Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2417/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"04" грудня 2024 р. Справа №914/2417/23
		Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Желік М.Б. 
		судді Орищин Г.В.
		Галушко Н.А.
		 
		за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
		 
		розглянувши апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури №15/1-228 вих-24 від 21.02.2024 (вх. №01-05/554/24 від 23.02.2024)
		на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 (суддя Горецька З.В., повний текст складено 01.02.2024) 
		у справі №914/2417/23
		за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, 
		в інтересах держави
		до відповідача 1: Львівської міської ради,
		до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражного кооперативу АСТРА,
		до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю ШАНС КИЙ БУД,
		про визнання недійсним рішення, договору, скасування державної реєстрації прав та повернення земельної ділянки,
		 
		за участю представників:
		від прокуратури: Винницька Л.М.  прокурор 
		від відповідача 1: Ковела М.В.  представник 
		від відповідача 2: не з`явився 
		від відповідача 3: Бушева І.М.  адвокат 
		 
		Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/2417/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Львівська обласна прокуратура звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Львівської обласної прокуратури.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді  Орищин Г.В., Галушко Н.А.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 22.03.2024, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.03.2024.
		15.03.2024 Львівська міська рада подала письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх.№01-04/1839/24), у яких просила задоволити вимоги апеляційної скарги прокурора.
		25.03.2024 на адресу суду надійшли відзиви ТзОВ «Шанс Кий Буд» та ОК «Гаражний кооператив «АСТРА» (вх. №01-04/2095/24 та №01-04/2096/24), в яких відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкладено розгляд справи на 08.05.2024. 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 зупинено провадження у справі №914/2417/23 з розгляду апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 до прийняття судового рішення Великою Палатою Верховного суду у справі №925/1133/18.
		17.07.2024 оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18. 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.08.2024.
		16.08.2024 Львівська обласна прокуратура подала письмові пояснення (вх. №01-04/5391/24) у справі.
		19.08.2024 Львівська міська рада подала письмові пояснення (вх. №01-04/5404/24) у справі.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкладено розгляд справи №914/2417/23 на 18.09.2024.
		У зв`язку з відрядженням головуючого судді Желіка М.Б. з 17.09.2024 до 19.09.2024 розгляд справи 18.09.2024 не відбувся.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 призначено розгляд справи на 09.10.2024.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 відкладено розгляд справи на 23.10.2024.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкладено розгляд справи на 04.12.2024.
		03.12.2024 ОК «ГК «АСТРА» подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим відповідач-2 подав на розгляд Львівської міської ради заяву про відмову від земельної ділянки, яка є предметом спору у справі, що розглядається. На переконання заявника, відповідь Львівської міської ради на цю заяву має важливе значення для прийняття рішення у справі.
		До клопотання додано копію заяви, зареєстровану в ЦНАП Львівської міської ради 09.10.2024.
		В судовому засіданні 04.12.2024 головуючий суддя оголосив короткий зміст клопотання ОК «ГК «АСТРА» про відкладення розгляду справи.
		Відповідач-2 явку представника в судове засіданні не забезпечив. Прокурор та представник відповідача-1 проти задоволення клопотання заперечили, зазначивши, що заяву аналогічного змісту відповідач-2 подавав на розгляд Львівської міської ради під час розгляду справи в суді першої інстанції і такій обставині суд надав оцінку в оскарженому рішенні. Представник відповідача-3 заявлене клопотання підтримала, наголосивши на важливості результату розгляду такої заяви Львівською міською радою, який матиме вплив на оцінку фактичних обставин у справі.
		Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що обставини повідомлення відповідачем-2 Львівської міської ради про відмову від спірної земельної ділянки були предметом розгляду в суді першої інстанції, а Львівська міська рада у заявах по суті спору та поясненнях повідомила суду свою правову позицію щодо такої відмови.
		Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Представник відповідача-1 вимоги апеляційної скарги прокурора підтримала, просила апеляційну скаргу задоволити.
		Представник відповідача-3 проти задоволення позовних вимог заперечила, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке:
		Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідачів та рішення суду першої інстанції.
		 
		Франківська окружна прокуратура міста Львова звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів - Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражного кооперативу «АСТРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС КИЙ БУД», у якому просила:
		- визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4101 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» земельної ділянки»;
		- скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 38388162;
		- визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2020, укладений між ОК «Гаражно-будівельним кооперативом «Астра» та ТзОВ «Шанс Кий Буд» щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га.;
		- скасувати державну реєстрацію права оренди ТзОВ «Шанс Кий Буд» на земельну ділянку за кадастровим номером №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 48243001;
		- зобов`язати ТзОВ «Шанс Кий Буд» повернути територіальній громаді в особі Львівської міської ради земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Рясне-Руської сільської ради №4104 від 01.09.2020, яким відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку, не відповідає вимогам ст. 41, 116, 134 Земельного кодексу України, Закону України «Про містобудівну діяльність», а тому відповідно до ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню. 
		Зокрема, прокурор вказував, що спірна земельна ділянка не могла бути передана гаражно-будівельному кооперативу з таких підстав: у затвердженій містобудівній документації м.Львова не передбачено такої можливості; цільове призначення земельної ділянки є іншим, ніж землі житлової та громадської забудови; ОК «ГБК «Астра» створено з метою здійснення різних видів діяльності, не пов`язаних з гаражним будівництвом; документація із землеустрою не містила обґрунтування щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідної площі землі.
		При цьому, прокурор повідомив суд, що рішеннями Рясне-Руської сільської ради упродовж 2020 року передано безоплатно у власність гаражно-будівельним кооперативам понад 60 га земель, що зважаючи на величину села Рясне-Руське, очевидно не є необхідним та співрозмірним.
		Оскільки спірна земельна ділянка неправомірно вибула з власності територіальної громади у приватну власність і, в подальшому, була передана в оренду за договором від 02.11.2020 з метою будівництва та обслуговування споруд, то вказаний договір підлягає визнанню недійсним, проведена державна реєстрація права оренди землі підлягає скасуванню, а земельну ділянку необхідно повернути територіальній громаді.
		 
