Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/4295/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 09.12.2024
Номер судового провадження: 61-330ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 357/4295/22
		провадження № 61-330св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивачка, (відповідачка за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ;
		відповідач, (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ;
		представник позивачки, (відповідачки за зустрічним позовом) - адвокат Козадаєв Віктор Сергійович;
		представник відповідача, (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Діденко Олег Васильович; 
		третя особа за первісним та за зустрічним позовами- Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області;
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Діденка Олега Васильовича на рішення                Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року                    у складі судді Орєхова О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2022 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому,                               з урахуванням уточнень, просила зобов`язати відповідача усунути їй перешкоди                        у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 3220485801:02:022:0052, 3220485801:02:022:0053, що за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом усунення порушень меж земельної ділянки, звільнення земельної ділянки шляхом знесення паркану                за рахунок відповідача.
		 
		Позов мотивований тим, що вона  є спадкоємцем після смерті свого брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 на праві власності належали земельні ділянки  за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею (га) - 0,5901, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 3220485801:02:022:0052 (площа (га) - 0,25) та 3220485801:02:022:0053 - площа (га) - 0,3401, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом № НТВ 363717 та № НТВ 363716. Право власності на земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 липня 2020 року. Вказувала, що поруч із вказаним домоволодінням знаходиться домоволодіння, в якому проживає відповідач ОСОБА_2 , який використовує частину її земельної ділянки, огородивши її бетонним парканом, чим перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою. В добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється звільнити земельну ділянку та відновити межові знаки, у зв`язку з чим вона просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею (га) 0,5901, кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052  (площа (га) - 0,25) та 3220485801:02:022:0053 (площа (га) - 0,3401) шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки.
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними рішення Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 03 квітня 2018 року про надання ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485801:02:022:0052, 3220485801:02:022:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки.
		 
		Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що він  є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 відбулось із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки з ним, як суміжним землекористувачем, межові знаки, розміри та межі земельної ділянки не узгоджувались. При складанні та затвердженні земельно-технічної документації було порушено норми чинного законодавства,  а саме частини перша та друга статті 103, частина перша  статті 116, статті 118, частини другої статті 152 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України  «Про землеустрій».
		 
		За таких обставин просив суд визнати недійсним рішення Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 22-217 від 03 квітня 2018 року про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром - 0,25 га, кадастровий номер - 3220485801:02:022:0052; та рішення Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 22-218 від 03 квітня 2018 року про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром - 0,3401 га, кадастровий номер - 3220485801:02:022:0053, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня  2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду                від 05 грудня 2023 року, первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні нерухомим майном, що складається із земельної ділянки, площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052, шляхом усунення порушень меж вказаної земельної ділянки позивача, звільнення земельної ділянки шляхом знесення (демонтажу) споруди (паркану, огорожі) на протяжності (довжині) такої споруди (паркану, огорожі), якими відгороджено земельна ділянка позивача, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052, за рахунок      ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.                               У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що задовольняючи частково первісний позов, позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження того, що існує накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку                   з кадастровим номером 3220485801:02:022:0052, спадкоємцем якої є позивач,                    а встановлений відповідачем паркан перешкоджає позивачу користуватись земельною ділянкою.
		 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама по собі відсутність акту погодження меж суміжних земельних ділянок не може бути підставою для визнання недійсним рішень про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У січні 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Діденко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив зазначені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті               389 ЦПК України, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15,                від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, постанові Верховного Суду                  від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, в яких зазначено, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 Земельного кодексу України лише вказує,                 що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки                                  із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного акту слід вважати, що погодження меж не відбулося. Відтак погодження меж полягає у тому, щоб суміжними власниками та землекористувачами було запропоновано підписати відповідний акт погодження
		меж земельних ділянок.
		 
		Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права,                               що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в справі                 та витребувано її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
		13 лютого 2024 року справа № 357/4295/22 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій                         в оскаржуваних судових рішеннях, при вирішенні спору, неправильно застосовано норми матеріального права, а також невірно застосовано та розтлумачено зміст                       статті 198 Земельного України, якою передбачено, що, складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками                                         та землекористувачами. Оскільки погодження меж земельної ділянки полягає                      у тому, щоб суміжному власнику було запропоновано підписати відповідний акт.
		 
