Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/4567/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 51-3572км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100040000134

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 755/4567/23
		провадження № 51-3572 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисників                                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		засудженого                                      ОСОБА_8 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023100040000134 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комишівка Ізмаїльського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		 
		Вироком суду встановлено, що 21 липня 2022 року, приблизно о 14:30 год., ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «Ford Transit» та рухаючись по правій смузі руху по вул. Миропільській у напрямку вул. Юності в м. Києві зі швидкістю 20-25 км/год, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, починаючи рух з подальшим перестроюванням з правої в ліву смугу, не надав дорогу мотоциклу «Voge» під керуванням ОСОБА_9 , який рухався в лівій смузі. В результаті цього водій ОСОБА_8 здійснив зіткнення з мотоциклом лівою боковою задньою частиною автомобіля.
		Внаслідок ДТП водій мотоцикла ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
		Порушення водієм автомобіля «Ford Transit» вимогам п.п. 10.1, 10.3 ПДР перебувають у причинному зв`язку із наслідками ДТП.  
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, висновки суду ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілого та свідків, які вони змінили в судовому засіданні, а також на висновках експертизи, зроблених на підставі цих суперечливих показань. Суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам в їх сукупності, не повністю встановив обставини, які мають значення для справи. Суд апеляційної інстанції всупереч ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, а ухвала цього суду не містить обґрунтованих відповідей на усі доводи апеляційної скарги та не відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити, скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
		 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		 
		Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. У касаційній скарзі захисник, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи і дає власну оцінку доказам що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
		 
		Мотиви суду
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		 
		Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
		 
		Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 286 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
		 
		Суди зазначили, що вина ОСОБА_8 повністю доведена показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив обставини ДТП, вказав швидкість свого руху та пояснив, що автомобіль, який рухався перед ним, став паркуватися. Проїхавши повз цей автомобіль, потерпілий побачив, що раптово почав рух припаркований автомобіль синього кольору під керуванням обвинуваченого, який різко став перелаштовуватися на його другу смугу руху та набирати швидкість. Потерпілий почав гальмувати, однак зіткнення уникнути не зміг.
		 
		Ці показання підтвердив свідок ОСОБА_10 , який бачив, що мікроавтобус синього кольору притиснув мотоцикл до відбійника, в результаті чого мотоцикліст впав, перше контактування мотоциклу відбулося саме з автомобілем. В результаті ДТП потерпілий впав поруч із мотоциклом, що свідчить про його маленьку швидкість.
		 
		Крім того, суд взяв до уваги дані протоколу огляду місця ДТП з фототаблицею та схемою, складеною за участі ОСОБА_8 , правильність складання якої засвідчена його особистим підписом. Згідно даних висновку судової автотехнічної експертизи, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом шляхом виконання вимог пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоцикла «Voge» ОСОБА_9 не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування екстреного гальмування. Причиною виникнення даної ДТП з технічної точки зору є невідповідність дій водія автомобіля Ford Transit» ОСОБА_8 вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР України.
		 
		При цьому судами були перевірені твердження сторони захисту, що висновки експерта не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ґрунтуються на невірних вихідних даних. У суді було встановлено, що вихідні дані для проведення експертизи, викладені в постанові про призначення судової автотехнічної експертизи, узгоджуються з показаннями потерпілого та свідка, які вони дали під час судового засідання. Крім того, вказана постанова містить пояснення ОСОБА_8 , які були описані експертом та оцінені разом з іншими наданими вихідними даними.
		 
		Доводи захисника про те, що судом не враховано зміну в судовому засіданні показань потерпілого та свідка, є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. З огляду на ці вимоги закону, суд дослідив та взяв до уваги показання, надані цими особами в судовому засіданні та дійшов висновку, що вони є взаємоузгодженими, логічними, відповідають іншим дослідженим у судовому засіданні доказам. 
		 
		Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов правильного висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		 
		Судом касаційної інстанції не встановлено, а доводи касаційної скарги захисника за своїм змістом не містить посилань на конкретні норми кримінального процесуального закону, які на переконання захисту порушив місцевий суд під час оцінки доказів. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до надання захисником власної оцінки зібраним у справі доказам. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, й не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З огляду на це, наведені доводи захисника не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		 
		Натомість, ці доводи були перевірені судом апеляційної інстанції, який у межах своїх повноважень провів судовий розгляд та дійшов переконливого висновку щодо повноти дослідження місцевим судом фактичних обставин та відповідності висновків суду цим фактичним обставинам, щодо допустимості доказів та доведеності винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом.
		 
		Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		 
		За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
		 
		Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, оскільки вона не обґрунтувала, чому вважає, що відповідні докази були досліджені судом першої інстанції неповністю чи з порушеннями.
		 
		Тобто у зв`язку з відсутністю належно обґрунтованого клопотання про повторне дослідження доказів у справі та відповідного доведення заявником своїх доводів, апеляційний суд вичерпав усі визначені законом можливості для з`ясування обставин справи, зокрема перевірки доводів апеляційної скарги, а з урахуванням положень статей 2, 7, 22, 26 КПК України, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також за умови відсутності обґрунтованих клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів апеляційний суд не має законних підстав повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
		 
		Отже, доводи захисника про недотримання апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 404 КПК України через безпідставну відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, необґрунтовані.
		 
		Ухвала апеляційного суду є мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
		 
		 
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                                   ОСОБА_11                                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...