Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/2049/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/635/163/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221340000255

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                
		Харківський районний суд Харківської області
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2024 року 
		смт Покотилівка Харківської області 
		Справа № 635/2049/22
		Провадження № 1-кп/635/163/2024
		Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022221340000255 від 28 вересня 2022 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Республіки Азербайджан, армянина, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, ПП « ОСОБА_4 », раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України, 
		УСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним 
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_6 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації.
		Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
		24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому продовжено. 
		Встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Харківської області, Харківський район, с. Борисівка, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 26.07.2022 року, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною-агресором Російською Федерацією, добровільно зайняв посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме посаду старости с. Борисівка, Харківського району, Харківської області.
		В подальшому, 26.06.2022 року  ОСОБА_4 , перебуваючи на території 
		с. Борисівка, Харківського району, Харківської області, в якості активного учасника спільно з військовою посадовою особою незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, а саме військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації з позивним « ОСОБА_7 », прийняв участь в організації та проведенні заходу, під час якого було оголошено про призначення ОСОБА_4 на посаду старости с. Борисівка, Харківського району, Харківської області району Харківської області, після чого останній оголосив про початок виконання своїх повноважень.
		Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, колабораційна діяльності, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Позиція сторін кримінального провадження
		Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено та доведено, що протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд враховуючи не визнання ОСОБА_4 своєї вини, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих обставин визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна на користь держави.
		Захисник адвокат ОСОБА_5 зазначив, що обвинувачений не визнає свою вину у вчиненні злочину, який ставлять йому у провину та вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутня як об`єктивна так і суб`єктивна сторона складу злочину передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Просив суд винести виправдувальний вирок.
		Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та просив врахувати його аргументи.
		Щодо доказів на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви суду 
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України не визнав, зазначив, що не розуміє в чому його обвинувачують, оскільки обійняв посаду старости села Борисівка Харківського району Харківської області, де він мешкав тільки з єдиною метою - допомогти односельцям під час окупації.
		Так, обвинувачений пояснив суду, що він одружений, громадянин України, проживав на початок вторгнення військ РФ на території України в АДРЕСА_1 . З дружиною мали в селі власний продуктовий магазин, в якому з початку окупації, зокрема, заряджав людям мобільні телефони, оскільки мав власний генератор. Через приблизно місяць-півтора після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України, почалися в селі Борисівка Харківського району Харківської області проводитися російськими військовими обшуки людей їх села. Повідомив, що російськи військові також заходили до нього до квартири, відібрали грошові кошти, золото та паспорти. Зазначив, що в селі були декілька проросійських осіб, які почали співпрацювати з російськими військовими та почали викривати проукраїнських людей, після чого громадян їх села почали саджати до так званої «ями», тобто підвальне приміщення, яке знаходилося в одному з гуртожитків в селі Стрілече, де знаходилась військова адміністрації російської окупаційної влади. Перевіряли усе село. Приблизно у липні 2022 року російськи військові приїхали також до нього додому та відвезли до підвального приміщення гуртожитку в селі Стрілече Харківського району. У підвальному приміщенні також було близько 40 інших осіб. Тримали його близько місяця, викликали його до кабінету до керівництва для спілкування, з`ясовували загальну інформацію про жителів села, про відношення людей до російських військових, спочатку застосовували силу, били, коли йшов на допит. В кінці запропонували подумати як буде він допомагати та співпрацювати з російською владою та військовими. Щодо зайняття посади - пропонували одразу. Коли йшов на збори, вже розумів, що будуть пропонувати йому обійняти посаду старости села.
		Приблизно в кінці липня 2022 року російські військові зібрали усіх мешканців села біля магазину з метою призначення старшим села Борисівка. На збори на одній машині разом з російськими військовими приїхали ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та керівник з позивним « ОСОБА_7 », який був одним з керівників в окупаційній владі та перед жителями села оголосив, що ОСОБА_4 з цього часу призначений на посаду «старшого» в селі Борисівка, визначили подальші обов`язки, а саме заряджати мобільні телефони людям, організовувати заготівлю дров та допомога мешканцям села. Щодо свого призначення на посаду «старшого» ОСОБА_4 промовчав.
