Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/8821/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-9847ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/8821/13-ц
		провадження № 61-9847св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи 
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева»(правонаступник Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»),
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -  ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Абрамова П. С., Пікуля В. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позов мотивовано тим, що за умовами кредитного договору № 0274/08/12-Аnewv від 01 серпня 2008 року Банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 29 200,00 дол. США на строк до 31 липня 2015 року, зі сплатою 13 % річних, а позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту частинами щомісячно в сумі не менше 348,00 дол. США на відкритий йому позичковий рахунок, сплачувати проценти щомісячно. 
		В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між боржником і Банком укладено договір застави № 0274/08/12- Аnewv (z), у відповідності до якого в заставу передано автомобіль HYUNDAI моделі TUCSON 2,7, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 
		У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем станом на 09 серпня 2013 року у нього наявна заборгованість в сумі 191 769,97 грн або 23 992,24 дол. США, яка складається із простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 7 367,40 дол. США, поточної заборгованості з повернення тіла кредиту - 14 267,80 дол. США, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 1 211,58 дол. США, поточної заборгованості за процентами - 218,76 дол. США, суми нарахованої пені згідно з п. 4.1 кредитного договору - 926,70 дол. США.
		Просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 0274/08/12-Аnewv від 01 серпня 2008 року в сумі 191 769,97 грн, що в доларовому еквіваленті складало 23 992,24 дол. США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено. 
		09 серпня 2018 року ухвалою суду задоволена заява ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 листопада 2013 року у цій справі. 
		Рішенням Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, позовні вимоги ТОВ «ФК «Женева» - правонаступника ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 задоволено. 
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованість за кредитним договором № 0274/08/12-Anewv від 01 серпня 2008 року, укладеного з ПАТ «Банк Форум», в сумі 23 992,24 дол. США, що складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 21 635,20 дол. США, заборгованості за процентами - 1 430,34 дол. США, пені - 926,70 дол. США, понесених витрат зі сплати судового збору - 1 917,70 грн. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з невиконанням прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором за відповідачем ОСОБА_1 станом на 29 серпня 2013 року наявна заборгованість в сумі 23 992,24 дол. США та складається з: суми простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 7 367,40 дол. США; суми поточної заборгованості з повернення кредитних коштів - 14 267,80 дол. США; суми простроченої заборгованості за процентами в розмірі 1 211,58 дол. США; суми поточної заборгованості за процентами в розмірі 218,76 дол. США; суми нарахованої пені згідно з п. 4.1. кредитного договору в розмірі 926,70 дол. США, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, в якому зафіксовані дати та суми погашення окремо тіла кредиту, процентів, суми простроченого платежу (а. с. 4-5).
		Після травня 2012 року на погашення простроченого платежу за тілом кредиту кошти не надходили, а прострочені відсотки оплачувались до 21 березня 2013 року несвоєчасно. За період з вересня 2008 року по 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 оплачено на погашення тіла кредиту 7 564,80 дол. США з отриманих 29 200,00 дол. США. Сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 15 413,82 дол. США, оплачено фактично 13 983,48 дол. США, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості окремо за кредитом, процентами, нарахованими штрафними санкціями, а також витягом з особового рахунку ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 25-60).
		Доводи представника відповідача про нікчемність договору в частині сплати комісії та неправомірне зарахування комісії на погашення заборгованості не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. З наданих розрахунків вбачається, що комісія за кредитним договором № 0274/08/12-Anewv від 01 серпня 2008 року не нараховувалась та не стягувалась, позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, пені за прострочення виконання зобов`язання, що розрахована за період з 29 серпня 2012 року по 28 серпня 2013 року.
		Посилання представника відповідача про незарахування суми за страховим випадком на рахунок погашення заборгованості є необґрунтованими. Як вбачається з інформації, наданої ОСОБА_1 30 квітня 2010 року АКБ «Форум», договір страхування № 23-08-5649538 від 10 серпня 2009 року діяв по 10 листопада 2009 року та в подальшому автомобіль відповідачем не застрахований, хоча обов`язок застрахувати легковий автомобіль як предмет застави передбачено умовами договору. АКБ «Форум» як вигодонабувач отримав 03 грудня 2009 року за страховим випадком, що стався 22 вересня 2009 року, від ТДВ СК «Провіта» 9 741,85 грн, що були розподілені на купівлю валюти 626,88 дол. США, з яких 278,88 дол. США спрямовано на погашення відсотків 03 грудня 2009 року, 348,00 дол. США - на погашення основної заборгованості, 4 732,77 грн зараховані на поточний рахунок відповідача.
