Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/1129/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: 61-122ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 733/1129/19
		провадження № 61-122св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач (за первісним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі (за первісним позовом):  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		позивач (за зустрічним позовом) -  ОСОБА_3 ,
		відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , 
		третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_3 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року у складі судді Овчарика В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів Шитченко Н.  В., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області, про визнання заповіту недійсним.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки площею 2,33 га та 0,74 га, що розташовані на території Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області (далі - Рожнівська сільська рада).
		 
		ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом померлого, прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця проживала разом із ним, а також звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не може оформити спадкові права у позасудовому порядку через втрату правовстановлюючих документів на земельні ділянки. 
		 
		З урахуванням викладеного, позивач просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на 3/4 частки вказаних вище земельних ділянок, оскільки право на 1/4 частку спадкового майна має дружина померлого ОСОБА_2 в силу положень статті 1241 ЦК України.
		 
		Позивач просила суд:
		- визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, що розташована на території Рожнівської сільської ради, яка належала ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Ічнянська міська рада Чернігівської області, про визнання заповіту недійсним.
		 
		Зустрічний позов мотивував тим, що він ( ОСОБА_3 ) є спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_4 . До складу спадщини входять спірні земельні ділянки. Вважав недійсним заповіт, складений 05 вересня 2018 року на користь ОСОБА_1 , стверджуючи, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 не відповідало його внутрішній волі і не було вільним, а заповіт не відповідає вимогам закону, що регулюють порядок вчинення правочинів.
		 
		Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який посвідчений секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О. 05 вересня 2018 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області ухвалою від 06 грудня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним прийняв до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, об`єднав позови в одне провадження.
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області рішенням від 21 липня 2022 року, яке Чернігівський апеляційний суд постановою від 30 листопада 2022 року залишив без змін, позов ОСОБА_1 задовольнив повністю.
		 
		Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,74 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради, наданої на ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 028914, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та 3/4 частки земельної ділянки площею 2,33 га, розташованої на території Рожнівської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 064499, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 11 червня 2004 року, на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431, належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
		 
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовив.
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що  ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки на день його смерті проживала разом із ним, а також подала до нотаріальної контори відповідну заяву, але не може оформити спадкові права в позасудовому порядку у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, що є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 3/4 частки спадкового майна.
		 
		ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що заповідач у день складення заповіту за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати, розуміти та вчиняти будь-які дії, волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, або ж підпис у заповіті йому не належить.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Ічнянського районного суду Чернігівської області.
		 
		10 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/6480/13-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 752/23412/18 та інших.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були повідомлені про судове засідання в суді апеляційної інстанції.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не міг усвідомлювати свої дії. Заповіт, складений за два місяці до смерті ОСОБА_4 , вчинено проти його справжньої волі, оскільки за станом здоров`я він не міг його підписати, підпис йому не належить. 
		 
		Суди не взяли до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, за яким рукописний запис «Заповіт прочитано мной вголос і власноручно підписано» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконано навмисно зміненим почерком у прискореному темпі.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте вказаний відзив повернуто ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року.
		 
		У березні 2023 року та квітні 2023 року адвокат ОСОБА_1 - Лишко В. А. надіслав клопотання про закриття касаційного провадження у справі.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суд встановив, що 11 червня 2004 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2003 року № 431 видано державний акт серії ЧН № 028914 на право власності на земельну ділянку площею 0,74 га, а також державний акт серії ЧН № 064499 на земельну ділянку площею 2,33 га, які розміщені в с. Рожнівка Рожнівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 10, 11).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а. с. 5).
		 
		Померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (т. 1 а. с. 66).
		 
		Відповідно до довідки Рожнівської сільської ради від 06 лютого 2019 року № 56, ОСОБА_4 на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 7).
		 
		05 вересня 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким все те, що йому належить і буде належати на день смерті, заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., зареєстровано в реєстрі за № 45. Указано, що заповіт записаний Яцеленко В. О. зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноруч підписаний ним у присутності Яцеленко В. О. о 11:30 год (т. 1 а. с. 6).
		 
