Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1206/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2024. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/461/74/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020140000001012

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/1206/21
		1-кп/461/74/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12.12.2024 року місто Львів
		Галицький районний суд міста Львова у складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		його захисника ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення
		ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, громадянина України, з вищою юридичною освітою, одруженого, на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною. зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним
		ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, 02.09.2020 близько 14 години 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дорошенка, напроти будинку № 75 у м. Львові, повторно ігноруючи законні вимоги працівників поліції  інспекторів взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Львівській області ДПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зупинку транспортного засобу у зв`язку із вчиненим адміністративним правопорушенням, усвідомлюючи, що останні являються працівниками патрульної поліції, з метою недопущення блокування його автомобіля, уникнення притягнення до адміністративної відповідальності та ігноруючи законну вимогу ОСОБА_8 про зупинення автомобіля та припинення протиправних дій, відмовився їх виконувати та продовжив вчиняти незаконні дії, а саме вивернув кермо керованого ним автомобіля марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , спершу ліворуч здійснивши відповідний рух автомобіля та після чого усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи перешкодити законній діяльності працівника правоохоронного органу, який знаходився при виконанні своїх службових повноважень та з метою уникнення відповідальності за скоєнні ним, ОСОБА_4 , неодноразові адміністративні правопорушення, розуміючи та бачачи, що ОСОБА_8 знаходиться на рівні передньої правої дверки автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , умисно різко вивернув кермо праворуч, розпочав рух та тим самим здійснив наїзд правим заднім колесом на ліву ногу (ступню) ОСОБА_6 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканини в ділянці лівого гомілкового ступневого суглобу та ступні.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
		 
		Доводи та мотиви з яких виходив суд під час ухвалення вироку, позиція учасників процесу, зміст доказів та їх оцінка, а також положення закону, якими керувався суд
		За наслідками судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі принципу змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом (даліКПК) України, з наданням останнім рівних прав та можливостей на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних повноважень, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши та оцінивши усі докази з дотриманням положень ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, установив наступне.
		 
		Положення чинного законодавства
		враховані та застосовані судом під час оцінки доказів та доводів сторін
		Відповідно до положень ст. 84 КПК, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).
		Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відтак, докази мають подаватись до суду з дотримання принципу належності, тобто задля доведення до відома суду та інших учасників провадження інформації, даних та відомостей, які мають доказове значення у справі і підтвердження обставин, які стосуються предмета доказування.
		Відповідні докази також суд повинен оцінити на предмет їх допустимості. Зокрема, відповідно доположень ст.86КПК,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Виходячи з положень ст.ст. 86, 87 КПК України, умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. 
		Перевірка доказів на предмет їх допустимості є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини під час кримінального провадження та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. 
		Згідно вимогст. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимогст. 94 КПК Україниз точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.
		 
		Покази обвинуваченого та його позиція за результатами розгляду справи
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні заперечив та показав, що дійсно у обвинувальному акті вірно наведено, що він 02.09.2020 близько 14 години 10 хвилин керував автомобілем марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по вул. Дорошенка, напроти будинку № 75 у м. Львові. Натомість, під час руху на вказаній ділянці дороги він не ігнорував жодних вимог працівників поліції, адже у цей момент їх не бачив і не чув. Він не вивертав кермо автомобіля марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , спершу ліворуч, здійснивши відповідний рух автомобіля, та потім умисно різко праворуч, як це зазначено у обвинувальному акті. Він не мав ні наміру, ні умислу, ні бажання перешкодити законній діяльності працівника правоохоронного органу, який знаходився при виконанні своїх службових повноважень, з метою уникнення відповідальності за скоєнні адміністративні правопорушення. Рухаючись по вулиці Дорошенка у місті Львові, він здійснював рух лише прямо та не змінював напрямку руху, адже такі можливості були обмежені через припарковані вздовж дороги транспортні засоби. Після зіткнення потерпілого з його автомобілем він не залишав місце пригоди та жодним чином не перешкоджав проведенню першочергових слідчих та процесуальних дій, а також запросив на місце події адвоката.
		Крім цього, він зазначив, що рухаючись на автомобілі поряд з готелем «Дністер», він побачив поліцейських та відкрив вікно автомобіля, але не висловлював жодних заперечень щодо їх зауважень та поїхав далі. Виїхавши на вулицю Дорошенка, він уповільнив рух у корку. На дзеркала заднього чи бокового виду він не дивився, оскільки треба було слідкувати за рухом автомобілів попереду, а тому не бачив поліцейського. На вулиці Дорошенка він відчув, що на щось наїхав, а тому почав дивитись по сторонах і побачив у дзеркало велосипед та поліцейського.
		Зазначив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази вчинення ним інкримінованого правопорушення. Наголосив на тому, що він не мав жодного умислу спрямованого на вчинення кримінального правопорушення та не бажав заподіяти працівникові правоохоронного органу жодних тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Виходячи з наведеного, просив суд ухвалити виправдувальний вирок.
		 
		Позиція та покази потерпілого
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 - поліццейський  інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Львівській області ДПП, повідомив наступне.
		02.09.2020 він у складі велопатруля здійснював патрулювання. Близько 14 години він побачив як автомобіль «RANGE ROVER», яким, як він у подальшому дізнався, керував ОСОБА_4 рухався з порушенням Правил дорожнього руху, зокрема проїхав на заборонений знак. Коли зазначений автомобіль призупинився, водію зробив зауваження його напарник по патрулю  ОСОБА_7 , але водій належним чином не відреагував та продовжив рух.
		В подальшому, в ході переслідування зазначеного автомобіля, на вулиці Дорошенка він дав водію вказівку зупинитись, але він цю вимогу проігнорував та здійснив наїзд на нього в той момент, коли він (потерпілий) рухався на велосипеді. Внаслідок таких дій водія автомобіля «RANGE ROVER» йому було спричинено тілесні ушкодження. В момент наїзду на нього він (потерпілий) знаходився з правого боку автомобіля, тобто зі сторони пасажирського переднього місця. Після наїзду ОСОБА_4 з автомобіля не виходив, але автомобіль він зупинив. Наїзд відбувся заднім правим колесом автомобіля на переднє колесо велосипеда, а на його праву ногу наїхало праве заднє колесо авто. Автомобіль зупинився, коли його колесо знаходилось на передньому колесі велосипеда. Після наїзду він (потерпілий) викликав «швидку допомогу». Під час патрулювання він та його напарник перебували у форменому одязі поліцейського. На його (потерпілого) думку, автомобіль міг уникнути зіткнення, а його водій чув вимогу зупинитись та міг його бачити. Крім того, потерпілий вказав, що обвинувачений просив у нього вибачення у той же день коли сталася наведена ДТП.
		 