		Свою незгоду з наданим позивачем розрахунком за кредитним договором представник відповідача - ОСОБА_2 не підтвердив відповідними розрахунками.
		Аргументи про відсутність даних про оплату правонаступником ПАТ «Банк Форум» - ТОВ «ФК «Женева» за договором про відступлення прав вимоги за кредитними договорами не впливають на рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та не є предметом спору.
		З огляду на те, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення непогашеної заборгованості.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростував, у зв`язку з чим прийшов до висновку про доведеність вимог. В судовому порядку договір недійсним не визнаний.
		Підпунктом 2.8 кредитного договору визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов`язань позичальника за договором у повному обсязі, вимоги Банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу-прострочена заборгованість за кредитом, в третю - строкові проценти та комісії, в четверту - строкова заборгованість за кредитом, в п`яту - можлива неустойка, штраф та пеня, потім -інші вимоги Банку. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, погашення заборгованості банком проводилося на підставі вимог п. 2.8 кредитного договору. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що після травня 2012 року на погашення простроченого платежу за тілом кредиту кошти не надходили, а прострочені відсотки оплачувались до 21 березня 2013 року несвоєчасно. 
		Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, надані позивачем виписки по рахунку та касовий документ - заява про видачу готівки є належними доказами заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором, так як останні відповідають вимогам первинних документів.
		Аргументи учасників справи
		У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, позов залишити без задоволення; вирішити питання розподілу судових витрат.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що передбачена п. 2.10 кредитного договору від 01 серпня 2008 року комісія є незаконною та повинна бути зарахована як погашення тіла кредиту, оскільки кредитні кошти отримані відповідачем для власних потреб, укладений між сторонами кредитний договір є споживчим. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень нікчемними. Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами, що узгоджується із висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним  у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18). Відсутність в позовних вимогах посилання на стягнення комісії не говорить про те, що така не повинна бути врахована, оскільки вказана незаконна комісія впливає на розрахунок заборгованості. Нікчемна умова правочину вважається такою з дня укладення правочину.
		Позивач не надав суду виписки по рахунках, на які було здійснено нарахування та сплату процентів за користування кредитом, а також не надано виписки по рахунку зі сплати неустойки, а наданий позивачем розрахунок є неповним, не є первиннимдокументом обліку заборгованості. До матеріалів справи позивач долучив лише виписку по рахунку № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , №  НОМЕР_5 . Однак в матеріалах справи відсутні виписки № 22080500006698, № 35787500006698, № 22082501098892, № 29096501098892, на якихтакож обліковуються суми заборгованості та погашень за кредитним договором. Виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Відповідач фактично погасив заборгованість за кредитний договором, надані суду квитанції про сплату платежів є лише частковими.
		Позивач належним чином не зараховував грошові кошти за страховим відшкодуванням. Під час розгляду справи у суді першої інстанції він до матеріалів справи долучив копію листа від АКБ «Форум» №1049/8125 від 30 квітня 2010 року, яким повідомлено, що 03 грудня 2009 було отримано страхове відшкодування та відповідні кошти були зараховані на рахунки. Додатково до матеріалів справи надано копії меморіальних валютних ордерів № 1209811, № 1209803 від 03 грудня 2009 року (т. 1, а. с. 154). Суми, які вказані у листі та меморіальних ордерах є однаковими та зарахування відбулося в один день. При цьому, з наданого розрахунку заборгованості вбачається лише одне зарахування грошових коштів.
		При поданні заяви про перегляд заочного рішення суду відповідач подав до суду ряд квитанцій на підтвердження оплат за договором. При цьому, при ухваленні судових рішень суди протиправно зазначеним квитанціям взагалі не надали жодних аргументів, оскільки в таких міститься інформація, що відповідачем дійсно була сплачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка повинна бути зарахована як погашення тіла кредиту.  
		ТОВ «ФК «Женева» не надало суду належних та допустимих доказів того, що право вимоги перейшло належним чином до нього, а тому воно не може бути належним відповідачем у цій справі. Матеріали справи не містять жодних доказів здійснення ФК «Женева» оплати, передбаченої п. 4 Договору про відступлення права вимоги.