		Під час складання заповіту секретар виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О. була уповноваженою особою на вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів, що підтверджується рішенням першої сесії сьомого скликання Рожнівської сільської ради від 18 листопада 2015 року № 8-01/7 та протоколом першої сесії Рожнівської сільської ради сьомого скликання від 18 листопада 2015 року (т. 1 а. с. 197-206).
		 
		Після смерті ОСОБА_4 . Ічнянською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 129/2019. Із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина спадкодавця ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 37-39).
		 
		Листом від 28 серпня 2019 року № 913/02-14 Ічнянська районна державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім`я немає можливості, оскільки не надано правовстановлюючі документи на спадкове майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 129/2019) (т. 1 а. с. 9).
		 
		Про втрату державних актів на землю серії ЧН № 064499, ЧН № 028914, виданих на ім`я ОСОБА_4 , здійснено оголошення у газеті «Трудова слава» (т. 1 а. с. 13).
		 
		За результатами проведеної в суді першої інстанції судово-почеркознавчої експертизи № 2575-2578/21-24, складеної 13 серпня 2021 року Чернігівським відділенням КНДІСЕ, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та використанням технічних засобів (т. 2 а. с. 90-93).
		 
		Вирішити питання «Чи виконано підпис у графі «підпис», що міститься у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 чи іншою особою?» не виявляється за можливе з причин, які вказані в пункті 2 дослідницької частини висновку. Зокрема, наявність в даному дослідженому підписі ознак уповільненого темпу виконання, ступінь їх прояву та локалізації свідчать про виконання даного підпису під впливом якихось «збиваючих» факторів. При дослідженні зразків та почерку ОСОБА_4 встановлено, що вони виконувались різними особами та підлягають сумніву в їх достовірності, також дані зразки виконані в проміжок часу 1975-2015 року, який неспівставний з часом підписання досліджуваного заповіту, датованого 05 вересня 2018 року.
		 
		Вирішити питання: ким, чоловіком або жінкою виконаний рукописний текст «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» у заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Яцеленко В. О.? - не виявилося за можливе з причин, які вказані в пункті 3 дослідницької частини висновку. Зокрема, рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року виконаний рухами високого ступеня виробленості, у прискореному темпі письма, зі зниженням координації рухів другої групи, що проявилося в наявності таких ознак: збільшена протяжність рухів в заключних штрихах, подвоєність штрихів, повторювання літер, різні розміри літер в словах, різна розстановка літер та їх елементів, різне положення подовжених осей, різна зв`язність, значна хвилястість ліній письма в рядку, різна будова однойменних літер.
		 
		Перераховані ознаки утворюють сукупність, достатню для висновку про те, що рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний навмисно зміненим почерком у прискореному темпі письма.
		 
		Оскільки рукописний запис «Заповіт прочитаний мной вголос і власноруч підписаний» в заповіті від 05 вересня 2018 року, посвідченому секретарем виконкому Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний навмисно зміненим почерком, що не дозволяє прослідкувати сталість виявлених індивідуальних ознак, згідно «Методики визначення статі виконавця коротких рукописних текстів», даний текст є непридатним для визначення статі виконавця.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Щодо повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції
		 
		У касаційній скарзі скаржник вказував, що він та  ОСОБА_2  не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції.
		 
		Проте, вказане є безпідставним з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 249, 250).
		 
		Також, в матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_3 - адвоката Сікоріної С. В. про розгляд даної справи без їх участі. З вказаної заяви вбачається, що скаржник виявив бажання про розгляд цієї справи без його участі в суді апеляційної інстанції (т. 2 а. с. 242).
		 
		Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були повідомлені та обізнані про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
		 
		У березні 2023 року та квітні 2023 року адвокат ОСОБА_1 - Лишко В. А. надіслав клопотання про закриття касаційного провадження, які мотивовано тим, що вказана справа є малозначною.
		 
		Однак предметом спору в даній справі є визнання права власності на спадкове майно (спадкові правовідносини), підстав визнати цю справу як справу незначної складності немає. На думку колегії суддів цясправа не є малозначною в розумінні вимог статті 19 ЦПК України.
		 
		Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 755/12399/21.
		 
		Щодо вирішення справи по суті
		 
		Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		За правилами статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		 
		Згідно із частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		 
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частини перша, п`ята статті 1269 ЦК України).
		 
		Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).
		 
		Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).
		 
		Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).
		 
		Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина третя статті 1247 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		 
		Згідно із частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		 
		З матеріалів справи відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт і заповів ОСОБА_1 все своє майно. Заповіт посвідчено секретарем Рожнівської сільської ради Яцеленко В.О. та зареєстровано в реєстрі за № 45 (т. 1 а. с. 6).
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , яка на момент смерті ОСОБА_4 проживала з ним, прийняла спадщину відповідно до закону, подавши заяву до Ічнянської районної державної нотаріальної контори в установлений строк. Проте, оскільки правовстановлюючі документи на земельні ділянки були втрачені, вона не змогла оформити спадкові права в позасудовому порядку. 
		 
		Враховуючи зазначене, суди обґрунтовано дійшли до рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/4 частки земельних ділянок у порядку спадкування.
		 
		Крім того, суди справедливо визначили, що обов`язкова частка спадкового майна, яка належить ОСОБА_2 , складає 1/4 частки. Це обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є двоє осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , між якими частка спадщини розподіляється відповідно до законодавчих вимог.
		 
		Оскаржуючи заповіт від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_3 вказував, що заповіт вчинено проти справжньої волі спадкодавця, який не міг його підписати за станом свого здоров`я, підпис йому не належить.
		 
		Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
		 
		Наявність вільного волевиявлення може бути піддана сумніву через припущення відсутності у заповідача здатності повноцінного усвідомлювання значення своїх дій та керування ними, через наявність органічного ураження головного мозку, тобто через наявність таких психічних розладів здоров`я, які абсолютно унеможливлюють здатність керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення.
		Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		 
		За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
		 
		Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
		 
		Встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи і відмовився від призначення психіатричної експертизи у зв`язку з відсутністю медичних документів (т. 1 а. с. 212).
		 
		Судовою експертизою (висновок Чернігівського відділення КНДІСЕ від 13 серпня 2021 року № 2575-2578/21-24) встановлено, що підпис у заповіті від 05 вересня 2018 року, складеному ОСОБА_4 і посвідченому секретарем Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О., виконаний рукописним способом, але визначити, чи належить він саме ОСОБА_4 , неможливо через наявність ознак уповільненого темпу письма. Також встановлено, що рукописний текст «Заповіт прочитано мной вголос і власноруч підписаний» виконаний з навмисною зміною почерку у прискореному темпі, що унеможливлює ідентифікацію статі виконавця.
		 
		Дослідивши висновок почеркознавчої експертизи та встановивши обставини справи, суд обґрунтовано визначив, що ОСОБА_3 не довів своїх позовних вимог. Він не надав доказів, що ОСОБА_4 не усвідомлював своїх дій або не керував ними при складанні заповіту, а також не підтвердив, що заповіт підписано іншою особою. Підстав для визнання заповіту недійсним за статтями 225, 1257 ЦК України немає.
		 
		Доводи скаржника про те, що заповіт не відображає волі ОСОБА_4 через стан  здоров`я є безпідставними через відсутність доказів на підтвердження цих обставин. Твердження про навмисно змінений почерк у фразі «Заповіт прочитано мной вголос і власноручно підписано» не впливає на законність рішення, адже експертиза не підтвердила, що цей запис виконаний іншою особою.
		 
		Доводи скаржника про порушення статей 207, 1248, 1253 ЦК України при складанні заповіту не знайшли підтвердження, оскільки заповіт був посвідчений секретарем Рожнівської сільської ради Яцеленко В. О. та зареєстрований за № 45. Заповіт був складений Яцеленко В. О. зі слів заповідача, який його прочитав уголос і власноруч підписав у присутності секретаря. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
		 
		Тобто, матеріали не містять доказів, що ОСОБА_4 через хворобу чи фізичні обмеження не міг підписати або прочитати заповіт, тому немає підстав вважати, що він мав бути підписаний іншою особою або в присутності свідків. Також твердження скаржника про схожість записів Яцеленко В. О. у протоколі допиту та заповіті є припущенням і не підтверджене доказами, тому не підлягає врахуванню.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 303/6480/13-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 752/23412/18 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_1 - Лишко Віктора Анатолійовича про закриття касаційного провадженнязалишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                                                    І. В. Литвиненко                                                                                                                      Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...