Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14968/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 12.12.2024. Зареєстровано: 12.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/14968/22 
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: 
		Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
		за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» - Теплюка В. С.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» - Пугача С. В.; Державного підприємства «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» - Опаріної А. Л.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» - Острянка В. І.; Приватного акціонерного товариста «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Плясуна О. І.; Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» - Оплачка В. О.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
		 
		на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 
		 
		та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн»
		 
		на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023, 
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 
		та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (про виправлення описки)
		 
		у справі № 910/14968/22
		за заявою ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою від 08.02.2023 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (далі - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», Боржник), ввів процедуру розпорядження майном Боржника та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Реверука П. К., вирішив інші процедурні питання.
		08.02.2023 господарський суд в установленому законом порядку здійснив публікацію оголошення № 70038 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбуд Девелопмент".
		Після оприлюднення цього оголошення кредитори подали заяви з грошовими вимогами до Боржника, які були прийняті та призначені до розгляду відповідними ухвалами місцевого господарського суду.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		За результатом попереднього засідання у справі № 910/14968/22 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу від 07.08.2023, якою:
		1) визнав, серед інших, кредиторами по відношенню до Боржника: 
		- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Житло-Капітал») в розмірі 3 122 545 005,54 грн; 
		- Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» (далі - ТОВ «Вальтурн») в розмірі 148 714 202,14 грн;
		- Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (далі - ТОВ «Регіональні ресурси») в розмірі 5 051 998,67 грн;
		- ОСОБА_1 в розмірі 87 145 366,00 грн;
		- Товариство з обмеженою відповідальністю «К`Ю.С.М. Груп» (далі - ТОВ «К`Ю.С.М. Груп») в розмірі 120 802 072,92 грн;
		- Закрите акціонерне товариство «Молодіжний житловий фонд «Академмістечко» (далі - ЗАТ «МЖФ «Академмістечко») в розмірі                            5 634 083,93 грн;
		2) залишив заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (далі - ТОВ «ФК «Арагон») з кредиторськими вимогами до Боржника на суму 197 023 539,00 грн без розгляду.
		Не погодившись частково з ухвалою місцевого господарського суду, Боржник (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») оскаржив її в апеляційному порядку в частині визнання грошових вимог до Боржника таких кредиторів: 
		- ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (щодо усієї суми вимог у розмірі 3 122 545 005,54 грн); 
		- ТОВ «Вальтурн» (щодо всього обсягу вимог у сумі 148 714 202,14 грн); 
		ТОВ «Регіональні ресурси» (щодо частини вимог у розмірі 4 727 112,79 грн).
		Також не погодившись частково з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «Вальтурн» оскаржило її в апеляційному порядку в частинах:
		1) визнання грошових вимог до Боржника таких кредиторів: ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в розмірі 3 122 545 005,54 грн; ОСОБА_1. в розмірі 87 145 366, 00 грн; ТОВ «К`Ю.С.М. ГРУП» в розмірі 65 796 704,92 грн; ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» в розмірі 5 634 083,93 грн;
		2) залишення без розгляду заяви ТОВ «ФК «Арагон» з кредиторськими вимогами до Боржника на суму 197 023 539,00 грн.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою від 03.06.2024 (з урахуванням ухвали від 04.07.2024 про виправлення описки) у справі № 910/14968/22 Північний апеляційний господарський суд:
		1) задовольнив частково апеляційну скаргу ТОВ «Укрбуд Девелопмент» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14968/22;
		2) скасував ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі в частині визнання кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «Вальтурн»; 
		3) змінив ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі в частині визнання кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал»; 
		4) залишив без змін ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі в частині визнання кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «Регіональні ресурси»; 
		5) виклав абзаци 4, 9 та 10 частини 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в новій редакції:
		«Визнати майнові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" виражені в грошовому еквіваленті в розмірі 2 895 729 147,62 грн., з яких: 2 845 729 147,62 грн. - вимоги четвертої черги,  50 000 000,00 грн. - позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 5 368, 00 грн. - судового збору. 
		В частині визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" кредитором по відношенню до боржника в розмірі               226 810 489 ,92- відмовити», - та
		виключив абзац 9 частини 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі; 
		постановив вважати абзацом 9 відповідно абзац 10 частини 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14968/22 та викласти його таким чином:
		«Визнати товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» кредитором по відношенню до боржника в розмірі 5 051 998,67 грн., з яких: 10 736,00 грн. - вимоги першої черги, 5 041 262,67 грн. - вимоги четвертої черги.»;
		постановив вважати абзацами 10-14 відповідно абзаци 11-15 частини 1 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/14968/22; 
		6) доповнив частину 4 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/14968/22 абзацом такого змісту:
		«Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» у визнанні кредитором по відношенню до боржника»;
		7) постановив вважати частинами 5-12 відповідно частини 4-11 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14968/22;
		8) закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі № 910/14968/22.
		За мотивами означеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в частині обґрунтованості та визнання грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси».
		Також погодився з судом першої інстанції щодо права ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на звернення з кредиторськими вимогами до боржника як особи, яка діє в інтересах довірителів. Однак, змінив ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 07.08.2023 в частині визнання грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал» з тих підстав, що встановив саме майновий характер заявлених кредитором вимог, а також обставини того, що лише частина спрямованих для фінансування будівництва коштів була перерахована Боржнику.
		Окрім того, скасовуючи ухвалу від 07.08.2023 в частині визнання кредитором у справі ТОВ «Вальтурн» та відмовляючи у визнанні його грошових вимог, апеляційний господарський суд погодився з доводами Боржника про те, що цим кредитором до заяви не подано жодних доказів у підтвердження наявності заборгованості Боржника, яка була предметом відступлення права вимоги згідно відповідних договорів, як і не надано доказів перерахування коштів за ланцюгом відступлення такого права вимоги, зокрема і ТОВ «Вальтурн».
		У частині вимог означеного кредитора суд апеляційної інстанції додатково врахував ту обставину, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/7825/23 визнано недійсними відповідні договори про відступлення права вимоги, якими [договорами] ТОВ «Вальтурн» підтверджував наявність власних грошових вимог до Боржника.
		У зв`язку з прийняттям рішення про відхилення кредиторських вимог ТОВ «Вальтурн» та, як наслідок, відсутністю у цього Товариства права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2023, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою цього кредитора.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Боржника
		Боржник (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:
		- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі 910/14968/22 у частині ухвалення нового рішення щодо визнання кредиторами Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал» з майновими вимогами, вираженими в грошовому еквіваленті в розмірі 2 895 729 147,62 грн, та ТОВ «Регіональні ресурси» в частині кредиторських вимог у розмірі 4 732 480,79 грн. Прийняти [в цих частинах] нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторами по відношенню до Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ТОВ «Регіональні ресурси» з відповідними зазначеними вище вимогами;
		- в іншій частині ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №    910/14968/22 залишити без змін.
