Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/8800/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: К/990/7917/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №440/8800/22
		адміністративне провадження № К/990/7917/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Тацій Л.В.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Бучик А.Ю., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 440/8800/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування розпорядження та постанови, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 (головуючий суддя Макаренко Я. М., судді Любчич Л. В., Жигилій С. П.),
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати:
		- розпорядження НКРЕКП від 13.09.2022 № 71-р "Про усунення порушень ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ";
		- постанову НКРЕКП від 13.09.2022 № 1150 "Про накладення штрафу на ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії".
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що постанова НКРЕКП прийнята за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з порушенням норм: статей 3, 4, 14, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»"; статей 3, 4, 7, 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в частині необґрунтованості спірної постанови та розпорядження. 
		Також позивач вказував, що посилання НКРЕКП у пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної постанови на те, що штраф на ТОВ «Полтаваенергозбут" накладено за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Полтаваенергозбут" діяло з дотриманням положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. 
		Товариство звернуло увагу на те, що в постанові НКРЕКП не наведено жодного обґрунтування, що підтверджувало б допущення ТОВ «Полтаваенергозбут" порушень Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та інших норм законодавства України у сфері електроенергетики, що відповідно до положень статті 2 КАС є підставою для скасування оскаржуваної постанови НКРКП та задоволення позовних вимог.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 28.03.2023 позов задовольнив у повному обсязі.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як Регулятор, під час прийняття постанови від 13.09.2022 № 1150 та розпорядження від 13.09.2022 № 71-р повинен був навести обґрунтування, на підставі чого НКРЕКП прийшла до висновку, що ТОВ «Полтаваенергозбут» під час здійснення своєї господарської діяльності допустило порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та інших норм законодавства у сфері енергетики України.
		Суд констатував, що в спірних постанові та розпорядженні не наведено жодного обґрунтування, що підтверджували б допущення ТОВ «Полтаваенергозбут» порушень Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та інших норм законодавства України у сфері електроенергетики, що відповідно до положень статті 2 КАС є підставою для скасування оскаржуваної постанови НКРКП та задоволення позовних вимог.
		Вирішуючи питання щодо наявності в діях ТОВ «Полтаваенергозбут» порушень норм Закону України «Про ринок електричної енергії» та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, суд першої інстанції зазначив, що за період березень - липень 2022 року поетапна оплата здійснювалась за рахунок існуючої на початок відповідних місяців передплати.
		За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення Товариством пунктів 1, 2 частини другої статті 57, частини першої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпунктів 13 та 29 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу.
		Також суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті  20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідно до яких за порушення законодавства у сфері ліцензування посадові особи органу ліцензування несуть адміністративну, матеріальну або дисциплінарну відповідальність.
		З огляду на вказане суд виснував, що у разі виявлення в діяльності ліцензіата порушень Ліцензійних умов з постачання електричної енергії Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено такий вид покарання за допущені порушення, як адміністративну відповідальність посадових осіб ліцензіата. Вказані правові норми не містять положень, згідно яких за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії передбачено накладення на ліцензіата такого виду відповідальності як штраф .
		Крім того суд врахував, що розпорядження від 13.09.22 за № 71-р було прийнято після спливу 21 робочого дня з моменту виявлення відповідних порушень та складання акта перевірки від  15.08.2022 № 236, тоді як відповідно до частини сьомої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» у разі виявлення порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня складення акта перевірки видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
		Урахував суд першої інстанції й норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно зі статтею 7 якого на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		При цьому суд установив, що НКРЕКП пропустила строк у п`ять робочих днів при прийнятті розпорядження від 13.09.2022 № 71-р, чим порушено вищезазначені положення чинного законодавства.
		Судом також установлено, що за змістом розпорядження від 13.09.22 № 71-р відповідачем прийнято рішення про продовження терміну забезпечення пропорційності розрахунків за послуги з передачі електричної енергії та виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії за договором від 15.02.2019 № 0238-02024 (далі - Договір № 0238-02024), укладеного з НЕК «УКРЕНЕРГО», шляхом забезпечення у повному обсязі розрахунків з НЕК «УКРЕНЕРГО» за послугу з передачі електричної енергії, про що у строк до 20.01.2023 повідомити НКРЕКП з наданням копій підтвердних документів.
		Водночас, за висновком суду, одночасне прийняття спірних розпорядження та постанови позбавило можливості позивача добровільно усунути порушення до застосування до нього такого виду відповідальності, як накладення штрафу.
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.01.2024 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства.
		Висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову вмотивований тим, що відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		Частина четверта цієї ж статті передбачає, що регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про енергетичну ефективність".
		Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, Регулятор приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів), зокрема, у розмірі від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що НКРЕКП за результатами перевірки зробила висновок, що позивачем не дотримано вимоги законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, а саме: не забезпечено вчасну та у повному обсязі оплату за послуги з передачі електричної енергії відповідно до підпункту 3 пункту 8.3 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком № 6 до Кодексу систем передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №  309, що свідчить про порушення вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» та підпунктів 13, 29 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу.
		Про це ж зазначено й в обґрунтуванні до проєкту спірних у цій справі постанови та розпорядження.
		На підставі встановлених під час апеляційного перегляду справи обставин, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність порушення ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» вимог пунктів  1, 2 частини другої статті 57, частини першої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпунктів 13 та 29 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу в частині нездійснення поетапної попередньої оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії ОСП в березні-липні 2022 року, а також порушення строків поетапної оплати в травні-липні 2022 року згідно Договору № 0238-02024.
		Суд апеляційної інстанції визнав помилковим застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» до спірних правовідносин, в тому числі щодо строків прийняття постанови про застосування штрафу та розпорядження.
		Суд зазначив, що спеціальним законом при проведенні заходів контролю НКРЕКП є Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з цим при визначенні строків складання актів реагування (постанов, розпоряджень, актів перевірки тощо) у цих правовідносинах застосуванню підлягають положення саме вказаного Закону, а не загальні положення законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та "Про ліцензування видів господарської діяльності".
		Тобто, рішення НКРЕКП про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії приймаються у вигляді постанов, а рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням. Як і рішення, так і розпорядження НКРЕКП приймаються у 30-денний строк з дня складення акта перевірки.
		При цьому суд установив, що акт перевірки складено 15.08.2022, а оскаржувані розпорядження №  71-р та постанова № 1150 прийняті відповідачем 13.09.2022, тобто в межах 30-денного строку, визначеного статями 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Суд апеляційної інстанції визнав помилковим і висновок суду першої інстанції про те, що виходячи із статей 19 та 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», штраф, як вид санкції, не може бути застосовано до ліцензіата, а лише до посадових осіб ліцензіата.
		Так, до позивача, як до суб`єкта господарювання, що провадить господарську діяльність на ринку електричної енергії, може бути застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		Щодо розміру застосованого до Товариства штрафу суд наголосив, що розмір штрафної санкції (10 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян) не є максимальним і визначений з урахуванням сукупності чинників (серйозності і тривалості правопорушення, наслідків правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, обтяжуючі обставини).
		Саме серйозність порушень ліцензійних умов, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку враховуються Регулятором під час визначення конкретного розміру штрафних санкцій. Більш того, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
		При цьому апеляційний суд відхилив доводи позивача про наявність у ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» за спірний період дебіторської заборгованості у значному розмірі (ДП «Гарантований покупець»), що також зумовила несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків за Договором № 0238-02024, оскільки як вбачається із даних акта перевірки відповідачем в ході перевірки оцінювалась вказана обставина.
		Наявність такої заборгованості, однак, не може слугувати виключною підставою для невиконання умов взятих на себе зобов`язань. Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено наявність заборгованості ДП «Гарантований покупець», яка станом на 31.07.2022 складала 565 524,39 тис. грн, в той час рівень сплати зобов`язань вказаного підприємства склав 76,66%. При цьому, позивач із позовом про стягнення відповідної заборгованості звернувся лише у серпні 2023 року.
		Не погодився апеляційний суд і з висновком суду першої інстанції про те, що одночасне прийняття оскаржуваних постанови та розпорядження позбавило позивача можливості добровільно усунути порушення до застосування санкції у вигляді штрафу.
		Мотивуючи свою позицію, апеляційний суд ще раз наголосив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню не загальні положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а спеціального -  Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з чим є помилковими посилання суду першої інстанції на статтю 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка закріплює застосування штрафних санкцій як наслідок невиконання розпоряджень.
		Між тим, за положеннями пунктів 10.4 та 10.10 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428), закріплено, що рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, а у разі невиконання рішення НКРЕКП щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення перевірки, у визначений рішенням строк, НКРЕКП приймає рішення про проведення позапланової виїзної перевірки.
		Відтак, наслідком невиконання рішення НКРЕКП, ухваленого у формі розпорядження, є лише прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки.
		У свою чергу, положеннями частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» закріплено наслідки невиконання санкції у вигляді штрафу, зокрема, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу.
		З урахуванням доведеності порушення ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 13, 29 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії в частині нездійснення поетапної попередньої оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії ОСП в березні-липні 2022 року, а також порушення строків поетапної оплати в травні-липні 2022 року згідно Договору № 0238-02024, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача (постанова від 13.09.2022 №1150 та розпорядження від 13.09.2022 №71-р) прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У лютому 2024 року ТОВ «Полтаваенергозбут» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2023.
