Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/343/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: 12.12.2024. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 05.12.2024
Номер судового провадження: 2415 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2024 року                                       м. Харків                        Справа № 913/343/24  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Лакіза В.В.;
		за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2415Л/2) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду Луганської області від 23.09.2024 у справі №913/343/24 (повний текст рішення складено та підписано 23.09.2024 суддею Шеліхіною Р.М. у приміщенні Господарського суду Луганської області) 
		за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», м.Сєвєродонецьк Луганської області,
		до 1.Фермерського господарства «Дюніс», село Бараниківка Сватівського району Луганської області,
		2. ОСОБА_1 , село Бараниківка Сватівського району Луганської області
		про стягнення 692688,67 грн,-
		ВСТАНОВИВ:
		Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 - Фермерського господарства «Дюніс» та відповідача-2 - ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021 у розмірі 692688,67 грн, з яких: 690876,17 грн - прострочена заборгованість перед державою; 1812,50 грн - прострочена комісійна винагорода. 
		Позов обґрунтований тим, що відповідач-1 не виконав умови договору кредитної лінії у частині своєчасного та повного погашення основної суми боргу, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів. Виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено державною гарантією, згідно з укладеним з Міністерством фінансів України договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020. Позивач просив стягнути заборгованість солідарно з відповідача-2, оскільки в забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021 укладено також договір поруки №379_026/31 від 02.04.2021 з фізичною особою - ОСОБА_1 .
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.09.2024 у справі №913/343/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства «Дюніс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021 у сумі 690876,17 грн та прострочену комісійну винагороду в сумі 1631,25 грн. Стягнуто з Фермерського господарства «Дюніс» на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 4155,05 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 4155,05 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
		Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що гарант 09.05.2023 перерахував на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 692341,17 грн відповідно до пунктів 5.1, 5.5 договору про надання держаної гарантії на портфельній основі. Своє право на регресну вимогу до боржника гарант реалізував шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача 1 сплаченої відповідно до гарантії суми (пункти 6.1, 6.2 договору про надання державної гарантії на портфельній основі, пункти 2.2.1.5, 2.2.1.6 додаткового договору №1 до договору кредитної лінії). Господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача- 1 заборгованості перед державою у розмірі 690876,17 грн. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісійною винагородою за період з 30.04.2021 по 28.06.2024 у розмірі 1812,50 грн господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, дійшов висновку про те, що позивач неправильно визначив період, нарахувавши заборгованість за комісійною винагородою за межами строку кредитування, який згідно з пунктами 3.2. та 3.3 договору кредитної лінії становить до 01.04.2024, відтак, задовольнив вимогу позивача з відповідача простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 30.04.2021 по 01.04.2024 з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії у межах строку кредитування у сумі 1631,25 грн.
		Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 23.09.2024 у справі №913/343/24 у частині відмови у задоволенні вимоги АТ «Ощадбанк» про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.04.2021 по 28.06.2024 з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії, в межах строку кредитування у сумі 181,25 грн скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Дюніс» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» прострочену заборгованість за комісійною винагородою за період з 01.04.2021 по 28.06.2024 з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії у межах строку кредитування у сумі 181,25 грн. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Дюніс» та ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 12468,39 грн.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає таке, що господарський суд неправильно застосовує до комісійної винагороди положення законодавства щодо процентів за користування кредитом. Діюче законодавство не містить обмежень щодо нарахування простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.04.2021 по 28.06.2024, з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії, у межах строку кредитування у сумі 181,25 грн.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/343/24 необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №913/343/24.
		23.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду Луганської області від 23.09.2024 у справі №913/343/24. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 05.12.2024 об 11:30 годині. Встановлено учасникам справи строк по 28.11.2024 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 заяву  представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії- Луганського обласного управління, адвоката Снайко Г.О., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 05.12.2024 об 11:30 год. та усі наступні засідання у справі №913/343/24 проводити за участі представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління, адвоката Снайко Г.О., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
		У судовому засіданні 05.12.2024, яке походило в режимі відеоконференції, представник заявника вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу.