		Касаційну скаргу Боржник мотивував підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах:
		- від 14.09.2021 у справі 359/5719/17 та від 14.12.2021 у справі №344/16879/135-ц (щодо застосування положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Закону України «Про інвестиційну діяльність» у взаємозв`язку, зокрема, з нормами 228, 328, 331, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України));
		- від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20 від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 (щодо застосування норм статей 45-47 КУзПБ);
		- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17), від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13- ц (щодо застосування передбаченого статтею 86 ГПК України стандарту доказування «вірогідність доказів»).
		За змістом наведених у скарзі доводів Боржник стверджує, що неправильне застосування норм матеріального права зумовлене порушенням апеляційним судом процесуальних норм, що полягає, зокрема, у такому:
		- залишенні поза увагою, що заявлені грошові вимоги ТОВ «ФК «Житло- Капітал» до Боржника є майновими вимогами не управителя Фондів фінансування будівництва, а кожного окремого довірителя у такому Фонді, і можуть бути заявлені кожним із вказаних Довірителів у цьому провадженні у справі про банкрутство ТОВ «Укрбуд Девелопмент» відповідно до положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); 
		- не дослідженні у розгляді грошових вимог ТОВ «Регіональні Ресурси» питання виникнення зобов`язання, тобто передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівелна Компанія «Укрбудмонтаж» (далі - ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошових коштів ТОВ «Укрбуд Девелопмент» за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 05.07.2016 № 73-Ф.
		- не здійсненні огляду та дослідження питання наявності у ТОВ «Регіональні Ресурси» оригіналів документів, які додано останнім до заяви про визнання кредиторських вимог;
		- неврахуванні наявних у справі доказів того, що ТОВ «Регіональні Ресурси» у підтвердження заявлених вимог надало, зокрема, фотокопії 11 платіжних доручень з доданих до заяви іншого кредитора - ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» додатків, які були попередньо подані в межах цієї справи про банкрутство. При цьому копії відповідних платіжних доручень разом із Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 05.07.2016 № 73-Ф було передано ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» як новому кредитору від первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»). При цьому доказами, що містяться у справі підтверджено, що загальна сума заборгованості ТОВ «Укрбуд Девелопмент» перед ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за Договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05.07.2016 № 73-Ф станом на 04.07.2021 складала 120 796 704,92 грн, що відповідає сумі відступленого права вимоги до Боржника за договором про відступлення права вимоги від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «К`Ю.С.М. Груп». Тобто, апеляційним судом не взято до уваги обставин того, що одночасне визнання грошових вимог як ТОВ «Регіональні Ресурси» в розмірі 4 727 112,79 грн, так і грошових вимог ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» в розмірі 120 796 704,92 грн, які виникли шляхом відступлення права вимоги до Боржника за вказаним Договором є неможливим, оскільки визнання грошових вимог одного кредитора виключає визнання грошових вимог іншого, а укладені кредиторами договори відступлення права вимоги фактично мають один і той самий предмет договору. 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ТОВ «Вальтурн»
		Не погодившись частково із зазначеними вище судовими рішеннями у цій справі, ТОВ «Вальтурн» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просив суд:
		1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №910/14968/22 у частинах:
		- часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та скасування ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині визнання кредитором по відношенню до боржника ТОВ «Вальтурн»;
		- зміни та доповнення ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (за результатом розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Житло- Капітал»);
		2) скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 про виправлення описки;
		3) скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частинах: 
		- визнання кредиторами: ОСОБА_1 з грошовими вимогами у сумі                         84 560 406,00 грн; ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» - у розмірі 55 000 000,00 грн; ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» - у сумі 5 634 083,93 грн, 
		- залишення без розгляду заяви ТОВ «ФК «Арагон» з кредиторськими вимогами до Боржника на суму 197 023 539,00 грн, - 
		та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у визнанні кредиторами ОСОБА_1 , ТОВ «К`Ю.С.М. Груп», ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» та про визнання кредитором ТОВ «ФК «Арагон» з грошовими вимогами на суму 197 023 539,00 грн;
		4) в іншій частині залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у цій справі в силі.
		Щодо оскарження постанови апеляційного суду в частині розгляду власних грошових вимог ТОВ «Вальтурн» мотивувало касаційну скаргу підставами касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та полягають у такому:
		- неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції норм статтей 512, 517, частини першої статті 626, статті 629, частини третьої статті 656, частини першої статті 691 ЦК України в їх сукупності із положеннями статтей 76, 79, 86 ГПК України за одночасної відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (у вирішенні питання, чи є належними та вірогідними доказами переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора в сукупності: договір про відступлення права, повідомлення первісним кредитором боржника про нового кредитора та визнання боржником боргу перед новим кредитором);
		- застосуванні апеляційним судом норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах: від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 (щодо застосування статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статтей 13, 14 ГПК України); від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17), від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (щодо стандарту доказування «вірогідність доказів», визначеного статтею 86 ГПК України).
		Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Житло- Капітал» скаржник (ТОВ «Вальтурн») підставою звернення із касаційною скаргою зазначив обставини, визначені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, через неправильне застосування цим судом норм статті 509 ЦК України, статтей 1, 7, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
		Щодо оскарження постанови апеляційного суду в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1., ТОВ «К`Ю.С.М. Груп», ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» та ТОВ «ФК «Арагон» скаржник (ТОВ «Вальтурн») мотивував касаційну скаргу передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою, оскільки вважав, що суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.05.2024 у справі №904/2104/19 (904/2410/20), від 31.01.2024 у справі №910/14968/22 (910/7059/23), від 05.03.2024 у справі №911/414/23, від 25.01.2024 у справі №910/18506/20 (910/2564/22), від 23.01.2024 у справі №907/935/21(907/957/22) та інших.
		Щодо оскарження ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/14968/22 в частині розгляду грошових вимог означених кредиторів скаржник (ТОВ «Вальтурн») обґрунтував касаційну скаргу додатково такими підставами:
		- у частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 - пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (через неправильне застосування норм статтей 611, 651, частини п`ятої статті 653, статті 654 ЦК України, статтей 1, 39 КУзПБ за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах);
		- у частині розгляду грошових вимог ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» - пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (через неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм частин першої - третьої, п`ятої статті 177, статтей 181, 190, 202 , 424, 601, частин другої та третьої статті 656 ЦК України, статті 167 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені в постановах від 17.01.2024 у справі №521/1439/18, від 31.01.2024 у справі №910/14968/22 (910/7059/23)); 
		- у частині розгляду грошових вимог ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» - пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (через неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 47 КУзПБ та статтей 76-79 ГПК України у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені в постановах від 13.06.2024 у справі №910/18166/2076, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17);
		- у частині залишення без розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Арагон» - пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (через неправильне застосування норм статті 19 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 248, частин другої та третьої статті 249 ЦК України, частини другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах).