		На обґрунтування касаційної скарги Товариство вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (зокрема Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») внаслідок неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.09.2020 у справі № 300/775/19.
		Стверджує, що одночасне прийняття НКРЕКП постанови та розпорядження унеможливило добровільне виконання Товариством виявлених порушень та уникнення санкцій.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 19.03.2024 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту  1 частини четвертої статті 328 КАС.
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 залишити без змін.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» та НЕК «УКРЕНЕРГО» уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 15.02.2019 № 0238-02024.
		В обґрунтуванні до проєкту постанови НКРЕКП вказано, що ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» не забезпечило вчасну та у повному обсязі оплату за послугу з передачі електричної енергії відповідно до підпункту 3 пункту 8.3 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від  14.03.2018 № 309, що свідчить про порушення вимог пункту 1, 2 частини другої статті 57, частини першої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», підпунктів 13 та 29 пункту 2.2 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу.
		У відповідності до умов Договору № 0238-02024НЕК «УКРЕНЕРГО» (далі - оператор системи передачі, ОСП) зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуги), а ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (далі - користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послуги (пункт  1.1 Договору № 0238-02024).
		Для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги (пункт  4.1 Договору № 0238-02024):
		1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;
		2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
		За вимогами пунктів 5.1-5.2 Договору № 0238-02024 визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином :
		- 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
		- 2 платіж до 10 числа розрахункового місяця;
		- 3 платіж до 15 числа розрахункового місяця;
		- 4 платіж до 20 числа розрахункового місяця;
		- 5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.
		У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (пункт 5.3 Договору № 0238-02024).
		У відповідності до пункту 5.5 Договору № 0238-02024 Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Виконавцем (ОСП), а самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством.
		Підпунктом 2 пункту 6.1 Договору № 0238-02024 визначено право ОСП самостійно розраховувати планові обсяги Послуги на підставі обсягу наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді у разі не надання у встановлені терміни повідомлень щодо планових обсягів Користувачем.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 8.2 Договору № 0238-02024 ОСП зобов`язується складати та надавати Користувачу акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в розділах 5 та 9 цього Договору.
		Згідно з підпунктом 3 пункту 8.3 Договору № 0238-02024 користувач зобов`язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послуги на умовах, визначених цим Договором.
		З приведеного вбачається, що за умовами Договору № 0238-02024 визначено плановий і фактичний обсяг надання послуги, які передбачають відповідний порядок розрахунку, зокрема, за плановий обсяг оплата здійснюється за схемою п`ять платежів до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця у розмірі по 1/5 від планової вартості послуги, а за фактичний - до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно).
		При цьому, НЕК «УКРЕНЕРГО» зобов`язується складати і надавати рахунки про оплату послуг з передачі електричної енергії на підставі планових обсягів послуги наданих у попередньому розрахунковому періоді, а ТОВ «Полтаваенергозбут» мав право проводити їх коригування в залежності від зміни обсягів передачі електричної енергії.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що за лютий 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором № 0238-02024 п`ять рахунків від 28.01.2022, 04.02.2022, 10.02.2022, 15.02.2022 та 18.02.2022 кожний на суму 16 831 252,26 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 40579,920 МВт*год, що в загальному розмірі складає 84 156 261,30 грн.
		Отже, за лютий місяць 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який у відповідності до платіжних доручень № 898587 від 02.02.2022 на суму 16 831 252,34 грн, №  899669 від 10.02.2022 на суму 16 831 252,34 грн, № 0000900121 від 15.02.2022 на суму 16  831 252,34 грн, № 900583 від  18.02.2022 на суму 16 831 252,34 грн, № 901659 від 25.02.2022 на суму 16 831 252,35 грн, ТОВ «Полтаваенергозбут» оплатило суму 84 156 261,71 грн. Відповідний розмір сплати та кількість платежів підтверджено також позивачем у інформації щодо рівня розрахунків.
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 28.02.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму 76 463 346,42 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 184 352,087 МВт*год.
		Згідно з даними акта-коригування від 27.07.2022 до акта приймання-передачі послуги від  28.02.2022 згідно з Договором № 0238-02024, фактичний обсяг послуги за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 склав 188 468,428 МВт*год на загальну суму 78 170 672,94 грн (вартість послуги з ПДВ).
		Отже за даними відкоригованого обсягу отриманої послуги вбачається, що фактичний обсяг послуги відрізнявся від планового.
		З приведеного вбачається, що у лютому 2022 року за плановими обсягами за Договором №  0238-02024 позивачу до оплати належало 84 156 261,71 грн, тоді як за даними акта від  28.02.2022 фактичний обсяг склав 76 463 346,42 грн (78 170 672,94 грн згідно з акта-коригування), а відповідно різниця цих сум становить переплату, що була додана до переплати за попередній розрахунковий місяць.
