Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/9851/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-11021ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 757/9851/21-ц
		провадження № 61-11021св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пархоменка П. І. (суддя - доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шимко Андрій Олександрович, 
		на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» (далі - 
		ТДВ «СТ «Оберіг», відповідач 2) про відшкодування шкоди,
		прийняв постанову про наступне:
		І. Вступ
		1.           У березні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди.
		2.           Відповідачі заперечували проти позову.
		3.           Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
		4.           Ухвалою апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження відмовлено. 
		5.           Позивач оскаржив ухвалу суду апеляційної інстанції. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		6.           Ключовим питанням в спірних правовідносинах є:
		Чи є відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження сумісною з правом на доступ до суду?
		7.           Оскаржувані судові рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		ІІ. Короткий зміст позовної заяви
		8.           Позов обґрунтований тим, що:
		-                  04 жовтня 2020 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля під керуванням позивача та автомобіля під керуванням відповідача 1, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження;
		-                  учасники ДТП склали повідомлення про ДТП (європротокол), відповідно до якого ДТП сталась з вини відповідача 1.
		-                  на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 1 була застрахована у відповідача 2, ліміт відповідальності якого за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн; 
		-                  30 листопада 2020 року відповідач 2 виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 11 484,70 грн;
		-                  оскільки завдані позивачу збитки не були відшкодовані у повному обсязі, позивач здійснила ремонтні роботи з відновлення автомобіля за власні кошти на суму 29 778,62 грн;
		-                  ураховуючи те, що сума виплаченого відповідачем 2 страхового відшкодування не покриває усіх завданих позивачу збитків, позивач просила стягнути солідарно з відповідачів різницю між сумою виплаченого відповідачем 2 страхового відшкодування та фактичними понесеними позивачем витратами на ремонт автомобіля в розмірі 18 293,92 грн;
		-                  крім того, протиправною поведінкою відповідач 1 заподіяла позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює у 20 000,00 грн.
		ІІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		9.           Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		10.        Суд першої інстанції виходив з таких підстав:
		-                  відповідач 2 виконав свої обов`язки як страховик у повному обсязі, сплативши власнику автомобіля завдану внаслідок ДТП майнову шкоду у межах ліміту відповідальності, що передбачений полісом обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позовні вимоги про відшкодування шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають;
		-                  позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди.
		IV. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		11.        Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року відмовлено.
		12.        Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		-                  апеляційну скаргу позивач подала після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції;
		-                  позивач була обізнана про розгляд справи у суді першої інстанції, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.
		V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		13.        У касаційній скарзі позивач просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.
		14.        Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
		-                     апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК, оскільки представнику позивача вручено повний текст судового рішення лише 08 травня 2024 року;
		-                     судом не було враховано те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу до рішення суду першої інстанції лише 30 квітня 2024 року;
		-                     представник позивача неодноразово звертався в канцелярію суду першої інстанції щодо надання інформації про те, чи виготовлений повний текст судового рішення, однак ці візити були безрезультатними;
		-                     з листування у мобільному додатку «Viber» вбачається цікавість позивача відносно розглядуваної справи в суді першої інстанції та інформування адвокатом своєї клієнтки про хід справи;
		-                     згідно з наданою Печерським районним судом м. Києва відповіддю на запит представника позивача матеріали справи було повернуто до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних і адміністративних справ 14 травня 2024 року;
		-                     вважає, що наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції порушив норм процесуального права та унеможливив своєчасне звернення позивача до суду із апеляційною скаргою.
		VІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		15.        Відповідач 2 у поданому відзиві просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		16.        У відзиві наведені такі мотиви:
		-                  доводи позивача по суті її касаційної скарги в межах заявлених вимог безпідставні, необґрунтовані та не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду;
		-                  позивач була обізнана про розгляд справи у суді першої інстанції, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні;
		-                  можливість своєчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого позивача та мала суб`єктний характер.
		VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
		17.        26 липня 2024 року позивач, в інтересах якої діє адвокат Шимко А. О., звернулася із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження.
		19.        У жовтні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		VIII. Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
		20.        Рішення Печерського районного суду міста Києва було ухвалено 16 січня 2023 року, повний текст був складений та підписаний 30 січня 2023 року.
		21.        З апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року позивач звернулась 07 червня 2024 року.
		22.        Позивачу було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції, зокрема ОСОБА_1 є позивачкою у справі і подавала позовну заяву. 
		23.        Будь-які докази, що позивач чи її представник після ухвалення рішення суду намагалися дізнатись про стан відомого їм судового провадження та отримати копію судового рішення у справі, у матеріалах справи відсутні.
		IХ. Позиція Верховного Суду
		24.        Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає наступне.
		25.        В спірних правовідносинах підлягає перевірці обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження та застосування положень статті358 ЦПК.
		26.        Статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи закріплено як одну із основних засад судочинства. Подальше її правове регулювання відображено в нормах ЦПК.
		27.        Зокрема, статтями 17, 352 ЦПК гарантовано учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		28.        В контексті дотримання права на справедливий суд, яке гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду [1].
