Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/9506/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2024. Зареєстровано: 13.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/521/854/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 521/9506/23
		 
		                                                        Пр-ня по справі № 1кп/521/854/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		13 грудня 2024 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		із секретарем судового засідання - ОСОБА_4 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 62023080030000073 від 02.03.2023 року, у спеціальному судовому провадженні (in absentia), у відношенні: 
		        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Херсон, громадянина України, який має середню освіту, до початку війни Росії проти України 24.02.2022 року працював на посаді старшого інспектора (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендатського та господарського забезпечення державної установи «Північна виправна колонія (№90)»; станом на день інкримінованих подій займав посаду (мовою оригіналу) «заместитель начальника Управления службы исполнений по Херсонской области Федеральной службы исполнений наказаний рф», зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
		 
		       Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		       з боку обвинувачення: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		       з боку захисту: захисник - адвокат ОСОБА_7 .
		       Дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження (in absentia) без обвинуваченого, який переховуються від правосуддя на тимчасово окупованій території України.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		       1.1.24.02.2022 року на виконання незаконного наказу представників влади РФ військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		       24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку. 
		       Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово взято під контроль м. Херсон - обласний центр Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами. 
		       З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються (контролювались) та утримуються (утримувались) російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цінності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. 
		        ОСОБА_1 , будучи громадянином України, займаючи посаду старшого інспектора (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Північна виправна колонія (№90)», будучи працівником правоохоронного органу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру - м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій внесок для утворення та функціонування на території Херсонської області та зокрема, м. Херсона, системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу, діючи умисно, з власної ініціативи, добровільно у період часу з червня 2022 року по теперішній час, розпочав службу у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі, на посаді - «заместитель начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», завдаючи своїми діями шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області, здійснивши таким чином перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану. 
		       1.2. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 111 КК, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинена в умовах воєнного стану.
		 
		       2.Питання виклику обвинуваченого, в умовах спеціального судового провадження (in absentia).
		       2.1.Судом приймались заходи не тільки для офіційного сповіщення ОСОБА_1 в порядку передбаченому законом, але й для встановлення його актуального місця знаходження та виклику в судове засідання для участі у розгляді вказаного кримінального провадження. Так, судом на кожне судове засідання були здійснені наступні заходи: 1)направлені судові повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 ; 2)здійснені публікації про судовий виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (в газеті Урядовий кур?єр); 3)здійснено повідомлення на сайті Офісу Генерального прокурора України про виклик обвинуваченого ОСОБА_1 до суду; 4)здійснено повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_1 на сайті Малиновського районного суду м. Одеси. 
		       2.2.Оскільки відомостей про належне сповіщення обвинуваченого судом отримано не було, після наради колегією суддів прийнято рішення про встановлення актуальних відомостей у відношенні як самого обвинуваченого, так і його сім`ї. Метою таких дій була необхідність належного сповіщення особи про зміст кримінального провадження що розглядається у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 ; місце, час, дату судових засідань; що обвинувачений представлений захисником і ОСОБА_1 має можливість навіть без явки до суду спілкуватись із ним, надавати поради, отримувати правову консультацію, використовувати юридичні можливості у своєму захисті. 
		       2.3.Так, 23.07.2024 року на виконання зазначеної мети, надано доручення органу досудового розслідування в порядку ст. 333 КПК на встановлення начасної інформації місця проживання /перебування обвинуваченого ОСОБА_1 , встановлення можливих контактних даних особи, актуальної інформації щодо складу сім`ї і їх місця проживання/перебування. 
		       2.4.Орган досудового розслідування за допомогою Служби Безпеки України, провів ґрунтовну оперативну роботу для встановлення відповідних відомостей. За результатами виконання доручення було встановлено відомості щодо самого ОСОБА_1 , його ймовірного місця перебування, мобільного номеру телефону, який зареєстрований у Російській Федерації; а також відомості щодо близьких осіб: батька, матері, брата, дружини, дітей. Встановлено, що мати обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і сам ОСОБА_1 документовані паспортами громадян РФ. Встановлено також, що ОСОБА_1 працює в «Управлении исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний РФ» на посаді «заместителя начальника управления службы исполнения наказаний по Херсонской области». 
		       2.5.Наступим судовим дорученням від 30.08.2024 року органу досудового розслідування було доручено: 1)повідомити ОСОБА_1 про розгляд кримінального провадження щодо нього, шляхом направлення на номер його мобільного телефону у Російській Федерації НОМЕР_1 повідомлення/судової повістки; 2)здійснити повідомлення ОСОБА_1 про розгляд у відношенні нього провадження за місцем роботи в «Управлении исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний РФ» на електрону адресу вказаної служби; 3)повідомити ОСОБА_1 про розгляд у відношенні нього кримінального провадження через його дружину ОСОБА_9 на номер мобільного телефону у Російській Федерації НОМЕР_2 ; 4)повідомити ОСОБА_1 про розгляд кримінального провадження шляхом вжиття оперативних заходів і комбінацій для отримання відомостей (у будь-якій формі) про обізнаність останнього про кримінальне провадження у відношенні нього в Україні, його зміст, його право приймати активну участь у розгляді кримінального провадження та можливі наслідки у випадку відмови ОСОБА_1 від явки до суду; повідомити ОСОБА_1 про факт його захисту у суді професійним захисником - адвокатом (зазначений ПІБ, номер телефону), з якою він може зв`язатись у будь-який зручний для нього час та мати конфіденційне спілкування і який може надати поради або консультації, щодо своєї правової позиції; ОСОБА_1 в межах судового розгляду, через свого захисника має можливість надавати докази на свою користь.
		       2.6.За результатами виконання вказаного доручення Служба Безпека України 30.09.2024 року о 12:54 годин на мобільний номер обвинуваченого ОСОБА_1 НОМЕР_1 , зареєстрованого у Російській Федерації шляхом направлення текстового повідомлення за допомогою інтернет месенджера «Telegram» сповістили обвинуваченого про факт розгляду у відношенні нього кримінального провадження за обвинуваченням ч. 2 ст. 111 КК /державна зрада/; про необхідність з`явитись до Малиновського районного суду м. Одеси 01.10.2024 року о 16:00 годині; про факт його захисту адвокатом ОСОБА_7 , із зазначенням її мобільного номеру телефону та необхідності зв`язатись з нею для погодження правової позиції у провадженні. Окремо на вказаний номер телефону була направлена копія судової повістки. Також співробітники СБУ повідомили ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду вказаного кримінального провадження та можливість участі у судовому розгляді онлайн і користування професійним захистом, шляхом направлення відповідної інформації на електронну адресу (мовою оригіналу) «Федеральной службы исполнения наказаний РФ» ІНФОРМАЦІЯ_4. 
		       2.7.За результатами такого сповіщення, можливо було переконатись, що ОСОБА_1 у інтернет месенджері «Telegram» отримав вказані сповіщення про виклик, про що свідчить електронні відмітки такого отримання. 
		       2.8.Даючи аналіз викладеним заходам сповіщення, суд звертає увагу на ухвалу у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24 за обвинуваченням Особи № 1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК.
		       2.9.У вказаному рішенні, суд звертав особливу увагу на обмеження у засобах сповіщення обвинуваченої про її кримінальне переслідування та у випадку відсутності обвинуваченої у суді під час розгляду у відношенні неї кримінального провадження, може бути непоправно порушений принцип права «Audi Alteram Partem» - лат. «вислухай і іншу сторону».
		       2.10.Для уникнення таких негативних наслідків для обвинуваченої, необхідно дотриматись ряду принципів, які викладені наприклад у Рішенні Європейського суду за наслідками розгляду рішення Апеляційного суду Палати лордів Сполученого Королівства (від 20.02.2002 року). Вказане Рішення ЄСПЛ ухвалене 09.09.2003 року і має назву «Справа Ентоні Джонса проти Сполученого Королівства (Заява № 30900/02)». 
