Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/5136/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-11767ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 489/5136/23
		провадження № 61-11767св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Крат В. І., судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І. (суддя-доповідач),
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лягу Юрій Мірчович,
		на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2024 року у складі судді Кокорєва В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду 
		від 17 липня 2024 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - відповідач, АТ «Миколаївгаз) про визнання незаконними наказів, стягнення належної суми як звільненому працівнику, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,
		постановив ухвалу про наступне:
		I. Вступ
		1.           У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовомдо відповідача про визнання незаконними наказів, стягнення належної суми як звільненому працівнику, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
		2.           Відповідач заперечував проти позову.
		3.           Суд першої інстанції задовольнив позов частково.
		4.           Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінив, зменшивши його розмір, в іншій частині підтримав позицію районного суду.
		5.           Позивач оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
		ІІ. Короткий зміст позовних вимог
		6.           Позов обґрунтований тим, що:
		-                   відповідно до рішення наглядової ради відповідача, позивача 
		з 01 липня 2022 року обрано до складу правління АТ «Миколаївгаз» на посаду технічного директора;
		-                   24 червня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено контракт із додатком до нього;
		-                   наказом від 14 серпня 2023 року позивача звільнено за пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
		-                   вказаним наказом передбачено нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП, а пунктом 3 наказу - нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 46 календарних днів;
		-                   на час звільнення позивачу нараховано до виплати 4 567 339,35 грн, з яких: 
		4 023 125,58 грн - вихідна допомога; 473 558,50 грн - компенсація за невикористану відпустку; 70 655,27 грн - оклад;
		-                   з відрахуванням 890 631,17 грн воєнного збору та НДФЛ, а також 
		з урахуванням виплати авансу у сумі 62 742,99 грн борг відповідача на кінець розрахункового періоду становив 3 613 965,19 грн;
		-                   у день звільнення розрахунок не було проведено, а 30 серпня 2023 року заборгованість погашена лише частково на суму 1 263 792,71 грн;
		-                   після звільнення позивача з роботи відповідач, не провівши розрахунку, зменшив належні до виплати суми за рахунок зменшення розміру вихідної допомоги та компенсації відпустки внаслідок виключення із розрахунків середнього заробітку премії, яка була виплачена позивачу під час роботи;
		-                   у наказі відповідача від 24 серпня 2023 року про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток зазначено обов`язок головного бухгалтера здійснити позивачу перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток із посиланням на протокол засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23;
		-                   у наказі відповідача від 12 вересня 2023 року, виданому після зменшення належної позивачу до виплати суми за наказом № 1137-ос, вказано про скасування наказу від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій»;
		-                   підставою зменшення позивачу допомоги та компенсації відпусток стало те, що рішення Наглядової ради від 12 травня 2023 року про виплату вказаної премії не набуло чинності та було скасовано рішенням тієї ж наглядової ради від 21 серпня 2023 року;
		7.           Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:
		-                   визнати незаконними накази відповідача про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 № 1071-ос від 14 серпня 2023 року» та від 12 вересня 2023 року № 1221 «Про скасування наказу № 653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій», зокрема, в частині, яка стосується ОСОБА_1 ; 
		-                   стягнути з відповідача 2 350 172,48 грн належних позивачу при звільненні сум та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати 31 187,02 грн.
		ІII. Короткий зміст судових рішень першої інстанції
		8.           Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з відповідача на користь позивача 156 556,40 грн на відшкодування компенсації невикористаної відпустки без вирахування податків і зборів; 1 289 519,88 грн - середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період 
		з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		9.           Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив 
		з таких підстав:
		-                   оскаржені позивачем накази не мають для нього правового значення, як для звільненого працівника, оскільки у разі їх скасування це не вплине на розмір нарахованих сум при звільненні позивача;
		-                   оскаржені накази прийняті після того як позивач припинив трудові відносини з відповідачем;
		-                   відповідач виплатив всю суму належної вихідної допомоги позивачу при звільненні;
		-                   розмір компенсації за невикористану відпустку підлягає сплаті позивачу 
		з урахуванням виплати йому одноразової премії у травні 2023 року та уже виплаченої часткової компенсації;
		-                   у зв`язку з затримкою розрахунку на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року.
		10.        Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 
		від 02 травня 2024 року вирішено питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
		IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
		11.        Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу 
		АТ «Миколаївгаз» задоволено частково.
		Рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 1 289 519,88 грн до 
		111 285,56 грн.
		Рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення виплат, які підлягали сплаті при звільненні, та визнання незаконними наказів відповідача залишено без змін.
		12.        Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року змінено. Зменшено витрати на професійну правничу допомогу з 13 332,50 грн до 1 175 грн.
		13.        Апеляційний суд, зменшуючи розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,виходив із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме: відповідачем при звільненні позивача не було сплачено йому 8,63 % виплат, які підлягали сплаті при звільненні, то відповідач має відшкодувати позивачу 8,63 % суми від нарахованої середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 289 519,88 грн, що становить 111 285,56 грн.
		V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14.        У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		15.        Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
		-                   незаконними є накази відповідача від 24 серпня 2023 року №1141-ос та 
		від 12 вересня 2023 року №1221, оскільки, що вони порушують трудові права позивача та не мають зворотної дії в часі; 
		-                   суди не врахували те, що позивачу не були виплачені належні суми у день його звільнення;
		-                   суди не надали оцінку тому факту, що станом на день звільнення між учасниками справи не існувало жодного спору щодо розміру виплат;
		-                   відсутність спору у день звільнення, а не пізніше, зобов`язувала відповідача виконати вимоги трудового законодавства та виплатити 14 серпня 2023 року у день звільнення суми належні йому при звільненні;
		-                   судами не надано належну правову оцінку тому факту, що премія, яка згодом нібито скасовувалася, фактично була виплачена, оподаткована та задокументована (зокрема, була подана податкова звітність), тому вплинула на фактичний розмір отриманих позивачем сум;
		-                   відповідач не надав доказів того, що вчиняв дії щодо зміни державної звітності, повернення сум премії, повернення сплачених податків з державного та місцевих бюджетів, повернення сум банківських комісій.
		VІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		16.        16 вересня 2024 року відповідач подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
		-                   до складу обрахунку суми виплат було помилково включено премію в сумі 1 242 240 грн, виплачену 17 травня 2023 року згідно з наказом від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про нарахування та виплату премії», який було видано на підставі рішення Наглядової ради відповідача відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради від 12 травня 2023 року № 12/05-2023;
		-                   відповідно до вимог пункту 8.21. Положення про Наглядову раду та пункту 3 статті 75 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465 «Про акціонерні товариства», рішення у вигляді протоколу Наглядової ради від 12 травня 2023 року №12/05-2023 не є легітимним, оскільки не було достатньої кількості голосів членів Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» для його прийняття;
		-                   беручи до уваги неправомірність та безпідставність виплати премії позивачу в травні 2023 року, відповідачем було прийнято наказ про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 ;
		-                   премія, яка була виплачена за перші чотири місяці 2023 року, зокрема в тому числі і позивачу, має одноразовий, а не систематичний характер, в минулому не виплачувалась відповідачем, тому було правомірно обчислено розмір середньої заробітної плати для проведення розрахунків при звільненні позивача без урахування суми одноразової премії виплаченої у травні 2023 року;
		-                   наглядова рада, ухваливши рішення про виплату одноразової премії позивачу у розмірі 1 242 240,00 грн, перевищила свої повноваження, діяла всупереч інтересам товариства, що є порушенням.
		17.        18 вересня 2024 року  ОСОБА_1 подав письмові пояснення на відзив та навів такі мотиви:
		-                   правомірність дій наглядової ради, зокрема її рішення, не є предметом розгляду у цій справі і відповідач не може їх оспорювати, наводячи аргументи їх нелегітимності;
		-                   відповідач у відзиві фактично підтвердив, що сплата частини розрахунку при звільненні відбулася не у день звільнення, що вже було підставою для матеріальної відповідальності за затримку розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП, яку відповідач у добровільному порядку не відшкодував;
		-                   розмір сум, які просить стягнути позивач, не є для відповідача обтяжливими чи навіть непосильними, тому відсутні будь-які підстави зменшувати відповідні суми.
		VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
		18.        19 серпня 2024 року представник позивача подав до Верховного суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження.
		20.        Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 10 вересня 2024 року.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		VІІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		22.        Відповідно до протоколу від 25 травня 2022 року № 25/05-2022 засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» (заочне голосування) припинено повноваження Голови та членів Правління Товариства 30 червня 2022 року у зв`язку із закінченням 30 червня 2022 року строку дії контрактів, зокрема, ОСОБА_1 - технічного директора. Обрано з 01 липня 2022 року Правління Товариства, у складі якого ОСОБА_1 - директор технічний. Вирішено вважати повноваження обраних Голови та членів Правління Товариства такими, що набули чинності з 01 липня 2022 року, строком на 3 роки, а саме до 30 червня 2025 року (включно).