		29.        «Право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним непрямим шляхом, особливо коли йдеться про умови прийнятності апеляції [2]. У багатьох випадках ЄСПЛ вирішував, що перш за все національні органи влади, зокрема суди, повинні вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Це стосується, зокрема, тлумачення судами норм процесуального характеру, таких як строки, що регулюють подання документів або подання скарг. Підхід ЄСПЛ стосовно цього полягає в тому, що процесуальні обмеження не будуть сумісні з пунктом 1 статті 6, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Загалом, процесуальні норми не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або до такої міри, щоб порушити саму суть права [3].
		30.        ЄСПЛ визнав, що норми, які регулюють умови прийнятності апеляцій, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, і що зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані [4].
		31.        Далі Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		32.        Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК).
		33.        Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		34.        Частиною другою статті 358 ЦПК передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		35.        Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили [5, 6].
		36.        Щодо застосування положень статі 358 ЦПК Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновки про те, що:
		-                  особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження;
		-                  законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
		-                  відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК [7].
		37.        У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач була обізнана про розгляд справи у суді першої інстанції.
		Зокрема,   ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції. Вона є позивачкою у справі і подавала позовну заяву. Будь-які докази, що ОСОБА_1 чи її представник після ухвалення рішення намагалися дізнатись про стан відомого їм судового провадження та отримати копію судового рішення у справі, учасником якої є апелянт, у матеріалах справи відсутні.
		38.        За встановлених обставин (див. пункт 37) апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення і докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК.
		39.        В даному випадку позивач не є особоюне повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК) (див. пункти 34-36); пропуск строку на апеляційне оскарження не виник внаслідок обставин непереборної сили (див. пункт 34-36); несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за обставинами справи, не може бути підставою для поновлення строку (див. пункт 36).
		40.        Такі висновки апеляційного суду щодо застосування частини другої статті 358 ЦПК (див. пункти 37-38) відповідають позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (див. пункт 36).
		41.        Також в даних правовідносинах щодо «доступу до суду» враховується підхід ЄСПЛ у згаданій вище справі «Каракуця проти України» [3] (див. пункт 29), в якій Верховний Суд відхилив клопотання заявників про надання дозволу на касаційне оскарження як таке, що було подане несвоєчасно, на підставі норми закону, яка передбачала, що такі клопотання можуть бути подані лише протягом одного року з дати, коли виникло первісне право подати таку скаргу. Сторони не заперечували, що впровадження відповідної норми переслідувало легітимну мету, а саме забезпечення правової визначеності.
		ЄСПЛ вважав, що застосування «правила одного року» у справі заявників було достатньо передбачуваним і супроводжувалося необхідними процесуальними гарантіями (пункт 49).
		ЄСПЛ вказував, що правило, яке встановлювало річний строк для подання клопотання про дозвіл на подання касаційної скарги з простроченням сформульовано як таке, що не передбачає можливості відступу від зобов`язань, незалежно від причин запізнення, наданих сторонами. При цьому тривалість періоду, протягом якого можна вимагати такого дозволу, в абсолютному вимірі не є малим (пункт 51).
		За словами заявників, вони не отримали жодного повідомлення від апеляційного суду щодо ухвалення постанови. Отже, вони не дізналися про існування цієї постанови та отримали її копію без права поновлення однорічного строку, встановленого для клопотання про дозвіл на оскарження з простроченням (пункт 52).
		Стосовно цього ЄСПЛ повторив, що право на справедливий суд передбачає право отримувати належне повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляція може бути подана протягом визначеного строку. У той же час, стаття 6 Конвенції не передбачає конкретної форми вручення документів. Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що зацікавлена сторона зобов`язана виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження (пункт 53).
		ЄСПЛ не дійшов висновку, що заявники виявили особливу старанність у відстеженні свого провадження. Таким чином, ЄСПЛ не вважав, що подання скарги із запізненням було об`єктивно виправданим (пункт 60).
		42.        У справі, що переглядається, застосування статті 358 ЦПК переслідує легітимну мету, а саме забезпечення правової визначеності.
		При цьому матеріали справи не свідчать, що позивач виявила особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживала необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження (див. пункт 37).
		Сам граничний строк для звернення із апеляційною скаргою не є малим (див. пункт 34), що береться до уваги в сукупності із іншими обставинами справи.
		43.        Доводи касаційної скарги самі по собі не є достатніми для того, щоб підтвердити відмову апеляційним судом у доступі до суду, вони не спростовують правильність його висновків.
		44.        За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідає частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
		45.        Оскільки ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Із цих підстав, 
		керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шимко Андрій Олександрович,залишити без задоволення.
		2.           Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		[1] пункт 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі«Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03 // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_336#Text
		[2] пункт 33 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява № 155/1996/774/975 // https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-58127%22]}
		[3] пункт 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 18986/06 // https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-171475%22]}
		[4] пункт 52 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року, заява № 64001/00 // https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-71471%22]}
		[5] постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 186/972/18 (провадження № 61-19251св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/96628855
		[6] постанова Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/115476302
		[7] постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/123410469
		 
		Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...