Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/2667/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 18.12.2024. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Результат оскарження 26.02.2025 Апеляційний суд Чернівецької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/718/677/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 718/2667/24
		Провадження 2/718/677/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" грудня 2024 р.          м.Кіцмань Чернівецької області 
		Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В.,
		за участю секретаря судового засідання Лікарь О.М.,
		учасники справи:
		представник позивача - Рокіщук М.Ю.,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		представник відповідача - адвокат Байцар І.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		в с т а н о в и в:
		13 серпня 2024 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області через систему "Електронний суд" звернулось Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) із позовною заявою до  ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.        
		Короткий зміст заяв по суті справи.
		У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2013 у розмірі 63411,73 грн станом на 20.05.2024, що складається із: 50020,00 грн - заборгованість за тілом кредита, 13391,73 грн - заборгованість за простроченими відсотками, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
		В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку № б/н від 25.12.2013, на підставі чого відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000,00 грн.
		У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач після отримання картки користувалась карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, частково сплачувала заборгованість за договором, додатково отримувала кредитні картки.
		За змістом позовної заяви, в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних, за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 13391,73 грн.
		Позивач у позовній заяві зазначив, що банк надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, перестала вносити кошти, посилаючись на «спірні» операції, які були проведені по її картці номер НОМЕР_1 за 04.09.2023 - переказ зі своєї карти.
		При цьому, позивач вказує у позовній заяві, що 2023-10-04 зафіксоване звернення ОСОБА_1 , в ході перевірки якого встановлено, що у своєму зверненні клієнт ОСОБА_1 повідомила, що в неї викрали номер телефону, на підставі виписки по карті НОМЕР_1 підтверджено списання коштів в сумі 49938 грн, які були переведені з картки шляхом ручного введення номеру картки, терміну дії та коду для інтернет-платежів з використанням пароля 3-D Secury.
		Позивач вважає, що враховуючи, що вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 відбувалися з різних пристроїв та без зміни логіна та з відновленням пароля входу, можна зробити висновок про компрометацію клієнтом власних персональних даних входу в Приват24, що призвело в подальшому до компрометації реквізитів картки та проведення оскаржувальних операцій, вина банку в проведених операціях по картці відсутня.
		Відмову від сплати за кредитом позивач вважає необґрунтованою і такою, що суперечить умовам і правилам банку та чинного законодавства.
		09.10.2024 представник відповідача - адвокат Байцар І.Б. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі.
		Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що відповідачка не отримувала від банку кошти на умовах кредиту, їх викрали з банку невстановлені особи, між сторонами відсутні цивільно-правові відносини, так як кошти були викрадені з банку внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		У відзиві представник відповідача стверджує, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою дійсно був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви від 25.12.2013 і відповідач як клієнт банку користувалася своїм картковим рахунком, проте в день вчинення шахраями протиправних дій - 04.09.2023 р. вона коштами банку не розпоряджалася, в рахунок кредитного ліміту кошти не знімала, на інші рахунки кошти не переказувала, жодні товари на умовах оплати частинами не купувала; у відповідачки 04.09.2023 р. не було підстав підозрювати вчинення протиправних дій, пов`язаних з банківським рахунком, тому вона не могла відразу виявити факт вчинення таких протиправних дій щодо банку, а вперше помітила нестачу коштів на своєму рахунку 04.10.2023 р., тобто через місяць після вчинення шахрайських дій, коли банк вперше списав з її рахунку кошти у сумі близько 200 грн по операції «щомісячний платіж «оплата частинами».
		Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідачка 06.10.2023 подала заяву про злочин, за якою було відкрито кримінальне провадження №120232620220003897 за ч.4 ст.190 КК України, а також звернулась до банку із заявою від 25.03.2024, в якій заперечила платіжні операції, які були виконані злочинцями, не визнала виникнення у неї боргу.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає, що кошти були викрадені у позивача через недосконалу систему безпеки банку, а відповідач внаслідок неправильного застосування норм матеріального права неправомірно обліковує заборгованість по банківському рахунку відповідачки, вважає, що в даному випадку були викрадені не кошти відповідачки, а кошти банку, який, на думку представника відповідача, є потерпілим від даного кримінального правопорушення, вважає, що позивач у позові визнав обставини щодо протиправних дій третіх осіб.
		28 жовтня 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, зазначивши, зокрема, що на підставі матеріалів перевірки і враховуючи пояснення ОСОБА_1 можливо зробити висновок, що 04.09.2023 р. шахраї перевипустили SIM-картку її фінансового телефону, потім було зламано Приват 24 клієнта, змінивши пароль до акаунта, при цьому вхід було підтверджено пін кодом по карті 4149629301206629 (імовірно було передано пін код) та по IVR дзвінку від банку.
		У відповіді на відзив позивач зазначив, що в результаті шахрайства клієнту ОСОБА_1 нанесено матеріальну шкоду, що стало можливим внаслідок віддаленої заміни SIMкартки клієнта та розголошення конфіденційної інформації під час контакту з шахраями.