		            У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Женева» подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів - без змін.
		Зазначає, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна стягувача його правонаступником жодним чиномне порушуєзаконних правта інтересівборжника із врахуваннямстатті 516 ЦК України незалежить відйого думки щодотакої заміни. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі 
		№ 6-122цс13.
		Розрахунок заборгованості, який був долучений до позовної заяви первісним стягувачем, проведений із врахуванням всіх платежів на виконання вимог кредитного договору. Свою незгоду з наданим позивачем розрахунком по кредитному договору представник відповідача не підтвердив відповідними розрахунками, жодними належними та допустимими доказами.
		Доводи касаційної скарги щодо нікчемності договору в частині сплати комісії та неправомірне зарахування комісій на погашення заборгованості не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. 3 наданих розрахунків вбачається, що комісія за кредитним договором не нараховувалась та не стягувалась.
		Посилання на незарахування суми за страховим випадком на рахунок погашення заборгованості є необґрунтованими, оскільки договір страхування від 10 серпня 2009 року діяв по листопад 2009 року та в подальшому автомобіль відповідачем не застрахований, хоча такий обов`язок передбачено умовами договору. 
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Вказано, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		03 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
		Фактичні обставини справи
		Судивстановили, що 01 серпня 2008 року між АКБ «Форум» в особі Харківської філії та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0274/08/12-Anewv.
		Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. договору банк надає позичальнику кредит у сумі 29 200,00 дол. США, для придбання автомобіля Hyundai Tucson строком по 31 липня 2015 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 13 % річних. Забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави автомобіля № 0274/08/12- Аnewv (z) (а. с. 7-8, 11-14).
		Підпунктом 2.8 кредитного договору визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов`язань позичальника за договором у повному обсязі, вимоги Банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - прострочена заборгованість за кредитом, в третю - строкові проценти та комісії, в четверту - строкова заборгованість за кредитом, в п`яту - можлива неустойка, штраф та пеня, потім-інші вимоги Банку.
		Додатковим договором № 1 до кредитного договору № 0274/08/12-Anewv від 01 серпня 2008 року, укладеним 27 грудня 2011 року, сторони домовились провести реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором та повернути частину основної кредитної заборгованості в сумі 7 616 дол. США, що підлягала сплаті в період з 01 лютого 2010 року по 30 листопада 2011 року з рахунку обліку простроченої заборгованості на рахунок строкової заборгованості за кредитом. Підпункт 1.3 кредитного договору щодо встановлення плати за користування кредитом викладено в новій редакції, знижена процентна ставка за користування кредитом з 27 грудня 2011 року по 26 грудня 2012 року до 10 % річних. Сторони домовились, що проценти, нараховані за кредитним договором за період з 01 вересня 2011 року по 30 листопада 2011 року, позичальник сплачує в день підписання цього додаткового договору в повному обсязі (а. с. 9-10).
		Згідно з підпунктами 3.2.2, 3.2.3, 3.2.5 договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. У разі несвоєчасного погашення кредиту або сплати процентів за користування кредитними коштами - стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню.
		Відповідно до пунктів 4.1., 4.4. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості. За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених пунктом 3.3 (крім пункту 3.3.2) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 процентів від суми використаних не за призначенням кредитних коштів.
		Згідно з заявою на видачу готівки № 663219 від 01 серпня 2008 року ОСОБА_1 отримав 29 200,00 дол. США, що еквівалентно у гривнях 141 476,92 грн (т. 1, а. с. 10).
		В забезпечення виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором № 0274/08/12-Anewv від 01 серпня 2008 року між Боржником і Банком укладено Договір застави № 0274/08/12-Anewv (Z) відповідно до якого в заставу передано автомобіль, а саме: марка HYUNDAI, модель TUCSON 2,7, 2008 року випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_6 .
		Відповідач зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконав, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, в якому зафіксовані дати та суми погашення окремо тіла кредиту, процентів, суми простроченого платежу. Станом на 29 серпня 2013 року рахується заборгованість в сумі 23 992,24 дол. США, яка складається з: суми простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 7 367,40 дол. США; суми поточної заборгованості з повернення кредитних коштів - 14 267,80 дол. США; суми простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 1 211,58 дол. США; суми поточної заборгованості за процентами в розмірі - 218,76 дол. США; суми нарахованої пені згідно з п. 4.1. кредитного договору в розмірі - 926,70 дол. США (а. с. 4-5).