		Позиція сторони обвинувачення, а також докази і доводи на яких вона ґрунтується
		За результатами судового розгляду, прокурор стверджує, що 02.09.2020 близько 14 год. 10 хв., ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дорошенка, напроти будинку № 75 у м. Львові, повторно ігноруючи законні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зупинку транспортного засобу, у зв`язку із вчиненим адміністративним правопорушенням, усвідомлюючи, що останні являються працівниками патрульної поліції, з метою недопущення блокування його автомобіля, уникнення притягнення до адміністративної відповідальності та ігноруючи законну вимогу ОСОБА_8 про зупинення автомобіля та припинення протиправних дій, відмовився їх виконувати та продовжив вчиняти незаконні дії, а саме вивернув кермо керованого ним автомобіля марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , спершу ліворуч здійснивши відповідний рух автомобіля та після чого усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи перешкодити законній діяльності працівника правоохоронного органу, який знаходився при виконанні своїх службових повноважень та з метою уникнення відповідальності за скоєнні ним, ОСОБА_4 , неодноразові адміністративні правопорушення, розуміючи та бачачи, що ОСОБА_8 знаходиться на рівні передньої правої дверки автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , умисно різко вивернув кермо праворуч, розпочав рух та тим самим здійснив наїзд правим заднім колесом на ліву ногу (ступню) ОСОБА_6 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканини в ділянці лівого гомілкового ступневого суглобу та ступні.
		Отже, сторона обвинувачення вважає, що в ході розгляду обвинувального акту у суді доведено те, що ОСОБА_4 вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України.
		Спростовуючи доводи сторони захисту та пояснення обвинуваченого щодо відсутності у його діях складу інкримінованого злочину, прокурор посилається на наступні докази та матеріали на підставі яких вони здобуті (для підтвердження їх допустимості), які були досліджені та перевірені судом.
		Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що кримінальне провадження №62020140000001012 зареєстровано у реєстрі 04.09.2020 року о 19:36:38. Правова кваліфікація  ч. 2 ст. 345 КК України.
		Службова записка головного спеціаліста щодо результатів чергування з обслуговування телефону «гарячої лінії» ТУ ДБР у м. Львові від 07.09.2020, яка, серед іншого, містить інформацію про ДТП за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 02.09.2020, зокрема отримання тілесних ушкоджень останнім.
		Матеріали виконаного доручення у кримінальному провадженні №62020140000001012 з наявними у них рапорті оперуповноваженого ЛУ ДВБ НП України щодо встановлення наявності камер відеоспостереження та виявлення свідків, запитами щодо отримання відповідних відеозаписів події та відповідь ЛКП «Муніципальна варта» Управління безпеки міста щодо руху автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 .
		Супровідний лист т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції щодо скерування до органу досудового розслідування відеоматеріалів з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
		Довідка заступника начальника ВЧС УПП у Львівській області ДПП про склад патруля 02.09.2020 з даними про потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 .
		Дислокація сил та засобів велопатруля УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції з 10:00 02.09.2020 по 20:00 02.09.2020, яка містить відомості про велосипедний патруль у складі потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 (маршрут ц. Юра  пр. Свободи).
		Витяг з журналу реєстрації повідомлень про події Галицького ВП ГУНП у Львівській області, який містить дані щодо повідомлення служби «102» про наїзд транспортного засобу на потерпілого. Заявник  ОСОБА_6 .
		Супровідний лист до матеріалів ЄО №22461 від 02.09.2020 адресований начальником ВРЗуСТ СУ ГУ НП у Львівській області до начальника Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП до якого долучено:
		- рапорти слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 та оперуповноваженого ОСОБА_10 щодо факту ДТП 02.09.2020 року у м. Львові на вул. Дорошенка 75, за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , які містять дані про транспортні засоби;
		- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.09.2020, з якого вбачається, що огляд проведено за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 77. Покриття  бруківка, стан  сухий, проїзна частина  підйом крутизною, нерівностей пошкоджень покриття не виявлено, смуга руху одна, дорожня розмітка відсутня, рух на ділянці світлофором не регулюється, пора доби  світла. Оглянуто та вилучено транспортний засіб автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , та велосипед марки «Pride» №0002. До протоколу долучено схему на якій зафіксовано місце ДТП  вул. Дорошенка, 77, у м. Львові. Також, містяться дані про розташування на ділянці дороги вищевказаних автомобіля та велосипеда. Зокрема, велосипед розташований з правого боку автомобіля та його передня частина зображена у місці розташування правого заднього колеса автомобіля. Відстань правої передньої частини автомобіля до тротуара становить 4,18 м, середньої правої частини автомобіля до тротуара  4,3 м, відстань від тротуара до передньої частини велосипеда становить 4,12 м, відстань від середини задньої частини велосипеда до тротуара  4,3 м, ширина проїжджої частини дороги  8,6 м. Крім того, до наведеного протоколу долучено фототаблицю з фіксацією розташування зазначених транспортних засобів та ділянки дороги. Зокрема, на фото №№2-4, 6, 7 зафіксовано, що праве заднє колесо автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 знаходиться на передньому колесі велосипеда, що лежить на дорозі. Крім того, передні колеса автомобіля не повернуті у бік, а знаходяться у положенні для напрямку руху прямо, тобто аналогічно положенню задніх коліс;
		- копія посвідчення водія ОСОБА_6 , НОМЕР_2 ;
		- копія консультативного висновку спеціаліста №14004 від 02.09.2020, згідно якого у ОСОБА_6 встановлено діагноз забій м/т в ділянці лівого гомілк.-ступн. с-бу стопи;
		- заява-розписка ОСОБА_12 надана слідчому про отримання на зберігання велосипеду марки «Pride» №0002;
		- копія посвідчення водія ОСОБА_4 , НОМЕР_3 ;
		- копія технічного паспорту на автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , згідно якого власником даного транспортного засобу є ОСОБА_11 ;
		- скерування на огляд та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння щодо ОСОБА_4 , згідно якого останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння;
		- заява-розписка ОСОБА_4 про отримання на зберігання автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 ;
		- рапорт слідчого ОСОБА_9 щодо оформлення дорожньо-транспортної пригоди;
		- копія результату токсикологічного дослідження крові ОСОБА_6 , згідно якого етанолу у крові не виявлено;
		Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 07.09.2020 та висновок експерта №1281 від 07.09.2020, згідно якого у ОСОБА_6 при обстеженні у КНП КЛШМД м. Львова і у поліклініці УВС у вересні 2020 року було діагностовано: «Забій лівого гомілково-ступеневого суглобу та стопи». На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено садна і синець в ділянці лівого гомілково-ступеневого суглобу і в ділянці стопи. Вказані тілесні ушкодження утворились внаслідок контакту лівої ноги із тупим предметом, могли виникнути 02 вересня 2020 року можливо при наїзді транспортного засобу, як вказано у «постанові» про призначення судово-медичної експертизи і потерпілим та відносяться до легкого ступеня тяжкості.
		Повідомлення заступника начальника Департаменту патрульної поліції УПП у Львівській області про надання інформації щодо вищевказаного велосипеду марки «Pride» №0002.
		Протокол огляду від 15.09.2020 з відповідною ухвалою та фототаблицею, у якому зафіксовано результати огляду автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 . Зокрема, у протоколі наведено предмет огляду та відсутнє посилання на виявлення чи встановлення під час огляду технічних чи будь-яких інших ушкоджень даного транспортного засобу.
		Журнал інструктажів з питань охорони праці підрозділу «Велопатруль» управління патрульної поліції у Львівській області ДПП щодо інструктажу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 02.09.2020.
		Дислокацію сил та засобів велопатруля управління патрульної поліції у Львівській області ДПП з 10:00 год 02.09.2020 року по 20:00 год. 02.09.2020 у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , згідно якого зона оперативного реагування даного патруля визначена у сквері ц. Юра  пр. Свободи.
		Акт внутрішнього переміщення основних засобів ДПП щодо велосипедів, як основних засобів з даними про їх первісну вартість та інвентарний номер.
		Висновок перевірки за фактами, викладеними у листі слідчого Другого СВ ДБР, розташованого у місті Львові, щодо наїзду на ОСОБА_6 , згідно якого порушень у діях поліцейських ОСОБА_7 та ОСОБА_6 встановлено не було, а тілесні ушкодження останнім отримано у період проходження служби при виконанні службових обов`язків. 
		Витяг з журналу карток на транспортний засіб  автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , з відповідним запитом, у якому містяться ідентифікаційні дані про нього та його власника.
		Протокол огляду речового доказу  велосипеду моделі bicycle Pride Marvel 2.0 з фототаблицею, у якому зафіксовано результати огляду та виготовлено фотоматеріали з відображенням даного транспортного засобу, який не містить посилання на виявленні пошкодження чи несправності.
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів, з відповідною ухвалою, а саме до біологічного середовища (сечі) ОСОБА_4 , який зберігається в клініко-діагностичній лабораторії КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень».
		Постанова про призначення судово-токсикологічної експертизи біологічного середовища (сечі) ОСОБА_4 та висновок експерта №3606/2020-т. Згідно наведеного висновку, при судово-токсикологічній експертизі сечі ОСОБА_4 не виявлено похідних барбітурової кислоти, наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію, промедолу, трамадолу, димедролу, ефедрину, ефедрону, кокаїну, метадону, клофеліну, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних фенотіазинового ряду, канабіноїдів, амфетаміну та його похідних.
		Протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2020, проведеного з ОСОБА_6 , з відповідною фототаблицею, в ході проведення якого потерпілий вказав місце на вулиці М. Рилеєва у м. Львові, де він побачив автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 в межі дії дорожнього знаку 3.21, а також на вул. Матейка, де водій зазначеного транспортного засобу, за твердженням ОСОБА_6 , не виконав вимогу цього дорожнього знаку, а він (потерпілий) рухався у попутному напрямку з даним автомобілем. Крім того, потерпілий зазначив як він знаходився та рухався по відношенню до автомобіля. Також, потерпілий на вул. Дорошенка у м. Львові вказав, яким чином він рухався і, що саме він робив до, під час та після ДТП. Зокрема, ОСОБА_6 зазначив, що він неподалік будинку №75 під`їхав до зазначеного автомобіля з правої сторони і в цей момент автомобіль стояв без руху. Він звернувся до водія автомобіля з вимогою «Водій, поліція! Зупиніть автомобіль», при цьому підняв праву руку, показуючи водієві про необхідність зупинки. Крім того, потерпілий за допомогою статиста продемонстрував яким саме чином 02.09.2020 водій «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , повернувши кермо праворуч та рушивши з місця здійснив наїзд йому на ліву ногу, переїхавши велосипед заднім правим колесом.
		Протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2020, проведеного з свідком ОСОБА_7 з відповідною фототаблицею, в ході проведення якого свідок вказав місце на вулиці М. Рилеєва у м. Львові, де він побачив автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , в межі дії дорожнього знаку 3.21, а також на вул. Матейка, де водій зазначеного транспортного засобу, за твердженням ОСОБА_7 , не виконав вимогу цього дорожнього знаку, а він (свідок) рухався у попутному напрямку з даним автомобілем уздовж парку ім. І. Франка, наздогнавши його навпроти адміністративного приміщення банку «Райфайзен банк». Також, свідок зазначив, як він звернувся до водія з вимогою «Водій, поліція! Зупиніть автомобіль», при цьому підняв праву руку показуючи водієві сигнал про необхідність зупинки. Також, свідок на вул. Дорошенка у м. Львові вказав, що неподалік будинку №75 ОСОБА_6 під`їхав до зазначеного автомобіля з правої сторони і в цей момент автомобіль стояв без руху, оскільки попереду було інше авто. Свідок зазначив, яким чином водій даного автомобіля повернув кермо ліворуч та проїхав приблизно один метр, в той момент потерпілий знаходився на своєму попередньому місці (якому саме у протоколі не наведено), а він (свідок) наздогнавши авто зупинився навпроти його лівого заднього колеса. Потім водій різко вивернув кермо праворуч та рушив з місця. Саме в момент руху транспортного засобу праворуч, за твердженням ОСОБА_7 , він почув крик свого напарника, який знаходився з правої сторони вказаного транспортного засобу навпроти заднього правого колеса.
		Протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2020, проведеного з свідком ОСОБА_13 , з відповідною фототаблицею, в ході проведення якого свідок вказав місце на вул. Дорошенка у м. Львові навпроти будинку 75, де він побачив як поліцейський, наздогнавши автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , зупинився біля нього з правої сторони та направився в сторону передніх пасажирських дверей. Що відбулось далі він не бачив, оскільки йому заважав припаркований транспортний засіб. Потім свідок почув крик та гуркіт, який лунав з місця знаходження автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 .
		Супровідний лист з Управління СБУ у Львівській області щодо повернення дисків з відеозаписами слідчому Другого слідчого відділу управління ТУДБР, розташованого у м. Львові, з відповідним носієм який було досліджено у судовому засіданні. Так, на згаданому носії зафіксовано відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, які прибули 02.09.2020 на вул. Дорошенка, напроти будинку № 75 у м. Львові, на повідомлення про наїзд на потерпілого. Зокрема, дані відеозаписи зафіксували розташування та місце знаходження вищезгаданих автомобіля та велосипеда, а також осіб присутніх на місці події. Крім того, на відео зафіксовано прибуття слідчої групи та проведення слідчих та процесуальних дій по фіксації обставин ДТП, а також прибуття на місце події захисника. Наведені відеозаписи містять дані з нагрудної камери поліцейського, яка фіксує обставини події одразу після зупинки автомобіля, зокрема те, як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 викликають поліцію та «швидку медичну допомогу.»
		Акт технічного стану транспортного засобу від 16.11.2020 щодо наявних внаслідок ДТП, яка мала місце 02.09.2020, на велосипеді Pride Marvel 2.0 номер рами U101387 механічних пошкоджень, а саме: деформація переднього колеса та обода, передньої амортизаційної вилки та керма.
		Суду прокурором також надано рішення № 38 по розгляду матеріалів з приводу порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до відкриття кримінального провадження №62020140000001012 від 29.01.2021 начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, згідно якого у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі, за фактом того, що 02.09.2020 о 14 год 00 хв водій ОСОБА_14 , керуючи транспортним засобом «RANGE ROVER», н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Львів вул. Яна Матейка, 8 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, «не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю».
		Матеріали виконання доручення Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції з наявними фотоматеріалами, які фіксують рух автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 із вул. Рилєєва на вул. Матейка та рух поряд з цим транспортним засобом велосипеда з поліцейським, а також матеріали щодо фіксації ДТП на вул. Дорошенка.
		Протокол огляду оптичного диску DVD R від 15.09.2020 з відповідним додатком, згідно якого оглянуто відеофайли з наявними на них записами пересування 02.09.2020 року автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 по вул. Рилєєва, вул. Матейка та вул. Дорошенка у м. Львові, а також рух велопатруля поруч з даним транспортним засобом та дії поліцейських, зокрема наближення до автомобіля та подачу жестів та сигналів.
		Протокол проведення додаткового слідчого експерименту від 01.12.2020 в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_6 показав де саме він побачив автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 та вказав яким чином і у який спосіб ОСОБА_7 спілкувався з водієм цього автомобіля, а саме рухаючись з ним у попутному напрямку. У свою чергу, на вулиці Дорошенка у м. Львові за допомогою статистів було зафіксовано, що вони бачать та як чують, перебуваючи на водійському місці зазначеного автомобіля, за умов вказаних потерпілим. Зокрема, потерпілий вказав у який спосіб він пересуваючись на велосипеді звертався до водія згаданого автомобіля.
		Протокол проведення додаткового слідчого експерименту від 01.12.2020 в ході проведення якого свідок ОСОБА_7 повторно показав де саме він побачив автомобіль «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 та вказав яким чином і у який спосіб він спілкувався з водієм цього автомобіля, а саме рухаючись з ним у попутному напрямку. В подальшому, за умов описаних свідком на вулиці Матейка статисти на відповідну пропозицію показали, що саме вони бачать та чують знаходячись на місці водія вищенаведеного автомобіля. Після цього на вулиці Дорошенка у м. Львові за допомогою статистів було зафіксовано, що вони бачать та як чують, перебуваючи на водійському місці зазначеного автомобіля за умов вказаних свідком. Зокрема, потерпілий вказав у який спосіб він пересуваючись на велосипеді звертався до водія згаданого автомобіля.
		 
