Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/6929/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 26.11.2024
Номер судового провадження: 51-4256км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017240000000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 листопада 2024 року
		м. Київ
		справа № 676/6929/17
		провадження № 51-4256км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кутківці Чемеровецького р-ну Хмельницької обл., жителя смт Чемерівці Хмельницької області, 
		на вирок Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2023 року. 
		Обставини справи
		 
		1. Хмельницький апеляційний суд оскарженим вироком скасував виправдувальний вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2022 року і засудив ОСОБА_7 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, з конфіскацією майна, крім житла, а також позбавив його 6 рангу державного службовця.
		2. Суд визнав доведеним, що засуджений, займаючи посаду начальника Чемеровецького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області, у період з червня по липень 2017 року отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 65 000 грн за те, щоб не перешкоджати тому в придбанні на електронних торгах зернозбиральних комбайнів.
		Вимоги і доводи касаційної скарги 
		 
		3. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржене рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		4. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд:
		дослідив меншу кількість доказів, ніж суд першої інстанції; 
		не дослідивши безпосередньо протоколи огляду, аудіо-, відео контролю за особою та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, надав цим доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції; 
		вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, пославшись у своєму рішенні на докази, які безпосередньо не досліджував та про дослідження яких прокурор не просив ні в апеляційній скарзі, ні під час судового розгляду;
		не взяв до уваги доводи сторони захисту про недопустимість:
		-       протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 16 липня 2017 року, де зазначені різні дати складення, не відображено хід подій слідчої дії, і який складено за відсутності засудженого;
		-       постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у зв`язку з тим, що прокурором не зазначено обставини, які свідчать про відсутність під час цієї дії провокування особи на вчинення злочину;
		не надав належної оцінки:
		-       незаконному затриманню засудженого та ОСОБА_9 , 
		-       незаконному огляду (обшуку) та освідування засудженого та ОСОБА_9 ;
		-       незаконному огляду мобільного телефону, вилученого при обшуку автомобіля засудженого;
		-       відсутності в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про вчинення засудженим злочину;
		-       відсутності доказів видачі коштів заявнику для проведення спеціального слідчого експерименту;
		-       відсутності доручення слідчого на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД);
		-       наявності ознак провокації в діях ОСОБА_10 ;
		-       незаконності ухвал щодо надання дозволу на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права особи.
		Позиції учасників касаційного розгляду
		 
		5. Сторона захисту підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.
		6. Прокурор заперечила проти доводів касаційної скарги, просила залишити оскаржене рішення без зміни.
		7. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Оцінка Суду
		 
		8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Щодо допустимості доказів
		 
		Щодо допустимості результатів слідчих дій після затримання
		 
		9. Сторона захисту недопустимість доказів обґрунтовує тим, що засудженому і  ОСОБА_9 під час проведення ряду слідчих дій (огляду/обшуку, освідування тощо) не були роз`яснені права затриманої особи, а також не було забезпечено участь в цих діях захисника. 
		10. Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що засуджений був затриманий в значенні статті 209 КПК і його права, передбачені частиною 4 статті 208 КПК, були порушені. Також Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що слідчий обмежив права ОСОБА_9 в силу повноважень, наданих частиною 6 статті 237 КПК. Суд не вважає за необхідне в контексті цієї справи розглядати питання про обсяг прав особи, чия свобода пересування обмежена внаслідок застосування цього положення, виходячи з міркувань, наведених нижче.
		11. Суд неодноразово зазначав[1], що підходи до оцінки допустимості доказів, які хоча й отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються від оцінки показань особи.[2] 
		12. Хоча Суд послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, або права бути представленим захисником,[3]ці фактори можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу. 
		13. Виходячи з цього, Суд зазначає, що хоча при проведенні спірних слідчих дій не був присутній захисник, за обставин цієї справи немає підстав вважати, що присутність адвоката могла вплинути на властивості отриманих речових доказів, і, відповідно, що вони були отримані внаслідок (у значенні частини 1 статті 87 КПК) відсутності адвоката.
		14. Сторона захисту на спростування висновку апеляційного суду посилається на постанову Суду від 22 березня 2023 року у справі № 759/5613/20, в якій йдеться про недопустимість доказів, отриманих під час проведення огляду місця події за участю підозрюваного. Суд зазначає, що в тій справі докази було визнано недопустимими у зв`язку з тим, що при порушенні прав затриманої особи від неї були отримані відомості щодо наявності психотропної речовини, а також місць її зберігання. Таким чином, висновок у цій справі стосується відмінних обставин і відповідає підходу Суду, наведеному  вище.
		15. Таким чином, Суд не вважає, що відсутність захисника під час огляду і освідування тягне за собою недопустимість отриманих під час цих слідчих дій доказів. 
		Допустимість результатів огляду автомобіля
		 