		       2.11.Так у вказаному Рішенні ЄСПЛ можливо побачити, як національний суд Англії, сформував принципи якими повинні керуватись англійські суди у відношенні розгляду справи обвинуваченого за його відсутності. Ці принципи наступні:
		       «1)Обвинувачений, як правило, має право бути присутнім на судовому засіданні та право бути представленим у суді;
		       2)Від цих прав обвинувачений може відмовитися, окремо чи разом, повністю або частково. Відмова від них може бути повною, якщо він, знаючи або маючи можливість знати, коли і де відбуватиметься судовий розгляд, навмисно і добровільно відсутній та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють. Відмова від них може бути частковою, якщо обвинувачений, присутній і будучи представленим із самого початку, в ході судового розгляду поводиться таким чином, що перешкоджає належному ходу розгляду, та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють;
		       3)Суддя першої інстанції на свій розсуд вирішує, чи має судовий розгляд проходити або продовжуватися за відсутності обвинуваченого та/або його законних представників; 
		       4)Цей розсуд має здійснюватися з великою обережністю, і тільки в окремих і виняткових випадках він має бути використаний на користь проведення або продовження судового розгляду, особливо якщо обвинувачений не представлений особисто. 
		       5)При здійсненні цього розсуду справедливість щодо захисту має першорядне значення, але справедливість щодо звинувачення також має братися до уваги. Суддя повинен взяти до уваги всі обставини справи, включаючи, зокрема: (і)характер та обставини поведінки обвинуваченого, що виразилося у відсутності на судовому засіданні або його зриві, залежно від обставин справи, і, зокрема, чи була його поведінка навмисною, добровільною і такою, що особа явно відмовляється від права на явку; (іі) чи може відкладення призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або з`явиться добровільно та/або не зриватиме судовий розгляд; (ііі) ймовірна тривалість такої перерви; (іv) чи представлений обвинувачений, хоч і відсутній, чи бажає бути представленим у суді, чи своєю поведінкою відмовився від права на представництво; (v) чи можуть законні представники відсутнього обвинуваченого отримувати від нього інструкції під час судового розгляду та якою мірою вони можуть подати його захист; (vі) ступінь невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього; (viі) ризик того, що присяжні зроблять неправильний висновок про відсутність обвинуваченого; (viіі) серйозність злочину, який зачіпає обвинуваченого, жертву та громадськість; (іx) загальний інтерес суспільства та особливий інтерес потерпілих та свідків у тому, щоб судовий розгляд відбувся у розумні строки після подій, до яких воно належить; (х) вплив затримки на спогади свідків; (хі) якщо обвинувачених декілька і не всі вони зникли, небажаність роздільного судового розгляду та перспектива справедливого судового розгляду для обвинувачених, які є присутніми;
		       6)Якщо суддя вирішує, що судовий розгляд має відбутися або продовжитися без обвинуваченого, який не має представника, він повинен забезпечити справедливий судовий розгляд, наскільки це дозволяють обставини. Зокрема, він повинен зробити розумні кроки, як під час свідчень, так і під час підбиття підсумків, щоб виявити слабкі місця у версії звинувачення та навести такі аргументи на користь обвинуваченого, які дозволяють докази. Під час підбиття підсумків він має попередити присяжних, що його відсутність не є визнанням вини і нічого не додає до версії звинувачення».
		       2.12.Порівнюючи вказані принципи до обставин національної справи, необхідно зазначити, що даний суд досить обережно проводив думку щодо розгляду провадження за відсутності обвинуваченого. Захисту надавались всі можливі засоби для спростування обвинувачення. Сам суд прийняв всі можливі заходи для виклику та сповіщення обвинуваченого, не обмежившись лише загальним порядком сповіщення обвинуваченого про розгляд провадження. 
		       2.13.Чи можливо вказане провадження визнати виключним випадком, за яким можливо ухвали вирок без обвинуваченого? На наше переконання, так. 
		       2.14.Ми виходим з наступного. ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу, виконуючи функції старшого інспектора (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення ДУ «Північна виправна колонія № 90» при владі України, дуже усвідомлено зробив вибір на перехід на бік ворога і вступ на посаду (мовою оригіналу) «заместителя начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний» під владою Російської Федерації. В силу владних повноважень, в силу виконуваних ним обов`язків, він не міг не усвідомлювати негативних наслідків свого рішення. 
		       2.15.Покази свідків показують, що коли ситуація у листопаді 2022 року в м. Херсон змінилась і було вже очевидно, що Збройні Сили України звільняють м. Херсон, ОСОБА_1 не залишився у місті, як деякі інші працівники колонії, а перебрався на іншій бік річки Дніпро, на територію яка не підконтрольна Україні та продовжив виконання обов`язків в (мовою оригіналу) «Федеральной службе исполнения наказаний» під владою РФ. 
		       2.16.Тобто характер та обставини поведінки обвинуваченого, показують розуміння ним негативних наслідків власних дій. Так само, суд сприймає як мовчазну згоду обвинуваченого на проведення судового розгляду в порядку in absentia, оскільки він отримавши судовий виклик, отримавши відомості про свого захисника, якого йому надано безкоштовно державою, не бажає скористатись своїм правом на захист, відмовляючись від будь-якої участі у вказаному провадженні. Суд сприймає поведінку ОСОБА_1 як навмисну, як таку, що особа свідомо проявляє, відмовляючись від права на явку і на можливість спростування обвинувачення. 
		       2.17.Далі суд розглянув питання: чи може відкладення провадження призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або добровільно з`явиться? Оцінюючи події активних бойових дій на Сході України та свідому відмову обвинуваченого від явки до суду, обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 з`явиться добровільно або буде затриманий правоохоронними органами - не має. Судом в цілому протягом 2024 року приймались активні заходу для виклику обвинуваченого та забезпечення його явки до суду, а тому продовжувати будь-які заходи у цьому напрямку є нераціональним. 
		       2.18.Оскільки обвинувачений, як зазначено вище, представлений професійним адвокатом - захисником, не має підстав вважати, що загальний судовий розгляд був несправедливий. Суд максимально сприяв стороні захисту у реалізації своїх прав під час дослідження доказів та прийняття заходів на розшук і сповіщення обвинуваченого. Жодне процедурне питання не вирішувалось без захисника. 
		       2.19.Хоча захисник не мав контакт з обвинуваченим, суд враховує, що ОСОБА_1 добровільно, свідомо відмовився від бажання надати поради або отримати консультацію у професійного захисника. У даному випадку не можливо зобов`язати особу подбати про власну безпеку та власні інтереси в Україні, якщо людина не бажає такого розвитку подій. 
		       2.20.Оскільки ОСОБА_1 був свідомий у своїй відмові від участі у кримінальному провадженні, суд не надає ґрунтовного аналізу ступіню невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього. Ми не можемо надавати оцінку такому фактору, оскільки ОСОБА_1 самостійно нехтує власними інтересами і власною судовою перспективою в Україні. Отримавши відповідне сповіщення від суду про кримінальне переслідування за особливо тяжкий злочин, якщо не власна безпека то щонайменше інстинкт самозбереження повинен був вимагати від ОСОБА_1 прийняти участь у судовому розгляді хоча б на відстані (шляхом відеоконференції), де його безпека очевидно гарантується. При такому порядку речей, він мав можливість стверджувально показати суду власну правову позицію і бажання казати лише правду. Натомість дії обвинуваченого лише підтверджують позицію обвинувачення, щодо свідомого ухилення від правосуддя. 
		       2.21.Справді існує загроза судової помилки, однак даним судом вжиті всі можливі заходи для об`єктивного та неупередженого дослідження представлених стороною обвинувачення доказів. Окрім того, суд проаналізував позицію сторони захисту та прийняв до уваги власні імовірні версії розвитку подій, які могли бути у випадку участі обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо. 
		       2.22.Серйозність злочину, який інкримінується обвинуваченому та загальний інтерес суспільства, судом врахований і даному факту буде надана оцінка нижче у вироку. В тому числі надана оцінка показам свідків, які надали їх суду у змагальному процесі. Очевидно, що затримка у допиті свідків призвела б до втрати доказової, змістовної інформації.
		       2.23.Повертаючись до принципу «Audi Alteram Partem», суд зазначає, що цей принцип справді є фундаментальним для будь-якої правової держави. Більш докладно це питання досліджено в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року1. Разом з тим, з будь-якого правила завжди існують виключення, окрім того, за своїм змістом воно не є абсолютним. Якщо обвинувачений свідомо ухиляється від участі у провадженні; переховується від правосуддя, розуміючи невигідність для себе участь у судовому процесі; будучи особою з певними правоохоронними здібностями і знаючи про методи, засоби та способи кримінального переслідування, умисно створює ситуацію неможливості загального судового провадження, суд має право відступити від традиційної судової процедури та застосувати спеціальне судове провадження in absentia, що дозволить захистити інтереси не тільки суспільства але й інтереси правовладдя. 
