Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 551/812/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-9313ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 551/812/23
		провадження № 61-9313св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                 Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року в складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2024 року в складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
		В обґрунтування вимог заяви зазначав, що у нього та ОСОБА_2 є спільна дитина - ОСОБА_4 . З ними також проживає дочка дружини ОСОБА_5 , яку він виховує як власну дитину та повністю її утримує, натомість біологічний батько дівчинки ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, фактично ухилився від виконання батьківських обов`язків.
		Також вказував, що у нього від попереднього шлюбу є дочка ОСОБА_6 , яка хоч і проживає з його колишньою дружиною ОСОБА_7 , однак він фінансово підтримує дочку та вчасно сплачує аліменти на її утримання.
		За таких обставин заявник просив суд встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Свої вимоги обґрунтував тим, що встановлення даного факту має для нього юридичне значення, оскільки є підставою для звільнення з військової служби згідно з положеннями підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. 
		Встановлено юридичний факт того, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей віком до вісімнадцяти років, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , місцевий суд керувався тим, що викладені у ній обставини підтверджені достовірними доказами, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , оскаржила його в апеляційному порядку.
		Зазначив, шо встановлюючи оскаржуваним рішенням факт перебування на утриманні ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_8 , суд порушив його права як батька дитини, яку він утримує, а тому вважає, що суд першої інстанції повинен був залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 03 липня 2024 року, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року залишено без змін.
		Установивши, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 та проживаючи однією сім`єю з дітьми, в тому числі із ОСОБА_5 , бере участь у вихованні цих дітей, утримує їх матеріально, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про те, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, викладені в ній обставини підтверджені достовірними доказами. Зокрема, твердження ОСОБА_3 про утримання дочки ОСОБА_11 саме ним спростовуються доказами, що свідчать про наявність заборгованості зі сплати аліментів на її утримання.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		У червні 2024 року від імені ОСОБА_3 - адвокат Ковжога О. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 10 квітня              2019 року у справі № 320/948/18, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (пункт 1 частини другої статті              389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні заяви ОСОБА_1 не врахували , що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника безпосередньо стосується проходження ним військової служби, зокрема реалізації права на звільнення від неї, а тому подана ним заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.
		Крім того, з аналізу поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право , що згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду.
		 
		 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		У серпні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
		В обґрунтування доводів відзиву ОСОБА_3 вказав, що суди попередніх інстанцій правильно керувались тим, що факт утримання заявником трьох дітей віком до 18 років ґрунтується на доказах, що містяться у матеріалах справи. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, у якій суд відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 278/167/18-ц та у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22-ц, на які посилається заявник в обґрунтування підстав касаційного оскарження.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі                            з 08 травня 2021 року.
		 
		Від шлюбу мають сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає із матір`ю і на утримання якої він сплачує аліменти.
		 
		ОСОБА_1 з 13 липня 2022 року перебуває на військовій службі.
		 
		Від попереднього шлюбу дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має дочку,     ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_2 .
		Згідно із довідкою Валківського ВДВС у Богодухівському районі від 31 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_8 станом на липень 2023 року (час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою) становила 57 518,30 грн. У грудні 2023 року ОСОБА_8 повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів. Станом на травень 2024 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_8 відсутня (а. с. 127-128).
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
		 
		У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		 
		У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;                 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;                                6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
		 
		Схожі критерії зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
		 
		Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
		 
		Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду                              від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18),                                  від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).
		 
		З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
		 
		Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		 
		Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		 
		У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, з яких одна дитина - ОСОБА_5 є його падчеркою та має рідного батька - ОСОБА_3 .
		 
		Метою встановлення факту заявник визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою у липні 2023 року).
		 
		У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
		 
		У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
		 
		У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
		 
		Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
		 
		Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
		 
		Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
		 
		Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
		 
		Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
		 
		Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.
		 
		Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.
		 
		СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.
		Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду                                 від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року в справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).
		 
		Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
		 
		У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право.
		 
		У справі, яка переглядається, заявник в порядку окремого провадження просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, в тому числі й щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для                   ОСОБА_3 як батька ОСОБА_8 , який заперечує факт утримання ОСОБА_1 своєї дочки.
		 
		В обґрунтування своїх доводів про те, що ОСОБА_3 як біологічний батько дівчинки ОСОБА_8 не бере участі у вихованні дитини, фактично ухилився від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_1 вказував на наявну заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дочки.
		 
		Заперечуючи проти таких доводів, ОСОБА_3 вказує на те, що згідно із звітом про здійснення відрахування та виплат військової частини НОМЕР_1 , де він проходить службу, він сплачував аліменти на утримання дочки, його заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки станом на 31 липня 2023 року становить                             5 636,30 грн.
		 
		З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні (утриманню) та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції про те, що твердження ОСОБА_3 про утримання дочки ОСОБА_11 саме ним спростовуються наявністю заборгованості зі сплати аліментів,  по суті є вирішенням наявного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, хто саме утримує дитину, що вказує на відсутність такої ознаки окремого провадження як безспірність.
		 
		Задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини.
		 
		Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
		 
		Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій батька дитини ОСОБА_8 - ОСОБА_3 та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні.
		 
		У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
		 
		За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей, з яких одна дитина є його падчеркою, у якої є біологічний батько, і заперечує факт утримання його дочки іншою особою, не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
		 
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права у зв'язку із розглядом поданої ОСОБА_1 заяви в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає про таке.
		 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі                                № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                        від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
		 
		З огляду на зазначене, помилковим є твердження касаційної скарги про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		 
		З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 294, 315, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2024 року скасувати.
		 
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей віком до вісімнадцяти років залишити без розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...