		16. Суд також відхиляє довід щодо незаконного огляду автомобіля засудженого. Апеляційний суд послався на його добровільну згоду на огляд автомобіля. Сторона захисту ставить під сумнів добровільність цієї згоди, посилаючись на обставини його затримання.
		17. Суд в обставинах цієї справи не вважає за необхідне вирішувати питання добровільності отриманої згоди, оскільки вважає проникнення до автомобіля законним з інших підстав.
		18. Як визнає сторона захисту в касаційній скарзі, проникнення в автомобіль засудженого відбулося в ході його затримання за підозрою у вчиненні злочину, для якої у уповноважених осіб були підстави, виходячи з результатів проведеного НСРД і інших слідчих дій. Таким чином, таке проникнення підпадає під невідкладний випадок, пов`язаний з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбачений статтею 30 Конституції України і частиною 3 статті 233 КПК. Вилучення при цьому речей, які знаходяться при підозрюваній особі або в безпосередній близькості від неї, охоплюється цією метою проникнення до володіння для затримання підозрюваного.
		19. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку вказаного автомобілю, який фактично був проведений 15 липня 2017 року. 
		20. Виходячи з наведеного, Суд не вбачає в цій ситуації порушення, яке може призвести до визнання отриманих доказів недопустимими.
		Допустимість результатів обшуку в приміщенні магазину
		 
		21. Суд відхиляє довід сторони захисту щодо недопустимості результатів слідчих дій, проведених в магазині, який ґрунтується на тому, що проникнення до магазину вимагало отримання дозволу слідчого судді. Сторона захисту не представила будь?яких даних, що цей магазин перебував у володінні засудженого чи ОСОБА_9 і, таким чином, їх право на мирне володіння було порушено, або що інші володільці цього приміщення не надали згоду на проникнення до нього.
		Щодо огляду мобільного телефону засудженого
		 
		22. Сторона захисту стверджує про недопустимість протоколу огляду від 02 листопада 2017 року мобільного телефону засудженого, оскільки в телефоні містилось особисте листування та інші записи особистого характеру, а огляд проведено без відома власника даної інформаційної системи та без отримання відповідної ухвали слідчого судді.
		23. Суд відхиляє цей довід сторони захисту.
		24. Суд уже зазначав, що доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів, що регулюється Главою 15 КПК. Відповідно до положень частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв`язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію.[4] В цьому випадку телефон не мав системи логічного захисту, знаходився у володінні сторони обвинувачення, яка отримала його в результаті законної слідчої дії, тому звернення до слідчого судді з вимогою надати самій собі доступ до телефону суперечило б здоровому глузду.
		Щодо недопустимості результатів НСРД
		 
		25. Сторона захисту посилається на те, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16 липня 2017 року є недопустимим з кількох підстав.
		26. Захист посилається на частину 4 статті 271 КПК і вважає, що протокол цієї слідчої дії мав складатися в присутності підозрюваного, оскільки контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням.
		27. Суд зазначає, що в цьому випадку контроль за вчиненням злочину складався з двох етапів: (1) негласних слідчих дій і (2) наступних огляду та освідування після передання грошей засудженому. Другий етап був зафіксований відповідними протоколами, складеними у присутності засудженого.
		28. Спірний протокол контролю за вчиненням злочину відображав відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого, тому і він не міг засвідчити чи спростувати жодні факти, відображені у протоколі. Отже складання цього протоколу за відсутності засудженого не суперечить нормам КПК[5].
		29. Захист також вважає, що відсутність в постанові прокурора про контроль за вчиненням злочину згадки про обставини, що свідчать про відсутність провокування особи, означає недопустимість відомостей, отриманих в результаті проведеної НСРД.
		30. Відповідно до частини 1 у сукупності з пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Таким чином, аргумент захисту зводиться до того, що зазначений недолік постанови означає, що проведена на її підставі НСРД здійснена без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		31. Суд зазначає, що в постанові, на підставі якої здійснюється контроль за вчиненням злочину, прокурор може викласти лише ті обставини, які йому відомі на час її ухвалення. Спірна слідча дія відбувалася після винесення постанови, тому обставини, які склалися на час її проведення, у тому числі ті, що можуть свідчити про провокування до вчинення злочину, не могли бути відомі прокурору до проведення цієї дії і відзначені в постанові.
		32. Тому Суд не вважає, що недоліки у викладенні тексту постанови свідчать про здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов[6].
		33. Сторона захисту також стверджує, що немає підтвердження походження коштів для проведення спеціального слідчого експерименту. Суд відхиляє цей довід. Кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо необхідності підтвердження походження таких коштів,[7]і відсутність такого підтвердження не є істотним порушенням вимог КПК[8]. Крім того, сторона захисту не наводить доводів про те, яким чином походження грошей з того чи іншого джерела може позначитися на висновку, чи передавалися вони засудженому.
		34. Суд відхиляє і довід сторони захисту про проведення НСРД неповноважними особами, який   обґрунтований відсутністю доручення слідчого на їх проведення.
		35. Сторона захисту має право отримати доступ до документів, на підставі яких проводилися НСРД, для перевірки законності їх проведення.[9] У той же час кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності (частина 1 статті 22 КПК), тому під час судового розгляду стороні має бути надано можливість заперечити твердження та поставити під сумнів докази іншої сторони або, навпаки, довести обставини, які інша сторона ставить під сумнів. Крім того, сторона має право розраховувати на те, що обставини, які інші сторона не ставить під сумнів, не будуть поставлені під сумнів судом без надання можливості їх підтвердити. 
		36. Хоча відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів. 
		37. Стороною захисту не ставилось питання про дослідження доручення слідчого на проведення НСРД ні під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження, тому судами вони не досліджувались. За таких обставин немає підстав посилатися на відсутність доказів законності проведення НСРД як на підставу для визнання цих доказів недопустимими. 
		38. Суд також відхиляє довід сторони захисту про незаконність ухвал слідчого судді Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2017 року, який ґрунтується на їх недостатній вмотивованості і стверджуваному порушенні порядку їх розсекречення. Суд не вважає, що ці обставини можуть призвести до висновку, що оспорювані докази отримані внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод засудженого.
		Щодо інших доводів 
		 