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		Боржник - ТОВ «Укрбуд Девелопмент» подав відзив, у якому просив касаційну скаргу ТОВ «Вальтурн» залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду від 03.06.2024 у частині розгляду грошових вимог цього кредитора - без змін. За змістом поданого відзиву стверджував про необґрунтованість мотивів та підстав касаційної скарги, якими не спростовується законність оскаржуваної постанови, ухваленої у відповідності до вимог чинного законодавства України з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
		Своєю чергою, ТОВ «Вальтурн» та ТОВ «Регіональні ресурси» подали відзиви на касаційну скаргу ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
		Згідно викладених у відзиві аргументів ТОВ «Вальтурн» стверджує про те, що касаційна скарга Боржника не відповідає вимогам процесуального закону, адже в ній не вказано конкретно, які висновки судів попередніх інстанції зроблені з неправильним застосуванням/порушенням норм права у подібних правовідносинах та які саме висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм судами не були враховані. Також доводить про нерелевантність наведених у касаційній скарзі правових висновків Верховного Суду до спірних правовідносин у цій справі, зокрема у частині незгоди Боржника з судами попередніх інстанцій щодо визнання грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал». Окремо зазначає про помилкову та безпідставну незгоду з правомірністю визнання судами попередніх інстанцій грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси» в сумі 4 732 480,79 грн, позаяк Боржник, по суті, спонукає Верховний Суд до переоцінки доказів та обставин справи, що не може бути підставою касаційного перегляду судових рішень.
		За змістом наведених у відзиві доводів ТОВ «Регіональні ресурси» доводить, що касаційна скарга ТОВ «Укрбуд Девелопмент» є безпідставною, а викладені в ній обставини та підстави не мають правового підґрунтя для скасування законних та обґрунтованих оскаржуваних судових рішень (ухвали від 07.08.2023 та постанови від 03.06.2024) в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Регіональні ресурси». Також стверджує, що доводи касаційної скарги в частині грошових вимог цього кредитора зводяться до незгоди з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Касаційне провадження
		05.06.2024 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С. В.
		Ухвалою від 19.06.2024 Верховний Суд витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/14968/22, відклав розгляд питання прийнятності касаційної скарги до надходження матеріалів справи.
		Ухвалою від 15.07.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Укрбуд Девелопмент» без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам процесуального закону, надав скаржнику строк для усунення недоліків.
		На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду до касаційного суду 25.07.2024 надійшла заява ТОВ «Укрбуд Девелопмент» про усунення недоліків касаційної скарги. 
		Ухвалою від 12.08.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укрбуд Девелопмент» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №910/14968/22, призначив скаргу до розгляду на 04.09.2024 о               11:45 год.
		Водночас 24.07.2024 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга розпорядника майна ТОВ «Вальтурн».
		Ухвалою від 06.08.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Вальтурн» без руху з підстав невідповідності її форми вимогам процесуального закону, надав скаржнику строк для усунення недоліків.
		На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду до касаційного суду 16.08.2024 надійшло клопотання ТОВ «Вальтурн» про усунення недоліків касаційної скарги. 
		Ухвалою від 22.08.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (про виправлення описки) у справі №910/14968/22; призначив касаційну скаргу до розгляду на 04.09.2024 о 11:45 год.; об`єднав у одне касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та ТОВ «Вальтурн» у цій справі.
		Ухвалою від 04.09.2024 Верховний Суд відклав розгляд касаційних скарг у справі до 09.10.2024 о 10:30 год.
		У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Картере В.І., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Васьковський О. В., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024.
		Ухвалами від 09.10.2024, 30.10.2024 та 20.11.2024 Верховний Суд оголошував перерву у судовому засіданні у справі, востаннє до 27.11.2024 о 09:30 год.
		У судовому засіданні 16.10.2024 27.11.2024 взяли участь представники ТОВ «Укрбуд Девелопмент», ТОВ «ФК «Житло-Капітал», ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки», ТОВ «Регіональні ресурси» ПрАТ "Акціонерна компанія «Київводоканал», ТОВ «Вальтурн», які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційних скарг. 
		Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
		Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши наведені скаржниками доводи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Предметом розгляду господарського суду в попередньому засіданні були заяви кредиторів з грошовими вимогами до Боржника.
		Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу: 
		грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; 
		боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; 
		кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; 
		конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. 
		Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
		Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
		Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ). 
		У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).
		За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
		У відповідності до наведених правових норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
		У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. 
		Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. 
		Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494)).
		Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
		Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
		Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).
		У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (правовий висновок у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 08.04.2021 у справі №904/4262/17). 
		Наведені правові висновки, на які, зокрема, покликається скаржник ТОВ «Укрбуд Девелопмент», відповідають сталій практиці Верховного Суду при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
		Ураховуючи зазначені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів перевірила законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та керується таким. 
		Щодо касаційної скарги ТОВ «Вальтурн» 
		Позаяк наявність/відсутність у ТОВ «Вальтурн» статусу кредитора у цій справі має вирішальне значення у питанні можливості оскарження судових рішень в частині розгляду грошових вимог інших кредиторів, Верховний Суд спершу переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відхилення грошових вимог цього заявника.
		Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається із заяви ТОВ «Вальтурн» з грошовими вимогами до Боржника, підставою виникнення грошових зобов`язань заявником вказано договори про відступлення права вимоги.
		ТОВ «Вальтурн» доводив, що заборгованість ТОВ "Укрбуд Девелопмент" перед первісним кредитором -ТОВ "Каса народної допомоги" виникла через невиконання Боржником свого обов`язку з оплати на користь первісного кредитора прав вимоги, отриманих за Договорами про відступлення права вимоги № В1-2612001/000-КЮС/18 та №В1- 0307001/000-КЮС/18 від 21.12.2020. За цими договорами ТОВ "Укрбуд Девелопмент" придбало у ТОВ "Каса народної допомоги" право вимоги до боржника ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за Кредитним договором №2612001/000-КЮС/18 від 26.12.2018 (з додатковими угодами до нього) та боржника ТОВ «Інноваційний Комфорт» за Кредитним договором №0307001/000-КЮС/18 від 03.07.2018 (з додатковими угодами до нього).
		Водночас суд апеляційної інстанції перевірив та з`ясував, що у якості доказів обґрунтування своїх грошових вимог ТОВ «Вальтурн» надав суду такі документи: 
		- копії Договору про відступлення права вимоги від 24.12.2020 № В-24/12/20-2 та Договору про відступлення права вимоги від 24.12.2020 № В-24/12/20-3 (укладених між ТОВ «Фортабуд» як новим кредитором та ТОВ «Каса народної допомоги» як первісним); 
		- копії вимог до Боржника про сплату коштів № 14/06/22-2 та № 14/06/22-1 від 14.06.2022;
		- копію листа Боржника б/н від 01.07.2022;
		- копії Договору про відступлення права вимоги від 14.12.2022 № ВПВ-14/12/22-1 та Договору про відступлення права вимоги від 14.12.2022 № ВПВ-14/12/22-2 (укладених між ТОВ «Вальтурн» як новим кредитором та ТОВ «Фортабуд» як первісним) та Акти прийому-передачі права вимоги до цих Договорів;
		- копію повідомлення ТОВ «Фортабуд».
		Апеляційний суд також встановив, що жодних інших доказів, зокрема первинних документів, які доводять факт існування між Боржником (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») і ТОВ «Каса народної допомоги» будь-яких зобов`язань ТОВ «Вальтурн» не надав, тоді як Боржник під час розгляду грошових вимог такі обставини заперечував.
