Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/9895/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/243/1121/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024052510000987

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/243/1121/2024
		Номер справи 243/9895/24
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		« 11 » грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		- секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		- прокурора - ОСОБА_3 
		- обвинуваченого - ОСОБА_4 
		- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 12024052510000987, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 04 грудня 2024 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майдан Краматорського району Донецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
		- 29 березня 2012 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 185 частина 2, 185 частина 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на три роки;
		-11 листопада 2015 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 частина 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік;
		-25 червня 2018 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 15 частина 3, 185 частина 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки, з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік;
		-07 червня 2019 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 частина 3, ст.ст. 71,72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці;
		-24 січня 2020 року Краматорським міським судом Донецької області за ст. 289 частина 2, ст. 70 частина 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років два місяці 11 днів, звільнений 06 березня 2024 року на підставі Ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2024 року умовно - достроково на невідбутий строк - один рік одинадцять місяців 17 днів згідно ст. 81 КК України,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 частина 3, ст. 185 частина 4 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі і за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, будучи звільненим на підставі Ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2024 року умовно - достроково на невідбутий строк - один рік одинадцять місяців 17 днів згідно ст. 81 КК України, маючи не зняту і не погашену судимість, на шлях виправлення не став і в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, а саме :29 жовтня 2024 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та яке знаходиться на території ПС Богородицька-110кВ, розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, Святогірська ТГ, с. Богородичне. 
		Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 30 жовтня 2024 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , взявши з місця свого мешкання слюсарні інструменти на власному авто марки SEAT «LEON», д/р НОМЕР_1 , поїхав до с. Богородичне. Приїхавши до території ПС Богородицька-110кВ, ОСОБА_4 під час дії воєнного стану, діючи з прямим умислом, таємно, повторно, з корисливих мотивів, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що він посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, незаконно проник через паркан на територію АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», розташованої за адресою: Донецька область, Краматорський район, Святогірська ТГ, с. Богородичне, яка є сховищем. Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_4 побачив обладнання ВРП-110кВ ПС Богородицька-110 кВ та доводячи свій протиправний умисел до кінця, з метою таємного викрадення чужого майна та подальшого звернення на свою користь, під час дії воєнного стану, таємно, повторно з корисливих мотивів із застосуванням слюсарних інструментів почав вирізати мідні обмотки активної частини силового трансформатору ТДТН-16000/110/06 №1 у кількості 100 кг, вартістю 20771 гривень 52 копійки. Однак його дії, спрямовані на викрадення чужого майна, були помічені працівниками ДТЕК, які їх і припинили. 
		Після оголошення прокурором короткого викладу Обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
		На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 частина 3,ст. 185 частина 4 КК України він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
		У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
		При цьому, прокурор, обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_5 від оголошення вступної промови відмовилися.
		Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.
		Прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.
		Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		При цьому, прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 частина 3, ст. 185 частина 4 КК України він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у Обвинувальному акті.
		У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся. 
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Представник потерпілої юридичної особи - Акціонерного товариства «ДТЕК « Донецькі електромережі» - ОСОБА_7 , який діє на підставі Довіреності № 37/2024 від 01 серпня 2024 року, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явився. Направив до суду Заяву, в якій вказав, що у період часу з 09 грудня 2024 року по 15 грудня 2024 року включно він буде перебувати у щорічній основній відпустці.
		Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.
		При цьому, прокурор, обвинувачений, захисник ОСОБА_5 не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності представника потерпілої юридичної особи.
		Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення за ст. 15 частина 3, ст. 185 частина 4 КК України знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ст. 15 частина 3, ст. 185 ч. 4 КК України - тобто, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до сховища, вчинене в умовах воєнного стану.
		Факт здійснення ОСОБА_4 незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), а саме: мідних обмоток активної частини силового трансформатору ТДТН-16000/110/06 №1 у кількості 100 кг, вартістю 20771 гривень 52 копійки, які належать потерпілій юридичній особі - Акціонерне товариство «ДТЕК « Донецькі електромережі» вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до сховища, вчиненого в умовах воєнного стану підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 та учасниками судового провадження не оспорюються.
		Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
		Абзац 7 пункту 22 «Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб ( огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.»
		«Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин ( сад, город, ставок, поле тощо)».
		При цьому, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 те, що кримінальне правопорушення ним було вчинено зі сховища, яке знаходиться на території ПС Богородицька-110кВ, розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, Святогірська ТГ, с. Богородичне, яка вказана в Обвинувальному акті, що під час судового розгляду учасниками судового процесу не оспорювалось.
		Абзацом 3 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні».
		Як зазначив ОСОБА_4 у сховище, яке знаходиться на території ПС Богородицька-110кВ, розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, Святогірська ТГ, с. Богородичне, він проник безпосередньо з наміром здійснення крадіжки майна потерпілої юридичної особи, переслідуючи мету особистого збагачення. При цьому жодних законних підстав перебувати на зазначеній території він не мав. 
		Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.
		З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 дійсно вчинено незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до сховища, вчинене в умовах воєнного стану мідних обмоток активної частини силового трансформатору ТДТН-16000/110/06 №1 у кількості 100 кг, вартістю 20771 гривень 52 копійки, які належать потерпілій юридичній особі - Акціонерне товариство «ДТЕК « Донецькі Електромережі». 
		Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, суд виходив з наступного.
		Частиною 1 статті 32 КК України визначено, що повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини 3 статті 32 КК України вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Частиною 4 статті 32 КК України передбачено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
		Частиною 1 статті 88 КК України визначено, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
		З наданих прокурором матеріалів, які характеризують обвинуваченого вбачається, що 07 червня 2019 року ОСОБА_4 засуджено Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 частина 3, ст.ст. 71,72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці; - 24 січня 2020 року Краматорським міським судом Донецької області ОСОБА_4 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 289 частина 2, 70 частина 4 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років два місяці одинадцять днів; звільнений 06 березня 2024 року на підставі Ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2024 року умовно - достроково на невідбутий строк - один рік одинадцять місяців 17 днів згідно ст. 81 КК України.
		Відповідно до ч.5 ст.12 КК України злочин, передбачений ст. ст. 185 частина 3, 289 частина 2 КК України є тяжким.
		Пунктом 8 частини 1 статті 89 КК України визначено, що такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
		Частиною 5 статті 90 КК України визначено, що якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
		З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 має непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 частина 3 КК України, за Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 07 червня 2019 року.
		Частиною 1 примітки до статті 185 КК України визначено, що у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
		З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_4 наявна така кваліфікуюча ознака, як повторність.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наслідків для потерпілої юридичної особи, дані про особу обвинуваченого.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.» 
		Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_4 визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.
		Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року). 
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
		Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
		Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17).
		В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 частина 3,ст. 185 частина 4 КК України, докладно розповів про відомі йому події вчинення кримінального правопорушення. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до частини 1 статті 67 КК України - судом не встановлено.
		Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 така інформація відображена у достатньому обсязі.
		Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 є осудним, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, задовільно характеризується за місцем мешкання, на обліку у психіатричному та наркологічному лікувальних закладах не перебуває.
		Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
		На підставі вищевикладеного суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
		Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Як вказано у ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		Згідно абз.3 п.25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст.71 КК України.
		На підставі Вироку Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2020 року ОСОБА_4 засуджений за ст.ст. 289 частина 2, 70 частина 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років два місяці 11 днів; звільнений 06 березня 2024 року на підставі Ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2024 року умовно - достроково на невідбутий строк - один рік одинадцять місяців 17 днів згідно ст. 81 КК України.
		Отже, при визначенні остаточного покарання на підставі ст.71 КК України, суд вважає за необхідне до покарання, призначеного у даному кримінальному провадженні, частково приєднати невідбуту частину покарання за Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2020 року у виді позбавлення волі на строк три місяці.
		30 жовтня 2024 року ОСОБА_4 було затримано на підставі статті 208 КПК України і на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2024 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із триманням в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4».
		Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавлення волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
		У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».
		У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді.
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2024 року на: 
		- автомобіль марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , що тимчасово вилучений та поміщений на зберігання до майданчику, за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Університетська буд. 30;
		- електролобзик фірми «APRO» з номером 06367321070165, зеленого кольору із трьома з`ємними акумуляторами фірми «Techmann» I20 series 20V; 
		- електроболгарку фірми «Bruchless» з номером WHE 112308-23560 зі з`ємним акумулятором фірми «Techmann» I20 series 20V; 
		- два диски для болгарки фірми «Ninja» 125х1х22,23 мм;
		- диск для болгарки фірми «Ataman» 125х1,6х22,23 мм; 
		- розвідний ключ «Intertool» 10'/250 мм, які в подальшому було поміщено до сейф пакету PSP4253232 з пояснювальним написом та підписами всіх учасників слідчої дії, передану до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 до автомобіля марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , яке поміщено до сейф-пакету № PSP1127491, та передано до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- ключ від автомобіля марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , який поміщено до сейф-пакету № PSP1127491 та передано до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- мобільний телефон «ZTE» моделі «Blade A51 Lite», в корпусі синього кольору, з паролем « НОМЕР_4 », ІМЕІ 1 - НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_6 , сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_7 (пароль 2085), мобільний номер НОМЕР_8 , який було поміщено до спец. пакету PSP 1126964 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 частина 3, ст. 185 частина 4 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		 
		За сукупністю вироків, у відповідності до частини 1 статті 71, п.п. «а» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком не відбутої частини покарання, призначеного на підставі Вироку Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2020 року у виді позбавлення волі три місяці - позбавлення волі на строк п`ять років три місяці з ізоляцією засудженого та поміщення його до Кримінально виконавчої установи закритого типу.
		 
