Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/131/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 61-13233ав24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 824/131/23
		провадження № 61-13233ав24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
		секретаря судового засідання - Пилипчук І. В.,
		учасники справи:
		скаржник (стягувач) - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
		боржник  - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження- приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович,
		за участю:
		приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича,
		адвоката Кусого Андрія Васильовича, який діє в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в  інтересах якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року у справі за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у справі № 824/131/23 про визнання та надання дозволу на виконання на території України Часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року, в арбітражному провадженні № 215018, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) грошових коштів,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог скарги 
		У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. (далі - приватний виконавець Білецький І. М.) звернувся до Київського апеляційного суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний виконавець Маковецький З. В.) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
		Скаргу мотивував тим, що 26 липня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн.
		Відповідно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на користь приватного виконавця Білецького І. М. перебуває на виконанні у приватного виконавця Маковецького З. В.
		05 серпня 2024 року на адресу приватного виконавця Маковецького З. В. адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., направив заяву про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.
		07 серпня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв повідомлення про повернення виконавчого листа № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на пункт 2 частини третьої, пункт 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до зазначеного повідомлення від 07 серпня 2024 року виконавчий документ повернуто з тих підстав, що стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області і є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є  дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових / посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем.
		Приватний виконавець Білецький І. М. вважав, що неприйняття виконавчого документа до виконання з наведених підстав є протиправним, тому просив суд:
		визнати протиправними дії приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
		скасувати повідомлення від 07 серпня 2024 року приватного виконавця Маковецького З. В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати прийняти до виконання виконавчий лист № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн;
		вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його прийняття
		Київський апеляційний суд ухвалою від 06 вересня 2024 року скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. залишив без задоволення.
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано таким.
		Суд керувався тим, що фактично скаржник зазначає лише одну обставину з переліку підстав, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», за наявності яких приватний виконавець повинен прийняти повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме, що виконавець не є близькою йому особою.
		Водночас у скарзі заявник не заперечує дружніх стосунків, однак зазначає, що це не є підставою для повернення виконавчого документа відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		Суд першої інстанції, врахувавши положення статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає підстави повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, а також статтю 28 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої, зокрема, приватні виконавці зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, дійшов висновку, що приватний виконавець Маковецький З. В. не міг виконати виконавчий лист № 824/131/23, виданий 26 липня 2024 року Київським апеляційним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн, оскільки має потенційний конфлікт інтересів зі стягувачем, а тому законно та обґрунтовано повернув вказаний виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		30 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга приватного виконавця Білецького І. М., яка подана адвокатом Кусим А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Київський апеляційний суд неправильно застосував у спірних правовідносинах відповідні норми Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про запобігання корупції», не врахував висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, щодо уникнення судами надмірного формалізму під час судового контролю за виконанням судових рішень та щодо права на виконання судового рішення без зайвих затримок.
		Приватний виконавець Білецький І. М. зазначає, що твердження приватного виконавця Маковецького З. В. про наявність у них дружніх позаробочих стосунків є перебільшеним, не доведеним та спростовується самим фактом подання скарги, яка є предметом цього судового розгляду.  
		Крім того, зазначає, що відповідно до протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року № 34, членом якої є приватний виконавець Маковецький З. В., зупинено діяльність приватного виконавця Білецького І. М. строком на два місяці, що також спростовує наявність у сторін дружніх стосунків.
		Позиція інших учасників справи 
		22 жовтня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця Маковецького З. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у її задоволенні.
		Приватний виконавець Маковецький З. В. зазначає, що відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області і є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., теж діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є  давні, дуже дружні та приязні позаробочі стосунки, що виходять за межі формальних взаємовідносин, та створюють передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових / посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містять ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця зі стягувачем.
		Враховуючи наведене, відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець Маковецький З. В. не може виконувати виконавчий лист № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн, оскільки має потенційний конфлікт інтересів зі стягувачем Білецьким І. М .
		Також вважає, що у стягувача Білецького І. М. відсутні будь-які обмеження пред`явити виконавчий документ до іншого приватного виконавця або органу державної виконавчої служби.
