Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/2490/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-4605ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/2490/23
		провадження № 61-4605cв24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка Михайла Валерійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року, ухваленого у складі судді Шаповал Т. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст заяви
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
		 
		Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 вересня 2020 року набули чинності зміни до законодавчого акта про громадянство Австрії. Ці зміни були прийняті Австрійським парламентом у жовтні 2019 року, що відбулося у рамках визнання Австрією своєї історичної відповідальності та як черговий крок у  намаганнях примиритися з жертвами націонал-соціалістичного режиму та їх нащадками. 
		Відповідно до прийнятих змін, з 01 вересня 2020 року нащадки жертв націонал-соціалізму можуть подати заяву на отримання громадянства Австрії у спрощеному порядку. Це стосується як прямих нащадків (дітей, онуків та правнуків тощо), так і прийомних дітей (на момент усиновлення вони мали бути неповнолітніми) цих жертв. 
		Заявниця вказувала, що вона є жертвою нацистських переслідувань.
		20 листопада 1945 року було складено актовий запис № 30 про народження ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Австрії і одразу після народження разом із матір`ю ОСОБА_3 повернулася в Україну.
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 17 серпня 2016 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_2 не має місця народження.
		Також ОСОБА_1  зазначала, що в державних архівних установах України відсутні будь-які дані, які могли б підтвердити дані про її місце народження.                       Всі відомі їй особи, які могли бути свідками її народження за межами України, чи повернення її разом із матір`ю на територію України в 1945 році, на цей час померли.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» жертвами нацистських переслідувань є особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму. Вона була народжена в родині батька - єврея австрійського походження та матері - єврейки українського походження у Республіці Австрія в м. Відні, ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Австрія в м. Відні.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів, які дають можливість встановити те, що місцем народження ОСОБА_1 є м. Відень, Республіка Австрія.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка М. В. залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення юридичного факту, суд апеляційної інстанції виходив із того, що свідоцтво про народження ОСОБА_1 не містить запису про місце її народження, матеріали справи не містять доказів її звернення до компетентного органу державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і в порядку, передбаченому Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
		Крім того, ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає в Ізраїлі та бажає встановити факт її народження в Республіці Австрії, у м. Відні, з метою отримання громадянства Австрії у спрощеному порядку, тобто наслідком задоволення заяви ОСОБА_1 є рішення національного суду (України), яке створить умови для реалізації нею певних особистих немайнових прав в іншій державі, оскільки рішенням національного суду буде встановлений факт (подія), що мав місце в іншій державі.
		Відповідно до порядку, передбаченому розділом IV ЦПК України, суди встановлюють факти, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав у межах правовідносин, що реалізуються в Україні. Також це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право». Отже, оскільки ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає за її межами, то ця справа є справою з іноземним елементом.
		Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди (України) розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко М. В. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка М. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що органи державної реєстрації актів цивільного стану не наділені повноваженнями з допиту свідків та оцінки даних міжнародних архівів чи афідевіту професора кафедри історії України. При цьому спосіб отримання результату від органів державної реєстрації актів цивільного стану в позасудовому порядку не передбачений вимогами Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
		Також суд апеляційної інстанції неправильно послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 510/1475/19 (провадження № 61-9688св20) та інші.
		Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги пунктів 7, 9 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 має законне право на зазначення в актовому записі про її народження - місця свого народження. Це право реалізується саме в Україні, оскільки органи реєстрації актів цивільного стану саме України мають внести відповідні зміни до актового запису. Отже, питання про встановлення факту місця народження стосується саме особистого статусу ОСОБА_1 як громадянки України.
		 
		Підставами касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, застосування положень розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
		 
		Відзив на касаційну скаргу від Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходив.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У квітні 2024 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 рокувиправлено в ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2024 року описку.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 17 серпня 2016 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , місце народження не зазначено (а. с. 80).
		 
		Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим повторно 16 серпня 2016 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_7 після укладення шлюбу із ОСОБА_8 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а. с. 81).
		 
		У свідоцтві про шлюб зазначено місце народження ОСОБА_10 с. Золотарівка Кобеляцького району Полтавської області.
		 
