Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/4357/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-2699ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 591/4357/22
		Провадження № 61-2699св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Пономаренко Олександр Вікторович (далі - адвокат),
		відповідач - Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ліцей-інтернат),
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація відповідача,
		про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		за касаційною скаргою позивача на постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Собини О. І.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           У 2019 році позивача прийняли на посаду помічника начальника ліцею-інтернату, а у 2022 році - звільнили через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом із ліцеєм-інтернатом. Позивач вважав таке звільнення незаконним і просив поновити його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Звернув увагу на те, що суд в адміністративній справі скасував накази, на підставі яких ліцей-інтернат перевели в інший регіон України.
		2.           Суд першої інстанцій позов задовольнив частково. Виснував, що підстава для видання наказу про звільнення відпала через скасування у порядку адміністративного судочинства підстав для його видання - наказів про переміщення навчального закладу. Тому суд вважав, що позивача слід поновити на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд у задоволенні позову відмовив через своєчасне повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та її оплати, відсутність доказів обрання позивача до профспілкового органу та невизначального значення для звільнення наказів про переміщення навчального закладу.
		3.           Позивач із висновком апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, про те, що цей суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між переміщенням ліцею-інтернату до м. Хмельницького та відсутністю підстав для поновлення його на роботі через незаконність звільнення. Вважав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування такої підстави для звільнення як відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із установою, коли підстава для звільнення відпала через скасування судом підстави переміщення в іншу місцевість цієї установи.
		4.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи дотримав роботодавець порядок звільнення працівника, який відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом із установою? Вирішив, що дотримав. Тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову.
		(2) Зміст позовної заяви
		5.           22 вересня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив поновити його на роботі на посаді помічника начальника ліцею-інтернатута стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 серпня 2022 року включно до дня ухвалення рішення суду. Обґрунтував позов так: 
		5.1.       2 вересня 2019 року позивача прийняли на посаду помічника начальника ліцею-інтернату.
		5.2.       30 червня 2022 року виконуючий обов`язки начальника цієї установиусно повідомив позивачеві про переведення на роботу в іншу місцевість разом із відповідачем, а саме у м. Хмельницький.
		5.3.       26 серпня 2022 року позивача звільнили з роботи за наказом від 23 серпня 2022 року № 291-ОС згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом із відповідачем. Розрахунок із позивачем провели 29 серпня 2022 року.
		5.4.       Підставою для цього наказу стали накази Голови Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 15 «Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск» і від 1 квітня 2022 року № 16-ОД «Про проведення заходів» (далі - накази Голови ДПС України).
		5.5.       15 серпня 2022 року Сумський окружний адміністративний суд у справі № 480/3476/22 ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив адміністративний позов Первинної профспілкової організації відповідача, Громадської організації «Сумське кадетство» до Адміністрації ДПС України про визнання протиправними та скасування вказаних двох наказів Голови ДПС України.
		5.6.       Незважаючи на те, що накази про зміну дислокації відповідача тапереведення його у м. Хмельницький суд визнав незаконними, 23 серпня 2022 року виконуючий обов`язки начальника ліцею-інтернатуна підставі наказів Голови ДПС України видав наказ № 291-ОС «По особовому складу» про звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України (далі - наказ про звільнення).
		5.7.       З моменту ознайомлення позивача з повідомленням про переведення на роботу в іншу місцевість (30 червня 2022 року) до моменту видання наказу про звільнення (23 серпня 2022 року) не минув двомісячний строк, що є порушенням вимоги частини третьої статті 32 КЗпП України.
		5.8.       Питання звільнення позивача відповідач усупереч вимогам статті 43 КЗпП України не узгодив із первинною профспілковою організацією.
		(3) Зміст рішення суду першої інстанції
		6.           7 вересня 2023 року Зарічний районний суд міста Суми ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: поновив позивача на посаді помічника начальника ліцею-інтернату; стягнув із відповідача 208 593,36 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 серпня 2022 року до 7 вересня 2023 року включно; в іншій частині вимог відмовив; стягнув із відповідача на користь держави 3 078,73 грн судового збору. Мотивував тим, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням вимог законодавства; юридична підстава для видання наказу про звільнення відпала через скасування судом наказів Голови ДПС України.
		(4) Зміст постанови апеляційного суду
		7.           30 січня 2024 року Сумський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову; 4 618,10 грн судового збору за апеляційний розгляд справи компенсував відповідачеві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Мотивував так: 
		7.1.       На дату звільнення позивача - 23 серпня 2022 року - рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 480/3476/22 не набрало законної сили.
