Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/11484/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 09.12.2024
Номер судового провадження: 61-9247ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2024 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 953/11484/20
		провадження № 61-9247св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у складі судді Демченко С. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі - ТОВ «ФК «Фінрайт») про припинення дій, які порушують права споживача, зокрема: визнати противоправними та припинити дії ТОВ «ФК «Фінрайт» щодо санкцій за кредитним договором від 10 липня 2007 року № 6/4/20/2007/840-К/1330 нарахування процентів, пені, штрафних санкцій, після звернення ВАТ «КБ «Надра» з позовом про дострокове стягнення кредиту в жовтні 2011 року.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачки. 
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивачка була повідомлена належним чином про судові засідання, які були призначені на 14 лютого 2024 року та 28 березня 2024 року, двічі у судові засідання не з`явилася, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала, поважних обставин для відкладення розгляду справи не встановлено, тому наявні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено позивачці, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		ПостановоюХарківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання позивачкою заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, помилково застосував положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, та безпідставно залишив її позов без розгляду.
		Поза увагою судів залишилася та обставина, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 08 червня 2023 року по теперішній час. З 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 переведена на посаду стрільця 3 відділення 6 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта). З зазначених причин ОСОБА_1 не завжди мала можливість брати участь у судових засіданнях.
		Більш того, вважає, що суд першої інстанції, будучи обізнаним про її місце перебування на військовій службі, протиправно направляв судові повістки та процесуальні документи виключно через електронний кабінет, а не засобами поштового зв`язку за місцем її реєстрації.
		Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ТОВ «ФК Фінрайт» не надходило.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу  ОСОБА_1  на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України;  витребувано матеріали справи № 953/11484/20 з суду першої інстанції; надано сторонам строк для подання відзивів на касаційну скаргу. 
		 
		18 вересня 2024 року матеріали справи № 953/11484/20 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування 
		 
		У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
		Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
		Таким чином, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
		Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (дивись постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
		Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
		Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
		Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
		Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду                          від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20.
		Верховний Суд виходить із того, що 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.
		Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
		Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистеми ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
		Згідно з частинами 4 - 7 ЦПК України ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
		Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
		Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Згідно інформації з ЄСІТС ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 25 вересня 2023 року.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2024 року ОСОБА_1 зобов`язано надати суду відомості про її дійсне перебування на службі у складі військової частини (формування) Збройних Сил України, що переведене на військовий стан та залучене до участі у бойових діях, та виконання нею бойових завдань у зоні бойових дій.
		Копію зазначеної ухвали направлено на поштову адресу ОСОБА_1 , яка повернулася до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 2 а. с. 11).
		Окрім цього, зазначена ухвала в електронному вигляді 23 січня 2024 року судом першої інстанції направлена до електронного кабінету ОСОБА_1 , а також було сформовано повістку про виклик до суду на 14 лютого 2024 року об 09:30 год. (т. 2, а. с. 2).
		Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного документу, документи в електронному вигляді: «ухвала від 22 січня 2024 року» та «судова повістка про виклик до суду від 23 січня 2024 року» були доставлені до електронного кабінету кабінету ОСОБА_1 24 січня 2024 року (т. 2, а. с. 13, 14).
		В судове засідання, призначене на 14 лютого 2024 року позивачка не з`явилася, ухвалу суду від 22 січня 2024 року не виконала. У зв`язку з чим, суд відклав розгляд справи на 28 березня 2024 року.
		14 лютого 2024 року судом першої інстанції на ім`я позивачки ОСОБА_1   сформовано повістку про виклик до суду на 28 березня 2024 року об 16:00 год. (т. 2, а. с. 18).
		Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду від 14 лютого 2024 року» доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 14 лютого 2024 року об 14:55 год. (том 2, а. с. 22).
		В судове засідання, призначене на 28 березня 2024 року ОСОБА_1 не з`явилася.
		Висновки за результатами розгляд касаційної скарги
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у засідання суду, зокрема які були призначені на                  14 лютого 2024 року та 28 березня 2024 року, не з`явилася, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення її позову без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
		 
		Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на відсутність належних доказів повідомлення її про дату, час та місце судового розгляду справи є безпідставними, з огляду на те, що позивачка з 2023 року є користувачем електронної підсистеми «Електронний суд ЄСІТС» та використовувала зазначену електронну систему для подання до суду та отримання документів, судом першої інстанції скеровано позивачці за допомогою електронної підсистеми «Електронний суд ЄСІТС» судові повістки про виклик останньої до суду на 14 лютого 2024 року та 28 березня 2024 року.
		Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 лютого 2021 року (справа Landgoes Steenbergen and Others v Netherlands, заява № 1973219732/1717) повідомлення учасників справи про ухвалене рішення, зроблене лише в електронній формі (в тому числі розміщення в мережі Інтернет), вважається належним, якщо викладення інформації саме в такий спосіб є передбачуваним, тобто закріпленим на законодавчому рівні, послідовним, доступним для чималої кількості осіб і зрозумілим, тобто створює можливість для особи дізнатися про рішення, яке потенційно може впливати на її права. В той же час, враховуючи принцип пропорційності, мають також враховуватися обставини справи, що свідчать про відсутність доступу до комп`ютеру чи мережі Інтернет, комп`ютерну неграмотність та інші, що не дозволили отримати доступ до потрібного рішення.
		Доводи касаційної скарги про те, що сам по собі факт перебування позивачки на військовій службі свідчить про поважність причин її неприбуття в судові засідання, не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без додержання норм цивільного  процесуального права. 
		 
		Частина третя статті 131 ЦПК України дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
		 
		Правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання суду та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
		 
		Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі приписи процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
		 
		Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20,від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, від 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 року справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23.
		 
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина п`ята статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права. 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков         Р. А. Лідовець         Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...