Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 624/1131/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/624/105/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226070000129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 624/1131/24 
		провадження № 1-кп/624/105/24 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Богачової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226070000129 від 13.11.2024 за обвинуваченням: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Черкаська Лозова, Дергачівського району, Харківської області, громадянки України, не заміжньої, маючої на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Обвинувачену ОСОБА_1 на підставі рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 29.01.2019 по справі № 634/562/18 позбавлено батьківських прав відносно: сина  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та стягнуто на користь органу опіки та піклування Сахновщинської районної адміністрації аліменти на утримання вказаних дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.06.2018 і до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 повноліття.
		Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 28.08.2019 по справі № 634/562/18 змінено стягувача Службу у справах дітей Сахновщинськогої районної державної адміністрації Харківської області на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
		На підставі вищевказаного судового рішення Кегичівським відділом державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження №58917231 від 17.04.2019 про примусове стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів на утримання неповнолітніх дітей.
		ОСОБА_1 не маючи наміру працювати задля заробітку коштів на утримання своїх неповнолітніх дітей, тобто маючи прямий злочинний умисел на злісне ухилення від сплати аліментів встановлених судовим рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 29.01.2019 по справі №634/562/18 у період з червня 2018 року по листопад 2024 року не здійснила жодної виплати щомісячних аліментних платежів.
		Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч.ч.7, 8 ст.7 СК України при рішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
		Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст. 51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі (ст. 180) та гарантується Державою. В свою чергу, статтею 15 Сімейного кодексу чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
		Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
		При цьому діяння можуть виразитись, як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.
		За змістом ст. 27 Конвенції ООН та вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення фінансових можливостей та умов життя, необхідних для розвитку дитини, яка потребує піклування кожного дня, а тому, навіть у випадку тимчасової втрати доходу, батьки зобов`язані невідкладно вжити всіх необхідних заходів для її належного забезпечення, зокрема шляхом працевлаштування на іншу роботу чи звернення до центру зайнятості.
		Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 не виконує судове рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 29 січня 2019 року по справі №634/562/18, з урахуванням ухвали суду від 28.08.2019 про стягнення аліментів, і таким чином умисно, злісно ухилилася від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання її неповнолітніх дітей: сина  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з чим відповідно до розрахунку за виконавчим провадженням №58917231 заборгованості зі сплати аліментів у період з червня 2018 по листопад 2024 становить 565006,08 гривень.
		Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
		Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України.
		Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України встановлено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
		Частиною 2 ст. 382 КПК України встановлено, що вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
		Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, у відповідності до ч. 2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
		Так, в обвинувальному акті прокурором Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області Татояном А.А. викладено клопотання, в якому прокурор просить суд, враховуючи те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності, у відповідності до ч. 1 ст.302 КПК України, розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		Також, до обвинувального акту додано письмову заяву підозрюваної ОСОБА_1 , яка складена в присутності захисника адвоката Доценка Ю.Г., на ім`я прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області Татояном А.А., в якій ОСОБА_1 повідомила, що винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, беззаперечно визнає, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також ознайомлена та обізнана з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, її згода є добровільною.
		Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_1 адвокатом Доценко Ю.Г. підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди підозрюваної на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності останньої.
		Потерпілий ОСОБА_7 надав письмову заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
		Відповідно доч.2ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , є кримінальним проступком.
		Таким чином,при вивченні,згідно зчастиною 2ст.382КПК України,у спрощеномупровадженні обвинувальногоакту тадоданих донього матеріалівсудом встановлено,що обставинивчинення ОСОБА_1 кримінального проступку,передбаченого ч.1ст.164КК України,не оспорюютьсяучасниками судовогопровадження,у судувідсутні сумнівищодо добровільноїпозиції учасниківсудового провадження,у зв`язкуіз чимсуд прийшовдо переконанняпро розглядобвинувального актуу порядку,встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
		Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності дотримання законної процедури та принципу рівності сторін під час кримінального провадження.
		Зокрема, Суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», рішення від 23.09.2014 року, остаточне рішення від 23.12.2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.
		Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п.40), Суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 року та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993 року, пункт 31).
		Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, встановлене главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, їх позиція є добровільною, у зв`язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
		При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
		Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12024226070000129, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування у формі дізнання докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 року у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Доказами, встановленими органом досудового розслідування та проаналізованими судом, поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступку, особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Зокрема, вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона в силу ст. 89 КК України раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не заміжня, відомості щодо інвалідності відсутні, на обліку Красноградського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області та Красноградського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не перебуває, на обліку в Кегичівському відділі Красноградської філії Харківського обласного центру зайнятості не перебуває, згідно повідомлення Шляхівського старостинського округу Кегичівської селищної ради Харківської області за місцем проживання характеризується посередньо, на військовому обліку у другому та ІНФОРМАЦІЯ_9 не перебуває. 
		Відповідно до обвинувального акту від 11.12.2024, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є щире каяття.
		Суд, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, зазначену у обвинувальному акті, оскільки упродовж досудового розслідування остання визнала вину та в заяві до суду також зазначила про беззаперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку.
		З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 року в справі №457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
		Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину як щире каяття.
		Відповідно до обвинувального акту від 11.12.2024, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.
		Призначаючи покарання за скоєне в межах пред`явленого обвинувачення, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.
		Суд вважає, що наявність пом`якшуючої обставини знижує ступінь соціальної небезпечності обвинуваченої, але вона не перестає бути соціально небезпечною особою, оскільки вчинила умисне кримінальне правопорушення.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винної можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити їй покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, вважає, що виправлення обвинуваченої можливо при призначенні їй покарання за скоєння кримінального проступку в межах санкції статті пред`явленого обвинувачення у вигляді громадських робіт.
		При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
		Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011року та інші).
		Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_1 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.
		Запобіжний захід обвинуваченій під час досудового розслідування не обирався. До набрання законної сили цим вироком, суд вбачає можливим обвинувачені запобіжний захід не обирати.
		Цивільні позови не заявлялися. 
		Процесуальні витрати по справі відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 369, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		 
		Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин.
		Запобіжний захід відносно засудженої ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
		Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його на скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя      Т.В. Богачова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...