Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 722/1032/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: 61-11909ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                    
		 
		04 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 722/1032/19
		провадження № 61-11909св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Дністровська окружна прокуратура Чернівецької області 
		в інтересах держави в особі Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, правонаступником якої є ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Банковська Олена Юріївна, державний реєстратор відділу з питань реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, речових прав на нерухоме майно Новодністровської міської ради Дзюбенко Христина Петрівна, Новодністровська міська рада Чернівецької області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника  ОСОБА_3 
		і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року у складі судді Унгуряна С. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Одинака О. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2019 року перший заступник керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Сокирянського районного нотаріального округу Банковської О. Ю. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зобов`язання усунути перешкоди 
		у користуванні земельною ділянкою.
		 
		Посилаючись на те, що відповідачі здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці рекреаційного призначення, розташованій у прибережній захисній смузі Дністровського водосховища, прокурор з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив поновити строк звернення до суду 
		в частині скасування рішення державного реєстратора як такий, що пропущений з поважних причин. Визнати незаконним та скасувати рішення від 25 квітня 2014 року № 12684259, прийняте головним спеціалістом сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Новодністровського міського управління юстиції Чернівецької області Дзюбенко Х. П., про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнати договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2016 року № 820, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , недійсним. Визнати договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2016 року № 823, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , недійсним. Скасувати рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. від 01 жовтня 2016 року № 31666832 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 348017373240. Скасувати рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. від 01 жовтня 2016 року 
		№ 31666919 про державну реєстрацію права приватної власності за 
		ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 348017373240. Зобов`язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, рекреаційного призначення, державної форми власності, яка розташована в урочищі Вишнева, за межами населеного пункту с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області, шляхом знесення об`єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 
		47,90 кв. м, який розташований на вказаній земельній ділянці.
		 
		Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2021 року до участі у справі співвідповідачами залучено державного реєстратора відділу з питань реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців, речових прав на нерухоме майно Новодністровської міської ради Дзюбенко Х. П., Новодністровську міську раду Чернівецької області.
		 
		Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 лютого 2022 року до участі у справі залучено Дністровську окружну прокуратуру Чернівецької області як правонаступника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області.
		 
		Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2022 року до участі у справі залучено Сокирянську міську раду Дністровського району Чернівецької області як правонаступника Чернівецької обласної державної адміністрації.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Скасовано рішення державного реєстратора відділу з питань реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, речових прав на нерухоме майно Новодністровської міської ради Дзюбенко Х. П. від 25 квітня 2014 року 
		№ 12684259 про державну реєстрацію права приватної власності за 
		ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
		 
		Скасовано рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. від 01 жовтня 2016 року № 31666832 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Скасовано рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. від 01 жовтня 2016 року № 31666919 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Зобов?язано ОСОБА_2 усунути Сокирянській міській раді Дністровського району Чернівецької області перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3891 га, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, цільове призначення: землі рекреаційного призначення, яка розташована в урочищі Вишнева, за межами населеного пункту с. Ломачинці Сокирянського 
		(зараз - Дністровського) району Чернівецької області, шляхом знесення розташованого на вказаній земельній ділянці об?єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 47,9 кв. м, в тому числі житловою площею 37,54 кв. м. 
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у державного реєстратора Дзюбенко Х. П. не було правових підстав для прийняття рішення від 25 квітня 2014 року № 12684259 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок на 
		АДРЕСА_1 . У ОСОБА_2 не було правових підстав для продажу житлового будинку на АДРЕСА_1 , оскільки вона не набула права власності на це нерухоме майно. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав.
		 
		Також суд першої інстанції, урахувавши, що рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. від 01 жовтня 2016 року № 31666832 та № 31666919 прийняті на підставі нікчемних договорів, дійшов висновку про їх скасування.
		 