		Наведене підтверджено матеріалами справи та не спростовано доводами касаційної скарги ТОВ «Вальтурн».
		Натомість аргументи цього скаржника (що стосуються оскарження постанови у частині розгляду та відхилення грошових вимог ТОВ «Вальтурн») фактично спрямовані на повторне дослідження наявних у справі доказів, належна оцінка яким вже була надана судом апеляційної інстанції.
		У цьому аспекті Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19). 
		Верховний Суд не встановив порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права щодо оцінки доказів, тому протилежні доводи ТОВ «Вальтурн» підлягають відхиленню за безпідставністю.
		Щодо інших аргументів скаржника у цій частині вимог (щодо оскарження постанови апеляційного суду у частині відхилення грошових вимог ТОВ «Вальтурн»), колегія суддів зважає на те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та у включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
		Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20, наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги. 
		Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
		- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
		- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
		- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
		Наведеним підтверджується обґрунтованість висновку апеляційного суду про те, що сама лише копія листа Боржника про визнання вимог не може бути належним доказом на підтвердження реальності господарських операцій та підтвердження кредиторських вимог.
		Окрім того, у контексті аргументів скаржника щодо підтвердження поданими ним доказами переходу права вимоги від первісного кредитора (ТОВ "Каса народної допомоги») до ТОВ «Фортабуд», а від нього - до ТОВ «Вальтурн», Верховний Суд також звертається до викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду правових висновків такого змісту : 
		- право вимоги у зобов`язанні є майновим правом (майном), яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18);
		- відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Норми ЦК України про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія (пункти 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).
		Ураховуючи наведені висновки та підвищені стандарти доказування у справах про банкрутство (задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення грошових вимог та їх характеру), доведення кредитором наявності заборгованості Боржника лише на підставі договорів відступлення права вимоги без надання при цьому належних доказів, які доводять факт існування між Боржником та первісним [у ланцюгу відступлень] кредитором будь-яких зобов`язань є недостатнім.
		Таким чином, за встановлених обставин щодо неподання ТОВ «Вальтурн» належних доказів на підтвердження існування та розміру заборгованості, право вимоги на яку було відступлено новому кредитору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Вальтурн» з кредиторськими вимогами до Боржника.
		Більш того, Верховний Суд враховує встановлені апеляційним судом обставин того, що на час апеляційного перегляду справи чинним рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/14968/22 (910/7825/23), яке набрало законної сили (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024) визнано недійсними усі зазначені вище договори відступлення права вимоги (Договір від 21.12.2020 № В1-2612001/000-КЮС/18, Договір від 21.12.2020 № В1-0307001/000-КЮС/18, Договір від 24.12.2020 № В-24/12/20-2, Договір від 24.12.2020 № В-24/12/20-3, Договір від 14.12.2022 №ВПВ-14/12/22-1, Договір від 14.12.2022 №ВПВ-14/12/22-2), на підставі яких ТОВ «Вальтурн» обґрунтовував наявність грошових вимог до Боржника.
		Означені судові рішення у справі № 910/14968/22 (910/7825/23) залишені без змін постановою Верховного Суду від 17.09.2024.
		За сукупності наведених вище обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо не доведення належними і допустимими доказами дійсності та обґрунтованості заявлених ТОВ «Вальтурн» грошових вимог до ТОВ «Укрбуд Девелопмент» не знайшли свого підтвердження за результатом касаційного перегляду цієї справи.
		Решта аргументів ТОВ «Вальтурн» про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (постанови від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17), від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц) не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, адже відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
		Отже, звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Вальтурн» не довів неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин (в частині розгляду грошових вимог ТОВ «Вальтурн») як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.
		Залишення без змін зазначеної постанови апеляційного суду в частині відмови у визнанні грошових вимог ТОВ «Вальтурн» свідчить про відсутність у цього Товариства статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
		Ураховуючи відсутність у ТОВ «Вальтурн» статусу кредитора у цій справі та зважаючи, що оскаржуваною постановою у частині розгляду грошових вимог інших кредиторів питання про права, інтереси та/або обов`язки ТОВ «Вальтурн» не вирішувалось, останній позбавлений процесуального права на оскарження у касаційному порядку означеної постанови у відповідних її частинах.
		У цьому зв`язку Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття  касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 в частині розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал».
		Щодо оскарження ТОВ «Вальтурн» судових рішень у частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1., ТОВ «К`Ю.С.М. Груп», ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» та залишення без розгляду вимог ТОВ «ФК «Арагон», колегія суддів зазначає таке. 
		Згідно положень пункту 17 частини першої статті 255, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Тож у випадку, коли постановлена у справі про банкрутство ухвала суду першої інстанції не переглядалася по суті в апеляційному порядку, суд касаційної інстанції не може згідно вимог процесуального закону здійснювати процедуру касаційного перегляду такої ухвали.
		Позаяк ухвала попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1., ТОВ «К`Ю.С.М. Груп», ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» та залишення без розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Арагон» у цій справі в апеляційному порядку по суті не переглядалась, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на означену ухвалу у відповідних частинах підлягає закриттю.
		З огляду на викладене, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка доводів касаційної скарги ТОВ «Вальтурн» щодо законності ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у частині розгляду грошових вимог зазначених кредиторів.
		При цьому сам факт не здійснення апеляційного перегляду ухвали у вказаних частинах спростовує доводи касаційної скарги ТОВ «Вальтурн» щодо порушення судом апеляційної інстанції норми пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України (як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми) через не наведення в оскаржуваній постанові мотивів прийняття або відхилення аргументів скаржника та не встановлення відповідних обставин стосовно правомірності розгляду місцевим господарським судом грошових вимог перелічених вище кредиторів.
		Щодо касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» 
		З аналізу доводів касаційної скарги вбачається незгода ТОВ «Укрбуд Девелопмент» з оскарженою постановою апеляційного суду в частинах:
		- ухвалення нового рішення щодо визнання кредитором Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал» з майновими вимогами, вираженими в грошовому еквіваленті;
		- залишення без змін ухвали попереднього засідання господарського суду від 07.08.2023 в частині визнання кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «Регіональні ресурси» (в частині визнаних вимог у розмірі 4 732 480,79 грн).
		Щодо правомірності розгляду кредиторських вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал»
		За результатом попереднього засідання у цій справі Господарський суд міста Києва постановив ухвалу від 07.08.2023, якою, зокрема, визнав кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал» в розмірі                              3 122 545 005,54 грн, з яких: 5 368,00 грн - вимоги першої черги,                              3 072 539 637,54 грн - вимоги четвертої черги, 50 000 000,00 грн - позачергово як вимоги, що забезпечені заставою майна Боржника.
		Згідно резолютивної частини оскаржуваної постанови від 03.06.2024 (з урахуванням ухвали від 04.07.2024 про виправлення описки) Північний апеляційний господарський суд, серед іншого, змінив ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині визнання кредитором по відношенню до Боржника ТОВ «ФК «Житло-Капітал», виклавши абзаци 4, 9 та 10 частини 1 резолютивної частини цієї ухвали в новій редакції.