		Таким чином, за даними акта перевірки переплата ТОВ «Полтаваенергозбут» по Договору №  0238-02024 у лютому 2022 року склала 10 243,33 тис. грн.
		Поряд з цим, з інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у лютому 2022 року позивачем сплачено 84 156 261,71 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 76 088 301,03 гривень (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 76 463 346,42 грн), а станом на початок березня 2022 року у ТОВ «Полтаваенергозбут» обліковувалась переплата 9 757 539,52 грн, яка складалась із різниці від сплаченого і фактично спожитого розміру послуг (84 156 261,71 - 76 088 301,03 = 8  067  960,68  грн) та переплати на початок лютого місяця (1  689 578,84 грн).
		Тобто у приведеній вище інформації сума за фактичний обсяг отриманої послуги відрізняється від первинних даних (актів прийому-передачі), а також розмір переплати за лютий 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць, а також інших обґрунтувань, які приводились в ході розгляду справи.
		Отже, позивачем не обґрунтовано наявність переплати станом на початок березня саме у розмірі 9 757 539,52 грн. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної інстанції взяв за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Таким чином, у лютому 2022 року позивачем виконано вимоги пункту 4.1 Договору № 0238-02024 щодо поетапної попередньої оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії, за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця. Крім того, в ході перевірки відповідачем було встановлено наявність переплати у ТОВ «Полтаваенергозбут» станом на кінець лютого 2022 року за Договором № 0238-02024, про наявність якої також відображено у інформації щодо рівня розрахунків.
		За березень 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором №  0238-02024 п`ять рахунків від 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022, 15.03.2022 та 21.03.2022 кожний на суму 16 644 664,73 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 40130,060 МВт*год, що в загальному розмірі складає 83 223 323,65 грн.
		Матеріали справи не містять повідомлень ТОВ «Полтаваенергозбут» про коригування вартості в залежності від зміни планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за березень 2022  року.
		Отже, за березень 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який ТОВ «Полтаваенергозбут» у відповідності до вимог пункту 4.1 Договору № 0238-02024 мало сплатити п`ять платежів по 16 644 664,73 грн кожний. Натомість, у відповідності до даних, отриманих в ході проведення перевірки, та з урахуванням правил вчинення поетапної оплати (до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця), ТОВ «Полтаваенергозбут» у березні 2022 року не здійснили оплату за послуги, отримані за Договором № 0238-02024.
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 31.03.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на суму 79 734 374,84 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 192238,492 МВт*год.
		З приведеного вбачається, що у березні 2022 року за плановими обсягами по Договору № 0238-02024 позивачу до оплати належало 83 223 323,65 грн, тоді як за даними акта від 31.03.2022 фактичний обсяг склав 79 734 374,84 грн. Отже, за умови своєчасної та повної сплати платежів за плановими обсягами, у позивача б мала обліковуватись переплата, проте у зв`язку з тим, що у звітному періоді не було виконано вимог щодо своєчасних поетапних платежів та за умови наявності за лютий 2022 року переплати (в тому числі, у розмірі 10 243,33 тис. грн), у позивача утворилась заборгованість.
		За даними акта перевірки по Договору № 0238-02024 у березні 2022 року заборгованість ТОВ «Полтаваенергозбут» склала 69 766,85 тис. грн.
		З інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у березні 2022 року позивачем сплачено 60 580 169,86 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 79  873 476,86 грн (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 79 734 374,84 грн), і відповідно заборгованість станом на початок квітня 2022 року склала 9 535 767, 48 грн. 
		Платіж у сумі 60 580 169,86 грн згідно платіжного доручення № 908002 від 29.04.2022 здійснено у квітні 2022 року, а позивачем вказана сума віднесена за березень 2022 року, що також свідчить про недотримання умов Договору № 0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Тобто у приведеній вище інформації сума за фактичний обсяг отриманої послуги відрізняється від первинних даних (актів прийому-передачі), а також розмір заборгованості за березень 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць, а також інших обґрунтувань, які приводились в ході розгляду справи.
		Отже позивачем не обґрунтовано наявність заборгованості станом на початок квітня саме у розмірі 9 535 767, 48 грн. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної інстанції взяв за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Відтак, у березні 2022 року позивач не виконав вимоги пункту 4.1 Договору № 0238-02024 щодо оплати за плановий обсяг послуг за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця, а також здійснив оплату за послуги не у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача за березень 2022 року утворилась заборгованість.
		За квітень 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором №  0238-02024 п`ять рахунків від 30.03.2022, 05.04.2022, 11.04.2022, 15.04.2022 та 20.04.2022 кожний на суму 16 249 440,60 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 39177,180 МВт*год, що в загальному розмірі складає 81 247 203,00 грн.