		Представники першого та другого відповідачів у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 
		Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника заявника апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
		02.04.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк) та фермерським господарством «Дюніс» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №379_026, відповідно до пункту 2.1 якого банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до пунктів 3.8, 3.2, 3.1 кредитного договору кредит наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 01.04.2024 з максимальним лімітом кредитування в розмірі 3000000,00 гривень.
		У пункті 3.3 кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з графіком: до 31.12.2023 (включно) діючий ліміт кредитування - 3000000,00 грн; 01.01.2024 - 31.01.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 2000000,00 грн; 01.02.2024 - 29.02.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 1000000,00 грн; 01.03.2024 - 01.04.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 500000,00 грн;
		Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (пункт 3.9 кредитного договору).
		Позивачем на виконання умов кредитного договору надано відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 3000000,00 грн.
		Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
		Відповідно до підпункту 3.11.1 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 цього договору.
		Згідно з підпунктом 3.5.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною. 
		Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.5, 3.16 договору.
		Пунктом 3.7 кредитного договору також передбачено, що позичальник сплачує банку: - комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору; - комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,425 % від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору. - комісійну винагороду за збільшення максимального ліміту кредитування в розмірі 1 % від суми, на яку збільшується сума максимального ліміту кредитування в день укладання таких змін до цього договору.
		Згідно з пунктом 3.19 кредитного договору з метою виконання зобов`язання позичальник здійснює перерахування коштів для погашення заборгованості за цим договором. Виконання зобов`язань за цим договором (у тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код банку 304665) у валюті, що передбачена умовами цього договору для кожного виду платежу та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням.
		Відповідно до підпункту 3.13.2 пункту 3.13 кредитного договору банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитись від надання позичальнику кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (траншу) (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, в наступних випадках, зокрема, якщо позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені цим договором та з урахуванням програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором.
		Пунктом 3.14 кредитного договору передбачено, що відкликання банком кредиту з підстав, визначених пунктом 3.13, цього договору здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному пунктом 8.4 цього договору, вимоги про відкликання кредиту. Сторони підтверджують, що відмова банку від наступних видач кредиту не є односторонньою зміною умов цього договору.
		Відповідно до пункту 3.15 кредитного договору після отримання від банку зазначеної вище вимоги про відкликання кредиту, позичальник зобов`язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим договором (у тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).
		Згідно з пунктом 4.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний належним чином виконувати усі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком.
		У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені у зв`язку з цим збитки понад штрафні санкції, визначені пунктом 6.2 цього договору (пунктом 6.1 кредитного договору).
		За порушення позичальником строків виконання зобов`язання щодо погашення основної суми боргу та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом пеня на користь банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення (пункт 6.2.1 кредитного договору).
		Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між банком та фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №379_026/31 від 02.04.2021.
		Згідно з умовами пунктів 2.1, 2.3 договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. 
		Порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору). 
		Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.
		Підпунктами 3.2.3, 3.2.6 договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.
		З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (підпункт 3.2.4 договору поруки).
		У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним підпунктом 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7., 3.2.8. договору поруки).
		Відповідно до підпункту 3.3.5 договору поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
		Відповідач-1 шляхом надання позивачу заяви №43 від 26.02.2021 ініціював отримання забезпечення за кредитом у вигляді державної гарантії на портфельній основі на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році».
		Відповідно до вказаного Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є: - агент - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»; - банки-кредитори - банки, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі; - гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів; позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
		31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем (гарант) та АТ «Ощадбанк» (бенефіціар) укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271, відповідно до пункту 2.1 якого гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
		Відповідно до пункту 2.3 договору гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору.
		Згідно з пунктом 2.6 договору гарантії ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.
		Згідно з пунктом 2.7 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогами розділу V цього договору.
		Відповідно до пункту 5.1 договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
		Бенефіціар зобов`язаний протягом 2 банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту (пункт 5.3 договору гарантії).
		Пунктом 5.5 договору гарантії передбачено, що гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії, загальна сума всіх виплачених бенефіціару ССГ, з урахуванням ССГ, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії.