		39. Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невнесення відомостей в ЄРДР про вчинення злочину засудженим. Відомості до ЄРДР за фактом вимагання засудженим неправомірної вигоди було внесено 24 червня 2017 року на підставі повідомлення Служби безпеки України від 24 червня 2017 року  та заяви ОСОБА_8 від 24 червня 2017 року, у зв`язку з чим і проводилося розслідування. Сторона захисту не зазначила обставин, які давали б підстави ставити під сумнів, що це провадження стосувалося саме тих дій засудженого, які доводилися отриманими в ході цього розслідування доказами.
		40. Також суд відхиляє доводи сторони захисту щодо різних аспектів проведення огляду та освідування засудженого і ОСОБА_9 , оскільки вони стосуються оцінки достовірності цих доказів, а не їх допустимості. Суд апеляційної інстанції надав детальні відповіді на ці доводи, і Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки апеляційної інстанції в цьому аспекті.
		Щодо провокації
		41. Довід про провокацію злочину сторона захисту обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів з заявою про вимагання неправомірної вигоди для уникнення відповідальності за приховування арештованого майна. Крім цього, за його заявами було відкрито ряд подібних кримінальних проваджень. Також захист вважає, що немає доказів, що ініціатором розмов виступав засуджений.
		42. Суд зазначає, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений. Для встановлення того, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо.
		43. Суд зазначає, що жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання.[10]
		44. Суд також повторює, що мотиви, з яких особа погоджується на конфіденційне співробітництво з органами правопорядку, самі по собі не мають значення для з`ясування питання, чи спонукали дії такої особи та/або органу розслідування, під контролем якого вона діяла, до вчинення злочину.[11]
		45. Сторона захисту не обґрунтувала, яким чином мотив звернення  ОСОБА_8 до правоохоронних органів із заявою про злочин позначився на поведінці засудженого під час подальшого спілкування з ним. Хоча неодноразова участь особи у різних кримінальних провадженнях у якості заявника може поставити питання про його залученість у якості агента до діяльності правоохоронних органів, у цьому разі апеляційний суд не знайшов підстав для такого висновку.
		46. Суд погоджується з тим, що ситуація, яка зумовила звернення ОСОБА_8 до засудженого, виникла незалежно від діяльності правоохоронних органів, і ніщо не свідчить про те, що вона була створена лише для викриття засудженого в злочині. Характер спілкування між засудженим і ОСОБА_8 також не дав підстав апеляційному суду вважати, що мало місце підбурювання до вчинення злочину з боку ОСОБА_8 .
		47. Тому Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цьому відношенні і відхиляє відповідний довід сторони захисту.
		Щодо виходу за межі апеляційної скарги та неповного дослідження доказів 
		 