		Матеріали справи не містять повідомлень ТОВ «Полтаваенергозбут» про коригування вартості в залежності від зміни планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за квітень 2022 року.
		Отже, за квітень 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який ТОВ «Полтаваенергозбут» у відповідності до вимог пункту 4.1 Договору № 0238-02024 мала сплатити п`ять платежів по 16 249 440,60 грн кожний. Натомість, у відповідності до даних, отриманих в ході проведення перевірки, та з урахуванням правил вчинення поетапної оплати (до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця), ТОВ «Полтаваенергозбут» у квітні 2022 року здійснило однократно оплату за Договором № 0238-02024 згідно платіжного доручення № 908002 від 29.04.2022 на суму 60 580 169,86 грн. Вказана сума позивачем віднесена до оплати за березень 2022 року.
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 30.04.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 на суму 71 003 564,86 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 171188,628 МВт*год.
		З приведеного вбачається, що у квітні 2022 року за плановими обсягами за Договором № 0238-02024 позивачу до оплати належало 81 247 203,00 грн, тоді як за даними акта від  30.04.2022 фактичний обсяг склав 71 003 564,86 грн. За умови своєчасної та повної сплати розмірів платежів за плановими обсягами, у позивача б мала обліковуватись переплата.
		За даними акта перевірки по Договору № 0238-02024 у квітні 2022 року заборгованість ТОВ «Полтаваенергозбут» склала 80 366,42 тис. грн.
		З інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у квітні 2022 року позивачем сплачено 67 666 397,31 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 71 003 564,86 грн (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 71 003 564,86 грн), і відповідно заборгованість станом на початок травня 2022 року склала 12 872 935,03 грн. 
		Платіж у сумі 67 666 397,31 грн згідно платіжного доручення № 914118 від 30.05.2022 здійснено у травні 2022 року, а позивачем вказана сума віднесена за квітень 2022 року, що також свідчить про недотримання умов Договору № 0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Тобто у приведеній вище інформації розмір заборгованості за квітень 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць.
		Отже позивачем не обґрунтовано наявність заборгованості станом на початок травня саме у розмірі 12 872 935,03 грн. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної інстанції взяв за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Відтак, у квітні 2022 року позивач не виконав вимоги пункту 4.1 Договору № 0238-02024 щодо оплати за плановий обсяг послуг за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця, а також, за умови вже наявної заборгованості, що утворилась за попередні місяці, позивач здійснив оплату за послуги не у повному обсязі, у зв`язку з чим за квітень 2022 року утворилась заборгованість.
		За травень 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором №  0238-02024 п`ять рахунків від 28.04.2022, 05.05.2022, 10.05.2022, 16.05.2022 та 20.05.2022 кожний на суму 14 300 405,94 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 34478,084 МВт*год, що в загальному розмірі складає 71 502 029,70 грн.
		Матеріали справи не містять повідомлень ТОВ «Полтаваенергозбут» про коригування вартості в залежності від зміни планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за травень 2022  року.
		Отже, за травень 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який ТОВ «Полтаваенергозбут» у відповідності до вимог пункту 4.1 Договору № 0238-02024 мала сплатити п`ять платежів по 14 300 405,94 грн кожний.
		Натомість, з урахуванням правил вчинення поетапної оплати (до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця), ТОВ «Полтаваенергозбут» у травні 2022 року здійснило оплату НЕК «УКРЕНЕРГО» за Договором № 0238-02024, зокрема, згідно платіжного доручення № 914118 від  30.05.2022 на суму 67 666 397,31 грн. Вказана сума позивачем віднесена до оплати за квітень 2022 року.
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 31.05.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 на суму 65 042 723,64 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 156817,121 МВт*год.
		З приведеного вбачається, що у травні 2022 року за плановими обсягами за Договором № 0238-02024 позивачу до оплати належало 71 502 029,70 грн, тоді як за даними акта від 31.05.2022 фактичний обсяг склав 65 042 723,64 грн. За умови своєчасної та повної сплати розмірів платежів за плановими обсягами, у позивача б мала обліковуватись переплата.
		За даними акта перевірки по Договору № 0238-02024 у травні 2022 року заборгованість ТОВ «Полтаваенергозбут» склала 76 542,31 тис. грн.
		З інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у травні 2022 року позивачем сплачено 75 735 741,41 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 63 607 572,32 гривень (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 65 042 723,64 грн), і відповідно заборгованість станом на початок червня 2022 року склала 744 765,94 грн. 
