грн., а за 10.01.2024р.  317218,21 грн. (а.с. 54-59).
		Фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини з питань банківського обслуговування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.
		Згідно з ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		За змістом п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		28 квітня 2020 року набув чинності Закон України № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень якого статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» виключено.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки.
		У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
		Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
		Відповідно до п. п. 2, 3 розділу ІІ «Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 8 липня 2017 року № 584 (далі - Критерії), суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		У п. 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.
		Пунктом 2 Додатку №2 Критеріїв передбачає, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.
		Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
		Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів, до чого власне і відсилає п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України.
		З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ КБ «Приватбанк».
		Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 вбачається, що за 01.09.2023р. на рахунок позивача зараховано 78000,00 грн., за 01.10.2023р.  90000,00 грн., за 20.12.2023р.  110180,00 грн., а за 10.01.2024р.  317218,21 грн. (а.с. 54-59). 
		Разом з тим, згідно анкети належної перевірки, підписаної ОСОБА_1 03.08.2023р., загальний місячний дохід останнього становить 35000,00 грн.
		Вказане свідчить про обгрунтованість позиції банку на предмет встановлення неприйнятно високого ризику щодо клієнта ОСОБА_1 .
		Відповідно до повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 13.01.2024р. №20.1.0.0.0/7-240113/161, банк, керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі  Закону України «ПВК/ФТ»), Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі-Положення № 65), внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, повідомив ОСОБА_1 про прийняте 12.01.2024р. рішення про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі-Рішення про відмову) у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банк.
		Також, позивачу повідомлено, що для перерахування залишку коштів на рахунку (ах) в Банку, необхідно, у строк до 30 календарних днів від дня надсилання цього Повідомлення про відмову, звернутись до будь-якого відділення Банку із документами та заявою про перерахування залишків коштів, зразок якої було долучено до повідомлення. 
		Як було зазначено вище, вказане повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин Банк направив на адресу позивача 17.01.2024р.
		Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності вказують на те, що саме факт встановлення банком неприйнятно високого ризику клієнта є підставою для розірвання ділових відносин, закриття рахунків. 
		Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору банківського обслуговування, здійснюючи свої функції суб`єкта фінансового моніторингу, покладені на нього в силу законодавства України.
		Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо права банку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки та відмовляє у задоволенні вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач в судових засіданнях повторно наполягав на необхідності відмовити банку в долученні до матеріалів справи заперечень, поданих в порядку ст. 180 ЦПК України, та доказів - «Анкета належної перевірки від 03 серпня 2023 року» та «Виписка за перiод з 01.01.2023 по 21.02.2024», у зв`язку із пропущенням відповідачем встановленого судом строку подання доказів.
		Протокольною ухвалою суду від 22.05.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 04.03.2024р. про неприйняття доказів наданих із запереченнями відповідача з наступних підстав.
		Ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 296/813/24 від 31.01.2024р. встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов та всіх письмових і електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову та впродовж трьох днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
		Відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 18.02.2024р. через підсистему «Електронний суд» до АТ КБ «ПриватБанк» було направлено відповідь на відзив, що підтверджується відповідною квитанцією № 604698 (а.с. 46).
		В свою чергу, від представника АТ КБ «ПриватБанк» до Корольовського районного суду м. Житомира 21.02.2024р. через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення в порядку ст. 180 ЦПК України, які зареєстровані загальним відділом Корольовського районного суду м. Житомира 22.02.2024р.
		Окремо слід зазначити, що відповідно абз. 5 п. 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485), кожен документ реєструється в суді лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.
		Тобто, заперечення АТ КБ «Приватбанк» в порядку ст. 180 ЦПК України, надійшли у визначені ухвалою суду від 31.01.2024р. строки, відповідно до вимог ст. 123 ЦПК України та долучені до матеріалів справи.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Разом з тим, у даній справі вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди прямо залежить від вирішення основної вимоги позивача.
		З вищезазначеного вбачається, що у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 132.01.2024р. із ОСОБА_1 відмовлено.
		Крім того, у справі відсутні будь - які самостійні докази заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок вчинення відповідачем дій, з якими позивач не погоджується.
		Відтак, враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні основної позовної вимоги, позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, яка є похідною вимогою, також не підлягає задоволенню. 
		З таких же підстав слід відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» повідомити Держфінмоніторинг про скасування одностороннього правочину щодо розірвання Умов та правил надання банківських послуг.
		Керуючись ст. ст.5,12,13,81, 211,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
		 УХВАЛИВ:
		В задоволенні позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		   Головуючий суддя В. П. Маслак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...