		Крім цього, прокурор стверджує, що вина обвинуваченого підтверджується показами наступних осіб, наданими у судовому засіданні.
		Свідка ОСОБА_7  поліцейського  інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Львівській області ДПП, який у судовому засіданні повідомив наступне.
		02.09.2020 він у складі велопатруля здійснював патрулювання разом із потерпілим ОСОБА_6 . Близько 14 години вони побачили як автомобіль «RANGE ROVER», яким, як він у подальшому дізнався, керував ОСОБА_4 , рухався з порушенням Правил дорожнього руху, а саме здійснював рух у межах дії дорожнього знаку про заборону руху у відповідному напрямку на вулиці Рилєєва у м. Львові. Водій на вимогу зупинитись відмовився та поїхав далі. Він та ОСОБА_6 поїхали за ним та наздогнали автомобіль на вулиці Дорошенка. Об`їжджаючи даний автомобіль з лівого боку, він ( ОСОБА_7 ) почув крик, а потім побачив, що нога потерпілого затиснута заднім правим колесом автомобіля та велосипедом, а ОСОБА_6 стоїть спираючись на іншу ногу. Після цього було викликано «швидку медичну допомогу» та поліцію. Після ДТП обвинувачений залишився у автомобілі та транспортний засіб не залишав. Під час наведених подій він та ОСОБА_6 перебували у форменому одязі. На його думку, обвинувачений їх бачив. Самого момент наїзду на велосипед потерпілого та на ОСОБА_6 він не бачив.
		Свідка ОСОБА_15  інспектора патрульної поліції, який у судовому засіданні показав, що 02.09.2020 він перебував у складі велопатруля. ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 (хто з них точно свідок не пригадує) викликали їх (велопатруль) на місце події, де знаходився автомобіль «RANGE ROVER» з водієм. Прибувши на місце, він ( ОСОБА_15 ) почав здійснювати регулювання руху транспортних засобів по вулиці Дорошенка. Також, по прибуттю на місце вони побачили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували біля автомобіля у якому знаходився водій. ОСОБА_6 повідомив про те, що на нього здійснив наїзд автомобіль «RANGE ROVER». Велосипед ОСОБА_6 знаходився біля автомобіля «RANGE ROVER». ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у форменому одязі.
		Свідка ОСОБА_16  слідчого Галицького ВП ГУНП України у Львівській області, який у судовому засіданні повідомив про те, що 02.09.2020 він перебував у складі слідчо-оперативної групи Галицького відділу поліції. Черговий по відділу повідомив його про подію, а саме отримання тілесних ушкоджень працівником поліції. Після цього він направився на місце події  вулицю Дорошенка у місті Львові. По прибутті на місце, він побачив автомобіль «RANGE ROVER» чорного кольору з водієм ОСОБА_4 у салоні. Також, на місці перебували працівники поліції які повідомили про наїзд автомобіля на велосипед, яким керував поліцейський з велопатруля. Він оглянув велосипед на якому були наявні пошкодження, а саме зім`яте переднє колесо. Його повідомили про наїзд на потерпілого ОСОБА_6 . На місце події прибула карета «швидкої медичної допомоги», лікарі якої надали медичну допомогу потерпілому.
		Показами свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що 02.09.2020 він ніс службу у складі поліцейського велопатруля. Його патруль повідомили про наїзд на поліцейського. Прибувши на місце на вулиці Дорошенка у місті Львові, він побачив під колесом автомобіля велосипед. Поряд був поліцейський ОСОБА_6 , який перебував у форменому одязі та повідомив про те, що отримав травму внаслідок падіння через зіткнення з автомобілем. Також, на місці події перебував поліцейський ОСОБА_7 . У автомобілі на місці водія перебував ОСОБА_4 , який надав документи, що засвідчують його особу. Після цього на місце події прибула слідчо-оперативна група та карета «швидкої медичної допомоги».
		Показами свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні повідомив про те, що 02.09.2020, перебуваючи на вулиці, він почув крики та побачив поліцейського у форменому одязі, який перебував «під автомобілем». Ці події відбувались на вулиці Дорошенка у місті Львові. Він бачив чорний великогабаритний автомобіль, який наїхав на велосипед, що лежав біля нього. Також, він бачив, як на місце події прибула «швидка медична допомога». Обставини наведені у протоколі слідчого експерименту він підтримує. Безпосередньо моменту наїзду на потерпілого чи на велосипед він не бачив.
		Показами свідка ОСОБА_9  слідчого слідчого відділу ГУНП України у Львівській області (відділу ДТП), який у судовому засіданні показав, що 02.09.2020 він перебував на чергуванні. За відповідним викликом він прибув на вулицю Дорошенка у місті Львові. На місці він побачив автомобіль під колесом якого знаходився велосипед, потерпілого на місці вже не було. Він оформив протокол огляду та схему місця ДТП, а також підготував скерування водію на огляд на стан сп`яніння. Потім, в цей же день, він відібрав пояснення від водія автомобіля «RANGE ROVER» та поліцейського ОСОБА_6 , який надав документи для встановлення та визначення ступеня отриманих ним тілесних ушкоджень. Він оформив усі необхідні матеріали, у тому числі схему місця ДТП, та скерував їх до патрульної поліції для прийняття відповідного рішення щодо притягнення до відповідальності належних осіб. Автомобіль було скеровано на майданчик тимчасового утримання.
		Показами свідка ОСОБА_17  оперуповноваженого Галицького відділу поліції ГУНП у Львівській області, який у судовому засіданні показав, що 02.09.2020 він перебував у складі слідчо-оперативної групи. Поступив виклик на подію на вулиці Дорошенка. Коли він прибув на місце, то побачив автомобіль та велосипед. На місці вже працював слідчий відділу ДТП. Водій автомобіля перебував у салоні даного транспортного засобу. Поліцейському, який керував велосипедом, що знаходився біля автомобіля, надавали допомогу. З ОСОБА_6 чи ОСОБА_4 він не спілкувався та через 10-15 хвилин залишив місце події.
		 