		Разом з тим суд першої інстанції встановив, що житловий будинок 
		АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки немає інформації про видачу дозвільних документів або документів, поданих 
		у порядку декларативного принципу, на житлову споруду, використання земельної ділянки здійснюється без правових підстав. Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про проведену перевірку стосовно додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, в урочищі Вишнева від 20 жовтня 2017 року об?єкти, які розташовані на земельній ділянці, розміщені в прибережній смузі Дністровського водосховища.
		 
		Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про сплив позовної давності, оскільки прокурору стало відомо про порушення прав власника землі 08 червня 2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 891292296.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року до участі 
		у справі залучено правонаступника Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області ОСОБА_1 .
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - адвоката Маркідонова О. В. залишено без задоволення.
		 
		Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
		 
		10 серпня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Маркідонов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року 
		й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор неналежним чином обґрунтував підстави для звернення до суду із цим позовом. Прокурор у цій справі за наявності підстав повинен був звертатися до суду в інтересах держави в особі Держгеокадастру чи його територіальних органів, які 
		у спірних правовідносинах є уповноваженими державою здійснювати відповідні функції з державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно визнав нікчемними договори купівлі-продажу 1/2 частини об?єкта нерухомого майна тільки через те, що їх зміст суперечить статті 658 ЦК України. Проте вказана стаття не встановлює підстав нікчемності правочину. Заявник указує про необґрунтоване та безпідставне скасування рішень приватного нотаріуса, як похідних. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимог про нікчемність правочинів чи про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів. Суд першої інстанції не розглянув клопотання про призначення експертизи, унаслідок чого неповною мірою встановив обставини, які мають значення для справи. Суд першої інстанції прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог за відсутності доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Посилається на зміну позивачем предмета і підстав позову шляхом подання заяв про збільшення позовних вимог. Строк позовної давності щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 сплив у 2017 року, тому позовна вимога не підлягає задоволенню. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , укладаючи договори купівлі-продажу 1/2 частини будинку, розташованого на 
		АДРЕСА_1 , не знали і не могли знати про те, що ОСОБА_2 не має права на відчуження нерухомого майна. Задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними призведе до порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , оскільки на них буде покладено індивідуальний та надмірний тягар всупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Земельна ділянка з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045 відноситься до земель рекреаційного призначення. Об?єкт нерухомого майна, який належав ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_4 і ОСОБА_3 по 1/2 частини, не знаходиться на земельній ділянці прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, тому немає підстав вважати цей об?єкт самочинним будівництвом. Спірне нерухоме майно не є самочинним будівництвом. Безпідставно задоволено похідні вимоги в частині скасування рішення приватного нотаріуса Банковської О. Ю. про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_4 
		і ОСОБА_3 через безпідставність основних вимог.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 10 квітня 2019 року 
		у справі № 463/5896/14-ц, постановах Верховного Суду від 01 березня 
		2021 року у справі № 473/1878/19, у від 08 серпня 2019 року у справі 
		№ 450/1686/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі 
		№ 910/19210/15, від 30 серпня 2021 року у справі №520/11672/19, від 
		28 квітня 2021 року у справі № 420/2388/19, від 22 січня 2020 року у справі 
		№ 826/19197/16, від 17 лютого 2022 року у справі № 360/746/19, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі 
		№ 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 
		30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 
		17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		13 грудня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Маркідонов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року 
		і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор неналежним чином обґрунтував підстави для звернення до суду із цим позовом. Суди першої 
		і апеляційної інстанцій необґрунтовано та безпідставно визнали нікчемними договори купівлі-продажу 1/2 частини об?єкта нерухомого майнатільки через те, що їх зміст суперечить статті 658 ЦК України. Проте вказана стаття не встановлює підстав нікчемності правочину. Позивач у справі не визначав підставою позову протиправний перехід від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 
		і ОСОБА_3 прав на земельну ділянку державної (комунальної) власності унаслідок набуття права власності на об?єкт нерухомого майна. Немає посилань в позовній заяві на статтю 377 ЦК України. Суд першої інстанції 