		Після травня 2012 року на погашення простроченого платежу за тілом кредиту кошти не надходили, а прострочені відсотки оплачувались до 21 березня 2013 року несвоєчасно. За період з вересня 2008 року по 29 серпень 2013 року ОСОБА_1 оплачено на погашення тіла кредиту 7 564,80 дол. США з отриманих 29 200,00 дол. США. Сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 15 413,82 дол. США, з яких фактично сплачено 13 983,48 дол. США.
		Договір страхування № 23-08-5649538 від 10 серпня 2009 року між позичальником та АКБ «Форум» діяв по 10 листопада 2009 року та в подальшому, в порушення умов договору застави, автомобіль не був застрахований відповідачем.
		Позиція Верховного Суду
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження 
		№ 61-2417сво19)).
		Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) вказано, що:
		«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що практику застосування наведених приписів під час вирішення питання про недійсність (оспорюваність, нікчемність) умови про плату (комісію) за управління кредитом (за обслуговування кредиту), інші подібні платежі у договорах про споживчий кредит треба формувати на підставі сукупного аналізу законодавства, чинного на момент укладення відповідного договору, з урахуванням його неодноразової зміни:
		З 13 січня 2006 року також почали діяти нові редакції:
		статті 18 Закону № 1023-XII, яка визначила підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята вказаної статті);
		Наведені вище приписи ЦК України, Закону № 1023-XII у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, та Закону № 2121-III прямо не вказували на недійсність умови кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом. Станом на час укладення кредитного договору частина перша статті 21 Закону № 1023-XII передбачала можливість визнання недійсними умов договорів, у тому числі про надання кредитів на споживчі цілі, якщо ці умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством.
		Умова кредитного договору про щомісячне внесення позивачем на користь банку плати за управління кредитом обмежує права позивача як сторони договору та клієнта банку. Ця умова не була спрямована на незаконне заволодіння майном позивача. Її встановлення пов`язане з різним тлумаченням сторонами приписів частини першої статті 21 Закону № 1023-XII у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, та частини третьої статті 55 Закону № 2121-III. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні визначені частиною першою статті 228 ЦК України підстави вважати пункт 1.3.2 кредитного договору таким, що порушує публічний порядок і є нікчемним».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		У справі, що переглядається, суди встановили, що надані сторонами докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 серпня 2008 року, їх часткове виконання позичальником, наявність у нього заборгованості у визначеному розмірі. Суди послались на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, виписки з особових рахунків відповідача та заяву про видачу готівки. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідач не спростував. Тому суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог. 
		За таких обставин висновки, зроблені судами, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц про те, що виписка по рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надані суду всі квитанції про сплату платежів, враховуючи також, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо нікчемності п. 2.10 кредитного договору від 01 серпня 2008 року про сплату комісії з посиланням на відповідні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).
		Положення Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на момент укладення відповідного кредитного договору від 07 листопада 2007 року, не містили положень про нікчемність умов про плату (комісію) за управління кредитом (за обслуговування кредиту), інші подібні платежі, умов, які є несправедливими та обмежують права споживача у договорах про споживчий кредит. Такі умови є оспорюваними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)). Позивач відповідну умову кредитного договору в цій справі не оскаржив, суди встановили, що в судовому порядку кредитний договір недійсним не визнаний.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо протиправного незарахування суми за страховим випадком у рахунок погашення заборгованості, оскільки такі доводи спростовуються установленими судами обставинами, зокрема, які встановили, щодоговір страхування № 23-08-5649538 від 10 серпня 2009 року діяв по 10 листопада 2009 року, отриманий 03 грудня 2009 року від ТДВ СК «Провіта» 9 741,85 грн платіж за страховим випадком, що стався 22 вересня 2009 року, кредитором розподілений, частково - на погашення поточної кредитної заборгованості та 4 732,77 грн зараховані на рахунок відповідача. Після 10 листопада 2009 року відповідач не уклав договір страхування відповідно до умов договору застави автомобіля.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		У зв?язку з цим підлягає поновленню виконання рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року до закінчення касаційного провадження. 
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                     Є. В. Краснощоков 
		 
		Д. А. Гудима
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...