Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/1284/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 17.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.

Номер судового провадження: 2-2525/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/1284/22-ц 
		пр. 2-2525/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді -                  Соколова О.М.,
		при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживача шляхом стягнення пені у розмір трьох відсотків вартості послуг,-
		                                               ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2022 року адвокат Білокур Віталій Вікторович в інтересах ОСОБА_1 (далі-Позивач), звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача пеню за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 18.02.2020 року по 18.02.2021 року у розмірі 4 478 353,39 грн.
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що позивач є клієнтом АТ КБ «Приватбанк».
		01 вересня 2011 року Позивач та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір №SAMDN26000719317742 (вклад «Стандартний» зі щомісячною виплатою), за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти у сумі 45 222,43 доларів США на строк 3 місяці до 01 грудня 2011 року з автоматичним продовженням строку, зі сплатою 7 % річних.
		Згідно з умовами договору для внесення суми вкладу банк відкрив позивачу особистий рахунок № НОМЕР_1 .
		У зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на окупованій території Автономної Республіки Крим, рахунки Позивача було безпідставно заблоковано.
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у справі № 753/6422/15-ц скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 01 вересня 2011 року № SAMDN26000719317742 вклад «Стандарт» зі щомісячною виплатою у розмірі 45 222,43 доларів США, що еквівалентно 974 543 грн. 36 коп., суму заборгованості 3 виплати процентів за 42 місяці у розмірі 11079,18 доларів США, що еквівалентно 238 756 грн 32 коп.; 3% річних за період із 15 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року у розмірі 17 445 грн 58 коп.
		Проте, Відповідач рішення апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у справі № 753/6422/15-ц фактично виконав лише 19.02.2021 року перерахувавши на рахунок Позивача 1 577 357,48 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» від 24.03.2021p. № PIC6MHST74UJPVHS.
		Відтак, Позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду вимогою про захист прав споживача шляхом стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
		14 червня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
		14 червня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
		23 червня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання, вказує на те, що позивачем невірно встановлений період нарахування пені, оскільки з рахунку Банку відбулося списання грошових коштів на виконання виконавчого провадження № 51787374 - 05.02.2021 року, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 від 14.07.2021 року. Несвоєчасне перерахування виконавчою службою коштів з відповідного депозитного рахунку, на який було списано кошти з рахунку АТ КБ «Приватбанк», є відповідальністю Державної виконавчої служби, а не Банку. Вказала, що 13.07.2016 року рішенням Апеляційного суду м. Києва у справі № 753/6422/15-ц було стягнуто грошові кошти за Договором SAMDN26000719317742 від 01 вересня 2011р. на користь позивача. Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що 04.09.2014 року ОСОБА_1 звертався до Банку із письмовою заявою про повернення вкладу та виплату нарахованих відсотків, 11.09.2014 року Банк отримав таку заяву, а відтак з урахуванням вимоги про повернення коштів договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також ч.3 ст.651 ЦК України. Відповідно до п. 7 Договору № SAMDN26000719317742 сторони мають право достроково розірвати цей договір у відповідності до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору. А тому, вважаємо неправомірним стягнення пені за період з 18.02.2020р. по18.02.2021р поза межами дії спірного Договору, оскільки Договір розірвано з 14.09.2014 року. На підставі викладеного, просила застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		05 липня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про те, що Відповідач виконав рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у справі № 753/6422/15-ц лише 19.02.2021р. перерахувавши на рахунок Позивача 1577 357.48 гри. (з урахуванням курсу долару США на дату виплати), що підтверджується довідкою Акціонерного Товариства Комерційного банку «Приватбанк» від 24.03.2021р. № PIC6MHST74UJPVHS. Відтак, Відповідач грубо порушив права Позивача, як Споживача фінансових послуг, а тому пеня згідно частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» була нарахована Позивачем за правильний період. а саме за останній рік в періоді з 18.02.2020р. по 18.02.2021р., оскільки кошти фактично надійшли на рахунок Позивача 19.02.2021p. При цьому, розрахунок пені, нарахованої Позивачем, згідно частини 5 стати 10 Закону України «Про захист прав споживачів» по суті Відповідачем не спростовано, у відзиві, зокрема не наведено свій контр-розрахунок. Щодо твердження Відповідача про стягнення пені за період з 18.02.2020р. по 18.02.2021р поза межами дії спірного Договору, оскільки Договір розірвано з 14.09.2014 року, вказав наступне. По-перше, ОСОБА_1 звертався до Банку із письмовою заявою про розблокування його депозитного рахунку, повернення вкладу та виплату. нарахованих відсотків, а не із повідомленням про розірвання договору банківського вкладу, яке передбачене п. 7 Договору. Відтак, оскільки ОСОБА_1 звертався до Банку із письмовою заявою про повернення вкладу та виплату нарахованих відсотків то вказана заява в розумінні п. 7. Договору банківського вкладу № SAMDN26000719317742 від 01 вересня 2011 року не може вважатися повідомленням про розірвання Договору. По-друге, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2016 року у справі № 753/6422/15-ц було встановлено, лише факт звернення ОСОБА_1 04.09.2014 року до голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про повернення вкладу та виплату нарахованих відсотків. При цьому. Договір банківського вкладу № SAMDN26000719317742 від 01.09.2011 року - не розривався в судовому порядку. При цьому, згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022р. № 761/16124/15-ц, зазначається, що відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		14 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких, вказано, що після подання Відповідачем у даній справі першої заяви по суті - відзиву на позовну заяву, Банк виявив наявність факту переведення боргу за депозитним договором, який є предметом спору у даній справі, з Первісного боржника за зобов`язанням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на Нового боржника ТОВ "Фінансова компанія "ФІНІЛОН" (ЄДРПОУ 38920700) на підставі Договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року (з урахуванням додаткової угоди до Договору від 18.11.2014р.), укладеними між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ФК «Фінілон», та електронного Додатку №1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до Договору про переведення боргу від 17.11.2014 року.