		7.2.       Остаточне рішення про звільнення позивача з роботи шляхом видання відповідного наказу приймав начальник ліцею-інтернату одноособово відповідно до наданих йому повноважень і в межах автономії закладу освіти.
		7.3.       Відповідач продовжує здійснювати освітню діяльність і дислокуватися у м. Хмельницькому.
		7.4.       Рішення Сумського окружного адміністративного суду і Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, згідно з якими скасовані накази Голови ДПС України, не зобов`язують відповідача передислокуватися у зворотному напрямку до м. Суми. ДПС України оскаржила вказані судові рішення до Верховного Суду, який відкрив у справі № 480/3476/22 касаційне провадження.
		7.5.       16 грудня 2022 року загальні збори колективу ліцею-інтернатуухвалили нову редакцію статуту, у пункті 3 якого вказали: «Місцезнаходження (юридична адреса) Ліцею: вул. Озерна, 14, м. Хмельницький, 29000». Голова ДПС України згідно з наказом від 19 травня 2023 року № 31 затвердив статут у вказаній редакції.
		7.6.       Накази Голови ДПС України, якими керувався відповідач, не були визначальними для звільнення позивача, враховуючи мету переведення відповідача, значне пошкодження його будівлі у м. Сумах під час ракетно-бомбового удару, що унеможливило там подальше навчання та проживання ліцеїстів, наявність нескасованих внутрішніх наказів відповідача, які передували звільненню позивача, категоричну незгоду останнього на переведення разом із навчальним закладом.
		7.7.       Досі відсутні будь-які підстави для зворотного переведення ліцею-інтернатуз м. Хмельницького, де він діє на підставі нової редакції статуту, до м. Сум. Питання фінансування відновлення будівлі відповідача у м. Сумах не вирішене, тоді як будівля у м. Хмельницькому справна, є приміщення, які можна використовувати як укриття. Це дозволяє виконувати покладену на керівництво ліцею-інтернату функцію із забезпечення збереження життя та здоров`я ліцеїстів й інших учасників освітнього процесу.
		7.8.       Під час воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Тому відповідач, звільняючи позивача, не порушив вимогу частини третьої статті 32 КЗпП України.
		7.9.       Відповідач не порушив вимоги статті 43 КЗпП України, звільнивши позивача за відсутності попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), адже позивач не надав доказів, що він обраний до профспілкового органу.
		(5) Провадження у суді касаційної інстанції
		8.           23 лютого 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 6597/0/220-24 від 26 лютого 2024 року), в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		9.           18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Позивач (особисто або через адвоката) мав: вказати дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, надати докази на підтвердження цього (якщо вони у нього є), а також докази надсилання з урахуванням положень абзацу другого частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів третій особі.
		10.        28 березня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 10783/0/220-24 від 28 березня 2024 року), у якій вказав, що копію оскарженої постанови отримав 13 лютого 2024 року в суді першої інстанції. Додав відповідну розписку, а також докази надіслання третій особі листом із описом вкладення копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (разом із копією заяви про усунення недоліків). 
		11.        27 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		12.        21 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		13.        Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		13.1.    Відсутність законних підстав видання наказу про звільнення позивача встановлена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3476/22, що набрало законної сили.
		13.2.    Висновок апеляційного суду про помилковість рішення суду першої інстанції ґрунтується на емоційних підставах, оцінювальних судженнях, загальних фразах про безпеку дітей, пошкодження майна, зручність умов для відповідача й інших факторах. Однак немає вказівки, які саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції.
		13.3.    Апеляційний суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між переміщенням ліцею-інтернату до м. Хмельницького та відсутністю підстав для поновлення позивача на роботі через незаконність його звільнення. Введення воєнного стану, пошкодження майна й інші обставини, пов`язані з переміщенням ліцею-інтернату з м. Сум до м. Хмельницького не підтверджують неможливість поновлення позивача на роботі згідно зі статтею 235 КЗпП України за доведеної незаконності підстав, які передували звільненню.
		13.4.    Висновки апеляційного суду про те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/3476/22 не зобов`язують відповідача передислокуватися у зворотному напрямку до м. Сум, спростував відповідач у заявленому до Верховного Суду клопотанні про зупинення виконання цих рішень.
		13.5.    Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування припису пункту 6 частин першої статті 36 КЗпП України у правовідносинах, коли підстава для видання наказу про звільнення з роботи відпала через її скасування судом.
		(2) Позиції інших учасників справи
		14.        10 червня 2024 року ОСОБА_2 від імені відповідача сформувала у системі «Електронний суд»відзив на касаційну скаргу (вх. № 19814/0/220-24), в якому просила залишити постанову апеляційного суду без змін. Для підтвердження повноважень додала дві довіреності.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		15.        27 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пункту 3 частиною другою статті 389 ЦПК України.