		Таким чином, наведені вище докази, які надані прокурором в ході судового провадження та досліджені і перевірені судом безпосередньо у судовому засіданні, сторона обвинувачення вважає належними та допустимими, а також тими, що містять у собі фактичні дані, які, за твердженням прокурора, логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі, передбачені, як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Виходячи з наведеного, прокурор вважає, що наведені вище зібрані у справі докази у їх сукупності, доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 , є взаємозв`язаними між собою і достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за яким він обвинувачується.
		 
		Зміст показів свідків викликаних у судове засідання за клопотанням сторони захисту 
		Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показала, що вона була запрошена для участі у слідчому експерименті, який проводився у даному кримінальному провадженні, як понята. Вона ознайомлена зі змістом протоколу складеного за результатами проведення слідчого експерименту, у даному протоколі обставини проведення слідчої дії та її хід відображено вірно.
		Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показала, що вона приймала участі у слідчому експерименті, який проводився у даному кримінальному провадженні, в якості понятої. Під час слідчого експерименту вона залучалась для фіксації обставин, які стосувались руху автомобіля та дій водія, зокрема вона перебувала за кермом автомобіля, як понята. Вона ознайомлена зі змістом протоколу складеного за результатами проведення слідчого експерименту, у даному протоколі обставини проведення слідчої дії та її хід відображено вірно.
		Свідок ОСОБА_20 , до якого під час судового провадження неодноразово ухвалювалось рішення про привід через неявку на виклик суду без поважних причин, у судовому засіданні показав, що сам момент наїзду на потерпілого чи дорожньо-транспортної пригоди 02.09.2020 на вулиці Дорошенка у місті Львові, він не бачив. Він бачив лише як після ДТП біля автомобіля  «чорного джипа» (марки автомобіля не пригадує) знаходились поліцейські у форменому одязі. Також, він бачив як один з поліцейських кульгав.
		 
		Зміст показів свідків та експертів під час судового провадження
		В ході судового розгляду судом, за клопотанням сторони захисту, призначено судову комплексну автотехнічну, транспортно-трасологічну експертизу. 
		На вирішення експертів поставлено наступні питання:
		- Чи є спроможними з технічної точки зору покази обвинуваченого ОСОБА_4 надані ним в судовому засіданні щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку № 75?
		- Чи є спроможними з технічної точки зору покази потерпілого ОСОБА_6 надані ним в судовому засіданні щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку № 75?
		Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Львів, вул. Липинського, 54).
		Вирішуючи питання щодо доцільності призначеного експертного дослідження, суд виходив з того, що за твердженням сторони захисту версія подій наведена обвинуваченим суперечить тим показам які в судовому засіданні надали потерпілий та свідки. Зокрема, захист стверджував, що у даному кримінальному провадженні наявність у діях ОСОБА_4 умислу на вчинення інкримінованого правопорушення можливо перевірити шляхом співставлення показів зазначених учасників провадження з висновком експерта, який повинен перевірити чи є спроможними з технічної точки зору покази обвинуваченого, потерпілого та свідків щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку № 75. Крім того, захист просив перевірити за допомогою проведення експертного дослідження сліди на транспортних засобах виявлених на місці ДТП (автомобілі та велосипеді), а також перевірити механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілим.
		Сторона захисту ініціювала питання призначення експертизи, вказуючи на те, що основною підставою для її проведення є необхідність перевірки суті пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення в частині наявності у нього умислу на скоєння кримінального правопорушення. У свою чергу, питання перевірки наявності у діях обвинуваченого умислу на скоєння інкримінованого правопорушення слід перевіряти у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема під час оцінки наявності у діях особи складу кримінального правопорушення.
		Суд погодився з доводами сторони захисту про те, що перевірку обґрунтованості обвинувачення та наявності умислу можна здійснювати у тому числі, виходячи із сукупності усіх встановлених обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		При цьому, суд також виходив з того, що з метою забезпечення процедури справедливого судового розгляду, необхідно надати можливість кожній стороні кримінального провадження реалізувати свої процесуальні права в межах встановленої законом процедури судового розгляду. Зокрема, суд виходив з того, що органом досудового розслідування такого експертного дослідження призначено не було.
		Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження з цього приводу, суд також виходив з того, що для перевірки показань учасників процесу необхідні спеціальні знання, адже такі покази необхідно перевірити на предмет їх спроможності з технічної точки зору. Співставлення показів учасників процесу з висновком експерта, який має спеціальні знання, може забезпечити повноту та об`єктивність судового розгляду. 
		Наведені обставини, на думку суду, свідчили про обґрунтованість клопотання в частині необхідності усунення усіх сумнів, які виникають під час розгляду справи. Крім того, усунення таких розбіжностей є дієвою запорукою проведення об`єктивного судового розгляду, адже відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Отже, у цій ситуації для забезпечення об`єктивності та повноти судового розгляду, суд вважав за доцільне забезпечити кожній стороні кримінального провадження можливість реалізувати право на ініціювання питання отримання відповідного доказу, адже його наявність зможе забезпечити виконання завдань кримінальногопровадження,а самезахисту особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура. 
		У даному конкретному випадку сторона захисту навела обґрунтовані мотиви призначення експертизи з посиланням на конкретні розбіжності у доказах та наявність підстав для їх усунення.
		Відповідно до висновку за результатами комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по матеріалах кримінального провадження №5409-Е від 16.09.2024, встановити з технічної точки зору, спроможність показань обвинуваченого ОСОБА_4 та показань потерпілого ОСОБА_6 , які надані ними в судових засіданнях щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку №75, надані ними в ході судових розглядів 05.12.2023 та 23.11.2021 відповідно, не видалось можливим з причин, що наведені в Дослідницькій частині Висновку експерта.
		Зокрема, у Дослідницькій частині зазначеного Висновку експерта, серед іншого, містяться наступні дані. 
		Експертом наведено відомості щодо розташування транспортних засобів, а саме автомобіля марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 та велосипеда марки «Pride» №0002 на дорозі, а також по відношенню один до іншого. Також, вказано, що будь-яких інших слідових даних, перш за все, слідів коліс транспортних засобів, потертостей, подряпин, осипів, уламків частин і деталей транспортних засобів, лусочок фарби, осипів ґрунту тощо, на проїзній частині вулиці, на ділянці ДТП не виявлено і не зафіксовано. Вивченням найбільш інформативних фотознімків з місця події, які розміщені у фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП від 02.09.2020, візуально-розпізнавальних порушень просторового розміщення керма велосипеда відносно осі переднього колеса не спостерігається. 
		Вивченням транспортних засобів встановлено, що будь-яких пошкоджень на автомобілі марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , не виявлено і не зафіксовано. 
		Підсумовуючи результати дослідження пошкоджень на автомобілі марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , можна зробити висновок про те, що на поверхнях частин і деталей задньої частини правої сторони кузова автомобіля відсутні будь-які пошкодження, утворення яких характерне для контактування з велосипедом, коли останній знаходився у вертикальному, або близькому до такого положенні.
		Під час безпосереднього огляду та дослідження пошкоджень на службовому велосипеді марки «Pride» моделі Marvel 2.0 рама №FJT1703U1011367 було встановлено, що на його частинах і деталях відсутні пошкодження які б могли бути утворені внаслідок зіткнення (контактування) з достатньо масивним твердим предметом (перешкодою) яким міг бути інший транспортний засіб, коли велосипед знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні. Наявні пошкодження, що виявлені в ході його огляду досліджень і описані вище могли виникнути в процесі експлуатації велосипеда.
		Із врахуванням результатів досліджень транспортних засобів, при цьому будь-якої взаємної відповідності пошкоджень на транспортних засобах за загальними розмірами, розташуванням від поверхні землі та характером слідоутворення не встановлено, контактуючі пари деталей не виявлені, що може бути пов`язано із контактуванням заднього правого колеса автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , із переднім колесом службового велосипеда марки «Pride» моделі Marvel 2.0 рама №FJT1703U1011367 (обліковий номер на наклейці №0002) в момент, коли останній знаходився вже у горизонтальному положенні, лежачи на правому боці на проїзній частині дороги.
		Оглядом відеозаписів камер спостережень, серед іншого, встановлено наступне.
		У зв`язку із наявністю перешкод між відео камерою та об`єктами події у вигляді дерев їх гілок та листя, особливості розвитку події, а саме механізм наїзду заднім правим колесом автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , на переднє колесо службового велосипеда марки «Pride» моделі Marvel 2.0 рама №FJT1703U1011367 (обліковий номер на наклейці №0002) не спостерігається.
		Допитані в судовому засіданні в порядку ч. 1, ч. 4 ст. 356 КПК України, судові експерти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , викликані у судове засідання для з`ясуванняпитання усуненнябудь-якихрозбіжностей вїхніх висновках,що стосуютьсяодного ітого самогопредмета чипитання дослідження, показали наступне.
		Кожен з експертів підтримав наведений вище висновок, в частині яка стосується проведеного ними дослідження.
		Крім того, експерт ОСОБА_21 додатково вказав, що він повністю підтверджує, що під час проведення дослідження на автомобілі «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 та велосипеді марки «Pride» моделі Marvel 2.0 не виявлено слідів контактів цих транспортних засобів між собою у вертикальному стані. Також, експерт вказав, що на момент проведення дослідження велосипед марки «Pride» моделі Marvel 2.0 був відремонтований. Крім того, експерт зазначив, що оглянутими відеоматеріалами, зокрема ті які за часом відповідають моменту зіткнення наведеному в обвинувальному акті, не зафіксовано самого моменту контакту транспортних засобів. Незважаючи на те, що велосипед марки «Pride» моделі Marvel 2.0 на момент дослідження вже був відремонтований, він, як експерт, стверджує, що на автомобілі слідів контакту які характерні для зіткнення з велосипедом, який рухався так, як наведено в обвинувальному акті або зазначено потерпілим не виявлено. Крім того, експерт зазначив, що ним не виявлено будь-яких слідів відновлювальних або ремонтних робіт на автомобілі «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 . Жодних слідів характерних для зіткнення автомобіля з велосипедом після різко вивернутого керма автомобіля праворуч, тобто так я це відображено у обвинувальному акті, ним не виявлено.
		Експерт ОСОБА_22 , у судовому засіданні додатково вказав, що ним не виявлено слідів контактів автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 з велосипедом марки «Pride» моделі Marvel 2.0 у вертикальному або близькому для цього становищі. Також, він вказав, що встановити механізм ушкоджень отриманих потерпілим з наданих на дослідження матеріалів не виявляється можливим.
		 