		Платіж у сумі 60 580 169,86 грн згідно платіжного доручення № 908002 від 29.04.2022 здійснено у квітні 2022 року, а позивачем вказана сума віднесена за березень 2022 року, що також свідчить про недотримання умов Договору № 0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Тобто у приведеній вище інформації сума за фактичний обсяг отриманої послуги відрізняється від первинних даних (актів прийому-передачі), а також розмір заборгованості за травень 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць, а також інших обґрунтувань, які приводились в ході розгляду справи.
		Отже позивачем не обґрунтовано наявність заборгованості станом на початок травня саме у розмірі 744 765,94 грн. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної інстанції взяв за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Оплата згідно платіжних доручень доручення № 921071 від 28.06.2022  у розмірі 75 735 741,41 грн проведена у червні 2022 року, яка у інформації щодо рівня розрахунків позивачем віднесена за травень 2022 року, в тому числі свідчить про недотримання умов Договору №  0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Відтак, у травні 2022 року позивач не виконав вимоги пункту 4.1 Договору № 0238-02024 щодо оплати за плановий обсяг послуг за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця, а також, за умови вже наявної заборгованості, що утворилась за попередні місяці, позивач здійснив оплату за послуги не у повному обсязі, у зв`язку з чим за травень 2022 року утворилась заборгованість.
		За червень 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором №  0238-02024 п`ять рахунків від 30.05.2022, 03.06.2022, 10.06.2022, 15.06.2022 та 20.06.2022 кожний на суму 13 535 787,77 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 32634,600 МВт*год, що в загальному розмірі складає 67 678 938,85 грн.
		Матеріали справи не містять повідомлень ТОВ «Полтаваенергозбут» про коригування вартості в залежності від зміни планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за червень 2022  року.
		Отже, за червень місяць 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який ТОВ «Полтаваенергозбут» у відповідності до вимог пункту 4.1 Договору № 0238-02024 мала сплатити п`ять платежів по 13 535 787,77 грн кожний. Натомість, у відповідності до даних, отриманих в ході проведення перевірки, з урахуванням правил вчинення поетапної оплати (до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця), у червні 2022 року ТОВ «Полтаваенергозбут» здійснило дві оплати НЕК «УКРЕНЕРГО» за Договором № 0238-02024, зокрема:
		- згідно платіжного доручення № 0000917937 від 15.06.2022 на суму 61 804,91 грн, де в графі «призначення платежу» вказана сума віднесена до оплати за травень 2022 року;
		- згідно платіжного доручення № 921071 від 28.06.2022 суму у розмірі 75 735 741,41 грн, тоді як позивачем вказана сума віднесена до оплати за травень 2022 року, про що також зазначено в графі «призначення платежу».
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 30.06.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 на суму 66 354 836,82 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 159980,608 МВт*год.
		З приведеного вбачається, що у червні місяці 2022 року за плановими обсягами за Договором №  0238-02024 позивачу до оплати належало 67 678 938,85 грн, тоді як за даними акта від  30.06.2022 фактичний обсяг склав 66 354 836,82 грн. За умови своєчасної та повної сплати розмірів платежів за плановими обсягами, у позивача б мала обліковуватись переплата.
		За даними акта перевірки по Договору № 0238-02024 у червні 2022 року заборгованість ТОВ «Полтаваенергозбут» склала 65 542,10 тис. грн.
		З інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у червні 2022 року позивачем сплачено 65 255 890,00 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 64 511 124,16 грн (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 66 354 836,82 грн), і відповідно заборгованість станом на початок липня 2022 року не обліковувалась. 
		Платіж у сумі 65 255 890,00 грн згідно платіжного доручення № 924004 від 14.07.2022 здійснено у липні 2022 року, а позивачем вказана сума віднесена за червень 2022 року, що також свідчить про недотримання позивачем умов Договору № 0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Тобто у приведеній вище інформації сума за фактичний обсяг отриманої послуги відрізняється від первинних даних (актів прийому-передачі), а також розмір заборгованості за червень 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць, а також інших обґрунтувань, які приводились в ході розгляду справи.
		Отже позивачем не обґрунтовано відсутність заборгованості станом на початок липня 2022 року. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної інстанції взяв за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Відтак, у червні 2022 року позивач не виконав вимоги пункт 4.1 Договору № 0238-02024 щодо оплати за плановий обсяг послуг за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця. Крім того, у зв`язку із облікованою у позивача заборгованістю, яка утворилась за попередні місяці, а також з огляду на різницю планової та фактичної обсягів, за червень 2022 року у позивача погашено заборгованість.
		За липень 2022 року НЕК «УКРЕНЕРГО» виставило ТОВ «Полтаваенергозбут» за Договором №  0238-02024 п`ять рахунків від 28.06.2022, 05.07.2022, 11.07.2022, 15.07.2022 та 20.07.2022 кожний на суму 14 608 016,15 грн (з ПДВ) та із плановим обсягом 35219,728 МВт*год, що в загальному розмірі складає 73 040 080,75 грн.