		23.        Згідно з контрактом від 24 червня 2022 року ОСОБА_1 (працівник) прийнятий (найнятий) на роботу в АТ «Миколаївгаз» (Товариство) до складу Правління: членом правління Товариства на посаду технічного директора, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25 травня 2022 року (протокол № 25/05-2022). У пунктах 6.1-6.3 зазначено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється щомісячна винагорода (далі - посадовий оклад) у розмірі визначеному в додатку до цього контракту. Додаткові виплати при виконанні працівником обов`язків, передбачених цим контрактом, встановлюються сторонами в додатку до цього контракту. Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік (річна премія). Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в додатку до цього контракту.
		24.        Згідно з додатком до контракту від 24 червня 2022 року за виконання обов`язків, передбачених контрактом, працівнику встановлено щомісячний посадовий оклад в розмірі 155 000 грн. Сторони встановили, що в розмірі посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена Правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику. Працівнику може виплачуватись річна премія на умовах, в розмірі та порядку, визначеному пунктом 4-7 цього додатку. Виплата працівнику річної премії здійснюється за результатами оцінки індивідуальних показників ефективності, що встановлюються на поточний рік, та виключно за умови прийняття відповідного рішення Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - Наглядовою радою Товариства. Рішення оформлюється протоколом засідання Комітету з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - протоколом засідання Наглядової ради Товариства. Річна премія працівника встановлюється в розмірі до 620 000 грн, що складає 100 % всього розміру річної премії. В окремих випадках Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано - Наглядовою радою Товариства може бути прийняте рішення про збільшення розміру річної премії, що оформлюється рішенням вищезазначеного органу. Працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства.
		25.        Відповідно до протоколу № 12/05-2023 від 12 травня 2023 року засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» два члени ради проголосували «ЗА», а один «УТРИМАВСЯ» за виплату члену Правління Товариства -технічному директору премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року в розмірі 1 242 240 грн. Перед підписами голови Наглядової ради та секретаря Наглядової ради у цьому протоколі вказано, що рішення прийнято.
		26.        Згідно з наказом АТ «Миколаївгаз» від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про нарахування та виплату премії» вбачається, що ОСОБА_1 - технічному директору була нарахована премія за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року) у розмірі 1 242 240 грн.
		27.        Відповідно до наказу АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2023 року № 1071-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » члена Правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 - технічного директора звільнено з посади 14 серпня 2023 року згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП. Головному бухгалтеру наказано нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу згідно зі статтею 44 КЗпП у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат та компенсацію невикористаної відпустки за 46 календарних днів.
		28.        Згідно із протоколом від 21 серпня 2023 року № 3/23 засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» було вирішено скасувати рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року (протокол № 12/05-2023).
		29.        Згідно з розрахунковим листком за серпень 2023 року, виданим ОСОБА_1 - технічному директору, всього нараховано 4 567 339,35 грн, з яких: 4 023 125,58 грн - вихідна допомога (129 днів); 473 558,50 грн - компенсація відпустки (46 днів); 70 655,27 грн - оклад. Всього утримано 890 631,17 грн, з яких: 68 510,09 грн - військовий збір; НДФЛ - 822 121,08 грн. Всього виплачено 222 597,49 грн, з яких: 62 742,99 грн - аванс (14 серпня 2023 року платіжна інструкція № 886); 159 854,50 грн - чергова виплата з погашення боргів (02 серпня 2023 року платіжна інструкція № 846). Борг за підприємством на кінець місяця становив 3 613 965,19 грн.
		30.        24 серпня 2023 року головою правління АТ «Миколаївгаз» видано наказ 
		№ 1137-ос «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 № 1071-ос від 14 серпня 2023 року».
		31.        30 серпня 2023 року АТ «Миколаївгаз» надіслано ОСОБА_1 розрахунковий листок за серпень 2023 року, з якого випливає, що після перерахунку ОСОБА_1 - технічному директору було нараховано 1 647 870,44 грн, які підлягали виплаті йому під час звільнення, з яких: 1 260 212,61 грн - вихідна допомога (129 днів); 317 002,56 грн - компенсація відпустки (46 днів); 70 655,27 грн - оклад. Всього утримано 321 334,74 грн, з яких: 24 718,06 грн - військовий збір; НДФЛ - 295 616,68 грн. Всього виплат 1 486 390,20 грн, з яких: 62 742,99 грн - аванс; 1 423 647,21 грн - чергова виплата з погашення боргів. Борг за підприємством на кінець місяця відсутній.
		32.        30 серпня 2023 року АТ «Миколаївгаз» виплатило ОСОБА_1 
		1 263 792,71 грн (платіжна інструкція № 913).
		33.        Наказом від 12 вересня 2023 року № 1221-ос АТ «Миколаївгаз» скасовано наказ від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій».
		34.        Розмір вихідної допомоги позивача за 129 відпрацьованих днів, з розрахунку 9 769,09 грн. за один відпрацьований робочий день становить 1 260 212,61 грн (9 769,09 грн. х 129). В розрахунковому листку за серпень 2023 року, який виданий позивачу відповідачем, зазначено розмір вихідної допомоги за 129 днів -1 260 212,61 грн.
		35.        Кількість днів затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року 
		до 15 лютого 2024 року (шість місяців) становить 132 робочих дня (серпень 
		2023 року - 13 робочих днів, вересень 2023 року - 21 робочий день, жовтень 
		2023 року - 22 робочих дня, листопад 2023 року - 22 робочих дня, грудень 
		2023 року - 21 робочий день, січень 2024 року - 23 робочих дня, лютий 
		2024 року - 10 робочих днів).
		36.        Середня заробітна плата позивача за весь час затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року до 15 лютого 2024 року (шість місяців) становить: 
		9 769,09 грн. х 132 робочих дня = 1 289 519,88 грн.
		ІХ. Позиція Верховного Суду
		37.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
		 