		Позиція сторони захисту
		Обвинувачений вважає себе невинним у інкримінованому йому злочині.
		Захист вказує на те, що 02.09.2020 року, рухаючись на автомобілі марки «Range Rover», р.н. НОМЕР_1 по вул. Матейка у м. Львові, обвинувачений проявив неуважність та порушив вимоги дорожнього знаку «рух заборонено». В цей момент співробітник поліції з велопатруля ОСОБА_7 зробив обвинуваченому зауваження та повідомив про необхідність зупинитись для складення відповідного протоколу, на що ОСОБА_4 не звернув уваги та продовжив рух у напрямку вул. Каменярів. Повернувши на вул. Дорошенка, ОСОБА_4 продовжив рух в напрямку вул. С.Бандери в загальному потоці транспорту. Під`їжджаючи до перехрестя вул. Дорошенка та вул. Шашкевича, ОСОБА_4 відчув, що заднім колесом автомобіля наїхав на якусь перешкоду. Оскільки швидкість руху була незначною через дорожній затор, він відразу зупинився та подивився у бокове дзеркало заднього огляду і побачив, що біля заднього правого колеса його автомобіля лежить велосипед, а поряд із ним стоїть співробітник поліції - ОСОБА_6 . ОСОБА_4 побачив, що під заднім правим колесом його авто лежить велосипед поліцейського. 
		Захист звертає увагу суду на те, що автомобіль яким керував ОСОБА_4 має подвійне скління та тонування бокових і заднього вікон, під час руху даного транспортного засобу вікна були зачинені, в салоні автомобіля була ввімкнена музика, а також режим клімат-контролю, тому ОСОБА_4 не бачив ОСОБА_6 , не чув його вимог про зупинку і не спілкувався з останнім. 
		Водночас, ОСОБА_4 не заперечує ймовірне вчинення ним адміністративного правопорушення, яке полягає у порушенні Правил дорожнього руху, які стосуються виконання вимог заборонних знаків, але вказує на те, що він не мав жодного умислу спрямованого на наїзд на велосипед співробітника поліції чи заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а також на уникнення від адміністративної відповідальності.
		Також, захист акцентує увагу на тому, що пояснення обвинуваченого щодо обставин події як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду були послідовними та логічними.Натомість, показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 змінювались в ході досудового слідства та судового розгляду, вони містять протиріччя та не узгоджуються між собою.
		Так, в наданих суду показаннях потерпілий ОСОБА_6 зазначав, що біля будинку №75 по вул. Дорошенка він під`їхав з правої сторони автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 до його передніх дверей. В той же час, під час проведення 01.12.2020 року додаткового слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 останній зазначив, що після початку руху автомобіля праворуч він почув крик свого напарника, який розташовувався з правої сторони вказаного транспортного засобу навпроти заднього правого колеса, що вбачається з протоколу даної слідчої дії.
		Також, потерпілий ОСОБА_6 стверджував, що коли під`їхав до автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 вікно передніх правих дверей автомобіля було привідчинене та він сказав водію автомобіля: «Поліція, зупиніть автомобіль». При цьому, з відеозапису проведення додаткового слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 01.12.2020 року вбачається, що даний свідок однозначно ствердив, що вікно автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 було зачинене. Під час проведення аналогічної слідчої дії за участі потерпілого ОСОБА_6 поняті вказали, що не змогли розібрати слів потерпілого при зачинених вікнах та увімкненому радіо в салоні автомобіля.
		Крім того, захист вказує на розбіжності у поясненнях потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 стосовно самого механізму завдання ушкоджень потерпілому. Так, захист зазначає, що згідно з відеозаписами проведення додаткових слідчих експериментів з цими учасниками провадження від 01.12.2020 року потерпілий ОСОБА_6 показав, що після початку руху праворуч автомобіль «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 наїхав заднім правим колесом йому на ліву ступню, від чого він почав падати, кинув велосипед та відскочив, а автомобіль наїхав заднім правим колесом на переднє колесо велосипеда та зупинився. Натомість, свідок ОСОБА_7 зазначив, що після того як автомобіль розпочав рух праворуч, він об`їхав його ззаду та побачив, що ОСОБА_6 лежить на проїзній частині, а його нога знаходиться під заднім колесом автомобіля. 
		Крім того, під час проведення додаткового слідчого експерименту 01.12.2020 року потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 відтворили положення автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 на проїзній частині після наїзду на потерпілого та зупинки таким чином, що автомобіль був розташований під кутом, при цьому відстань від задньої частини до тротуару ліворуч була меншою, ніж від передньої частини. В той же час, з відеозаписів, здійснених на портативні відеореєстратори екіпажу Вело 3 ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , вбачається, що розташування автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 на проїзній частині вул. Дорошенка є паралельним до тротуару.
		Крім того, захист просить врахувати, що для проведення слідчих експериментів стороною обвинувачення було залучено автомобіль-статист іншої марки та моделі, з іншими технічними характеристиками, ніж автомобіль, яким керував обвинувачений, що, за твердженням захисника, вплинуло на об`єктивність відтворення обставин, які мали місце 02.09.2020 року. Також, не було залучено до проведення вказаних слідчих дій обвинуваченого і його захисника, незважаючи на передбачену ч. 3 ст. 240 КПК України можливість це зробити, чим, за твердженням захисника, позбавлено сторону права ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої дії.
		Захист вказує на те, що наведені вище суперечності та протиріччя, що містяться в доказах, зібраних стороною обвинувачення, в ході судового розгляду усунуті не були. Крім того, доказів, що спростовують покази обвинуваченого стороною обвинувачення суду не надано. 
		Також, захисник просить суд врахувати, що потерпілий ОСОБА_6 , будучи учасником дорожнього руху в контексті Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, всупереч п.п. 6.7, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, а також п.п. 6 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 року № 357, фактично нехтуючи особистою безпекою, здійснивши випередження автомобіля обвинуваченого, міг не дотриматися безпечного інтервалу з ним.
		Разом з тим, сторона захисту просить суд прийняти до уваги висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиза за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16.09.2024 року № 5409-Е, згідно якого оцінити, з технічної точки зору, спроможність показань потерпілого ОСОБА_6 , які наявні в представлених на дослідження матеріалах кримінальної справи, щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку №75, не видається можливим.
		Крім того, сторона захисту вказує на те, що на оглянутих судом відеозаписах з камер спостереження не зафіксовано особливості розвитку механізму наїзду та характер руху автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 , який зазначено в обвинувальному акті, а саме різкий рух праворуч після зупинки та наїзд на велосипед потерпілого.
		Отже, за версією сторони захисту, аналіз дій обвинуваченого, в результаті яких потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, свідчить про те, що вони були наслідком неуважності. Такий висновок ґрунтується на тому, що з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема показань свідків та потерпілого, не вбачається спрямування дій обвинуваченого на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. 
		За наведених обставин, захист наполягає на тому, що пояснення потерпілого не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як і інші надані стороною обвинувачення докази, які були досліджені в ході судового розгляду, оскільки фактичні дані, які вони містять, не спростовують покази обвинуваченого.
		З урахуванням викладеного, захист просив суд ухвалити у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 виправдувальний вирок, у зв`язку із відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення.
		 