		Також пояснив, що декілька разів їздив до військової російської комендатури в село Стрілече, з метою отримати ліків для хворих односельчан та забрати загиблого, передати його дружині для поховання. Також зазначив, що військовий з позовним «ОСОБА_11» на зборах наголосив, що до обов`язків ОСОБА_4 буде входити лише організація бригади для заготівлі дров та заряджання акумуляторів. В подальшому він організував на добровільних засадах бригаду близько з 6-7 осіб, трактор та солярку отримав у колгоспі та видавав вказівки, куди саме можна їхати для заготівлі дров, їх кількість та порядок розподілу між населенням.
		На запитання прокурора повідомив, що був знайомий з ОСОБА_9 , що він деякий час проживав у ОСОБА_4 вдома, що їх разом військовий з позовним «ОСОБА_11» забрали до «ями», після чого ОСОБА_9 погодився на призначення його на посаду завідувача сільським господарством, після призначення ще близько півтора місяця продовжував проживати у ОСОБА_4 вдома. ОСОБА_9 займався усіма питаннями сільського господарства села Борисівка, зокрема технікою, землею, худобою. 
		Підтвердив, що не відмовився від призначення на посаду старости села Борисівка, оскільки не хотів знову потрапити на «яму» та хотів допомагати жителям села. 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за встановлених обставин повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені та дослідженими у судовому засіданні доказами.
		Допитаний судом свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_10 зазначив, що він проживав у селі Борисівка Харківського району та працював трактористом у колгоспі. Приблизно з весни 2022 по осінь 2022 року село Борисівка Харківського району було окупована російськими військами. В період окупації ОСОБА_4 знаходився в с. Борисівка. Приблизно в кінці липня 2022 року окупаційна влада призначила ОСОБА_4 старостою села Борисівка. Зібрали мешканців села, на зборах були присутні приблизно 60 осіб. На збори, приїхали російські військові на чолі з їх керівником, який мав позивний « ОСОБА_11 » та представили людям, що ОСОБА_4 буде старостою села Борисівка і повідомили, що його потрібно слухати, він буде вирішувати усі поточні питання жителів села. Після призначення його на посаду ОСОБА_4 займався організацією заготівки дров та заряджанням телефонів. Також повідомив, що ОСОБА_4 займався організацією та доставкою хліба з села Стрілече, де знаходилася військова комендатура окупаційної влади до села Борисівка. Одразу після призначення ОСОБА_4 на посаду старости, жителі села підійшли до нього та почали вирішувати свої питання.
		Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він проживав в селі Борисівка Харківського району. На роботі від ОСОБА_13 дізнався, що будуть проводитися збори і потрібно на них усім прийти. Мешканці села Борисівка зібралися біля магазину, були присутні близько 40 осіб, під`їхали російськи військові на чолі з їх керівником з позивним « ОСОБА_11 », який зазначив, що ОСОБА_4 - буде старостою села Борисівка та буде відповідати за дрова, поховання осіб та інші питання села, а ОСОБА_13 призначив «старшим» по колгоспу. Вказані особи не заперечували проти призначення російською окупаційною владою їх на зазначені посади, громадяни села також. Односельчани після призначення ОСОБА_4 старостою, постійно приходили до його магазину, де знаходився він для вирішення ним виникаючих питань села. Повідомив, що не чув та не бачив, щоб до ОСОБА_4 застосувалися будь які погрози або насильство. Після призначення ОСОБА_4 на посаду старости села, люди одразу після зборів почали звертатися до нього для вирішення різних питань, зокрема щодо заготівлі дров. Також повідомив, що ОСОБА_4 після свого призначення на посаду неодноразово їздив в село Стрілече, де знаходилося керівництво окупаційної військової влади для отримання гуманітарної допомоги та хліб.
		Допитаний свідок ОСОБА_14 зазначив, що приблизно у березні 2022 року село Борисівка було окуповано російськими військами. Від колег з якими працював стало відомо, що на зборах у липні 2022 року окупаційна влада призначила старостою села Борисівка ОСОБА_4 . Зазначив, що після призначення на посаду, ОСОБА_4 приходив до них у колгосп, брав трактор з причепом, збирав бригаду з декількох людей(4-5 особи) для організації та заготівки дров та надавав рознарядку кому саме відвезти дрова та у якої кількості та послідовності. Також в його магазині заряджали акумулятори та на початку декілька разів роздавали гуманітарну допомогу. Як староста села він неодноразово їздив в село Стрілече, де находилося керівництво окупаційної влади, отримував там хліб та роздавав у своєму магазині, також забезпечував роздачу населенню палива по 5 літрів на кожну особу, організовував поховання людей.
