Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 553/2611/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи наказного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: 61-9022ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		17 грудня 2024 року                                   
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 553/2611/21
		 
		провадження № 61-9022св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
		боржник -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2024 року у складі судді Тимчука Р. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року у складі колегії суддів:                     Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви та судового наказу
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
		Судовим наказом Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року про стягнення з нього на користь                     ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Заява мотивована тим, що його колишня дружина ОСОБА_5 , скориставшись його станом здоров`я, звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, а згодом із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 стверджувала, що він ухиляється від надання матеріальної допомоги сину, що не відповідає дійсності. Крім того, ОСОБА_1 не зазначила про те, що на час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу було відсутнє рішення про визначення місця проживання сина з нею. При цьому ОСОБА_6 деякий час знаходився у його батьків. У подальшому ОСОБА_1 перешкоджала йому у спілкуванні із сином, а після                     24 лютого 2022 року разом із дитиною виїхала до Швейцарії, де проживає на даний час. Посилався на те, що через незаконні дії ОСОБА_1 він позбавлений можливості спілкуватися із сином та надавати йому допомогу.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд скасувати судовий наказ, виданий Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ,                 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року,                         у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня            2021 року відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що вказані заявником обставини не                                               є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, а є новими доказами, які не можуть бути підставою для перегляду судового наказу.
		 
		Апеляційний суд погодився з ухвалою суду першої інстанції як такою, що ухвалена  з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав її законною та обґрунтованою.
		 
		Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 перешкоджає йому у спілкуванні із сином, оскільки утримання дитини не може ставитись у залежність від спілкування з нею. Апеляційний суд зазначив, що у разі наявності між сторонами спору щодо участі                     у вихованні дитини та на наявності перешкод з боку матері у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 має право звернутися до суду з відповідним позовом у порядку                    статті 159 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2024 року, постанову Полтавського апеляційного суду                                           від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати судовий наказ, виданий Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня                   2021 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У червні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду                       у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 липня  2024 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення,                а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки                  її невиконання. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку наявним у справі доказам. Звертає увагу, що аліменти підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина.
		 
		Вказує, що при видачі судового наказу суди порушили вимоги                                                статті 160 ЦПК України, статті 181, частини п`ятої статті 183, частини третьої                      статті 184 СК України.
		 
		Зазначає, що до звернення до суду із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до нього про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини (справа № 553/1180/21), тому аліменти не можуть стягуватися у наказному провадженні. Крім того, після видачі Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року судового наказу про стягнення             з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина, ОСОБА_5 подала заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині визначення місця проживання.
		 
		Посилається на те, що після видачі судового наказу ОСОБА_5  обмежила його у можливості спілкуватися та виховувати дитину, а після початку військових дій незаконно вивезла його з м. Полтава до Швейцарії, де проживає на даний час, у зв`язку із чим він позбавлений можливості спілкуватися із сином та надавати йому допомогу. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 він вимушений був неодноразово звертатися до органів поліції та українського консульства у Швейцарії.
		 
		Вважає, що справу в суді першої інстанції ухвалено неповноважним складом суду. Районний суд не врахував вимоги частини п`ятої статті 37 ЦПК України.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                      статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                    з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                         і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		 
		Частиною п`ятою статті 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів      у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох                  і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
		 
		Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну                       дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше                        дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
		 
		Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої                      статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду                         в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4                частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду                   з позовом про зменшення розміру аліментів.
		 
		Згідно із частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
		 
		Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що                       не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої                           статті 423 ЦПК України).
		 
		Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
		 
		Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України                            з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами                     є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
		 
		Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:                     1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом                                (частина четверта статті 423 ЦПК України).
		 
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
		 
		Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення                у зв`язку з нововиявленими обставинами.
		 
		Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише                          в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).
		 
		Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (диву.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18)).
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь                   ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		У заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,                               ОСОБА_2 посилався на те, що  ОСОБА_1  самовільно без його згоди змінила місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхали з ним за межі України та перешкоджає їх із сином спілкуванню. На час звернення ОСОБА_5 із заявою про стягнення з нього аліментів, шлюб між ним розірваний не був, визначення місце проживання дитини з матір`ю не встановлювалося, а син інколи проживав у його батьків. Крім того, він не ухилявся від надання матеріальної допомоги на утримання дитини.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести                                     ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_2 не довів наявність нововиявлених обставин (факту проживання дитини разом із батьком на момент видачі судового наказу                                    від 21 вересня 2021 року), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами.
		 
		Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд першої інстанції, виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, що, у свою чергу, виключає можливість перегляду судового наказу.
		При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 перешкоджає йому у спілкуванні із сином та додав,                   що у разі наявності між сторонами спору щодо участі у вихованні дитини та на наявності перешкод з боку матері у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 має право звернутися до суду з відповідним позовом.
		 
		У цій справі боржник (батько) не надав належних та допустимих доказів,                                що спростовують доводи заявника (матері) щодо проживання сина разом з нею.
		 
		У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 359/10050/19 викладено висновок про те, що «обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти».
		 
		За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_2 , не є нововиявленими обставинами в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
		 
		Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA,                      № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
		 
		У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що «тлумачення пункту 1 частини другої статті 423             глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин».
		 
		Верховний Суд звертає увагу на те, що аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів                     (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами.
		При цьому, ЦПК України не передбачено можливість оскарження такого судового наказу в апеляційному порядку.
		 
		У постанові від 17 березня 2023 року у справі № 761/36042/20 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви боржника про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, оскільки «наявність невирішеного спору щодо місця проживання дітей та факт проживання на час видання судового наказу другої дитини з матір`ю не є підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, а можуть бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів; наведені боржником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та відповідно не дають підстав для скасування судового наказу».
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		За таких обставин, доводи касаційної скарги про неможливість видачі судового наказу, з огляду на те, що на час його видачі було відсутнє рішення про визначення місця проживання дитини та наявний спір про розірвання шлюбу, спростовуються вищевикладеним.
		 
		Доводи заяви  ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року,             які є аналогічними з доводами його апеляційної та касаційної скарг, зводяться до незгоди заявника зі зміною матір`ю дитини місця проживання сина сторін, а саме виїзд після початку військових дій до Швейцарії.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що ухвала Ленінського районного суду                               м. Полтави від 25 січня 2024 року постановлена неналежним складом суду, оскільки суддя Тимчук Р. І. не мав права розглядати справу після скасування апеляційним судом прийнятих ним в рамках провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ухвал про залишення заяви без розгляду у цій же справі, колегія суддів відхиляє.
		 
		Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді або колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу (частина перша статті 427 ЦПК України).
		 
		Відповідно до абзацу 1 частини тринадцятої статті 33 ЦПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається                               в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
		 
		Підстави недопустимості повторної участі судді в розгляді справи визначені                             у статті 37 ЦПК України.
		 
		Згідно із частиною першою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь                                   у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
		 
		Тлумачення вказаної процесуальної норми свідчить про те, що у ній встановлено обмеження щодо повторного розгляду тим самим складом суду першої інстанції справи лише у випадку скасування попереднього рішення цього суду щодо суті спору або ухвали про закриття провадження у справі.
		 
		У частині п`ятій статті 37 ЦПК України передбачено, що суддя, який брав участь                      у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що у квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня                  2021 року.
		 
		Відповідно до протоколу передачі судової справи від 03 квітня 2023 року справа передана для розгляду судді Тимчуку Р. І.
		 
		УхвалоюЛенінського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року повернуто заявнику без розгляду.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Згідно з протоколом передачі судової справи від 24 серпня 2023 року справа передана для розгляду судді Тимчуку Р. І.
		 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2023 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
		 
		УхвалоюЛенінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до протоколу передачі судової справи від 28 грудня 2023 року справа передана для розгляду судді Тимчуку Р. І.
		 
		Ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 07 квітня 2023 року та                                     від 12 вересня 2023 року не є ухвалами про закриття провадження у справі.
		 
		Зазначені обставини свідчать про те, що суддя Тимчук Р. І. після скасування апеляційним судом Ленінського районного суду м. Полтави ухвал від 07 квітня         2023 року та від 12 вересня 2023 рокуміг брати повторну участь у розгляді заяви  ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Полтави 21 вересня 2021 року, оскільки були відсутні передбачені частиною першою статті 37 ЦПК України обмеження щодо повторного розгляду.
		 
		Оскільки судовий наказ Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня                    2021 року не скасовано судами вищих інстанцій (зважаючи на те, що ЦПК України не передбачено можливість оскарження такого судового наказу в апеляційному порядку), заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами обґрунтовано розглянута тим самим складом суду, який видав судовий наказ.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій не порушено норм процесуального права.
		 
		Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     Р. А. Лідовець
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...