		Судами не надано належної правової оцінки акту про встановлені межові знаки, викопіюванні з кадастрової карти, кадастровому плану, плану-схемі земельних ділянок від 08 червня 2023 року, на яких відсутні підписи суміжних землекористувачів, а також тому, що позивачка не заявляла клопотань пропроведення відповідної експертизи.
		 
		Зокрема, акт про встановлені межові знаки на земельній ділянці з кадастровим номером 3220485801:02:022:0052 не підписано самим замовником ОСОБА_3 , правонаступником якого є позивачка. Крім того позивачка    не запропонувала відповідачу, як суміжному землекористувачу, підписати акт погодження меж земельних ділянок, ні інші землевпорядні документи, та план-схему земельних ділянок від 08 червня 2023 року, в якому зазначено виконавця - ОСОБА_5 , який не є сертифікованим інженером - землевпорядником, а має професійну кваліфікацію інженера-дослідника з геодезії. Позивачкою було надано кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста ОСОБА_6 , який не виконував цю план-схему земельних ділянок, оскільки зазначено, що його виконавець це ОСОБА_5 . Відповідно, на вищезазначених документах відсутній підпис, суміжного землекористувача. 
		 
		Відтак судами першої та апеляційної інстанції порушено вимоги статті 55 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено, що технічна документація                                  із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі включає: пункт г) згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем; пункт з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Також порушено вимоги статті 107 Земельного кодексу України, якою передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно- кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки та Законом України                «Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність» яким передбачено державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів та в якому зазначено,                 що без сертифіката інженера-геодезиста робота у сфері геодезії вважається незаконною. Документація, яка підписана геодезистом, який не має відповідного сертифіката, вважається недійсною. Отже, вищезазначений план-схема земельних ділянок від 08 червня 2023 року як доказ являється неналежним та недопустимим. 
		 
		Також судами першої та апеляційної інстанції не було взято до уваги той факт,                   що позивач не довів належними та допустимими доказами встановлення відповідачем паркану саме на її земельній ділянці, оскільки позивач за первісним позовом не заявляв клопотання про проведення земельно-технічної експертизи                  та те, що сторони користуються земельними межами, що склалися протягом двадцяти років.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козадаєв В. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції здійснено розгляд справи із врахуванням висновків Верховного Суду про застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах та у повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, встановлені судами обставини доведені належними та допустимими доказами, а висновки, викладені                 у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, судами було правильно застосовано норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а відтак підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 03 квітня 2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2500 га ( кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052 ) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , передано заявнику безкоштовно у власність вищевказану земельну ділянку (а. с. 184 том 1).
		Рішенням Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 03 квітня 2018 року затверджено проект із землеустрою ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3401 га (кадастровий номер: 3220485801:02:022:0053) за цільовим призначенням для ведення особистого сільського господарства, за ю адресою: АДРЕСА_1 , передано заявнику безкоштовно у власність вищевказану земельну ділянку. ОСОБА_3 приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав ( а. с. 185 том 1 ).
		Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельні ділянки за адресою:  АДРЕСА_1 , загальною площею (га) - 0,5901, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 3220485801:02:022:0052 - площа (га) - 0,25 та 3220485801:02:022:0053 - площа (га) - 0,3401, а також житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований за цією ж адресою ( а. с. 9-10, 13-14, 17-18 том 2 ).
		 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 1998 року, ОСОБА_2 успадкував житловий будинок із відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 ( а. с. 140 том 1).
		 
		Рішенням Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 12 червня 2020 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,40 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 147 том 1 ).
		 
		Згідно з даними  Книги по господарському обліку земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на сьогоднішній день належить ОСОБА_2 в розмірі 0,60 га, з яких для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,35 га. (а. с. 144 том 1).
		 
		Земельні ділянки сторін у справі є суміжними.
		 
		ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції надано акти про встановлені межові знаки від 15 травня 2023 року, за підписом виконавця робіт ОСОБА_7 , скріпленого печаткою сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_7 та за підписом ОСОБА_1 щодо належних їй земельних ділянок.
		 
		В актах зазначено, що межові знаки встановлені на земельних ділянках                                     із кадастровими номерами 3220485801:02:022:0052, 3220485801:02:022:0053                            за адресою:  АДРЕСА_1  та наведено координати межових знаків, що співпадають з існуючими межами (а.с. 111, 112, том 2).
		 
