Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 627/771/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 11.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2025
Результат оскарження 27.02.2025 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/627/61/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024220000000508

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 627/771/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11.12.2024с-ще Краснокутськ
		 
		 
		Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		потерпілої ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої ОСОБА_5 , присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції  адвоката ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого, присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції  адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутську кримінальне провадження №12024220000000508 від 19.04.2024 за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Степанівка, Богодухівського району, Харківської області, українця, громадянина України, розлученого, такого, що має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаного, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст.286-1КК України -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.04.2024 року, близько 20:00 год., ОСОБА_8 , перебуваючі в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
		- «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та рухався по проїжджій частині вул. Заводської, зі сторони вул. Конторської в напрямку вул. Шкільної, с. Пархомівка Богодухівського району Харківської області.
		Під час руху по вказаній вулиці, в районі розташування будинку №21, ОСОБА_8 , діючи необережно, проявив злочинну самовпевненість, обрав таку швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21013» р.н. з НОМЕР_1 , при якій допустив неконтрольований рух автомобіля з виїздом на узбіччя та подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
		- «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
		Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинув на місці пригоди.
		   Висновком судово-медичного експерта №12-17/16-ККт/24 від 30.05.2024 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_11 стала відкрита черепно-мозкова травма у вигляді багатоуламкових переломів кісток основи та склепіння черепа, крововиливи в м`які покрови голови з боку внутрішньої поверхні, садна на обличчі та голові, забійна рана правого вуха, забій головного мозку, перелом шийного відділу хребта.
		Висновком авто-технічної експертизи №СЕ-19/121-24/15736-ІТ від 18.06.2024 встановлено, що у даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, які перебували з технічної точки зору у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією.
		У даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній події шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні  злочині передбаченому ч. 3 ст. 286-1 КК України визнав. Пояснив, що вночі 19.04.2024 він відпочивав у с. Пархомівка Богодухівського району Харківської області коли йому зателефонували товариші і запросили у кафе «Вуса», куди він і поїхав близько 18:00-18:30. Згодом ОСОБА_8 вийшов з кафе та попрямував на стоянку біля кафе, де залишив свій автомобіль «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 , та сівши в салон автомобіля, привів його у рух. У той час з іншого входу кафе вийшов ОСОБА_11 , і зупинив обвинуваченого, який рухався на згаданому автомобілі, та, відчинивши дверцята автомобіля, запитав у ОСОБА_8 куди той прямує. Дізнавшись, що ОСОБА_8 має намір поїхати до свого товариша ОСОБА_12 з тим щоб заправити бензобак автомобіля, ОСОБА_11 виявив бажання поїхати разом, та сівши в автомобіль обвинуваченого, вони разом поїхали до ОСОБА_13 . Обвинувачений зазначив, що автомобіль був того дня технічно справним. Після того як ОСОБА_8 заправився, останній разом з ОСОБА_11 поїхали в напрямку кафе «Вуса». Проте, під час руху на автомобілі «ВАЗ 21013», р.н. з НОМЕР_1 , по вул. Заводській в с. Пархомівка Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_8 не впорався з керуванням та допустив наїзд на перешкоду у вигляді дерева з правої сторони, після чого побачив, що ОСОБА_11 отримав у результаті зіткнення тілесні ушкодження. Зазначив, що швидкість руху транспортного засобу була не велика, проте обвинувачений невчасно зреагував на дорожню обстановку. Одразу після ДТП ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та зателефонував ОСОБА_14 якому повідомив, що він з ОСОБА_11 потрапили в аварію. Також намагався викликати поліцію, проте батарея в мобільному телефоні розрядилася. Карету швидкої допомоги викликав або ОСОБА_15 , або ОСОБА_16 , точно не знає. Обвинувачений запевнив, що коли на місце ДТП прибули працівники поліції, він залишався на місці пригоди. Зазначив, що того дня, близько 15:00-16:00 годин, він вживав алкогольні напої (пиво та горілку) спочатку на дні народженні, потім у кафе «Вуса». У скоєному щиро кається, повністю визнає свою провину в тому, що сталося, цивільний позов з урахуванням зменшених позовних вимог визнає в повному обсязі, наразі відшкодував потерпілій матеріальну шкоду та готовий повністю відшкодувати моральну шкоду. Запевняв суд, що неодноразово просив вибачення у потерпілих, також попросив у них вибачення і в залі суду.