		Допитаний свідок ОСОБА_15 пояснив, що на початок війни проживав в селі Борисівка Харківського району Харківської області. ОСОБА_16 потрапила під окупацію військ Російської Федерації приблизно в березні 2022 року. На зборах присутній не був, але від односельчан стало відомо, що окупаційна влада призначила на посаду старости села Борисівка ОСОБА_4 . Зазначив, що ОСОБА_4 після призначення його на посаду їздив до села Стрілече, де знаходилась окупаційна влада, отримував гуманітарну допомогу від російської влади та привозив її до школи в с.Борисівка, також займався питаннями захоронення людей. Більшість жителів села, окупаційна влада забирали у підвальне приміщення, тримали їх та потім відпускала. Після того як ОСОБА_4 відпустили з підвального приміщенні жодних слідів насильства та побоїв не ньому не бачив.
		Допитаний свідок ОСОБА_17 , надав аналогічні покази як свідок ОСОБА_12 та зазначив, що проживав в селі Борисівка Харківського району, працював трактористом у селі. Був присутній на зборах села, керівник російської окупаційної влади з позивним «ОСОБА_11» призазначив ОСОБА_4 старостою села Борисівка та повідомив, що він буде відповідати за усі питання, які виникають у людей. При призначенні на цю посаду ОСОБА_4 не заперечував та погодився добровільно. Після призначення на цю посаду жителі села одразу почали звертатися до нього для вирішення питань забезпечення світла, газу, дров тощо. Декілька разів ОСОБА_4 привозив у свій магазин гуманітарну допомогу та її роздавали людям; організовував бригаду, давав їм вказівки для заготівки дров для населення; займався захороненням померлих осіб; вирішував інші питання села за допомогою окупаційної влади так званого «ОСОБА_11». Повідомив, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 потрапили до підвального приміщення, оскільки у них вдома знайшли гроші. Не бачив та не чув щоб російськи військові до ОСОБА_4 застосовували насильство з метою змусити співпрацювати з окупаційною владою.
		Допитаний свідок ОСОБА_8 зазначив, що є депутатом Липетської територіальної громади, разом з керівництвом російської військової адміністрації прибув на збори в село Борисівка Харківського району, на якому представник російської військової влади за позовним «ОСОБА_11» призначив «старшим» села Борисівка Харківського району жителя села - ОСОБА_4 .
		На зборах був присутній ОСОБА_4 йому запропонували займатися гуманітарною допомогою. Після призначення його на посаду він забезпечував людей села Борисівка продуктами харчування, привозив їх з Гуманітарного центру, склади якого формувалися МЧС РФ, який розташовувався в селі Стрілече до села Борисівка, забезпечував населення медикаментами, хлібом, займався захороненням людей. Для реалізації цієї функції потрібно було співпрацювати та контактувати з окупаційною владою. Зазначив, що ОСОБА_4 мав авторитет серед населення, після призначення його на посаду «старшого» забезпечував життєдіяльність населеного пункту Борисівка, до призначення ці функції виконували інші особи. З Гуманітарного центру села Стрілече через призначених російською окупаційною владою «старших» роздавалася гуманітарна допомога для приблизно 11-12 інших населених пунктів, зокрема для села Борисівка.
		Свідок ОСОБА_18 повідомивла, що приблизно 05.07.2022 року відбулися збори в селі Борисівка Харківського району, на які приїхали «рашисти» на чолі з так званим «ОСОБА_11» та повідомили, що відтепер за питання по фермі буде відповідати ОСОБА_13 , а ОСОБА_4 буде «старшим» та буде відповідати за дрова, гуманітарну допомогу та іншим чином допомагати людям. На зборах був присутній ОСОБА_4 , погодився адекватно, спочатку не погоджувався та зазначав, що не знає і не вміє цим займатися, а потім чому погодився обійняти цю посаду їй не відомо. Після призначення його на цю посаду займався організацією заготівки дров для населення, привозив від окупаційної влади та розподіляв гуманітарну допомогу, заряджав телефони, розподіляв та видавав бензин, надавав росіянам воду для лазні зі свого колодязя.
