Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11997/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2024. Зареєстровано: 11.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		26.11.2024Справа №  910/11997/23За позовом Керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, м. Київ
		в інтересах держави 
		в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С", м. Київ
		про стягнення 779 295,79 грн, -
		суддя Морозов С.М.
		За участю представників сторін:
		від прокуратури: Вівдиченко О.І. (посвідчення від 01.03.2023 року №070085);
		від позивача: Павленко А.В. (в порядку самопредставництва);
		від відповідача: не з`явився;
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		28.07.2023 року Керівник Голосіївської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву із позовною заявою про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 658  528,34 грн, суми пені в розмірі 107  196,40 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 13  571,05 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить де державної власності №8595 від 26.11.2019 року в частині оплати орендних платежів.
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/11997/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2023.
		08.09.2023 до суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідач перебуваючи у орендованих приміщеннях не сплачує орендну плату, тому позовні вимоги є обгрунтованими.
		В підготовчому засіданні 03.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.11.2023.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 07.11.2023 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 16.01.2024.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 16.01.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Наступне засідання призначено на 12.03.2024.
		01.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, вільний доступ до орендованого приміщення фактично був заблокований та можливий виключно через жорсткий пропускний контроль воєнізованої охорони та попереднім, тривалим погодженням з повною ідентифікацією кожної особи, що виявила бажання потрапити на територію стратегічного об`єкту - НСК «Олімпійський». Окрім того відповідач зазначив, що ТОВ «КАП-С» майже повністю призупинило здійснення господарської діяльності (першочергово у зв`язку із необхідністю збереження життя та здоров`я співробітників), а тому була відсутня будь-яка можливість виконувати зобов`язання, щодо сплати орендної плати. Відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КАП-С"  не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з введенням воєнного стану через повномасштабне вторгнення країни-агресора. Крім цього, відповідач зазначає, що Товариство здійснювало погашення заборгованості по Договору після звернення до суду, так згідно платіжної інструкції №95 від 15.11.2023 року на суму 60 000,00 грн та згідно платіжної інструкції №91 від 13.10.2023 року на суму 50 000, 00 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 12.03.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві. Наступне засідання призначено на 30.04.2024.
		29.04.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив та заява про збільшення розміру позовних вимог. У відповіді зазначено, що результат господарської діяльності відповідача не може зняти з нього обов`язок здійснення орендних платежів по Договору. Крім того, прокурор зазначив, що відповідач з червня 2022 року по вересень 2022 року був звільнений від сплати орендної плати за користування нерухомим державним майном, а з жовтня 2022 року по серпень 2023 року товариству нараховувалась орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
		В підготовчому засіданні 30.04.2024 судом було залишено без розгляду заяву прокуратури про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 02.07.2024.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 02.07.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 10.09.2024.
		10.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких викладено аналогічну позицію, зазначену у відзиві на позовну заяву, поданому до матеріалів справи 01.03.2023 року.
		29.05.2024 до суду від прокуратури надійшли пояснення, в яких вказано, що практика Верховного Суду беззаперечно свідчить про відсутність необхідності надання прокурором доказів неналежного здійснення відповідних повноважень захисту державних інтересів уповноваженого органу.
		Ухвалою від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 року.
		В судовому засіданні 26.11.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		26.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (далі - товариство, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8595 (далі - Договір).
		За умовами п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 601,0 м2 (на 1-му поверсі (рівні) будівлі спорткомплексу), розміщене за адресою: 03150, м. Київ,| вул. Велика Васильківська, 55, реєстровий номер 14297707.1.ЛУЮЧЕК043 (далі - Майно), право державної власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Міністерством молоді та спорту України 03.10.2017 року за номером 22722166, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1372994180000, інше речове право (право господарського відання) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Державним підприємством "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" 03.10.2017 року за номером 22722655, що перебуває на балансі Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", код ЄДРПОУ 14297707 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на " 31" травня 2019 року і становить за незалежною оцінкою 17  537  200,00 грн. (без ПДВ).
		Відповідно до п. 1.2. Договору (в редакції Договору про внесення змін №8595/01 від 16.07.2021 року) майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів площею 453,15 кв.м. та розміщення приватного закладу світи площею 147,85 кв.м.