		За змістом цієї [нової] редакції було ухвалено:
		- визнати майнові вимоги ТОВ «ФК «Житло-Капітал», виражені в грошовому еквіваленті, в розмірі 2 895 729 147,62 грн, з яких: 2 845 729 147,62 грн - вимоги четвертої черги, 50 000 000,00 грн - позачергово як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 5 368, 00 грн - судового збору; 
		- відмовити в частині визнання ТОВ «ФК «Житло-Капітал» кредитором по відношенню до Боржника стосовно грошових вимог в розмірі 226 810 489,92 грн. 
		Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині зміни ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 шляхом відмови у визнанні грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал» до Боржника не є предметом касаційного перегляду.
		У зв`язку з цим та з урахуванням принципу диспозитивності, касаційний суд перевіряє законність оскаржуваної постанови виключно з частині визнання грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал».
		Так, суд апеляційної інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал» встановив такі фактичні обставини.
		У встановлені КУзПБ строки до господарського суду надійшла заява ТОВ «ФК «Житло-Капітал» з грошовими вимогами до Боржника на суму 3 122 545 005,54 грн.
		Згідно поданої заяви, заявлені вимоги ґрунтуються на укладених між ТОВ «ФК Житло-Капітал» (управитель) та ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (забудовник) договорів управителя із забудовником № 25/06/14-1 від 25.06.2014, №29/02/16 від 29.02.2016, № 21/07/16 від 21.07.2016, № 06/12/13-2 від 06.12.2013, № 72-01/03/18 від 01.03.2018, № 22/12/16 від 22.12.2016, №30/05/16-2 від 30.05.2016.
		Відповідно до умов цих договорів ТОВ «ФК «Житло-Капітал» зобов`язалось здійснити фінансування будівництва, а Боржник - ТОВ «Укрбуд Девелопмент» зобов`язався збудувати об`єкти будівництва та здати їх в експлуатацію. 
		На виконання умов договорів, ТОВ «ФК «Житло-Капітал» здійснювало перерахування Боржнику грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи. 
		Зі змісту укладених між сторонами договорів апеляційний суд з`ясував, що ТОВ «ФК «Житло-Капітал», як управитель, є фінансовою установою, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) з метою фінансування спорудження об`єктів будівництва згідно із законодавством України та правилами ФФБ.
		Своєю чергою, за умовами договорів ТОВ «Укрбуд Девелопмент» є забудовником, який згідно із законодавством та відповідних договірних правовідносин має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об`єктів будівництва та уклав договори з Управителем.
		Крім того, відповідно до пунктів 8.2. договорів управителя із забудовником у разі виявлення управителем ризиків порушень забудовником умов цих договорів, які визначені пунктами 6.2.8, управитель має право припинити фінансування будівництва, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань по договору.
		Звертаючись до суду зі заявою про визнання грошових вимог до Боржника кредитором (ТОВ «ФК «Житло-Капітал») долучено до матеріалів справи копії зазначених вище договорів управителя із забудовником, а також копії платіжних доручень, які підтверджують перерахування коштів ТОВ «ФК Житло-Капітал» на рахунки ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
		Крім того, у поданій заяві кредитор також зазначив, що заявлені вимоги в розмірі 50 000 000,00 грн забезпечені іпотекою майна Боржника, адже з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами між управителем із забудовником № 25/06/14-1, № 29/02/16, № 72-01/03/18, № 22/12/16, № 30/05/16-2, між сторонами були укладені відповідні договори іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.
		Згідно пунктів 1.4 договорів іпотеки предмети іпотеки (майнові права на об`єкти будівництва) оцінені сторонами в сумі 10 000 000,00 гривень (тобто сукупно за 5 договорами - 50    000,00 грн).
		Додатково суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (Первісний кредитор), ПрАТ «Холдингова компанія «Кивміськбуд» (Новий кредитор/забудовник 2) та ТОВ «ФК «Житло-Капітал» (Управитель) було укладено Договори відступлення права вимоги № 11/ВПВ від 13.08.2020, № 17/ВПВ від 20.10.2020, № 8/ВПВ від 04.08.2020, № 15/ВПВ від 01.09.2020, №7ВПВ від 04.08.2020, № 6/ВПВ від 04.08.2020.
		Згідно пояснень ТОВ «ФК Житло-Капітал» та наявних в матеріалах справи доказів станом на дату подачі заяви з кредиторськими вимогами із рахунків ФФБ, управителем яких є ТОВ «ФК «Житло-Капітал», для фінансування будівництва відповідних об`єктів (Житлових комплексів «Академ-Парк», «Кирилівський Гай», «Lake House», «Подол-Градь», «SOLAR CITY», «Twin House», «FREEDOM») перераховані кошти в сумі - 3 122 539 637,54 грн.
		При цьому апеляційним судом також з`ясовано, що із загальної суми фінансування об`єктів будівництва частина коштів у розмірі 2 895 729 147,62 грн перераховано на рахунки ТОВ «Укрбуд Девелопмент», а інша частина обсягом у 226 810 489,92 грн перераховані на рахунки ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд».
		Судом першої інстанції не було надано оцінки вказаним доказам та визнано кредиторські вимоги в загальному розмірі без вирахування коштів, що були перераховані ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд».
		За урахуванням викладених вище обставин, суд апеляційної інстанції, погодившись в цілому з місцевим господарським судом щодо наявності у ТОВ «ФК Житло-Капітал» права на звернення з кредиторськими вимогами до Боржника, як особи, що діє в інтересах довірителів, а також права діяти в інтересах таких на власний розсуд (без окремого письмового доручення довірителів) з метою досягнення кінцевої мети, а саме отримання довірителями у власність проінвестованого житла, однак, не погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру визнаних вимог та щодо наявності у Боржника перед ТОВ «ФК «Житло-Капітал» саме грошового зобов`язання.
		У цьому зв`язку апеляційний суд вбачав майновий характер заявлених ТОВ «ФК «Житло-Капітал» вимог, позаяк встановив, що станом на дату звернення з грошовими вимогами кредитор (ТОВ «ФК «Житло-Капітал») від укладених з Боржником договорів не відмовлявся та наполягав на їх виконанні, а саме передачі довірителям у власність проінвестованого житла.
		Таким чином, вирахувавши із суми коштів, спрямованих на фінансування об`єктів будівництва, ту їх частину, що була перерахована на рахунки ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», суд апеляційної інстанції виснував про обґрунтованість саме майнових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал», що виражені в грошовому еквіваленті, у розмірі 2 895 729 147, 62 грн, з яких 50 000 000,00 грн забезпечені заставою. 
		Втім, Верховний суд не може погодитися з обґрунтованістю таких висновків апеляційного господарського суду з підстав їх передчасності, що пояснюється таким.
		Як на підставу виникнення грошових зобов`язань ТОВ «Укрбуд Девелопмент» перед ТОВ «ФК «Житло-Капітал» заявником зазначено перелічені вище договори управителя із забудовником.
		Згідно частини першої статті 1029 ЦК України (тут і надалі у редакції Кодексу на дату укладення відповідних договорів) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
		Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно (частина друга статті 1029 ЦК України).