		Судом також були допитані усі заявлені свідки зі сторони захисту. Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є дружиною обвинуваченого, проживала разом до окупації разом з чоловіком в селі Борисівка, Харківського району. Після окупації ОСОБА_4 допомагав людям чим міг, роздавав продукти, які були в магазині. Військові у кількості 8 осіб зайшли до них додому, один з них представився як комендант за позовним «ОСОБА_11». Обшукали квартиру, забрали 10 000грн, спиртні напої. Куди забрали та повезли її чоловіка нічого не повідомили. Після цього стало відомо, що його тримали у підвальному приміщенні магазину, де знаходяться окупаційна влада в селі Стрілече. Окрім ОСОБА_4 там знаходилося багато інших осіб. Зазначила, що 03.06.2022 ОСОБА_4 забрали в підвальне приміщення, а лише 03.07.2022 відпустили додому. Через декілька днів знову приїхали за ним та відвезли його до підвалу магазина. Після повернення розповідал, що його там били током, щоб погодився співпрацювати з ними. Разом з ним знаходилися також близько 6 інших осіб. 19.07.2022 волонтері повідомили, що будуть проводитися збори в селі. На зборах було присутні 98 односельчан, комендант окупаційної влади з позивним " ОСОБА_11 " повідомив, що в селі Борисівка буде «старший» ОСОБА_4 , оскільки були поруч військові зі зброєю, він не зміг відмовитися від посади. Також « ОСОБА_11 » повідомив, що «старший» буде займатися виключно питаннями заготівки дров. ОСОБА_4 , після того як уїхали військові повідомив людям, які зібралися, що не хоче бути старостою, але односельчани підтримали його кандидатуру. Після призначення на посаду він організував бригаду для заготівки дров для населення та іншим чином допомагав людям. Зазначила, що чоловік ніколи не співпрацював з окупаційною владою та не любив російську владу. На посаду «старшого» не погоджувався добровільно, оскільки на зборах були присутні військові зі зброєю, але після призначення виконував покладені на нього обов`язки добровільно, оскільки хотів допомогти людям.
		Аналогічні пояснення щодо призначення на посаду надали свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які пояснили, що російські військові після окупації села організували та провели збори села Борисівка, на яких призначили «старшого» по селу ОСОБА_24 . Після призначення на цю посаду ОСОБА_4 займався організацією та заготівкою дров для населення, заряджанням акумуляторів та телефонів, похованням померлих, тощо. Зазначили, що більшість односельчан так само, як ОСОБА_4 перебували у підвалах. Щодо застосування фізичного або іншого насильства, зокрема під час перебування його на так званій «ямі» не відомо, але під час зборів були присутні військові з автоматами, тому на їх думку призначення не могло бути добровільним.
		Крім цього свідок ОСОБА_21 зазначив, що він є полковником поліції у відставки та йому також окупаційна влада пропонувала бути старостою села Борисівка, але за станом здоров`я він відмовився. Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_25 повідомили, що ОСОБА_4 вільно пересувався та їздив до сусіднього села Стрілече, де знаходилася комендатура окупаційної влади для погодження та вирішення усіх питань села. Також зазначили, що громадянин ОСОБА_13 , який почав співпрацювати з окупаційною владою був у дружніх стосунках з ОСОБА_4 та проживав у нього вдома.
		Жоден свідок не повідомив про застосування з боку військових РФ до ОСОБА_4 будь-якого прямого впливу або насильства.
		Допитані свідки сторони захисту ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 надали алогічні пояснення щодо призначення на посаду старости села Борисівка, а саме російська окупаційна влада на чолі з так званим «ОСОБА_11» провели збори села Борисівка, на яких призначили ОСОБА_4 «старшим» села Борисівка. Після призначення ОСОБА_4 на посаду «старшого» він займався організацією та заготівкою дров, похованням померлих, заряджанням телефонів. На зборах були присутні російські військові зі зброєю. Повідомили, що їм не відомо щодо застосування фізичного насильства до ОСОБА_4 , хоча двічі його забирали та відвозили до підвального приміщення.
		Крім іншого, свідки сторони захисту зазначили, що ОСОБА_4 був хорошою людиною, користувався авторитетом серед селян, завжди можна було до нього звернутися за допомогою та мав проукраїнську позицію.