		Матеріали справи не містять повідомлень ТОВ «Полтаваенергозбут» про коригування вартості в залежності від зміни планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за липень 2022 року.
		Отже, за липень 2022 року було визначено плановий обсяг послуги, за який ТОВ «Полтаваенергозбут» у відповідності до вимог пункту 4.1 Договору № 0238-02024 мала сплатити п`ять платежів по 14 608 016,15 грн кожний. При цьому, оскільки перевірка проводилась в період з 11.08.2022 по 15.08.2022, інформація за липень 2022 року була наявна у вигляді оперативних даних. Хоча у відповідності до даних, отриманих в ході проведення перевірки, з урахуванням правил вчинення поетапної оплати (до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця), у липні 2022 року ТОВ «Полтаваенергозбут» здійснило оплату НЕК «УКРЕНЕРГО» за Договором № 0238-02024, а саме:
		- згідно платіжного доручення № 924004 від 14.07.2022 на суму 65 255 890,00 грн, тоді як позивачем вказана сума віднесена до оплати за червень 2022 року;
		- згідно платіжного доручення № 924005 від 14.07.2022 на суму 61 804,91 грн, тоді як позивачем вказана сума віднесена до оплати за червень 2022 року, про що також вбачається із графи «призначення платежу»;
		- згідно платіжного доручення № 924302 від 18.07.2022 суму у розмірі 224 402,01 грн, тоді як із графи «призначення платежу» вказана сума віднесена до оплати за червень 2022 року.
		Згідно із актом прийому-передачі послуг від 31.07.2022 НЕК «УКРЕНЕРГО» передало, а ТОВ «Полтаваенергозбут» отримало за Договором № 0238-02024 послуги з передачі електричної енергії за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 68 797 379,03 грн (вартість послуги з ПДВ) за фактичний обсяг 165869,544 МВт*год.
		З приведеного вбачається, що у липні 2022 року за плановими обсягами за Договором № 0238-02024 позивачу до оплати належало 73 040 080,75 грн, тоді як за даними акта від 31.07.2022 фактичний обсяг склав 68 797 379,03 грн. За умови своєчасної та повної сплати розмірів платежів за плановими обсягами, у позивача б мала обліковуватись переплата.
		За даними акта перевірки по Договору № 0238-02024 у липні 2022 року (за оперативними даними) заборгованість ТОВ «Полтаваенергозбут» склала 70 809,91 тис. грн.
		З інформації щодо рівня розрахунків ТОВ «Полтаваенергозбут» з оператором системи передачі НЕК «УКРЕНЕРГО» до Договору № 0238-02024 в період січень-липень 2022 року вбачається, що у липні 2022 року позивачем сплачено 39 694 797, 94 грн, тоді як фактичний обсяг складав суму 70  504 705,55 грн (згідно акта приймання-передачі фактичний обсяг складав 68 797 379,03 грн), і відповідно заборгованість станом на початок серпня 2022 року не обліковувалась.
		Платіж у сумі 39 694 797, 94 грн здійснено у серпні 2022 року (31.08.2022), а позивачем вказана сума віднесена за липень 2022 року, що також свідчить про недотримання позивачем умов Договору № 0238-02024 щодо поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та підтверджує несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Тобто у приведеній вище інформації сума за фактичний обсяг отриманої послуги відрізняється від первинних даних (актів прийому-передачі), а також розмір заборгованості за липень 2022 року є відмінним від даних акта перевірки. В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано, чому вказана інформація містила відмінні розміри аніж ті, що вказані у акті прийому-передачі послуг за відповідний місяць, а також інших обґрунтувань, які приводились в ході розгляду справи.
		Отже позивачем не обґрунтовано відсутність заборгованості станом на початок серпня 2022 року. При цьому, з огляду на непослідовні пояснення позивача під час розгляду справи, які різнились між собою, суд апеляційної існстанції взято за основу саме дані, отримані в ході перевірки суб`єктом владних повноважень, та вихідні дані, закріплені в первинних документах (умови договору, рахунки, платіжні доручення, акти прийому-передачі послуг).
		Оплати 31.08.2022 на суму 39 694 797,94 грн та 16.09.2022 на суму 38 886 610,65 грн, які у інформації щодо рівня розрахунків позивачем віднесені за липень 2022 року, в тому числі свідчить про недотримання поетапності оплат зі сторони ТОВ «Полтаваенергозбут» та несвоєчасність виконання взятих на себе обов`язків.