		Відповідач 1 позовні вимоги прокуратури визнав.
		 
		Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що гаражні кооперативи мають право в порядку ст.41 ЗК України, за рішенням органу місцевого самоврядування, отримати в приватну власніть земельну ділянку для гаражного будівництва у розмірі, що встановлюється відповідно до містобудівної документації, що і має місце за дійсних обставин справи. Натомість, прокурор не довів порушення вимог земельного законодавства, тому не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та похідні від цієї позовні вимоги.
		Одночасно відповідач-2 зазначав, що подав заяву від 11.11.2022 про добровільну відмову в порядку ст.142 ЗК України від права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022 та просив укласти договір про передачу права власності на земельну ділянку (договір пожертви). 
		 
		Відповідач 3, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що стверджував, що будь-які дії Рясне-Руської сільської ради та Львівської міської ради, що не відповідають принципу належного урядування не можуть бути підставою для позбавлення ТзОВ «ШАНС КИЙ БУД» права оренди земельної ділянки.
		 
		Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
		- орган місцевого самоврядування при винесенні рішення діяв відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, а також положень ч.1 ст. 41 ЗК України;
		- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/9373/17, на які покликається прокурор, не є релевантними до спірних правовідносин, тому не беруться до уваги судом при вирішенні спору по суті;
		- спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована із дотриманням вимог чинного законодавства України, а відповідач-2 є належним суб`єктом, який вправі в порядку ч.1 ст.41 ЗК України, отримати за рішенням органу місцевого самоврядування у приватну власність земельну ділянку для гаражного будівництва у розмірі, що встановлюється відповідно до містобудівної документації, що має місце в межах цієї справи;
		- факти, котрі зазначає позивач як такі, що порушують норми ч.1 ст.41 ЗК України не знайшли документального підтвердження в матеріалах справи;
		- не заслуговують на увагу доводи щодо порушення ст. 24 Закону України «Про містобудівну діяльність», оскільки позивач обмежився лише твердженням про таке порушення, не зазначивши в чому воно полягає;
		- витяг з Державного земельного кадастру є належним доказом на підтвердження цільового призначення та категорії спірної земельної ділянки, однак такий в матеріалах справи відсутній, тому факт щодо дійсного цільового призначення та категорії спірної земельної ділянки, згідно ч.1 ст.77 ГПК України, позивач належним чином не підтвердив;
		- не підтвердженими є доводи позивача про те, що оскаржуване рішення суперечить містобудівній документації м. Львова так, як за Генпланом міста Львова, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, та за планом зонування спірна земельна ділянка знаходиться в межах території міста Львова та відноситься до земель багатоповерхової житлової забудови;
		- позивач не надав доказів на підтвердження того, що в межі діючого Генплану села Рясне-Руська Яворівського району Львівської області спірна земельна ділянка не входила;
		- позивач помилково припускає, що кількість засновників гаражно-будівельного кооперативу є його дійсною кількістю членів;
		- передбачена статутом діяльність відповідача-2 узгоджуються з КВЕДами останнього, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відображеними у відповідному витягу, що наявний в матеріалах справи, тому відповідач-2 вправі відповідно до заявленої мети проводити гаражне будівництво для забезпечення потреб його членів;
		- відповідач-2 вчинив дії, спрямовані на добровільну відмову від права власності на спірну земельну ділянку, така відмова останнім не відкликана, однак, Львівська міська рада не вважала за можливе скористатись правом та відновити, як стверджує прокуратура, порушене право територіальної громади;
		- станом на дату укладення оспорюваного договору оренди землі від 01.11.2020, укладеного між Обслуговуючим кооперативом Гаражний кооператив Астра та ТОВ ШАНС КИЙ БУД, орендодавець був власником земельної ділянки, право власності якого було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, були відсутні будь-які арешти, заборони на розпорядження, тощо, будь-які дії Рясне-Руської ради та Львівської міської ради, що не відповідають принципу «належного урядування», не можуть бути підставою для позбавлення відповідача-3 права оренди земельної ділянки, беручи до уваги також, те що право оренди не призводить до виникнення права власності на землю в орендаря; позивач не довів наявність порушень шляхом укладення договору оренди та реєстрація права оренди;
		- позивач не довів порушення норм ст. ст. 41, 116, 134 Земельного кодексу України та ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
		- заявлений позов суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закріплене у ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав: людини та основоположних свобод, не відповідає легітимній меті і не спрямований на захист інтересів територіальної громади міста Львова;
		- оскільки відсутні підстави для визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, відповідач-2 набув право власності на земельну ділянку правомірно, відповідно до норм ст.328 Цивільного кодексу України, як наслідок, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги.
		 
		Узагальнені доводи апелянта (прокурора) та відповідачів.
		 