		Показання ОСОБА_8 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		 
		 
		 
		Відповідно до ч. 3ст.349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Враховуючи пояснення обвинуваченого, повне визнання ним своєї вини, а також те, що учасники судового провадження не заперечують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК Українисуд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, письмових матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів та письмових доказів щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню.
		На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК Україниучасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
		З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_8  повністюдоведена підчас судовогорозгляду,його діїсуд кваліфікуєзач. 3ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .
		Згідно з вимогамист.65КК України та пункту 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року„Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними її змінами, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України,враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням відомостейщодо особиобвинуваченого судомвстановлено,щоОСОБА_8 раніше не судимий, у лікарянарколога тапсихіатра наобліку неперебуває,має постійне зареєстроване місце проживання, не працевлаштований, розлучений, має на утриманні малолітню дитину та батьків інвалідів ІІ групи. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.04.2024 ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		За змістом ч.1 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.
		Відповідно до висновку, викладеному у досудовій доповіді, ризик вчинення ОСОБА_8 повторного правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства; у випадку призначення судом покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, орган пробації вважає за доцільне покласти на ОСОБА_8 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.
		Проте, суд зауважує, що досудова доповідь для суду має рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. Аналогічний висновок міститься у постанові ВС ККС від 21.12.2022 у справі №295/8690/21.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд, відповідно до ст. 66 КК України,визнаєйого щирекаяття,яке виразилосяу повномувизнанні своєївини,правдивій розповідіпро обставинискоєного злочину; атакож втому,що обвинуваченийвибачився передпотерпілими усудовому засіданні,добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 , що не заперечується останньою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Санкцією частини 3статті 286-1 Кримінального кодексу Україниза порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.
		Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.
		Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням того, що ОСОБА_8 було відшкодовано матеріальну шкоду та не відшкодовано моральну шкоду, просили суд призначити обвинуваченому максимальне покарання, передбачене ч. 3ст.286-1Кримінального кодексуУкраїни та стягнути з нього моральну шкоду, зазначивши при цьому, що злочинними діями ОСОБА_8 заподіяно смерть ОСОБА_11 , внаслідок чого потерпіла залишилася без чоловіка, а їхні неповнолітні діти без батька.
		Обвинувачений ОСОБА_8 при вирішення питання щодо призначення йому покарання покладався на розсуд суду, при цьому просив суд суворо його не карати.
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_7 вважав, що стороною обвинувачення не обґрунтовано мотиви, якими вони керувалися звертаючись до суду з проханням призначити  ОСОБА_8 покарання у виді 7 років позбавлення волі, просив суд при призначенні покарання врахувати особу обвинуваченого, який не бажав загибелі ОСОБА_11 , є раніше не судимою особою, вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і наразі добровільно відшкодував потерпілій завдану матеріальну шкоду та має намір відшкодувати моральну шкоду, має на утриманні малолітню дитину та батьків інвалідів, в зв`язку з чим вважає, що наявні підстави для застосування обвинуваченому покарання в мінімальному розмірі встановленому санкцією ч. 3ст. 286-1 Кримінального кодексу України, а саме: 5 років позбавлення волі. 
		Водночас,є необхіднимнаголосити,що судвраховує думкусторін кримінальногопровадження привизначенні видуі мірипокарання,проте їхдумка уданому випадкуне маєвирішального значенняз оглядуна суспільнунебезпеку інкримінованогообвинуваченому діянняу сферібезпеки руху,що узгоджуєтьсяіз позицієюВерховного Судувисловленою вйого постановівід 12квітня 2023року усправі №606/1059/22 (провадження № 51-253км23).
		Суд зазначає, що обвинуваченим вчинено необережний, але тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини.
		Пом`якшуючі обставини не знижують істотним чином тяжкість скоєного правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку.