		 
		Крім того, свої висновки суд обґрунтовує й дослідженими письмовими доказами, а саме:
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_29 у присутності понятих ОСОБА_30 , ОСОБА_31 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку бачив у селі Стрілече Харківської області у будівлі, де знаходилася окупаційна влада;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_32 у присутності понятих ОСОБА_33 , ОСОБА_34 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку бачив у селі Стрілече Харківської області у будівлі, де знаходилася окупаційна влада;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_35 у присутності понятих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2022 року за участю свідка ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_38 , ОСОБА_39 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_17 у присутності понятих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_40 у присутності понятих ОСОБА_36 , ОСОБА_37 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_10 у присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_14 , у присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
		-протоколом огляду речей, а саме: мобільного телефону Itel синього кольору, який вилучено в ході обшуку під час затримання в порядку статті 208 КПК України у ОСОБА_4 від 02.11.2022, яке проведене слідчим СВ ХРУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_43 ;
		-висновком експерта від 19.12.2022 №СЕ-19/121-22/15781-КТ за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи. Об`єктом дослідження був мобільний телефон «ITEL», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у якому знаходилися дві сім карти операторів «Київстар» та «Билайн», який під час досудового розслідування 04.10.2022 був виявлено та вилучено у ОСОБА_4 . Висновком експерта встановлено, що в пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону ITEL model: it5026, s/n: НОМЕР_3 , VC: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 на SIM картках KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) та Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з нього, серед явних даних, виявлене наступне:- вхідні SMS повідомлення з пам`яті телефону - 37 позицій; - вхідні SMS повідомлення на SIM карті Beeline (номер: НОМЕР_6 ) - журнал дзвінків на SIM карті KYIVSTAR (номер: НОМЕР_5 ) - 1 позиція. Журнал дзвінків з пам`яті телефону - всього 53 позиції, а семе: вихідні дзвінки - 28 позицій, вхідні дзвінки - 13 позицій, пропущені дзвінки - 12 позицій. В пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону «ITEL» model: it5026, s/n: НОМЕР_3 , записів в явному вигляді в адресній книзі не виявлено. На SIM картках KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) та Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з наданого телефону, серед явних даних, виявлене, що на SIM карті KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) з телефону мається 12 позицій номерів телефонів в адресній книзі; на SIM карті на Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з телефону мається 16 позицій номерів телефонів в адресній книзі.
		Безпосередньо досліджені докази є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		Таким чином в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів та доведено стороною обвинувачення в ході розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Об`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.
		Суб`єктом злочину, пов`язаного з колабораційною діяльністю, є лише громадянин України. Колабораційна діяльність вчиняється виключно на користь держави-агресора.
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
		При кваліфікації злочинів за статтею 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається РФ. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України. Судом встановлено, що дата початку тимчасової окупації Російською Федерацією села Борисівка Липецької сільської територіальної громади Харківської області є 24.02.2022, завершення 13.09.2022 року, що відповідає Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами).
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
		Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
		Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 статті 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		Сторона захисту наголошує, що ОСОБА_4 призначили саме на посаду «старшого», а не «старости» села Борисівка, адже до окупації такої посади в селі Борисівка не існувало та виконував після призначення лише функції пов`язані з організацією та забезпеченням потреб громадян села у дровах, ліках та заряджанні акумуляторів телефонів, що, на думку сторони захисту, не свідчить про реалізацію ним обов`язків, притаманних посаді з організаційно-розпорядчими обов`язками або адміністративно-господарськими обов`язками у незаконно створеному органі влади.
		Тобто захисник пов`язує вчинення фактично виконаної ОСОБА_4 роботи, яка не узгоджується з диспозицією цієї кримінально-правової норми, якою встановлено відповідальність саме за зайняття посади пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у окупаційній адміністрації держави-агресора, незаконно створеній на тимчасово окупованій території, а не за конкретну діяльність особи під час виконуваної ним роботи.
		Водночас установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття ним посади «старости» села Борисівка Харківського району Харківської області, факт якого доведено як показаннями свідків, так і тим, що ОСОБА_4 фактично взявся за виконання обов`язків «старости» села з метою забезпечення його функціонування, а зміст виконаної ним роботи (організація та заготівля дров, доставка ліків, заряджання акумуляторів, поховання людей, тобто дії, які забезпечують функціонування села) в цьому конкретному випадку не впливає на кваліфікацію його дій.
