Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 637/1009/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: 51-5775км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220450000091

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 637/1009/19
		провадження № 51-5775км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                            ОСОБА_4 , 
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), 
		засудженого                       ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220450000091, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Старовірівка Шевченківського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,   ОСОБА_7 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
		Згідно з вироком суду 23 березня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у будинку останньої ( АДРЕСА_2 ) розпивали спиртні напої та приблизно о 18:00-18:30, в ході раптової сварки, у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 з особливою жорстокістю. Тоді він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, штовхнув останню, внаслідок чого вона впала на спину, а ОСОБА_7 , сидячи на ній зверху, почав кулаками та уламками скла завдавати потерпілій численні удари в область лоба, носу, рота, вух, підборіддя, шиї, щелеп, лівого ока, волосистої частини голови, скроні, навколо очних ділянок та нижніх кінцівок, внаслідок чого спричинив їй множинні різані рани, прижиттєву травматичну ампутацію лівого очного яблука, переломи ребер, переломи під`язикової кістки та щитоподібного хряща, численні синці та садна на тілі. 
		Після чого ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань, діючи умисно, уламком скла з розбитого вікна, наніс ОСОБА_8 різану рану шиї зліва, внаслідок чого настала смерть потерпілої. 
		Таким чином, спричиняючи потерпілій тілесні ушкодження протягом тривалого часу, ОСОБА_7 усвідомлював, що завдає своїми протиправними діями ОСОБА_8 нестерпного болю та особливих фізичних страждань, тобто діяв з особливою жорстокістю, про що свідчить тривалість і безперервність спричинених ушкоджень, а також локалізація і механізм їх нанесення.  
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженого, висунуте йому обвинувачення побудовано на припущеннях, а судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки в їх основу покладено суперечливі докази, якими не підтверджується його вина у вчинені інкримінованого злочину (зокрема, висновки експертиз, протоколи слідчих дій тощо). Зазначає, що жоден з висновків експертів не встановив, що саме є знаряддям вбивства, а судом було безпідставно відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для встановлення його стану під час події. Відтак, судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК і підлягають скасуванню. 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
		Разом з тим, в суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину не визнав та спочатку пояснював, що події у будинку потерпілої сталися після сумісного розпиття спиртних напоїв разом з останньою, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 через деякий час, коли всі розішлись, а він повернувся за своїм телефоном. Також пояснив, що все сталося через помутніння його свідомості, оскільки він був п`яний і не розуміє, як це трапилося. Коли він вбивав потерпілу, в кімнаті не було світла, і йому здавалося, що з ним був ще один чоловік, котрий потім втік. Можливо його хтось вдарив по голові, але він цього не пам`ятає. Зазначив, що якщо підтвердиться, що нікого крім нього на місці події не було, то він приходить до висновку, що саме він вбив потерпілу, оскільки він точно не пам`ятає, що трапилось. Також засуджений пояснив, що розбив вікно у кімнаті, оскільки хотів позвати на допомогу і викликати швидку, а наявність у нього крові на обличчі та руках, а також волосся в порожнині роту, пояснив тим, що намагався зробити потерпілій штучне дихання. Точно не пам`ятає, чи наносив різані рани потерпілій уламками скла, що це вбивство сталося раптово, а що саме стало причиною таких його дій, достовірно сказати не може. Зазначив, що дуже шкодує, що став вбивцею людини.  
		Водночас ОСОБА_7 , фактично змінивши свої показання, пояснив, що можливо він захищався уламками скла від сторонньої людини, котра потім втекла, тому, що коли він зайшов у будинок, на нього напав невідомий чоловік, зав`язалася бійка, хтось вдарив його чимось залізним в руку і плече. Коли він падав, то схопив невідомого, який був спортивної статури, за голову, на якій була рана, а обличчя закрито, начебто шапкою. Він сильно закричав, зірвався та почав рухатись в сторону вікна, але невідомий кудись вискочив, можливо в коридор, та втік. Коли він рухався до вікна, то перечепився через потерпілу, котра лежала на підлозі. А коли він знов побіг до вікна, щоб його розбити, невідомий знову його відтягнув від вікна. Пояснив, що в будинку він відразу знайшов телефон та поклав у карман штанів, але викликати швидку не зміг, бо розгубився. Також зазначив, що ніколи не страждав на психічні захворювання та ніколи багато не пив.  
		Проте, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_7 та на підтвердження його винуватості в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_8 , вчиненому з особливою жорстокістю, обґрунтовано послався на показання свідків, експерта та письмові докази.
		Так, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , у суді пояснили, що ОСОБА_7 було виявлено безпосередньо на місці вчинення злочину, біля тіла потерпілої, та на ньому були видно сліди, схожі на кров. При цьому, в будинку на місці події вони більше нікого не бачили, крім засудженого, котрий зі слідами крові знаходився поруч тіла потерпілої. Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 підтвердили, що в день події перебували у будинку потерпілої та разом вживали спиртні напої, після чого всі розійшлись, а ОСОБА_7 один залишився у потерпілої. 