		Відтак, у липні 2022 року позивач не виконав вимоги пункту 4.1 Договору № 0238-02024 щодо оплати за плановий обсяг послуг за схемою платежів по 1/5 від планової вартості послуги до 2-го, 10-го, 15-го, 20-го та 25-го чисел розрахункового місяця.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор, НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
		Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
		Державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про енергетичну ефективність", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах (частина друга статті  2).
		Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор здійснює, зокрема: 11) контроль додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; 12) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
		Стаття 19 цього ж Закону визначає особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю (частина перша).
		Під час здійснення державного контролю Регулятор має право, зокрема: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом (пункти 1, 5, 6 частини четвертої).
		За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
		У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
		Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора (частина п`ята).
		Рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором (частина одинадцята).
		За вимогами частин першої - четвертої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про енергетичну ефективність" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
		За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
		Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про енергетичну ефективність".
		У відповідності до підпункту "б" пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню Регулятор приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів), зокрема, у розмірі від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.
		Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою (абзац третій частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
		Насамперед колегія суддів звертає увагу, що в касаційній скарзі Товариство не оскаржує висновки суду апеляційної інстанції щодо доведеності встановлених Регулятором порушень, відтак в цій частині висновки апеляційного суду не перевіряються.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що Товариство заперечує правомірність прийняття НКЕРКП розпорядження та постанови в один день. На переконання позивача, одночасне прийняття спірних у цій справі актів унеможливило добровільне усунення Товариством виявлених під час позапланової перевірки порушень та уникнення застосування штрафних санкцій.
		Свою позицію Товариство обґрунтовує посиланням на абзац перший частини першої статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства.
		Відповідно до абзацу першого частини дев`ятої статті 7 цього ж Закону розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).
		Згідно з частиною одинадцятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
		Водночас колегія суддів констатує, що посилання Товариства на вищезазначені норми є безпідставними, оскільки приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на спірні правовідносини.
		Так, частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, державного нагляду (контролю) у сфері безпеки торговельного мореплавства і судноплавства на внутрішніх водних шляхах (у частині нагляду (контролю) за суднами).
		Це ж стосується і посилань Товариства на норми Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пунктом 4 частини другої статті 2 якого визначено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах.
		До такого ж висновку дійшов і суд апеляційної інстанції, підкресливши, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Крім того пунктами 10.3, 10.4 глави 10 Порядку № 428 також передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.
		Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		Аналіз вищезазначених норм права дає підстави стверджувати, що Регулятор наділений повноваженнями як на застосування за результатами проведених перевірок санкцій, у тому числі штрафних, так і на прийняття рішень про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, які за свою суттю є заходами державного регулювання.
		Стверджуючи про помилковість таких висновків, Товариство вказує на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2020 у справі №  300/775/19.
		Так, у зазначеній вище постанові Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норм законів України «Про ринок природного газу», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зазначивши, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, проаналізовані вище норми не суперечать одна одній, а відсутність у Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов`язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов`язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і «;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
		Водночас зазначені вище висновки не є релевантними до справи, яка переглядається, оскільки вони сформульовані у справі з неподібними правовідносинами, в тому числі за іншого матеріально-правового регулювання.
		Судами попередніх інстанцій у справі №  300/775/19 встановлено, що НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складало розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа, натомість постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. При цьому НКРЕКП застосувала максимальний розмір штрафної санкції.
		Указані обставини зумовили висновок Верховного Суду про те, що НКРЕКП не було надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки відповідачем не видавалося розпорядження про усунення ПАТ «Івано-Франківськгаз» порушень вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
		У справі ж, яка переглядається, таких обставин не встановлено, оскільки Регулятор прийняв розпорядження.
		Крім того варто наголосити, що спірні правовідносини у справі №  300/775/19 виникли в березні 2019 року, коли норми законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про ліцензування видів господарської діяльності» ще не містили заборони їх застосування щодо сфери державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно спеціального законодавства. 
		Так, 29.12.2019 набрав чинності Закон України від 19.12.2019 № 394-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 394-IХ), яким частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» доповнено словами «державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 394-IХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 8 розділу I, який набирає чинності через два місяці з дня опублікування цього Закону.
		Так, пунктом 8 розділу І цього ж Закону визначено, що у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» частину другу статті 2 доповнити пунктом 4 такого змісту: Дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності: «діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах»; 
		та абзац перший частини третьої статті 19 після слів «органи ліцензування» доповнено словами «крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		Таким чином, з 29.12.2019 дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з 29.02.2020 дія Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що під час касаційного перегляду справи не підтвердилися доводи Товариства про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права внаслідок неврахування висновків Верховного Суду.
		Інших доводів, які б спростували висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, касаційна скарга не містить.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Як підсумок, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» залишити без задоволення.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 440/8800/22 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.В. Тацій Т.Г. Стрелець   А.Ю. Бучик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...