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати ОСОБА_8 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 30 жовтня 2024 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		 
		Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_8 до набрання вироком чинності, залишити без змін - «тримання під вартою» із триманням в Державній установі « Дніпровська установа виконання покарань №4».
		 
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2024 року на: 
		- автомобіль марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , що тимчасово вилучений та поміщений на зберігання до майданчику, за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Університетська буд. 30;
		- електролобзик фірми «APRO» з номером 06367321070165, зеленого кольору із трьома з`ємними акумуляторами фірми «Techmann» I20 series 20V; 
		- електроболгарку фірми «Bruchless» з номером WHE 112308-23560 зі з`ємним акумулятором фірми «Techmann» I20 series 20V; 
		- два диски для болгарки фірми «Ninja» 125х1х22,23 мм;
		- диск для болгарки фірми «Ataman» 125х1,6х22,23 мм; 
		- розвідний ключ «Intertool» 10'/250 мм, які в подальшому було поміщено до сейф пакету PSP4253232 з пояснювальним написом та підписами всіх учасників слідчої дії, передану до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 до автомобіля марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , яке поміщено до сейф-пакету № PSP1127491, та передано до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- ключ від автомобіля марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , який поміщено до сейф-пакету № PSP1127491 та передано до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання;
		- мобільний телефон «ZTE» моделі «Blade A51 Lite», в корпусі синього кольору, з паролем « НОМЕР_4 », ІМЕІ 1 - НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_6 , сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_7 (пароль 2085), мобільний номер НОМЕР_8 , який було поміщено до спец. пакету PSP 1126964 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників.
		 
		Речові докази по справі: автомобіль марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 , який залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000987, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 жовтня 2024 року, що зберігається на майданчику за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вулиця Університетська, буд. 30 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути власнику - ОСОБА_9 .
		 
		Речові докази по справі: - електролобзик фірми «APRO» з номером 06367321070165, зеленого кольору із трьома з`ємними акумуляторами фірми «Techmann» I20 series 20V; електроболгарку фірми «Bruchless» з номером WHE 112308-23560 зі з`ємним акумулятором фірми «Techmann» I20 series 20V; два диски для болгарки фірми «Ninja» 125х1х22,23 мм; диск для болгарки фірми «Ataman» 125х1,6х22,23 мм; розвідний ключ «Intertool» 10'/250 мм, які в подальшому було поміщено до сейф пакету PSP4253232 з пояснювальним написом та підписами всіх учасників слідчої дії, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000987, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 жовтня 2024 року, що зберігаються в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 373 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
		 
		Речові докази по справі: - 51 дріт довжиною 3,6 метрів, січенням 30 мм та 23 дроти, січення яких встановити не виявилось можливим, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000987, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 жовтня 2024 року, що передані на зберігання представнику потерпілої юридичної особи - АТ «ДТЕК « Донецькі електромережі» - ОСОБА_10 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - залишити у власності потерпілої юридичної особи - АТ «ДТЕК « Донецькі електромережі».
		 
		Речові докази по справі: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії 
		НОМЕР_3 до автомобіля марки «Seat» модель Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, червоного кольору, з номером шасі № НОМЕР_2 та ключ від вищевказаного автомобіля поміщено до сейф-пакету № PSP1127491, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000987, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 жовтня 2024 року, що зберігаються в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 372 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути власнику - ОСОБА_9 .
		 
		Речові докази по справі: мобільний телефон «ZTE» моделі «Blade A51 Lite», в корпусі синього кольору, з паролем «1010», ІМЕІ 1 - НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 - НОМЕР_6 , сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_7 (пароль 2085), мобільний номер НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_4 , який було поміщено до спец. пакету PSP 1126964, який залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000987, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 21 листопада 2024 року, що зберігається в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 369 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
		 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		Головуючий: суддя 
		Слов`янського міськрайонного суду                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...