		Версію обвинуваченого та його захисника щодо відсутності в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - у зв`язку з тим, що останній погодився працювати з окупаційною владою на посаді «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області у зв`язку з відчуттям загрози своєму життю та не бажанням знову потрапити у підвальне приміщення військової адміністрації окупаційної влади або на так звану «яму», в якій тримали його двічі більше місяця та застосовували насильство суд визнає неспроможною, виходячи з наступного.
		Так, відповідно до вимог чинного законодавства, якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад злочину, передбаченого статтею 111-1 КК України - відсутній.
		Натомість, в ході судового розгляду обвинувального акту стороною обвинувачення доведено та не спростовано стороною захисту, що обвинувачений  ОСОБА_4 добровільно зайняв посаду «старости» села Борисівка Харківського району Харківської області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора створеній на тимчасово-окупованій території та здійснював дії, спрямовані на допомогу агресору створити вертикаль незаконних органів влади.
		Зі слів допитаного свідка ОСОБА_8 , який був депутатом Липецької територіальної громади, вбачається, що саме через таку побудовану вертикаль влади на місцях, а саме - призначених російською окупаційною владою «старших» в селах відбувалась взаємодія між населенням села певної громади та військовою російською комендатурою, яка знаходилася в селі Стрілече Харківського району.
		Суд вважає, що обсяг дій ОСОБА_4 , що викладені в обвинувальному акті, а саме період часу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не пізніше 26.07.2022 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи, виходячи з того, що дата завершення тимчасової окупації Російською Федерацією села Борисівка Липецької сільської територіальної громади Харківської області 13.09.2022 року.
		Так, доводи сторони захисту, що ОСОБА_4 вимушений був обійняти посаду «старшого» села Борисівка Харківського району Харківської області під примусом, тобто не добровільно, побоюючись знову потрапити до так званої «ями» - судом не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються жодними доказами. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_4 застосовувався примус для схилення його надавати допомогу окупаційній владі. 
		Про добровільність зайняття ОСОБА_4 посади старости с. Борисівка, свідчить також той факт, що згідно показань свідків, ні на момент проведення зборів, ні вже після призначення ОСОБА_4 на посаду обвинувачений жодного разу не намагався відмовитися від посади, висловитися, що він не згодний з цим рішенням, або ж вжити якихось інших дій, які б свідчили про його небажання її займати. 
		Також свідки повідомили, що ні під час проведення зборів, ні після них, особисто ОСОБА_4  або членам його сім`ї, з боку військовослужбовців збройних сил Російської Федерації погроз щодо застосування зброї, тощо у випадку відмови його від зайняття посади не надходило. Окрім того за період окупації, згідно показань свідків обвинувачення та захисту, до жодного місцевого жителя сала Борисівка з боку військових формувань РФ, не було застосовано вогнепальної зброї, за відмову виконання наказів. Також, свідок зі сторони захисту ОСОБА_21 повідомив суду, що йому також пропанували співпрацю та зайняття посаду «старшого» на що він категорично відмовився, що підтверджує той факт, що була можливість висловити свою позицію та ставлення та відмовитися від співпраці з окупаційною владою.
		Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 самостійно з іншими односельцями прибув з дому до місця проведення зборів, приймав участь у зборах та після призначення його на посаду старости села Борисівка, не заперечував щодо цього та після призначення на посаду почав добровільно виконувати функції, пов`язані з вирішенням усіх питань, які стосується забезпечення життєдіяльності села.
		Також судом встановлено, що обвинувачений перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_9 , який на той час проживав вдома у ОСОБА_4 та активно співпрацював з військовими формуваннями РФ та прибув на збори разом з іншим керівництвом та військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації, що спростовує доводи сторони захисту, про проведення зборів під впливом зброї та неможливості відмовитися від запропонованої посади.
		Суд критично оцінює покази, надані обвинуваченим та свідками сторони захисту під час судового розгляду, що обвинувачений ОСОБА_4 діяв під примусом, оскільки з досліджених судом доказів, встановлено, що ОСОБА_4 діяв добровільно. Доводи ОСОБА_4 про застосування до нього примусу, катувань та погроз підтверджуються лише його свідченнями. Докази, що його примушували до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні.