		16.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		17.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		18.        Верховний Суду вважає, що відзив відповідача, який подала в його інтересах ОСОБА_2 , слід повернути:
		18.1.    Додані до відзиву довіреності оформлені неналежно та відповідно до частин першої, третьої статті 58, частини першої статті 60 ЦПК України не підтверджують ні те, що Логінова Н. М. діє як адвокат, ні те, що вона діє у порядку самопредставництва на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). 
		18.2.    Довіреність у порядку передоручення від 21 березня 2024 року сформував у системі «Електронний суд» ОСОБА_3 як фізична особа, а не відповідач. Як у ній, так і в довіреності Військового ліцею ДПС України, котру ОСОБА_3 підписав 21 березня 2024 року як начальник цієї установи, немає даних про те, що ОСОБА_2 адвокатом. Також немає даних про те, що вона має право діяти від імені довірителя на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). А для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи. У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22 (провадження № 61-8685св23), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18)).
		(2) Оцінка аргументів позивача та висновків суду апеляційної інстанції
		(2.1) Чи дотримав роботодавець порядок звільнення працівника, який відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом із установою?
		19.        Позивач просив поновити його на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звільнення відбулося без згоди профспілки та без його своєчасного повідомлення про звільнення. Стверджував, що наказ про звільнення є неправомірним, бо виданий на підставі наказів щодо переведення ліцею-інтернату, скасованих адміністративним судом.Суд першої інстанції вважав, що позивач був звільнений із порушенням вимог законодавства, тоді як апеляційний суд виснував, що позивача своєчасно повідомили про зміну істотних умов праці та її оплати, а доказів обрання позивача до профспілкового органу немає. Апеляційний суд також зазначив, що скасовані адміністративним судом накази Голови ДПС України, на підставі яких ліцей-інтернат перевели до м. Хмельницького, не мають визначального значення для звільнення позивача. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з апеляційним судом і вважає доводи позивача у касаційній скарзі необґрунтованими.
		20.        Підставами припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).
		21.        Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України). У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року (далі - Закон № 2136-IX).
		22.        У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статті 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону № 2136-IX).
		23.        У період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (частина друга статті 5 Закону № 2136-IX).
		24.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		24.1.    З 2 вересня 2019 року позивач займав посаду помічника начальника ліцею-інтернату, що підтверджує копія трудової книжки.
		24.2.    31 березня 2022 року Голова ДПС України видав наказ № 15, згідно з яким вніс зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26 березня 2021 року № 12 дск «Про переведення на новий штат навчального закладу Державної прикордонної служби України», а саме: у пункті 1 місцем дислокації ліцею-інтернату визначив місто Хмельницький; відповідно до пункту 2 до штатів Національної академії ДПС України імені Богдана Хмельницького та ліцею-інтернату ввів таку примітку: «Особовий склад Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка на усіх видах забезпечення, крім кадрового, перебуває в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького».
		24.3.    1 квітня 2022 року Голова ДПС України видав наказ № 16-од, згідно з яким зобов`язав начальника ліцею-інтернату: перемістити підпорядкований персонал з числа військовослужбовців і необхідну для освітнього процесу навчальну матеріально-технічну базу до вказаної академії; прибути в оперативне підпорядкування її ректора до 8 квітня 2022 року; організувати освітній процес ліцеїстів до 1 червня 2022 року; підготувати та вручити під підпис персональні письмові повідомлення працівникам про зміну місця роботи (зміну істотних умов праці); підготувати проєкти наказів про звільнення працівників, які не надали згоду на переведення в іншу місцевість, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
		24.4.    9 серпня 2022 року начальник ліцею-інтернату видав наказ № 213-ос «По особовому складу» (далі - наказ № 213-ос), згідно з пунктом 1 якого зокрема, позивача зобов`язав визначитись до 12 серпня 2022 року щодо продовження роботи у нових умовах, а саме щодо переведення на роботу в іншу місцевість за адресою: м. Хмельницький, вул. Озерна, 14, а також до 10 серпня 2022 року подати на ім`я в. о. начальника ліцею-інтернату заяву про надання згоди або про відмову від такого переведення (а. с. 71). Того ж дня згідно з актом № 24 позивача ознайомили з вказаним наказом (а. с. 72).
		24.5.    11 серпня 2022 року завідувач групи документального забезпечення склав доповідну записку на ім`я начальника групи кадрів ліцею-інтернату, згідно з якою повідомив, що позивач на подав заяву про надання згоди або про відмову від такого переведення на виконання наказу № 213-ос (а. с. 74).