		Надходження клопотань до суду апеляційної інстанції 
		18 листопада 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. подав до суду клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 05 грудня 2024 року о 10:00 год,  у режимі відеоконференції, забезпечивши його участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		19 листопада 2024 року від адвоката Кусого А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання,  призначеного на 05 грудня 2024 року о 10:00 год,  у режимі відеоконференції, забезпечивши його участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи
		У судовому засіданні 05 грудня 2024 року адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення  суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Зазначав, що твердження приватного виконавця Маковецького З. В. про наявність потенційного конфлікту інтересів зі стягувачем Білецьким І. М. є недоведеним, а також, що у пункті 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», який вказаний у повідомленні від 07 серпня 2024 року фактичною підставою повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, не передбачено повернення виконавчого листа без прийняття до виконання без з`ясування думки стягувача щодо передачі виконавчого листа на виконання іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
		Приватний виконавець Маковецький З. В. надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення  суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що внаслідок суб`єктивного ставлення до стягувача, з яким виконавець має дружні позаробочі стосунки, приватний виконавець Маковецький З. В. не може виконувати виконавчий лист № 824/131/23, оскільки має потенційний конфлікт інтересів зі стягувачем. На запитання суду щодо порядку відводів у виконавчому провадженні приватний виконавець Маковецький З. В. повідомив, що, на його думку, вирішення питання відводу / самовідводу виконавця, за наявності для цього визначених законом підстав, можливе як до, так і після відкриття виконавчого провадження. Проте до його відкриття наявність обставин, що свідчать про потенційний конфлікт інтересів виконавця та стягувача, не зобов`язує виконавця в обов`язковому порядку вирішувати вказане питання та є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
		Провадження у суді апеляційної інстанції
		У частині другій статті 24 ЦПК України визначено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2024 року відкрив апеляційне провадження у справі. Витребував з Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/131/23 (4?с/824/17/2024) за скаргою приватного виконавця Білецького І. М. на дії приватного виконавця Маковецького З. В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
		25 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 11 листопада 2024 року закінчив підготовчі дії у справі, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 грудня 2024 року о 10:00 годині за адресою: проспект Повітряних Сил, 28, місто Київ, з повідомленням учасників справи.
		Всі учасники справи були належним чином повідомлені про місце, дату і час судового засідання, призначеного на  05 грудня 2024 року, за допомогою підсистеми «Електронний суд», що підтверджується повідомленнями про доставлення електронного листа від 15 листопада 2024 року.
		Верховний Суд ухвалою від 20 листопада 2024 року задовольнив клопотання приватного виконавця Маковецького З. В. та адвоката Кусого А. В., який діє в інтересах  приватного виконавця Білецького І. М., про їх участь у судовому засіданні, яке призначене на 05 грудня 2024 року о 10:00 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно?телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) (за посиланням на вебпорталі судової влади України https://vkz.court.gov.ua). 
		Для участі у судовому засіданні 05 грудня 2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису засобами підсистеми ЄСІТС з`явилися: приватний виконавець Маковецький З. В., адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах  приватного виконавця Білецького І. М.
		Інший учасник справи боржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бухаленков С. С., був належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання за допомогою підсистеми «Електронний суд», проте причин своєї неявки суду не повідомив.
		Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
		Фактичні обставини справи
		Суд першої інстанції встановив, що 26 липня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист у справі № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн. 
		Строк пред`явлення виконавчого листа № 824/131/23  до виконання - 3 роки. 
		05 серпня 2024 року на адресу приватного виконавця Маковецького З. В. адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., направив заяву про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.
		07 серпня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. 
		Відповідно до зазначеного повідомлення від 07 серпня 2024 року стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є  дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових/посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем. 
		Посилаючись на викладене, приватний виконавець Маковецький З. В., керуючись  пунктом 2 частини третьої, пунктом 3 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», повернув стягувачу виконавчий лист № 824/131/23, виданий 26 липня 2024 року Київським апеляційним судом, без прийняття до виконання.
		Позиція суду апеляційної інстанції 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї (стаття 367 ЦПК України).
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
		Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
		Застосовані норми права та мотиви, якими керується апеляційний суд під час прийняття постанови
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено: «Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
		У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено: «Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
		Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. 
		Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
		Звертаючись до суду зі скаргою, приватний виконавець Білецький І. М. вважав, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що виконання судового рішення приватним виконавцем Маковецьким З. В. на користь приватного виконавця Білецького І. М. створює передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових/посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем, є протиправним, тому просив суд скасувати повідомлення від 07 серпня 2024 року приватного виконавця Маковецького З. В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати прийняти до виконання виконавчий лист № 824/131/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. судових витрат у розмірі 10 000 грн.
		У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа) зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Зі змісту статей 1, 3 Закону України «Про запобігання корупції» (тут і далі - у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа) слідує, що приватні виконавці належать до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
		Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа) державний виконавець, приватний виконавець зобов`язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.
		Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.
		Наведені положення узгоджуються із Законом України «Про виконавче провадження», в якому пунктом 4 частиною третьою статті 18 визначено, що виконавець зобов`язаний заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом.
		Відповідно до статей 3, 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа (пункт 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012  року № 512/5, далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень, у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа).
		Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
		1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
		2) в інших випадках, передбачених законом.
		При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов`язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
		У частині четвертій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» наведені обставини, за наявності яких державний / приватний виконавець не може виконувати рішення.
		Відповідно до пункту 3 цієї частини виконавець не може виконувати рішення, якщо він, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів.
		У частині п`ятій цієї статті встановлено право стягувача за його заявою  передати виконавчий документ від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби -  приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.
		Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
		У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби.
		Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.
		Системне тлумачення змісту статей 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:
		частина третя статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає окремі випадки, за яких приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а частина четверта - обставини, наявність яких унеможливлює виконання приватним виконавцем рішення;  
		як частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає вимоги до виконавчого документа, недотримання яких є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, так і частина третя статті 5 цього Закону, яка наділяє приватного виконавця правом повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, не містять такої підстави повернення виконавчого документа стягувачу, як наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача;
		у частині четвертій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», яка  застосовується у системному зв`язку зі статтею 23 цього Закону, законодавець на підставі імперативних приписів визначив обов`язок приватного виконавця заявити самовідвід у разі виявлення обставин, що свідчать про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача;
		такому обов`язку приватного виконавця кореспондує право на повернення виконавчого документа стягувачу або передачу за його згодою іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Наведений припис деталізовано у пункті 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено право стягувача до відкриття виконавцем виконавчого провадження заявити про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби.
		Отже, з`ясування обставин щодо наявності реального або потенційного конфлікту інтересів виконавця та стягувача відбувається під час надходження заяви про примусове виконання рішення у порядку, визначеному статтями 4, 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком якого може бути вирішення питання приватним виконавцем про самовідвід, що вчиняється у формі постанови, яка може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду. 
		З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
		Право стягувача на оскарження постанови приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі спрямоване на недопущення безпідставного усунення останнього від виконання рішення, відповідає таким засадам виконавчого провадження, як обов`язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об`єктивність, а також розумність строків виконавчого провадження та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців.
		Щодо суті скарги на дії приватного виконавця Маковецького З. В.
		У цій справі приватний виконавець Білецький І. М. звернувся до приватного виконавця Маковецького З. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив вчинити всі необхідні дії для примусового виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого 26 липня 2024 року Київським апеляційним судом.
		07 серпня 2024 року приватний виконавець Маковецький З. В. прийняв повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. 
		Відповідно до зазначеного повідомлення від 07 серпня 2024 року стягувач Білецький І. М. є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та є діючим членом Асоціації приватних виконавців України, з яким у приватного виконавця того ж виконавчого округу Маковецького З. В., діючого члена Асоціації приватних виконавців України, є  дружні стосунки, що створює передумови для особистого суб`єктивного ставлення до службових/посадових обов`язків під час здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого документа та містить ознаки потенційного конфлікту інтересів виконавця із стягувачем. 
		Як на правову підставу повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання приватний виконавець Маковецький З. В.  послався на частини третю  та четверту статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».
		З огляду на викладені висновки, на переконання колегії суддів, аргументи приватного виконавця Маковецького З. В. про те, що у разі надходження заяви про примусове виконання рішення за наявності обставин, що свідчать про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів стягувача та виконавця, останній повертає виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання у порядку, визначеному частиною третьою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», та не зобов`язаний вирішувати питання про самовідвід, є помилковими.
		Колегія суддів висновує, що недотримання приватним виконавцем Маковецьким З. В. порядку примусового виконання рішень, визначеного Законом України «Про виконавче провадження», призвело до порушення прав стягувача - приватного виконавця Білецького І. М., тому скарга на дії приватного виконавця Маковецького З. В. є частково обґрунтованою.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що дії приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, тому в цій частині скарга приватного виконавця Білецького І. М. підлягає задоволенню повністю.
		Суд першої інстанції не врахував, що частини третя або четверта статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставами повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та що наявність потенційного конфлікту інтересів виконавця зі стягувачем є підставою для самовідводу виконавця, повідомлення про це стягувача та роз`яснення йому права передати виконавчий документ іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби, тому дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість дій приватного виконавця Маковецького З. В., які вчинені з порушенням порядку примусового виконання рішень.
		Щодо вимоги скарги приватного виконавця Білецького І. М. зобов`язати приватного виконавця Маковецького З. В. прийняти до виконання спірний виконавчий лист колегія суддів враховує таке.
		Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин.
		Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 06 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду під час здійснення його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь?якою своєю думкою.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16.
		Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги заявника про зобов`язання приватного виконавця Маковецького З. В. прийняти до виконання спірний виконавчий лист № 824/131/23,  оскільки вчинення таких дій обумовлене, зокрема, можливим заявленням останнім у передбачених законом випадках про самовідвід, що належить до дискреційних повноважень приватного виконавця, тому суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження приватного виконавця.