		Жоден зі свідків, допитаних в судовому засіданні, не підтвердив про наявність у ОСОБА_4 видимих тілесних ушкоджень, або будь-якого пригніченого стану під час проведення зборів. ОСОБА_4 добровільно та самостійно прийшов на збори, вів себе у звичайний спосіб, після призначення на посаду жодних заперечень не висунув. Застосування будь-якого виду примусу, у тому числі фізичного або з використанням зброї зі сторони окупаційної влади під час проведення зборів, відносно ОСОБА_4 , ніхто не бачив та не підтвердив. 
		Таким чином, не зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в судовому засіданні не визнав, його винуватість підтверджується об`єктивною сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення та перевірених в ході судового розгляду обвинувального акту.
		Судом з метою захисту прав сторін кримінального провадження здійснені усі кримінально-процесуальні дії для встановлення істини у справі, у тому числі: допитано свідків, зазначених стороною обвинувачення та свідків сторони захисту, досліджено письмові докази у кримінальному провадженні, надані сторонами кримінального провадження.
		Проте, жодний досліджений в судовому засіданні доказ не свідчить про невинуватість обвинуваченого  ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд вважає безпідставними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок, про що просила сторона захисту, ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених статтею 111-1 КК України.
		Суду не надано доказів, що ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території, під безпосереднім впливом: а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні статті 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці).
		Таким чином, жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_4 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого він вчинив дії, спрямовані на зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території, суду не надано.
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_4 діяв добровільно. Докази, що його примушували до дій, спрямованих на зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території, за встановлених вище судом обставин, відсутні.
		Правові підстави вважати, що встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_4 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. З цих підстав суд вважає не доведеними та необґрунтованими доводи сторони захисту про виправдання ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Даючи оцінку зібраним і дослідженим у справі доказам у їх сукупності, їх достатність та взаємозв`язок, суд вважає доведеною винуватість  ОСОБА_4  у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як  колабораційна діяльності, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території.
		Суд критично ставиться до показів, наданих обвинуваченим, та свідком ОСОБА_19 , яка є дружиною обвинуваченого, оскільки вказаний свідок та обвинувачений прямо зацікавлені у виправданні обвинуваченого за злочин, передбачений частиною 5 статті 111-1 КК України. 
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_4 діяв добровільно. Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу, враховуючи що вказане кримінальне правопорушення вчинене під час окупації населеного пункту, у якому проживав обвинувачений, та на які посилається сторона захисту, належними та допустимими доказами не підтверджено.
		Показання свідків сторони захисту не спростовують інкриміноване ОСОБА_4 обвинувачення, обставин не добровільного зайняття ним посади старости села не підтверджують. Свідкам не відомо цих обставин, та вони лише припускають, що, на їх думку перебуваючи у підвальному приміщенні гуртожитку, де знаходилася комендатура окупаційної влади до нього застосовувався примус або насильство.
		Жоден із допитаних судом свідків, не був очевидцем застосування до ОСОБА_4 фізичного чи психічного примусу представниками окупаційної влади під час надання йому пропозиції стати старостою села або пізніше. Більш того, обвинувачений сам визнав, що погодився обійняти посаду, оскільки бажав допомогти односельцям.
		Крім того, з показань свідків встановлено, що інші особи, яким пропонували цю посаду, але не мали бажання співпрацювати з окупаційною владою, добровільно відмовилися та ніякого тиску з боку окупаційних військ не мали.
		Також, жоден свідок не повідомив про наявність тілесних ушкоджень на обвинуваченому. Також свідки повідомляли, що під час проведення зборів обвинувачений вів себе спокійно, не був заляканим або пригніченим.
		Так, з показань свідків, як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту убачається, що ОСОБА_4 після призначення на посаду старости села почав одразу виконувати визначені функції пов`язані із забезпеченням життєдіяльності села Борисівка та з цією метою підтримував постійні зв`язки з окупаційною владою, яка розміщувалася в селі Стрілече Харківського району.
		Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак добровільності його дій.
		До того ж, судом не встановлено наявності повідомлень, як від ОСОБА_4 , так і від близьких осіб, до правоохоронних органів з приводу застосування примусу до обвинуваченого зі сторони представників окупаційної влади.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 5 статті 111-1 КК України. Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння або були б підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, судом не встановлено.
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання та мотиви призначення покарання
		При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд виходив з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень(ст. 50, 65 КК України).
		Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної статтею 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , передбачене частиною 5 статті 111-1 КК України, є тяжким злочином.
		Обставини, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому  ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Обставини, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання відсутні.