		48. Сторона захисту стверджує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, оскільки у вироку послався на деякі докази, які сторона обвинувачення не просила дослідити.
		49. Суд зазначає, що межі апеляційної скарги визначаються вимогами, адресованими апеляційному суду. Вихід за межі скарги може статися, якщо апеляційний суд ухвалить рішення, про яке не йдеться в апеляційних скаргах сторін. Обсяг доказів, які досліджуються судом, а також обсяг та характер доводів сторін, взятих ним до уваги, не визначають межі апеляційного розгляду. Тому Суд не вважає, що в цій справі апеляційний суд, взявши до уваги докази, про дослідження яких не просила сторона обвинувачення, вийшов за межі її скарги.
		50. Прийняте апеляційним судом рішення відповідає межам перегляду судом апеляційної інстанції, що були визначені апеляційною скаргою прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції і постановити обвинувальний вирок.
		51. В обґрунтування порушення принципу безпосередності дослідження доказів сторона захисту послалася на те, що обсяг досліджених апеляційною інстанцією доказів був меншим за той, що досліджений судом першої інстанції.
		52. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що це істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі, а також вплинуло або могло вплинути на правильність висновків суду щодо обставин справи[12].
		53. Суд уже зазначав, що мета норм, які регулюють дослідження доказів у суді, полягає у тому, щоб кожна сторона отримала доступ до цих доказів, аби мати можливість звернути увагу суду на аспекти, важливі для обґрунтування її позиції. Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК.
		54.  КПК не визначає, хто саме має оголосити ці докази. Виходячи зі змісту частин 1 та 2 статті 22 КПК подання суду доказів, і, відповідно, забезпечення такого способу їх подання, який забезпечить потреби суду і права інших учасників провадження, покладається на сторону, яка надає такі докази або посилається на них. У певних випадках, ураховуючи особливі потреби сторони, суд може прийняти цей обов`язок на себе.[13]
		55. У цій справі апеляційна інстанція за клопотанням прокурора частково дослідила докази. Сторона захисту брали участь у апеляційному розгляді, висловлювали свою позицію щодо обвинувачення та апеляційної скарги прокурора, однак не представляла докази і не наполягала на повторному дослідженні будь-яких доказів. 
		56. Сторона захисту не зазначила, які саме докази, які мали значення для вирішення питань, що стояли перед апеляційним судом, не були досліджені, і в чому полягає їх значення для оцінки обставин справи і правильного висновку щодо винуватості або невинуватості особи.
		57. За таких обставин Суд не вбачає порушення принципу безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції і відхиляє відповідні доводи сторони захисту.
		Узагальнення
		 
		58. Отже, суд апеляційної інстанції, провівши часткове судове слідство, дослідивши докази та допитавши обвинуваченого і потерпілого, з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого. У Суду немає підстав ставити під сумнів оцінку судом апеляційної інстанції достовірності доказів. Зміст вироку відповідає вимогам статті 420 КПК.
		59. Таким чином, Суд не вбачає істотних порушень норм матеріального та  процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскарженого судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                           ОСОБА_2                           ОСОБА_3 
		 
		 
		[1]  Постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95111164; від 25 червня 2019 року у справі № 423/1766/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/82769623; від 8 грудня 2020 року у справі № 686/19218/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93505741, від 29 жовтня 2019 року у справі № 464/7974/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85443539. 
		 
		[2]  Saunders v. the United Kingdom [GC], 17 December 1996, § 69, Reports of Judgments and Decisions 1996-VI; O'Halloran and Francis v. the United Kingdom [GC], nos. 15809/02 and 25624/02, § 47, ECHR 2007-III.
		 
		[3]  Постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 265/4872/16-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/86566204; від 26 лютого 2019 року у справі № 206/6798/16-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/80224163; від 10 вересня 2019 року у справі № 295/13008/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481760; від 09 грудня 2020 року у справі № 756/12749/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/93505778; від 02 березня 2021 року у справі № 737/641/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/96179731; від 03 червня 2021 року у справа №522/18414/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/97517617
		 
		[4]  Постанова від 09 квітня 2024 року у справі № 369/4929/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118465118; 
		 
		[5]  Постанови від 17 січня 2023 року у справі 648/1543/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108606087; від 15 вересня 2021 року у справі № 728/1357/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99687315, від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107938586, 23 травня 2023 року у справі № 758/5719/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251221; 
		 
		 
		[6]  Постанова від 30 січня 2024 року у справі № 725/1375/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116993773; 
		 
		[7]  Постанова від 07 грудня 2022року, справа № 385/619/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834205; 
		 
		[8]  Постанова від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314
		 
		[9]  Постанови від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79298340; від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578
		 
		[10] Постанова від 03 жовтня 2023 року у справі № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734; 
		 
		[11] Постанова від 12 листопада 2024 року у справі № 554/6546/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123141171; 
		 
		[12] Постанови Суду від 28 січня 2020 року, № 456/2742/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672451; від 17 жовтня 2022 року № 759/1333/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106841639; від 12 листопада 2024 року у справі № 554/6546/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123141171; 
		 
		[13] Постанова від 13 жовтня 2020 року у справі  № 127/21324/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92415564, 13 грудня 2021 року у справі № 766/16775/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102010739; від 10 жовтня 2023 року у справі № 754/2553/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114552471;

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...