		24.6.    23 серпня 2022 року начальник ліцею-інтернату видав наказ про звільнення позивача через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом із ліцеєм на підставі пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України (а. с. 75). У наказі зазначив, що видав його на виконання наказів Голови ДПС України № 15, № 16-од і від 23 травня 2022 року № 27-од «Про внесення змін до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 1 квітня 2022 року № 16-од».
		24.7.    Згідно з пунктом 1 наказу про звільнення підставами для звільнення позивача є наказ № 213-ос щодо продовження роботи за місцем дислокації ліцею-інтернату в м. Хмельницькому, а також доповідна записка завідувача групи документального забезпечення ОСОБА_4 від 11 серпня 2022 року про те, що заява позивача про надання згоди на зміну істотних умов праці до ліцею не надходила (а. с. 75).
		24.8.    26 серпня 2022 року позивач був ознайомлений із наказом про звільнення на аркуші ознайомлення (а. с. 76).
		24.9.    16 грудня 2022 року загальні збори колективу ліцею-інтернату затвердили нову редакцію статуту, у пункті 3 якого вказали: «Місцезнаходження (юридична адреса) ліцею: вул. Озерна, 14, м. Хмельницький, 29000». Колектив ліцею одноголосно вирішив провадити освітню діяльність у м. Хмельницькому. 19 травня 2023 року Голова ДПС України видав наказ № 31, згідно з яким затвердив статут ліцею у вказаній редакції. Пункт статуту, в якому визначена вказана юридична адреса відповідача, є досі чинним.
		25.        Верховний Суд звертає увагу на те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, зумовленою відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням згоди щодо продовження дії трудового договору (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц).
		26.        Переведення відрізняється від переміщення тим, що у разі переведення працівнику доручається або інша робота, або та сама, але на іншому підприємстві, або робота на цьому підприємстві, але в іншій місцевості. Тоді як у разі переміщенні працівник продовжує виконувати ту ж роботу, на тому самому підприємстві і в тій же місцевості (у тому ж населеному пункті), але на іншому робочому місці. Проведення заходів зі зміни організації виробництва та праці є виключним повноваження власника. Але зміну істотних умов праці можна визнати законною тільки тоді, коли доведені зміни в організації виробництва і праці (див. постанову Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 581/400/23).
		27.        Суди попередніх інстанцій встановили, що роботодавець згідно з наказом № 213-ос запропонував позивачу визначитись щодо продовження роботи в нових умовах через переведення ліцею-інтернату в іншу місцевість та подати до 12 серпня 2022 року заяву про надання згоди на переведення або про відмову від нього (а. с. 71); позивача 9 серпня 2022 року з наказом № 213-ос ознайомили згідно з актом № 24 (а. с. 72); до визначеної дати позивач вказану заяву не подав, тому 23 серпня 2022 року роботодавець видав наказ про звільнення.
		28.        Апеляційний суд також зазначив, що відсутні докази обрання позивача до профспілкового органу, з огляду на що у роботодавця не було необхідності перед звільненням отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації.
		29.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що гарантії завчасного повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України у період дії воєнного стану не застосовні за Законом № 2136-IX. Позивач був повідомлений про зміну істотних умов праці 9 серпня 2022 року згідно з актом № 24 (а. с. 72), тобто до запровадження таких умов і переведення ліцею-інтернату з м. Сум до м. Хмельницького, що відповідає частині другій статті 3 Закону № 2136-IX.
		30.        Колегія суддів бере до уваги те, що рішення в адміністративній справі № 480/3476/22 не впливає на вирішення цього спору, оскільки не стосується оцінки законності звільнення позивача з роботи. Тому помилковим є твердження позивача про те, що відсутність законних підстав для видання наказу про звільнення встановлена у рішенні Сумського окружного адміністративного суду, що набрало законної сили.
		31.        З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову - правильним (див. також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 591/4286/22).
		32.        Твердження суду апеляційної інстанції у мотивах постанови про необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, гарантування безпеки та захисту життя вихованців, їхнього права на здобуття освіти в умовах воєнного стану не впливає висновок в оскарженій постанові щодо суті спору. За змістом частини другої статті 410 ЦПК України правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не зумовлюють порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18). У цій справі порушення вказаних засад немає, тому відсутні підстави для зміни мотивів оскарженої постанови.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		33.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		34.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).
		35.        З огляду на висновки, викладені у цій постанові, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.
		(3.2) Щодо судових витрат
		36.        Оскільки Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, понесені через перегляд справи у суді касаційної інстанції, слід покласти на позивача.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		п о с т а н о в и в:
		1.     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.     Постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...