		       2.24.Суд врахував при цьому, що подальше відкладення судового розгляду очевидно негативно вплине на існуючі докази. Окрім того, досліджуючи докази, надані стороною обвинувачення, суд підкреслив для себе все, що може бути вигідним для обвинуваченого. Факти, обставини та інформація, що могла бути використана на користь обвинуваченого була досліджена з ще більшою увагою та прискіпливістю. При цьому, не явка обвинуваченого на суд, не була використана судом як підстава вини. 
		       2.25.Суд враховує також, що Європейський суд з прав людини, ніколи не визнавав порушення Конвенції, коли обвинувачений, повністю інформований про судовий процес проти нього, добровільно відмовився від участі в ньому. Наприклад Рішення ЄСПЛ у справах Пуатрімоль проти Франції (1993) 18 EHRR 130, p 146, п. 35; Пелладоа проти Нідерландів (1994) 19 EHRR 81, p 94, п. 40; Лала проти Нідерландів (1994) 18 EHRR 586, p 597, п. 33.
		       2.26.Практика Європейського суду у даному випадку не допомагає обвинуваченому, а навпаки воно створює розумний баланс між інтересами правосуддя та інтересами обвинуваченого. 
		       2.27.Окрім того, помилково розглядати вказане питання тільки в інтересах обвинуваченого. Метою судового розгляду є відправлення правосуддя таким чином, щоб не було жодних сумнівів чи шансів на помилку, наскільки це тільки може бути можливим у людській спосіб, а не інтереси лише однієї сторони. 
		       2.28.Той, хто добровільно вирішив не користуватися правом, не може скаржитися на те, що він втратив переваги, які міг би отримати, якби скористався цим правом. Якщо обвинувачений добровільно вирішив не користуватися своїм правом на явку, він не може заперечувати справедливість судового розгляду на тій підставі, що воно пішло іншим шляхом, ніж той, яким воно пішло б, якби він був присутній і був представлений. 
		       2.29.У даному випадку вирішальним для суду є той факт, що ОСОБА_1 умисно та усвідомлено відмовився від свого права на участь у судовому розгляді справи проти нього. Переховуючись від правосуддя, він автоматично не бажає встановлення тих фактів і обставин у яких він обвинувачується. Не бажання підтримати діалог із судом, після отримання належним чином сповіщення про виклик до суду і повідомлення про зміст кримінального обвинувачення, а також про можливість дати поради і отримати консультацію від професійного захисника, лише доводять висновки суду про бажання обвинуваченого спотворити сам зміст правосуддя в Україні. 
		       2.30.Таким чином, суд, оцінивши всі ризики для справедливого судового розгляду та невигідності для обвинуваченого у випадку проведення судового розгляду за його відсутності, прийшов до висновку, що можливо розглянути дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, в порядку in absentia, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 добровільно, свідомо, відмовився від участі у судовому провадженні, маючи достатньо можливостей висловити свою незгоду з пред`явленим обвинуваченням. 
		 
		       3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		       3.1.Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК повністю доказана і підтверджується зібраними доказами.
		 
		       І.Усні докази (покази).
		       3.2.Показами свідка ОСОБА_10 , який допитаний в судовому засіданні показав, що він до 24.02.2022 року працював водієм у Слідчому ізоляторі м. Херсона. ОСОБА_1 знав, як працівника Слідчого ізолятора, який працював інспектором із забезпечення продуктами харчування. Потім він перейшов працювати в Північну виправну колонію № 90, на рівнозначну посаду. На початку війни, керівництво Слідчого Ізолятора викликало всіх працівників та повідомило, що ізолятор переходить на казармене становище. Всі працівники ізолятора почали цілодобово знаходиться в установі. Таке положення було протягом місяця. У травні 2022 року приїхав ОСОБА_11 та зібрав нараду керівного складу установи та повідомив, що всі установи виконання покарань переходять під роботу російської влади з 01 червня 2022 року. Одразу змінився керівник Слідчого Ізолятора, ним став ОСОБА_12 . Серед працівників, хто перейшов працювати під владу РФ був ОСОБА_1 . Він особисто приходив до Слідчого Ізолятора та агітував для переходу на роботу під владу росіян. Його агітація була дуже ініціативною і завзятою. Можливо було зрозуміти, що він це робить за покликом душі. Жодного примусу, свідок не бачив і навіть не чув про такі випадки. Серед агітаційних доводів було: краща заробітна платня, соціальні пільги та забезпечення, набагато краще матеріально-технічне забезпечення, кар`єрний зріст та інш. ОСОБА_1 також агітував за надбання громадянства РФ. Свідку відомо, що ОСОБА_1 окупаційна влада призначила заступником Управління служби виконання покарань у Херсонській області. Тобто, він був заступником у ОСОБА_11 . Після деокупації м. Херсона Збройними Силами України, ОСОБА_1 разом з багатьма іншими виїхав з м. Херсона на територію підконтрольну військам російської армії. Зі слів знайомих, свідку відомо, що ОСОБА_1 може бути на території м. Генічеськ Херсонської області де російська влада побудувала новий слідчий ізолятор.
		       3.3.Показами свідка ОСОБА_14 , який допитаний в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 він знає як колишнього колегу, з яким він працював у Північній виправній колонії № 90. ОСОБА_1 працював старшим інспектором з матеріально-побутового забезпечення. В цей час ОСОБА_14 працював старшим інспектором відділу охорони з організації служби, озброєння та спеціальних засобів ДУ Північна виправна колонія № 90. На початок війни, 24.02.2022 року ОСОБА_14 заступив на чергування у колонії. Керівництво їх зібрало та повідомило, що колонія переходить на казармене становище. Вони більше місяця знаходились цілодобово в колонії. Установу очолював ОСОБА_11 . Через деякий час на сайті офісу Генерального Прокурора України було оголошено про те, що ОСОБА_16 повідомлено про підозру за державну зраду. Далі він зібрав всіх керівників та повідомив, що колонія з 01 червня 2022 року переходить під владу Російської Федерації. Хто не бажає працювати на росіян, може звільнитись. ОСОБА_14 одразу звільнився. Однак відсотків 80 працівників залишились працювати. Серед них також був ОСОБА_1 , який добровільно погодився зайняти посаду в Управлінні виконання покарань окупаційної влади росіян. Під час спілкування з ОСОБА_1 свідок встановив, що той добровільно погодився на роботу на окупаційну владу. З його пояснень можливо було зрозуміти, що жити потрібно далі, а тому треба працювати та утримувати сім`ю. Після 1 червня 2022 року ОСОБА_14 , вже не спілкувався з ОСОБА_1 .
		       3.4.Свідок ОСОБА_14 також показав, що жодних перешкод відмовитись від роботи на окупаційну владу не було. На прикладі посадових осіб, які займали досить високі посади можливо зрозуміти, що насилля, примусу або шантажу для залишення на роботу при окупаційної влади РФ по відношенню до будь-якого працівника не було. Так ОСОБА_17 , працювала начальником відділу по роботі з персоналом Північної виправної колонії № 90, ОСОБА_18 , працював начальником дільниці Слідчого ізолятора, ОСОБА_19 , заступник начальника Північної виправної колонії № 90, вільно без перешкод звільнились та навіть виїхали з тимчасово окупованої території. 
