Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14829/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2024. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: К/990/7068/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/14829/21
		адміністративне провадження № К/990/7068/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Дашутіна І.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/14829/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (далі - позивач, ТОВ "БНК-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 №00060040206 форми «В4» яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558 грн.
		Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.07.2022 позов задовольнив.
		Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 скасував. Провадження у справі закрив. Роз`яснив ТОВ "БНК-Україна", що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, в межах провадження у справі про банкрутство.
		Закриваючи провадження у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "БНК-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначило, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19, оскільки фактичні обставини у справі №640/14829/21 є відмінними з обставинами в означеній постанові Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, акцентує увагу на тому, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі, що розглядається, ухвалене судом 18.07.2022, а ухвала Господарського суду Львівської області у справі №914/2450/22 про відкриття провадження у справі про банкрутство постановлена 02.11.2022. Тобто, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалене до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.  
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив обґрунтоване рішення та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року. 
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
		Головним питанням у цій справі, які складають межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є  юрисдикційна підсудність цього спору адміністративним судам з огляду на наявність відносно позивача провадження у справі про банкрутство.
		Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
		Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
		Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
		Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
		При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
		До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
		Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
		Як встановлено судом, ТОВ "БНК-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		18.07.2022 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову ТОВ "БНК-Україна". 
		Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.02.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 скасував, провадження у справі №640/14829/21 за адміністративним позовом закрив. 
		10.03.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ТОВ "БНК-Україна" про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу №640/14829/21 на розгляд до Господарського суду Львівської області.
		03.04.2023 Господарський суд Львівської області постановив ухвалу про прийняття зазначеної справи до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство  ТОВ "БНК-Україна". 
		10.01.2024 Господарський суд Львівської області рішенням у справі №914/2450/22 позов задовольнив повністю.  
		25.04.2024 постановою Західний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 у справі №914/2450/22 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.  
		01.08.2024 постановою Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду касаційну скаргу ТОВ "БНК-Україна" залишив без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 залишив без змін.  
		Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства,  цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
		Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.
		Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
		Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.
		Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
		За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
		Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
		Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).
		Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
		До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
		Отже, визначення контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері податкових правовідносин, за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.
		З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за характером і змістом відносин пов`язані саме з виконанням позивачем обов`язку зі сплати податку та реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
		Такий висновок Верховного Суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22), в якій суд відступив від раніше сформованого висновку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19, відповідно до якого у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу переважному застосуванню з 21 жовтня 2019 року підлягають норми статті 7 КУзПБ.
		Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі і передачі цієї справи до Господарського суду Львівської області для розгляду за правилами господарського судочинства.
		Разом з тим, суд усвідомлює, що таке рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з урахуванням судової практики, яка склалась у цей період, у відповідності до якої, розгляд судових справ про оскарження податкових повідомлень-рішень здійснювалось  господарським судом, у провадженні якого перебуває справа щодо банкрутства цього платника податків.
		Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини  1 статті 238 КАС України, Суд зазначає таке. 
		З обсягу встановлених у цій справі обставин відомо про наявність постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.08.2024, якою завершився розгляд цього спору за правилами господарського судочинства. 
		Відповідач наполягає на закритті провадження у цій справі на підставі положень статті 238 КАС України, з огляду на те, що існує постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.08.2024, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
		За текстом частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; . 
		Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Беручи до уваги наведене колегія суддів вважає, що постанова Верховного Суду від 01.08.2024 у справі №914/2450/22 (640/14829/21) є обставиною, яка у значенні пункту 4 частини першої статті 238 КАС України унеможливлює повторне вирішення спору між тими самими сторонами (Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків), про той самий предмет і з тих самих підстав (суть яких описані вище), що є підставою для закриття провадження у цій справі.  
		На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" задовольнити частково.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва рішенням від 18 липня 2022 року у справі №640/14829/21 скасувати.
		Клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України задовольнити.
		Провадження  в адміністративній справі  №640/14829/21 закрити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   І.В. Дашутін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...