		У плані-схемі земельних ділянок від 08 червня 2023 року, виконаного                                             сертифікованим інженером-землевпорядником, сертифікованим інженером-геодезистом Глембоцьким П. М., вказано контур накладення земельних ділянок ОСОБА_2 ,  за адресою АДРЕСА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , що за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052 у розмірі площі накладення, що становить 0,0065 га (а. с. 143 том 2).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Діденка О. В. задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                 у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів                     та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні                       чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того                   чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених                       у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права                        із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі                                і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази                                             на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції                 в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими                          главою 1 розділу V ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо                                   ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,                 і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб                             на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право               в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.                          У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:                     1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про     те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування                                                   та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
		 
		Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи                                  та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		 
		При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається                           з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення                  до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		 
		Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		 
		Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає                      у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї                           до Державного земельного кадастру.
		 
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		 
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		 
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		 
		Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки                                  до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		 
		У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
		 
		Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		 
		Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені                              їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. 
		 
		Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		 
		Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
		 
		Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
		 
		Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
		 
		Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 
		 
		За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному                                           та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,                    так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та достовірними доказами порушення відповідачем його прав на користування та розпорядження належними йому земельними ділянками. 
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач мотивував порушення відповідачем його прав на користування земельними ділянками, що полягає у спорудженні паркану на частині належних йому земельних ділянок.
		 
		У частині четвертій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		У справі № 357/4295/22 суди встановили, що ОСОБА_1 було надано акти про встановлені межові знаки від 15 травня 2023 року за підписом виконавця робіт ОСОБА_7 та скріплені печаткою сертифікованого інженера-геодезиста                      за підписом ОСОБА_1 , з яких вбачається, що межові знаки встановлені                      на земельних ділянках за кадастровими номерами: 3220485801:02:022:0052                                                    та 3220485801:02:022:0053, які в порядку спадкування належать ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель                        і споруд та для ведення особистого сільського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , співпадають                              з існуючими межами, що підтверджено координатами межових знаків. З плану-схеми земельних ділянок від 08 червня 2023 року, виконаного сертифікованим інженером-землевпорядником, сертифікованим інженером-геодезистом Глембоцьким П. М. вбачається що, контур накладення земельних ділянок                   ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220485801:02:022:0052 у розмірі площі накладки, що становить 0,0065 га (а. с. 143 том 2).
		 
		Посилання заявника, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано        та розтлумачено зміст статті 198 ЗК України в якій зазначено, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є безпідставними як і ті доводи, що ОСОБА_1 не було запропоновано відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), підписати акт погодження земельних ділянок від 08 червня 2023 року, що підтверджується тим, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) не зазначив інформацію про відповідача (позивача за зустрічним позовом) у вищезазначених документах                        та не зазначив графи для підпису та проставляння прізвища відповідача (позивача за зустрічним позовом). Оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав              на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем                не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів                 чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Відтак Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій та не вбачає                   в них невірного застосування та тлумачення змісту статті 198 ЗК України та такими, що прийняті в супереч викладених висновкам застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня               2019 року у справі № 350/67/15, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції було прийнято вказані докази з порушенням норм процесуального права, в тому числі щодо строків їх подання, не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки під час вирішення питання про залучення доказів судом мають враховуватись як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. А з приводу посилання скаржника на те, що акти               та план-схема складені особами, докази щодо кваліфікації яких відсутні, також                  не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки спростовуються матеріалами справи, які містять копію сертифікату кваліфікаційного інженера-землевпорядника ОСОБА_6 (а.с.142, том 2). Відтак надані до суду першої та апеляційної інстанції акти та план-схема свідчать про порушення ОСОБА_2 меж земельної ділянки ОСОБА_1 . 
		 
		Крім того, безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не довела порушення її прав належними та допустимими доказами, і не заявляла  клопотання про проведення відповідної експертизи, оскільки надані нею докази про розташування паркану на належній їй земельній ділянці, сам заявник не спростував належними та достовірними доказами, в тому числі і сам не заявляв клопотання про проведення відповідної експертизи.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій                                не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів              є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями               77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження                   № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так                і судом апеляційної інстанцій. 
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
		За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Діденка Олега Васильовича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня               2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                       О. М. Осіян
		 
		 
		                                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		 
		                                                                                                       Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...