		у цій справі не розглядав указані підстави позову та їх нормативне обґрунтування. Таким чином, апеляційний суд за власною ініціативою розглянув підстави позову, які відсутні в позовній заяві, та які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заявник указує про необґрунтоване та безпідставне скасування рішень приватного нотаріуса як похідних. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимог про нікчемність правочинів чи про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів. Суд першої інстанції не розглянув клопотання про призначення експертизи, унаслідок чого неповною мірою встановив обставини, які мають значення для справи. Суд першої інстанції прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог за відсутності доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Посилається на зміну позивачем предмета і підстав позову шляхом подання заяв про збільшення позовних вимог. Строк позовної давності щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 сплив у 2017 року, тому позовна вимога не підлягає задоволенню. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , укладаючи договори купівлі-продажу 1/2 частини будинку, розташованого на 
		АДРЕСА_1 , не знали і не могли знати про те, що ОСОБА_2 не має права на відчуження нерухомого майна. Задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними призведе до порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , оскільки на них буде покладено індивідуальний та надмірний тягар всупереч статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Земельна ділянка з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045 відноситься до земель рекреаційного призначення. Розміщення дачного будинку в межах земель рекреаційного призначення є правомірним і не свідчить про самочинне будівництво. Апеляційний суд безпідставно не залучив до участі у справі правонаступника Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області ОСОБА_1 .
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 10 квітня 2019 року 
		у справі № 463/5896/14-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, 
		від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 77/3047/21, від 20 березня 2019 року 
		у справі № 922/1391/18, від 20 жовтня 2021 року у справі №910/4089/20, 
		від 15 грудня 2021 року у справі № 910/6271/17, від 22 липня 2021 року 
		у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15, 
		від 30 серпня 2021 року у справі №520/11672/19, від 28 квітня 2021 року 
		у справі № 420/2388/19, від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16, 
		від 17 лютого 2022 року у справі № 360/746/19, від 24 лютого 2021 року 
		у справі № 758/10554/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 752/16818/18, 
		від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16, 
		від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		26 лютого 2024 року Сокирнянська міська рада Дністровського району Чернівецької області подала до Верховного Суду відзив, у якому просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 
		2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Відзив мотивований тим, що рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 02 квітня 2014 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу блоку-контейнера, укладений 27 березня 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , жодним чином не підтверджує набуття ОСОБА_2 права власності на об?єкт реєстрації як на нерухоме майно, зокрема житловий будинок. Сільська рада не приймала рішення про присвоєння поштової адреси об?єкту нерухомого майна, зокрема житловому будинку на АДРЕСА_1 . Документи, які були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2014 року № 12684259, не є документами, які підтверджують право приватної власності ОСОБА_2 на об?єкт нерухомого майна за адресою: 
		АДРЕСА_1 . А тому в державного реєстратора не було правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок. Безпідставними є твердження заявника про те, що суди зробили неправильний висновок про нікчемність договорів купівлі-продажу від 01 жовтня 2016 року № 820 і № 823. Також правильним 
		є висновок судів про визнання недійсними рішень приватного нотаріуса від 
		01 жовтня 2016 року № 31666832 і № 31666919 як похідні, оскільки вони прийняті на підставі нікчемних правочинів. Спірне нерухоме майно 
		є самочинним будівництвом, оскільки відсутня інформація щодо видачі будь-яких дозвільних документів або документів, поданих у порядку декларативного принципу, на житлові споруди, які розміщені на земельній ділянці в урочищі Вишнева в адміністративних межах с. Ломачинці. Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 виникло 21 жовтня 
		2022 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, а тому аргументи заявника про незалучення до участі у справі правонаступника позивача є безпідставними. Інші доводи касаційної скарги 
		є формальними, які жодним чином не мають правового впливу на правильне вирішення судами спору.
		 
		 
		 
		 
		Рух касаційних скарг та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року представнику 
		 ОСОБА_3 - ОСОБА_5 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 
		2023 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника  ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у цій справі та витребувано її матеріали з Сокирянського районного суду Чернівецької області.
		 
