Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/9658/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2024.
Дата набрання законної сили: 28.11.2024
Номер судового провадження: 11-254апп24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		28 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 200/9658/21
		Провадження № 11-254апп24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачки Усенко Є. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
		перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи № 200/9658/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023,
		УСТАНОВИЛА:
		1.            Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі також - позивач, ПрАТ «МК «Азовсталь») звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне міжрегіональне управління), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), просило стягнути пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі  1  669  059,08 грн.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «МК «Азовсталь» зазначало, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларована підприємством, не була перерахована на його рахунок у строки, визначені Податковим кодексом України (далі - ПК). У зв`язку із цим на суму бюджетної заборгованості відповідно до пункту  200.23 статті 200 ПК нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, яка, як стверджує позивач, не була перерахована на його рахунок.
		2.            Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023, позов ПрАТ «МК «Азовсталь» задовольнив: стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості, в розмірі 1 669 059,08 грн.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що контролюючий орган, всупереч положенням ПК, не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування після набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі № 200/1718/20-а.
		Суди дійшли висновку, що сума бюджетного відшкодування у розмірі  24 788  679,00  грн станом на 19.10.2020 вже набула ознак бюджетної заборгованості, тому контролюючий орган повинен був відобразити її в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не пізніше 20.10.2020, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, не пізніше 27.10.2020 мав перерахувати на рахунок позивача суму бюджетного відшкодування. Ураховуючи, що бюджетна заборгованість була перерахована на рахунок позивача лише 25.08.2021, загальна сума пені, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 1 669 059,08 грн за 302 дні прострочення [з 28.10.2020 по 25.08.2021].
		Суд відхилив клопотання Східного міжрегіонального управління про залишення позовної заяви без розгляду. Пославшись на висновок Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у справі № 810/1506/17, суд зазначив, що позивач не пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ; такий строк становить 1095 днів і починає перебіг з наступного дня за днем фактичної сплати бюджетної заборгованості.
		3.            Східне міжрегіональне управління подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023, у якій наводить довід про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права [статей 14, 43, 200, 204 ПК], порушення норм процесуального права [статей 9, 72, 73, 74, 77, 90, 122, 123, 242, 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)], просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову ПрАТ «МК «Азовсталь» у задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Східне міжрегіональне управління зазначає, зокрема, що суди попередніх інстанцій при застосуванні норм матеріального права не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, згідно з яким відповідно до положень частини другої статті 122 КАС платник податків може звернутись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки ПрАТ «МК «Азовсталь» пропустило шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом і клопотання про поновлення такого строку не подало, Східне міжрегіональне управління вважає, що позов ПрАТ «МК «Азовсталь» слід залишити без розгляду.
		4.            Касаційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління, а ухвалою від 16.10.2024 передав справу № 200/9658/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись як на підставу для передачі справи на частини  четверту, п`яту статті 346 КАС.
		Згідно із частиною четвертою статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Частиною п`ятою статті 346 КАС передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах  п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС).
		5.            Обґрунтовуючи підстави для передачі справи № 200/9658/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що у цій справі підлягає вирішенню, зокрема, питання, з якого моменту розпочинається відлік строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК, та які наслідки мають зміни в судовій практиці щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності на ситуацію позивача, який звернувся до суду з позовом до формування Великою Палатою Верховного Суду правового висновку щодо застосування норми частини другої статті 122 КАС у подібних правовідносинах. 
		Так, станом на день подання ПрАТ «МК «Азовсталь» позову судова практика Касаційного адміністративного суду (справа № 822/553/17) визначала, що строк звернення до суду з такими позовними вимогами становив 1095 днів.
		Однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 відступила від зазначеного вище висновку Касаційного адміністративного суду, виснувавши, що: 1) платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 2) зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
		Аналогічні висновки в подальшому викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.
		Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 16.10.2024 посилається на те, що у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду не розкрито питання щодо встановлення дня (моменту), з якого слід розпочинати обрахунок строку звернення до суду з позовом про стягнення пені. Фактично Велика Палата Верховного Суду сформулювала лише висновок щодо визначення початку бездіяльності контролюючого органу, а встановлення моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав (інтересів), залишено на вирішення судом факту в кожній конкретній справі. Отже, наразі відсутній правовий висновок щодо моменту (дня), з якого слід розпочинати обрахунок строку звернення до суду з позовом про стягнення пені.