		Суд наголосив на тому, що показання всіх допитаних свідків є логічними, узгоджуються між собою та з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: протокол огляду місця події від 23 березня 2019 року з фототаблицею та план-схемою (оглянуто місце події, виявлено сліди РБК, розбите вікно, фрагмент скла зі слідами РБК. По центру кімнати виявлено труп ОСОБА_8 , навколо якого сліди крові. Труп оглянуто спеціалістом, судово-медичним експертом, на трупі виявлені тілесні ушкодження, які детально описані у протоколі); лікарське свідоцтво про смерть (відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострої крововтрати, різаної рани шиї з ушкодженням судин); протокол огляду предметів від 25 березня 2019 року (виявлено та вилучено речі, зразки волосся і нігтьових зрізів, які упаковано та опечатано); протокол обшуку від 8 квітня 2019 року (на місці події вилучено стілець зі слідами РБК, а також двадцять вісім уламків скла різного розміру та форми); протокол затримання особи від 23 березня 2019 року (на місці виявлення трупа потерпілої було затримано ОСОБА_7 зі слідами РБК на тілі та одязі, проведено обшук останнього, здійснено змиви з рук та обличчя, вилучено зразки піднігтьового вмісту, здійснено забір речовини з порожнини його рота та волосся, яке було там виявлено. Вилучено речі зі слідами РБК, паспорт та індикаційний код на ім`я ОСОБА_7 , мобільний телефон тощо).
		Крім цього, судом було досліджено наступні висновки експертиз: судово-медичної експертизи від 18 квітня 2019 року (проведено експертизу шкірного клапотя з шиї потерпілої, встановлено край різаної рани, яка утворилась від дії гострого предмету, що мав ріжучі властивості. Зазначено, що у ушкодженні не відобразились індивідуальні особливості цього предмета, що не дозволяє ідентифікувати знаряддя травми); судово-медичної експертизи від 16 липня 2019 року (зазначено, що можливість отримання потерпілою різаних ран на тілі та енуклеація лівого очного яблука, наданими на експертизу фрагментами скла не виключається); судово-медичної експертизи від 13 травня 2019 року (встановлена наявність у ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, зокрема, множинних різаних ран на кистях. Різані рани однотипні, могли утворитися від травматичної дії гострого (гострих) предмету (предметів), що мав (мали) ріжучий край, можливо при обставинах, вказаних в установочній частині ухвали суду); судово-медичних експертиз від 12 червня 2019 року (встановлено, що волосся, вилучене в кімнаті поруч з трупом, з господарських рукавичок, з футболки, брюк, трусів ОСОБА_7 , та порожнини його рота, є життєздатним, вирваним з голови людини, воно схоже зі зразками волосся потерпілої і могло походити від ОСОБА_8 ); судово-медичної експертизи від 12 червня 2019 року (встановлено, що на трьох фрагментах скла, вилучених в ході огляду місця події, виявлено сліди крові, яка може походити від потерпілої).
		Згідно з висновоком щодо результатів медичного огляду від 24 березня 2019 року встановлено, що о 00:16 ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Також судом досліджено висновки експертиз від 19 квітня 14, 30, 31 травня 2019 року щодо встановлення групи крові ОСОБА_7 , а також щодо можливої приналежності засудженому або потерпілій крові, виявленої на об`єктах, наданих на дослідження.
		Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 встановлено, що причиною смерті потерпілої стала різана рана шиї зліва по передній та лівій бічній поверхні у верхній третині її, з повним поперечним пересіченням органів шиї на рівні верхнього краю правої та лівої пластин щитоподібного хряща з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини та крововиливами в неї, щитоподібного хрящу гортані, поперечним пересіченням судини шиї зліва - зовнішньої сонної артерії, внутрішньої яремної вени, поперечним пересіченням м`язів шиї, поперечним пересіченням під`язнково-надгортанникової зв`язки, серединної щито-під`язикової зв`язки, з повним пересіченням стравоходу та пошкодженням тіла третього шийного хребця у вигляді поверхневих нерівностей рельєфу його (насічок), рановий канал якої розташований у напрямку спереду назад, згори донизу, що у своїй сукупності призвело до гострої крововтрати, яка і явилася безпосередньою причиною смерті.
		У висновку вказано, що різана рана утворилась прижиттєво, незадовго до настання смерті, в строк, обчислюваний секундами - декількома хвилинами від травматичної ковзаючої дії гострого предмету, в момент спричинення котрий мав ріжучий край, індивідуальні особливості травмуючої поверхні котрого в пошкодженні не відобразилися та за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть приблизно настала за 4-6 годин до зовнішнього огляду трупу на місці події. 
