Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17410/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 11.12.2024. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: К/990/23546/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 640/17410/21
		адміністративне провадження № К/990/23546/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В., 
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/17410/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.),
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
		-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10 листопада 2020 року до 13 травня 2021 року включно, у розмірі 83  621 грн 16 коп. у зв`язку з затримкою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 про поновлення ОСОБА_1 на публічній службі (роботі) в органах прокуратури.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року в справі №826/20538/14, зокрема, допущено негайне його виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року.
		3. Разом з тим, позивача поновлено на посаді лише 14 травня 2021 року. 
		4. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 10 листопада 2020 року до 13 травня 2021 року включно, у розмірі 83 621 грн 16 коп.
		Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
		5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року, позовні вимоги задоволено:
		- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2020 року до 13 травня 2021 року включно у розмірі 83  621 грн 16 коп. 
		6. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 про поновлення позивача на посаді, яке підлягало негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 14 травня 2021 року, коли Генеральний прокурор видав наказ №562ц.
		7. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку про те, що невиконання відповідачем протягом певного часу рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
		8. Суди установили, що відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-1047зп від 25 серпня 2020 року про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , його середньоденний заробіток у жовтні-листопаді 2014 року (два останні календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача) становив 663 грн 66 коп.
		9. З урахуванням викладеного вирішили, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 10 листопада 2020 року по 13 травня 2021 року включно становить 83 621 грн 16 коп. (663,66 х 126 робочих дні затримки).
		Короткий зміст касаційної скарги 
		10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями у серпні 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21, 24, КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.
		13. Також указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України у випадку зайняття позивачем адвокатською діяльністю, що, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру», порушує обмеження щодо несумісництва посади прокурора з іншими видами діяльності.
		14. Вважає, що поновлення на посаді неможливе без заяви особи, яка бажає поновитись на роботі, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення про поновлення на посаді. 
		15. Зауважує, що позивач, незважаючи на рішення суду про поновлення його на посаді прокурора, продовжував займатись адвокатською діяльністю та не вживав заходів до примусового виконання рішення.
		Позиція інших учасників справи
		16. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у суді касаційної інстанції.
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		17. 30 серпня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
		18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2022 року для розгляду справи №640/17410/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі №640/17410/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №640/17410/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		21. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 (а.с.40-48) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, зокрема: 
		- допущено негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2014 року по 09 листопада 2020 року в сумі стягнення за один місяць - 18250 грн 76 коп., з якої мали бути відраховані податки та обов`язкові платежі.
		22. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року змінено в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.49-60).
		23. Листом Офісу Генерального прокурора від 12 травня 2021 року №07-998-21 повідомлено представника ОСОБА_1 про можливість виконання рішення суду (а.с.34).
		24. 14 травня 2021 року, наказом Офісу Генерального прокурора №562ц, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с. 38). Підставою для винесення наказу відповідачем слугувала заява ОСОБА_1 , рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №826/20538/14 (а.с.36).
		25. У зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду 
		26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		28. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
		29. Касаційне провадження у цій справі відкрито у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування:
		- статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21, 24 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою;
		- статті 236 КЗпП України у випадку зайняття позивачем адвокатською діяльністю, що, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру», порушує обмеження щодо несумісництва посади прокурора з іншими видами діяльності.
		30. Переглядаючи оскаржувані судові рішення, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке. 
		31. Частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		32. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).
		33. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. 
		34. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
		35. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
		36. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		37. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору.
		38. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 [залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у цій частині], ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 02 грудня 2014 року. Це рішення у відповідній частині допущено до негайного виконання.
		39. Разом з тим, рішення суду першої інстанції від 09 листопада 2020 року у справі №826/20538/14 фактично виконане відповідачем лише 14 травня 2021 року шляхом видання наказу №562ц.
		40. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.
		41. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		42. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
		43. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
		44. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з 10 листопада 2020 року [наступний день після ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення про поновлення на посаді] по 13 травня 2021 року [день, що передує дню видачі наказу Офісом Генерального прокурора про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність. 
		45. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.
		46. У тексті касаційної скарги відповідач указує, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, та/або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
		47. Однак, зазначає, що позивач не звертався до Офісу Генерального прокурора із заявою про добровільне виконання рішення про поновлення на посаді, та не звертався до виконавчої служби для примусового виконання указаного судового рішення.
		48. З урахуванням викладеного вважає, що у діях Офісу Генерального прокурора відсутня протиправна бездіяльність в частині поновлення позивача на посаді за рішенням суду, та відсутні підстави для застосування наслідків такої бездіяльності.
		49. Колегія суддів зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
		50. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 зазначено, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передусім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.
		51. З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необхідності формування висновку щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 21, 24, 29, 30, 94 КЗпП України щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення особи на роботі за відсутності її заяви.
		52. Суд також відхиляє посилання скаржника на наявність у позивача свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю як на перешкоду для поновлення його на посаді прокурора, та зазначає, що позивач не обмежений у строках подання заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а отже, міг реалізувати таке право в будь-який день, зокрема, у день видання Офісом Генерального прокурора на виконання рішення суду наказу про його поновлення на посаді. 
		53. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №640/2806/21.
		54. Колегія суддів зауважує, що негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від перебування особи на іншій службі або заняття нею адвокатською діяльністю. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не охоплюється предметом спору у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
		55. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21.
		56. Оскільки питання правильності здійсненого судами попередніх інстанцій розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у межах касаційної скарги не оскаржується, то Верховний Суд зазначає про відсутність правових підстав для перевірки указаного під час касаційного перегляду.
		57. Підсумовуючи викладене Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		59. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		60. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		IV. Висновки щодо судових витрат
		61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі №640/17410/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...