		       3.5.Показами свідка ОСОБА_20 яка показала, що ОСОБА_1 знає як працівника колонії, приблизно 4 роки. Відносини з ним виключно службові. ОСОБА_20 показала, що працювала сторожем на прохідній у Північній виправній колонії № 90. 24.02.2023 року, свідок була у м. Херсоні на роботі. ОСОБА_1 працював інспектором у відділі господарського забезпечення колонії. Одразу колонія перейшла на казармене становище, де всі працівники залишались в установі цілодобово. Через деякий час, у травні 2022 року начальник колонії ОСОБА_11 провів нараду серед своїх підлеглих і повідомив, що з 01.06.2022 року колонія переходить працювати під владу Російської Федерації. Про те, що колонія буде працювати з 01.06.2022 року під росіянами ОСОБА_20 дізналась від ОСОБА_1 . Перед працівниками поставили вибір або залишитись працювати на владу Росії, або звільнятись. Багато людей звільнилось і не захотіли працювати на росіян. Серед тих, хто залишився був ОСОБА_1 . Йому запропонували вищу посаду, а саме він став заступником ОСОБА_11 , якого призначали керівником Управління служби виконання покарань. Однак ОСОБА_1 продовжував здійснювати матеріальне, технічне та продуктове забезпечення колонії. Серед чуток, вона знала, що ОСОБА_1 , разом з іншими співробітниками здійснювали крадіжки майна і продуктів харчування з підприємств і організацій, які залишились без нагляду або були частково зруйновані у м. Херсоні та Херсонській області. З питання переходу працювати на російську владу свідок ОСОБА_20 з ОСОБА_1 не розмовляла. Разом з тим, вона бачила, як він приходив на роботу і виконував свої посадові обов`язки. 
		       Під час перехресного допиту свідок показала, що їй не відомі випадки примусу будь-кого з працівників колонії, з метою, щоб вони залишились працювати на російську владу. Щодо ОСОБА_1 свідок показала, що його образ дій, настрій та вигляд показував, що жодного примусу по відношенню до нього не було. Він самостійно приходив на роботу, був задоволений життям та виконував у звичайному режимі свої професійні обов`язки. На думку свідка, ОСОБА_1 не користувався повагою серед колег, оскільки він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_23 прийшли працювати в колонію і його колектив вважав наближеною до керівництва особою. 
		       3.6.Показами свідка ОСОБА_24 , який показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 він знає як працівника колонії, з яким разом працював. ОСОБА_24 працював оперуповноваженим відділу Північної виправної колонії № 90, а ОСОБА_1 був заступником начальника комунально побутового забезпечення Північної виправної колонії № 90, у званні підполковник внутрішньої служби. ОСОБА_24 почав працювати з 2017 року, і відповідно з цього часу знає ОСОБА_1 . Підстав обмовляти його у свідка не має. За обставинами провадження свідок показав, що 24.02.2022 року він знаходився як завжди на роботі. Коли почалось вторгнення військ Російської Федерації, колонія перейшла на казармене становище, що передбачало знаходження в установі цілодобово. Далі, через деякий час начальник установи ОСОБА_11 повідомив заступникам та начальникам служб і відділів повідомив, що колонія з 01.06.2022 року переходить під прапор Росії. Хто не бажає працювати на росіян міг звільнитись. Свідок ОСОБА_24 показав, що звільнились та виїхали з м. Херсона його начальник ОСОБА_25 , старший оперуповноважений ОСОБА_26 . В один з днів, у внутрішньому дворі свідок ОСОБА_24 палив цигарку разом з іншими співробітниками і йому ОСОБА_1 повідомив, що він залишається працювати на російську владу. Особисто від ОСОБА_11 свідок чув, що в установі можливо залишитись працювати виключно за бажанням. Під час влади росіян ОСОБА_1 зайняв вищу посаду, а саме став заступником ОСОБА_11 , якого призначили начальником Управління виконання покарань у Херсонській області Федеральної служби виконання покарань. Фактичне місце роботи у ОСОБА_1 залишилось в колонії, де знаходилось і Управління виконання покарань. На роботу ОСОБА_1 приходив у цивільному одязі. Після деокупації території м. Херсона ОСОБА_1 разом з іншими співробітниками колонії виїхали на лівий берег Дніпра яка окупована російським військами. Після 01.06.2022 року, коли колонія розпочала роботу під прапором Росії, ОСОБА_24 не спілкувався з ОСОБА_1 , він лише бачив його на роботі при виконанні своїх службових обов`язків. Про примус, погрози та насилля до ОСОБА_1 з метою залишитись працювати на російську владу, свідку нічого не відомо. ОСОБА_24 вважає, що ОСОБА_1 погодився працювати на російську владу добровільно, оскільки йому запропонували більшу посаду та краще матеріальне забезпечення. 
		       Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_24 показав, що може охарактеризувати ОСОБА_1 як людину, яка любить хороше життя, любить випити алкоголь, гарно одягнутись, любив кращі і вищі посади, любив, щоб від нього щось залежало і впливати на людей. ОСОБА_1 на думку свідка дуже цілеспрямований та розумний. 
		       3.7.Показами свідка ОСОБА_27 , який показав, що особисто знає ОСОБА_1 як співробітника Північної виправної колонії № 90. Свідок ОСОБА_27 працював в колонії апаратником хімводоочищення при установі. ОСОБА_1 був заступником начальника комунально-побутового господарства колонії. Між ними були виключно службові стосунки. Підстав обмовляти його у свідка не має. 24.02.2022 року ОСОБА_27 був у колонії і виконував свої обов`язки. Через деякий час був введений казармений режим у колонії і всі працівники залишались в установі цілодобово. Безпосереднім керівником ОСОБА_27 у його роботі в колонії був ОСОБА_28 , який виконував обов`язки директора промислової зони. Після звільнення ОСОБА_28 , його посаду обійняв ОСОБА_29 . Оскільки роботи було багато, ОСОБА_27 дуже часто зустрічався по службі з ОСОБА_1 . Коли до влади прийшли росіяни, тобто після 01.06.2022 року, ОСОБА_27 особисто бачив, як зривались символи України (української влади) і замість них чіплялись російські герби та прапори. ОСОБА_27 в той час звернувся до ОСОБА_11 для того, щоб звільнитись. Натомість останній повідомив, що не треба цього робити, оскільки буде дуже «гучно» на території України і в найближчий час росіяни ще захоплять територію України. З розмови ОСОБА_27 зрозумів, що звільнятись не потрібно. Однак свідку відомо, що багато працівників колонії вільно звільнились, без будь-яких наслідків чи погроз. Наприклад ОСОБА_18 (начальник СІЗО в колонії), ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 . Після 01.06.2022 року свідок ОСОБА_27 бачив на території колонії ОСОБА_1 , який виконував свої службові обов`язки. Його призначили на вищу посаду, - заступником ОСОБА_11 обов`язки ОСОБА_1 продовжувало входити забезпечення колонії продуктами харчування, матеріально-технічне забезпечення. Йому відомі випадки, коли ОСОБА_1 не чесним шляхом отримував таке матеріальне технічне забезпечення, а саме шляхом крадіжок з підприємств і організацій які залишились на окупованій території без нагляду або власника, а також з напівзруйнових приміщень. На думку свідка, ОСОБА_1 виконував свої обов`язки при російській владі добровільно, без будь-якого примусу. Його образ дій, настрій та вигляд показували, що він працює добровільно. 
		       3.8.Показами свідка ОСОБА_34 , яка показала, що на момент початку широкомасштабного вторгнення 24.02.2022 року працювала завідуючою канцелярії Херсонського слідчого ізолятора. Вона особисто знайома з ОСОБА_1 приблизно з 2000 року, який працював співробітником слідчого ізолятора - інспектором. Між ними були виключно службові стосунки. Підстав обмовляти його у неї не має. На 24.02.2022 року, ОСОБА_1 працював у Північній виправній колонії № 90. Про те, що установи виконання покарань переходять під владу Росії, ОСОБА_35 дізналась наприкінці травня. З 01.06.2022 року всі установи перейшли під російське законодавство. За наказом ОСОБА_36 , наприкінці травня 2022 року її було переведено з Херсонського слідчого ізолятора до Північної виправної колонії № 90. У колонії вона бачила працюючим ОСОБА_1 на посаді інспектора з організації продовольчого забезпечення колонії. Їй відомо, що ОСОБА_1 залишився працювати у колонії при російській владі і ОСОБА_37 його призначив своїм заступником, тобто заступником начальника управління служби виконання покарань у Херсонській області. Коли Збройні Сили України звільняли м. Херсон, ОСОБА_1 разом з іншими співробітниками виїхав на лівий берег р. Дніпра до окупованої території РФ. Де в теперішній час перебуває ОСОБА_1 свідку не відомо. 