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано неправильним застосування норм матеріального права, недоведеністю обставин, які мають значення для вирішення спору і які суд вважав встановленими, та невідповідністю висновків суду в оскарженому рішенні встановленим обставинам справи. 
		На підтвердження зазначеного, прокурор покликається на такі доводи:
		- системне тлумачення ст.41 ЗК України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема, ст.134  щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст.41 ЗК України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому  задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів  та конкретного предмету (напрямку його діяльності);
		- отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельної ділянки в порядку ст.41 ЗК України повинно передаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб його членів у паркомісці (гаражі), та ця ділянка повинна надаватись безоплатно у власність лише з цією метою;
		- наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим ст.41 ЗК України положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру, натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, - перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація із землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі;
		- суд першої інстанції не встановив відповідно до якої містобудівної документації визначено розмір наданої земельної ділянки, оскаржуване рішення не містить жодних даних щодо необхідності забезпечення членів ОК «ГБК «Астра» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей (площа 1,1182 га);
		- відхиляючи доводи прокурора про застосування правових висновків, висловлених в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/9373/17, суд не надав оцінки посиланню прокурора на правові висновки Верховного Суду у справі №906/260/21 від 13.09.2022, про що зазначено в пояснені прокурора від 11.12.2023 №15/1-1588вих23, де зокрема, вказано, що орган місцевого самоврядування має можливість і в силу покладених на нього функцій зобов`язаний з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення кооперативу, зважаючи на реальну потребу його членів саме в земельній ділянці, визначено площею;
		- висновок суду про недоведеність фактів, котрі позивач зазначає як такі, що порушують норми ст. 41, 116, 134 Земельного кодексу України та ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відповідає обставинам справи, які є нез`ясованими;
		- висновок суду про те, що належним доказом цільового призначення та категорії спірної земельної ділянки є лише Витяг з Державного земельного кадастру, не відповідає дійсним обставинам справи, адже дані з Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, а жоден з відповідачів не висловлював заперечень щодо цільового призначення земельної ділянки код КВЦПЗ 12.04.  для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;
		- спірна земельна ділянка не мала жодного із допустимих цільових призначень, її КВПЦЗ 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а не КВПЦЗ 02.05. - для будівництва індивідуальних гаражів та 02.06.  для колективного гаражного будівництва, тому не могла бути передана для будівництва гаражів;
		- спірна земельна ділянка була передана у власність Рясне-Руської сільської ради, однак, це не змінило факт її місцезнаходження в межах території міста Львова, що підтверджується і Генпланом міста Львова, і самою радою в спірному рішенні і кадастровим номером спірної ділянки, і тим, що первинно вказаною земельною ділянкою розпорядилась саме Львівська міська рада, що ніким оскаржено не було, тобто спірна земельна ділянка була сформована відповідно до містобудівної документації міста Львова, а не села Рясне-Руське;
		- згідно з наявними в матеріалах справи доказами (лист №2401-вих-56819 від 11.05.2023 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, план зонування території Шевченківського району м.Львова) спірна земельна ділянка розташована в межах функціональної зони Ж-4  зони багатоквартирної житлової забудови, що не було спростовано відповідачами, тому висновок суду про те, що позивач обмежився твердженням про порушення ст.24 Закону України «Про містобудівну діяльність», не надавши доказів, не відповідає обставинам справи;
		- суд не взяв до уваги твердження прокурора про те, що в ході підготовки позовної заяви докази про наявність членів кооперативу не були здобуті, так як не було встановлено наявність і кількість членів кооперативу (крім засновників) в ході розгляду справи, а відповідач-2, не оспорюючи наявність трьох засновників та відсутність інших учасників на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу безоплатно у власність спірної земельної ділянки ніяким чином не обґрунтовує потребу в забезпеченні цих трьох учасників земельною ділянкою площею 0,99 га для гаражного будівництва;
		- факт передачі кооперативом спірної земельної ділянки іншому суб`єкту господарювання (відповідачу 3) додатково підтверджує відсутність дійсних намірів використання цієї земельної ділянки для потреб членів кооперативу;
		- суд не надав будь-якої оцінки тому факту, що подаючи заяву про відмову від спірної земельної ділянки, відповдач-2 ніяким чином не врегулював питання розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2020, за яким вона була передана в оренду відповідача-3 і умовами якого передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов договору чи його розірвання;
		- дії щодо повернення земельної ділянки в комунальну власність з огляду на діючий договір оренди, укладений до 2030 року, не можуть свідчити про наявність об`єктивної можливості територіальної громади міста Львова на відновлення свого порушеного права, адже земельна ділянка продовжуватиме перебувати в користуванні суб`єкта господарської діяльності всупереч вимогам діючого законодавства та волі її власника, а дійсний власник не зможе вільно розпорядитись такою;
		- право держави повернути земельну ділянку комунальної форми власності, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право оренди і ТзОВ «Шанс Кий буд» з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання;
		- принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на повернення майна з власності чи користування на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави в незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном;
		- за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2021 у справі №360/1998/18, добросовісний набувач внаслідок вилучення земельної ділянки з його незаконного володіння не понесе надмірний тягар, оскільки він не позбавлений права отримати понесені ним витрати та збитки;
		- ТзОВ «Шанс Кий Буд» вправі вимагати від ОК «ГБК «Астра» відшкодування завданих збитків у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані укладанням договору оренди, на підставі ч.2 ст.230 ЦК України. 
		 
