Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/295/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-17916ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 440/295/19
		Провадження № 61-17916св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Ситнік О. М.
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в складі судді Коса І. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
		у справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Кушинська Лілія Ярославівна, ОСОБА_4 , про визнання недійсним заповіту та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є племінницею ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		12 грудня 2005 року ОСОБА_5 на випадок смерті склав на ім`я позивачки заповіт на все своє майно, що буде йому належати на день смерті, який посвідчений державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори за номером у реєстрі № 3217. 
		19 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я. за заявою ОСОБА_3 заведено спадкову справу за № 17/2018 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		20 жовтня 2018 року позивачка з метою реалізації своїх спадкових прав особисто прибула до приватного нотаріуса, надавши їй всі документи для вступу в спадщину, проте нотаріус повідомила позивачці, що в 2015 році спадкодавець склав інший заповіт на ім`я ОСОБА_3 . 
		Вважала цей заповіт недійсним, оскільки він суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_5 , який на момент складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. 
		Просила визнати недійсним заповіт, складений в 2015 році від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Кушинською Л. Я.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		21 березня 2023 року рішенням Буського районного суду Львівської області в задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Буського районного суду Львівської області від 01 березня 2019 року. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 242,00 грн.
		Рішення суду мотивовано тим, що воля спадкодавця ОСОБА_5 в оспорюваному заповіті від 28 січня 2015 року відповідала його дійсним намірам щодо складення заповіту на користь відповідачки та впродовж більше трьох років і семи місяців його життя після складення ним оспорюваного заповіту залишалася незмінною, додатково підтверджена договором дарування квартири на користь відповідачки 09 червня 2016 року. Наявність підстав, які би вказували, що оспорюваний заповіт суперечить дійсному волевиявленню ОСОБА_5 , чи таке волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а також те, що заповідач на момент складення спірного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, під час перевірки обґрунтованості заявлених вимог судом не встановлено і такі позивачкою не доведені.
		За клопотанням ОСОБА_2 у справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза на предмет того, чи страждав ОСОБА_5 психічним захворюванням (стійким психічним розладом) станом на 28 січня 2015 року. Оплату за проведення експертизи покладено на позивачку.
		ОСОБА_2 від проведення експертизи ухилилася, не оплативши таку, внаслідок чого матеріали справи повернуто до суду без проведення експертизи.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		26 жовтня 2023 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано. Позов ОСОБА_2 залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належно повідомлені про місце та час розгляду справи позивачка та її представник ОСОБА_6 неодноразово не з`являлися в судові засідання, подавали клопотання про відкладення розгляду справи. Зокрема, вони не з`явилися в судові засідання, про які були повідомлені 24 лютого та 21 березня 2023 року, тобто двічі поспіль, що є повторною неявкою. Заяви про розгляд справи за їх відсутності позивачка та її представник не подавали, що за вимогами частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
		Щодо стягнення на користь відповідачки витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначив, що 21 січня 2022 року від представника відповідачки - адвоката Кожан-Юрдиги О. Я. до суду першої інстанції надійшло письмове клопотання про понесені відповідачем судові витрати у зв`язку із наданням їй професійної правничої допомоги в сумі 16 242,00 грн. Докази на підтвердження цих витрат представник відповідачки додав до клопотання від 20 січня 2022 року. Письмові заперечення від ОСОБА_2 щодо вирішення вказаного клопотання до суду не надходили. Тому суд першої інстанції правильно стягнув з позивачки на користь відповідачки зазначені судові витрати відповідно до вимог статті 137 ЦПК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Буського районного суду Львівської області від 21 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року, в якій просить їх скасувати в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні судових витрат з позивача. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		У частині залишення позовної заяви без розгляду позивачка вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з неї витрат на професійну правову допомогу вважає такими, що постановленні з порушенням норм процесуального права.
		Послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 640/1029/18, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 906/961/17, від 08 липня 2020 року в справі № 810/3711/18, у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 308/15007/15-ц, про те, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат в разі закриття провадження в справі (залишення позову без розгляду) можливе лише у випадку необґрунтованості дій позивача. 
		Звертала увагу суду, що ні вона, ні її представник не отримували клопотання та документів, які б підтверджували судові витрати відповідачки в справі, що позбавило позивачку можливості заперечити розмір цих судових витрат.
		Доводи інших учасників справи
		У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу без змін. 
		Послалася на те, що позивачка звернулася до суду з необґрунтованим позовом, клопотала про проведення посмертної судової експертизи, яку в подальшому не оплатила, в судові засідання не з`являлася, постійно подавала клопотання про перенесення розгляду справи, що свідчить про зловживання позивачкою своїми процесуальними правами і підтверджує її необґрунтовані дії.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		04 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_7 , Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в праві та витребувано її із Буського районного суду Львівської області. 
		У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		За розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Грицик О. Ф. від 07 жовтня 2024 року за № 1188/0/226-24 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М., відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами та доповненнями, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням       № 61-17916св23.
		07 жовтня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 440/295/19 (провадження № 61-17916св23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
		03 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Позиція Верховного Суду 
		Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		У ЦПК України визначено види судових витрат.
		За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України в разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
		У пункті 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.
		Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року.
		Вказаний порядок розподілу застосовний під час вирішення справи по суті позовних вимог. Суд враховує співмірність заявленого стороною розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідність критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням, в разі наявності, клопотання іншої сторони про зменшення такого розміру витрат.
		Такими нормами права керувався й суд першої інстанції під час вирішення клопотання про стягнення з позивачки витрат на професійну допомогу за результатами ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову. Суд врахував заявлені відповідачем клопотання та надані докази: договір про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 15 березня 2019 року, розрахунок суми судових витрат; акти здачі-приймання робіт (надання професійної правничої допомоги), квитанції про оплату за юридичні послуги за договором від 15 березня 2019 року на загальну суму в розмірі 16 242,00 грн, а також той факт, що письмових заперечень від позивачки проти задоволення вказаного клопотання чи стягнення судових витрат на користь відповідачки до суду не надходило.
		За результатами апеляційного перегляду справи рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 було скасовано, позов залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
		Водночас саме в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції та залишити її позовну заяву без розгляду, оскільки ні вона, ні її представник, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали. Тобто своїми конклюдентними діями виразили волю на залишення позовної заяви без розгляду.
		Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено в частині п`ятій статті 142 ЦПК України, згідно з якою в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
		Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
		Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у процесі розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах зробили Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від: 02 листопада 2022 року в справі № 440/296/19, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18, від 17 грудня 2020 року в справі № 758/12381/18-ц, від 02 грудня 2020 року в справі № 202/2600/15-ц,Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах: від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах: від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17 та ін. 
		Водночас, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивачки на користь відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд керувався загальними нормами процесуального права про вирішення зазначеного питання: статтею 137, частиною восьмою статті 141 ЦПК України, які застосував й суд першої інстанції під час відмови в задоволенні позову. Обов`язку, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 142, частиною дев`ятою статі 141 ЦПК України, апеляційний суд не виконав, не дослідив підстави для визнання дій позивачки необґрунтованими, незважаючи на те, що відповідне клопотання заявлялося відповідачкою в суді першої інстанції (а. с. 87-89). 
		Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу в оскаржуваній частині необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. 
		У зв`язку з наведеним з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - скасуванню з направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалося і в касаційному порядку не переглядалося.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу скасувати, справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко    В. В. Сердюк   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...