		       3.9.Показами свідка ОСОБА_38 , який показав, що станом на 24.02.2022 року був засудженим і відбував покарання Північній виправній колонії № 90. ОСОБА_1 знає як працівника колонії, який займався матеріальним забезпеченням колонії (в тому числі продуктами харчування). Під час відбування покарання, він неодноразово спілкувався з підполковником ОСОБА_1 , якого він знав дуже добре. Останній займав керівну посаду у колонії і відавав накази своїм підлеглим, які в свою чергу віддавали накази засудженим, наприклад виконувати роботи, займатись розвантаженням товару та інш. Коли колонію захопили росіяни, ОСОБА_1 залишився працювати в колонії. ОСОБА_39 особисто бачив його на території колонії разом із ОСОБА_40 . За наказом ОСОБА_1 засуджені виїжджали на різні об`єкти в м. Херсон, наприклад до Херсонської школи поліції, до СБУ з яких вивозили меблі, техніку, обладнання (виконували вантажні роботи). При звільненні м. Херсон ЗСУ, ОСОБА_1 залишився при окупаційній владі і переїхав разом з іншими працівниками, які працювали на Росію на лівий беріг р. Дніпро. Останній раз свідок ОСОБА_39 бачив ОСОБА_1 приблизно наприкінці 2022 року. 
		       Свідок також показав, що станом на 24.02.2022 року відбував покарання у колонії за вчинення правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК. Втік від влади РФ і ховався допоки на територію не зайшли ЗСУ. Потім доїхав до м. Миколаєва і здався у відділок поліції, звідки його доправили до «Одеської виправної колонії (№ 14)», звідки він звільнився по відбуттю строку покарання. Інших засуджених примусово вивозили до Росії. 
		       3.10.Показами свідка ОСОБА_41 , який показав, що на час широкомасштабного вторгнення працював водієм в Північній виправній колонії № 90 в м. Херсон. ОСОБА_1 знав як працівника колонії, який працював у відділі інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Північна виправна колонія (№90)». Начальником відділу був ОСОБА_42 . Приблизно з 15.05.2022 року начальником відділу став ОСОБА_1 , замість ОСОБА_43 . Колонія працювала за українським законодавством до 31.05.2022 року. З 01.06.2022 року, коли ОСОБА_41 прийшов на роботу, побачив всю державну символіку РФ та зрозумів, що відбулась зміна влади. ОСОБА_1 повідомив, що всі вони продовжують виконувати свої обов`язки, як і виконували тільки буде нова влада. Заробітну платню він отримував як і інші робітники у російських рублях. На роботу ОСОБА_1 приходив добровільно, жодних ознак насилля на ньому свідок ніколи не бачив. Оскільки ОСОБА_1 був керівником свідка, то давав відповідні вказівки з виконання тих чи інших робіт. Працювали вони по 21 жовтня 2022 року і їм повідомили, що вже 24 жовтня 2022 року на роботу виходити не потрібно. Куди виїхав ОСОБА_1 після деокупації м. Херсона, свідку не відомо. 
		       Під час перехресного допиту, свідок показав, що ОСОБА_1 може охарактеризувати позитивно, як нормальну людину. Серед колег він користувався повагою та авторитетом. 
		 
		       ІІ.Документи докази.        
		       3.11.Протоколом обшуку від 24.11.2022 року, відповідно до якого слідчий ДБР у присутності понятих та в.о. начальника ДУ «ПВК № 90» ОСОБА_18 провів обшук адміністративної будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Під час обшуку було виявлено та вилучено: журнал документів вхідної кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал обліку виданих паперів, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал реєстрації наказів, що містять помітки «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «Северная исправительная колония (№ 90)»; «счет-фактура № 13946 от 10.10.2022» на 1-му аркуші із печаткою синього кольору на ньому із написом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та кодом «1022102652»; «дополнительное соглашение № 2 к срочному трудовому договору от 01.06.2022 года» на працівника ОСОБА_27 у 2-х примірниках на 1 аркуші кожний; акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи, а також акти проведення обшуків (оглядів) загальною кількістю 330 аркушів. 
		       3.12.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 7 регистрации внутренней корреспонденции», відповідно до якого у період з 17 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, службові документи надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_1 .
		       3.13.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 5 регистрации входящей кореспонденции», відповідно до якого у період з 27.05.2022 року по 22.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, у журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 . У журналі, серед іншого, мається наступний запис (мовою оригіналу) «п/н 9; № полученого документа: 176 от 09.08.2022 г.; Кому адресовано: Врем. Управление ВУ МВД России в Херсонской области; Наименование: Про хранение изъятого топлива; Ф.И.О. исполнителя: ОСОБА_1; Подпись и дата исполнителя». 
		       3.14.Документом (мовою оригіналу) «Журнал регистрации приказов по осужденным», який оформлений у період з 07.06.2022 року по 02.09.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 .
		       3.15.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 6 регистрации исходящей кореспонденции», який оформлений у період з 19.05.2022 року по 23.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 .
		       3.16.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 3 регистрации приказов по личному составу», який оформлений у період з 07.05.2022 року по 19.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 . У журналі є записи прізвища ОСОБА_1 і призначення його на посаду серед інших працівників 17.05.2022 року. 
		       3.17.Рапортами у кількості 5 від 16.06.2022 року та 17.06.2022 року (мовою оригіналу): «Начальник службы тылового обеспечения управления службы исполнения наказания по Херсонской области, подполковник ОСОБА_1 на имя начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_44 . Рапортами ОСОБА_1 просит разрешения выписать со склада СИК № 90 горюче-смазочные материалы для нужд: Херсонской городской власти и благоустройства города, а также заправки крана; служебной необходимости заправки автобуса КАВЗ; и хозяйственной необходимости, а также заправки УАЗ ОСОБА_64; управления и СИЗО № 1, а также заправки автомобилей КАМАЗ; и служебной необходимости для заправки автомобиля Daewoo».
		       3.18.Документом, листом від 13.08.2022 року № 1/ХО-118 (мовою оригіналу): «Заместитель начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, подполковник внутренней службы ОСОБА_1 /подпись/ обращается с письмом к Государственному бюджетному учреждению «Гуманитарный штаб Херсонской области». С целью обеспечения осужденных и лиц, взятых под стражу, которые содержаться в учреждениях Управления исполнения наказаний по Херсонской области полноценным и рациональным питанием, просим Вас выделить в качестве гуманитарной помощи муку пшеничную для выпечки хлеба в количестве 7000 кг.».
		       3.19.Рапортом від 26.07.2022 року (мовою оригіналу): «Заместитель начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, подполковник внутренней службы ОСОБА_1 /подпись/ обращается на имя Начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_44 . Довожу до Вашего сведения, что 26.07.2022 года, отделом коммунально-бытового, интендатского и хозяйственного обспечения учреждения ИК «Северная исправительная колония (№ 90)» УСИН по Херсонской области, были закуплены горюче-смазочные материалы в количестве: Бензин А-92 - 2000 л.; Бензин А-95 - 1000 л.; Дизельное топливо 2000 л.».
		       3.20.Рапортом від 15.06.2022 року (мовою оригіналу): «Начальник ОТО, подполковник ОСОБА_1 /подпись/ обращается на имя Начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_44 . Довожу до Вашего сведения, что службой тылового обеспечения управления, проведен мониторинг цен на картофель и овощи по Херсонской области и установлено, что цены на 15.06.2022 года, по поставщикам следующие: ……» - далі зазначені суб?єкти підприємницької діяльності, товари та ціни у російських рублях. 
		       3.21.Рапортами у кількості 5, від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 17.06.2022 року та 18.08.2022 року (мовою оригіналу) «Начальник ОТО, подполковник ОСОБА_1 /подпись/ обращается на имя Начальника управления службы исполнения наказания по Херсонской области ОСОБА_45 », які стосуються службової та господарської діяльності «ИК «Северная исправительная колония (№ 90)».
		       3.22.Висновком щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства старшим інспектором (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Північна виправна колонія (№90)» підполковником внутрішньої служби ОСОБА_1 , що призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, який складений комісією відділу внутрішніх розслідувань Департаменту виконання покарань та затверджений Міністром юстиції України.. Відповідно до вказаного висновку встановлений факт невиконання та неналежного ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, що призвело до повідомлення йому підозри за ч. 2 ст. 111 КК. 