		Відповідач-1 у поясненнях до апеляційної скарги просив задоволити скаргу позивача, з огляду на такі аргументи:
		- оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб передача останньої не могла відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території;
		- гаражно-будівельним кооперативам, в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням  землі житлової та громадської забудови, водночас, оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради №4104 від 11.09.2020 передано у власність земельну ділянку за категорією земель  землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за кодом КВЦПЗ 12.04  для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу України;
		- ст. 41 ЗК України передбачена виняткова можливість передання гаражно- будівельним кооперативам земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності;
		- якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку ст. 41 Земельного кодексу, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою;
		- при визначенні розміру земельної ділянки, необхідної для здійснення гаражного будівництва в розрахунку на 1 члена, варто взяти до уваги ст. 121 Земельного кодексу України, згідно якої норма безоплатної приватизації землі на 1 особу для будівництва індивідуальних гаражів становить - не більше 0,01 гектара;
		- суд не взяв до уваги те, що проект відведення земельної ділянки кооперативу  відсутній, технічна документація і щодо поділу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів ОК «ГБК «АСТРА» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,99 га (по 0,33 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу), а з урахуванням іншої земельної ділянки, наданої ОК «ГБК «Козанкор», площею 1,1182 га, засновниками якого є ті ж 3 особи, площею 1,1182 га, засновниками якого є ті ж 3 особи, 0,7027 га на кожного члена кооперативу); суд не встановив відповідно до якої містобудівної документації було визначено розмір наданої земельної ділянки;
		- в ході розгляду справи судом не було встановлено наявності та точної кількості членів кооперативу (окрім засновників), відповідач-2, в ході розгляду справи такі докази до суду не надавав;
		- подальша поведінка відповідача-2 щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель та споруд не свідчить про використання земельної ділянки для забезпечення членів кооперативу умовами для зберігання транспортних засобів;
		- рішення Рясне-Руської сільської ради №4104 від 11.09.2020 року, що прийняте з порушенням вимог статей 41, 116, 134 ЗК України, положень ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягає визнанню недійсним у відповідності до ст.152 ЗК України, а тому, з урахуванням факту незаконності прийняття рішення Рясне-Руської сільської ради №4104 від 11.09.2020 року та опираючись на норму ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються) державну реєстрацію права власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку слід скасувати;
		- спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади у приватну власність Відповідача-2 на підставі рішення ради, яке прийняте з порушенням законодавства України, та в подальшому передана в оренду Відповідача-3 відповідно до договору оренди землі від 01.11.2020, то вказаний договір оренди підлягає визнанню недійсним; проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки, на підставі ст. ст. 182, 393 ЦК України, ст. ст. 2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню, а земельна ділянка  поверненню;
		- дії відповідача-2 щодо повернення земельної ділянки в комунальну власність з огляду на діючий до 2030 року договір оренди землі, укладений з відповідачем-3 абсолютно не свідчать про наявність об`єктивної можливості в територіальної громади м. Львова відновлення свого порушеного права, а заява про відмову від права власності була подана до Львівської міської ради в час накладення арешту на спірну земельну ділянку в межах кримінального провадження;
		- в оскарженому рішенні суд не врахував і не було надано оцінку вищевказаним обставинам, що стосуються добровільної відмови ОК «ГБК «Астра» від права власності на земельну ділянку, та обставинам, що унеможливлювали прийняття останньої в комунальну власність
		- єдиним реальним поновленням прав територіальної громади є винесення судом рішення, яким позов буде задоволено в повному обсязі, а саме визнано недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради №4104 від 12.11.2020, визнано недійсним договір оренди землі від 01.11.2020, укладений із ТзОВ «Шанський буд», скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та повернуто земельну ділянку у комунальну власність територіальної громади м. Львова. 
		 
		Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
		- прийняття Рясне-Руською сільською радою спірної земельної ділянки у комунальну власність не спростовує та не заперечує той факт, що за Генпланом міста Львова, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, та за планом зонування Шевченківського району міста Львова спірна земельна ділянка знаходиться в межах території міста Львова та відноситься до земель багатоповерхової житлової забудови, тому Рясне-Руська сільська рада правомірно прийняла оспорюване рішення №4104 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражний кооператив «Астра» земельної ділянки», яким земельну ділянку площею 0,99 га, з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022) Львівська область, м.Львів (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передала у власність відповідача-2, беручи до уваги саме Генеральний план міста Львова та план зонування Шевченківського району міста Львова, відповідно до якого спірна земельна ділянка знаходиться в межах території міста Львова та відноситься до земель багатоповерхової житлової забудови;
		- щодо доводів прокурора про те, що відповідач-2 не надав доказів інших учасників кооперативу, окрім трьох засновників, слід зазначити, що обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс; прийняття до кооперативу нових членів жодним чином не обмежується кількістю засновників;
		- пунктом 2 рішення Рясне-Руської сільської ради від 28.04.2020 №3693, на яке покликається позивач, вирішено зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою, зокрема. на спірну земельну ділянку, а пунктом 4 вказаного рішення  змінити функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) земельної ділянки, зокрема, №6, площею 0,99 га (№4610137500:11:015:0022) з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04. для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу); вказане рішення у встановленому законом порядку не скасоване, відтак вказівка в оспорюваному рішенні на те, що спірна земельна ділянка передається у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04  для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування іншим громадянам чи іншим юридичним особам, не свідчить про незаконність оспорюваного рішення;
		- саме витягом з Державного земельного кадастру позивач міг би підтвердити належним чином достовірну інформацію про цільове призначення та категорію спірної земельної, однак такий до матеріалів справи не поданий.
		 
		Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:
		- відповідно до визначеної прокурором ст.393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується, однак на даний час власником майна є відповідач-2  ОК «ГБК «Астра». Права якого оспорюваним рішенням Рясне-Руської сільської ради №4104 від 11.09.2020 не порушені;
		- оспорюваним рішенням не можуть бути порушені права правонаступника Рясне-Руської сільської ради  Львівської міської ради, позаяк відповідач-2 ще 05.12.2022 подав заяву від 11.11.2022 про добровільну відмову від права власності на спірну земельну ділянку в порядку ст.142 ЗК України і Львівська міська рада має всі підстави скористатись своїм правом і отримати у власність Львівської територіальної громади земельну ділянку;
		- прокурор визначив предмет спору, який не спрямований на реальний захист інтересів держави, оскільки для того, щоби спірна земельна ділянка повернулася у територіальну власність Львівської міської ради потрібно не визнавати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, а зобов`язати Львівську міську раду прийняти у комунальну власність цю земельну ділянку;
		- безпідставною також є позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки після отримання повернення вказаної земельної ділянки у комунальну власність Львівська міська рада отримає всі правомочності власника, при цьому визнання недійсним договору оренди чи його розірвання призведе не до захисту інтересів Львівської міської ради буд припинено оплати орендної плати, яка визначена в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки, що на дату складання договору становила 543 607,20 грн. в рік.
		 
		Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.
		 
		Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. 
		Відповідно до усталених в судовій практиці Верховного Суду правових висновків, із системного тлумачення положень частин 3-5 і ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Слід наголосити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. 
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з цим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
		У справі, що розглядається, предметом позову є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4104 від 11.09.2020 про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності ОК «ГБК «Астра» на земельну ділянку, визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки від 01.11.2020, укладений між ОК «ГБК «Астра» та ТзОВ «Шанс Кий Буд» та скасування державної реєстрації права оренди на землю, а також повернення земельної ділянки Львівській територіальній громаді.
		За обґрунтуванням прокурора, порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність ОК ГБК «Астра» земельної ділянки, відтак органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада як правонаступник Рясне-Руської сільської ради. Оскільки позивач та відповідач у цій справі збігаються в одній особі, тому, з огляду на предмет спору і те, що позивач та відповідач у цій справі збігаються в одній особі, Львівська міська рада може бути виключно відповідачем у справі. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, викладено такі висновки щодо господарських спорів за зверненням прокурора:
		1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
		- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
		- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
		2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
		- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
		- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
		При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
		Враховуючи те, що у цьому випадку прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, за твердженням прокурора, самим органом місцевого самоврядування (Рясне-Руською сільською радою) при наданні земельної ділянки у власність ОК «ГБК «Астра», тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, а Львівська міська рада є правонаступником Рясне-Руської сільської ради у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокурор звернувся до суду з дотриманням вимог ч.3 та ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
		 
		14.02.2019 Львівська міська рада, беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 №2588 Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою та від 07.12.2017 №2677 Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 № 5143, звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 №1132, прийняла ухвалу №4647 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки №2 площею 7,6991 га (кадастровий номер №4610137500:11:015:0010), у тому числі площею 2,2757 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.2).
		Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати, зокрема, зазначену у пункті 1.2 цієї ухвали земельну ділянку №2 площею 7,6991 га (кадастровий номер №4610137500:11:015:0010) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.
		Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:015:0010.
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність, до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято, зокрема, земельну ділянку площею 7,6991 га (кадастровий номер №4610137500:11:015:0010, КВЦПЗ - 16.00) (пункт 1.2 розпорядження).
		Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2019 зареєстровано право державної власності за Львівською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0010.
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019 №1483/0/5-19 Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність, передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка за кадастровим №4610137500:11:015:0010.
		Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 №3365 Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0010, та 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності.
		03.01.2020 Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення №3432 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі), яким надано дозвіл зокрема на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:015:0010 площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № 6 площею 0,99 га (пункт 2 рішення).
		Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3693 від 28.04.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № 6 площею 0,99 га №4610137500:11:015:0022.
		13.05.2020 зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:11:015:0022.
		09.09.2020 проведено установчі збори засновників Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Астра (засновники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), на яких ухвалено створити кооператив та обрати головою ОСОБА_1 
		09.09.2020 зборами засновників затверджено статут Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Астра, відповідно до якого кооператив створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб переважно членів кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
		Відповідно до п.4.1. статуту кооператив має трьох засновників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), які після проведення державної реєстрації набувають статусу членів кооперативу.
		Відповідно до п.5.4. статуту кооператив веде реєстр членів кооперативу та асоційованих членів, який затверджується рішенням Загальних зборів членів кооперативу; кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
		Відповідно до п.14.1. статуту за наявності 10 і більше членів кооперативу з їх числа на 5 років обирається правління кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше, ніж 10 членів, обирається лише голова правління, який виконує всі функції, реалізує права та виконує обов`язки правління кооперативу.
		10.09.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Астра, основними видами діяльності якого є: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., засновники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (витяг №25570863 від 10.09.2020), голова кооперативу  ОСОБА_1 
		10.09.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК Гаражний кооператив Астра про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га для гаражного будівництва. 
		11.09.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4104 земельну ділянку площею 0,99 га (кадастровий №4610137500:11:015:0022), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Астра для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
		24.09.2020 зареєстровано право приватної власності ОК ГК Астра на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0022.
		19.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4384 земельну ділянку площею 1,1182 га (кадастровий №4610137500:11:015:0021), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельного кооперативу Козанкор для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельного кооперативу Козанкор є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , голова кооперативу  ОСОБА_3 , дата заснування  02.10.2020.
		01.11.2020 ОК ГК Астра (орендодавець) та ТзОВ «Шанс Кий Буд» (орендар) уклали договір оренди землі №4610137500:11:015:0022 площею 0,99 га, що розташована в Рясне-Руській сільській раді, Яворівського району Львівської області, що належить орендодавцю на праві власності на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4104 від 11.09.2020.
		Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 040 080,00 грн., відповідно до п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 543 607,20 грн. в рік, що становить 9% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
		Строк дії договору  10 років з правом орендаря на переважне укладення договору оренди землі на новий строк (п.8 договору).
		Відповідно до п.34 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Внесення змін відбувається шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на підставі документів, які посвідчують таку реорганізацію чи зміну/переходу права власності до другої особи. 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.10.2022 зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТзОВ ШАНС КИЙ БУД на підставі договору оренди землі від 02.11.2020 терміном до 01.11.2030.
		14.11.2022 ОК ГК Астра через Центр надання адміністративних послуг м. Львова Львівської міської ради подав супровідний лист Про надання документів (реєстраційний номер 2-179374-2403), адресований Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, де серед пакету документів подано також заяву від 11.11.2022, посвідчену О.Я. Біляк, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстровану в реєстрі за №1972, якою відповідач-2 повідомив Львівську міську раду про свою добровільну відмову від права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022 в порядку ст.142 Земельного кодексу України та просив укласти договір про передачу права власності на земельну ділянку/договір пожертви.
		У відповідь на звернення про відмову від земельної ділянки, 21.11.2020 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило ОК ГК Астра, що для розгляду питання по суті слід надати оригінал посвідченої нотаріусом заяви від 11.11.2022, копію установчих документів юридичної особи та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
		Вказані документи надано до Управління земельних ресурсів 05.12.2022.
		Відповідно до листа Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.91-1334/15-23 від 03.05.2023 земельна ділянка за адресою місто Львів, територія, що межує із Рясне-Руською сільською радою, кадастровий номер 4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (вид цільового призначення 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) перебуває у власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Астра», (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 38388162 від 24.09.2020), категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вказана ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:11:015:0010 (7,6991 га) на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 03.01.2020 №3432 та розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Вказана земельна ділянка перебувала у комунальній власності Рясне-Руської сільської ради.
		Відповідно до листа Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-вих-56821 від 11.05.2023, адресованого Франківській окружній прокуратурі міста Львова:
		- земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:11:015:0022 відповідно до генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10 000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, розташована в межах території багатоповерхової житлової забудови (5, 9, 14, 15 поверхів);
		- відповідно до плану зонування території Шевченківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) земельна ділянка з кадастровим №4610137500:11:015:0022 розташована в межах функціональної зони Ж - 4 - зони багатоквартирної житлової забудови. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Шевченківського району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VI - периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, та поза межами піддзон за санітарно-гігієнічним, інженерно-геологічним, історико-архітектурним та природно-заповідним регламентами;
		- в межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.
		До листа додано фрагменти містобудівної документації в районі земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:11:015:0022 зі схематичним позначенням цієї земельної ділянки.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. 
		 
		Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Як було встановлено з матеріалів справи, до 10.09.2020 спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.
		У позові прокурор стверджує, що Рясне-Руська сільська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада  відповідач-1 передала спірну земельну ділянку у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Астра» з порушенням вимог ст.41 Земельного кодексу України. 
		Відповідно до ч.1 ст.41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
		Позивач з посиланням на правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/9373/17 та постанові Верховного суду України від 17.06.2014, вважає, що документація з землеустрою повинна містити належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі  відсутня, звернення кооперативу та оскаржуване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення трьох членів відповідача-2 умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей. Вказані факти, на думку позивача та відповідача 1, стали підставою порушення оспорюваним рішенням ст. 41 Земельного кодексу України.
		Суд першої інстанції не взяв до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №910/9373/17, вважаючи обставини у справі №910/9373/17 відмінними від спірних правовідносин.
		Однак, у справі №910/9373/17 предметом розгляду був позов прокурора в інтересах держави до органу місцевого самоврядування та гаражного кооперативу про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання скасувати записи про право власності на земельні ділянки. При цьому, позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення міської ради прийняте з порушенням вимог закону, оскільки всупереч ст. 41 Земельного кодексу України міська рада не обґрунтувала правового статусу, мети створення Обслуговуючого кооперативу та необхідності безоплатного забезпечення 20 його членів умовами для зберігання транспортних засобів; в проекті землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відсутнє обґрунтування їх розміру; відповідно до Генерального плану розвитку міста територія спірних земельних ділянок відноситься до захисної зони.
		Отже, предмет спору та фактичні обставини у справі №910/9373/17 та справі №914/2417/23 не є аналогічними, але є подібними і мають спільне правове регулювання  норми ст.41 ЗК України. 
		У постанові від 30.05.2018 у справі №910/9373/17, на яку покликається прокурор у позові та апеляційній скарзі, Верховний Суд виклав такі правові висновки щодо застосування ст.41 ЗК України:
		«Системне тлумачення ст.41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема, ст. 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст. 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
		Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку ст. 41 Земельного кодексу, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.
		При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, наявність у суб`єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.»
		Враховуючи вказані правові висновки, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що у ст.1 Закону України «Про кооперацію» визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
		З матеріалів справи встановлено, що кооператив (відповідача-2) було створено 09.09.2020 трьома засновниками, а вже 10.09.2020 такий звернувся до сільської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки.
		Відповідно до положень статуту відповідача-2, троє засновників кооперативу набувають статусу членів кооперативу після реєстрації кооперативу як юридичної особи, що відбулось 10.09.2020, а для отримання членства слід подати письмову заяву на розгляд загальних зборів членів кооперативу.
		Отже, станом на дату звернення відповідача-2 до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, членами кооперативу було лише троє осіб. 
		Інших членів кооперативу станом на 10.09.2020 не могло бути, оскільки такі жодним чином не могли би набути таке членство у порядку, встановленому статутом відповідача-2, затвердженому 09.09.2020.
		Більше того, протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-2 не надав реєстру членів кооперативу, який він має обов`язок вести у відповідності до п.5.4. статуту.
		Також, оскільки станом на дату розгляду справи управління кооперативом здійснює голова правління, відповідно до п.14.1. статуту до складу кооперативу входить не більше 10 осіб.
		Відтак не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що помилковим припущенням прокурора є його твердження про те, що кількість засновників гаражно-будівельного кооперативу є його дійсною кількістю членів.
		Заява про передачу у власність земельної ділянки площею 0,99 га не містила жодного обґрунтування щодо надання саме такої площі для забезпечення потреб трьох членів кооперативу в організації місця збереження транспортних засобів.
		У п. «д» ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - в розмірі не більше 0,01 гектара.
		Натомість, гаражному кооперативу, до складу якого входить три особи, передано земельну ділянку площею 0,99 га, що є очевидно не співмірним потребі членів кооперативу для гаражного будівництва.
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги також наявне в матеріалах справи рішення Рясне-Руської сільської ради №4384 від 19.10.2020, яким передано земельну ділянку площею 1,1182 га (кадастровий №4610137500:11:015:0021), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) у власність Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельного кооперативу Козанкор, засновниками якого є ті ж особи, що заснували Обслуговуючий кооператив Гаражнмй кооператив Астра: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		Слід звернути увагу на те, що гаражний кооператив було створено 09.09.2020, заяву про передачу у власність земельної ділянки подано до сільської ради 10.10.2020, а рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2 прийнято 11.09.2020. Невдовзі після реєстрації права приватної власності відповідача-2 на спірну земельну ділянку (24.09.2020) таку передано в оренду відповідачу-2 строком на 10 років для здійснення будівництва та обслуговування будівель (01.11.2020).
		Вказані обставини в сукупності свідчать про відсутність мети задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, а саме для задоволення мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі).
		Відповідно до ст.24 Закону України «Про містобудівну діяльність» передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель»; детальний план території.