		Водночас, враховуючи допущення приватним виконавцем Маковецьким З. В. порушення визначеного законом порядку розгляду заяви стягувача про примусове виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги в цій частині, а саме зобов`язати приватного виконавця Маковецького З. В. розглянути заяву приватного виконавця Білецького І. М. про примусове виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого Київським апеляційним судом 26 липня 2024 року.
		Верховний Суд не надає оцінки аргументам приватних виконавців  Маковецького З. В. та Білецького І. М. щодо доведеності / недоведеності обставин, які свідчать  про наявність (відсутність) потенційного конфлікту інтересів виконавця зі стягувачем, оскільки це не є предметом розглядуваної судом скарги з огляду на допущені приватним виконавцем Маковецьким З. В. порушення під час розгляду заяви приватного виконавця Білецького І. М. про примусове виконання виконавчого листа.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
		З огляду на викладене, перевіривши матеріали справи та надані докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників справи, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду скарги неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не застосував закон, який підлягав застосуванню, а також допустив порушення норм процесуального права у частині встановлення обставин справи та надання належної правової оцінки доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Отже, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги, визнання дій приватного виконавця Маковецького З. В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними, скасування повідомлення приватного виконавця Маковецького З. В. від 07 серпня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання приватного виконавця Маковецького З. В. розглянути заяву приватного виконавця Білецького І. М. про примусове виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого Київським апеляційним судом 26 липня 2024 року, враховуючи, зокрема, положення статей 5, 18, 23 Закону України «Про виконавче провадження».
		Щодо судових витрат, понесених у суді першої інстанції
		Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
		Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
		Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення, а також, враховуючи пропорційність задоволених вимог. 
		Звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Маковецького З. В., адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., зазначав, що сума судових витрат, які заявник очікує понести на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, становить 5 000 грн. 
		Разом зі скаргою заявник надав договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 08 серпня 2024 року № 95П, який укладений між приватним виконавцем Білецьким І. М. (клієнт) та адвокатом Кусим А. В., та ордер серії ВС № 1302098 від 08 серпня 2024 року (а. с. 6, 10).
		У пункті 1.1 цього договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, щодо оскарження дій приватного виконавця Маковецького З. В., пов`язаних з поверненням виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 07 серпня 2024 року.
		У пунктах 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Вартість надання правової допомоги в Київському апеляційному суді у справі, визначеній у пункті 1.1 цього договору, становить 5 000 грн.
		Розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, заявлений до стягнення приватним виконавцем Білецьким І. М., приватний виконавець Маковецький З. В. не заперечував.
		Враховуючи критерії реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з огляду на часткове задоволення скарги Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з приватного виконавця Маковецького З. В. на користь приватного виконавця Білецького І. М. зазначених судових витрат у розмірі 3 000 грн.
		Щодо судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		В апеляційній скарзі адвокат Кусий А. В., який діє в інтересах приватного виконавця Білецького І. М., просить вирішити питання про стягнення з приватного виконавця Маковецького З. В. понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
		Разом із апеляційною скаргою заявник надав договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 16 вересня 2024 року № 104П, який укладений між приватним виконавцем Білецьким І. М. (клієнт) та адвокатом Кусим А. В., та ордер серії ВС № 1313866 від 30 вересня 2024 року.
		У пункті 1.1 цього договору визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, щодо оскарження дій приватного виконавця Маковецького З. В., пов`язаних з поверненням виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 07 серпня 2024 року.
		У пунктах 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Вартість надання правової допомоги у Верховному Суді у справі, визначеній у пункті 1.1 цього договору, становить 5 000 грн.
		Приватний виконавець Маковецький З. В. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених приватним виконавцем Білецьким І. М. у суді апеляційної інстанції, не заперечував.
		З огляду на часткове задоволення скарги приватного виконавця Білецького І. М., враховуючи критерії реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з приватного виконавця Маковецького З. В. на користь приватного виконавця Білецького І. М. зазначених судових витрат у розмірі 3 000 грн.  
		Висновки за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги. 
		Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 376, 381-384, 447, 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, в інтересах якого діє адвокат Кусий Андрій Васильович, задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року скасувати.
		Скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
		Скасувати повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 07 серпня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
		Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича розглянути у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про примусове виконання виконавчого листа № 824/131/23, виданого Київським апеляційним судом 26 липня 2024 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича судових витрат.
		Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді                                                                                        І. М. Фаловська
		                                                                                                С. О. Карпенко
		                                                                                                В. В. Сердюк
		Повне рішення складено 09 грудня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...