		       3.23.Документом, копією Наказу від 17.05.2022 року № 2 (мовою оригіналу): «Приказ о назначении ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_1 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 . В соответствии с Положением об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Приказано назначить (среди других): ОСОБА_1 на должность начальника отдела тылового обеспечения Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области присвоивши специальное звание подполковника внутренней службы, с должностным окладом 24333 рублей, с 17.05.2022, и установив дополнительные выплаты: ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за особые условия службы в размере 75; замещающему должность в аппарате Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области - 10; замещающему должность сотрудника УИС, проходящего службу в Херсонской области - 65; ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за квалификационные звание «специалист третьего класса» в размере 5; ежемесячную поощрительную выплату в процентах к должностному окладу как замещающему должность начальника отдела Управления в размере 20. Установить стаж службы (выслугу лет) для выплаты ежемесячной надбавки к окладу месячного денежного содержания за стаж службы (выслугу лет) по состоянию на 17.05.2022 16 (шестнадцать) лет 09 (девять) месяцев 29 (двадцать девять) дней. Основание: заявление о принятии на службу ОСОБА_1 . Приказ подписан Начальником Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области ОСОБА_55 ». 
		        
		       4.Оцінка доказів судом.
		       І.Питання об`єктивних елементів кримінального правопорушення.
		       4.1.Досліджені під час судового розгляду докази, надають право на висновок, що ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, діяв цілеспрямовано та умисно. Його поведінка мала всі ознаки внутрішнього переконання у правильності власних дій. Більше того, він свідомо бажав утвердження влади Російської Федерації на теренах Херсонської області.
		       4.2.Так, допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_1 не тільки добровільно залишився працювати на владу Російської Федерації, але й агітував інших працівників залишитись і продовжити працювати, оскільки при владі РФ умови праці набагато кращі. 
		       4.3.З показів свідка ОСОБА_14 можливо побачити, що кожний працівник колонії мав право вибору або залишитись працювати в колонії під прапором Росії або звільнитись. ОСОБА_1 обрав залишитись працювати і його призначили на вищу посаду. Дії ОСОБА_1 були добровільні. 
		       4.4.Свідок ОСОБА_20 , показала, що працюючи на прохідній сторожем бачила як під час окупації ОСОБА_1 приходив на роботу. Жодного примусу по відношенню до нього вона не бачила. Особисто ОСОБА_1 їй повідомив, що колонія переходить під роботу влади Росії. 
		       4.5.Свідок ОСОБА_24 показав, що ОСОБА_1 особисто повідомив йому про перехід на роботу під владу РФ. Його бажання щодо роботи на Росію було добровільним, оскільки його влаштовували кращі умови забезпечення та оплати праці. Так само і свідок ОСОБА_27 підтвердив добровільність переходу на роботу ОСОБА_1 у підконтрольну Росії управління виконання покарань. 
		       4.6.Свідок ОСОБА_35 показала, що ОСОБА_1 добровільно погодився на роботу в управлінні виконання покарань під владою РФ, оскільки йому запропонували посаду вищу, ніж він займав під владою в Україні. Після деокупації м. Херсона ОСОБА_1 виїхав разом із іншими хто працював на владу Росії, на непідконтрольну Україні територію, на лівий берег р. Дніпро. 
		       4.7.Свідок ОСОБА_39 , який є засудженим і який в проміжок часу коли м. Херсон був під окупацією, показав, що співробітника колонії ОСОБА_1 він особисто знає, оскільки він відповідав за господарську частину колонії. ОСОБА_39 особисто спілкувався з ОСОБА_1 і бачив його при виконанні службових обов?язків коли колонія перебувала під владою Росії. Одночасно свідок ОСОБА_41 , що працював водієм, так само підтвердив знаходження під час окупації на роботі у колонії ОСОБА_1 . 
		       4.8.Покази перелічених свідків за своїм змістом є дуже переконливими. Вони не мають будь-якого забарвлення або заангажованості, які б показували упередженість по відношенню до ОСОБА_1 . Передача інформації ними здійснювалась дуже спокійно та впевнено. Жодних перебільшень або навпаки будь-яких недомовок їх покази не містять. За змістом покази були як послідовні, так і розумно наповнені змістовною доказовою інформацією. 
		       4.9.Далі, звертаючи увагу на документи докази, судом враховано, що під час обшуку 24.11.2022 року в адміністративній будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234, слідчим були виявлені та вилучені документи, які об`єктивно доводять факт роботи в колонії під час окупації РФ ОСОБА_1 .
		       4.10.Наприклад, у документі (мовою оригіналу) «Журналі № 7 регистрации внутренней корреспонденции», у період з 17 травня 2022 року по 24 серпня 2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, службові документи надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_1 .
		       4.11.З документу (мовою оригіналу) «Журналу № 5 регистрации входящей кореспонденции», можливо побачити, що у період з 27.05.2022 року по 22.08.2022 року (у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ), у журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 . 
		       4.12.Так само, з документу (мовою оригіналу) «Журнала регистрации приказов по осужденным», який оформлений у період з 07.06.2022 року по 02.09.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ, зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище - ОСОБА_1 .
		       4.13.Знайдені документи, які особисто складав та заповнював ОСОБА_1 , наприклад - Рапорти у кількості 5 від 16.06.2022 року та 17.06.2022 року, якими останній просить дозволу у начальника колонії ОСОБА_36 на матеріально-технічні засоби. 
		       4.14.Окремим доказом є документ - копія Наказу від 17.05.2022 року № 2 (мовою оригіналу): «Приказ о назначении на должности ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_1 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_56 ». 
		       4.15.Таким чином, досліджені докази досить змістовно показують не тільки наміри, але й порядок дій обвинуваченого. Дуже часто відсутність прямих доказів призводить до припущень в оцінці фактів і обставин, що підлягають доказуванню. Однак у даному провадженні, докази не надають права на два тлумачення. У виробленні переконання про винність обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зважав як на джерела доказової інформації, так і на її зміст. Суд оцінював також поведінку свідків, їх здатність висловлювати свої думки, інтонацію та спосіб передачі думок, емоційну складову особи у залі суду. Окремо обговорювалось питання належності повідомлених фактів і їх відношення (опосередковане чи пряме) до головного доказового факту у провадженні. Суд намагався оцінити значення інформації для кожної сторони у провадженні, щоб не допустити будь-якої упередженості під час дослідження доказів. Сторона захисту досить активно приймала участь у дослідженні доказів, намагаючись отримати доказову інформацію на користь обвинуваченого. 
		       4.16.Дії ОСОБА_1 мали свій вираз у формі початку роботи і здійснення такої роботи на посаді службової особи у правоохоронному органі російської федерації, під час тимчасової окупації Херсонської області. Особливістю ситуації є правовий статус ОСОБА_1 , який будучи громадянином України, до окупації Херсонської області військами РФ займав посаду старшого інспектора (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Північна виправна колонія (№90)». Така особливість покладає дещо більшу відповідальність на ОСОБА_1 , ніж очевидно він собі уявляв. У справі за схожим обвинуваченням2 суд проводив свою думку, що для державних службовців обов`язок із захисту батьківщини не є правом вибору і що для звичайного українського громадянина є жертвою, для державного службовця, працівника правоохоронного органу є боргом (обов`язком). 
		       4.17.Оскільки суд позбавлений можливості вислухати правову позицію обвинуваченого, суд компенсуючи можливості сторони захисту припустив, які можливі варіанти захисту у даному провадженні. Так, суд вважає, що основною лінію захисту повинна була стати думка примусу ОСОБА_1 під час окупації і перехід на бік ворога під тиском (психологічним або фізичним). На вказане питання судом надана відповідь вище у вироку, під час оцінки показів свідків, які стверджувально наполягали, що будь-якого примусу зі сторони окупаційної влади не було. Кожний самостійно вибирав собі шлях для майбутнього. 