		З матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка згідно з Генпланом міста Львова відноситься до території багатоповерхової житлової забудови, водночас, спірна земельна ділянка не входить в межі містобудівної документації с.Рясне-Руське.
		Отже, в силу вимог ст.41 ЗК України, яка передбачає можливість передачі земельні ділянки у власність для гаражного будівництва в розмірі, що встановлений відповідно до затвердженої містобудівної документації, та в силу вимог ст.24 Закону України «Про містобудівну діяльність», спірна земельна ділянка не могла бути передана у власність гаражного кооперативу з комунальної власності Рясне-Руської сільської ради за відсутності плану зонування чи детального плану території.
		Висновки місцевого господарського суду про те, що прокурор обмежився твердженням про порушення ст.24 Закону України «Про містобудівну діяльність», не зазначивши в чому воно полягає, не відповідає змісту позовної заяви, а також обставинам справи, встановленим на підставі поданих прокурором доказів щодо розміщення спірної земельної ділянки в зоні багатоповерхової житлової забудови міста Львова (лист Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.91-1334/15-23 від 03.05.2023, земельна ділянка за адресою місто Львів, територія, що межує із Рясне-Руською, лист Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-вих-56821 від 11.05.2023 з доданими фрагментами Генплану міста Львова).
		Окрім того, ст.41 ЗК України передбачає можливість передачі земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність для гаражного будівництва.
		Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05. та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії  землі житлової та громадської забудови.
		Відповідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Пунктом 2 рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 28.04.2020 №3693, вирішено зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою, зокрема, на спірну земельну ділянку, а пунктом 4 вказаного рішення - змінити функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) земельної ділянки, зокрема, №6, площею 0,99 га (№4610137500:11:015:0022) з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу). Виконавчому комітету Рясне-Руської сільської ради замовити у спеціалізованій землевпорядній організації розробку відповідної документації із землеустрою (п. 5 вказаного рішення).
		Відтак сформована спірна земельна ділянка з кодом КВЦПЗ 12.04. Для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства не могла бути передана для будівництва гаражного кооперативу.
		Слід наголосити, що Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, передбачала КВЦПЗ «12.04. Для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства», а зазначення у рішенні Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 28.04.2020 №3693 у дужках слів «для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу» не змінює виду цільового призначення землі.
		Натомість, цільове призначення «для розміщення гаражного будівництва» , а також «для будівництва індивідуальних гаражів» та «для колективного гаражного будівництва» має код КВЦПЗ 02.05. та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії  землі житлової та громадської забудови.
		Суду першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 28.04.2020 №3693 як власника земельної ділянки у встановленому законом порядку не скасовано, відтак, вказівка в оспорюваному рішенні №4104 від 11.09.2020 на те, що спірна земельна ділянка передається у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування іншим громадянам чи іншим юридичним особам, без врахування чинного рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 28.04.2020 №3693, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що для гаражного будівництва могла бути передана земельна ділянка лише з земель житлової та громадської забудови.
		Правові висновки про те, що земельні ділянки, які надаються юридичним особам для гаражного будівництва на підставі ст.41 ЗК України, відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, викладено у п.24 постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №917/516/23.
		Також суд першої інстанції вказав, що лише витяг з Державного земельного кадастру є належним доказом на підтвердження цільового призначення та категорії спірної земельної ділянки, однак такий в матеріалах справи відсутній, тому факт щодо дійсного цільового призначення та категорії спірної земельної ділянки не доведений.
		Вказаний висновок не відповідає обставинам справи, адже в оспорюваному рішенні, рішенні 3593 від 28.04.2020, листі Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області №32-13-0.91-1334/15-23 від 03.05.2023, є інформація про цільове призначення спірної земельної ділянки, натомість відповідачі не заперечували наявної в матеріалах справи інформації щодо цільового призначення спірної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на спростування такого цільового призначення.
		Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Проте, в оскарженому рішенні місцевий господарський суд не навів обґрунтування щодо недостовірності доказів про те, що цільовим призначенням земельної ділянки є 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
		Враховуючи те, що з матеріалів справи було встановлено відсутність необхідних умов, передбачених у ст.41 ЗК України, для можливості передачі у власність гаражного кооперативу земельної ділянки за рішенням органу місцевого самоврядування, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4101 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» земельної ділянки», не відповідає вимогам закону, а позовна вимога про визнання такого рішення недійсним і похідна вимога про скасування державної реєстрації права власності ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» на спірну земельну ділянку, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
		Відповідно до абзю2 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. 
		При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. 
		Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
		У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».
		У цьому позові прокурор пред`явив позовні вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про незаконну передачу у власність гаражному кооперативу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності гаражного кооперативу на спірну земельну ділянку, а також визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки (за яким гаражний кооператив передав земельну ділянку в оренду товариству з обмеженою діяльністю для будівництва), скасування державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку та повернення землі територіальній громаді міста Львова.
