Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/8014/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-15579ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/8014/21
		 
		провадження № 61-15579 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мінко Юкрейн»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мінко Юкрейн» (далі - ТОВ «Мінко Юкрейн») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та зобов`язання вчинити дії.
		Позовна заява обґрунтована тим, що 17 березня 2016 року її прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ «Мінко Юкрейн».
		13 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку вона направила на адресу ТОВ «Мінко Юкрейн» заяву про звільнення з посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, яку відповідач отримав 15 грудня 2020 року.
		21 грудня 2020 року відповідач надіслав їй повідомлення, у якому зазначив про необхідність виконання трудових функцій протягом двох тижнів з моменту отримання заяви про звільнення.
		23 грудня 2020 року вона направила на адресу відповідача повідомлення про перебування на лікарняному з 14 грудня 2020 року. 
		Наказом відповідача від 26 лютого 2021 року № 02-к її звільнено з роботи                                           з 26 лютого 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
		Вважала звільнення незаконним, оскільки вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме у зв`язку із перебуванням на лікарняному у періоди з 14 грудня 2020 року по 19 грудня 2020 року та з 24 грудня 2020 року по 29 грудня 2020 року, про що повідомила відповідача та надала копії відповідних документів. 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Мінко Юкрейн» від 26 лютого 2021 року № 02-к про її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; зобов`язати ТОВ «Мінко Юкрейн» внести запис у трудову книжку про звільнення з 29 грудня 2020 року за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Мінко Юкрейн» від 26 лютого 2021 року № 02-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
		Змінено формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТОВ «Мінко Юкрейн» із зазначенням формулювання звільнення - у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника на підставі статті 38 КЗпП України з 30 червня 2020 року.
		Зобов`язано ТОВ «Мінко Юкрейн» внести запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з 29 грудня 2020 року за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством не заборонено звільнення працівника за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України у період його тимчасової непрацездатності. 
		Звільнення позивачки з роботи згідно наказу ТОВ «Мінко Юкрейн» від 26 лютого 2021 року № 02-к на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України без розгляду заяви про звільнення за власним бажанням від 13 грудня 2020 року суперечить вимогам закону, а тому наявні підстави для задоволення позову. 
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Мінко Юкрейн» задоволено.
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову                             ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини третьої статі 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. 
		Позивачка не надала роботодавцю оригінали листків непрацездатності для заповнення всіх належних розділів, а також для забезпечення перевірки Фондом соціального страхування України та його робочими органами обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованій особи. Надані позивачкою копії листків непрацездатності не відповідають вимогам закону, не заповнені відповідно Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, а тому не доводять неправомірність дій відповідача щодо видачі 26 лютого 2021 року наказу № 02-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Також апеляційний суд звернув увагу на те, що заяву позивачки від 13 грудня 2020 року ТОВ «Мінко Юкрейн» отримало лише 15 грудня 2020 року, що виключало можливість для задоволення її заяви про звільнення з займаної посади з 14 грудня 2020 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2023 року адвокат Завойко Д. І. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року й залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. від 13 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/8014/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 752/8014/21надійшли до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачеві                                      Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Завойка Д. І. мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позивачка виконала приписи, встановлені частиною першою статті 38 КЗпП України, попередивши роботодавця про звільнення за власним бажанням за два тижні та надавши письмові пояснення та копії документів про неможливість виконувати роботу у період з 14 грудня 2020 року по 29 грудня 2020 року, тобто протягом строку, встановленого частиною першою статті 38 КЗпП України.
		Звертає увагу на те, що обмеження щодо звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності (частина третя статті 40 КЗпП України) стосується лише випадку звільнення працівника з ініціативи власника, при цьому чинним законодавством не заборонено звільнення працівника за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України у період його тимчасової непрацездатності.
		Копії наданих позивачкою листків непрацездатності в повній мірі відповідають вимогам до їх заповнення, визначених Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності.
		Відзив на касаційні скарги не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 17 березня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Мінко Юкрейн», працювала на посаді головного бухгалтера.
		 
		13 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Мінко Юкрейн» заяву від 13 грудня 2020 року, в якій просила звільнити її з займаної посади з 14 грудня 2020 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням (а. с. 9, 10).
		 
		Вказану заяву ТОВ «Мінко Юкрейн» отримало 15 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11).
		 
		Листом від 21 грудня 2020 року ТОВ «Мінко Юкрейн» повідомило ОСОБА_1 про необхідність виконання трудової функції протягом двох тижнів з моменту отримання підприємством заяви та зазначити причини відсутності на робочому місці з 14 грудня 2020 року (а. с. 14).
		 
		23 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Мінко Юкрейн» повідомлення, в якому вказала, що з 14 грудня 2020 року перебуває на лікарняному, та просила її звільнити за власним бажанням за раніше поданою нею заявою                           від 13 грудня 2020 року, провести остаточний розрахунок при звільненні (а. с. 15-16).
		 