		       4.18.Окремо суд вважає, що сторона захисту під час судового розгляду розумно не показала, які підстави у свідків обмовляти обвинуваченого. Для такої позиції необхідно, щоб свідки не просто були у неприязних стосунках з обвинуваченим але й майже ненавиділи його, для того, щоб умисно завдати шкоди. Оскільки обвинувачення є в особливо тяжкому злочину, санкція статті передбачає серед іншого максимальне існуюче покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Відповідно, обмовляючи людину у такому тяжкому злочині, будь-яка людина повинна розуміти наслідки. Судом встановлено, що неприязних стосунків у обвинуваченого зі свідками не було. Самі свідки не є родичами між собою, та навіть є малознайомими між собою особами, а тому казати про будь-яку домовленість чи скоординованість дій на завдання шкоди обвинуваченому не можна. Таким чином, не спростовування даного питання, призводить до думки про правдивість тверджень свідків у відношенні обвинуваченого. 
		       4.19.Таким чином, суд робить висновок про винність обвинуваченого не на підставі ефемерних спонукань, а на підставі твердих переконань, що дії ОСОБА_1 і зовнішні встановлені факти, які стали доступними для спостереження і оцінки, об`єктивно показують про порушення останнім кримінального закону. Суд стверджує, що ОСОБА_1 , будучи співробітником колонії при українській владі, вступив на посаду і вийшов на роботу в той самій колонії, а в подальшому в управлінні виконання покарань РФ під час здійснення окупації Херсонської області військами Російської Федерації. Він виконував роботу (мовою оригіналу) «заместителя начальника Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний» і таким чином утверджував незаконну владу Російської Федерації на тимчасово окупованій території України в Херсонській області. Це і стало предметом даного судового розгляду, наслідком якого є даний обвинувальний вирок. 
		 
		       ІІ. Питання умислу, мотивів, мети правопорушення.
		       4.20.Даючи оцінку діям ОСОБА_1 ми стверджувально зазначаємо, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки, оскільки знав, що допомагає Російській Федерації утверджувати свою владу на території України і бажав їх настання. У теорії пізнання стверджується, що не можливо дістатись до думок і міркувань людини, яка знаходиться у нерухомо-спокійному стані. Однак, ми робимо висновки про думки та навіть наміри з дій, які доступні для спостереження.
		       4.21.Такими діями ОСОБА_1 які можливо було спостерігати, були добровільна згода на роботу в окупаційній адміністрації установ виконання покарань; свідоме бажання покращити власні умови життя за рахунок переходу працювати на владу РФ; отримання вищої посади в управлінні виконання покарань при владі РФ; агітація інших працівників для переходу на роботу під владу РФ; виїзд з підконтрольної території України на частину території яке не під контролем України. Вказані дії не дають право на два тлумачення і свідчать про усвідомлення суспільної небезпечності власних дій ОСОБА_1 , усвідомлення суспільно небезпечних наслідків у вигляді руйнації влади України на українських територіях, і свідоме бажання настання саме таких наслідків. Очевидно, що ОСОБА_1 повіривши наративам російської влади, хибно оцінив обставини, що склались, не проявив патріотичність та не здійснив жодних дій направлених на залишення вірним присязі народові України. 
		       4.22.Суд вважає, що мотивами у даному злочині були сукупність факторів свідомості і ідейних міркувань особи, а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, бажання рабської догідливості існуючому (в певний проміжок часу) пануванню думок і задоволення власних егоцентричних потреб, пов`язаних із кращім матеріальним забезпеченням. Не можна не врахувати такий фактор як користь, оскільки відомо, що в проміжок часу, коли відбувались активні бойові дії за м. Херсон, і знищення всього українського, місцевим мешканцям Херсонської області було дуже складно вижити при умові відсутності стабільності як в грошовому обороті, так і взагалі із забезпеченням продуктами харчування та першої необхідності. Тому робота, а фактично будь-яка оплачувана робота, були не засобом до розвитку та процвітання, а скоріш за все засобом до виживання.
		       4.23.Метою дій ОСОБА_1 було безумовне завдання непоправної шкоди державним інтересам України, а саме суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України. Рівень освіти та розвитку ОСОБА_1 достатній, щоб зрозуміти, що своїми діями він допомагає створювати ворогу на території України незаконні державні установи, що начебто мають легітимну владу. Психічне ставлення до вчинених дій та їх наслідків у ОСОБА_1 є виною у формі прямого умислу. 
		       4.24.Стверджуючи про такий порядок речей, суд враховує особистість обвинуваченого, його освіту, життєвий шлях, соціальне положення, кругозір та ставлення до оточуючих подій.
		       4.25.У вказаному провадженні, як і в інших подібних справах, постає свідоме питання, пов`язане з вибором людини та правильністю її дій в умовах війни. І справді вже з часом набагато легше оцінювати ситуацію та надавати поради, про те, якими повинні бути дії у випадку нападу іншої держави, у випадку агресивної військової агресії, з боку ворога. 
		       4.26.Суд вважає за необхідне визначити такий порядок дій, для того, щоб у майбутньому не виконало моральних дискусій з приводу поведінки та дій осіб, які потрапили у схожі життєві події. Суд вважає, що можливо стверджувально показати, при яких умовах та за яких обставинах зберігається по-перше право людини на уникнення від кримінальної відповідальності та по друге, що можливо насправді найважливіше для совісної людини, це збереження власного імені та власного сумління. 
		       4.27.В аналогічному провадженні3 суд вже зазначав, що в умовах агресивної війни, та початку захоплення територій України завжди є вибір: 
		       1)Залишити своє робоче місце, незалежно від посади та службових обов`язків, які покладені державою на особу, при цьому необхідно створити такі умови, щоб залишення посади не мало б тяжких наслідків як для держави, так і для третіх осіб. У даному випадку, були всі підстави або звільнити всіх засуджених, відкривши камери їх утримання та залишити установу і територію, яка може бути окуповано ворогом, або навпаки нікого не випускати, оскільки в колонії залишались інші працівники, а тому просто залишити установу і виїхати. Такі дії не можуть бути визнані злочином, оскільки вчиняються у крайній необхідності. Звільнення засуджених на думку суду не більше зло ніж зрада держави. Властивість вказаних дій, очевидно показує, що державна зрада для держави найстрашніший злочин, оскільки впливає на існування самої держави. Саме тому Особлива частина Кримінального Кодексу починається з Першого Розділу «Злочини проти основ Національної безпеки України». Як відомо з теоретичної - доктринальної літератури, держава здатна «вибачити» навіть вбивство свого громадянина, при певних умовах і обставинах, однак не при яких умовах не може вибачити зраду себе.
		       2)Якщо справді людина не може залишити місце проживання (що насправді є дуже відносним твердженням), наприклад оскільки в нього є хворі родичи, то можливо залишитись на території, яка невдовзі стане окупованою, однак працювати на владу іншої держави - така людина не має права, оскільки це є злочином. У будь-якому випадку це зрада національним інтересам власної держави. Це не питання, яке визначено у Кримінальному законодавстві тільки України. Це правове положення, що мається у більшості країн світу, яке створене історичним розвитком будь-якої держави. На прикладі України: у випадку, якщо державний службовець переходить на бік ворога - це державна зрада; якщо звичайний громадянин - це колабораційна діяльність. 
		       3)Третій варіант можливо занадто популістичний, а дехто може сприйняти його як претензійність на бажання справити враження. Мова іде про бажання вступити у боротьбу проти ворога, який зухвало і несправедливо вторгся на територію України, вирішивши, що має право на унікальність і тлумачення права на свободу та самовираження. Боротьба, про яку іде мова, повинна відбуватись свідомо та зумисно. Форми боротьби та засоби не мають жодного значення. Вона може бути відкрита або прихована, вона може бути на відстані (як наприклад волонтерство), або безпосередньо власними силами та засобами. Головним повинна стати бажання, по-перше, визволення власної землі від ворога, по-друге, захист держави, суспільства, громади та вже потім сім`ї від ворога. 
		 
		       5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		       5.1.Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		       5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено. 
		 
		       6.Мотиви призначення покарання.        
		       6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого так і фактичні обставини вчиненого. 
		       6.2.Особистість обвинуваченого свідчить про наступне. Так, ОСОБА_1 на час вчинення правопорушення знаходився у віці 37 років (в теперішній час 40 років). Народився та виріс в м. Херсон. Є громадянином України. Одружений, має на утримані дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 . Має вищу освіту. В теперішній час разом з дружиною та дитиною проживає на окупованій території України у Херсонській області. ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набули громадянства РФ. 