		За змістом частини другої статті 316 ЦК України право довірчої власності є особливим видом права власності та яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
		Відповідно до частини п`ятої статті 1033 ЦК України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном.
		Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами встановлює Закон України від 19.06.2003 № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (тут і надалі у редакції Закону на дату укладення відповідних договорів; далі - Закон № 978-IV).
		За приписами статті 2 Закону № 978-IV для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:
		управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом;
		договір управління майном - договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. За цим Законом договором управління майном для фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) є договір про участь у ФФБ, а для фонду операцій з нерухомістю (далі - ФОН) та системи ФОН-ФФБ - договір про придбання сертифікатів ФОН;
		договір управителя із забудовником - договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об`єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об`єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом;
		установник управління майном (далі - установник) для ФФБ - це довіритель.
		Системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю (далі - система фінансово-кредитних механізмів) за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб`єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю (частина перша статті 3 Закону № 978-IV).
		Суб`єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страховики, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН (частина друга статті 3 Закону № 978-IV).
		Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла (частина третя статті 5 Закону № 978-IV).
		Об`єктами управління майном у системі фінансово-кредитних механізмів є ФФБ та ФОН. Об`єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна (частини перша-третя статті 6 Закону № 978-IV).
		Управитель при реалізації права довірчої власності: має право одночасно здійснювати управління кількома ФФБ та ФОН; не може відповідати за своїми боргами активами фонду; несе відповідальність за дотримання вимог цього Закону Правил фонду та договору управління майном; несе відповідальність за забезпечення інтересів установника управління, повноту і своєчасність  виконання своїх зобов`язань перед ним (частина третя статті 7 Закону № 978-IV).
		Управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору (частина перша статті 9 Закону № 978-IV).
		Протягом періоду будівництва управитель ФФБ відповідно до умов договору підтверджує забудовнику обсяг замовлення на будівництво шляхом надання даних про об`єкти інвестування, майнові права на які передані установникам ФФБ на умовах Правил цього фонду та договорів про участь у ФФБ (частина десята статті 9 Закону № 978-IV).
		Виконання зобов`язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором можуть бути майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, або, за згодою управителя, об`єкт незавершеного будівництва, або інше нерухоме майно, яке належить забудовникові на праві власності. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений відповідно до закону (частина перша статті 10 Закону № 978-IV).
		В договорі має бути передбачене зобов`язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов`язань перед управителем (частина друга статті 10 Закону № 978-IV).
		За кожним об`єктом будівництва забудовник та управитель укладають (частина третя статті 10 Закону № 978-IV): 
		договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, з відкладальними умовами; 
		договір доручення з відкладальними умовами, за яким управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем. 
		У разі виявлення управителем визначеного договором ризику порушення забудовником умов договору договір уступки заставленого майнового права набирає чинності і забудовник повинен передати управителю фонду майно та майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва (частина четверта статті 10 Закону № 978-IV). 
		У разі невиконання забудовником умов договору управитель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до законодавства (частина п`ята статті 10 Закону № 978-IV).
		Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ (частина шістнадцята статті 11 Закону № 978-IV): 
		несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя,  визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ; 
		несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ; 
		не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя; 
		за дорученням довірителів виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов`язань щодо строків спорудження і якості об`єктів будівництва та передачі об`єктів інвестування довірителям у власність.
		Управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів (частина перша статті 18 Закону № 978-IV).
		У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом (частина друга статті 18 Закону № 978-IV).
		Забудовник зобов`язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором (частина третя статті 18 Закону № 978-IV).
		У разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону  при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною (частина четверта статті 18 Закону № 978-IV).
		Аналіз наведених вище положень Закону № 978-IV свідчить про правомірність висновку судів попередніх інстанцій про те, що нормами цього Закону передбачено право управителя вимагати від забудовника повернення усіх коштів, спрямованих на фінансування будівництва об`єкта будівництва, при цьому таке право може бути реалізоване управителем без відома довірителів та не залежно від наявності вимог (заяв) довірителів щодо повернення коштів.
		Втім, варто враховувати, що таке право в управителя виникає за визначених Законом № 978-IV умов, а саме у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору (згідно частини другої статті 18 Закону № 978-IV).
		Крім того, важливим є розуміння того, що згідно вимог Закону № 978-IV у довірчій власності управителя знаходиться саме об`єкт управління майном, тобто ФФБ, тоді як майнові права на об`єкти інвестування передаються установникам такого фонду, тобто довірителям (згідно частин першої-третьої статті 6, частини десятої статті 9 Закону № 978-IV).
		Отже, не дослідивши належним чином умов відповідних договорів управителя із забудовником (договори № 25/06/14-1, № 29/02/16, № 21/07/16, № 06/12/13-2, №72-01/03/18, № 22/12/16, № 30/05/16-2) та не з`ясувавши наявності доказів направлення управителем (ТОВ «ФК Житло-Капітал») вимоги забудовнику (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») щодо повернення спрямованих на фінансування будівництва об`єктів будівництва коштів у зв`язку із порушенням умов вказаних договорів чи наявністю ризику такого порушення, суд першої інстанції передчасно виснував про обґрунтованість грошових вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал» до Боржника.
		Змінюючи ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду у частині розгляду кредиторських вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал», суд апеляційної інстанції наведеного процесуального порушення не усунув, позаяк аналогічно попередній судовій інстанції умови означених вище договорів управителя із забудовником належним чином не дослідив. 
		Водночас зазначивши про незгоду з судом першої інстанції в частині розміру таких вимог та їх характеру, апеляційний господарський суд виснував, що заявлені ТОВ «ФК Житло-Капітал» вимоги є майновими, оскільки кредитор, як управитель, від укладених з Боржником, як забудовником, договорів не відмовлявся та наполягав на їх виконанні.   
		Однак, зважаючи на вказану обставину, встановлену судом апеляційної інстанції, очевидним є те, що управитель не надсилав забудовнику вимоги щодо повернення спрямованих на фінансування будівництва коштів через порушення умов договорів чи наявність ризику такого порушення.
		У такому разі, позаяк управитель не надсилав забудовнику відповідної вимоги (про повернення коштів), у забудовника не міг виникнути обов`язок саме на вимогу управителя повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, управителю з додержанням вимог статті 10 Закону № 978-IV, якщо інше не було передбачене договорами (згідно частини третьої статті 18 цього Закону). 
		Наведеним обставинам суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав, як і не дослідив питання того, чи були встановлені договорами управителя із забудовником інші умови, зокрема, щодо визначення обов`язків забудовника перед управителем у разі порушення умов цих договорів.
		Крім того, апеляційним судом (як і судом першої інстанції) не з`ясовано обставин того, чи укладалися між управителем із забудовником договори уступки майнових прав на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, та обставин, з якими пов`язується набрання чинності таких договорів (що зумовлює виникнення обов`язку забудовника передати управителю фонду майно та відповідні майнові права), а також обставин виникнення в управителя права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання забудовником умов основних договорів [щодо організації спорудження об`єктів будівництва] (згідно частин третьої- п`ятої статті 10 Закону № 978-IV).