		Як стверджує колегія суддів Касаційного адміністративного суду, наявність правового висновку щодо строку, з якого платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та правового висновку щодо способу ефективного поновлення порушених прав (інтересів) платника податків у таких правовідносинах на практиці за відсутності окремого правового висновку щодо моменту (дня), коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (інтересів) у зв'язку з ненарахуванням пені на прострочену суму бюджетного відшкодування, не усуває неоднакових підходів щодо вирішення питання строків звернення до суду з позовом про стягнення пені.
		Колегія суддів звертає також увагу, що платники податків не можуть нести відповідальність за зміни, яких вони не могли передбачити. Застосування ж ретроспективно нової судової практики, запровадженої Великою Палатою Верховного Суду у зазначених вище постановах, погіршує їх правове становище, обмежуючи право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом у контексті права доступу до суду. З урахуванням цього, на думку колегії суддів, застосування шестимісячного строку звернення до суду у справах, позов у яких подано до 15.02.2023, не враховує неможливості особи передбачити відповідне скорочення строку звернення до суду та фактично призводить до обмеження права на справедливий судовий розгляд.
		Колегія суддів вважає, що строк звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суми бюджетної заборгованості з ПДВ, починає свій обрахунок після припинення неправомірної поведінки відповідача, а стягнення може бути здійснене за весь період триваючого правопорушення. Зазначає, що саме в момент виплати суми бюджетної заборгованості з ПДВ платник податків, маючи обґрунтовані сподівання отримати разом із зазначеною сумою нараховану на неї за весь період прострочення суму пені, стає обізнаним про факт невиконання державою обов`язку щодо її нарахування та виплати. 
		На думку колегії суддів, як судова практика Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду, так і обґрунтування, наведене в ухвалі від 16.10.2024, свідчить про те, що:
		- застосування судової практики щодо шестимісячного строку звернення до суду у справах про стягнення пені, позов у яких подано до 15.02.2023, не враховує неможливості особи передбачити відповідне скорочення строку звернення до суду та фактично може унеможливити реалізацію права таких осіб на справедливий судовий розгляд в контексті доступу до суду;
		- обрахунок строку звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, має розпочинатись з дня, коли платнику податків стало відомо (або могло бути відомо) про припинення протиправної бездіяльності й погашення бюджетної заборгованості з ПДВ.
		Колегія суддів зазначає, що наведені нею обставини дають підстави виснувати як про наявність виключної правової проблеми, так і про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду (у справах № 140/1770/19, №  803/1149/18, № 320/12137/20) шляхом їх уточнення та деталізації у контексті наведених в ухвалі від 16.10.2024 аргументів.
		На переконання колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішення виключної правової проблеми, визначеної у цій справі, а також відступ від попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду щодо строків звернення до суду у справах про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, шляхом їх уточнення та конкретизації дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтею 2, 6 КАС основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдині підходи до правозастосування судами касаційних та нижчих інстанцій при дослідженні обставин щодо дотримання строку звернення до суду з позовом про стягнення пені.
		6.            Перевіривши матеріали справи та наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
		У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
		Відповідно до частин першої, п`ятої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб у разі остаточного вирішення справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29.11.2016 у справі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди буде потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21.10.2013 у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
		У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom), заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		В інших справах ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише в разі потреби та за обставин істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява №  13151/04, пункт 26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», заява № 8269/02, пункт 38).
		У пунктах 35, 39 остаточного рішення від 07.10.2011 у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на таких аспектах: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98, пункт 65); у цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29, 30, та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36, 37); неспроможність вищого суду впоратися із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Падурару проти Румунії» (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98, 99). Суд визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким потрібно керуватися; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні Конвенції, у разі необхідності може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції (рішення у справах «Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), заява № 63235/00, пункт 56, та «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy), заява № 10249/03, пункт 104).
		У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
		Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49 згаданого Висновку).
		Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
		Принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в іншому разі це б унеможливлювало виправлення судом своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
		В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та КАС, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
		Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
		Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього підстав, які мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Як вже зазначено вище, колегія суддів Касаційного адміністративного суду ставить питання про відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, з огляду на те, що, на її думку, застосування відповідно до такого висновку шестимісячного строку звернення до суду у справах по стягнення пені, позов у яких подано до 15.02.2023 [дата оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19], може унеможливити реалізацію права платників податків на справедливий судовий розгляд. Вважаючи, що питання про початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК, становить виключну правову проблему, колегія суддів доводить, що Велика Палата Верховного Суду задля її вирішення має уточнити свій висновок у зазначених постановах про застосування норми частини другої статті 122 КАС на користь того, що для позовів з таким предметом перебіг зазначеного строку розпочинається з дня, наступного за днем погашення бюджетної заборгованості.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 [предметом спору в цій справі було стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ], застосувавши, зокрема, норму пункту 200.23 статті 200 ПК, зазначила, що держава в особі відповідних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом такого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК нараховується пеня. 
		Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також виснувала, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
		Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила і в постановах від 16.02.2023 (справа № 803/1149/18) та від 13.04.2023 (справа № 320/12137/20), предметом позову в яких було, зокрема, стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ. Велика Палата Верховного Суду в цих постановах також вказала, що передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ протягом строку, встановленого статтею 200 ПК. Нарахування пені пов`язується саме з недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з ПДВ. Цей юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.
		Такі висновки Великої Палати Верховного Суду в окресленому питанні є послідовними, а позиція не змінювалась.
		Велика Палата Верховного Суду чітко визначилась у зазначених вище постановах стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також щодо наслідків для осіб, які звертаються до суду з такими позовами, у зв'язку із зміною судової практики правозастосування у подібних правовідносинах.
		Водночас необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду в зазначених вище постановах, на що посилається колегія суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 16.10.2024, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав (інтересів), а зводиться до незгоди з такими висновками, що, однак, не можна прирівняти до наведення колегією суддів обґрунтованих підстав необхідності відступлення від вказаного висновку.
		Що ж до виключної правової проблеми як підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то така (відповідно до сталої позиції Великої Палати в цьому питанні) має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
		Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		За якісним критерієм про виключність правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
		При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення й зустрічається у невизначеній кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
		Повертаючись до наведеного колегією суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 16.10.2024 обґрунтування виключної правової проблеми у цій справі, Велика Палата Верховного Суду не може визнати, що таке обґрунтування є переконливим і одночасно достатнім у розумінні підстави для передачі справи, про яку йдеться в частині четвертій статті 346 КАС. На питання, означені колегією суддів Касаційного адміністративного суду як проблемні (зокрема, щодо застосування частини другої статті 122 КАС у правовідносинах із зверненням до адміністративного суду з позовом про стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК; щодо наслідків зміни судової практики в частині способу захисту права у подібних правовідносинах), Велика Палата Верховного Суду дала відповідь, сформулювавши відповідні висновки у постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.
		В ухвалі Касаційного адміністративного суду від 16.10.2024 немає посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що за час, який сплинув після ухвалення зазначених вище постанов, відбулися зміни у суспільних відносинах чи у законодавстві, які б надали окресленим питанням значення правової проблеми, вирішення якої вимагало б нових підходів задля формування єдиної правозастосовчої практики та/чи розвитку права в цілому.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, до повноважень Касаційного адміністративного суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення ефективного захисту прав, свобод або інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. Реалізація таких повноважень пов`язана з розв`язанням правових проблем.
		7.            Питання, про необхідність вирішення якого в цій справі зазначає колегія суддів Касаційного адміністративного суду (з якого моменту розпочинається відлік строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК, та які наслідки мають зміни в судовій практиці щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності на ситуацію позивача, який звернувся до суду з позовом до формування Великою Палатою Верховного Суду правового висновку щодо застосування норми частини другої статті 122 КАС у подібних правовідносинах), може бути вирішено Касаційним адміністративним судом.
		Відповідно до частини шостої статті 347 КАС якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу № 200/9658/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості, повернути до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідачка                                                                                               Є. А. Усенко
		Судді:                                    О. О. Банасько                                                        О. В. Кривенда
		                                                О. Л. Булейко                                                          М. В. Мазур
		                                                Ю. Л. Власов                                                            С. Ю. Мартєв
		                                                І. А. Воробйова                                                        К. М. Пільков
		                                                М. І. Гриців                                                               С. О. Погрібний
		                                                Ж. М. Єленіна                                                          І. В. Ткач
		                                                І. В. Желєзний                                                         О. С. Ткачук
		                                                В. В. Король                                                             В. Ю. Уркевич
		                                                                                                                                    Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...