		Підстави для виправдання обвинуваченого 
		та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення у цій справі виходить з наступного.
		Суд звертає увагу на наступні особливості доказування у кримінальному процесі.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають, серед іншого, наступне:
		«Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Оцінюючи доводи сторони обвинувачення та захисту, суд виходить із наступних міркувань та мотивів.
		Насамперед, суд вважає за необхідне відзначити те, що кожній стороні кримінального провадження в ході судового розгляду надано належні можливості в повній мірі реалізувати свої процесуальні права та довести обґрунтованість своєї позиції у змагальному процесі. Наведене, серед іншого, засвідчується тим, що в жодного з учасників провадження не було доповнень до з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами.
		Згідно ст. 86КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 87 КПК України,недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2011 у справі № 1-31/2011, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою є недопустимими доказами.
		Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, а клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. У свою чергу, єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушеноКПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.
		Вирішуючи питання про застосування норм ст. 87 КПК до наданих сторонами доказів, необхідно виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.
		Суд, визнаючи доказ недопустимим, відповідно до ч.ч.2 або 3 ст. 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим із посиланням на ч. 1 ст.87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення.
		Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби  на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.
		Крім того, суд має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. 
		Так, у постанові від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к ККС ВС зазначив, що не в усіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.
		Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		 
		Усі наведені вище докази та матеріали були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, кожен з учасників провадження, мав можливість висловити своє відношення до них, у тому числі щодо їх допустимості та змісту. Досліджені судом докази не мають наперед встановленої сили та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у провадженні.
		Оцінюючи надані суду стороною обвинувачення докази на предмет їх допустимості, суд враховує наявність витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, який фіксує дані про час та внесення відповідних даних до реєстру, фабулу кримінального правопорушення, його кваліфікацію тощо, а також процесуальні рішення та матеріали наведені вище, які встановлюють порядок отримання доказів у цьому провадженні та засвідчують те, що вони були здобуті під час проведення досудового розслідування уповноваженими особами за встановленою процесуальним законом процедурою.
		Зазначені матеріали вказують на те, що отримані у кримінальному проваджені і надані суду докази сторони обвинувачення здобуті в межах встановленої процесуальним законом процедури, а порушень які вказують на те, що вони здобуті поза межами кримінального провадження та є недопустимими у процесі судового розгляду не встановлено.
		Оцінюючи обставини справи та наведені вище доводи та показання учасників процесу, суд виходить з наступного.
		Згідно ст. 24 КК України, умисел поділяється на прямий і непрямий.
		Прямим єумисел,якщо особаусвідомлювала суспільнонебезпечний характерсвого діяння(діїабо бездіяльності),передбачала йогосуспільно небезпечнінаслідки ібажала їхнастання. 
		Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
		Відповідно до формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_4 , він «умисно різко вивернув кермо праворуч, розпочав рух та тим самим здійснив наїзд правим заднім колесом на ліву ногу (ступню) ОСОБА_6 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканини в ділянці лівого гомілкового ступневого суглобу та ступні.»
		Об`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, є діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів.
		Об`єктивна сторона вказаного злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є така погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаного із спеціальним мотивом, а саме у зв`язку із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
		Тобто ст. 345 КК України є спеціальною нормою, якою визначено відповідальність навіть за погрозу застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службової діяльності, оскільки це має не тільки негативний вплив на психічне та фізичне здоров`я працівника, а й перешкоджає нормальній діяльності правоохоронних органів та підриває їх авторитет.
		При цьому для кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідно встановити факт усвідомлення такою особою, що її дії вчиняються саме стосовно працівника правоохоронного органу, та що такий працівник виконує покладені на нього обов`язки.
		У цій справі сторона захисту та сам обвинувачений наполягають на тому, що ОСОБА_4 , рухаючись саме по вулиці Дорошенка, до моменту фактичної зупинки не бачив та не чув потерпілого на цій вулиці, а тому і не міг навіть розглядати можливість здійснення дій пов`язаних із спричиненням йому тілесних ушкоджень. Фактично єдиним очевидцем подій, який стверджує протилежне є сам потерпілий, який безпосередньо у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 бачив його безпосередньо перед ДТП.
		Оцінюючи усі вище перелічені докази надані стороною обвинувачення, суд також враховує і те, що фактично сторона захисту не оспорює змісту чи обсягу наведених доказів (протоколів, висновків), у тому числі і той факт, що 02.09.2020 близько 14 год. 10 хв. ОСОБА_4 керував автомобілем марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дорошенка, напроти будинку № 75 у м. Львові. Крім того, стороною захисту не оспорюється факт перебування потерпілого на місці події, а також факт отримання ним тілесних ушкоджень характер яких зазначений у відповідному висновку та у обвинувальному акті. 
		Фактично розбіжність позиції сторони захисту та прокурора стосується наявності чи відсутності фактів на яких ґрунтується обвинувачення, інтерпретації та тлумачення сукупності наведених доказів у контексті доведення вини та наявності складу інкримінованого злочину у діях ОСОБА_4 . 
		Отже, оцінюючи позиції учасників провадження та зміст наданих для дослідження доказів у їх сукупності з точки зору доведення винуватості у інкримінованому кримінальному правопорушенні ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
		По-перше, суд наголошує на тому, що цілком зрозумілим і прийнятним є те, що потерпілий який отримав тілесні ушкодження при ДТП, очевидно може по іншому оцінювати та сприймати ці події у порівнянні з іншими особами, такими як свідки та сам обвинувачений. Разом з тим, це жодним чином не може свідчити про те, що потерпілий свідомо надав непослідовні свідчення у судовому засіданні або протягом досудового розслідування. Для перевірки показів потерпілого та обвинуваченого, судом було проведено повноцінне з`ясування обставин справи і досліджено безпосередньо усі наведені вище докази.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2005 року у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Отже, для ухвалення справедливого рішення у справі судом детально проаналізовано версія сторони обвинувачення та позиція захисту, які співставленні зі змістом досліджених в ході судового розгляду доказами, з чого суд робить наступні висновки.
		ОСОБА_4 вмінено те, що він ігноруючи законні вимоги працівників поліції усвідомлюючи, що останні являються працівниками патрульної поліції, з метою недопущення блокування його автомобіля, уникнення притягнення до адміністративної відповідальності та ігноруючи законну вимогу ОСОБА_8 про зупинення автомобіля та припинення протиправних дій, відмовився їх виконувати та продовжив вчиняти незаконні дії, а саме вивернув кермо керованого ним автомобіля марки «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , спершу ліворуч здійснивши відповідний рух автомобіля та після чого усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи перешкодити законній діяльності працівника правоохоронного органу, який знаходився при виконанні своїх службових повноважень та з метою уникнення відповідальності за скоєнні ним - ОСОБА_4 , неодноразові адміністративні правопорушення, розуміючи та бачачи, що ОСОБА_8 знаходиться на рівні передньої правої дверки автомобіля «RANGE ROVER», р.н. НОМЕР_1 , умисно різко вивернув кермо праворуч, розпочав рух та тим самим здійснив наїзд правим заднім колесом на ліву ногу (ступню) ОСОБА_6 , спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканини в ділянці лівого гомілкового ступневого суглобу та ступні.
		Отже, із формулювання обвинувачення вбачається, що протиправні дії ОСОБА_4 були спрямовані на «недопущення блокування його автомобіля та уникнення притягнення до адміністративної відповідальності».
		У цьому контексті суд відзначає, що, хоча сам обвинувачений і не заперечує те, що він порушив Правила дорожнього руху, але у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який засвідчує факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення даної категорії.
		Взагалі незрозумілим для суду за результатами судового розгляду залишилось питання, як могла виникнути ситуація коли велопатруль поліцейських переслідує ймовірного порушника Правил дорожнього руху, наздоганяє його, встановлює його особу, після цього на місце зупинки приїжджають ще інші поліцейські (як представники патрульної поліції, так і представники органів дізнання та слідства) і жодна з цих осіб не ініціювала питання принаймні складання адміністративного протоколу щодо порушень ПДР ОСОБА_4 . Більше того, сам ОСОБА_4 після ДТП та зупинки автомобіля фактично не заперечував ймовірне порушення ним Правил дорожнього руху.
		Не можна вважати допустимим доказом з цього приводу наведене вище рішення № 38 по розгляду матеріалів з приводу порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до відкриття кримінального провадження №62020140000001012 від 29.01.2021 начальника управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, згідно якого у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі, за фактом того, що 02.09.2020 о 14 год 00 хв водій ОСОБА_14 , керуючи транспортним засобом «RANGE ROVER», н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Львів вул. Яна Матейка, 8 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, 
		«не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю».
		Окрім того, що у цьому рішенні прізвище обвинуваченого у резолютивній частині наведено невірно як « ОСОБА_23 », так ще й ухвалення такого рішення не передбачено жодним нормативним актом та не містить посилання на процесуальні норми, які наділяють відповідного суб`єкта такими повноваженнями. Відтак, воно не може вважатися допустимим та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, зазначений доказ не може бути взятий до уваги, адже він не відповідає вимогам закону та не встановлює факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4 ..
		Не можна залишити поза увагою і те, що наведене «рішення» винесене 29.01.2021, тобто через понад чотири місяці з моменту ДТП. 
		Інша мета наведена у формулюванні обвинувачення - «недопущення блокування автомобіля», також викликає обґрунтований сумнів та не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, з огляду на наступне.
		В ході судового розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_4 , як тільки побачив велосипед і поліцейського після зіткнення, зупинився і залишився на місці події до прибуття інших поліцейських, зокрема слідчо-оперативної групи, фактично постійно перебуваючи у автомобілі. Отже, незрозумілим є те, чому маючи на меті «недопущення блокування автомобіля» обвинувачений зупинився та припинив рух в той момент коли поліцейський фактично вже не міг перешкодити йому залишити місце події, адже його (потерпілого) транспортний засіб був пошкоджений.
		Не можна залишити поза увагою і те, що сторона обвинувачення наголошує на тому, що поліцейські бачили обвинуваченого ще до ДТП, а тому вони могли зафіксувати дані про автомобіль оскільки спілкувались з водієм (зі слів самих поліцейських), тобто могли його ідентифікувати, і, як наслідок, ініціювати питання притягнення його до адміністративної відповідальності, навіть при залишенні ним місця зупинки. У свою чергу, цілком очевидним є те, що ОСОБА_4 в силу наявної у нього юридичної освіти та навичок роботи, які прямо пов`язані із юриспруденцією, міг усвідомлювати те, що навіть за умови залишення місця ДТП його може бути притягнуто адміністративної до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. 