		       6.3.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище, стосуються державної зради, коли людина своїми діями створює виняткову суспільну небезпеку пов`язану із майже непоправною шкодою для держави Україна. Мова іде як про незалежність держави, так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді переходу на бік ворога в умовах воєнного конфлікту та допомоги в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України. 
		       6.4.Суд враховує дії обвинуваченого, їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні адміністративних та наглядових функцій у (мовою оригіналу) «Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», на території окупованої Херсонської області. Так, ОСОБА_1 , в силу своєї неосвіченості та невігластва, маючи сукупність індивідуальних рис характеру, які показують його як людину пристосуванця і конформіста, неправильно оцінив життєві обставини та перейшов на бік ворога.
		       6.5. ОСОБА_1 , на жаль, не тільки не виконав свій борг по відношенню до держави Україна, але й зрадив її інтереси. Про жертовність взагалі мова не іде, оскільки, як зазначено вище, ОСОБА_1 керувався виключно власними егоцентричними мотивами і доля України та української нації його при прийняті доленосних рішень не турбувала. 
		       6.6.Історично державна зрада була найтяжчим злочином серед всіх видів злочину. Це пояснюється її змістом. Якщо допустити зневажливе ставлення до основ державності, її зруйнує або загарбницька влада або навіть звичайна малодушність і байдужість власних громадян. Коли ж ми кажемо про державних службовців, держава вважає, що саме вони здатні першими прийняти виклики та загрози, що стали справжньою небезпекою для її існування. 
		       6.7.На прикладі Стародавнього Риму, можливо побачити, що зрадниками держави називали осіб - «probator», яким пред`явлено відповідне обвинувачення4. Незалежно від історичного періоду - Архаічного (царського), Республіканського або Періоду Імперії, державна зрада, як державний злочин (perduellionis) або злочин проти величності переслідувався і карався досить жорстоким покаранням - стратою. Такий злочин обіймав собою всі дії які будь-яким чином ображали могутність, суверенітет і гідність держави5. 
		       6.8.У іншому джерелі ми можемо побачити наступне. Закон «Про образу величі римського народу», було прийнято в 103 році до н.е. У перелік складу злочинів за цим законом у зазначений період входили такі дії: передача ворогам Риму землі та людей, підтримка ворогів, несанкціонований випуск на волю полонених, дезертирство, змова проти влади. Відомий римський юрист Павло (перша половина ІІІ століття) у коментарях вказував, що той, хто здійснив державну зраду, піддавався позбавленню цивільної правоздатності. Державна зрада трактувалася цим юристом як дезертирство, перехід на бік ворога Риму або визнання ворогом на підставі чинного законодавства чи рішення Сенату6.
		6.9.Відомо з історії, що протягом ХVI - ХVIII ст. Литовський статут був основним збірником права в Україні, навіть у тій частині де українські землі були приєднані до Литви та Польщі. Він був головним джерелом українського права в Гетьманській Україні та становив основне джерело проекту зводу законів «Права, по которым судится Малороссийский народ». На Правобережній та Лівобережній Україні окремі положення діяли до 40-х років ХІХ ст. Другий та Третій Литовські статути передбачали покарання за злочини проти держави та монарха (престолу («маєстату»)7. Так, зрадником визнавалася та особа, яка надавала ворогові інформацію; що спричиняла шкоду державі, а також привела ворога на свою територію; втекла до ворога, особливо як що з цією країною велася війна; листувалась з ворогом; передала державну таємницю; передала зброю, гроші, хліб тощо. Державним злочином вважалось здача ворогу замка та капітуляція гарнізону. За такі злочини передбачалась смертна кара (страта) (Литовський статут 1566 р. (ІІ): розділ 1, артикули 3, 6, Литовський статут 1588 (ІІІ): розділ 1, арт. ), а до причетних смертна кара або позбавлення всіх прав «честі» та конфіскація майна.8 
		       6.10.На прикладі з кодифікацій українського права першої половини XVIII ст. «Права, по которым судится Малороссийский народ» (1743), можливо побачити, що караним вважалася «державна зрада» у вигляді втечі до ворога, передачі ворогові відомостеи? шляхом листування або посильним із метою сприяння неприятелеві та завдання шкоди Государеві або інтересам держави (розділ 3, арт. 2, пункти 6-8, арт.3, пункти 2,3,8 тощо). За вчинення цього злочину зраднику призначали покарання у виді смертної кари через четвертування. Покаранню за вчинення відповідного злочину підлягали не лише виконавці, а и? родичі зрадника, які не повідомили про вчинення злочину, котрі, за аналогією з нормами Литовських статутів, каралися на смерть. У ціи? пам`ятці права застосовано для зрадника так звану символічну смертну кару у разі, якщо останніи? утік до ворога з наміром заподіяти шкоду своі?и? Вітчизні (на шибениці вішали образ, якии? уособлював злочинця).9 
		       6.11.Таким чином, ми можемо побачити, що в різний історичний період розвитку державності, в різних державах, при різних умовах життя та економічного розвитку, державна зрада вважалась особливо тяжким злочином, оскільки посягала як на національну безпеку так і на існування самої держави. Загроза від злочину надто значна, щоб досить помірковано відноситись до такого розвитку подій. Коли ж злочин вчиняється не звичайним громадянином України, а державним службовцем, який виконує владні функції користуючись довірою народу це вимагає більш суворої реакції держави. Суд враховує, що обвинувачений не причетний до будь-яких дій пов`язаних із катуванням українських військовополонених. Натомість малодушне ставлення до України та національних ідей, при наявності беззаперечних доказів вини у державній зраді - зобов`язують суд прийняти досить суворе покарання. 
		       6.12.При таких умовах необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Як відомо санкція статті передбачає досить вузьку градацію покарань, відповідно строк такого покарання повинен бути меншим з двох визначених, тобто 15 (п`ятнадцять) років. Саме таке покарання на нашу думку буде відповідати, як особистості обвинуваченого, так і обставинам правопорушення. 
		       6.13.Окрім того, до обвинуваченого необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке визначено як обов`язкове до застосування. 
		       6.14.Окремо суд в порядку ст. 54 КК вважає за необхідне, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, фактичні обставини даного провадження та наслідки від незаконних дій обвинуваченого для держави України, позбавити останнього спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		 
		       7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		       7.1.Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, судом встановлено наступне. Так, під час спеціального судового розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території України. Відповідно до останнього можливо застосування спеціальних положень КПК в частині обрання запобіжного заходу без особи, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК. 
		       7.2.У зв`язку із засудженням обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та для забезпечення виконання вироку і оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук, суд в порядку ч. 6 ст. 193 КПК вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Для застосування вказаного запобіжного заходу суд надає дозвіл компетентним органам на затримання ОСОБА_1 незалежно від місця його знаходження та доставки до місця відбування покарання за вказаним вироком суду. Вирок суду в частині розшуку особи і його затримання повинен виконуватись у загальному порядку відповідними компетентними органами.
		7.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		       1.1.Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		       1.2.На підставі ст. 54 КК позбавити ОСОБА_1 спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		       1.3.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту законного затримання.
		       1.4.Затримати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно, незалежно від його місця знаходження, з метою доставки до відповідної установи виконання покарань. 
		       1.5.Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу доставлення останнього до відповідної установи виконання покарань для відбування покарання.
		       1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		       1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		       1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Головуючий суддя                         Суддя                       Суддя
		        ОСОБА_1                         ОСОБА_2                 ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		[1]Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24.
		[2]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		[3]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		[4]Словник латинських юридичних висловів під редакцією З.М. Хоміцької , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		[5]Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора Д.І. Азаревич , 1883 р. Одеса, С. 97
		[6]Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття Першина Ю.В. https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer
		[7] Козланюк В. К. «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178-181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		[8] Зайцев О.В. , Філіпенко В.Р . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		[9] Зайцев О.В. , Філіпенко В.Р . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24
		2 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		3 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		4 Словник латинських юридичних висловів під редакцією З.М. Хоміцької , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		5 Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора Д.І. Азаревич , 1883 р. Одеса, С. 97.
		6 Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття Першина Ю.В. https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer 
		7  Козланюк В. К. «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178-181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		8  Зайцев О.В. , Філіпенко В.Р . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		9  Зайцев О.В. , Філіпенко В.Р. Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...