		У спірних фактичних обставинах справи заявлені позовні вимоги у їх сукупності спрямовані на відновлення порушеного права територіальної громади та є ефективним способом захисту цього права.
		Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		З огляду на незаконність рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4101 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» земельної ділянки» також задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 01.11.2020, адже земельна ділянка вибула з власності територіально громади у приватну власність орендодавця на підставі рішення, прийнятого з порушенням законодавства України, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та повернення земельної ділянки територіальній громаді.
		Та обставина, що відповідач-2 вчинив односторонні дії, спрямовані на відмову від права власності на земельну ділянку, не спростовує ефективності заявленого прокурором способу захисту порушеного права територіальної громади, адже за умовами оспорюваного договору оренди, а також у відповідності до ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі. 
		Тобто, в разі прийняття Львівською міською радою заяви про відмову права власності на спірну земельну ділянку, така залишиться в оренді відповідача-3 до 2030 року, незважаючи на незаконне вибуття цієї земельної ділянки з комунальної власності. 
		В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив, що будь-які дії Рясне-Руської ради та Львівської міської ради, що не відповідають принципу належного урядування, не можуть бути підставою для позбавлення ТзОВ ШАНС КИЙ БУД права оренди земельної ділянки, беручи до уваги також, те що право оренди не призводить до виникнення права власності на землю в орендаря.
		Водночас, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі про те, що відповідач-3 не позбавлений права звернення до відповідача-2 з вимогою про відшкодування на підставі ч.2 ст.216 ЦК України (якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною).
		Зважаючи на встановлену за матеріалами справи тривалість і стадійність процедури набуття у власність майна комунальної власності слід констатувати, що порушення вимог закону допускалися внаслідок поведінки як органу місцевого самоврядування, так і як набувача. 
		Тому поведінка гаражного кооперативу як зацікавленої в безоплатному отриманні у власність земельних ділянок особи не могла не бути усвідомленою чи без особистого волевиявлення. 
		У спосіб безоплатної передачі земель територіальної громади для діяльності гаражного кооперативу в складі трьох осіб за відсутності містобудівної документації на підтвердження здійснення такої діяльності у спірній ситуації порушено суспільний справедливий баланс. 
		Відповідно до вимог п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Згідно із положеннями ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений прокуратурою за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідачів, при цьому у відповідності із ч.3 ст.8 Закону України Про судовий збір, 50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в частині визнання недійним рішення органу місцевого самоврядування слід повернути прокуратурі із державного бюджету, оскільки відповідач-1 визнав позов до переходу до вирішення спору по суті.
		Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Вимоги апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури  задовольнити.
		2. Рішення Львівської області від 22.01.2024 у справі №914/2417/23  скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги  задовольнити.
		3. Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Явоівського району Львівської області №4101 від 11.09.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» земельної ділянки».
		4. Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Астра» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43810231, 79025, м.Львів, вул. Левандівська, 5а) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 38388162.
		5. Визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2020, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельним кооперативом «Астра» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43810231, 79025, м.Львів, вул. Левандівська, 5а) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34768719, 79066, м.Львів, вул.Зелена, 301-В) щодо оренди земельної ділянки за кадастровим номером №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га.
		6. Скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34768719, 79066, м.Львів, вул.Зелена, 301-В) на земельну ділянку за кадастровим номером №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 48243001.
		7. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34768719, 79066, м.Львів, вул.Зелена, 301-В) повернути територіальній громаді в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896, 79006, м.Львів, пл.Ринок, 1) земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0022, площею 0,99 га.
		8. Стягнути з Львівської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896, 79006, м.Львів, пл.Ринок, 1) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, пр.Шевченка,17-19, 79000) 4204,00 грн. (чотири тисячі шістсот двісті чотири гривні) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
		9. Повернути Львівській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, пр.Шевченка,17-19, 79000) з Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м. Львова код за ЄДРПОУ 38007620) судовий збір 1051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну гривню нуль копійок), сплачений згідно з платіжною інструкцією №1046 від 02.06.2023 на суму 13420,00 грн.
		10. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельним кооперативом «Астра» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43810231, 79025, м.Львів, вул. Левандівська, 5а) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, пр.Шевченка,17-19, 79000) 4729,50 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять гривень п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
		11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34768719, 79066, м.Львів, вул.Зелена, 301-В) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, пр.Шевченка,17-19, 79000) 11 035,50 грн. (одинадцять тисяч тридцять п`ять гривень п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
		12. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
		 
		Повний текст постанови складено 16.12.2024.
		 
		 
		Головуючий суддяЖелік М.Б. 
		 
		суддяГалушко Н.А.
		 
		суддя Орищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...