		Насамкінець оцінюючи наведене питання, суд відзначає, що стороною обвинувачення, в контексті мети яку переслідував ОСОБА_4 наведеної у обвинувальному акті, не озвучено жодної логічної або мінімально обґрунтованої версії щодо того, навіщо обвинуваченому необхідно було вчиняти кримінальне правопорушення (відповідальність за яке значно серйозніша ніж відповідальність за порушення Правил дорожнього руху) аби уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 122 КУпАП - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 гривень, а злочин передбачений ч. 2 ст. 345 КК України карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк).
		Таким чином, наведена у формулюванні обвинувачення мета вчинення кримінального правопорушення викликає обґрунтований сумнів та фактично не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.
		Разом з тим, доводи сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_6 , будучи учасником дорожнього руху в контексті Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, всупереч п.п. 6.7, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, а також п.п. 6 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 року № 357, фактично нехтуючи особистою безпекою, здійснив випередження автомобіля обвинуваченого, міг не дотриматися безпечного інтервалу з ним є лише припущенням, адже доказів «випередження автомобіля», тобто перебування велосипеда з потерпілим перед автомобілем яким керував обвинувачений, в ході розгляду справи не здобуто, а тому судом до уваги не беруться.
		Водночас, оцінюючи питання доведення винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що досліджені в ході судового розгляду докази містять розбіжності і у своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
		Згідно п. 22 Постанови Пленуму ВС України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.
		Як наведено у постанові ВС від 17.09.2020 року по справі №286/4163/19, за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
		Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
		Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
		Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.
		Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.
		З показів ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що він під`їжджаючи до перехрестя вул. Дорошенка та вул. Шашкевича відчув, що заднім колесом автомобіля наїхав на якусь перешкоду. Оскільки швидкість руху була незначною через дорожній затор, він відразу зупинився та подивився в бокове дзеркало заднього огляду і побачив, що біля заднього правого колеса його автомобіля лежить велосипед, а поряд із ним стоїть співробітник поліції з велопатруля. Він побачив, що під заднім правим колесом його авто лежить велосипед поліції. Його автомобіль має подвійне скління та тонування бокових та заднього вікон, під час руху вікна були зачинені, в салоні автомобіля була ввімкнена музика та клімат-контроль, тому він не бачив співробітника поліції ОСОБА_6 , не чув його вимог про зупинку та не спілкувався з останнім на вулиці Дорошенка. 
		Водночас, в ході судового розгляду у показах інших фігурантів даного провадження встановлено розбіжності, які ставлять під обґрунтований сумнів формулювання обвинувачення наведене в обвинувальному акті, та вказують на наявність обґрунтованих сумнівів, які з точки зору Конституції України, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
		Так, показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 містять наступні протиріччя та не узгоджуються між собою.
		В наданих суду показаннях потерпілий ОСОБА_6 зазначав, що біля будинку № 75 по вул. Дорошенка він під`їхав з правої сторони автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 до його передніх дверей. Водночас, під час проведення 01.12.2020 року додаткового слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 останній зазначив, що після початку руху автомобіля праворуч він почув крик свого напарника, який розташовувався з правої сторони вказаного транспортного засобу навпроти заднього правого колеса, що відображено у протоколі даної слідчої дії.
		Також, потерпілий ОСОБА_6 стверджував, що коли під`їхав до автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 вікно передніх правих дверей автомобіля було привідчинене та він сказав водію автомобіля фразу на кшталт «Поліція, зупиніть автомобіль». Разом з тим, з відеозапису проведення додаткового слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_7 від 01.12.2020 року вбачається, що свідок вказав, що вікно автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 було зачинене. У свою чергу, під час проведення аналогічної слідчої дії за участі потерпілого ОСОБА_6 поняті однозначно не вказали, що змогли розібрати слова потерпілого при зачинених вікнах та увімкненому радіо в салоні автомобіля.
		Також, наявні розбіжності в показах потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 стосовно самого механізму завдання ушкоджень потерпілому. Згідно з відеозаписами проведення додаткових слідчих експериментів з вказаними учасниками провадження від 01.12.2020 року потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що після початку руху праворуч автомобіль «Range Rover», д.н.з. НОМЕР_1 наїхав заднім правим колесом йому на ліву ступню, від чого він почав падати, кинув велосипед та відскочив, а автомобіль наїхав заднім правим колесом на переднє колесо велосипеда та зупинився. Натомість свідок ОСОБА_7 зазначив, що після того як автомобіль розпочав рух праворуч, він об`їхав його ззаду та побачив, що ОСОБА_6 лежить на проїзній частині, а його нога знаходиться під заднім колесом автомобіля.
		Суд погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що оскільки для проведення слідчих експериментів стороною обвинувачення було залучено автомобіль-статист іншої марки та моделі, з іншими технічними характеристиками, ніж автомобіль, яким керував обвинувачений, це могло вплинути на об`єктивність відтворення обставин, які мали місце 02.09.2020 року. Доказів на спростування наведеної позиції сторони захисту прокурором не надано.
		Суд приймає до уваги доводи захисника про те, що обвинуваченого і його захисника, незважаючи на передбачену ч. 3 ст. 240 КПК України можливість, не було залучено до проведення слідчих експериментів, але відзначає, що наведена обставина не впливає на допустимість відповідного доказу, адже це є правом органу досудового розслідування, а не його імперативним обов`язком.
		Наведені вище суперечності та протиріччя, що містяться в доказах зібраних стороною обвинувачення, в ході судового розгляду усунуті не були.
		Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , як і інші зазначені вище свідки, не були очевидцями наїзду автомобіля «Range Rover», н.з. НОМЕР_1 на потерпілого ОСОБА_6 , а інформація про обставини даної події більшості свідків відома зі слів потерпілого та свідка ОСОБА_7 .
		Отже, окрім показів самого потерпілого, які містять наведені вище суперечності, інших належних та допустимих доказів, які спростовують покази обвинуваченого, стороною обвинувачення в ході судового розгляду суду не надано. 
		Варто також відзначити, що з метою ретельної та об`єктивної перевірки доказів у справі, зокрема показів потерпілого та обвинуваченого судом було призначене судову комплексну автотехнічну, транспортно-трасологічну експертизу. Призначаючи наведене експертне дослідження, суд виходив з того, що усунення таких розбіжностей є дієвою запорукою проведення об`єктивного судового розгляду, адже відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		З мотивувальної частини висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиза за результатами проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16.09.2024 року № 5409-Е вбачається, що на поверхнях частин і деталей задньої частини правої сторони кузова автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 відсутні будь-які пошкодження, утворення яких характерне для контактування з велосипедом, коли останній знаходився у вертикальному, або близькому до такого положенні.
		На частинах і деталях службового велосипеда марки Pride моделі Marvel 2.0, рама № НОМЕР_4 (обліковий номер на наклейці: №0002) відсутні пошкодження, які могли бути утворені внаслідок зіткнення (контактування) з достатньо масивним твердим предметом (перешкодою) яким міг бути інший транспортний засіб, коли велосипед знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні. Наявні пошкодження, що виявлені в ході його огляду досліджень могли виникнути в процесі експлуатації велосипеда.
		Із врахуванням результатів досліджень транспортних засобів, при цьому будь-якої взаємної відповідності пошкоджень на транспортних засобах за загальними розмірами, розташуванням від поверхні землі та характером слідоутворення не встановлено, контактуючі пари деталей не виявлені, що може бути пов`язано із контактуванням заднього правого колеса автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 із переднім колесом службового велосипеда марки Pride моделі Marvel 2.0, рама № НОМЕР_4 (обліковий номер на наклейці №0002) в момент, коли останній знаходився вже у горизонтальному положенні, лежачи на правому боці на проїзній частині дороги.
		Враховуючи встановлені в ході проведення експертизи: 
		- відсутність фіксації на місці події, на проїзній частині вул. П.Дорошенка, окрім транспортних засобів, будь-яких слідових даних, перш за все слідів коліс транспортних засобів, потертостей, подряпин, осипів уламків частин і деталей транспортних засобів, лусочок фарби, осипів ґрунту тощо;
		- відсутність на поверхнях частин і деталей задньої частини правої сторони кузова автомобіля на автомобілі Range Rover р.н. НОМЕР_1 будь-яких пошкоджень, утворення яких характерне для контактування з велосипедом, коли останній знаходився у вертикальному, або близькому до такого положенні;
		- відсутність на момент огляду, на поверхнях частин і деталей службового велосипеда марки Pride моделі Marvel 2.0, рама № НОМЕР_4 (обліковий номер на наклейці: №0002), пошкоджень які могли бути утворені внаслідок наїзду (контактування) з достатньо масивним твердим предметом (перешкодою) яким міг бути інший транспортний засіб, коли велосипед знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні;
		- відсутність встановлених контактуючих пар, деталей транспортних засобів, що може бути пов`язано із контактуванням заднього правого колеса автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 із переднім колесом службового велосипеда марки Pride моделі Marvel 2.0, рама № НОМЕР_4 (обліковий номер на наклейці: №0002) в момент, коли останній знаходився вже у горизонтальному положенні, лежачи на правому боці на проїзній частині дороги;
		- відсутність можливості спостереження особливостей розвитку механізму наїзду на відеозапису камери спостереження за адресою м. Львів, вул. Бібліотечна, 2 (папка Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів) у зв`язку із наявністю перешкод між відео камерою та об`єктами події;
		оцінити, з технічної точки зору, спроможність показань потерпілого ОСОБА_6 , які наявні в представлених на дослідження матеріалах кримінальної справи, щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.09.2020 року близько 14 години 10 хвилин у місті Львові на вулиці Дорошенка навпроти будинку №75, не видається можливим.
		Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , кожен окремо, підтримали власний висновок та зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про характер руху автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 , який зазначено в обвинувальному висновку, а саме різкий рух праворуч після зупинки та наїзд на велосипед потерпілого. Будь-яких слідових даних, зокрема слідів коліс транспортних засобів, потертостей, подряпин, осипів уламків частині і деталей транспортних засобів, лусочок фарби, осипів ґрунту тощо на проїзній частині вулиці, на ділянці ДТП не виявлено і не зафіксовано. Також, на транспортних засобах відсутні сліди характерні для їх контактування у спосіб відображений в обвинувальному акті, а жодних ознак усунення таких слідів на автомобілі Range Rover р.н. НОМЕР_1 виявлено не було.
		Суд також відзначає, що на оглянутих судом відеозаписах з камер спостереження не зафіксовано особливості розвитку механізму наїзду та характер руху автомобіля Range Rover р.н. НОМЕР_1 , який зазначено в обвинувальному висновку, а саме різкий рух праворуч після зупинки та наїзд на велосипед потерпілого.
		Разом з тим, оцінюючи об`єктивність досудового розслідування з точки зору повноти збирання доказів, суд не може не відзначити, що стороною обвинувачення надано для дослідження відеоматеріали з нагрудних камер велопатруля, який прибув на місце після ДТП, натомість відеоматеріали або запити на їх витребування з нагрудних камер ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тобто такого самого велопатруля, які, за твердженням останніх, спілкувалися з ОСОБА_4 та переслідували його під час виконання службових обов`язків, матеріали справи не містять і суду таких не надано. 
		 
