Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/26704/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 12.12.2024. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2024.
Дата набрання законної сили: 12.12.2024
Номер судового провадження: П/420/31621/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/26704/24 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 грудня 2024 року м.Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., 
		за участю секретаря судового засідання  Сидоренко Ю.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Члена Вищої ради правосуддя Саліхова Віталія Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Члена Вищої ради правосуддя Саліхова Віталія Валерійовича, в якому просить:
		-визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 який в порушення ст.ст. 42, 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктів 13.7, 13.8 Регламенту Вищої ради правосуддя не виготовив висновки по скаргах ОСОБА_3 від 28.08.2021 (вх. №М-3948/49/7-22) та ОСОБА_4 вх. №362/0/6-23 від 04.05.2023 та не передав висновки разом із дисциплінарними скаргами та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами на розгляд Дисциплінарній палаті;
		-зобов`язати члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 по скаргах ОСОБА_3 від 28.08.2021 (вх. №М-3948/49/7-22) та ОСОБА_4 вх. №362/0/6-23 від 04.05.2023 виготовив висновки та передати висновки разом із дисциплінарними скаргами та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами на розгляд Дисциплінарній палаті.
		В підготовче засідання учасники справи не з`явилися. Фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
		Позивач подав заяву, в якій просив здійснити проведення підготовчого судового засіданні без його участі.
		Відповідач подав заяву, в якій просив здійснити розгляд справи без його участі.
		Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		Частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. 
		Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
		Відповідно до статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
		Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
		Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
		Пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
		Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
		Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
		З матеріалів справи слідує та на цьому наголошує і сам позивач, що предметом позову у цій справі є протиправна бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 який в порушення ст.ст. 42, 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктів 13.7, 13.8 Регламенту Вищої ради правосуддя не виготовив висновки по скаргах ОСОБА_3 від 28.08.2021 (вх. №М-3948/49/7-22) та ОСОБА_4 вх. №362/0/6-23 від 04.05.2023 та не передав висновки разом із дисциплінарними скаргами та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами на розгляд Дисциплінарній палаті. Тобто фактично позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку доповідачем та передачі такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати. 
		Частиною першою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		Відповідно до статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до суду може бути оскаржене рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.
		Відповідно до частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України містить визначення поняття публічно-правового спору - це спір, у якому:
		хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
		Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.
		Дії члена Вищої ради правосуддя під час здійснення ним повноважень щодо складання висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді не породжують жодних відносин управлінського характеру чи підпорядкування між членом Вищої ради правосуддя і суддею щодо якого проводиться перевірка та складається висновок. Відносини виникають між членом Вищої ради правосуддя та Дисциплінарною палатою, яка заслухавши висновок члена Вищої ради правосуддя (доповідача) ухвалює рішення, яке може мати наслідки, у тому числі і відкриття дисциплінарного провадження. 
		Аналіз наведених вище норм, у сукупності із обставинами цієї справи, дає суду підстави для висновку, що ухвала про відкриття дисциплінарної справи, як і дії члена Дисциплінарної палати щодо попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги, які слугували підставою для відкриття дисциплінарної справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду.
		Крім того, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
		При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. При цьому відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
		Виходячи із процедурної послідовності етапів дисциплінарного провадження щодо суддів - попереднє вивчення та перевірка дисциплінарної скарги (вивчення дисциплінарної скарги членом Дисциплінарної палати, перевірка її відповідності вимогам закону); відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності - можна зробити висновок, що правові наслідки для особи, які реально впливають на її статус як судді, виникають після ухвалення рішення Вищою радою правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		При цьому процедурні етапи дисциплінарного провадження не мають самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури дисциплінарного провадження.
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення попередньої перевірки дисциплінарної скарги, складення відповідного висновку та передача такого висновку на розгляд Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки Вища рада правосуддя не прийме відповідне рішення, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.
		Аналогічний висновок у схожих правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 28.12.2021 у справі № 640/16884/19.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		З огляду на викладене, суд зобов`язаний враховувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2021 у справі № 640/16884/19.
		Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 (провадження № 11-70сап18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
		На підставі викладеного, провадження у справі необхідно закрити, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		УХВАЛИВ:
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Члена Вищої ради правосуддя Саліхова Віталія Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 12.12.2024. 
		СуддяОлександр ХУРСА 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...