		Обвинувачений керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, нехтуючи не лише своєю безпекою, а й безпекою інших учасників дорожнього руху, чим грубо порушивПравила дорожнього рухута вимогиЗакону України «Про дорожній рух», що спричинило тяжкі наслідки. Тому виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування призначеного покарання.
		Крім того, санкцією ч. 3ст. 286-1 Кримінального кодексу Українипередбачено призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.
		За змістом положеньстатті 55 Кримінального кодексу України, позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
		Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати ККС ВС від 04.09.2023 у справі№702/301/20зазначив, що «позбавлення права керувати транспортними засобами як обов`язкове додаткове покарання передбачено у санкціях всіх частинст. 286-1 Кримінального кодексу, якою передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння… Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортустворюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення неюправил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями…Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання».
		Грубе порушення обвинуваченим правил ПДР України, що в подальшому призвело до тяжких наслідків - смерть людини та звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами не відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, а також меті покарання у розумінніст. 50 КК України, може створити у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
		Беручи до уваги факт керування обвинуваченим ОСОБА_8 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, та наслідки в результаті порушення ним правил безпеки дорожнього руху у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_11 , суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення-злочину, який згіднозі ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжкого злочину, тяжкі наслідки, у вигляді смерті потерпілого, відомості про особу обвинуваченого, висновок досудової доповіді, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність на утриманні малолітньої дитини та батьків інвалідів, враховуючи позицію потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому максимального покарання передбаченого санкцією інкримінованої статті, беручи до уваги позицію захисника щодо можливого на його думку призначення обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
		На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.
		Так, потерпілою ОСОБА_5 було заявлено позовні вимоги до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 63 349,30 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., які обвинуваченим визнано частково, а саме: суму матеріальної шкоди обвинувачений визнав повністю, моральну шкоду визнав частково в розмірі 300000 грн.
		Вподальшому потерпіла зменшила позовні вимоги, а саме: розмір моральної шкоди визначила у 300000 грн., залишивши незмінним розмір матеріальної шкоди (63 349,30 грн.), за таких обставин позов обвинуваченим ОСОБА_8 визнано у повному обсязі. 
		В обґрунтуванні позову позивач ОСОБА_5 зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної події від отриманих травм загинув на місці її чоловік ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Внаслідок трагедії потерпілій заподіяно моральну та матеріальну шкоду. Матеріальна шкода складається з витрат на захоронення ОСОБА_11 , а саме: на ритуальні послуги 28 390, 00 грн.; на поминальний обід 30 000, 00 грн.; - продукти харчування для поминального обіду 4 959, 30 грн. Всього: 63 349, 30 грн.
		Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач ОСОБА_5 зазначає, що вона с вдовою загиблого ОСОБА_11 . Від шлюбу залишилися двоє малолітніх дітей: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Зазначає, що смерть коханого чоловіка та турботливого батька своїх дітей призвела до її глибоких психічних страждань, її життя та життя дітей кардинально змінилися, вона зазнала надзвичайного стресу і непоправного горя, погіршився стан здоров`я. У зв`язку з малолітнім віком дітей потерпілій важко пояснити, де наразі їх батько, що викликає у останньої додаткові переживання.
		Крім того, загибель чоловіка призвела до суттєвих змін і у повсякденному житті родини: відсутності фінансової можливості належним чином забезпечувати сім`ю. Дохід загиблого чоловіка був єдиним джерелом доходу їхньої родини, оскільки позивач наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
		Суд, дослідивши матеріали справи всебічно, повно та об`єктивно, встановив наступне.
		11.06.2011 року між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було укладено шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 видана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану від 11.06.2011, актовий запис №35, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_20 » /т.1 а.с.65/.
		Від шлюбу народилися діти: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (свідоцтва про їх народження серії НОМЕР_4 від 18.04.2012 та серії НОМЕР_5 від 21.07.2020) /т.1 а.с.67,66/.
		19.04.2024 помер ОСОБА_11 про що свідчить копія свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_6 виданого Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області від 23.04.2024 /т.1 а.с.68/.
		Обвинуваченим ОСОБА_8 позов в останній редакції визнано у повному обсязі, та добровільно відшкодовано завдані матеріальні збитки, про що свідчить копія платіжної інструкції 8362-6377-7185-9948 від 05.12.2024. Моральну шкоду наразі не відшкодовано /т.2 а.с.29/.
