Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/18574/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2024. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: К/990/14568/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа №420/18574/21
		адміністративне провадження № К/990/14568/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Дашутіна І.В.,  Васильєвої І.А., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №420/18574/21
		за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення надміру сплачених коштів, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову   П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Домусчі С.Д., Турецька І.О.), 
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділ ДПС України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача 58 324 805,61 грн надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та 639 050,92 грн з податку на додану вартість.
		В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1540/3759/18, яке набрало законної сили, позов Державного підприємства «Одеська залізниця» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: 
		-          визнано протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн; 
		-          зобов`язано Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2, отримувач: Державне підприємство «Одеська залізниця», ЄДРПОУ: 01071315, банк отримувача: Філія Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845. 
		У період з 12.09.2018 по 15.06.2020 сума переплати з податку на прибуток була частково зменшена на суму 19 415  790,00 грн в результаті перерахувань з боку Одеського управління Офісу ВПП ДФС сум переплат з податку на прибуток, у зв`язку з чим на момент подання цього позову загальна сума надміру сплачених грошових зобов`язань складає 58 963 856,53 грн, а саме з податку на прибуток 58 324 805,61 грн та з податку на додану вартість 639 050,92 грн. Позивач зазначає, що за результатами примусового виконання зазначеного судового рішення постановою від 10.11.2020 ВП № НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника. Отже, Офіс ВПП ДПС не виконав належним чином рішення суду, чим порушив право позивача на отримання надміру сплачених коштів з державного бюджету, а відтак, на переконання Товариства, ефективним способом захисту порушеного права є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 у цій справі позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованість бюджету в розмірі 58324805,61 грн (п`ятдесят вісім мільйонів триста двадцять чотири тисячі вісімсот п`ять гривень 61 копійок) надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та 639050,92 грн (шістсот тридцять тисяч п`ятдесят гривень 92 копійки) з податку на додану вартість.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1540/3759/18, яке набрало законної сили, позов Державного підприємства «Одеська залізниця» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на поточний рахунок Державного підприємства «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн; зобов`язано Одеське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 01071315) надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 77740595,61 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 639050,92 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2, отримувач: Державне підприємство «Одеська залізниця», ЄДРПОУ: 01071315, банк отримувача: Філія Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845.
		У період з 12.09.2018 по 15.06.2020 сума переплати з податку на прибуток була частково зменшена на суму 19 415 790 грн в результаті перерахувань з боку Одеського управління Офісу ВПП ДФС сум переплат з податку на прибуток, в результаті чого на момент подання позову загальна сума надміру сплачених грошових зобов`язань складає 58 963 856,53 грн, а саме з податку на прибуток - 58 324 805,61 грн та з податку на додану вартість - 639 050,92 грн
		02.07.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 28.05.2019 № 1540/3759/18.
		Постановами від 10.09.2020 та від 09.11.2020 у ВП № НОМЕР_1 за невиконання без поважних причин рішення на боржника - Офіс ВПП ДФС накладені штрафи.
		За результатами примусового виконання судового рішення у справі № 1540/3759/18 постановою ВПВР від 10.11.2020 ВП № НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника. 
		Вважаючи, що дії (бездіяльність) Офісу ВПП ДПС щодо неповернення усієї суми надміру сплачених грошових зобов`язань порушують право позивача на володіння своїм майном, останній звернувся до суду з цим позовом. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Офісом ВПП ДПС допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у непідготовці та неподанні до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення Державному підприємству «Одеська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а тому, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача є стягнення заборгованості в розмірі 58324805,61 грн надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та 639050,92 грн з податку на додану вартість з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновував, що невиконання судового рішення або виконання такого рішення не у повному обсязі не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Фактично, за твердженням суду апеляційної інстанції,  АТ «Українська залізниця», звертаючись до суду з цим позовом, просить постановити нове судове рішення щодо виконання судового рішення у справі № 1540/3759/18 зі зміною сторони на правонаступника та зі зміною способу і порядку виконання цього рішення, що прямо суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
		З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Товариство зазначає, що прийняття судом рішення у справі №1540/3759/18 про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії не призвело до ефективного захисту прав позивача, а тому у  нього були підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.   