		Також, на трупі була виявлена енуклеація (травматичне видалення) лівого очного яблука. Крім цього, виявлена тупа травма шиї у вигляді синцю, крововиливів, поперечного переламу великих рогів під`язикової кістки, неповного продольного перелому щитоподібного хрящу, повного поперечного переламу верхнього лівого рогу щитоподібного хрящу, поряд з виявленими асфіктичними ознаками, вищевказані тілесні ушкодження можна розцінювати як елементи єдиного тілесного ушкодження, котре могло утворитися від дії тупих предметів з обмеженою діючою поверхнею, вірогідніше, за єдиним механізмом стиснення, або удару-стиснення, що можливо при бічному стисненні шиї пальцями з переважним прикладанням сили зліва. Дане тілесне ушкодження є тяжким, утворилось прижиттєво, ймовірно перед настанням смерті. У  ОСОБА_8 також виявлено: переломи ребер справа, які утворились прижиттєво, а перелом зліва утворився після настання смерті; різані рани лоба, носа, губи, щелепи, кистей, передпліччя, крововилив у м`які покрови голови, які утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті. Також виявлено множинні садна, синці, різані рани та крововиливи, які утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті. Зазначено, що взаємо розташування постраждалої та джерела травмування в момент спричинення ушкоджень змінювалось, на трупі маються ознаки самооборони та опору у вигляді множинних різаних ран на кистях та передпліччі.    
		Експерт ОСОБА_16 у суді підтвердив, що потерпіла отримала різану рану шиї, яка була глибиною до шийних хребців, всі органи (шкіра, підшкірно-жирова клітковина, судини, стравохід) були пересічені. Рани були нанесені предметом, що мав ріжучі властивості, це могло бути скло, яке надавалось слідчим на експертизу. У потерпілої були захисні порізи, які скоріш всього були завдані меншими уламками скла. 
		Отже, твердження засудженого про те, що не було встановлено знаряддя злочину, не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім того у суді ОСОБА_7 пояснював, що в день події він, можливо, захищався уламками скла від сторонньої людини.
		Водночас, судом ретельно перевірялась версія ОСОБА_7 про те, що в будинку з ними перебував ще хтось, хто міг вбити потерпілу, однак не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що під час події ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходились тільки вдвох. При цьому, ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому не пам`ятає механізм завдання ударів потерпілій, пояснити мотив своїх дій він також не зміг. Крім того, як убачається з висновку судово-медичного експерта, ОСОБА_7 страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. У період часу, якому відповідає правопорушення, він виявляв ознаки вищевказаного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. 
		Разом з цим, у суді ОСОБА_7 детально розповів про окремі події, що відбувалися в день вбивства, однак точно не зміг відтворити події, коли його виявили біля тіла потерпілої. З приводу саме моменту вбивства ОСОБА_7 всі покази надавав неконкретно, без уточнень, завжди повторюючи, що він нічого не пам`ятає. Зазначав, що йому здалося, що в будинку був ще хтось, але він не зміг детально описати цю людину, та не зміг логічно і послідовно розповісти про її дії, при цьому постійно змінюючи свої покази.
		Суд звернув увагу на поведінку засудженого, котрий після завдання тілесних ушкоджень потерпілій, жодної допомоги їй не надав, швидку медичну допомогу не викликав, хоча мав при собі телефон, пояснивши це тим, що він розгубився. Водночас, коли прийшли сусіди до будинку та приїхала поліція, ОСОБА_7 вів себе неадекватно, намагаючись покласти відповідальність за скоєне на третю особу. 
		Разом з тим, спочатку ОСОБА_7 у суді повідомив, що він дійсно вбив потерпілу, в чому розкаюється і шкодує про це, однак потім пояснив, що на місці події перебувала стороння особа, яка на нього напала, а він захищався від неї уламками скла. Проте суд визнав вказані твердження ОСОБА_7 необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються показаннями свідків, котрі підтвердили, що бачили у будинку тільки засудженого та потерпілу, а шибка вікна, частини скла від якого є речовими доказами, вже була розбита в той момент, коли свідки знаходились поблизу будинку. Інших осіб на місці злочину не було. 
		Також предметом перевірки суду були твердження засудженого про те, що у момент події він перебував у стані психічного розладу, у нього було запаморочення і часткова втрата свідомості, які суд визнав неспроможними, оскільки вони спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи від 15 квітня 2019 року. 