		У цьому зв`язку Верховний Суд зауважує, що з наведених в оскаржуваній постанові мотивів апеляційного суду неможливо зрозуміти, яким чином у ТОВ «ФК Житло-Капітал» виникли вимоги до ТОВ «Укрбуд Девелопмент» (як забудовника) у сумі перерахованих на фінансування будівництва об`єктів будівництва коштів у розмірі 2 895 729 147, 62 грн та чому ці вимоги мають саме майновий характер.
		При цьому з огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.
		Отже, без належного дослідження наведених вище обставин, висновки апеляційного суду про обґрунтованість виражених в грошовому еквіваленті майнових вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал» в розмірі 2 895 729 147,62 грн, колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими.
		Також Верховний Суд акцентує, що за змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
		Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
		Проте, оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 в частині розгляду вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал» вказаним вище вимогам не відповідає.
		Так, впродовж всього розгляду справи Боржник (ТОВ «Укрбуд Девелопмент»), покликаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 та від 14.12.2021 у справі № 344/16879/135-ц, стверджував про те, що виходячи з положень типових договорів про участь у ФФБ власниками майнових прав на об`єкти інвестування у профінансованих об`єктах будівництва є саме довірителі таких фондів (установники управління), а не ТОВ «ФК Житло-Капітал» як управитель цих фондів. 
		Втім, зазначені доводи Боржника як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції залишили без належної правової оцінки та спростування. 
		Отже, змінивши ухвалу суду першої інстанції (у відповідній її частині), апеляційний господарський суд не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу учасників справи та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів, що їх підтверджують.
		Верховний Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Порушення процесуального права, яких припустилися суди попередніх інстанцій, свідчить про невідповідність оскаржуваних ухвали та постанови (у частині розгляду вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал») вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, визначеним статтею 236 ГПК України.
		Принагідно Верховний Суд зауважує й на тому, що в резолютивній частині постанови від 03.06.2024 Північний апеляційний господарський суд невірно визначив розмір визнаних ним майнових вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал», адже, з урахуванням ухвали від 04.07.2024 про виправлення описки, постановив визнати майнові вимоги цього кредитора, виражені в грошовому еквіваленті, у такому розмірі: 2 895 729 147,62 грн, з яких: 2 845 729 147,62 грн - вимоги четвертої черги, 50 000 000,00 грн - позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 5 368, 00 грн - судового збору.   
		Тобто, зі змісту означеного пункту резолютивної частини оскаржуваної постанови вбачається, що, внаслідок допущення чи то пунктуаційних, чи то арифметичних помилок, суд апеляційної інстанції відніс вимоги щодо сплати судового збору до майнових вимог, які виражені в грошовому еквіваленті, зазначивши при цьому загальну суму визнаних вимог та суму одного із її складників в одному і тому ж розмірі.  
		Зазначене є додатковим підтвердженням невідповідності оскаржуваної постанови (в частині розгляду вимог ТОВ «ФК Житло-Капітал») положенням процесуального закону.
		З урахуванням наведеного вище в цілому, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника (ТОВ «Укрбуд Девелопмент»), які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
		Щодо правомірності розгляду кредиторських вимог ТОВ «Регіональні ресурси»
		З аналізу доводів касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» вбачається, що скаржник не погоджується з ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 в частині розгляду грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси» лише щодо визнаних вимог у розмірі 4 732 480,79 грн.
		Ураховуючи зазначене та принцип диспозитивності, оскаржувані судові рішення підлягають касаційному перегляду Верховним Судом виключно в цій частині.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги ТОВ «Регіональні ресурси» до Боржника у розмірі        4 727 112,79 грн ґрунтуються на Договорі про відступлення права вимоги від 15.09.2020.
		Дослідивши подані кредитором докази на підтвердження заявлених грошових вимог, попередні судові інстанції з`ясували такі обставини.
		05.07.2016 між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» укладено Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф (далі - Договір №    73-Ф), за умовами якого:
		- ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» надає ТОВ «Укрбуд Девелопмент» безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а боржник зобов`язується повернути її в повному обсязі у визначений договором строк (згідно пункту 1.1 договору);
		- сума фінансової допомоги за цим Договором надається окремими частинами із лімітом заборгованості до 500 000 000,00 грн (пункт 2.1 договору у редакції додаткової угоди від 07.07.2016  № 1);
		- фінансова допомога надається строком до 04.07.2021 (згідно пункту 3.1 договору);
		Внаслідок не виконання Боржником взятих на себе зобов`язань за Договором № 73-Ф у останнього утворилась заборгованість перед позичальником (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») у розмірі 55 000 000,00 грн.
		У подальшому, за умовами Договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020, укладеного між первісним кредитором - ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» та новим кредитором - ТОВ «Регіональні ресурси», новий кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в розмірі 55 000 000,00 грн.
		Своєю чергою, 12.04.2017 між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та ТОВ «Регіональні ресурси» було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №88 (далі - Договір №88). 
		Кредитор зазначав, що станом на 01.07.2022 заборгованість ТОВ «Регіональні ресурси» перед ТОВ «Укрбуд Девелопмент» становила 50 272 887,21 грн.
		01.07.2022 ТОВ «Регіональні ресурси» направило на адресу ТОВ «Укрбуд Девелопмент» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
		Кредитор доводив, що за результатом зарахування у Боржника перед ТОВ «Регіональні ресурси» залишилася заборгованість у розмірі 4 727 112,79 грн.
		Вимоги ТОВ «Регіональні ресурси» Боржником та розпорядником майна не визнані з огляду на те, що кредитором не подано доказів надання ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» безвідсоткової поворотної фінансової допомоги Боржнику (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») за Договором №73-Ф у розмірі 55 000 000,00 грн, яка в подальшому була відступлена ТОВ «Регіональні ресурси», а також не надано доказів погашення ТОВ «Регіональні ресурси» заборгованості перед ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
		Суди попередніх інстанцій не погодилися із наведеними доводами Боржника та розпорядника майна та визнали грошові вимоги ТОВ «Регіональні ресурси» в заявленому розмірі.
		У своїх висновках суди керувалися презумпцією правомірності правочину (Договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020) та тим, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
		Проте, Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанції з огляду на їх передчасність, що пояснюється таким.  
		Дійсно, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. 
		При цьому у висновку, який врахований судами та на який покликається кредитор, Верховний Суд констатував, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності і, відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора (постанова від 19.07.2022 у справі №904/4790/21). 
		Тобто цей висновок не є універсальним у застосуванні судами під час розгляду усіх кредиторських вимог, які ґрунтуються на грошових зобов`язаннях, що виникають з договорів.
		Так, у розгляді господарським судом у справі про банкрутство питання обґрунтованості грошових вимог кредитора, які виникли на підставі договору відступлення права вимоги, ключове значення має не лише дійсність такого правочину, а й урахування підвищеного стандарту доказування та належного документального підтвердження таких вимог кредитором-заявником. 
		Судова колегія з цього приводу звертається до висновку, наведеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21, за яким недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.
		Крім того, визначаючи правову природу договору про відступлення права вимоги, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на таке:
		- право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни;
		- відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги.
