Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/2909/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 17.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 16.12.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4820/2148/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2024 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 688/2909/24
		Провадження № 22-ц/4820/2148/24
		 
		 
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
		 
		розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін справуза позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2024 року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі  Виробничий підрозділ) про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення.
		ОСОБА_1 зазначила, що з березня 2003 року вона працювала у Виробничому підрозділі на посаді чергового по залізничній станції Шепетівка. Наказом (розпорядженням) №830/ос від 7 вересня 2023 року її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України) за згодою сторін. Пунктом 3.10 Колективного договору Відокремленого підрозділу на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2021 роки (продовжує діяти), установлено обов`язок роботодавця надавати працівникам, які пропрацювали не менше 6 місяців, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на перше січня звітного року. При звільненні відповідач не виплатив їй матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі 32208грн. 25 травня 2024 року позивачка звернулася до роботодавця з письмовою завою про виплату цієї допомоги, але відповіді не отримала до цього часу. Відтак нею не пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
		За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 32104 грн невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки.
		 
		Процесуальні дії суду першої інстанції
		 
		Суд ухвалою від 17 липня 2024 року в порядку заміни неналежного відповідача залучив до участі у справі Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі  АТ«Українська залізниця»).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8жовтня 2024 року позов задоволено.
		Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 16104 грн та за 2023 рік у розмірі 16104 грн, загальною сумою 32208 грн, з подальшим відрахуванням встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.
		Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
		Суд керувався тим, що пунктом 3.10 Колективного договору Відокремленого підрозділу на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2021 роки, встановлено обов`язок роботодавця надавати працівникам дирекції щорічно матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на день подання заяви. Відповідно до рішення правління АТ«Українська залізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Водночас наказ №830/ос від 7 вересня 2023 року про звільнення містить вказівку про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення. Оскільки цей наказ є обов`язковим для виконання, його дія не скасована та не зупинена, то АТ «Українська залізниця» повинно виплатити позивачці цю матеріальну допомогу в сумі 32208 грн. ОСОБА_1 довідалася про порушення свого права після неотримання відповіді на своє звернення про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, внаслідок чого нею не пропущено строк позовної давності.
		 
		Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
		 
		В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріальна допомога на оздоровлення для працівників АТ «Українська залізниця» віднесена до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які передбачені колективним договором, а не законом. Відповідно до закону на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення. ОСОБА_1 не має права на таку матеріальну допомогу, до того ж нею пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Частиною 1 статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		З 24 квітня 2003 року ОСОБА_1 працювала у Виробничому підрозділі на посаді чергового по залізничній станції.
		Відповідно до пункту 3.10 Колективного договору Відокремленого підрозділу на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2021 роки (продовжує діяти), працівникам дирекції щорічно надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на день подання заяви.
		Рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року (протокол №Ц-54/31) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (пункт 1.1.4).
		Наказом (розпорядженням) №830/ос від 7 вересня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з 15 вересня 2023 року з посади чергового по залізничній станції Шепетівка на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін.
		Згідно цього наказу ОСОБА_1 має бути виплачено:
		компенсації за невикористані 29 днів відпустки; за роботу з шкідливими і важкими умовами праці, за 4 дні, за період 24 квітня 2021 року  23 квітня 2022 року; за вислугу років, за 4 дні за період 24 квітня 2021 року  23 квітня 2022 року; за роботу з шкідливими і важкими умовами праці, за 4 дні, за період 24 квітня 2022 року  23 квітня 2023 року; за вислугу років, за 4 дні, за період 24 квітня 2022 року  23квітня 2023 року; типова відпустка, за 13 днів, за період з 24 квітня 2023 року  15вересня 2023 року;
		матеріальна допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік та у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, передбачені пунктом 3.10 зі змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».
		23 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Виробничого підрозділу з заявою про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, однак відповіді не отримала.
		АТ «Укрзалізниця» не виплатило позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 16104 грн і за 2023 рік у розмірі 16104 грн.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
		За змістом статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).
		Аналогічні положення містяться у Законі України від 1 липня 1993 року №3356-ХІІ «Про колективні договори та угоди».
		В силу частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності  з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі  Закон №108/95-ВР) визначено структуру заробітної плати.
		Основна заробітна плата. Це  винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата. Це  винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
		Із положень частини першої статті 116 КЗпП України слідує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що заробітна плата  це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу згідно трудового договору.
		За своєю структурою заробітна плата на підприємствах, в установах, організаціях складається з основних виплат, які встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників або посадових окладів для службовців, додаткових виплат, обумовлених певними умовами праці, а також із заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких, зокрема, належать грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства, за спеціальними системами та положеннями.
		При вирішенні питання про здійснення таких виплат необхідно виходити з діючих на підприємстві нормативних актів, якими визначено умови та порядок цих виплат. Підстави та порядок заохочувальних і компенсаційних виплат можуть регулюватися галузевими угодами та колективними договорами підприємств. Такі виплати здійснюються на підставі відповідних рішень (наказів) роботодавця.
		Закон прямо покладає на підприємство обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював,  наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.
		За умовами чинного Колективного договору Відокремленого підрозділу на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2021 роки (продовжує діяти), відповідач зобов`язаний при звільненні виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 року у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
		15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року (далі  Закон №2136-ІХ). Цей закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до статті 11 Закону №2136-ІХ на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
		Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2136-ІХ визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану, та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
		Отже положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
		За таких обставин правління АТ «Українська залізниця» своїм рішенням від 14березня 2022 року №Ц-54/31 вправі було в односторонньому порядку призупинити положення колективного договору Відокремленого підрозділу щодо виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення.
		Водночас виплата ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена наказом (розпорядженням) №830/ос від 7 вересня 2023 року про звільнення, який є обов`язковим для виконання, оскільки його дія не скасована та не зупинена. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що АТ«Українська залізниця» повинно виплатити позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки.
		Розмір визначеної судом матеріальної допомоги сторонами не оспорюється.
		Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону.
		Також є безпідставними твердження відповідача про сплив позовної давності.
		Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Строк звернення до суду за вирішенням трудового спору (позовна давність)  це строк, протягом якого працівник може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Такий строк встановлюється у три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у працівника права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Згідно наказу (розпорядження) №830/ос від 7 вересня 2023 року матеріальна допомога на оздоровлення мала бути виплачена ОСОБА_1 після отримання окремого рішення керівництва АТ «Українська залізниця». Тобто позивачка мала певні очікування отримати цю допомогу на майбутнє після проведеного розрахунку при звільненні.
		23 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, але не отримала відповіді у строк розгляду цього звернення.
		Саме тоді ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права, а у неї виникло право на позов, який вона пред`явила до суду 26 червня 2024 року.
		Отже, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ОСОБА_1 не пропустила тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
		Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, застосував правильно норми права та дав належу оцінку дослідженим доказам. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
		 
		3.Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
		 
		Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		 
		Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Судді:    О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		   Л.М. Грох
		 
		 
		 
		   Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції  Березюк Н.П.    
		Доповідач  Ярмолюк О.І.                            Категорія 53

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...