		З огляду на вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного злочину проти основ національної безпеки України та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_4 , не вбачає підстав для застосування положень статтей 69, 69-1, 75 КК України.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Баку, Республіка Азербайджан, громадянин України, із середньою технічною освітою, одружений, працюючий приватним підприємцем, раніше не судимий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, керуючись вимогами статті 65 КК України та враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» поряд з наведеними вище даними про його особу, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення проти основи національної безпеки України, яке відноситься до тяжких злочинів та суспільну небезпеку скоєного ним злочину під час дії в Україні воєнного стану, конкретні обставини справи, ставлення до вчиненого злочину, а саме відсутності будь-якого каяття та усвідомлення протиправності своїх дій, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, вік та стан здоров`я, у тому числі позитивні характеристики, які надали свідки сторони захисту під час їх допиту в судовому засіданні, які, вказали, про те, що ОСОБА_4 надавав завжди допомогу односельчанам та ненастання шкідливих наслідків від його діяльності, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 , покарання в межах санкції, встановленої частиною 5 статті 111-1 КК України у виді позбавлення волі на визначений строк в умовах ізоляції від суспільства.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчиненню нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкція частини 5 статті 111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкціях вказаних статей.
		Крім того,  ОСОБА_4 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення  ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування.
		Також, суд при прийнятті рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені статтею 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		У даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним призначення додаткового покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування.
		Крім того, санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна. Вказане додаткове покарання не визначене як обов`язкове. 
		Згідно частини 1 статті 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Враховуючи встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити покарання з конфіскацією майна, яке належить обвинуваченому на праві приватної власності.
		Призначення вказаного покарання також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості вчиненого, обставинам кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченій статтею 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		Щодо вирішення процесуальних питань
		Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлявся. 
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта по проведенню судової експертизи відповідно до вимог частини 2 статті 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.10.2022 року ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України був затриманий о 12:30 годині 04.10.2022 року.
		Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.10.2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електричних засобів контролю, строком на 60 діб.
		Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 04.01.2023 року.
		04.01.2023 року ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 107 360 гривень, крім цього, у випадку виплати застави, на підозрюваного покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків.
		06.01.2023 року обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, звільнено із-під варти.
		24.01.2023 року ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням покладених на нього процесуальних обов`язків застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 24.03.2023 року. Внесена застава, в розмірі 107 360 гривень Харківським районним судом Харківської області звернена в дохід держави.
		23.11.2023 року ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначено суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів громадян, що становить 214 720 грн. 00 коп. 
		04.12.2023 року обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, звільнено із-під варти.
		19.01.2023 року ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області продовжено строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, який ухвалами суду неодноразово продовжувався, строк дії останньої - до 06.12.2024 року.
		Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке повинно відбуватися реально, тому до набрання вироком законної сили стосовно нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 необхідно обчислювати з дати проголошення вироку, зарахувавши в строк покарання строк перебування під вартою з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		А також суд враховує, зміст частини 7 статті 72 КК України, відповідно до якої домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, оскільки вказана норма беззаперечно поліпшує правове становище обвинуваченого. 
		Згідно частини 4 статті 174 КК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		На підставі частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 349, 369, 370, 373, 374,394, 395, 615 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на десять років, з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності.
		На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з дати його фактичного затримання 04.10.2022 року по 07.10.2022 року включно, з 04.01.2023 року по 05.01.2023 року включно, з 24.01.2023 року по 04.12.2023 року включно - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		На підставі частини 7 статті 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 08.10.2022 року по 03.01.2023 року - з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту проголошення вироку - з 09.12.2024 року.
		Скасувати заставу та повернути заставодавцю ОСОБА_44 сплачену суму застави згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 23.11.2023 року у розмірі 214 720(двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.
		Застосувати відносно  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду негайно.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати, пов`язані з залученням експертів на проведення експерти №СЕ-19/121-22/15781-КТ від 19.12.2022 у розмірі 7 551,20 грн (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять одна гривня двадцять копійок).
		Речові докази - мобільний телефон «ITEL», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у якому знаходилися дві сім карти операторів «Київстар» та «Билайн», після набрання вироком законної сили - повернути власнику.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Повний текст вироку, в умовах дії воєнного стану, вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		Копію повного тексту вироку направити не пізніше наступного дня після ухвалення вироку учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку.
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		Суддя                                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...