		Відповідно до заяви ОСОБА_1 , нотаріально посвідченої ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатом і  нотаріусом Аріель Романом Кацманом, вона зазначила, що народилася у м. Відні, Австрія, приблизно ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Особу ОСОБА_1 встановлено та підтверджено на підставі паспорта громадянки Ізраїлю для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданого 23 серпня 2017 року Управлінням видачі паспортів у Єрусалимі (а. с. 82-86).
		 
		Згідно з відповіддю із архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 06 жовтня 2022 року № 07-01-Ко/431, на запит адвоката повідомлено, що документи Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області передані на постійне зберігання до архівного відділу з 1965 року, у зв`язку з чим немає можливості підтвердити факт повернення ОСОБА_11 разом з дочкою ОСОБА_12 на територію України після Другої світової війни. Одночасно повідомлено, що актові записи про народження на постійне зберігання до архівного відділу не передаються. За можливим підтвердженням інформації рекомендовано звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану (а. с. 88).
		 
		Відповідно до листа Державного архіву Полтавської області Полтавської обласної військової адміністрації від 26 вересня 2022 року № 04-18-2/Р-81 у фонді Р-9106 (Управління служби безпеки України у Полтавській області), в якому зберігаються фільтраційні справи на громадян, котрі були вивезені на примусові роботи до Німеччини та країни Центральної, Східної Європи у роки Другої світової війни та повернулися на Батьківщину, громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не значиться. Для можливого виявлення відомостей про перебування ОСОБА_13 на примусових роботах в Австрії у роки Другої світової війни необхідно звернутися до  Міжнародної служби розшуку (м. Арользен, Німеччина) (а. с. 90).
		 
		Листом архіва Арользена Міжнародного центра переслідування нацистами від 30 жовтня 2022 року на запит адвоката повідомлено, що за наявними у них даними ОСОБА_14 перебувала на території Австрії у листопаді 1945 року як єврейка українського походження. Є інформація про те, що  ОСОБА_14 народила дитину (дівчинку) ІНФОРМАЦІЯ_5 року (відомості про ім`я дитини відсутні). У архіві відсутні дані про проживання чи навчання в Австрії після листопада 1945 року дитини, народженої ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , також немає інформації про ОСОБА_16 після 1945 року (а. с. 91, 92).
		 
		Згідно з інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Північно-східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 20 грудня 2022 року № 15332/05.2/26/22 в них наявні актові записи:
		 - про народження від 20 листопада 1945 року № 30 ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого виконавчим комітетом Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (батьки: мати - ОСОБА_6 , минуло 21 рік);
		 - про смерть від 15 лютого 1950 року № 5 ОСОБА_6 , зареєстрованого виконавчим комітетом Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дата та місце народження, місце смерті в актовому записі відсутні (а. с. 94).
		 
		У листі Полтавського спортивного ліцею Полтавської обласної ради від 19 грудня 2022 року № 631/01-26 повідомлено, що ОСОБА_7 дійсно навчалась в цьому закладі, який закінчила у 1963 році (а. с. 96).
		 
		Відповідно до погосподарської книги господарства ОСОБА_18 на аркушах 106 і 107 міститься позначка про відсутність ОСОБА_19 , 1924 року народження, у зв`язку із перебуванням                                    з 1942 року до 1945 рік у «Німеччині, Госда» (а. с. 133-136).
		 
		Згідно з афідевітом доктора історичних наук, професора, професора кафедри філософії ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_20 , посвідченого 20 липня 2023 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Ющенко В. В., афідевіт ОСОБА_2 : вона народжена матір`ю єврейсько-українського походження ОСОБА_3 в листопаді 1945 року в м. Відень, Австрія, після чого разом з матір`ю повернулася до України за місцем народження матері. Жодних документів про повернення, за виключенням погосподарської книги Золотарівської сільської ради                          за 1943-1945 роки, в державних архівах України, в архівах СБУ, на цей час не зберіглося (а. с. 144-148).
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко М. В. підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 3, та частиною першою статті 4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Заявник звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження.
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		 
		Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
		 
		Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
		 
		Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
		 
		Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).
		 
		Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
		 
		Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення,  ОСОБА_1 просила суд встановити факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Відень, Австрія, посилаючись на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» жертвами нацистських переслідувань є особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму. 
		Вона була народжена в родині батька - єврея австрійського походження та матері - єврейки українського походження у Республіці Австрія в м. Відні, ІНФОРМАЦІЯ_5 року. В державних архівних установах України відсутні        будь-які дані, які могли б підтвердити дані про місце її народження. Всі відомі їй особи, які могли бути свідками її народження за межами України, чи повернення її разом із матір`ю на територію України в 1945 році, на даний час померли.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів, які дають можливість встановити те, що місцем народження ОСОБА_1 є Республіка Австрія, м. Відень.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із взаємовиключних висновків, оскільки зазначив наступне:
		1) що свідоцтво про народження ОСОБА_1 не містить запису про місце її народження, матеріали справи не містять доказів її звернення до компетентного органу державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і в порядку, передбаченому Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
		2) ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає в Ізраїлі, та бажає встановити факт її народження в Республіці Австрії в м. Відні, з метою отримання громадянства Австрії у спрощеному порядку, тобто наслідком задоволення заяви ОСОБА_1 є рішення національного суду (України), яке створить умови для реалізації нею певних особистих немайнових прав в іншій державі, оскільки рішенням національного суду буде встановлений факт (подія), що мав місце в іншій державі.
		 
		Відповідно до порядку, передбаченого розділом IV ЦПК України, суди встановлюють факти, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав у межах правовідносин, що реалізуються в Україні. Також це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право». Отже, оскільки ОСОБА_1 є громадянкою України, яка проживає за її межами, то ця справа є справою з іноземним елементом.
		 
		Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди (України) розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України.
		 
		Верховний Суд не погоджується із наведеними вище висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.
		 
		Установлено, що заявник ОСОБА_1 вказувала на наявність у неї громадянства України, цю інформацію підтверджувала копією паспорта громадянина України для виїду за кордон серії НОМЕР_4 , строк дії якого закінчився 28 грудня 2021 року. Інші документи на підтвердження наявності станом на час розгляду справи у ОСОБА_1 громадянства України  в матеріалах справи відсутні. 
		 
		Водночас, з посвідчення підпису ОСОБА_21 , виконаного нотаріусом Арієль Роман Кацман, вбачається, що особа громадянки ОСОБА_22 встановлена на підставі паспорта громадянки Ізраїлю для виїзду за кордон                            № НОМЕР_3 , виданого 23 серпня 2017 року в Єрусалимі. 
		 
		Відповідно до статті 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		 
		Суди попередніх інстанцій мали звернути увагу на те, що розгляд поданої до суду заяви регулюється Законом України «Про міжнародне приватне право».
		 
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).
		 
		У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
		 
		Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов`язані з`ясувати, у судах якої країни відповідно до міжнародних зобов`язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.
		 
		Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
		 
		У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
		 
		Відповідно до статті 22 Закону України «Про міжнародне приватне право»                  до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
		 
		Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди (України) розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Відні, Республіка Австрія                                 не підлягає розгляду судом України, оскільки: 
		по-перше, юридичний факт, який просить встановити заявниця (місце її народження), ймовірно мав місце на території іноземної держави і ця подія не мала місце на території України; 
		по-друге, справа окремого провадження повинна стосуватися особистого статусу громадянина України, а в матеріалах справи є відомості, що                          ОСОБА_1 з серпня 2017 року є громадянкою Ізраїлю.
		 
		Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		 
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 просить суд встановити факт її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Відні, Республіка Австрія, тобто цей факт, імовірно, відбувся в Республіці Австрія, то в силу вимог статті 22, пунктів 7, 9 частини першої статті 76 Закону України                     «Про міжнародне приватне право», вказана вимога не може бути предметом розгляду в суді на території України.
		 
		До схожих правових висновків дійшов (mutatis mutandis) Верховний Суд                          у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 200/421/19 (провадження                            № 61-6949св21)/
		 
		Наведені порушення норм процесуального права є безумовною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Оскільки справа не може бути предметом розгляду в суді на території України, відповідно до статті 414 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
		 
		Керуючись статтями 255, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка Михайла Валерійовича задовольнити частково.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1  про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасувати.
		 
		Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник      Судді:   І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...