		Згідно з пунктом 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
		Відповідно до пункту 6.2 договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: - застосувати інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом (пункт 6.2.1 договору гарантії); - здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (пункт 6.2.2 договору гарантії).
		02.04.2021 банк уклав з позичальником додатковий договір №1 до договору кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021, в якому сторони доповнили останній такими положеннями.
		Відповідно до пункту 2.2.1.3 додаткового договору позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених порядком та договором про надання гарантії.
		Згідно з пунктом 2.2.1.5 додаткового договору позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені.
		Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум (у співвідношенні, визначеному згідно з Порядком та договором про надання гарантії) та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) сум сплачених за гарантією сум та до моменту повної сплати нарахованої пені (пункт 2.2.1.6 додаткового договору).
		Пунктом 2.3.2.1 додаткового договору передбачено, що позичальник цим зобов`язується повернути (компенсувати) банку всі кошти, які будуть сплачені банком, як третьою особою, в погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, наданих у відповідності до договору кредитної лінії (резервної).
		У пункті 2.7 додаткового договору сторони погодили положення щодо комісійних винагород. Так, у доповнення до інших комісійних винагород, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% річних, нараховується щомісячно на діючий ліміт кредитування, помножений на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній день кожного місяця / останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.
		На виконання умов пункту 2.1, 3.2, 3.9 кредитного договору позивачем за період з 07.04.2021 по 07.05.2021 перераховано на поточний рахунок НОМЕР_2 ФГ «ДЮНІС» окремими частинами (траншами) кредитні кошти на загальну суму 3000000,00 грн. 
		Однак відповідачем-1 у порушення пунктів 3.3, 3.11 кредитного договору не дотримано діючий ліміт кредитування, та зобов`язання за укладеним договором зі своєчасного повернення кредитних коштів не виконано.
		У зв`язку з чим 22.03.2023 позивач відповідно до умов пункту 3.14 кредитного договору надіслав відповідачу-1 на електронну пошту, зазначену у договорі кредитної лінії, повідомлення-вимогу №110.10-08/46, в якому просив терміново погасити заборгованість перед АТ «Ощадбанк», яка станом на 22.03.2023 склала 3079669,00 грн, та зазначив, що в іншому випадку банком буде направлена вимога за гарантією для отримання відшкодування за кредитною операцією до гаранта - Кабінету Міністрів України, що діє від імені держави.
		Однак, вимоги позивача відповідачем-1 залишені без задоволення, у зв`язку з чим 03.04.2023 АТ «Ощадбанк» у порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 договору гарантії, направив Міністерству фінансів України (гаранту) та АТ «Укрексімбанк» (агенту) вимогу №70/4-01/354 на сплату за гарантією №6 від 03.04.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 у розмірі 692341,17 грн.
		09.05.2023 Міністерство фінансів України перерахувало позивачу гарантійну суму у розмірі 692341,17 грн для відшкодування за кредитною операцією, що підтверджується платіжною інструкцією №5432281901 від 09.05.2023 та випискою по рахунку, які містяться в матеріалах справи.
		10.01.2024 позивачем ужито заходи з договірного списання коштів з поточного рахунку поручителя, відкритого в АТ «Ощадбанк», відповідно до умов пункту 3.3.6.1 договору поруки, у розмірі 1465,00 грн, які направлено на відшкодування гаранту сум сплати за гарантією, що підтверджується банківською випискою. 
		28.03.2024 банком відповідачу-1 та відповідачу-2 направлено повідомлення про перехід прав кредитора №55/5.3-02/39446/2024 та №55/5.3-02/39447/2024.
		Також 28.03.2024 банком відповідачу-2 направлено вимогу про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою №55/5.3-02/39443/2024, в якій вимагав у 10-денний строк з дати направлення цієї вимоги виконати порушене відповідачем-1 зобов`язання за договором кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021 у повному обсязі та сплатити загальну заборгованість, яка станом на 01.03.2024 становить 3526502,61 грн (у тому числі прострочену заборгованість перед державою (бюджетом) на суму 690876,17 грн).
		Позивач зазначає, що позичальник погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив.
		Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення щомісячну комісійну винагороду банку, відповідно до умов пункту 2.7 додаткового договору.