		Висновок суду апеляційної інстанції про те, що звернення позивача з позовом у цій справі фактично є зміною способу виконання рішення у справі №1540/3759/18, на переконання позивача, свідчить про неправильне застосування ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушення п.10 ч.2 статті 245 КАС України та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, відповідно до яких такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
		Вказує й на помилковість тверджень суду апеляційної інстанції про те, що відсутність в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України запису про припинення ДП «Одеська залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, оскільки відповідно до положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту й правонаступництво, у цьому випадку, не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту. 
		Підставами касаційного оскарження  судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Верховний Суд ухвалою від 10.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 у цій справі. 
		Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало відзиви на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
		Згідно частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
		Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
		Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
		Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
		Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
		Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
		Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
		Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а
		Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 по справі № 1540/3759/18, що виявилося у перерахуванні на рахунок Товариства не усієї суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.  
		Таким чином, повернення надміру сплаченого Товариством податку на прибуток та податку на додану вартість здійснювалося на виконання судового рішення у справі № 1540/3759/18, а тому підлягає перевірці у порядку статті 383 КАС України.
		Такий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
		Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
		Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
		За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
		Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
		Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
		Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
		Аналогічна позиція викладена, зокрема, але не виключно, в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 560/4755/20, від 30 вересня 2024 року у справі № 460/23064/23.
		На підставі вищевикладеного, Суд вважає за необхідне вказати, що вимоги особи, заявлені шляхом подання окремого позову, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, є недопустимими у рамках окремого судового провадження. У разі, якщо особа вважає, що при виконанні судового рішення були порушені її права, свободи чи інтереси були порушені такими рішеннями, остання має право скористатися механізмом судового контролю за виконанням рішення, передбаченим статтею 383 КАС України. Такий підхід забезпечує дотримання принципів процесуальної економії (уникає дублювання спорів з одним і там самим предметом), сприяє ефективному виконанню судових рішень (оскільки забезпечує своєчасний і належний контроль за виконанням судових рішень), захисту прав і законних інтересів учасників процесу та в цілому підвищує рівень довіри до судової системи.
		Відтак, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість), колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстави для відмови в задоволенні позову. 
		Що стосується посилань позивача на те, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником Державного підприємства «Одеська залізниця» та у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі № 1540/3759/18 останній має право на звернення до суду з цим позовом із зміненим способом захисту прав позивача, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників.
		В свою чергу, згідно ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
		Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
		Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
		Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» не зверталось до суду у справі № 1540/3759/18 щодо заміни сторони виконавчого провадження на правонаступника.
		Згідно наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення у справі № 1540/3759/18, стягувачем виступало ДП «Одеська залізниця», код ЄДРПОУ 01071315; позивачем заява у справі                                          № 1540/3759/18 щодо заміни сторони виконавчого провадження не подавалась, як не подавалися й заяви щодо встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення, встановлення судового контролю, визнання протиправною бездіяльності відповідача у вказаній справі.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, звертаючись до суду з цим позовом, Товариство фактично просить постановити нове судове рішення щодо виконання судового рішення у справі № 1540/3759/18 зі зміною сторони на правонаступника та зі зміною способу і порядку виконання цього рішення, що прямо суперечить вищенаведеним вимогам КАС України.
		Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 лютого 2019  року у справі № 826/7380/15, оскільки обставини вказаної справи та справи №420/18574/21 є відмінними. Зокрема, у справі  №420/18574/21 суд апеляційної інстанції встановив, що спір між сторонами щодо фактичного предмету спору уже вирішений і є рішення суду, яке набрало законної сили, в той час, як у справі № 826/7380/15  Товариство звернулося з відповідним позовом до суду вперше. 
		Неспроможними є й доводи щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року (справа №910/5953/17) та у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року (справа №815/5463/13) щодо наявності підстав для заміни ДП «Донецька залізниця» й ДП «Одеська залізниця» їх правонаступником АТ «Укрзалізниця», оскільки, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, з якими погоджується колегія суддів, щодо неможливості розгляду заявлених у цій справі вимог в окремому судовому провадженні, питання заміни сторони його правонаступником у межах цієї справи також не підлягає вирішенню. 
		Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, враховуючи заявлені у цій справі вимоги, склад учасників справи, відсутні підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
		Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального чи процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №420/18574/21 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін   І.А. Васильєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...