		11 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		27 березня 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 
		і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу бувшого у користуванні блоку-контейнера.
		 
		Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 
		02 квітня 2014 року договір купівлі-продажу, укладений між фізичною 
		особою - підприємцем ОСОБА_7 і ОСОБА_2 , визнано дійсним.
		 
		Згідно з реєстраційною справою № 348017373240 реєстраційної служби Сокирянського районного управління юстиції Чернівецької області державний реєстратор Дзюбенко Х. П. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 квітня 2014 року № 12684259 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 47,90 кв. м, на підставі рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 02 квітня 2014 року та технічного паспорта на громадський будинок пункту спостереження Вишнева, контейнер на 
		АДРЕСА_1 . 
		 
		01 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Банковською О. Ю. і зареєстрований в реєстрі за номером 820.
		 
		01 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Банковською О. Ю. і зареєстрований в реєстрі за номером 823.
		 
		01 жовтня 2016 року приватний нотаріус Банковська О. Ю. прийняла рішення № 31666832 про державну реєстрацію права приватної власності за 
		ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 348017373240.
		 
		01 жовтня 2016 року приватний нотаріус Банковська О. Ю. прийняла рішення № 31666919 про державну реєстрацію права приватної власності за 
		ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 348017373240.
		 
		На підставі рішення Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області від 27 травня 2021 року № 161/07-21 «Про прийняття земель державної власності у комунальну власність» здійснено реєстрацію права комунальної власності за Сокирянською міською радою Дністровського району Чернівецької області на земельну ділянку площею 2,3891 га з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045.
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 травня 2019 року № 165346005 земельна ділянка з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045, площею 2,3891 га, 
		з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, розташована 
		в урочищі Вишнева Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.
		 
		Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про перевірку додержання земельного законодавства при використанні земельної ділянки в урочищі Вишнева на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року № 0-24-045-58182-17 земельна ділянка, площею 
		2,3891 га, з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045 має рекреаційне призначення, для обслуговування бази відпочинку. Всі об`єкти, які розташовані на земельній ділянці, розміщені в прибережній захисній смузі Дністровського водосховища.
		 
		За інформацією Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет від 17 квітня 2018 року № 99, земельна ділянка з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045 розташована 
		в прибережній захисній смузі Дністровського водосховища.
		 
		Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, площею 2,3891 га, та з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, що розташована в урочищі Вишнева Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.
		 
		За повідомленням Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 19 червня 2017 року № 201, рішення про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_1 не приймалося.
		 
		21 жовтня 2022 року між Сокирянською міською радою (продавець) 
		і ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець на підставі рішення Сокирянської міської ради від 23 серпня 2022 року № 174/20-22 «Про затвердження умов продажу земельних ділянок комунальної власності, які будуть виставлятися на земельні торги окремими лотами та проведення торгів у формі аукціону 
		з продажу права власності» та за результатами проведених 26 вересня 
		2022 року земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності зобов?язується передати за плату, а покупець - прийняти 
		у власність і оплатити вартість земельної ділянки загальною площею 
		2,3891 га, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, яка перебуває 
		у комунальній власності Сокирянської міської ради.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.
		 
		Щодо повноваження прокурора
		 
		У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України.
		 
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 
		а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		 
		Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми 
		є поняття «інтерес держави».
		 
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		 
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду 
		з відповідним позовом у розумний строк.
		 
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову 
		в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		 
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх 
		в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не 
		є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		 
		У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		 
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		 
		Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків 
		і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
		 
		Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.
		 
		Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року 
		у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду 
		у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі 
		№ 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року 
		у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).
		 
		Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		 
		Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що у цьому випадку порушенням інтересів держави є набуття у незаконний спосіб права власності на нерухоме майно, що розташоване на землях державної власності рекреаційного призначення. Виникнення права власності на нерухоме майно може стати підставою надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що створює загрозу державним інтересам, оскільки передбачає набуття речового права на земельну ділянку 
		у позаконкурсний спосіб без проведення аукціону. Внаслідок вказаних дій, крім іншого, порушено принцип цільового використання земель, оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а не до земель громадської чи житлової забудови. Наявна бездіяльність уповноваженого органу державної влади, у зв?язку з чим 
		у прокуратури є достатні підстави для звернення до суду з цим позовом 
		в інтересах держави.
		 
		Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель рекреаційного призначення, які не можна передавати у власність громадян для будівництва, і згідно з частиною другою статті 56 ЦПК України набув статусу позивача. 
		 
		Тому необґрунтованим є довід касаційних скарг про те, що прокурор неналежним чином обґрунтував підстави для звернення до суду із цим позовом в інтересах держави.
		 
		За обставин цієї справи, за наявності суспільного інтересуу поверненні спірної земельної ділянки у власність держави, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.
		 
		 
		Суспільний інтерес підтверджується тим, що спірна земельні ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом була у власності держави.
		 
		Твердження представника ОСОБА_8 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залучення до участі у справі ОСОБА_1 , який є правонаступником Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, не мають правового значення з огляду на таке.
		 
		Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку комунальної власності несільськогосподарського призначення, площею 2,3891 га (кадастровий номер 7324085500:05:001:0045), розташовану в урочищі Вишнева за межами с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області 21 жовтня 2022 року, тобто вже після ухвалення рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року.
		 
		А згідно з висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження 
		№ 14-242цс18), «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції».
		 
		Вказаний висновок кореспондується з частиною другою статті 400 ЦПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П., визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса Банковської О. Ю.
		 
		У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, 
		а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від
		22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).
		 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам 
		(див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від
		05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року 
		у справі № 334/3161/17).
		 
		У пунктах 111-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 
		15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зроблено такий висновок: «якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
		 
		За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
		 
		Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно».
		 
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, 
		у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року 
		у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року 
		у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) та від 22 червня 2021 року 
		у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
		 
		Однак, вирішуючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували, не звернули уваги на те, що Дністровська окружна прокуратура звернулась до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П., визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса Банковської О. Ю., тоді як належним способом захисту у цій справі 
		є вимога про усунення перешкод шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна.
		 
		За таких обставин у задоволенні позову Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П., визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса Банковської О. Ю. слід було відмовити у зв?язку 
		з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що 
		є самостійною підставою для відмови у позові.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П., визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса Банковської О. Ю. слід скасувати і ухвалити у справі 
		в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		 
		З огляду на викладене безпідставними є аргументи заявників про незастосування судами строку позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П., про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 з таких підстав.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі 
		№ 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, 
		є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити 
		в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє 
		в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову 
		у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Дзюбенко Х. П. у зв?язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права, строки позовної давності застосуванню не підлягають.
		 
		Щодо вимоги про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта нерухомого майна
		 
		Звертаючись до суду з позовом, прокурор указував, що спірне нерухоме майно є самочинним згідно зі статтею 376 ЦК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності 
		є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається 
		і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
		 
		Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
		Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		 
		Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.
		 
		Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично 
		і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).
		 
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 
		15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не 
		є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
		 
		Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
		 
		Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі в разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти 
		з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
		 
		Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні нею.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року 
		у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зробила висновок, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не факту державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації його права власності додаткові юридичні обмеження.
		 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).
		 
		Установивши, що будівництво спірного житлового будинку здійснено без документів, що дають право на будівництво, та без документів про право власності чи користування земельною ділянкою, площею 2,3891 га, 
		з кадастровим номером 7324085500:05:001:0045, з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, що належить Сокирянській міській раді Дністровського району Чернівецької області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта нерухомого майна та задовільнив їх.
		 