		38.        Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
		 
		39.        Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		 
		40.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов переконання, що наявні підстави для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22(провадження № К/990/28852/23), з огляду на таке.
		 
		41.        У розглядуваній справі спір пов`язаний із правом позивача на стягнення з відповідача невиплачених сум, належних працівникові при звільненні. При вирішенні спору суди застосували положення статті 117 КЗпП (див. пункти 6-13).
		 
		42.        У справі № 120/10686/22 (провадження № К/990/28852/23)позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні. При вирішенні спору суди застосували положення статті 117 КЗпП.
		 
		43.        Правовідносини у цих справах є подібними (див. пункти 41-42).
		 
		44.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що стаття 47 КЗпП закріплює обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником, а статтею 116 КЗпП гарантовані строки розрахунку при звільнені.
		 
		45.        Таким чином, Закон покладає на роботодавця провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
		 
		46.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зробила правовий висновок про те, що, за певних умов суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП (пункт 87 постанови).
		 
		Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
		 
		-                     розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
		 
		-                     період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
		 
		-                     ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
		 
		-                     інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови).
		 
		47.        Поряд із цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року 
		№ 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення статті 117 КЗпП викладено в новій редакції:
		«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
		48.        Закон № 2352-ІХ, відповідно, і нова редакція статті 117 КЗпП набрали чинності з 19 липня 2022 року.
		49.        Питання, яке суд касаційної інстанції має вирішити в межах розгляду цієї справи, є правильність застосування судами до спірних правовідносин приписів статті 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-ІХ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (з огляду на дату звільнення позивача 14 серпня 2023 року).
		50.        Касаційний суд зауважує, що:
		-                     до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) редакція статті 117 КЗпП не передбачала обмеження строком виплати компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, зробила правовий висновок щодо наведеної редакції статті 117 КЗпП та запропонувала певні критерії можливого зменшення судом розміру відшкодування, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності. Наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку;
		 
		-                     новою редакцією статті 117 КЗпП, яка набрала чинності з 19 липня 2022 року, законодавець врегулював це питання шляхом обмеження такої виплати шістьма місяцями.
		51.        Тому касаційний суд вважає, що підхід Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, є неактуальним при застосуванні нової редакції статті 117 КЗпП, яка набрала чинності з 19 липня 2022 року, а відповідні інші критерії зменшення розміру відшкодування, крім того який встановлений законом, до подібних правовідносин з 19 липня 2022 року не можуть застосовуватись.
		52.        Схожий правовий висновок висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 380/19103/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 560/687/24.
		53.        Поряд із цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22 вказав, що фактично зміст частини першої статті 117 КЗпП із набранням чинності Законом України № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19 липня 2022 року.
		54.        Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		55.        Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статті 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-ІХ, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 120/10686/22, та зробити висновок про те, що:
		            «з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП у редакції Закону №2352-ІХ передбачає, що середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Інші обмеження (крім шести місяців) середнього заробітку з 19 липня 2022 року законодавцем не передбачені».
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Справу № 489/5136/23 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  В. І. Крат Д. А. Гудима  І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...