		За приписами ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положеньЗакону України"Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		Відповідно до ч. 6ст. 55 КПК України,якщо внаслідоккримінального правопорушеннянастала смертьособи абоособа перебуваєу стані,який унеможливлюєподання неювідповідної заяви,положення частинпершої -третьої цієїстатті поширюютьсяна близькихродичів чичленів сім`їтакої особи.Потерпілим визнаєтьсяодна особаз числаблизьких родичівчи членівсім`ї,яка подалазаяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
		Отже, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 набула статусу потерпілої, оскільки внаслідок кримінального правопорушення настала смерть потерпілого ОСОБА_11 , який є її чоловіком.
		Виходячи зі змісту ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до частини 1статті 129 КПК Українисуд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
		Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначенимиКПК Україниі при цьому застосовуються нормиЦПК України.
		Відповідно до ч. 1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст.23ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Згідно зі ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Крім того, з пункту п`ятогозгаданої Постанови Пленуму ВСУ вбачається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до положень ст.ст.23,1167 ЦК Українипозивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).
		Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Відповідно доч.ч.1,4ст.206ЦПК Українипозивач можевідмовитися відпозову,а відповідач-визнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Суд зурахуванням зазначеногоприймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам цивільного законодавства, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.
		Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Враховуючи обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілою ОСОБА_5 , яка посилалася на те, що втрата чоловіка стала для неї та її дітей болючим ударом і тяжким випробуванням, суд, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій, на підставі вимогст. 1167 ЦК України, враховує: тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, вимоги розумності і справедливості, його матеріальний стан, беручи до уваги повне визнання обвинуваченим позову, та прийняття судом такого визнання, повне відшкодування потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди, а також те, що моральна шкода на день прийняття судом рішення по справі обвинуваченим не відшкодована, вважає за доцільне позов задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
		Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судової транспортно-трасологічної експертизи № 3766 від 23.05.2024 в сумі 11359,20 грн.; судової автотехнічної експертизи № 3770 від 21.05.2024 в сумі 15145,60 грн.; судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-24/13039-БД від 26.06.2024 в сумі 5 081,15 грн.; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-24/15736-ІТ від 18.06.2024 в сумі 3 029,12 грн., - стягнути на користь держави.
		Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Киівського районного суду м.Харкова від 29.04.2024 року по справі №953/3241/24 на автомобіль «ВАЗ 21013», р.н. НОМЕР_7 , який перебуває у власності ОСОБА_10 , - підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373,374,376,392,393,395КПК України 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 , тобто з 20.04.2024.
		Зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 20.04.2024 з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_8  продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
		Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.02.2024 по справі №953/3241/24 на автомобіль «ВАЗ 21013», р.н. НОМЕР_7 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_10 .
		 
		Речові докази по кримінальному провадженню :
		-автомобіль «ВАЗ 21013», р.н. НОМЕР_7 - повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- біологічні зразки слини, які знаходяться в трьох тубусах з напівпрозорого полімерного металу білого кольору з кришкою чорного кольору, після набрання вироком законної сили, - знищити.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_8  (РНОКПП НОМЕР_8 ) в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню №12024220000000508від 19.04.2024 всумі 34615(тридцятьчотири тисячішістсот п`ятнадцять)грн.07коп.,а саме:витрати напроведення:
		- судової транспортно-трасологічної експертизи № 3766 від 23.05.2024 в сумі 11359 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 20 грн.; 
		- судової автотехнічної експертизи № 3770 від 21.05.2024 в сумі 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн. 60 грн.;
		- судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121-24/13039-БД від 26.06.2024 в сумі 5081 (п`ять тисяч вісімдесят одна) грн. 15 коп.;
		- судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-24/15736-ІТ від 18.06.2024 в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) грн. 12 коп.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_5 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп.
		В іншій частині в задоволенні цивільного позову відмовити.
		 
		Вирок може бути оскаржений в порядкустатті 395 КПК Українидо Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Повний текст вироку складено та підписано 11.12.2024.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...