Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 609/1444/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано судом: 16.12.2024. Зареєстровано: 17.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2024.
Дата набрання законної сили: 26.12.2024
Номер судового провадження: 3/609/698/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 609/1444/24
		3/609/698/2024
		16 грудня 2024 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Харлан М.В., розглянувши матеріали, які надійшли із СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України з безконтактним носієм № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянки України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонерки, 
		за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 163511 від 13 листопада 2024 року, 13 листопада 2024 року, о 22:30 год. в АДРЕСА_1 , під час суперечки гр. ОСОБА_1 виражалась нецензурними словами в сторону своєї дочки ОСОБА_2 , чинила відносно неї психологічний тиск, вигонила з житлового будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 .
		Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП
		В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснивши, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст.63Конституції України та ст.268КУпАП своєї вини у інкримінованому правопорушенні не визнала. Вказала, що того, дня між нею та донькою ОСОБА_2 виникла суперечка, внаслідок чого остання викликала працівників поліції.
		Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її матір ОСОБА_1 ніяких протиправних дій відносно неї не вчиняла та не завдала будь якої шкоди її психічному здоров`ю.
		Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила що між її мамою ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_2 13.11.2024 р. виникла суперечка на грунті алкогольного сп`яніння.
		Суд,заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,свідка ОСОБА_3 ,дослідивши матеріалисправи, про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст.173-2КУпАП адміністративним правопорушенням визнається - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
		Об`єктивна сторона ч. 1 ст.173-2КУпАП передбачає наслідки насильства, а саме, наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана. Тобто домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
		Відповідно до п. 14 ст.1Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Відповідно до методичних роз`яснень щодо природи домашнього насильства визначено, що метою такого завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпорадною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не намагається себе захистити.
		Пунктом 17 ч. 1 ст.1вказаного закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
		Ч.1 ст.173-2КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім`ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. 
		Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст.252КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Статтею 280КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно із п. 3 ч. 2 ст.129Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції в порушення вимог ст.ст. 251, 255 КУпАП, не зібрано доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відсутні свідки правопорушення.
		Із наданих пояснень потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що 13 листопада 2024 року її матір ОСОБА_1 не вчиняла відносно неї жодних протиправних дій , внаслідок яких би могла бути завдана шкода її психічному чи фізичному здоров`ю.
		Вказаний факт також підтверджується показами свідка ОСОБА_3 наданими в судовому засіданні. Окрім того, свідок вказада що того дня, між матір`ю та сестрою відбувся конфлікт на грунті алкогольного сп`яніння. 
		Підстав сумніватись у правдивості пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у суду немає, оскільки належних, достатніх та допустимих доказів протилежного матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
		Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
		Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.173-2КУпАП не доведена, окрім того, свідки вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені. Будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 до справи не долучено. 
		Одночасно суд зазначає, що звернення до різних органів державної влади, зокрема до правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факту вчинення домашнього насильства.
		В судовому засіданні встановлено, що 13 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грунті алкогольного сп`яніння виник конфлікт.
		В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Згідно ч. 2 ст.62Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У відповідності до вимог ст. 7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно неї слід закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. 
		Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області. 
		 
		Суддя:  М.  В.  Харлан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...