		Пунктом 2.1. Договору унормовано, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, його нотаріального посвідчення та підписання сторонами акту приймання-передавання майна.
		Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата за результатами конкурсу на право оренди майна, за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року становить 144  107,52 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди листопад 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень та листопад місяці 2019 року.
		Згідно з п. 3.1. Договору (в редакції Договору про внесення змін №8595/01 від 16.07.2021 року) орендна плата за базовий місяць розрахунку травень 2021 року становить 260  820,49 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди липень 2021 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень, липень місяці 2021 року.
		У відповідності до п. 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 цього Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за  кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.7 Договору).
		Згідно п. 5.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком який дає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
		Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір укладено строком на 10 (десять) років і він діє з 26.11.2019 до 26.11.2029 включно.
		На виконання умов вказаного договору між РВ ФДМУ по місту Києву та відповідачем 26.11.2019 підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Великій Васильківській, 55 у місті Києві.
		Як вбачається з матеріалів справи, остання містить наступну переписку між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАП-С".
		Листом від 23.01.2023 за вих. №25/01-23 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАП-С" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з проханням зупинити нарахування орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 8595 від 26.11.2019 у період з 30.10.2022 до моменту відновлення вільного доступу до об`єкта оренди.
		Листом від 06.03.2023 №30-06/1657 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило відповідача, що Регіональне відділення не має повноважень щодо звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов`язань по договору, враховуючи, що відповідачу вже нараховується лише 50% вартості орендної плати.
		З письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву останній зазначає, що з червня 2022 року по вересень 2022 року орендар був звільнений від сплати орендної плати, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яким передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 року за договорами оренди державного майна чинними станом на 24 лютого 2022 року, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на території м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).
		В подальшому на підставі абз. 4 п. 4 постанови від 27.05.2022 №634, Товариству з жовтня 2022 року по травень 2023 року нараховувалась орендна плата у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
		Вищевикладене зокрема вказано у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 06.03.2023 №30-06/1657 надісланого на адресу відповідача.
		У листах від 31.03.2023 №30-05/2317, від 26.05.2023 №30-05/3450, від 06.07.2023 №30-10/4536 та від 17.07.2023 №30-10/4874 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву повідомило зокрема відповідача про наявну заборгованість за договором №8595 від 26.11.2019.
		З огляду на вищевикладене прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" на користь Державного бюджету України 391 317,56 грн., з яких 658  528,34 грн - заборгованості з орендної плати, 13  571,05 грн - інфляційних втрат та 107  196,40 грн - пені.
		Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, вільний доступ до орендованого приміщення фактично був заблокований, що ТОВ «КАП-С» майже повністю призупинило здійснення господарської діяльності, а тому була відсутня будь-яка можливість виконувати зобов`язання, щодо сплати орендної плати. Відповідач вважає, що він не несе відповідальності за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з введенням воєнного стану через повномасштабне вторгнення країни-агресора. Крім цього, відповідач зазначає, що він здійснив часткове погашення заборгованості по Договору після звернення прокурора до суду.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.
		За змістом частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
		У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч  вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Тобто, у вирішенні питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором дослідженню підлягають наступні обставини: (1) чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; (2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
		Як вказувалось вище, позов подано прокурором в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а позовні вимоги аргументовано несплатою відповідачем орендної плати за користування державним нерухомим майном.
		В обґрунтування наявності підстав представництва, прокуратурою зазначається про порушення економічних інтересів держави, оскільки метою укладення договору оренди є отримання коштів за надання у строкове платне користування майна, а не безкоштовне його використання орендарем для проведення власної господарської діяльності, після припинення такого договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює спірні правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
		Згідно з п. 1 "Положення про Регіональне від ділення Фонду державного майна України по м. Києву", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2023 № 712 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
		Пунктом 3 Положення визначено, що завдання регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду державного майна України, зокрема у сфері оренди державного майна.
		У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).
		Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх обов`язків за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди.
		На виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення Фондом держмайна захисту інтересів держави.
		Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва направлений лист №43-6553ВИХ-23 від 26.07.2023 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини, на яких ґрунтуються  доводи керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва щодо підстав для представництва держави у суді в інтересах держави в особі  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України     з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного Договору 26.11.2019 між РВ ФДМУ по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАП-С" підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Великій Васильківській, 55 у місті Києві. 
		Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		З долученого прокурором розрахунку заборгованості орендної плати до державного бюджету за відповідачем станом на липень 2023 обліковується заборгованість у розмірі 658  528,34 грн.
		Відповідач заперечуючи стосовно вказаної заборгованості зазначає, що Товариство здійснило часткове погашення заборгованості по Договору, так згідно платіжної інструкції №95 від 15.11.2023 року на суму 60 000,00 грн та згідно платіжної інструкції №91 від 13.10.2023 року на суму 50 000, 00 грн.
		При цьому, будь-яких доказів про сплату відповідачем повної суми заборгованості в матеріалах справи не міститься.
		Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до     ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду повних доказів належного виконання свого зобов`язання в частині сплати орендної плати, вимоги прокурора про стягнення суми заборгованості в розмірі 548  528,34 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, при тому, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості на суму в розмірі 110  000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині через сплату суми боргу відповідачем, підлягає закриттю.
		Стосовно заперечень відповідача, що через військову агресію російської федерації проти України та введення воєнного стану, вільний доступ до орендованого приміщення фактично був заблокований та можливий виключно через жорсткий пропускний контроль воєнізованої охорони та попереднім, тривалим погодженням з повною ідентифікацією кожної особи, що виявила бажання потрапити на територію стратегічного об`єкту - НСК "Олімпійський", а оскільки спірне приміщення надано в оренду для розміщенням закладу освіти та торговельного об`єкту, що передбачало, перш за все, забезпечення вільного доступу на територію значної кількості третіх осіб, відповідач вважає, що не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили.
		Окрім того відповідач зазначив, що ТОВ "КАП-С" майже повністю призупинило здійснення господарської діяльності (першочергово у зв`язку із необхідністю збереження життя та здоров`я співробітників), а тому була відсутня будь-яка можливість виконувати зобов`язання, щодо сплати орендної плати.
		24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 06.02.2024 року №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
		Отже, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до травня 2024 року.
		Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
		Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". 
		28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
		У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до змін, внесених Постановою КМУ від 13.01.2023 № 14, місто Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій. Також для м. Києва дату завершення активних бойових дій змінено з 10.08.2022 на 30.04.2022.
		Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження обставин неможливості виконання зобов`язання по договору.
		Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відтак відповідач не був позбавлений можливості розірвати договір оренди №8595. Разом з тим відповідач продовжує орендувати нежитлові приміщення. 
		З огляду на викладене твердження відповідача, що останній не несе відповідальності та правових наслідків за порушення зобов`язань через обставини непереборної сили не знайшли свого підтвердження.
		Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі - 13  571,05 грн та пені у розмірі - 107  196,40 грн, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.
		Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
		Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.
		Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
		Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.2003 №491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV). 
		Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
		З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
		Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
		Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).
		Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
		Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).
		Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.
		Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
		Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
		Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
		- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
		- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
		При цьому, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
		Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він є обґрунтованим, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 13  571,05 грн.
		Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
		У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
		Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
		Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 3. 7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 цього Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за  кожний день прострочення перерахування орендної плати.
		Здійснивши перевірку заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що здійснений він арифметично вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 107  196,40 грн.
		Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З урахуванням викладеного, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" суми основної заборгованості в розмірі 110 000,00 грн.
		Судовий збір у розмірі 11  689,44 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Провадження у справі №910/11997/23 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" суми основної заборгованості в розмірі 110  000,00 грн закрити.
		2. Позов задовольнити повністю.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (код ЄДРПОУ 41731389, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 548  528,34 грн (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 34 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 13  571,05 грн (тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна гривна 05 копійок), суму пені в розмірі 107  196,40 грн (сто сім тисяч сто дев`яносто шість гривень 40 копійок).
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАП-С" (код ЄДРПОУ 41731389, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55) на користь Київської міської прокуратури (ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) суму судового збору у розмірі 11  689,44 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 44 копійки).
		5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після   повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		          7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повне рішення складене 09.12.2024 року.
		          
		Суддя                                                                                                                            С. МОРОЗОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...