Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/6907/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 17.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.

Номер судового провадження: 2/333/3932/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа №333/6907/24
		Пр. № 2/333/3932/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 грудня 2024 року                            м. Запоріжжя
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді:                                 Наумової І.Й.,
		за участю секретаря судового засідання:                    Кунець В.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позивачка в особі представника  адвоката Працевитого Г.О. звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом, який обґрунтовує наступним.
		11.08.2015 р. між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством "ТАСКОМБАНК" було укладено кредитний договір N26252355131001_CASH, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного Товариства "ТАСКОМБАНК" на підставі договору факторингу від 25.06.2020 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів».
		З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" Позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв`язку з виконанням виконавчого провадження №66650619.
		24.06.2024    р. між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "ЮРКОНСАЛТ" Геннадія Працевитого" було укладено договір про надання правової допомоги. Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. З змісту наданих документів було встановлено, що 30.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №251439 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором N26252355131001_CASH від 11.08.2015 р. в розмірі 22 999,19 грн.
		В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.
		Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені, кредитор не направляв позивачці вимогу про сплату кредитної заборгованості.
		На підставі вищевикладеного позивач просить суд:
		1. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №251439 від 30.06.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №26252355131001_CASH від 11.08.2015 р. в розмірі 22 999,19 грн.
		2. Стягнути з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9 299,19 грн.
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2024 р., до пред`явлення цього позову, він забезпечений шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом. 
		Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2024 р. відкрито провадження по даній справі, призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
		В судове засідання позивачка не з`явилася, в особі представника звернулася до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають. 
		В судові засідання представник відповідача по справі не з`явився, надав відзив в якому заперечував відносно позовних вимог, вважає відповідачем для вчинення виконавчого напису нотаріусу надані передбачені законодавством документи, які свідчили про безспірність пред`явлених вимог, зазначив, що позивачка не спростувала заявлену кредитну заборгованість. Вважає заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу завищеними, посилаючись, на те судова практика в даній категорії є сталою і не потребує значним зусиль для правового захисту. На підставі викладеного, просив відмовити задоволенні заявлених вимог.
		Треті особи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлялись. 
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		11.08.2015 р.між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством "ТАСКОМБАНК" було укладено кредитний договір N26252355131001_CASH, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Даний кредитний договір не посвідчений нотаріально. 
		30.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №251439 про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором N26252355131001_CASH від 11.08.2015 р. в розмірі 22 999,19 грн. на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (згідно виконавчого напису останній є правонаступником кредитора у вищевказаному кредитному договорі) 
		На підставі даного виконавчого напису 30.08.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. відкрито виконавче провадження №66650619, в межах якого здійснювалися примусові виконавчі дії. 
		За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
		Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
		Таким чином,пункт 1Переліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів (далі-Перелік),затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від29червня 1999року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», на момент вчинення виконавчого напису діяв наступній в редакції «….Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами. Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Відповідно доч.2ст.14КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, опублікована на офіційному сайті Верховної ради України.
		В Постанові Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та в Постанові КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», які містяться на офіційному сайті Верховної ради України, є посилання на вищевказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, та ухвалу Вищого адміністративного суду № К/800/6492/17 від 01.11.2017 р., якою дана постанова залишена без змін. 
		З аналізу вищевказаних судових рішень, вбачається, що після 01.11.2017 р. (дата набрання законної сили Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, нотаріуси не мають право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.
		Правової позиції щодо неможливості вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріальні, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, дотримується й Міністерство Юстиції України (лист «Щодо вчинення виконавчих написів» від 25.06.2020 року).
		Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Остапенко Є.М. 30.06.2021 р., після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Вищевказаний кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 21 жовтня 2020 року по справі № 172/1652/18.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат. 
		На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. за пред`явлення цього позову.
		Вирішуючи заявлені позивачем вимоги про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне. 
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Судові витрати складаються також з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
		Згідно з положенням частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
		- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
		- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
		- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
		- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
		Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Позивачем заявлено про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., з них: 7000,00 грн.  витрати на оплату наступних правничих послуг (Консультація адвоката; Підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; Подання позову від імені адвоката; Зупинення виконавчого провадження; Контроль справи у суді; Участь адвоката в судових засіданнях; Стягнення витрат на правову допомогу; Закінчення виконавчого провадження; Стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача)); 2 299,19 грн.  гонорар. 
		На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано суду:
		-ордеру на надання правничої (правової) допомоги, сформованого в системі Електронний суд
		-копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 24.06.2024, укладеного між позивачем та АБ «ЮРКОНСАЛТ»;
		-копію додаткового договору від 24.06.2024 до договору про надання правової допомоги від 24.06.2024;
		-копію акту про надані послуги від 24.06.2024, протягом 7 годин витраченого часу, виконані адвокатом Працевитим Г.О. на загальну суму 7000,00 грн. та рахунок на оплату цих послуг.
		Відповідно до п.3.1. зазначеного додаткового договору, між позивачем та адвокатом погоджено про сплату гонорару адвокату у розмірі 10% суми зазначеної у виконавчому написі. Дана суму сплачується клієнтом лише у разі стягнення її судом, разом з витратами на вищевказані правничі послуги. 
		Відповідачем заявлено, по суті, клопотання про зменшення суми правових витрат до нулю, з урахуванням складності справи та наданих по ній правових послуг.
		Дана справа є малозначною і не відноситься до складних справ, дана категорія справ має сталу судову практику. 
		Заявлена позивачем правнича послуга щодо участі адвоката в судовому засіданні, фактично не була надана. 
		Суд, враховує вищенаведені обставини, наявність заяви відповідача про зменшення розміру правових витрат, вважає, що розмір витрат позивачки на оплату професійної правової допомоги не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
		З матеріалів справи вбачається, що наразі позивачкою не оплачені надані їй правничі послуги, відомостей, що вона отримала особисто вищевказаний рахунок-фактуру на оплату послуг матеріали справи не містять. При цьому суд враховує, що в майбутньому адвокатом після завершення цієї справи може бути пред`явлено рахунок-фактуру для оплати позивачкою отримані правничі послуги, що не суперечить умовам вищевказаного договору на правову допомогу.
		З огляду на вищезазначене, з урахуванням складності справи, суті отриманих позивачем правових послуг, їх необхідності, розумності розміру їх оплати, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., в іншій частини заявлені вимоги залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст.3,12,13,81,137,142,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню,  задовольнити.
		   Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 30.06.2021 р. за №251439 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014) боргу за кредитним договором N26252355131001_CASH від 11.08.2015 р та витрат на вчинення виконавчого напису в розмірі 22 999,19 грн. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), витрати на сплату судового збору у сумі 1211,40 грн. та на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Всього у розмірі 4211,40 грн.
		В задоволенні інших вимог щодо стягнення судових витрат, - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя Комунарського районного суду 
		м. Запоріжжя:                                І.Й. Наумова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...