		Листом від 29 грудня 2020 року ТОВ «Мінко Юкрейн» просило ОСОБА_1 з`явитись особисто на підприємство, надати оригінал листка непрацездатності та повернути оригінал довіреності підприємства і ввірені їй матеріальні цінності (а. с. 17).
		 
		05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мінко Юкрейн» із заявою, у якій просила направити на її адресу копію наказу про звільнення на підставі поданої заяви від 13 грудня 2020 року, трудову книжку та провести повний розрахунок                         (а. с. 18). До заяви додала копію заяви про звільнення від 13 грудня 2020 року та копії двох листків непрацездатності. 
		 
		Листом від 12 січня 2021 року ТОВ «Мінко Юкрейн» повідомило ОСОБА_1 про те, що надані нею листки непрацездатності не в повній мірі відповідають вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455; вчергове запропоновано з`явитись особисто на підприємство та надати оригінали листків непрацездатності (а. с. 19-20).
		 
		Наказом ТОВ «Мінко Юкрейн» від 26 лютого 2021 року № 02-к звільнено                       ОСОБА_4 , головного бухгалтера, 26 лютого 2021 року за прогул без поважних причин з 14 грудня 2020 року по 26 лютого 2021 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; наказано провести остаточний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 114 к. д. з період роботи з 17 березня 2016 року по 11 грудня 2020 року (а. с. 21).
		 
		Матеріали справи містять копії двох листків непрацездатності.
		 
		Згідно копії листка непрацездатності серії АЛА № 017908, виданого лікарем загальної практики - сімейної медицини ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 14 грудня 2020 року по 23 грудня 2020 року            (а. с. 12).
		 
		Згідно копії листка непрацездатності серії АЛА № 017912, виданого лікарем загальної практики - сімейної медицини ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 24 грудня 2020 року по 30 грудня 2020 року         (а. с. 13).
		 
		Листом ФОП ОСОБА_5 від 14 травня 2021 року № 03-05/21, останнім підтверджено видачу вказаних листків непрацездатності ОСОБА_1 (а. с. 73).
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                             є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Завойка Д. І. підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
		 
		У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		 
		За змістом наведеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.
		 
		При цьому сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини. Якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення «не за угодою сторін», а «за власним бажанням», то датою такого звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення.
		 
		Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/2642/16-ц (провадження № 61-14726св18), від 30 червня 2021 року у справі № 308/14313/19 (провадження № 61-16158св20).
		 
		У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц (провадження № 61-678св17) наведено правовий висновок про те, що розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.
		 
		Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		 
		Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		 
		Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
		 
		Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.
		 
		Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Мінко Юкрейн» заяву                            від 13 грудня 2020 року, в якій просила звільнити її з займаної посади з 14 грудня 2020 року на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. 
		 
		Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2020 року, яка свідчить про дійсний намір позивачки припинити трудові правовідносини з ТОВ «Мінко Юкрейн» за власним бажанням з 14 грудня 2020 року, врахувавши, що з 14 по 29 грудня 2020 року позивачка перебувала на лікарняному, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ТОВ «Мінко Юкрейн» були відсутні підстави для звільнення                               ОСОБА_1 26 лютого 2021 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
		 
		Зважаючи на правила статті 38 КЗпП України, судом першої інстанції правильно враховано й зазначене підтверджується письмовими поясненнями сторін у справі, що ОСОБА_1 після 13 грудня 2020 року не вийшла на робоче місце, що визначене трудовим договором, не продовжила виконання трудових обов`язків та не відкликала раніше подану заяву про розірвання трудового договору після спливу встановленого законом двотижневого строку, а тому трудовий договір мав бути розірваний з ініціативи працівника із закінченням встановленого частиною першою статті 38 КЗпП України двотижневого строку. 
		 
		При цьому суд першої інстанції дослідив належним чином надані сторонами докази, зокрема відповідь лікаря - ФОП ОСОБА_5 від 14 травня 2021 року № 03-05/21, у якій останній підтвердив видачу ОСОБА_1 вказаних листків непрацездатності (а. с. 73), а тому дійшов висновку про поведеність факту перебування позивачки на лікарняному у період з 14 по 29 грудня 2020 року. 
		 
		Суд першої інстанції правильно вказав про те, що наявність невирішеної заяви                        від 13 грудня 2020 року про звільнення за власним бажанням очевидно свідчить про порушення прав позивачки, яке, враховуючи відсутність її волевиявлення на продовження трудових правовідносини з ТОВ «Мінко Юкрейн», може бути усунено шляхом зміни дати звільнення та формулювання причини звільнення, що і було здійснено судом першої інстанції.
		 
		Суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У зв`язку з цим із ТОВ «Мінко Юкрейн» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 632 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року скасувати, рішення  Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мінко Юкрейн» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять                               дві) грн 00 коп.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		                                                                                              Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...