		14 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.
		14 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
		25 липня 2022 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено заяву представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ФК «ФІНІЛОН».
		09 січня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
		24 січня 2023 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до спільного розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
		24 січня 2023 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
		24 травня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
		26 липня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.
		03 січня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи документів.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, проте подавав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
		Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явилася, про час розгляду справи повідомлялася судом належним чином в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причину неявки суду не повідомила, проте від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без технічної фіксації, у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.
		Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
		Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
		Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Так, матеріалами справи встановлено, що 01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було укладено договір №SAMDN26000719317742 (вклад «Стандартний» зі щомісячною виплатою), за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти у сумі 45 222,43 доларів США на строк 3 місяці до 01 грудня 2011 року з автоматичним продовженням строку, зі сплатою 7 % річних.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу (депозит) це договір, за яким одна сторона (банк), яка прийняла від або для другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму й проценти на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Згідно п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій (затверджено Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516) Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
		Отже, зобов`язальні правовідносини з договору банківського вкладу існують між сторонами на підставі відповідного укладеного договору та починають діяти для сторін з моменту укладання такого договору.
		Відповідно до п. 3.9 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій Банк зобов`язаний за договором банківського строкового вкладу видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного в договорі банківського вкладу.
		Повернення вкладнику банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, передбачених умовами договору банківського строкового вкладу.
		Відповідно до вимог ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		Згідно ч.1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
		Отже, у разі розірвання договору, зобов`язання сторін, що випливають з даного договору, припиняються повністю.
		Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		У відповідності до вимог ч.1 та ч.3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		Отже, право клієнта на розірвання депозитного рахунку в односторонньому порядку безумовне. Договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви/вимоги про розірвання договору, з урахуванням строку, який вказаний у договорі та в якій така заява/вимога може бути подана вкладником до Банку.
		Таким чином, умовами депозитного договору передбачений окремий випадок припинення його дії у випадку дострокового розірвання з ініціативи вкладника та після розірвання договору його умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами (Банком та вкладником) здійснюється виключно на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договору у контексті ст. ст. 598, 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язань на вимогу однієї із сторін.
		Відповідно до матеріалів справи, 13.07.2016 року рішенням Апеляційного суду м. Києва у справі № 753/6422/15-ц було стягнуто грошові кошти за Договором SAMDN26000719317742 від 01 вересня 2011 року на користь позивача.
		Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що 04.09.2014 року ОСОБА_1 звертався до Банку із письмовою заявою про повернення вкладу та виплату нарахованих відсотків, 11.09.2014 року Банк отримав таку заяву, а відтак з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також ч.3 ст.651 ЦК України.
		Відповідно до п. 7 Договору № SAMDN26000719317742 сторони мають право достроково розірвати цей договір у відповідності до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору.
		У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року (справа № 320/5115/17) зазначила, що «...Розміщення грошових коштів у вигляді вкладу (депозиту) та отримання процентів за вкладом фінансовими операціями, які 6 здійснюються у разі укладення договору банківського вкладу, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (вкладнику).
		…Законом № 1023-ХІІ врегульовані договірні відносини за участі споживача.
		…Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
		…Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.
		Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися правовідносини з договорів банківського вкладу. 
		Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання".
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків». 
		У висновках викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року (справа № 321/404/19) вказано, що «Таким чином, після ухвалення судового рішення апеляційним судом Запорізької області від 05 червня 2018 року, яким стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА 1 депозитний вклад, договірні відносин між сторонами є такими, що припинилися.
		Після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
		Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», a відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
		Оскільки між позивачами та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини й відповідно рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення пені згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
		Подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20). 
		Так, враховуючи, рішення суду у справі № 753/6422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення депозитних коштів та відсотків, яке набрало законної сили 13.07.2016 року, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується починаючи з 13.07.2016 року.
		Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог, суд вказує наступне.
		Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
		Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Оскільки наявні підстави для відмови у позові по суті вимог, судом питання про застосування строків позовної давності не розглядається.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
		 
		                                                               В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживача шляхом стягнення пені у розмір трьох відсотків вартості послуг - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду складено 04 грудня 2024 року.
		Суддя                                                                                                                   О.М.Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...