		Позивач у відповіді на відзив зауважив, що відкрите кримінальне провадження за заявою відповідача не є підставою для звільнення останнього від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, за результатами розгляду кримінальної справи та у разі винесення судом вироку, відповідач має право відшкодувати кошти шляхом стягнення з винної особи, якщо така буде встановлена.
		Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 серпня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін у приміщенні Кіцманського районного суду Чернівецької області (вул. Незалежності, 48, м.Кіцмань) на 12:00 год. 19 вересня 2024 року.
		Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2024 року у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та відсутністю у матеріалах справи відомостей про належне вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання 19 вересня 2024 року, розгляд справи відкладено на 24 жовтня 2024 року о 14 год. 30 хв.
		У зв`язку з технічними проблемами із зв`язком, які виникли під час проведення у судовому засіданні 24 жовтня 2024 року відеоконференції із представником позивача Рокіщук М.Ю., розгляд справи відкладено на 15листопада 2024 року до 14 год. 30 хв.
		У судовому засіданні 15листопада 2024 року оголошено перерву до 02 грудня 2024 року до 15 год. 30 хв.
		У судовому засіданні 02 грудня 2024 року оголошено перерву до 17 грудня 2024 року до 14 год. 30 хв.
		Позиції сторін та їх представників у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 15 листопада 2024 року та 17 грудня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Рокіщук М.Ю. просила задоволити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, пояснила, що  ОСОБА_1 було розголошено шахраям номер банківської картки, ПІН-код, термін дії банківської картки, вказане розголошення призвело до того, що шахраї заволоділи даними для доступу до кредитних коштів відповідача, її фінансового номеру, що сталося з її вини, а відтак відмова клієнта повертати кредитні кошти, надані їй позивачем, є необґрунтованою.
		Представник позивача у судовому засіданні стверджувала, що якби клієнт не розголосила особисті дані для доступу до кредитної картки, то списань кредитних коштів не було б.
		Представник відповідача - адвокат Байцар І.Б. у судовому засіданні 15 листопада 2024 року та 17 грудня 2024 року заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначив, що ОСОБА_1 лише через місяць дізналася про те, що у неї шахрайським способом були списані кошти з кредитного ліміту, після чого вона невідкладно повідомила банк та звернулась у поліцію, шахраї зняли кошти з рахунку відповідача шляхом здійснення чотирьох операцій, стверджує, що шахраями були викрадені кошти банку, а не клієнта.
		Відповідач у судовому засіданні 15 листопада 2024 року зазначила, що їй 04 вересня 2023 року зателефонувала особа, яка представилась працівником Київстару, а тому вона не могла уявити, що в такий спосіб у неї хочуть отримати доступ до її кредитних коштів.
		Оскільки відповідач вважала, що їй телефонує представник Київстару, то ввела на клавіатурі свого телефону номера та цифри, які продиктувала їй вищезазначена особа.
		ОСОБА_1 у судовому засіданні 15 листопада 2024 року також повідомила, що дізналась про те, що в неї виникла заборгованість за кредитом, лише через місяць після вищевказаних шахрайських дій, коли хотіла розрахуватись за проїзд у тролейбусі за допомогою додатку Приват24.
		Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, судом встановлено наступне.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		Судом встановлено, що25грудня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до ПриватБанку (далі - банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим останньою була підписана Анкета-заява № б/нпро приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
		В Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_3 згідна із тим, що Анкета-Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
		Вказане свідчить про те, що між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем АТ КБ «ПриватБанк» 25грудня 2013 року фактично укладено Договір про надання банківських послуг №б/н.
		08.09.2020 ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» підписали заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до якої ОСОБА_1 надано відновлювальну кредитну лінію строком на 12 місяців з пролонгацією на споживчі цілі, з розміром кредиту, який не перевищує 50000 грн для карт «Універсальна» та 75000 для карт «Універсальна Gold».
		Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 23.05.2024 підтверджено, що на підставі вищезазначеного Договору про надання банківських послуг №б/н ОСОБА_1 надано кредитні картки: № НОМЕР_2 від 25.12.2013, № НОМЕР_3 від 25.12.2013, № НОМЕР_4 від 14.01.2016, № НОМЕР_5 від 04.03.2016, № НОМЕР_6 від 19.11.2016 та № 4149629301206629 від 08.09.2020.
		06.10.2023 АТ КБ «ПриватБанк» в особі відділення «Чернівецьке №5» та ОСОБА_1 підписали паспорт споживчого кредиту.
		У листі від 15.04.2024 № 20.1.0.0.0/7-240404/45184, адресованому на ім`я ОСОБА_1 , банк зазначив, що на підставі її звернення, банком проведена перевірка та встановлено, що 04.09.2023 р. використовуючи її платіжну картку № НОМЕР_7 був оформлений кредит «Оплата частинами» в інтернет магазині «Comfy», оформлення кредиту супроводжувалося авторизацією з правильним введенням нанесених на карті даних. 
		Розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, станом на 20.05.2024, підтверджується факт користування ОСОБА_1 наданими їй банком кредитними коштами, зокрема 04.09.2023 зафіксовано витрати клієнтом кредитних коштів у розмірі 49926,79 грн та виникнення з 04.09.2023 заборгованості за наданим кредитом, яка станом на 20.05.2024 склала 63411,73 грн та складається із заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 50020,00 грн та 13391,73 грн заборгованості за простроченими відсотками.
		Судом встановлено, що на дослідженому у судовому засіданні 02 грудня 2024 року диску, міститься запис розмови ОСОБА_1 та особи, яка представилася працівником компанії «Київстар», що повідомила ОСОБА_1 про закінчення терміну дії її сім-карти, та для продовження дії якої запропонувала останній набрати на телефоні комбінацію символів, продиктованих нею.
		З копії Витягу з ЄРДР №12023262020003897зареєстрованого 07.10.2023, долученого до відзиву на позовну заяву, вбачається, що 04.09.2023 невідома особа зателефонувавши потерпілій ОСОБА_1 на її мобільний номер телефону під приводом продовження терміну дії мобільного телефону, дізнавшись код, який прийшов потерпілій на її мобільний номе6р телефону, заволоділи грошовими коштами в сумі 75000 грн, які було переведено на невстановлений рахунок із банківської картки потерпілої, емітованої АТ Приватбанк 4149629301206629 (ЄО-31704).
		У рапорті начальнику відділення СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області П.Цвіркуну старший оперуповноважений відділу УКР ГУНП в Чернівецькій області повідомив, що по зазначеному кримінальному провадженню проведено комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, причетних до даного кримінального правопорушення, під час яких достовірно встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, оскільки номер телефону НОМЕР_8 , який належить особі, яка вчинила злочин, фіксувався 04.09.2023 о 13:23 год. Згідно базовим станціям за адресою: АДРЕСА_1 .
		За наявними у справі матеріалах кримінального провадження, серед іншого, ОСОБА_1 визнано потерпілою та допитано з приводу обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
		У письмовій заяві від 05.04.2024, адресованій старшому слідчому СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області Світлані Савці ОСОБА_1 просила виправити технічну описку, допущену в матеріалах даного кримінального провадження, а також у витязі з ЄРДР, а саме, що 04.09.2023 їй телефонували невідомі особи і представилися співробітниками ПриватБанку, насправді ці особи представилися їй співробітниками оператора зв`язку Київстар.
		Позивач у відповіді на відзив зазначив, що в ході аналізу хроніки авторизацій в Приват 24 клієнта ОСОБА_1 було встановлено, що у період 04-05.09.2023 відбулися авторизації з двох нетипових для клієнтів пристроїв, відновлення доступу в приват 24 відбувалося із зміною пароля три рази. Для підтвердження зміни пароля вводився пін код карти 4149629301206629, надходило підтвердження у вигляді ІVR дзвінка на номер +380979771552, також для підтвердження персонального налаштування користувача в приват 24 вводився ОТП-пароль отриманий через смс на номер телефону клієнта.
		У відповіді на відзив позивач зазначив, що можна зробити висновок про те, що 04.09.2023 р. шахраї перевипустили SIM-картку її фінансового телефону, потім було зламано Приват 24 клієнта, змінивши пароль до акаунта, при цьому вхід було підтверджено пін кодом по карті 4149629301206629 (імовірно було передано пін код) та по ІVR дзвінку від банку, після чого шахраї здійснили вказані вище операції.
		Допитана у судовому засіданні 15 листопада 2024 року в якості свідка ОСОБА_1 , серед іншого, зазначила, що їй 04 вересня 2023 року зателефонувала особа, яка представилась працівником Київстару, а тому вона не могла уявити, що в такий спосіб у неї хочуть отримати доступ до її кредитних коштів; оскільки ОСОБА_1 вважала, що їй телефонує представник Київстару, то виконала прохання цієї особи, яка просила набрати на клавіатурі телефону певні номера та цифри, не підозрюючи при цьому, що вона надає доступ шахраям до свого кредитного ліміту; зазначила, що дізналась про те, що в неї виникла заборгованість за кредитом через місяць після зняття шахраями коштів, коли хотіла розрахуватись за проїзд у тролейбусі за допомогою додатку Приват24.
		Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та релевантна практика Верховного Суду.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірнопідтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
		У постанові Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24) зазначено, що «саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними»
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
		Оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено доводи позивача про компрометацію ОСОБА_1 власних персональних даних входу в Приват24 та компрометацію реквізитів картки та проведення оскаржувальних операцій, суд вважає, що банком не доведено, що  ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню інформації, яка надає доступ до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу іншій особі скористатися кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту.
		За таких обставин, посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі можливість провеси платіжні операції, зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.
		Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачазаборгованості за кредитним договором № б/н від 25.12.2013 у розмірі 63411,73 грн, оскільки вказаними коштами ОСОБА_1 не користувалася, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
		Розподіл судових витрат між сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в:
		Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Сторони справи:
		позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м.Київ;
		відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
		 
		Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                В.В. Нагорний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...