		Разом з тим, зобов?язуючи ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення розташованого на ній об?єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 47,9 кв. м, в тому числі житловою площею 37,54 кв. м, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував, що станом на час звернення до суду з позовом та ухвалення оскаржуваних судових рішень власниками житлового будинку    АДРЕСА_2 
		є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - по 1/2 частини кожний на підставі договорів купівлі - продажу від 01 жовтня 2016 року, укладених між ОСОБА_2 
		і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з кожним окремо, які також є співвідповідачами у справі, а тому саме вони повинні відповідати за вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення розташованого на ній житлового будинку.
		 
		Помилкове зазначення в резолютивній частині рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_2 , як особи, яка на переконання суду першої інстанції, повинна відповідати за вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом знесення розташованого на ній житлового будинку, не вплинуло на правильність вирішення справи по суті в цій частині вимог,
		а тому Верховний Суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року, виклавши абзац п?ятий резолютивної частини в такій редакції: «Зобов?язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути Сокирянській міській раді Дністровського району Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062156) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3891 га, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, цільове призначення: землі рекреаційного призначення, яка розташована в урочищі Вишнева, за межами населеного пункту с. Ломачинці Сокирянського (зараз - Дністровського) району Чернівецької області, шляхом знесення розташованого на цій земельній ділянці об?єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 47,9 кв. м, в тому числі житловою площею 37,54 кв. м».
		 
		Безпідставними є аргументи заявників про порушення їх прав, свобод та законних інтересів у зв?язку з покладенням на них індивідуального та надмірного тягаря, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з таких підстав.
		 
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
		 
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном 
		із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		 
		Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу 
		у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		 
		Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
		 
		Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, 
		й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний 
		і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).
		 
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції констатує, якщо хоча 
		б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		 
		Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим 
		до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними 
		із фундаментальних засад цивільного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20).
		 
		У справі, яка переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні зміни цільового призначення земельної ділянки та недопущення її використання 
		з метою самочинного будівництва.
		 
		Аргументи заявника про те, що суди не розглянули клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, також 
		є безпідставними, оскільки 23 лютого 2023 року Чернівецький апеляційний суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Водночас слід змінити абзац п?ятий резолютивної частини рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року, виклавши його в такій редакції: «Зобов?язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути Сокирянській міській раді Дністровського району Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062156) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3891 га, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, цільове призначення: землі рекреаційного призначення, яка розташована 
		в урочищі Вишнева, за межами населеного пункту с. Ломачинці Сокирянського (зараз - Дністровського) району Чернівецької області, шляхом знесення розташованого на цій земельній ділянці об?єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 47,9 кв. м, в тому числі житловою площею 37,54 кв. м».
		 
		В іншій частині рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 
		28 березня 2023 року слід залишити без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		З огляду на викладене судові витрати в сумі 20 170,50 грн, понесені 
		ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у зв?язку з переглядом справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, слід стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , по 10 085,25 грн кожному.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги представника  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 
		2023 року в частині позовних вимог Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, правонаступником якої 
		є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Новодністровської міської ради Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса скасувати.
		 
		У задоволенні позову Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, правонаступником якого 
		є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Новодністровської міської ради Чернівецької області про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень приватного нотаріуса відмовити.
		 
		Абзац п?ятий резолютивної частини рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року змінити, виклавши його в такій редакції: «Зобов?язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 
		і ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути Сокирянській міській раді Дністровського району Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062156) перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,3891 га, кадастровий номер 7324085500:05:001:0045, цільове призначення: землі рекреаційного призначення, яка розташована в урочищі Вишнева, за межами населеного пункту с. Ломачинці Сокирянського (зараз - Дністровського) району Чернівецької області, шляхом знесення розташованого на цій земельній ділянці об?єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 47,9 кв. м, в тому числі житловою площею 37,54 кв. м».
		 
		В іншій частині рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 
		28 березня 2023 року залишити без змін.
		 
		Стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 10 085,25 грн кожному судових витрат зі сплати судового збору.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2023 року
		в скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська          Судді: А. Ю. Зайцев           Є. В. Коротенко           В. М. Коротун           М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...