		Згідно з розрахунком заборгованості позивачем нарахована комісія за період з 30.04.2021 по 28.06.2024, однак відповідач-1 здійснив оплату за нарахованою комісією лише до 04.02.2022, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1812,50 грн.
		Облік заборгованості за несплаченою комісією підтверджується також виписками по рахунку банку, в яких відображена прострочена заборгованість за даними платежами.
		Ураховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, а також з огляду на умови договору поруки, позивач заявив вимогу і до відповідача-2 як поручителя щодо солідарного погашення заборгованості за кредитним договором.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором кредитної лінії у розмірі 692688,67 грн, з яких: 690876,17 грн - прострочена заборгованість перед державою; 1812,50 грн - прострочена комісійна винагорода.
		Приймаючи рішення в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення заборгованості за комісійною винагородою за період з 30.04.2021 по 28.06.2024 у розмірі 1812,50 грн, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, дійшов висновку про те, що позивач неправильно визначив період, нарахувавши заборгованість за комісійною винагородою за межами строку кредитування, який згідно з пунктами 3.2. та 3.3 договору кредитної лінії становить до 01.04.2024, відтак, задовольнив вимогу позивача з відповідача простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 30.04.2021 по 01.04.2024 з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії у межах строку кредитування у сумі 1631,25 грн.
		Оскільки судове рішення Господарського суду Луганської області у даній справі оскаржується банком у частині не задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 30.04.2021 по 28.06.2024 з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії у межах строку кредитування у сумі 181,25 грн, колегія суддів у силу положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України переглядає судовий акт лише в цій частині.
		Надаючи оцінку висновкам господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).
		Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 Цивільного кодексу України).
		У пункті 2.7 додаткового договору до кредитного договору сторони погодили положення щодо комісійних винагород. 
		Так, у доповнення до інших комісійних винагород, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% річних, нараховується щомісячно на діючий ліміт кредитування, помножений на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній день кожного місяця/останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.
		Відповідно до частини 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
		Частиною 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що господарський суд неправильно застосовує до комісійної винагороди положення законодавства щодо процентів за користування кредитом, водночас вважає, що діюче законодавство не містить обмежень щодо нарахування простроченої заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.04.2021 по 28.06.2024, з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії, у межах строку кредитування у сумі 181,25 грн.
		Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи заявника апеляційної скарги, виходячи з такого.
		Як зазначалося вище, сторони кредитного та додаткового до нього договорів (банк і позичальник) погодили їхні умови, у тому числі і щодо сплати комісійної винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
		Умовами договору кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021 та додаткового договору №1 до вказаного договору строк кредитування визначений до 01.04.2024 включно.
		Господарський суд обґрунтовано взяв до уваги правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, в яких, зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України. Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
		Перевіривши розрахунок простроченої заборгованості за комісією за договором кредитної лінії за період з 30.04.2021 по 28.06.2024 у сумі 1812,50 грн, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивач неправильно визначив період, нарахувавши заборгованість за комісійною винагородою за межами строку кредитування, який згідно з пунктами 3.2 та 3.3 договору кредитної лінії, становить строк - до 01.04.2024.
		Частиною 1 ст.554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (частина 2 ст. 553, частина 2 ст.554 Цивільного кодексу України).
		Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 Цивільного кодексу України).
		З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №379_026/31 від 02.04.2021 з метою забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії №379_026 від 02.04.2021, за умовами договору поруки відповідач-2 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання відповідно до умов кредитного договору. 
		Матеріалами справи також підтверджено факт невиконання відповідачем-1 умов договору кредитної лінії з урахуванням додаткової угоди щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача-2 виник солідарний обов`язок сплатити суми заборгованості та простроченої комісійної винагороди за кредитним договором.
		Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів простроченої комісійної винагороди за період з 30.04.2021 по 01.04.2024, з урахуванням часткової оплати відповідачем комісії, в межах строку кредитування в сумі 1631,25 грн. 
		Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. 
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Луганської області від 23.09.2024 у справі №913/343/24 залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складено 12.12.2024. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.А. Пуль
		 
		 
		Суддя                                                                                           Я.О. Білоусова  
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Лакіза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...