		Крім того, висновками експертиз встановлено, що вилучене волосся з футболки, брюк, трусів та порожнини рота ОСОБА_7 , є життєздатним, вирваним з голови людини і за морфологічними ознаками вони схожі як між собою, так і з зразками волосся з голови трупа потерпілої. Також, на вилучених вході особистого обшуку ОСОБА_7 речах, знайдені сліди крові, які можуть походити від потерпілої ОСОБА_8 . При цьому, всі свідки підтвердили, що ОСОБА_7 був виявлений у будинку потерпілої безпосередньо в момент виявлення тіла останньої, яке не подавало ознак життя, а ОСОБА_7 знаходився в стані алкогольного сп`яніння та намагався всіх запевнити, що він не вбивав потерпілу.
		Відтак суд зазначив, що твердження ОСОБА_7 про те, що потерпіла могла бути вбита іншою особою, спростовуються показаннями свідків, протоколами огляду місця події, затримання особи та висновками експертиз від 12 червня, 30 та 31 травня 2019 року, відповідно до яких на тілі та одязі ОСОБА_7 були наявні сліди вчинення злочину. Отже, суд розцінив показання ОСОБА_7 , як намагання ввести суд в оману, задля уникнення справедливого покарання за скоєний злочин. 
		Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що ставлення ОСОБА_7 до вчинених дій та його поведінка після вчинення злочину, свідчить про те, що він мав умисел саме на позбавлення життя потерпілої, а характер, спосіб і кількість спричинення ушкоджень, у тому числі й у життєво важливі органи, беззаперечно свідчить на особливу жорстокість вчинених дій. 
		Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_8 , вчиненому з особливою жорстокістю. 
		Колегія суддів вважає, що оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства та, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії  ОСОБА_7 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. 
		Таким чином, показання засудженого щодо обставин події були ретельно перевірені судом, однак не знайшли свого підтвердження, а всі докази отримали належну оцінку, в тому числі й висновки експертиз, про які зазначає засуджений в касаційній скарзі. 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам (щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильної кваліфікації дій засудженого та порушень судом норм кримінального процесуального закону), в тому числі і тим, на які засуджений посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. 
		Зокрема, перевіряючи доводи захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 , суд зазначив, що при вирішенні питання відносно наявності в діях винної особи складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. 
		При цьому, до особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань. При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
		Водночас, у даному кримінальному провадженні місцевим судом, на підставі досліджених доказів встановлено обставини, за яких засуджений позбавив життя потерпілу, а кваліфікуючи його дії, як вчинення злочину з особливою жорстокістю, суд вказав на велику кількість травмуючих дій, завданих потерпілій, які було встановлено висновками судово-медичних експертиз.  
		Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що наносячи потерпілій численні рани та забої, в тому числі і в життєво важливий орган - голову, в область лоба, носу, рота, вух, підборіддя, шиї, щелепи, лівого ока, волосистої частини голови, правої скроні, лівої та правої навколо очної ділянки, нижньої щелепи, підборіддя, а також у область нижніх кінцівок, з метою позбавити її життя, ОСОБА_7 свідомо бажав не лише її вбити, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті. 
		Таким чином, позбавляючи потерпілу життя, він усвідомлював, що завдає їй особливих фізичних та моральних страждань, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень та завдаючи їй нестерпного болю, внаслідок спричинення множинних різаних ран, переломів, в тому числі ребер, під`язикової кістки, щитоподібного хряща, а також завдавши потерпілій прижиттєвої травматичної ампутації лівого очного яблука.
		Відтак, діючи в такий спосіб, протягом тривалого часу, ОСОБА_7 усвідомлював, що завдає своїми діями особливих фізичних страждань потерпілій. Тривалість та безперервність його дій, а також локалізація та механізм їх нанесення, які відобразилися на трупі потерпілої та зафіксовані під час проведення судово-медичної експертизи, свідчать про те, що ОСОБА_7 бажав діяти саме в такий спосіб, тобто, діяв з особливою жорстокістю. З таким висновком апеляційного суду погоджується й колегія суддів Верховного Суду. 
		Відносно тверджень засудженого про те, що все сталося через помутніння його свідомості, то апеляційний суд зазначив наступне. Так, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_7 від 24 березня 2019 року, останній о 00:16 перебував в стані алкогольного сп`яніння, а з довідки директора центральної лікарні вбачається, що зібрати і привести на дослідження біологічного середовища не вдалося через агресивний, неадекватний стан обвинуваченого. Відповідно до висновку судово-психологічного експерта ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 виявляв ознаки вищевказаного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		З урахуванням наведеного, суд визнав необґрунтованим клопотання сторони захисту про призначення додаткової судової психіатричної експертизи для визначення стану ОСОБА_7 , з чим погоджується й колегія суддів. Відтак, твердження засудженого про те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання є неспроможними.   
		Отже, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що вина  ОСОБА_7 у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю, повністю доведена належними і допустимими доказами. Об`єктивних обставин, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення за інших обставин, апеляційний суд не встановив. 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції та вважає, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, і положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, Суд не встановив таких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені інкримінованого злочину.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...