		З огляду на зазначені висновки та зважаючи на підвищені стандарти доказування у справах про банкрутство (неплатоспроможність), господарським судам при вирішенні питання обґрунтованості грошових вимог кредитора, які [вимоги] виникли на підставі договору відступлення права вимоги, варто враховувати дійсність самого права вимоги, що було відступлено новому кредитору.
		У цьому зв`язку необхідною є перевірка належності та допустимості доказів на підтвердження існування та розміру заборгованості, право вимоги на яку було предметом відповідного договору відступлення.
		Отже, у контексті спірних правовідносин у цій справі, судам належало перевірити, зокрема, наявність доказів надання первісним кредитором (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») безвідсоткової поворотної фінансової допомоги Боржнику (ТОВ «Укрбуд Девелопмент») за Договором №73-Ф у розмірі                 55 000 000,00 грн та/або інших доказів, що підтверджували би наявність заборгованості за цим Договором, право вимоги за яким було відступлене ТОВ «Регіональні ресурси» за Договором про відступлення права вимоги від 15.09.2020.
		Разом з тим, обмежившись висновком про презумпцію правомірності правочину, суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, не здійснили належної перевірки наявності у справі відповідних доказів, чим допустили порушення норм процесуального закону.
		Верховний Суд враховує обґрунтованість доводів ТОВ «Регіональні ресурси» про те, що законодавством не встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються. У цьому зв`язку колегія суддів відхиляє безпідставні аргументи Боржника про недоведення кредитором обґрунтованості вимог через неподання оригіналів документів.
		Водночас відсутність певних оригіналів документів (письмових доказів) не звільняє нового кредитора від обов`язку підтвердити свої грошові вимоги до боржника належним чином засвідченими копіями відповідних документів.
		Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином підстав виникнення грошових вимог та їх характеру, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів про наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси» у розмірі 4 727 112,79 грн.
		Передчасність такого висновку додатково пояснюється тим, що у цій справі місцевим господарським судом було визнано грошові вимоги ТОВ «К`Ю.С.М. ГРУП» у розмірі 120 802 072,92 грн, які ґрунтуються на Договорі про відступлення права вимоги від 14.06.2021 щодо належного виконання зобов`язань Боржником за Договором №73-Ф.
		При цьому Боржник доводить, що наявними у справі доказами загальна сума наданих грошових коштів ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» на користь ТОВ «Укрбуд Девелопмент»  за Договором № 73-Ф склала 1 102 843 000, 00 грн, а загальна сума повернутих коштів за цим договором - 982 046 295, 08 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ «Укрбуд Девелопмент» перед ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за Договором № 73-Ф складала 120 796 704,92 грн, що відповідає сумі відступленого ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» права вимоги до Боржника за Договором про відступлення права вимоги від 14.06.2021. Тому, одночасне визнання грошових вимог як ТОВ «Регіональні Ресурси» в розмірі 4 727 112,79 грн, так і грошових вимог ТОВ «К`Ю.С.М. Груп» в розмірі 120 796 704,92 грн, які виникли шляхом відступлення права вимоги до Боржника за Договором № 73-Ф є неможливим, оскільки визнання грошових вимог одного кредитора виключає визнання грошових вимог іншого, а укладені кредиторами договори відступлення права вимоги фактично мають один і той самий предмет договору.
		Наведені доводи Боржника доводять необхідність належного дослідження попередніми судовими інстанціями доказів на підтвердження розміру заборгованості ТОВ «Укрбуд Девелопмент» перед ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за Договором № 73-Ф, право вимоги погашення якої могло бути відступлене первісним кредитором новим, зокрема ТОВ «Регіональні Ресурси». 
		При цьому у поданих як до суду першої інстанції, так і до апеляційного господарського суду документах (відзиві на заяву та апеляційній скарзі відповідно) Боржник наголошував, що ТОВ «Регіональні Ресурси» не надало жодного доказу (платіжних доручень, інструкцій, банківських виписок, меморіальних ордерів, тощо) на підтвердження перерахунку коштів за Договором № 73-Ф від 05.07.2016 від ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» до ТОВ «Укрбуд Девелопмент», хоча тягар доказування лежить саме на заявнику таких вимог.
		Втім, зазначені доводи залишились без належної правової оцінки судами обох інстанцій та без дослідження пов`язаних із ними фактичних обставин.
		Верховний Суд зазначає, що суди зобов`язані неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно (близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі №17/169-07).
		Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.
		Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були дотримані, допущені процесуальні порушення не виправлені. 
		Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
		Оскаржувані судові рішення (в частині визнання грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси» у розмірі 4 732 480,79 грн) таким вимогам закону не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду грошових вимог.
		Самостійна перевірка обґрунтованості заявлених ТОВ «Регіональні ресурси» грошових вимог матиме наслідком встановлення касаційним судом обставин справи та дослідження доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). 
		Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому, враховуючи допущені процесуальні порушення, ухвалені у справі судові рішення в частині визнання грошових вимог ТОВ «Регіональні ресурси» у розмірі 4 727 112,79 грн та 5 368,00 грн судового збору (сукупно - 4 732 480,79 грн) підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Вальтурн»
		Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову у справі в частині відхилення грошових вимог ТОВ «Вальтурн», Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
		На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Вальтурн» та необхідність залишення оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (в частині розгляду грошових вимог ТОВ «Вальтурн») без змін.
		З огляду на відсутність у ТОВ «Вальтурн» статусу кредитора у цій справі та зважаючи, що оскаржуваною постановою у частині розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал» питання про права, інтереси та/або обов`язки ТОВ «Вальтурн» не вирішувалось, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття  касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 в частині розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал».
		При цьому оскільки ухвала попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1., ТОВ «К`Ю.С.М. Груп», ЗАТ «МЖФ «Академмістечко» та залишення без розгляду грошових вимог ТОВ «ФК «Арагон» у цій справі в апеляційному порядку по суті не переглядалась, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вальтурн» на означену ухвалу у відповідних частинах підлягає закриттю.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент»
		Зважаючи на допущене судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та скасування оскаржуваних судових рішень у відповідних частинах розгляду кредиторських вимог ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ТОВ «Регіональні Ресурси з направленням матеріалів справи у цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.
		При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		Розподіл судових витрат
		У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Вальтурн», витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
		Оскільки за результатами касаційного перегляду касаційної скарги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (у частинах розгляду грошових вимог ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Ю.С.М. Груп», Закритого акціонерного товариства «Молодіжний житловий фонд «Академмістечко» та в частині залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Арагон») у справі № 910/14968/22.
		 
		2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал») у справі № 910/14968/22.
		 
		3. Залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн») у справі №910/14968/22.
		 
		4. Залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтурн») у справі № 910/14968/22.
		 
		5. Задовольнити частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент».
		 
		6. Скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» у розмірі 4 732 480,79 грн), та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (про виправлення описки) у справі №910/14968/22. 
		 
		7. Передати справу № 910/14968/22 у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      К. М. Огороднік 
		Судді                                                                                          О. В. Васьковський
		                                                                                          С. В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...