		Відповідно дост. 337 ч. 1 КПК України,судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно ч. 2ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно дост. 62 Конституції України,ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині визнати обвинуваченого винним.
		Водночас, згідно положеньч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків. 
		Таким чином, суд може ухвалити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
		 
		Положеннямист. 91 КПК Українипередбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Статтею 92 КПК Українипередбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Як наведено вище, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Згідно ст. 2 КК України,підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченогоцим Кодексом. 
		У свою чергу, склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як кримінальне правопорушення. Елементами складу кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.
		 
		Виходячи з наведених вище встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд приходить до висновку та переконання, що надані стороною обвинувачення докази не доводять у своїй сукупності винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину поза розумним сумнівом. Відтак, такі докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку і не є належною підставою для його ухвалення. 
		При цьому суд відзначає, що в ході розгляду справи було допитано усіх осіб заявлених як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. Ці допити відбувались у присутності як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Жодного з учасників провадження суд не обмежував у можливості реалізувати свої права, у тому числі задати відповідні питання обвинуваченому, потерпілому, свідку чи експерту. Більше того, саме для перевірки та детального аналізу доказів та обставин справи, усунення усіх розбіжностей та сумнівів, судом було призначено експертне дослідження, а після його проведення отримано роз`яснення висновку від експертів в присутності учасників процесу, в тому числі із застосуванням положень передбачених ч. 4 ст. 356 КК України. Отже, судом детально досліджено безпосередньо та проаналізовано усі докази подані учасниками процесу. Жодних доповнень чи заперечень проти завершення дослідження обставин справи від учасників процесу не поступало і не висловлювалось.
		За переконанням суду, в ході судового розгляду сторона обвинувачення не довела винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.
		Як наведено вище, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Зокрема, у справах, де інкриміновано умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, має бути доведено наявність відповідного умислу обвинуваченого, а суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність фактів саме такого характеру, який є необхідним елементом відповідного складу злочину.
		У даному випадку, встановлені під час судового розгляду обставини дають підстави стверджувати про те, що в ході судового розгляду не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачений здійснив дії, які мають кримінально-правовий характер. 
		Таким чином, під час судового провадження стороною обвинувачення не доведено того, що мало місце діяння ОСОБА_4 , яке полягає в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
		Отже, встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на не доведення у діях обвинуваченого суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_4 належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстав, передбачених п. 3 ч. 1ст. 373 КПК України, відповідно якого виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Вирішення питань процесуального характеру
		Витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
		Запобіжний захід застосований до обвинуваченого у виді застави, після набрання вироком законної сили, слід вважати скасованим. Відтак, слід повернути заставу в розмірі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, внесену відповідно до квитанції 9223-7530-1696-6075 від 15.02.2021 (призначення платежу  застава на підставі ухвали від 10.02.2021, # квитанції 0 0 2015748573.1) заставодавцю  ОСОБА_24 або уповноваженій ним особі.
		Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України, у зв`язку з недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу вказаного кримінального правопорушення, та виправдати.
		Речові докази, після набрання вироком законної сили:
		- оптичний носій DVD-R 4/7GB-120min ALERUS 16X speed, серійний номер №079311026104631 залишити у матеріалах кримінального провадження;
		- транспортний засіб марки «RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , переданий на зберігання власнику ОСОБА_4  вважати повернутим власнику за належністю;
		-велосипед моделіbicyclePRIDEMARVEL2.0із бортовимномером 0002переданий назберігання доУправління патрульноїполіції уЛьвівській області- вважатиповернутим власникуза належністю. 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді застави після набуття вироком законної сили вважати скасованим та повернути заставу в розмірі 45400 ( сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок заставодавцю  ОСОБА_24 або уповноваженій ним особі.
		Судові витрати у кримінальному провадженні у сумі 40538 гривень 45 копійок за проведення у кримінальному провадженні експертиз віднести на рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...